Golosnovinua.com

Категорія: Спорт

  • Затримання Павелко в Братиславі, захист колишнього президента УАФ намагається зірвати екстрадицію

    Затримання Павелко в Братиславі, захист колишнього президента УАФ намагається зірвати екстрадицію

    24 липня 2026 року Генеральний прокурор України Руслан Кравченко повідомив, що в Братиславі затримано колишнього високопосадовця Федерації футболу України, нині УАФ. Ім’я офіційно не назвали, але джерела в правоохоронних органах і профільні видання одразу вказали на Андрія Павелко. Кравченко направив словацьким компетентним органам лист про намір звернутися із запитом про видачу та застосування тимчасового арешту.

    За інформацією, що циркулює у футбольних колах, Павелку можуть надавати підтримку впливові представники футбольного співтовариства. Ці відомості публічно не підтверджені, а імена можливих учасників не називаються. Проте сам факт появи таких розмов свідчить про те, що справа вже давно вийшла за рамки звичайного кримінального провадження і зачіпає інтереси людей, для яких її результат може мати серйозні наслідки.

    Повноцінний пакет документів на екстрадицію, за відомостями з української прокуратури, ще не підготовлений і не відправлений. Адвокати Павелко вже готують позицію, в якій фігурує можливе політичне переслідування. Джерело в прокуратурі оцінює шанси успішної видачі на 50 відсотків. Якщо українська сторона не переконає словацький суд, Павелко може вийти на свободу вже найближчими днями — формально під зобов’язання не залишати Словаччину.

    Основа обвинувачення, фінансова схема за участю Newport Management

    Основне провадження, яке зараз лежить в основі запиту, стосується виведення майже 295 млн грн (за експертизою — 9,32 млн євро) коштів ФФУ/УАФ у 2015–2016 роках.
    За версією слідства, не пізніше травня 2015 року Павелко розробив план. Кошти, які УЄФА перераховувала федерації в рамках розподілу доходів від трансляцій і маркетингу (Євро–2016, кваліфікація ЧС–2018), йшли через офшорну компанію Newport Management LTD. Частина грошей потім переводилася на рахунки іноземних фірм під виглядом оплати неіснуючих поставок. Місця поставки вказувалися в Гамбурзі, Кракові, Варшаві. Товарів федерація не отримувала.
    Комісійна судово-економічна експертиза зафіксувала збитки в розмірі 9,32 млн євро за період з 17 квітня 2015 по 1 грудня 2016 року. У схемі, за даними слідства, брали участь: Володимир Генінсон (виконавчий директор), Катерина Краснокутська, Євгенія Сагайдак (фінансовий директор) і Юрій Запісоцький.

    Це не єдина претензія. Аудит УАФ за період 2015–2023 років (Crowe і Baker Tilly) оцінював загальні економічні втрати асоціації за керівництва Павелко приблизно в 1,7 млрд грн. З них значна частина — через розрахунки з Newport (оцінки розходяться від 500 до майже 1 млрд грн у різних звітах). Були й інші епізоди: завод штучного покриття, депозити, «ФФУ Продакшн», система винагород.

    Сила доказів за Newport-схемою: експертиза і банківські рухи — сильні елементи.
    Слабкі сторони: давність подій (2015–2016), можливі суперечки про те, хто реально контролював Newport (є версії про зв’язок із братами Суркісами ще з 1999 року), відсутність прямих поставок товарів, які можна було б перевірити фізично. Захист, ймовірно, стверджуватиме, що це була усталена агентська схема, а не особиста злочинна організація Павелко.

    Політичне переслідування в основі захисту

    За інформацією джерел, адвокати Андрія Павелко вже підготували стратегію захисту, центральне місце в якій посідає аргумент про можливе політичне переслідування. У європейській практиці подібні заяви майже ніколи не призводять до миттєвої відмови в екстрадиції, проте вони здатні кардинально змінити хід процесу. Як тільки захист заявляє, що кримінальне переслідування може мати політичне підґрунтя або існує ризик порушення фундаментальних прав людини, суд зобов’язаний перевірити ці доводи. Це автоматично перетворює процедуру з технічного розгляду запиту на повноцінне судове розслідування з вивченням додаткових матеріалів, практики міжнародних судів і позиції обох сторін.

    У захисту вже є щонайменше один аргумент, який неможливо проігнорувати. У грудні 2024 року Європейський суд з прав людини визнав, що в справі Павелко Україна порушила його право на невідкладну судову перевірку законності тримання під вартою. Це рішення не стосується питання винності, однак для адвокатів воно стає доказом того, що європейський суд уже зафіксував процесуальні порушення з боку української держави. Саме на подібних рішеннях нерідко будується вся подальша стратегія захисту в екстрадиційних процесах.

    У подібних справах захист не зобов’язаний доводити, що людина невинна. Її завдання значно вужче — переконати суд у тому, що передача людини іншій країні на даному етапі може призвести до порушення її прав або вимагає додаткової перевірки. Навіть якщо згодом ці доводи будуть відхилені, сама необхідність їх вивчення здатна суттєво затягнути процедуру. Саме тому фахівці з міжнародного права називають подібні аргументи не способом виграти справу одразу, а способом виграти найцінніше в екстрадиції — час.

    Якщо до цього додасться неповний або недостатньо переконливий пакет документів з боку України, позиція захисту може стати значно сильнішою. Саме в цей момент екстрадиційні процеси нерідко переходять у затяжну юридичну боротьбу, яка триває місяцями, а іноді й роками.

    Бенефіціари можливого зриву екстрадиції Павелко

    Навколо екстрадиції Павелко неминуче виникає питання про те, хто об’єктивно зацікавлений у тому, щоб український суд так і не отримав можливість розглянути справу за його особистої участі. Прямих доказів втручання будь-яких впливових осіб на сьогоднішній день немає. Проте саме кримінальне провадження стосується фінансових операцій, у яких, за версією слідства, брала участь не одна людина, а одразу кілька колишніх керівників футбольної федерації та пов’язаних із нею структур.

    Якщо екстрадиція відбудеться, слідство отримає можливість продовжити процес уже за участю одного з ключових фігурантів. Це потенційно може зачепити інтереси інших учасників подій, колишніх партнерів, а також людей, чиї дії чи рішення можуть стати предметом додаткової перевірки. Саме тому розмови про підтримку з боку впливових представників футбольного співтовариства з’явилися практично одразу після затримання. Поки ці повідомлення залишаються на рівні непідтверджених відомостей, однак сам масштаб справи робить очевидним, що її наслідки можуть вийти далеко за рамки долі однієї людини.

    Фактор часу в європейському судочинстві

    Словацька сторона отримала лише повідомлення про намір. Для тимчасового арешту і повноцінного розгляду потрібен повний пакет: засвідчені копії рішень судів, детальний опис схеми, докази руху грошей, правова кваліфікація, переклади. За складним офшорним ділом 2015–2016 років підготовка такого пакета рідко займає менше кількох тижнів навіть за максимальної концентрації ресурсів.

    Поки Україна готує документи, адвокати вже працюють. Їхня лінія, судячи з усього, будується на рішенні Європейського суду з прав людини, яке визнало порушення права Павелко на невідкладну перевірку законності тримання під вартою. До цього додається аргумент про політичний характер переслідування: зміна керівництва УАФ відбулася саме в період його перебування в СІЗО, основні епізоди належать до періоду майже десятирічної давності, а розслідування активізувалося після втрати ним впливу.
    У практиці європейських країн саме така комбінація — затримка з повним запитом плюс сильна лінія захисту про політичні мотиви та попередні порушення — найчастіше призводить до звільнення під обмеження. Людину не залишають під арештом нескінченно, поки сторона, що запитує, «наздоганяє» папери.

    Хто і яким чином може цьому сприяти, поки залишається в зоні аналізу інтересів, а не підтверджених фактів. Але сама конструкція ситуації показує, чому шанси на зрив екстрадиції реальні.

  • Трамп опинився в центрі святкування Іспанії: курйоз після фіналу ЧС миттєво став вірусним

    Трамп опинився в центрі святкування Іспанії: курйоз після фіналу ЧС миттєво став вірусним

    Фінал чемпіонату світу з футболу 2026 року запам’ятався не лише історичною перемогою збірної Іспанії над Аргентиною, а й несподіваним епізодом за участю президента США Дональда Трампа. Після завершення матчу політик опинився в центрі церемонії нагородження, а його небажання одразу залишити сцену під час святкування іспанської команди викликало бурхливу реакцію вболівальників та миттєво стало однією з найобговорюваніших тем у соціальних мережах.

    Фінальний матч світової першості відбувся на стадіоні New York/New Jersey Stadium в Іст-Резерфорді. Іспанія здобула перемогу над чинним чемпіоном світу Аргентиною з рахунком 1:0 після додаткового часу. Єдиний м’яч на 106-й хвилині забив Ферран Торрес, принісши своїй команді другий титул чемпіонів світу в історії.

    На церемонії нагородження медалі футболістам вручали президент FIFA Джанні Інфантіно та президент США Дональд Трамп, який був присутній на матчі як глава держави-господаря турніру. Саме під час вручення головного трофея стався момент, який швидко став вірусним.

    Після того як капітан збірної Іспанії Родрі отримав Кубок світу, Інфантіно відійшов убік, щоб дозволити футболістам зробити традиційне командне фото та підняти трофей. Однак Трамп залишився стояти поруч із гравцями. На численних відеозаписах видно, як президент FIFA жестами пропонує американському лідеру відійти зі сцени, але той ще деякий час продовжує перебувати поруч із командою. Лише безпосередньо перед підняттям кубка Трамп змістився трохи вбік, однак залишився на подіумі під час святкування.

    Саме цей момент став предметом активного обговорення в соціальних мережах. Користувачі жартували, що американський президент нібито «розділив перемогу» разом із футболістами Іспанії або «увійшов до чемпіонської фотографії». Водночас частина коментаторів вважала ситуацію незручною, оскільки традиційно після вручення трофея офіційні особи залишають сцену, дозволяючи команді святкувати без сторонніх.

    Не менш помітною стала реакція трибун. Коли Дональд Трамп і Джанні Інфантіно вийшли на поле для церемонії нагородження, частина глядачів зустріла їх свистом. За даними Reuters, найбільш гучною реакція була саме в момент появи офіційних осіб на полі. Після початку вручення медалей шум поступово стих, а церемонія пройшла без інцидентів.

    Перед фіналом Трамп прибув на стадіон гелікоптером Marine One та спостерігав за матчем із VIP-ложі разом із Джанні Інфантіно. Поруч також перебували король Іспанії Феліпе VI, королева Летиція, прем’єр-міністр Канади Марк Карні, президентка Мексики Клаудія Шейнбаум та інші високопосадовці.

    Це не перший випадок, коли Трамп привертає увагу під час футбольних церемоній. Багато міжнародних ЗМІ звернули увагу, що схожа ситуація вже траплялася після фіналу Клубного чемпіонату світу, коли американський президент також залишився на сцені разом із переможцями довше, ніж очікувалося. Саме тому нинішній епізод багато хто назвав повторенням минулорічної історії.

    Додаткову увагу до ситуації привернув і політичний контекст. Останніми тижнями між Вашингтоном і Мадридом загострилися дипломатичні відносини через суперечки щодо співпраці в НАТО та використання іспанських військових баз. Дональд Трамп неодноразово публічно критикував Іспанію, заявляючи, що країна є «поганим партнером» Альянсу та навіть погрожував переглянути торговельні відносини зі Сполученим Королівством Іспанії. На цьому тлі його поява поруч із тріумфуючою іспанською збірною викликала ще більше іронічних коментарів у соцмережах.

    Попри курйозну ситуацію, головною подією вечора залишилася перемога Іспанії. Команда Луїса де ла Фуенте вдруге в історії стала чемпіоном світу, перегравши Аргентину в драматичному фіналі. Після фінального свистка футболісти, тренерський штаб і тисячі вболівальників святкували історичний успіх, а фотографії з моментом підняття Кубка світу вже стали символом завершення турніру. Проте одним із найбільш обговорюваних кадрів фіналу несподівано стало саме фото, на якому поруч із чемпіонами стоїть президент США Дональд Трамп, тоді як Джанні Інфантіно намагається делікатно звільнити сцену для традиційного чемпіонського святкування.

  • Іспанія — чемпіон світу! Гол у овертаймі позбавив Аргентину другого титулу поспіль

    Іспанія — чемпіон світу! Гол у овертаймі позбавив Аргентину другого титулу поспіль

    Збірна Іспанії стала чемпіоном світу з футболу 2026 року, здолавши у фіналі чинного володаря трофея — Аргентину. Долю вирішального матчу, який відбувся на стадіоні New York New Jersey Stadium в Іст-Ратерфорді (штат Нью-Джерсі, США), визначив єдиний гол у додатковий час. На 106-й хвилині Ферран Торрес приніс своїй команді перемогу з рахунком 1:0, подарувавши Іспанії другий чемпіонський титул в історії після тріумфу на мундіалі 2010 року.

    Команда Луїса де ла Фуенте вважалася одним із головних фаворитів турніру ще до старту чемпіонату, однак у фіналі їй протистояла Аргентина — чинний чемпіон світу та збірна, яка прагнула захистити титул, здобутий у Катарі чотири роки тому. Попри статус суперників, саме іспанці від перших хвилин контролювали перебіг гри, більше володіли м’ячем і систематично створювали небезпечні моменти біля воріт Еміліано Мартінеса.

    Перший тайм пройшов у напруженій тактичній боротьбі. Іспанія зробила ставку на контроль м’яча та високий пресинг, тоді як команда Ліонеля Скалоні зосередилася на захисті та швидких контратаках. Примітно, що до перерви аргентинці фактично не створили жодного небезпечного моменту, тоді як воротареві Еміліано Мартінесу довелося неодноразово рятувати свою команду після ударів Ламіна Ямала, Дані Ольмо та Мікеля Оярсабаля.

    Наприкінці першої половини зустрічі Аргентина зазнала кадрових втрат. Захисник Лісандро Мартінес отримав пошкодження і не зміг продовжити гру. Його замінив досвідчений Ніколас Отаменді, який разом із Крістіаном Ромеро стримував атаки суперника.

    У другому таймі перевага Іспанії стала ще більш відчутною. Підопічні де ла Фуенте дедалі частіше загрожували воротам суперника, але оборона Аргентини та впевнена гра Мартінеса дозволяли зберігати нульову нічию. Ключовий епізод стався вже у компенсований час основних 90 хвилин, коли півзахисник Аргентини Енцо Фернандес отримав другу жовту картку й залишив свою команду в меншості.

    Попри чисельну перевагу суперника, аргентинці зуміли перевести гру в овертайм. Уже на початку додаткового часу Іспанія продовжила штурм. Спочатку Ніко Вільямс відправив м’яч у сітку, однак арбітр Славко Вінчич скасував гол через порушення правил в атаці. Проте вже за кілька хвилин команда все ж досягла свого. Після подачі Педро Порро та скидки головою від Ніко Вільямса Ферран Торрес потужним ударом із близької відстані пробив Еміліано Мартінеса й відкрив рахунок на 106-й хвилині. Саме цей гол став переможним.

    Після пропущеного м’яча Аргентина спробувала організувати фінальний штурм, однак, граючи в меншості, так і не змогла створити реальної загрози воротам Унаї Сімона. Наприкінці зустрічі Лаутаро Мартінес і Ліонель Мессі намагалися врятувати команду, але захист Іспанії діяв безпомилково. Фінальний свисток зафіксував перемогу «Червоної фурії» з рахунком 1:0.

    Цей успіх став історичним для іспанського футболу. Збірна Іспанії вдруге виграла чемпіонат світу, повторивши досягнення 2010 року, коли у фіналі мундіалю в ПАР здолала Нідерланди завдяки знаменитому голу Андреса Іньєсти в додатковий час. Символічно, що і цього разу переможний м’яч був забитий саме в овертаймі, а Феррана Торреса іспанські медіа вже порівнюють із легендарним Іньєстою.

    Для головного тренера Луїса де ла Фуенте цей титул став логічним продовженням успішного циклу. Після перемоги на чемпіонаті Європи-2024 його команда підтвердила статус найсильнішої збірної світу. Іспанія пройшла весь турнір без поразок і продемонструвала один із найкращих показників у захисті, пропустивши лише один м’яч за весь чемпіонат.

    Аргентина, своєю чергою, завершила турнір зі срібними медалями. Для Ліонеля Мессі цей фінал, за повідомленнями низки міжнародних ЗМІ, може стати останнім матчем на чемпіонатах світу. Попри поразку, капітан аргентинців провів ще один яскравий турнір і допоміг своїй команді вдруге поспіль дійти до фіналу світової першості.

  • Україна вижила в еліті: драматичний дебют у Лізі націй

    Україна вижила в еліті: драматичний дебют у Лізі націй

    Жіноча збірна України з волейболу зберегла місце в Лізі націй після надзвичайно складного дебютного сезону. У вирішальному матчі третього ігрового тижня команда Якуба Глушака впевнено перемогла Бельгію з рахунком 3:0 та уникнула вильоту з найпрестижнішого щорічного турніру збірних.

    Українки завершили попередній етап на 16-й позиції серед 18 учасниць. Після 12 матчів команда мала три перемоги, дев’ять поразок і десять очок. Нижче фінішували Франція та Болгарія, яка посіла останнє місце з двома перемогами та п’ятьма очками. Саме болгарська збірна залишила елітний дивізіон, тоді як Україна отримала право виступити в Лізі націй і наступного сезону.

    Для української команди це був історичний турнір. У 2026 році збірна вперше потрапила до Ліги націй, замінивши Південну Корею, яка вибула за підсумками попереднього розіграшу. Перед стартом сезону Україна не належала до фаворитів і мала передусім боротися за збереження місця серед найсильніших команд світу.

    Вирішальний матч перетворився на український тріумф

    До останньої зустрічі з Бельгією українки підійшли у вкрай напруженому становищі. Після поразок від Італії, Китаю та Домініканської Республіки команда залишалася неподалік зони вильоту. Перемога над бельгійками була найнадійнішим способом убезпечити себе від падіння на останнє місце.

    Початок матчу складався непросто. Бельгія швидко повела 7:3, але українки поступово налагодили прийом, посилили подачу й почали стабільніше діяти на блоці. У напруженій кінцівці першого сету команда Глушака вирвала перемогу — 25:23.

    Друга партія також тривалий час залишалася рівною. Проте ближче до завершення українки скористалися серією помилок суперниць і довели сет до перемоги — 25:20.

    У третій партії Бельгія вже не змогла повернутися до боротьби. Україна домінувала в атаці, впевнено приймала подачі та практично не дозволяла суперницям набирати легкі очки. Результат 25:13 поставив крапку в матчі та гарантував збірній місце в Лізі націй-2027.

    Дебют почався з історичної перемоги

    Першу перемогу в історії Ліги націй Україна здобула вже у другому матчі турніру. Після стартової поразки від США команда сенсаційно обіграла Німеччину — 3:2.

    Українки виграли два перші сети, дозволили німкеням зрівняти рахунок, але зібралися на тайбрейку й перемогли 15:13. Головною героїнею зустрічі стала Олександра Міленко, яка набрала 22 очки, зокрема чотири у вирішальній партії. Вікторія Даньчак додала ще 17 балів.

    Ця перемога одразу показала, що українська збірна не збирається бути статистом. Команда могла боротися із суперниками, які мали значно більший досвід виступів на найвищому рівні.

    Згодом Україна також перемогла Таїланд. Перед третім тижнем турніру саме ці два успіхи давали команді невеликий запас у боротьбі за виживання.

    Італія забрала шанс на сенсацію

    Третій ігровий тиждень у Гонконзі розпочався матчем проти чинних олімпійських і світових чемпіонок з Італії. Суперниці повернули до складу низку провідних гравчинь, які пропустили перші етапи турніру.

    Україна поступилася 1:3 — 15:25, 25:23, 10:25, 21:25. Виграний другий сет став одним із найяскравіших моментів сезону, адже українки змогли нав’язати боротьбу одній із найсильніших команд планети.

    Особливо прикрою стала четверта партія. Україна вела 20:16, а згодом 21:19, однак Італія виграла шість розіграшів поспіль і закрила матч. Найрезультативнішою у складі суперниць стала Екатерина Антропова, яка набрала 25 очок.

    Тренер Якуб Глушак після гри визнав, що його команда заслужила на тайбрейк, але в кінцівці втратила дисципліну. Цей епізод став показовим для всього турніру: Україна часто демонструвала високий рівень, але не завжди стабільно проводила вирішальні відрізки.

    Китай зупинив головну зброю України

    Наступний матч проти Китаю завершився сухою поразкою — 0:3. Українки поступилися 18:25, 22:25 і 20:25.

    Ключовою проблемою стала гра проти китайського блоку. Саме блок традиційно був одним із найсильніших компонентів України, однак цього разу суперниці повністю нейтралізували українські атаки.

    Китай виграв боротьбу на сітці, змушував українок атакувати з незручних позицій та стабільно читав передачі. Навіть у рівних сетах команді Глушака бракувало якісного завершального удару.

    Поразка не стала катастрофою з погляду турнірної таблиці, адже Китай входив до числа фаворитів і вже гарантував собі участь у вирішальному раунді. Проте Україна витратила багато фізичних і психологічних сил перед головним матчем із Домініканською Республікою.

    Матч із Домініканою ледь не коштував Україні сезону

    Зустріч із Домініканською Республікою стала прямою боротьбою за виживання. Перед грою обидві команди перебували в нижній частині таблиці, тому результат мав особливе значення.

    Україна провалила перші два сети — 17:25 і 16:25. Здавалося, що команда не витримала тиску вирішального матчу. Однак у третій партії українки змінили гру, повернули якісний блок і почали стабільніше атакувати.

    Україна виграла третій сет 25:22, а четвертий — 25:19, перевівши матч на тайбрейк. У вирішальній партії сили були рівними, але Домініканська Республіка перемогла 15:13.

    Статистика показала, що команди були близькими за багатьма показниками. Україна навіть виграла боротьбу за ейсами — 5:4, а кількість помилок була майже однаковою. Проте домініканки мали подвійну перевагу на блоці — 16 проти восьми.

    Поразка 2:3 принесла Україні одне очко, але дозволила суперницям обійти її в таблиці. Перед матчем із Бельгією українки перебували лише на 16-й позиції й не мали права на новий провал.

    Чи заслужила Україна залишитися

    Турнір показав суперечливу картину. З одного боку, Україна виграла три матчі, здобула історичну перемогу над Німеччиною та впевнено розібралася з Бельгією у вирішальний момент.

    З іншого боку, команда програла всі зустрічі прямим конкуренткам у боротьбі за виживання. Франції, Болгарії та Домініканській Республіці українки поступилися на тайбрейках — 2:3.

    Саме ці матчі могли забезпечити значно спокійніше завершення турніру. Україна вела, поверталася після невдалих сетів, створювала перевагу, але не могла стабільно поставити крапку.

    Проте правила турніру оцінюють не окремі матчі, а весь результат. За 12 турів Україна набрала десять очок і випередила Болгарію, яка мала лише п’ять. У цьому сенсі збереження місця є повністю заслуженим: українки виграли більше матчів і набрали вдвічі більше очок, ніж команда, яка вилетіла.

    Хто став лідером збірної

    Найпомітнішою атакувальною силою України протягом сезону була Олександра Міленко. Саме вона стала героїнею першої перемоги над Німеччиною та регулярно брала на себе завершення складних атак.

    Олександра Міленко
    Volleyball World

    Важливу роль відіграла зв’язуюча Дар’я Шаргородська. Її робота не завжди помітна у підсумковій кількості очок, однак від якості передач залежала вся українська атака. Вона також ефективно подавала та допомагала команді на блоці.

    Значний внесок зробили Вікторія Даньчак, Світлана Дорсман, Анна Артишук, Анастасія Мелюшкіна, ліберо Кристина Луценко й інші волейболістки.

    Водночас турнір продемонстрував залежність України від форми кількох провідних гравчинь. Коли Міленко втрачала стабільність, команді часто бракувало спортсменки, яка могла б систематично перебрати на себе роль головної атакувальної опції.

    Якуб Глушак
    cev.eu

    Над чим доведеться працювати

    Найбільшими проблемами України стали прийом, стабільність подачі та атака проти організованого блоку.

    Поганий прийом змушував Шаргородську робити передбачувані передачі, після яких суперниці встигали виставити подвійний або потрійний блок. У кількох матчах українські нападниці регулярно програвали навіть одиночному блоку.

    Також команді бракувало стабільності в кінцівках. Україна втрачала перевагу проти Італії, не змогла дотиснути Францію, Болгарію та Домініканську Республіку.

    Запитання залишаються і до тренерського штабу. Частина таймаутів і замін відбувалася із запізненням, а окремі рішення щодо ротації не завжди давали потрібний результат.

    Однак для першого сезону серед найсильніших збірних світу Україна виконала головне завдання — залишилася в турнірі.

    Порятунок став фундаментом на майбутнє

    Дебютний сезон показав, що Україна здатна конкурувати на рівні Ліги націй. Команда перемагала досвідчених суперниць, брала сети у світових грандів і не розсипалася навіть після серії важких поразок.

    У вирішальному матчі, коли будь-яка помилка могла коштувати місця в еліті, українки провели одну з найкращих ігор сезону. Вони перемогли Бельгію без втрачених сетів і самі забезпечили собі порятунок, не покладаючись виключно на результати конкуренток.

    Наступний сезон має показати, чи зможе збірна зробити крок від боротьби за виживання до стабільного місця в середині таблиці. Для цього необхідно посилити склад, зменшити залежність від окремих лідерок і навчитися завершувати матчі, які доходять до тайбрейку.

    Перший іспит Україна склала. Не без помилок, нервів і болючих поразок, але з найважливішим результатом — жіноча збірна залишилася серед найсильніших команд світу.

  • Жан Беленюк ефектно увірвався в ММА

    Жан Беленюк ефектно увірвався в ММА

    Олімпійський чемпіон з греко-римської боротьби та народний депутат України Жан Беленюк яскраво дебютував у змішаних єдиноборствах (ММА). На турнірі української ліги Arena, який відбувся 11 липня у київському Палаці спорту, він достроково переміг досвідченого ізраїльського бійця Хаїма Гозалі, завершивши поєдинок технічним нокаутом уже в першому раунді.

    Перший виступ Беленюка в новому для нього виді спорту викликав значний інтерес серед уболівальників. Володар повного комплекту олімпійських нагород із греко-римської боротьби вирішив спробувати свої сили в ММА після завершення активної міжнародної кар’єри на килимі.

    Поєдинок пройшов у рамках турніру ліги Arena, президентом якої є український боєць Людвік Шолінян. Суперником українця став 53-річний ізраїльський ветеран змішаних єдиноборств Хаїм Гозалі, який має багаторічний досвід виступів у професійному ММА.

    З перших секунд бою Беленюк почав діяти у своєму фірмовому стилі. Використавши перевагу у боротьбі, він швидко перевів суперника в партер і повністю контролював хід поєдинку. Після серії точних ударів суддя ухвалив рішення зупинити бій, зафіксувавши перемогу українця технічним нокаутом.

    За інформацією Суспільне Спорт, до цього Хаїм Гозалі провів в Україні п’ять поєдинків, у яких здобув п’ять перемог. Саме тому успіх Беленюка став ще більш показовим.

    Після завершення поєдинку Жан Беленюк повідомив про перемогу у своїх соціальних мережах, подякувавши вболівальникам за підтримку. Для нього це став перший офіційний виступ у змішаних єдиноборствах.

    Жан Беленюк є одним із найтитулованіших українських спортсменів. Він здобув золоту медаль Олімпіади-2020 у Токіо, срібло Олімпійських ігор-2016 у Ріо-де-Жанейро та бронзу Олімпіади-2024 у Парижі. Також українець двічі ставав чемпіоном світу та тричі вигравав чемпіонат Європи з греко-римської боротьби.

    Окрім спортивної кар’єри, Беленюк із 2019 року є народним депутатом Верховної Ради України IX скликання.

    Про намір дебютувати у ММА спортсмен повідомив ще навесні цього року. Тоді стало відомо, що його перший професійний поєдинок відбудеться саме в Києві в рамках турніру Arena. Дебют виявився максимально успішним — українець завершив бій достроково вже у стартовому раунді, підтвердивши, що його борцівська школа залишається потужною зброєю навіть у змішаних єдиноборствах.

  • ФІФА опинилася під тиском: євродепутати вимагають скасувати допуск Росії до ЧС

    ФІФА опинилася під тиском: євродепутати вимагають скасувати допуск Росії до ЧС

    Сорок чотири депутати Європейського парламенту звернулися до президента Міжнародної федерації футболу (ФІФА) Джанні Інфантіно із закликом скасувати рішення про допуск російських спортсменів до Чемпіонату світу з футболу серед гравців віком до 15 років. Європейські законодавці наголошують, що повернення російських команд до міжнародних турнірів під час повномасштабної війни проти України стане неприйнятним політичним і моральним сигналом, образить українців, які постраждали від російської агресії, та суперечитиме принципам, які міжнародний спорт має захищати.

    Про це йдеться у спільному листі 44 депутатів Європарламенту до президента ФІФА Джанні Інфантіно, текст якого є у розпорядженні видання “Європейська правда”.

    У зверненні законодавці висловлюють глибоке занепокоєння рішенням ФІФА допустити російську команду до участі у Чемпіонаті світу U-15, який має відбутися вже цього жовтня в Азербайджані. На думку авторів листа, це рішення було ухвалене в момент, коли Росія продовжує щоденні атаки на українські міста, а війна забирає життя мирних жителів, серед яких діти.

    Європарламентарі нагадують, що з початку повномасштабного вторгнення українські діти стали одними з найбільших жертв російської агресії. Через регулярні ракетні та дронові удари багато дітей втратили свої домівки, були змушені залишити рідні міста або виїхати за кордон. Значна частина українських школярів вже кілька років живе в умовах постійної небезпеки, повітряних тривог та навчання в укриттях.

    Автори звернення зазначають, що війна фактично позбавила українських дітей можливості повноцінно займатися спортом. У багатьох регіонах країни спортивні школи, стадіони, футбольні поля та інша спортивна інфраструктура були зруйновані або пошкоджені внаслідок російських обстрілів. Через це тисячі дітей втратили можливість тренуватися, брати участь у змаганнях та розвивати свої спортивні здібності.

    Окремо депутати наголосили на темі примусової депортації українських дітей. У листі зазначається, що близько 20 тисяч українських неповнолітніх були насильно вивезені Росією з окупованих територій та розлучені зі своїми родинами. Європарламентарі наголошують, що міжнародна спільнота неодноразово засуджувала ці дії, а питання повернення дітей залишається одним із ключових у переговорах щодо завершення війни.

    На думку авторів звернення, за таких обставин рішення допустити російську команду до міжнародних футбольних змагань є не лише передчасним, а й морально неприйнятним.

    У листі також наголошується, що сучасна російська влада активно використовує спорт як один із інструментів державної політики та пропаганди. За словами депутатів, спортивні перемоги та участь російських команд у міжнародних турнірах Кремль використовує для формування позитивного іміджу держави, просування націоналістичних, антиукраїнських і антизахідних наративів, а також для демонстрації того, що Росія нібито повертається до нормального міжнародного життя попри триваючу війну.

    Європейські законодавці вважають, що повернення російських спортсменів на турніри під егідою ФІФА може бути використане російською владою як черговий елемент внутрішньої та зовнішньої пропаганди. Саме тому, на їхню думку, міжнародні спортивні організації повинні враховувати не лише спортивний аспект своїх рішень, а й політичний та гуманітарний контекст.

    У зверненні наголошується, що поява російської збірної на міжнародному турнірі та демонстрація російської державної символіки можуть стати глибокою образою для українських сімей, які втратили дітей через російські ракетні удари.

    «Участь російських спортсменів та публічна демонстрація російського прапора й державних символів на заходах ФІФА стануть публічною образою для сотень українських сімей, які зазнали болю та втрат, втративши своїх дітей внаслідок російських атак», – зазначають автори листа.

    Євродепутати також нагадують, що останнім часом Росія лише посилила інтенсивність ударів по українських містах. Практично щодня російська армія застосовує ракети, керовані авіабомби та ударні безпілотники, внаслідок чого гинуть мирні жителі, серед яких є діти. Саме тому, на переконання депутатів, рішення ФІФА допустити російську команду до міжнародного турніру стане проявом неповаги до пам’яті невинних жертв війни.

    Автори звернення закликають президента ФІФА переглянути ухвалене рішення та призупинити допуск російських футболістів до всіх міжнародних турнірів до того часу, поки Росія не погодиться на повне припинення вогню, не розпочне реальні мирні переговори та не поверне депортованих українських дітей.

    «Ми закликаємо ФІФА стати на бік миру, а не йти на поступки агресору – Росії», – наголошується у зверненні.

    Депутати також звертають увагу на можливі спортивні наслідки рішення ФІФА. На їхню думку, присутність російської команди на турнірі може поставити під загрозу сам принцип чесних міжнародних змагань. Вони припускають, що окремі національні федерації можуть відмовитися брати участь у турнірі або виходити на поле проти представників Росії.

    Як приклад законодавці наводять позицію Федерації футболу України, яка вже заявила, що українські команди не братимуть участі у будь-яких міжнародних турнірах, якщо серед учасників будуть російські збірні або клуби.

    Рішення ФІФА викликало широку дискусію на тлі останніх подій у міжнародному спортивному русі. Наприкінці червня Міжнародний олімпійський комітет ухвалив зміни до Олімпійської хартії, які, на думку критиків, можуть спростити повернення Росії до міжнародного олімпійського руху. Уже 7 липня МОК також ухвалив рішення про тимчасове відновлення в правах Олімпійського комітету Росії.

    Ці рішення викликали занепокоєння як в Україні, так і серед європейських політиків. У Європейській комісії заявили, що уважно стежать за розвитком ситуації та висловили стурбованість кроками, які можуть створити передумови для поступового повернення російських спортсменів до міжнародних змагань попри триваючу війну.

    На думку авторів листа, міжнародні спортивні організації мають усвідомлювати власну відповідальність за рішення, які вони ухвалюють під час найбільшої війни в Європі з часів Другої світової. Вони переконані, що повернення Росії до міжнародних турнірів без зміни її політики та припинення агресії суперечитиме цінностям спорту, який має об’єднувати людей, а не ставати інструментом легітимізації держави-агресора.

  • Відновлення прав Олімпійського комітету Росії суперечить санкціям

    Відновлення прав Олімпійського комітету Росії суперечить санкціям

    Відновлення Міжнародним олімпійським комітетом прав Олімпійського комітету Росії викликає серйозне занепокоєння України, адже таке рішення суперечить міжнародній політиці санкційного тиску на державу-агресора та може стати небезпечним прецедентом для поступового повернення російського спорту на світову арену. В Офісі президента наголошують, що російський спорт давно став складовою державної пропаганди, а значна частина спортсменів та спортивних функціонерів відкрито підтримують війну проти України.

    Про це журналістам повідомив уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк.

    За його словами, рішення МОК щодо відновлення прав Олімпійського комітету Росії викликає особливе занепокоєння саме зараз, коли міжнародна спільнота, навпаки, посилює санкційний тиск на Російську Федерацію через триваючу повномасштабну агресію проти України. На думку української сторони, будь-які кроки, які можуть бути сприйняті як пом’якшення міжнародної ізоляції Росії, створюють небезпечний сигнал і суперечать загальній логіці санкційної політики.

    Владислав Власюк звернув увагу, що багато російських спортсменів, які представляють країну на міжнародних змаганнях, фактично є частиною силових структур Росії. Значна кількість атлетів виступає за спортивні клуби Міністерства оборони РФ, Росгвардії та інших державних силових відомств. Частина спортсменів має офіційні військові звання, а окремі олімпійські чемпіони неодноразово брали участь у заходах, організованих російською владою для підтримки війни проти України.

    За словами уповноваженого президента, серед таких спортсменів є відомі представники російського спорту, які відкрито демонстрували підтримку Кремля та військової агресії. Зокрема, йдеться про Ангеліну Мельникову, Яну Єгорян, Владислава Ларіна, Світлану Дашанімаєву та інших спортсменів, які брали участь у пропагандистських кампаніях, відвідували тимчасово окуповані території України та публічно підтримували політику російського керівництва.

    “Серед них – Ангеліна Мельникова, Яна Єгорян, Владислав Ларін, Світлана Дашанімаєва та ін. Вони брали участь у пропагандистських заходах, відвідували ТОТ України та публічно схвалювали політику Кремля. Саме за такі дії Україна вже запровадила санкції проти них”, — повідомив Владислав Власюк.

    В Офісі президента наголошують, що саме такі факти свідчать про нерозривний зв’язок між російським спортом та державною політикою Кремля. Україна неодноразово заявляла міжнародним партнерам, що спортивні досягнення Росії активно використовуються як елемент зовнішньополітичної пропаганди, а успіхи спортсменів — як інструмент формування позитивного іміджу держави, яка продовжує вести війну проти сусідньої країни.

    Окрему увагу українська сторона приділяє і діяльності російських спортивних чиновників. За словами Власюка, найближчим часом санкційний тиск може поширитися й на керівництво окремих міжнародних та російських спортивних організацій.

    Зокрема, до 21-го пакета санкцій Європейського Союзу можуть включити президента Міжнародної шахової федерації (ФІДЕ) Аркадія Дворковича. Він уже перебуває під українськими санкціями, а тепер питання про запровадження аналогічних обмежень розглядають і в ЄС.

    Крім Дворковича, у Брюсселі обговорюють можливість внесення до санкційного списку ще кількох високопосадовців російського спортивного керівництва. Серед них — міністр спорту Росії Михайло Дегтярьов, президент Федерації спортивної боротьби Росії Михайло Маміашвілі, а також колишній президент Олімпійського комітету Росії Станіслав Поздняков. Усі вони, за даними української сторони, відкрито підтримували політику Кремля та російську військову агресію.

    Власюк наголосив, що на цьому тлі рішення про відновлення прав Олімпійського комітету Росії виглядає нелогічним і суперечить політиці міжнародної ізоляції держави-агресора.

    “На цьому тлі будь-які кроки до відновлення повноцінної участі російських спортивних структур у міжнародному спортивному русі суперечать логіці санкційного тиску”, — підкреслив він.

    Українська влада вкотре заявила, що міжнародні спортивні організації мають не послаблювати існуючі обмеження, а навпаки — зберігати та посилювати політику ізоляції щодо всіх спортсменів, функціонерів і структур, які прямо чи опосередковано підтримують агресію Росії.

    У Києві наголошують, що російський спорт давно перестав бути виключно сферою змагань і перетворився на один із елементів державної політики Кремля. Через спортивні федерації, міжнародні турніри та участь відомих спортсменів російська влада намагається демонструвати світові видимість нормальності попри повномасштабну війну, санкції та численні воєнні злочини.

    На тлі рішення МОК дедалі більше дискусій точиться і навколо перспектив повернення російських команд до міжнародних турнірів. Зокрема, раніше стало відомо, що Міжнародна федерація футболу (ФІФА) вже розпочала підготовку до офіційного обговорення можливого скасування заборони на участь російських збірних та клубів у міжнародних футбольних змаганнях.

    Поштовхом до таких консультацій, за інформацією ЗМІ, стало саме рішення Міжнародного олімпійського комітету про відновлення прав Олімпійського комітету Росії та відповідне інформування міжнародних спортивних федерацій. Україна ж наполягає, що до завершення війни та припинення російської агресії будь-яке повернення російських спортивних структур до міжнародного спортивного життя є передчасним і суперечить принципам міжнародної солідарності та відповідальності.

  • МОК відкрив двері Росії: російські спортсмени можуть повернутися під своїм прапором

    МОК відкрив двері Росії: російські спортсмени можуть повернутися під своїм прапором

    Міжнародний олімпійський комітет (МОК) оголосив про один із найрезонансніших кроків у світовому спорті від початку повномасштабної війни Росії проти України. Виконавчий комітет організації 7 липня ухвалив рішення тимчасово припинити дію санкцій щодо Олімпійського комітету Росії (ОКР), які були запроваджені у жовтні 2023 року, а також рекомендував скасувати обмеження, введені після російського вторгнення у 2022 році. У результаті саме міжнародні спортивні федерації тепер самостійно вирішуватимуть, чи допускати російських спортсменів до міжнародних стартів, зокрема під національними символами.

    Рішення стало можливим після того, як Російський олімпійський комітет виключив зі свого складу так звані регіональні спортивні організації, створені на тимчасово окупованих територіях України. Саме їх включення до структури ОКР стало причиною відсторонення Росії у 2023 році, адже МОК розцінив цей крок як порушення Олімпійської хартії та територіальної цілісності України. Крім цього, російська сторона письмово підтвердила, що більше не здійснюватиме діяльності на окупованих українських територіях.

    Після ухвалення нового рішення МОК більше не рекомендує міжнародним федераціям застосовувати загальні обмеження щодо участі російських спортсменів. Це означає, що федерації з окремих видів спорту отримують право самостійно визначати умови допуску росіян до міжнародних турнірів, кваліфікаційних змагань та чемпіонатів світу.

    Водночас автоматичного повернення російських спортсменів до всіх міжнародних стартів не відбудеться. Кожна федерація ухвалюватиме власне рішення відповідно до своїх регламентів. Частина міжнародних організацій уже заявляла раніше, що навіть після зміни рекомендацій МОК може зберегти чинні санкції. Так, після аналогічного рішення щодо Білорусі у травні цього року окремі федерації, зокрема World Athletics, не стали змінювати власну політику допуску.

    МОК також повідомив, що російські спортсмени, які претендуватимуть на участь у міжнародних турнірах, повинні виконувати загальні вимоги, які діють для всіх учасників, зокрема пройти антидопінгові процедури та відповідати правилам конкретної федерації. При цьому питання використання державного прапора, герба, гімну та інших національних символів Росії під час Олімпійських ігор поки що залишається відкритим.

    У комітеті зазначили, що рішення щодо можливості виступу росіян під національною символікою на літній Олімпіаді 2028 року в Лос-Анджелесі буде ухвалене окремо пізніше. До цього часу МОК не визначив остаточну модель участі російської збірної в головних олімпійських стартах.

    Попри послаблення обмежень для спортсменів, частина санкцій проти Росії залишається чинною. МОК підтвердив, що не планує проводити міжнародні олімпійські заходи на території Російської Федерації. Також зберігається заборона на участь у заходах МОК російських урядовців, державних чиновників та офіційних представників влади.

    Водночас організація наголосила, що її позиція щодо війни Росії проти України не змінилася. У пресрелізі зазначається, що МОК продовжить підтримувати українську олімпійську спільноту як фінансово, так і організаційно.

    У поясненні до рішення Виконавчий комітет заявив, що нинішня міжнародна ситуація вимагає від організації балансувати між політичними реаліями та принципом універсальності спорту.

    «МОК має орієнтуватися в складних реаліях та наслідках поточного геополітичного контексту. На тлі зростаючої глобальної нестабільності та конфліктів МОК повинен підтримувати свою місію щодо збереження справді глобальної спортивної платформи», — йдеться у заяві організації.

    Нинішнє рішення стало продовженням поступового пом’якшення політики МОК щодо Росії та Білорусі. У травні 2026 року комітет уже скасував рекомендації щодо обмеження участі білоруських спортсменів, дозволивши міжнародним федераціям самостійно вирішувати питання їхнього допуску, включаючи участь під національним прапором. Саме після цього експерти припускали, що аналогічний сценарій незабаром може бути застосований і до Росії.

    Нагадаємо, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року МОК рекомендував усім міжнародним федераціям повністю усунути російських і білоруських спортсменів від участі у міжнародних змаганнях. Згодом підхід змінився: окремих атлетів почали допускати до стартів у нейтральному статусі без прапора, гімну та державної символіки.

    Окремою причиною санкцій залишався і допінговий скандал, пов’язаний із державною системою приховування допінгу під час зимової Олімпіади в Сочі 2014 року. Саме через ці порушення російські спортсмени вже багато років виступали на частині міжнародних стартів із різними обмеженнями або під нейтральним статусом.

    Остаточні наслідки нинішнього рішення МОК стануть зрозумілими найближчими місяцями, коли міжнародні федерації почнуть ухвалювати власні рішення щодо повернення російських спортсменів до чемпіонатів світу, Кубків світу та кваліфікаційних турнірів до Олімпійських ігор 2028 року.

  • World Athletics продовжила відсторонення спортсменів із Росії та Білорусі

    World Athletics продовжила відсторонення спортсменів із Росії та Білорусі

    Всесвітня легкоатлетична асоціація (World Athletics) залишила без змін рішення про відсторонення російських і білоруських спортсменів, офіційних осіб та допоміжного персоналу від участі у міжнародних легкоатлетичних змаганнях. Відповідне рішення було підтверджене під час засідання Ради організації, яке відбулося 1–2 липня.

    Як повідомила пресслужба World Athletics, члени Ради вкотре підтримали санкції, запроваджені після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. В організації наголосили, що рішення, вперше ухвалене у березні 2022 року, вже неодноразово переглядалося та підтверджувалося у наступні роки, зокрема у 2023, 2025 та під час обговорення у березні 2026 року.

    У заяві World Athletics зазначається, що Рада підтвердила чинність відсторонення російських і білоруських спортсменів, офіційних осіб та допоміжного персоналу від усіх міжнародних змагань під егідою організації. Причиною такого рішення названо відсутність суттєвого прогресу у мирних переговорах щодо припинення війни, розв’язаної Росією проти України.

    Російські та білоруські легкоатлети не мають права виступати на турнірах World Athletics із березня 2022 року. Тоді організація однією з перших серед міжнародних спортивних федерацій запровадила жорсткі санкції у відповідь на російську агресію проти України. Відтоді ці обмеження регулярно переглядаються, однак щоразу залишаються чинними.

    Рішення World Athletics вкотре демонструє незмінну позицію міжнародної легкоатлетичної спільноти щодо недопущення представників Росії та Білорусі до офіційних стартів до зміни обставин, які стали підставою для санкцій.

    Водночас питання участі спортсменів із Росії та Білорусі у міжнародному спорті залишається предметом дискусій. Зокрема, 7 травня Міжнародний олімпійський комітет рекомендував міжнародним спортивним федераціям скасувати окремі обмеження щодо участі білоруських атлетів у міжнародних змаганнях. Попри це, World Athletics вирішила не змінювати власну політику і залишила чинними всі запроваджені раніше санкції.

  • 36 років ніхто не міг цього зробити: українська легкоатлетка встановила фантастичний світовий рекорд

    36 років ніхто не міг цього зробити: українська легкоатлетка встановила фантастичний світовий рекорд

    Українська легкоатлетка Людмила Оляновська вкотре вписала своє ім’я в історію світового спорту. На міжнародному турнірі Raiffeisen Austrian Open в австрійському Айзенштадті вона встановила новий світовий рекорд у спортивній ходьбі на дистанції одна миля (1609 метрів), перевершивши досягнення, яке залишалося неперевершеним протягом 36 років.

    33-річна українська скороходка фінішувала першою з результатом 6 хвилин 10,09 секунди, більш ніж на шість секунд покращивши попередній рекорд. Досі найкращий час належав литовській спортсменці Саді Ейдікіте, яка встановила його ще у 1990 році в Каунасі, виступаючи за збірну СРСР. Її результат становив 6:16,72, і він залишався еталоном понад три десятиліття.

    Перемога Оляновської стала справжньою окрасою турніру, що входить до «срібної» серії Континентального туру World Athletics. Саме на цих престижних міжнародних змаганнях українка продемонструвала найкращий виступ у своїй кар’єрі та встановила новий абсолютний рекорд дисципліни.

    Після історичного виступу саме Людмила Оляновська очолила світовий рейтинг найкращих результатів в історії на дистанції одна миля серед жінок. Першу п’ятірку тепер складають:

    • Людмила Оляновська (Україна) — 6:10.09;
    • Сада Ейдікіте (СРСР) — 6:16.72;
    • Рейчел Сімен (Канада) — 6:17.29;
    • Деббі Лоуренс (США) — 6:18.03;
    • Мішелль Рогл (США) — 6:18.07.

    Для української спортсменки це вже другий світовий рекорд у 2026 році. У лютому вона встановила ще одне історичне досягнення — на чемпіонаті України в приміщенні пройшла дистанцію 5000 метрів зі спортивної ходьби за 19 хвилин 53 секунди, ставши першою жінкою в історії, якій вдалося подолати цей рубіж менш ніж за 20 хвилин. Таким чином Оляновська наразі є володаркою одразу двох світових рекордів.

    Людмила Оляновська народилася 20 лютого 1993 року на Хмельниччині. Вона є заслуженим майстром спорту України та вже багато років входить до еліти світової спортивної ходьби. За свою кар’єру українка здобула бронзову медаль чемпіонату світу 2015 року, срібло чемпіонату Європи 2014 року, бронзу чемпіонату Європи 2024 року, а також стала чемпіонкою Європи серед молоді. У 2025 році вона виграла престижний міжнародний турнір Dudinska 50 у Словаччині, який вважається одним із найавторитетніших стартів серед скороходів.

    Новий рекорд став черговим підтвердженням високого рівня української школи легкої атлетики. Незважаючи на війну, складні умови підготовки та постійні виклики, українські спортсмени продовжують демонструвати результати світового рівня та приносити країні міжнародне визнання.

    У Федерації легкої атлетики України назвали виступ Оляновської історичним, наголосивши, що спортсменка не просто перемогла на престижному міжнародному турнірі, а й переписала світову історію дисципліни. Фахівці також відзначають, що рекорд було встановлено на офіційних міжнародних змаганнях під егідою World Athletics, тому він має всі підстави бути офіційно внесеним до світових реєстрів.

    Успіх Людмили Оляновської продовжує один із найуспішніших сезонів для української легкої атлетики. Світові рекорди, перемоги на етапах Континентального туру та стабільні виступи українських спортсменів свідчать про те, що навіть у надзвичайно складний для країни час український спорт залишається конкурентоспроможним на найвищому міжнародному рівні. Новий рекорд Оляновської став не лише особистим досягненням спортсменки, а й ще одним вагомим успіхом України на світовій спортивній арені.