З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україні в лютому 2022 року країна пережила значний сплеск національної солідарності. Мільйони українців об’єдналися в спільних зусиллях, займаючись волонтерством, підтримуючи армію та готовими жертвувати своїми зручностями. У перші місяці війни рівень єдності в суспільстві був неймовірно високим, що експерти порівнювали з національним пробудженням.
Проте, з тривалістю конфлікту, зростанням людських втрат та економічними труднощами, ситуація змінилася. Внутрішні суперечності, які накопичувалися роками, стали більш помітними, а втома від війни почала розмивати раніше існуючу згуртованість. За даними соціологів з Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) та Центру Разумкова, хоча українське суспільство демонструє значну стійкість, зростає втома, знижується довіра до деяких інститутів та з’являються нові напруження між різними групами населення.
Війна призвела до різного сприйняття реальності серед українців. Військовослужбовці та жителі прифронтових зон постійно перебувають під загрозою, тоді як люди в тилу стикаються з економічними проблемами та невизначеністю. Це викликає відчуття несправедливості: військові вважають, що цивільні живуть у більш комфортних умовах, тоді як цивільні відчувають втому від тривалого стресу.
На початку 2026 року близько 20% населення сподівається на швидке завершення війни, водночас 65% готові терпіти стільки, скільки буде потрібно. Соціолог Антон Грушецький зазначає, що багато людей морально й фізично виснажені після чотирьох років боротьби за виживання. Тим не менш, 61% опитаних вважають, що суспільство долає свої суперечності, хоча третина респондентів говорить про поглиблення розколів.
Однією з найбільш вразливих груп стали внутрішньо переміщені особи (ВПО). На кінець 2025 року їхня кількість оцінюється в 3,7–4,6 мільйона людей, і багато хто втратив свої домівки та робочі місця. Лише близько чверті отримують необхідну державну допомогу, а 69% відзначають погіршення психічного здоров’я. У приймаючих регіонах ВПО іноді сприймаються як додатковий тягар на ресурси.
Ці різні досвіди війни призвели до взаємного нерозуміння, а також до звинувачень на кшталт: "Чому ви не на фронті?" Це підкреслює, як різні соціальні групи переживають війну по-своєму, живучи в паралельних реальностях.
Соціально-економічні фактори, такі як зростаюча бідність, поглиблюють розломи в суспільстві. За даними Світового банку, рівень бідності в Україні в 2025 році сягнув 36,9%, а показник нерівності досяг 0,50. Корупція та соціальні нерівності накопичують невдоволення, адже населення готове терпіти труднощі, але не цинізм еліт.
Хронічний стрес, що охопив 87% населення, став "тихим руйнівником" єдності. Втома проявляється в дратівливості та пошуку винних, що знижує емоційну стійкість. Проте, зміцніла горизонтальна солідарність, що свідчить про збереження патріотизму.
Агресор використовує ці внутрішні проблеми у своїй гібридній війні, здійснюючи інформаційно-психологічні атаки, що посилюють конфлікти в суспільстві. Через дезінформацію та соціальні мережі розпалюються взаємні звинувачення, що підриває моральний дух.
Хоча багато з цих суперечностей мають коріння в мирний час, війна загострила їх. Реінтеграція ветеранів, яких вже понад 1,2 мільйона, стане ще одним викликом для суспільства. Багато з них стикаються з проблемами, такими як посттравматичний стресовий розлад, труднощі з працевлаштуванням і відчуттям відчуження.
Вивчення досвіду інших країн показує, що подібні виклики можна подолати. Наприклад, після Другої світової війни Франція та Німеччина зуміли досягти примирення через економічну інтеграцію та політичні кроки. У Північній Ірландії та Південній Африці механізми примирення допомогли знизити напругу після тривалих конфліктів.
Незважаючи на всі труднощі, надія на нову єдність залишається. Високий рівень довіри до Збройних Сил та готовність суспільства продовжувати боротьбу свідчать про стійкість. Експерти наголошують на важливості систематичних зусиль, таких як боротьба з корупцією, підтримка вразливих груп, комплексна програма реінтеграції ветеранів та чесний діалог між різними шарами суспільства.
Історичний досвід показує, що суспільства, які пережили важкі часи, часто виходять більш зрілими та згуртованими, якщо активно працюють над своїми розколами. Внутрішні напруження — це реальність тривалої війни, але здатність визнати ці проблеми та справедливо їх вирішувати може стати основою для побудови нової, стійкішої України.