Позначка: Андрій Павелко

  • Затримання Павелко в Братиславі, захист колишнього президента УАФ намагається зірвати екстрадицію

    Затримання Павелко в Братиславі, захист колишнього президента УАФ намагається зірвати екстрадицію

    24 липня 2026 року Генеральний прокурор України Руслан Кравченко повідомив, що в Братиславі затримано колишнього високопосадовця Федерації футболу України, нині УАФ. Ім’я офіційно не назвали, але джерела в правоохоронних органах і профільні видання одразу вказали на Андрія Павелко. Кравченко направив словацьким компетентним органам лист про намір звернутися із запитом про видачу та застосування тимчасового арешту.

    За інформацією, що циркулює у футбольних колах, Павелку можуть надавати підтримку впливові представники футбольного співтовариства. Ці відомості публічно не підтверджені, а імена можливих учасників не називаються. Проте сам факт появи таких розмов свідчить про те, що справа вже давно вийшла за рамки звичайного кримінального провадження і зачіпає інтереси людей, для яких її результат може мати серйозні наслідки.

    Повноцінний пакет документів на екстрадицію, за відомостями з української прокуратури, ще не підготовлений і не відправлений. Адвокати Павелко вже готують позицію, в якій фігурує можливе політичне переслідування. Джерело в прокуратурі оцінює шанси успішної видачі на 50 відсотків. Якщо українська сторона не переконає словацький суд, Павелко може вийти на свободу вже найближчими днями — формально під зобов’язання не залишати Словаччину.

    Основа обвинувачення, фінансова схема за участю Newport Management

    Основне провадження, яке зараз лежить в основі запиту, стосується виведення майже 295 млн грн (за експертизою — 9,32 млн євро) коштів ФФУ/УАФ у 2015–2016 роках.
    За версією слідства, не пізніше травня 2015 року Павелко розробив план. Кошти, які УЄФА перераховувала федерації в рамках розподілу доходів від трансляцій і маркетингу (Євро–2016, кваліфікація ЧС–2018), йшли через офшорну компанію Newport Management LTD. Частина грошей потім переводилася на рахунки іноземних фірм під виглядом оплати неіснуючих поставок. Місця поставки вказувалися в Гамбурзі, Кракові, Варшаві. Товарів федерація не отримувала.
    Комісійна судово-економічна експертиза зафіксувала збитки в розмірі 9,32 млн євро за період з 17 квітня 2015 по 1 грудня 2016 року. У схемі, за даними слідства, брали участь: Володимир Генінсон (виконавчий директор), Катерина Краснокутська, Євгенія Сагайдак (фінансовий директор) і Юрій Запісоцький.

    Це не єдина претензія. Аудит УАФ за період 2015–2023 років (Crowe і Baker Tilly) оцінював загальні економічні втрати асоціації за керівництва Павелко приблизно в 1,7 млрд грн. З них значна частина — через розрахунки з Newport (оцінки розходяться від 500 до майже 1 млрд грн у різних звітах). Були й інші епізоди: завод штучного покриття, депозити, «ФФУ Продакшн», система винагород.

    Сила доказів за Newport-схемою: експертиза і банківські рухи — сильні елементи.
    Слабкі сторони: давність подій (2015–2016), можливі суперечки про те, хто реально контролював Newport (є версії про зв’язок із братами Суркісами ще з 1999 року), відсутність прямих поставок товарів, які можна було б перевірити фізично. Захист, ймовірно, стверджуватиме, що це була усталена агентська схема, а не особиста злочинна організація Павелко.

    Політичне переслідування в основі захисту

    За інформацією джерел, адвокати Андрія Павелко вже підготували стратегію захисту, центральне місце в якій посідає аргумент про можливе політичне переслідування. У європейській практиці подібні заяви майже ніколи не призводять до миттєвої відмови в екстрадиції, проте вони здатні кардинально змінити хід процесу. Як тільки захист заявляє, що кримінальне переслідування може мати політичне підґрунтя або існує ризик порушення фундаментальних прав людини, суд зобов’язаний перевірити ці доводи. Це автоматично перетворює процедуру з технічного розгляду запиту на повноцінне судове розслідування з вивченням додаткових матеріалів, практики міжнародних судів і позиції обох сторін.

    У захисту вже є щонайменше один аргумент, який неможливо проігнорувати. У грудні 2024 року Європейський суд з прав людини визнав, що в справі Павелко Україна порушила його право на невідкладну судову перевірку законності тримання під вартою. Це рішення не стосується питання винності, однак для адвокатів воно стає доказом того, що європейський суд уже зафіксував процесуальні порушення з боку української держави. Саме на подібних рішеннях нерідко будується вся подальша стратегія захисту в екстрадиційних процесах.

    У подібних справах захист не зобов’язаний доводити, що людина невинна. Її завдання значно вужче — переконати суд у тому, що передача людини іншій країні на даному етапі може призвести до порушення її прав або вимагає додаткової перевірки. Навіть якщо згодом ці доводи будуть відхилені, сама необхідність їх вивчення здатна суттєво затягнути процедуру. Саме тому фахівці з міжнародного права називають подібні аргументи не способом виграти справу одразу, а способом виграти найцінніше в екстрадиції — час.

    Якщо до цього додасться неповний або недостатньо переконливий пакет документів з боку України, позиція захисту може стати значно сильнішою. Саме в цей момент екстрадиційні процеси нерідко переходять у затяжну юридичну боротьбу, яка триває місяцями, а іноді й роками.

    Бенефіціари можливого зриву екстрадиції Павелко

    Навколо екстрадиції Павелко неминуче виникає питання про те, хто об’єктивно зацікавлений у тому, щоб український суд так і не отримав можливість розглянути справу за його особистої участі. Прямих доказів втручання будь-яких впливових осіб на сьогоднішній день немає. Проте саме кримінальне провадження стосується фінансових операцій, у яких, за версією слідства, брала участь не одна людина, а одразу кілька колишніх керівників футбольної федерації та пов’язаних із нею структур.

    Якщо екстрадиція відбудеться, слідство отримає можливість продовжити процес уже за участю одного з ключових фігурантів. Це потенційно може зачепити інтереси інших учасників подій, колишніх партнерів, а також людей, чиї дії чи рішення можуть стати предметом додаткової перевірки. Саме тому розмови про підтримку з боку впливових представників футбольного співтовариства з’явилися практично одразу після затримання. Поки ці повідомлення залишаються на рівні непідтверджених відомостей, однак сам масштаб справи робить очевидним, що її наслідки можуть вийти далеко за рамки долі однієї людини.

    Фактор часу в європейському судочинстві

    Словацька сторона отримала лише повідомлення про намір. Для тимчасового арешту і повноцінного розгляду потрібен повний пакет: засвідчені копії рішень судів, детальний опис схеми, докази руху грошей, правова кваліфікація, переклади. За складним офшорним ділом 2015–2016 років підготовка такого пакета рідко займає менше кількох тижнів навіть за максимальної концентрації ресурсів.

    Поки Україна готує документи, адвокати вже працюють. Їхня лінія, судячи з усього, будується на рішенні Європейського суду з прав людини, яке визнало порушення права Павелко на невідкладну перевірку законності тримання під вартою. До цього додається аргумент про політичний характер переслідування: зміна керівництва УАФ відбулася саме в період його перебування в СІЗО, основні епізоди належать до періоду майже десятирічної давності, а розслідування активізувалося після втрати ним впливу.
    У практиці європейських країн саме така комбінація — затримка з повним запитом плюс сильна лінія захисту про політичні мотиви та попередні порушення — найчастіше призводить до звільнення під обмеження. Людину не залишають під арештом нескінченно, поки сторона, що запитує, «наздоганяє» папери.

    Хто і яким чином може цьому сприяти, поки залишається в зоні аналізу інтересів, а не підтверджених фактів. Але сама конструкція ситуації показує, чому шанси на зрив екстрадиції реальні.

  • Ексголова УАФ Павелко виїхав за кордон попри домашній арешт

    Ексголова УАФ Павелко виїхав за кордон попри домашній арешт

    Експрезидент Української асоціації футболу Андрій Павелко, який раніше залишив посаду голови УАФ на тлі кримінального провадження, залишив територію України, попри чинний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. За повідомленнями низки ЗМІ, 50-річний Павелко виїхав за кордон, імовірно, скориставшись підробленою довідкою, яка нібито дозволила перетнути кордон.

    Зараз обговорюється можливість оголошення Павелка в міжнародний розшук через Інтерпол. Колишній очільник УАФ перебуває під слідством у кримінальному провадженні, пов’язаному з підозрами у корупції під час реалізації проєкту з будівництва заводу з виробництва штучного покриття для футбольних полів у Кропивницькому. Саме в межах цього провадження суд обрав йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

    Нагадаємо, що 25 січня 2024 року президентом УАФ став Андрій Шевченко, який змінив Павелка на чолі організації. Від’їзд експрезидента за кордон став несподіваним для громадськості та викликав широку увагу медіа та футбольної спільноти.

  • Аудит виявив фінансову діру в Українській асоціації футболу на понад 1,7 млрд грн

    Аудит виявив фінансову діру в Українській асоціації футболу на понад 1,7 млрд грн

    Призначення легендарного футболіста Андрія Шевченка президентом Української асоціації футболу (УАФ) наприкінці січня 2024 року стало початком не лише нової ери, а й гучного розслідування. Вже у квітні попередні результати аудиту, який за дорученням Шевченка проводила компанія AC Crowe Ukraine, виявили відтік активів УАФ на суму понад 1,3 млрд гривень. А фінальний звіт шокував ще більше: втрати перевищили 1,7 мільярда гривень.

    Аудит охоплював період з 2015 по 2023 рік — час, коли організацію очолював Андрій Павелко. Втрати структурували по категоріях, які охоплюють не лише класичну “необґрунтовану фінансову допомогу”, а й екзотичні закупівлі на мільйони.

    Компанія з Британських Віргінських островів, через яку УАФ з 1999 року отримувала міжнародне фінансування, стала «чорною дірою». За даними аудиту, у 2015–2016 роках УАФ не відобразила надходження 12,6 млн євро від УЄФА. Крім того, кошти у 11,4 млн євро пішли стороннім компаніям, не пов’язаним із футболом. У справі фігурують підозри ексгенсеку Юрію Запісоцькому та ексдиректорці фіндепартаменту Євгенії Сагайдак.

    У 2015 році УАФ мала понад 284 млн грн на банківських рахунках. Проте частину коштів втрачено через банкрутства “Київської Русі” та “Форуму”. Ще більше — 315 млн грн — зникло через дивну угоду з пивкомбінатом “Радомишль”.

    У 2016 УАФ створила ФФУ Продакшн для виробництва штучного покриття. Закупівлі на сотні мільйонів провели через одну компанію з ОАЕ — S.D.T FZE. Павелко та Запісоцький були заарештовані в рамках цього розслідування у 2022 році.

    У 2017–2018 роках УАФ просувала “національного виробника” покриттів — ФФУ Продакшн. В результаті держава отримала штучну траву за завищеною ціною. За 698 майданчиків збитки склали близько 300 млн грн.

    • 1,3 млрд грн — на зарплати персоналу УАФ

    • 81 млн грн — бонуси і “стимулюючі виплати”

    • 114 млн грн — утримання команди УАФ Маркетинг

    • 36 млн грн — лише двом керівникам

    • 12,6 млн грн — необґрунтовані премії з 2020 по 2023

    Додатково зафіксовано оплати послуг ФОПів — юристів, охоронців, айтішників, перевізників і навіть постачальників сувенірної та ювелірної продукції — на суму понад 200 млн грн.

    Аудитори вказують на 11 закупівель через платформу zakupivli.pro з ознаками завищення вартості, зокрема:

    • 1,5 млн грн переплати — за ТЕО та інженерні вишукування для будівництва спортивної бази

    З 2015 по 2023 рік УАФ отримала 3,7 мільярда гривень від ФІФА, УЄФА та інших донорів, але використала лише 3,44 млрд. Наразі за двома програмами ведуться розслідування, а керівництво УАФ підозрюється у привласненні коштів.

    Факти, викладені в аудиті, уже стали підставою для кількох кримінальних проваджень. Сама УАФ поки не коментує результати, а нове керівництво під головуванням Шевченка — готує фінальну версію звіту для передачі в НАБУ і ДБР.

    Український футбол, як виявилось, не тільки про гру — а й про гроші. Дуже великі гроші.

  • Олександр Петровський, відомий як Нарік, сховався у Німеччині

    Олександр Петровський, відомий як Нарік, сховався у Німеччині

    Повномасштабне вторгнення Росії в Україну стало шоком для всього світу, призвівши до гуманітарної кризи, якої Європа не бачила в XXI столітті. Мільйони українців були змушені тікати на Захід, зокрема до Німеччини, Австрії та Швейцарії. З березня до Центрального реєстру іноземців Німеччини було внесено майже мільйон українців. Незважаючи на таку масову міграцію, значних конфліктів між біженцями та місцевими жителями не зафіксовано.

    Проте подія, що сталася наприкінці травня в центрі Відня, викликала резонанс і змусила звернути увагу на можливі кримінальні елементи серед мігрантів.

    Група чоловіків, які вибігли з автомобілів з українськими номерами, напала на двох таксистів біля готелю “Брістоль” у Відні. Цей інцидент привернув увагу австрійських політиків, які вирішили розслідувати ситуацію та притягнути винних до відповідальності. Депутат міської ради Відня від партії FPÖ Домінік Непп зв’язався з мером Дніпра Борисом Філатовим, оскільки автомобілі були зареєстровані саме в цьому українському місті. За даними частини листування, що є в розпорядженні редакції, Філатов надав інформацію про підозрюваних, яку Непп передав кримінальній поліції.

    В інтерв’ю австрійському журналісту Крістіану Вершютцу Борис Філатов заявив, що нападниками були охоронці шахрайських кол-центрів, які обманювали українських громадян. Мер Дніпра стверджує, що ці кол-центри контролює бізнесмен з кримінальним минулим — Олександр Петровський, відомий як “Нарік”.

    Олександр Петровський останніми роками намагався створити образ мецената та патріота, будуючи храми та підтримуючи український футбол. Він активно жертвував кошти Православній Церкві України, яка отримала визнання від Вселенського Патріарха в Константинополі. Петровський навіть був присутній на церемонії вручення Томосу у Стамбулі разом з тодішнім президентом Петром Порошенком.

    Проте, коли “Нарік” почав з’являтися на фотографіях із відомими українськими політиками, журналісти провели розслідування його минулого. Виявилося, що його біографія сповнена кримінальних епізодів, які викликали занепокоєння навіть у суспільстві, звиклому до корупції.

    Народжений у Грузії під прізвищем Налекрешвілі, Олександр переїхав до Дніпропетровська разом з матір’ю. За данимиЗМІ, наприкінці 80-х років він створив молодіжну банду, яка займалася рекетом на ринках та серед дрібних підприємців. Після розпаду Радянського Союзу кримінальні угруповання почали заповнювати вакуум влади, і Петровський швидко розширив свій вплив.

    Відмінною рисою “Наріка” було те, що він інвестував доходи від злочинної діяльності в легальний бізнес. Він розширив свою діяльність на імпорт металів, торгівлю нафтопродуктами, сільськогосподарськими товарами, автомобілями, ресторанний бізнес, будівництво та виробництво мінеральної води. Частина активів була оформлена на матір і дружину.

    Петровський налагодив контакти з впливовими політиками, зокрема з Павлом Лазаренком — колишнім керівником Дніпропетровської області та майбутнім прем’єр-міністром України. Хоча Лазаренко пізніше був звинувачений у відмиванні грошей і провів понад 10 років в американській в’язниці, у 90-х роках його підтримка допомогла Петровському зміцнити позиції.

    Попри це, він не зміг уникнути кримінальних воєн у Дніпрі наприкінці 90-х. Після невдалого замаху на його життя Петровський тимчасово переїхав до Ізраїлю, де придбав нерухомість і перевів частину своїх активів.

    Повернувшись до України, Петровський зберіг свої бізнес-інтереси та політичні зв’язки. Проти нього відкривалися численні кримінальні справи, зокрема за підозрою у вбивствах, викраденні та підробці документів. Однак ці справи часто закривалися через відсутність доказів або зникнення свідків.

    Його донька вийшла заміж за сина Андрія Павелка — впливового депутата від партії Петра Порошенка та президента Федерації футболу України. Спільні фотографії з Павелком, зокрема з кубком Ліги Чемпіонів УЄФА, привернули увагу суспільства та журналістів до Петровського.

    Активна участь у церковних справах та допомога в отриманні Томосу посилили його вплив серед політичної еліти. Він може похвалитися знайомством з Петром Порошенком та спікером парламенту Андрієм Парубієм.

    Попри спроби легалізуватися, Петровський не розірвав зв’язків з кримінальним світом. Особливо тісними є його стосунки з Сергієм Олійником, відомим як “Умка” — “злодієм у законі”. Вони знайомі ще з початку 90-х. У 2014 році Олійник був коронований у Санкт-Петербурзі, незважаючи на напруженість між Україною та Росією.

    Олійник контролює паливний бізнес, ринки в Центральній та Східній Україні, гральний бізнес, операції з криптовалютами та контрабанду. Є припущення, що кошти від його діяльності відмивалися через легальний бізнес Петровського.

    Російське опозиційне видання “Новая газета” у своїх матеріалах називало Олійника “злодієм у законі” та правою рукою Петровського, а самого “Наріка” — керівником найбільшого злочинного угруповання в Дніпрі.

    З початком повномасштабної війни Петровський разом зі своїм соратником Емілем Арютюняном переїхав до Відня.

    За інформацією дніпровських журналістів, вони організували нелегальне вивезення українських чоловіків призовного віку за кордон, використовуючи заборону на виїзд цієї категорії громадян з України. Ця діяльність стала надзвичайно прибутковою, оскільки багато хто готовий платити значні суми, щоб уникнути мобілізації.

    Після інциденту з бійкою у Відні, Петровський, за нашими даними, вирішив переїхати до Німеччини. Його вже помічали в Берліні разом зі свитою.

    16 вересня 2022 року німецькі правоохоронці провели обшук у берлінській резиденції Петровського.

    Під час обшуку було вилучено понад 450 тисяч доларів і колекцію дорогих хронографів таких брендів, як Parmigiani, Bovet, Zenith, Bregeut.

    За версією німецьких слідчих, “Нарік” є лідером найбільшого організованого злочинного угруповання в Дніпрі, яке займається насильницькими й економічними злочинами. Петровського також пов’язують із мережею шахрайських кол-центрів, незаконним видобутком бурштину, нафти й газу, використанням корупційних схем для привласнення державних ресурсів та участю в легалізації злочинних доходів. На момент обшуку Петровського не виявили, оскільки він, за даними слідства, напередодні виїхав до Словаччини, де подав заявку на отримання посвідки на проживання.

    Крім того, стало відомо, що у 2015 році Петровський отримав кіпрський паспорт.

    У листопаді в Дніпрі затримали двох членів ОЗУ Наріка — Сергія Сводіна (Сводік) та Сергія Шуваєва, яких звинуватили у створенні злочинного угруповання і крадіжці 70 гектарів землі в Самарських плавнях. Згодом з’ясувалося, що Шуваєв також причетний до шахрайської схеми з кол-центром, який ошукував українських біженців, щомісяця видурюючи до двох мільйонів гривень. Затримали 13 учасників цієї організації, включно з “смотрящим”.

    Поки країна спостерігала за новинами про обшуки та затримання, у Петровського була власна подія: в італійському замку відбулося весілля його доньки Юлії, яке коштувало близько 60 мільйонів гривень.

    Це нагадало пишне весілля іншої його доньки, Богдани, яка вийшла заміж за сина скандально відомого Андрія Павелка. Незважаючи на втечу з України, Петровський продовжує вести свої офіційні й неофіційні справи в Україні.

    Донька Олександра Петровського демонструє розкішне життя на курортах, публікуючи фото з елітних місць, зокрема з тенісного клубу Rolex у Монако.

    Ситуація з Олександром Петровським піднімає серйозні питання щодо ефективності міжнародної співпраці у боротьбі з організованою злочинністю. Його історія демонструє, як кримінальні елементи можуть інтегруватися в політичні та бізнесові кола, використовуючи корупцію та впливові зв’язки.

    Громадськість має право знати про можливі загрози та вимагати від влади прозорості та рішучих дій. Лише спільними зусиллями можна зупинити поширення кримінального впливу та забезпечити безпеку громадян як в Україні, так і в Європі.