Golosnovinua.com

Категорія: Політика

  • Шаховий скандал на Банковій: радник голови Офісу президента став заступником підсанкційного російського олігарха у ФІДЕ

    Шаховий скандал на Банковій: радник голови Офісу президента став заступником підсанкційного російського олігарха у ФІДЕ

    Політичний простір України сколихнула несподівана кадрова новина, яка викликала гостру суспільну реакцію та безліч запитань щодо етичності дій представників влади під час війни. Позаштатний радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк офіційно обійняв посаду віцепрезидента Міжнародної шахової федерації. Ця подія могла б залишитися непоміченою, якби не один критичний нюанс: наприкінці вересня керівництво цією впливовою спортивною організацією перебрав на себе російський мільярдер Тимур Турлов. Головна проблема полягає в тому, що цей діяч перебуває під дією офіційних економічних та персональних санкцій на території нашої держави, що робить ситуацію безпрецедентною з точки зору політичної моралі та репутаційних ризиків.

    Рішення українського посадовця увійти до керівного складу організації, очолюваної особою з санкційних списків України, одразу викликало резонанс у медіа та суспільстві. Журналісти спробували з’ясувати деталі цього кроку, зокрема ключове питання: чи був президент Володимир Зеленський поінформований про такі плани свого радника та чи давав він згоду на подібне призначення. Відповідаючи на запитання щодо узгодження цього резонансного рішення з главою держави, новоспечений функціонер Міжнародної шахової федерації спробував змістити акцент на інституційну відповідальність.

    «Для мене репутація Офісу президента – ключова», – зазначив Михайло Подоляк, коментуючи свої мотиви.

    Проте ця коротка відповідь не дала чіткого розуміння того, чи справді на рівні найвищого політичного керівництва країни схвалили співпрацю з підсанкційним російським мільярдером у рамках міжнародної спортивної структури, чи це була виключно особиста ініціатива радника. Жодних додаткових роз’яснень щодо комунікації з президентом з цього приводу посадовець наразі не надав.

    Варто нагадати, що фігура Тимура Турлова є вкрай токсичною для українського політикуму. Перебування під санкціями означає, що держава офіційно визнала цю особу такою, що становить загрозу національним інтересам, безпеці та територіальній цілісності. Зазвичай санкційні обмеження передбачають блокування активів, заборону на ведення економічної діяльності та повне припинення будь-яких офіційних контактів. У цьому контексті перехід представника президентської команди в умовне підпорядкування до такого діяча виглядає як серйозний репутаційний удар не лише по самому чиновнику, а й по всій системі державної влади.

    Міжнародна шахова федерація вже тривалий час вважається майданчиком, де Російська Федерація намагається зберігати свій політичний вплив та використовувати спорт як інструмент пропаганди на міжнародній арені. Призначення російського мільярдера на посаду президента федерації лише закріпило ці тенденції. Участь українського державного діяча у керівництві такої структури створює небезпечний прецедент. Це об’єктивно може бути використано ворожими медіа для демонстрації того, що попри повномасштабні бойові дії та жорсткі економічні обмеження, українські чиновники нібито готові до співпраці з російським капіталом на міжнародних майданчиках.

    Наразі залишається відкритим питання про те, якими будуть подальші офіційні дії керівництва держави щодо цієї ситуації. Репутаційні втрати від такого кроку можуть виявитися значно більшими, ніж будь-які гіпотетичні дипломатичні вигоди від присутності українського представника у керівництві міжнародної спортивної організації. Суспільство очікує чітких пояснень щодо того, як статус радника поєднується з роботою під керівництвом особи, яка законодавчо визнана загрозою для української держави.

     

  • Партія капітулянтів та ілюзія миру: чому Росія ніколи не зупиниться і навіщо політики грають на втомі від війни

    Партія капітулянтів та ілюзія миру: чому Росія ніколи не зупиниться і навіщо політики грають на втомі від війни

    В українському політичному просторі дедалі частіше лунають заклики до негайних мирних переговорів із державою-агресором, які експерти вже охрестили риторикою партії капітулянтів. Народний депутат, секретар Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко різко розкритикував подібні ініціативи своїх колег по парламенту, зокрема Данила Гетманцева та Олексія Гончаренка. За його словами, розмови про швидкі компроміси з Кремлем є виключно політичним хайпом, який базується на цинічних маніпуляціях навколо втоми суспільства від тривалих бойових дій.

    Парламентар наголосив, що Москва насправді не має жодного наміру вести конструктивний чи рівноправний діалог. Те, що російська сторона називає переговорами, є лише вимогою повної капітуляції та беззаперечного виконання всіх диктаторських умов. Досвід попередніх дипломатичних контактів яскраво продемонстрував, що ворог відправляє на зустрічі делегатів низького рівня, які не орієнтуються в ситуації та приїжджають виключно для затягування часу. Головна і незмінна мета агресора полягає у тотальній поразці та знищенні української держави.

    «Усе це – лише слова. Ми повинні розуміти одне: зараз немає чого пропонувати. Що Росія має на увазі під «домовлятися»? Це виконання всіх її умов. По-перше, вона і не хоче домовлятися», – зазначив політик.

    Він переконаний, що для примусу ворога до реального діалогу необхідно спочатку створити відповідні жорсткі умови на полі бою та міжнародній арені, яких наразі ще не досягнуто. Російське командування бачить, що не може досягти стратегічних цілей на землі, але використовує тимчасову перевагу в повітрі для масштабного терору. Ворог розуміє, що таким чином може чинити колосальний психологічний тиск на цивільне населення. Саме цією емоційною вразливістю, на думку парламентаря, намагаються скористатися окремі діячі для нарощування власних рейтингів.

    Відповідаючи на закиди про те, що хтось нібито зацікавлений у продовженні бойових дій, секретар Комітету наголосив на абсурдності таких заяв. За його словами, вигоду з цього можуть отримувати хіба що ті поодинокі особи, які фігурують у корупційних скандалах та наживаються на державних закупівлях, проте абсолютна більшість громадян щиро прагне миру.

    «Хтось хоче, щоб війна продовжувалася? Я впевнений, що таких людей немає. Можливо, за рідкісним винятком – тих, хто на цьому наживається. Але більшість, звісно, хоче, щоб вона закінчилася. Я, в тому числі. Однак війна повинна закінчитися не поразкою України, а як мінімум на умовах, прийнятних для нас», – підкреслив Костенко.

    Ілюзії щодо того, що віддача певних регіонів зупинить російську експансію, є небезпечною та наївною помилкою. Історія укладених домовленостей з 2014 року безапеляційно доводить, що Росія ніколи не дотримується жодних взятих на себе зобов’язань. Наразі ключовим завданням для українського народу залишається збереження монолітної єдності та недопущення безпідставних звинувачень на адресу Збройних сил України. Водночас суспільство зобов’язане продовжувати жорстко контролювати владу, вказувати на помилки та вимагати безкомпромісної прозорості, не забуваючи про головну мету – виживання нації.

  • «Шлях до Євросоюзу з урахуванням війни: Брюссель готує для України спеціальну дорожню карту»

    «Шлях до Євросоюзу з урахуванням війни: Брюссель готує для України спеціальну дорожню карту»

    Європейський Союз готує до офіційного представлення орієнтовні дорожні карти для чотирьох держав-кандидаток, які демонструють найбільший прогрес на шляху до євроінтеграції. До цього переліку увійшли Україна, Молдова, Чорногорія та Албанія. Водночас документ, розроблений для Києва, матиме принципові відмінності через безпрецедентні виклики та масштабні руйнування, спричинені повномасштабною російською агресією.

    Як заявила єврокомісар з питань розширення Марта Кос, презентація стратегічних документів запланована на 28 жовтня. Головна мета цих дорожніх карт полягає в тому, щоб допомогти державам-кандидаткам зберегти високий темп реформ, забезпечити більшу передбачуваність переговорного процесу та чітко визначити проміжні завдання і строки. При цьому єврокомісар наголосила, що фундаментальний принцип євроінтеграції залишається незмінним: просування до членства в ЄС і надалі базуватиметься виключно на власних заслугах та індивідуальних досягненнях кожної країни.

    Коментуючи особливості українського кейса, Марта Кос підкреслила, що ситуація в Україні кардинально відрізняється від інших кандидатів через триваючу війну. Саме тому робота над українською дорожньою картою вимагає комплексного підходу та адаптації багатьох процедурних етапів. Наразі технічні переговори проходять у кілька послідовних кроків: відкриття переговорних кластерів, виконання проміжних індикаторів та поступове закриття окремих переговорних розділів. У Брюсселі запевняють, що під час підготовки документа обов’язково враховуватимуть те, як наслідки війни будуть юридично відображені в майбутньому договорі про вступ.

    Єврокомісар висловила щиру надію на те, що бойові дії в Україні завершаться якнайшвидше, а також віддала належне стійкості українського суспільства. На її переконання, нині Україна демонструє унікальний приклад того, як держава змушена працювати одночасно у трьох надскладних напрямках: вести екзистенційну боротьбу за своє виживание, продовжувати глибокі внутрішні реформи та неухильно виконувати всі критерії для повної інтеграції до спільноти європейських націй.

  • ЄС виділяє €115 млн на проривні оборонні технології

    ЄС виділяє €115 млн на проривні оборонні технології

    Європейський парламент 6 жовтня підтримав створення нової програми AGILE — Agile and Rapid Defence Innovation із бюджетом 115 млн євро. Вона має прискорити фінансування малих і середніх оборонних компаній, стартапів та scale-up-проєктів, які розробляють нові військові технології. За документ проголосували 536 депутатів, 101 був проти, ще 16 утрималися.

    Програма має запрацювати у 2027 році та профінансувати приблизно 20–30 проєктів. За матеріалами Європарламенту, йдеться про технології, які можуть швидко дати практичний результат для оборони — зокрема безпілотні системи, штучний інтелект, робототехніку, кіберможливості, квантові технології та космічні рішення.

    AGILE задумана як інструмент, який має скоротити шлях від розробки до практичного застосування. Програма передбачає прискорене грантове фінансування, підтримку випробувань і сертифікації та допомогу компаніям, які хочуть адаптувати цивільні технології до оборонних потреб. Окремий акцент робиться на малих компаніях, які часто мають інноваційні рішення, але не можуть роками проходити складні закупівельні процедури.

    Важливо, що сама логіка AGILE прямо пов’язана з уроками війни Росії проти України. У документах Європарламенту зазначається, що програма має допомогти швидше реагувати на нові та постійно мінливі загрози, з якими стикаються збройні сили країн ЄС, зокрема ті, що виникли через російську агресію проти України.

    Програма також має посилити зв’язки між невеликими технологічними компаніями та великими оборонними виробниками. Це дозволить швидше масштабувати перспективні рішення та включати нових постачальників у європейські оборонні ланцюги.

    AGILE доповнюватиме вже чинну Європейську програму оборонної промисловості EDIP. ЄС передбачив для EDIP 1,5 млрд євро грантової підтримки, при цьому окремо закладено близько 300 млн євро на підтримку України та інтеграцію української оборонної промисловості до європейського оборонного сектору.

    Фінансування самої AGILE у 2027 році не створюватиме нового навантаження на бюджет ЄС — 115 млн євро планують перерозподілити з уже наявних програм у сфері оборонної промисловості та космосу. При цьому окремі проєкти зможуть отримати до 100% покриття прийнятних витрат.

    Після голосування Європарламенту документ ще має пройти остаточне затвердження Радою ЄС. Після цього регламент опублікують в Офіційному віснику Євросоюзу, а сама програма має стартувати 1 січня 2027 року.

    Для України ця ініціатива важлива не лише як ще одне джерело підтримки. Вона показує, що європейська оборонна політика дедалі більше орієнтується на модель швидкого циклу — коли нові технології мають переходити від прототипу до реального застосування значно швидше, ніж у традиційних великих оборонних програмах.

     

  • «Туалетна схема» та контроль рішень Київради: справа «Чисте місто» пішла до суду

    «Туалетна схема» та контроль рішень Київради: справа «Чисте місто» пішла до суду

    НАБУ та САП 6 жовтня скерували до суду справу в межах масштабної операції «Чисте місто», яка стосується ймовірної земельної корупції у Києві. За версією слідства, учасники злочинної організації намагалися взяти під контроль земельні рішення столичної влади, щоб отримувати цінні ділянки під забудову.

    Одним із ключових механізмів, за даними НАБУ, була так звана «туалетна схема». На перспективних земельних ділянках реєстрували примітивні споруди або права на об’єкти, після чого землю намагалися отримати поза конкурсом — нібито для їхнього обслуговування.

    Слідство стверджує, що до групи входили посадовці КМДА та депутати Київської міської ради. Керівником організації НАБУ називає медійно відомого колишнього депутата Київради, який, за версією правоохоронців, через мережу впливових знайомств міг впливати не лише на земельні та бюджетні рішення, а й на кадрові питання у столичних органах влади. Водночас імена всіх фігурантів у повідомленні НАБУ не називаються.

    За даними антикорупційних органів, упродовж 2023–2024 років учасники схеми планували заволодіти землею територіальної громади Києва на суму понад 70 млн грн. НАБУ заявляє, що реалізації цих планів вдалося запобігти.

    Операцію «Чисте місто» правоохоронці провели ще у лютому 2025 року. У січні 2026-го НАБУ та САП завершили слідство, а тепер обвинувальний акт передали до суду. У справі наразі дев’ять обвинувачених, ще троє фігурантів уже засуджені.

    У НАБУ також заявляли, що учасники схеми використовували засоби конспірації — спеціальний зв’язок, псевдоніми та контрспостереження. За версією слідства, це мало приховати координацію дій та вплив на рішення щодо столичної землі.

    Передача справи до суду означає завершення досудового етапу, але не є підтвердженням вини обвинувачених. Відповідно до Конституції України, особа вважається невинуватою, доки її вину не доведено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

     

  • Підсанкційні танкери возять паливо з Південної Кореї до РФ

    Підсанкційні танкери возять паливо з Південної Кореї до РФ

    Південна Корея, яка публічно підтримує Україну та надає їй нелетальну допомогу, стала одним із найбільших джерел імпортного пального для Росії на тлі проблем російської нафтопереробки після українських ударів. За даними розслідування The Guardian, лише у липні та серпні 2026 року з південнокорейських портів до російського Далекого Сходу доставили понад 176 тисяч тонн нафтопродуктів, переважно дизельного пального.

    За даними портових записів і систем відстеження суден, перевезення здійснювали сім танкерів, які виконали 14 рейсів. Щонайменше три з цих суден перебувають під санкціями Великої Британії, ЄС або інших західних держав. Найбільший обсяг перевіз танкер Layla — близько 57 тисяч тонн під час двох рейсів з Ульсана до Владивостока. Інший танкер, Astoria, завантажив майже 11 тисяч тонн пального, хоча спочатку в документах пунктом призначення вказувалася Японія.

    Ще в одному випадку близько 26 тисяч тонн пального передали між суднами безпосередньо у південнокорейських водах, після чого танкер вирушив до Владивостока. The Guardian зазначає, що подібні схеми ускладнюють відстеження походження та кінцевого маршруту вантажів.

    Особливо різке зростання російського імпорту зафіксували у серпні. За даними аналітичної компанії Kpler, Росія морем ввезла близько 368 тисяч тонн нафтопродуктів — більш ніж у сім разів більше, ніж місяцем раніше, і це стало найвищим місячним показником від початку повномасштабної війни. Приблизно 112 тисяч тонн, або 31% усього обсягу, надійшли саме з Південної Кореї.

    Зростання імпорту відбувається на тлі системних українських ударів по російських нафтопереробних заводах. «Ненька інфо» раніше писала, що Росія почала втрачати паливний тил, а удари по НПЗ залишили країну без значної частини необхідного бензину. За наведеними тоді оцінками, російські заводи наприкінці літа виробляли близько 80 тисяч тонн бензину на добу при внутрішній потребі приблизно 115 тисяч тонн.

    Російська влада також уже визнавала локальний дефіцит бензину та дизеля. Детальніше про це «Ненька інфо» писала у матеріалі «У Росії визнали дефіцит пального через удари українських дронів по НПЗ».

    При цьому торгівля з Росією формально не порушує чинне південнокорейське законодавство, навіть якщо окремі судна перебувають під санкціями інших держав. У МЗС Південної Кореї заявили The Guardian, що Сеул підтримує міжнародні зусилля для припинення війни та контролює виконання власних експортних обмежень щодо Росії.

    Ситуація виглядає контрастно на тлі політичної підтримки Києва з боку Сеула. Південна Корея вже надала Україні понад $2,3 млрд нелетальної та іншої допомоги, а президент Лі Чже Мьон у липні пообіцяв додаткові $100 млн на відновлення України. Водночас Сеул не постачає Києву летальне озброєння та намагається зберігати канали відносин із Москвою.

    Експерт Центру досліджень енергетики та чистого повітря Ісаак Леві зауважив, що використання південнокорейських портів суднами, які перебувають під західними санкціями, створює ризики для ефективності санкційного режиму та репутації Сеула як партнера України.

    Таким чином, удари України по російській нафтопереробці вже змушують Москву дедалі активніше шукати готове пальне за кордоном. І Південна Корея, попри політичну підтримку України, улітку стала одним із ключових джерел таких поставок.

  • Клименко очолив Раду експертів з енергетичної безпеки при РНБО

    Клименко очолив Раду експертів з енергетичної безпеки при РНБО

    Президент України Володимир Зеленський призначив секретаря Ради національної безпеки і оборони Ігоря Клименка головою Ради експертів з питань енергетичної безпеки. Відповідний указ №1028/2026 глава держави підписав 5 жовтня, а документ набрав чинності з дня опублікування.

    Указ вносить зміни до президентського документа №206/2020 від 29 травня 2020 року, яким свого часу була створена Рада експертів з питань енергетичної безпеки. У новій редакції прямо зазначено, що її головою призначається Ігор Клименко як чинний секретар РНБО.

    Рада експертів є консультативним органом при РНБО. Вона займається питаннями державної політики у сфері енергетичної безпеки та оцінкою ефективності роботи органів влади в цьому напрямі. Після призначення голови наступним кроком має стати формування персонального складу Ради за погодженням із президентом.

    Призначення відбулося напередодні опалювального сезону 2026/2027 років, коли питання захисту енергетичної інфраструктури знову є одним із ключових для держави. Наприкінці серпня РНБО вже розглядала стан енергетичної безпеки, ситуацію в паливно-енергетичному комплексі, захист критичних об’єктів та готовність регіонів до проходження осінньо-зимового періоду.

    Для самого Клименка це ще один напрям роботи після переходу до РНБО. Раніше «Ненька інфо» писала про призначення Ігоря Клименка секретарем Ради національної безпеки і оборони. Тоді одним із ключових завдань для нього називали координацію роботи всього сектору безпеки та контроль за виконанням рішень РНБО і Ставки.

    У липні «Ненька інфо» також детально писала про перехід Клименка до РНБО та розширення його повноважень у системі національної безпеки.

    Таким чином, новий указ фактично додає до сфери відповідальності секретаря РНБО ще й координацію експертної роботи з енергетичної безпеки — напряму, який особливо важливий напередодні зими та на тлі регулярних російських атак по енергетичній інфраструктурі.

     

  • Більшість українців не хоче участі Зеленського в наступних виборах — КМІС

    Більшість українців не хоче участі Зеленського в наступних виборах — КМІС

    Більшість опитаних українців не підтримує участь президента Володимира Зеленського у наступних президентських виборах. За даними нового опитування Київського міжнародного інституту соціології, 53% респондентів вважають, що він має обмежитися одним президентським строком, тоді як 42% підтримують його участь у наступних виборах. Ще 5% не визначилися.

    Опитування проводили 12–21 вересня 2026 року методом телефонних інтерв’ю. У ньому взяли участь 1002 повнолітніх респонденти, які проживають на підконтрольній уряду України території.

    Порівняно з груднем 2025 року частка тих, хто вважає, що Зеленський має обмежитися одним строком, зросла з 46% до 53%. Водночас частка прихильників його участі у наступних виборах знизилася з 45% до 42%.

    У КМІС також простежили чіткий зв’язок між довірою до президента та ставленням до його можливої участі у наступних виборах.

    Серед тих, хто повністю довіряє Зеленському, його участь підтримують 85%. Серед тих, хто «скоріше довіряє», — 53%. Натомість серед тих, хто «скоріше не довіряє», за повторне балотування виступають лише 20%, а серед тих, хто зовсім не довіряє, — 7%.

    Водночас більшість українців не підтримує проведення виборів прямо зараз. 71% виступають проти виборів під час нинішніх умов, 24% наполягають на їх проведенні вже зараз, ще 4% не визначилися.

    Навіть серед респондентів, які зовсім не довіряють Зеленському, лише 53% наполягають на негайному проведенні виборів. Серед тих, хто «скоріше не довіряє» президенту, більшість — 58% — також виступає проти виборів зараз.

    Чергові президентські вибори мали відбутися навесні 2024 року, однак їх не проводили через дію воєнного стану. Закон України «Про правовий режим воєнного стану» забороняє проведення президентських, парламентських і місцевих виборів у період його дії.

    Тож результати КМІС показують дві паралельні тенденції: більшість опитаних не підтримує другий строк Зеленського, але водночас ще більша частина суспільства не вважає, що вибори потрібно проводити під час війни.

  • Угорщина готова послабити блокування вступу України до ЄС

    Угорщина готова послабити блокування вступу України до ЄС

    Угорщина може послабити своє блокування подальшого просування України та Молдови в переговорах про вступ до Європейського Союзу. Йдеться про можливе відкриття ще двох переговорних кластерів — «Внутрішній ринок» та «Конкурентоспроможність та інклюзивне зростання». Про це пише Financial Times із посиланням на двох посадовців, знайомих із переговорами.

    За даними видання, прем’єр-міністр Угорщини Петер Мадяр доручив угорським дипломатам не блокувати процедурні кроки, які дозволять Україні та Молдові наблизитися до формального відкриття цих кластерів.

    Водночас повна політична підтримка Будапешта залежатиме від окремої умови — голосування Верховної Ради України за зміни у сфері освіти національних меншин. За інформацією Financial Times, відповідний законопроєкт мають розглянути 12 жовтня.

    Якщо парламент підтримає зміни, це, за словами співрозмовників видання, може відкрити шлях до офіційного політичного рішення ще до наступного саміту лідерів ЄС у Брюсселі.

    Питання прав угорської меншини на Закарпатті вже тривалий час залишається одним із ключових у відносинах Києва та Будапешта. Раніше Петер Мадяр заявляв, що подальший рух України до ЄС залежатиме від розширення прав угорської національної меншини. Про це раніше писала й «Ненька інфо».

    Водночас позиція нового угорського уряду вже помітно відрізняється від курсу попередньої влади. У квітні Мадяр заявляв, що не підтримує прискорений вступ України, однак і не наполягав на повному блокуванні процесу. Він наголошував, що Київ має пройти стандартну процедуру переговорів та виконати всі критерії членства.

    Раніше Будапешт уже заявляв, що більше не блокуватиме початок переговорів, однак наголошував на необхідності виконання домовленостей щодо прав національних меншин.

    Україна вже офіційно відкрила два переговорні кластери. У червні ЄС відкрив перший кластер — «Основи», який охоплює верховенство права, функціонування демократичних інституцій, державне управління, публічні закупівлі, статистику та фінансовий контроль.

    У липні було відкрито шостий кластер — «Зовнішні відносини», до якого входять зовнішня політика, торгівля, безпека та оборона.

    Загалом переговори про вступ до ЄС охоплюють 33 розділи, згруповані у шість кластерів. Для їхнього відкриття та закриття потрібна згода всіх 27 держав-членів ЄС.

    Якщо Угорщина справді погодиться на відкриття ще двох кластерів, Україні залишатимуться два великі блоки — «Зелений порядок денний та стале сполучення» і «Ресурси, сільське господарство та згуртованість». За даними FT, Європейська комісія сподівається досягти прогресу і щодо них до кінця року.

    Раніше «Ненька інфо» також писала, що президент Володимир Зеленський закликав Угорщину не блокувати подальший рух України в ЄС і наголошував, що Київ виконав необхідні технічні та політичні вимоги для продовження переговорів. Ненька

    Таким чином, головним питанням найближчих днів стане голосування Верховної Ради щодо освіти національних меншин. Саме від нього, за даними Financial Times, значною мірою залежатиме, чи погодиться Будапешт остаточно розблокувати наступний етап переговорів України з ЄС.

     

  • Банкір Микола Лагун знайшов спосіб повернути активи в Україні незважаючи на санкції РНБО

    Банкір Микола Лагун знайшов спосіб повернути активи в Україні незважаючи на санкції РНБО

    Підсанкційний український банкір Микола Лагун, тісно пов’язаний з “улюбленим переговорником” Володимира Путіна – фінансистом Кирилом Дмитрієвим, знайшов спосіб повернути собі активи в Україні незважаючи на відкриті кримінальні справи та введені санкції РНБО.

    Нагадаємо, причетний до банкрутства “Дельта Банк” колишній власник фінустанови Микола Лагун, переховується від українського правосуддя у Відні.

    Однією з ключових справ є позов Фонду гарантування вкладів щодо збитків, завданих діями Лагуна та кредитного комітету “Дельта Банку”. Йдеться про схему, за якою банк протягом кількох років видавав фіктивні кредити підставним особам без жодного реального забезпечення. Фонд залучив кошти в уряду й тепер зобов’язаний їх повернути. Суму збитків оцінюють у 23 млрд гривень (близько 500 млн доларів).

    Серед підозрюваних у причетності до шахрайства – сам Микола Лагун, його сестра Антоніна Лагун, яка наразі переховується у Великій Британії та колишня голова правління банку Олена Попова, яка, як і Микола Лагун, отримала російський паспорт. У справі також фігурують екс-топменеджери “Дельта Банк” Денис Тарасюк і Віталій Масюра; нині вони володіють агробізнесом і юридичними компаніями, які продовжують співпрацювати з Лагуном.

    В травні 2026 року Національна поліція України відкрила кримінальне провадження щодо легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Предметом розслідування стали саме збитки на суму 23 млрд гривень, завдані Фонду гарантування вкладів. Згідно з судовими клопотаннями та ухвалами про арешт активів, слідчі встановили розширений перелік підставних осіб, на чиї імена зареєстровано численні бізнес-структури, що приносять колишньому власнику “Дельта Банку” стабільні мільйонні доходи, поки він переховується у Відні.

    Було проведено обшуки в осіб, на чиї імена реєструвалися активи Миколи Лагуна. Серед них – юридична фірма, що належить колишній юристці “Дельта Банку” Ганні Гуцалюк і є ключовою ланкою тіньового “бек-офісу”, а також Максим Чернов, який керує всіма бізнес-інтересами колишнього власника “Дельти” в Україні.

    Водночас, незважаючи на введені проти Миколи Лагуна санкції та відкриті кримінальні провадження, Лагун продовжує махінації з ділянками “української землі”, якими через структури Лагуна може також володіти Дмитрієв.

    Мова йде зокрема про п’ять ділянок землі в Ірпені загальною площею 21,66 га. У 2020 році землю внесли до статутного капіталу ТОВ “Білдінг Сайд”, після чого компанія збанкрутувала, а серед кредиторів з’явилися структури пов’язані з Миколою Лагуном та його сестрою Антоніною. Тож у разі банкрутства  ТОВ “Білдінг Сайд” земельні ділянки повернуться у власність Миколи Лагуна.

    Але земельний портфель Миколи Лагуна, та ймовірно, його партнера по фінансам та девелопменту Кирила Дмитрієва значно ширший. Зокрема, структурам пов’язаним з Лагуном належать колишні турбази “Ластівка”, “Сосновий бір” і “Трикотажниця”  в  Козині оформлені на “Аскар Тау Інвест”, “Велберт Інвест” та “Імперта”. Їхній власник Геннадій Литвин у публікаціях фігурує серед людей з оточення Лагуна разом із Вадимом Сергієнком, Олексієм Миколенком та Олександром Чабалою.

    В даному контексті варто також згадати про сотні гектар у Білогородці, які за попередніми оцінками вартують біля $30 млн.  Зокрема, мова йде про структури, які раніше належали Миколі Лагуну та його сестрі:  “Білград” – 17 га, “Крем-1” – 29 га, “Графіті-2” — 57 га, “Бородянінвестменс” — 100 га, “Град Вільне” — 116 га.

    Про те, як пересікаються шляхи біглого українського банкіра Миколи Лагуна та улюбленця Путіна –  Кирила Дмитрієва, читайте у нашому матеріалі: Як переговорник Путіна Кирило Дмитрієв зберігає вплив в Україні через випускника факультету розвідки Миколу Лагуна