Golosnovinua.com

Позначка: Андрій Сибіга

  • Росія знищує українські локомотиви: Естонія готує масштабну допомогу для «Укрзалізниці»

    Росія знищує українські локомотиви: Естонія готує масштабну допомогу для «Укрзалізниці»

    Естонія працює над передачею Україні значної кількості локомотивів на тлі систематичних російських атак по залізничній інфраструктурі. Про підготовку допомоги стало відомо 21 жовтня після телефонних переговорів міністра закордонних справ України Андрія Сибіги з естонським колегою Маргусом Цахкною. Від початку повномасштабної війни російські удари пошкодили або знищили понад 500 українських локомотивів, а нестача резервної техніки вже створює додаткові труднощі для залізничних перевезень. Водночас точну кількість машин, які готується передати Естонія, поки не оголосили.

    Про це повідомив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга за підсумками розмови з главою естонського МЗС.

    Естонія готує локомотиви для України

    21 жовтня Андрій Сибіга провів телефонну розмову з міністром закордонних справ Естонії Маргусом Цахкною.

    Однією з центральних тем стали наслідки російських атак на українську транспортну інфраструктуру.

    Сибіга поінформував естонського колегу про поточну ситуацію на фронті, останні дипломатичні зусилля та потреби України напередодні зимового періоду.

    Особливу увагу приділили забезпеченню стабільної роботи залізниці.

    За словами українського міністра, Естонія підтвердила, що вже працює над передачею Україні значної кількості локомотивів.

    «Щиро вдячний Маргусу та Естонії за сьогоднішнє підтвердження того, що вони працюють над передачею Україні значної кількості локомотивів», — зазначив Сибіга.

    Він наголосив, що залізничне сполучення має важливе значення не лише для транспортування вантажів, а й для функціонування української економіки.

    Наразі не повідомляється, скільки саме локомотивів готується передати Естонія, яких вони будуть моделей та коли прибудуть в Україну.

    Російські атаки знищують локомотивний парк України

    Потреба в додатковій залізничній техніці суттєво зросла через цілеспрямовані російські удари по транспортній інфраструктурі.

    Від початку повномасштабного вторгнення під атаками опинилися локомотиви, депо, залізничні станції та інші об’єкти.

    Ще у квітні 2026 року українська влада повідомляла про понад 300 пошкоджених або знищених локомотивів.

    Однак протягом наступних місяців масштаби втрат зросли.

    15 вересня Андрій Сибіга заявив, що від початку повномасштабної війни російські удари пошкодили або знищили понад 500 локомотивів.

    За словами міністра, більш ніж половина таких випадків припала на 2026 рік.

    Це створює додаткове навантаження на наявний локомотивний парк та ремонтні підприємства.

    Водночас кількість пошкоджених і знищених машин не можна прирівнювати до безповоротних втрат.

    Частина пошкоджених локомотивів може повертатися до експлуатації після ремонту.

    В Україні виникла нестача резервних локомотивів

    На початку жовтня представники української влади попередили про скорочення резервів тягового рухомого складу.

    5 жовтня заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства Тарас Висоцький заявив, що через російські атаки Україна стикається з нестачею резервних локомотивів.

    Проблема полягає в тому, що для стабільної роботи залізниці необхідно мати не лише техніку, яка щоденно використовується на маршрутах, а й резервні машини.

    Вони потрібні для заміни локомотивів, які проходять ремонт або технічне обслуговування.

    У разі скорочення резервного парку можливості оперативної заміни техніки зменшуються.

    Це може впливати на вантажні перевезення, логістику підприємств та стабільність транспортного сполучення.

    Особливо важливим залізничний транспорт залишається для українського експорту та внутрішнього перевезення стратегічних вантажів.

    Чому Україні підходять не всі іноземні локомотиви

    Одне з головних питань під час отримання техніки від партнерів — сумісність із залізничною інфраструктурою України.

    Більшість українських залізничних колій має ширину 1520 міліметрів.

    Натомість значна частина залізниць країн Євросоюзу використовує стандартну ширину колії 1435 міліметрів.

    Через це локомотиви, які експлуатуються в багатьох європейських державах, не завжди можуть працювати на українській мережі без технічної адаптації.

    Тому Київ передусім зацікавлений у техніці, сумісній із наявною колією та іншими вимогами української залізниці.

    Саме таку допомогу українська дипломатія раніше просила надати міжнародних партнерів.

    Естонія має досвід експлуатації залізничної мережі з широкою колією, що робить співпрацю з нею особливо актуальною.

    Однак технічну придатність конкретних локомотивів потрібно буде визначати окремо.

    Україна вже замовила 55 електровозів у Франції

    Паралельно з міжнародною допомогою Україна працює над оновленням локомотивного парку через закупівлю нової техніки.

    17 листопада 2025 року «Укрзалізниця» уклала контракт із французькою компанією Alstom на постачання 55 електровозів.

    Загальна вартість домовленості становить приблизно 475 мільйонів євро.

    Першу машину очікують на початку 2027 року.

    Поставки всієї партії планують завершити до травня 2029-го.

    Такий контракт дозволить поступово модернізувати локомотивний парк і замінювати застарілу техніку.

    Водночас нові електровози не можуть повністю вирішити короткостроковий дефіцит, оскільки їхнє постачання розраховане на кілька років.

    Саме тому допомога партнерів у вигляді вже наявних машин залишається важливою.

    США також допомагають оновлювати залізничний парк

    Україна розглядає і можливості співпраці зі Сполученими Штатами.

    У квітні 2024 року Експортно-імпортний банк США схвалив кредитне фінансування на суму 156,6 мільйона доларів для закупівлі до 40 тепловозів американської компанії Wabtec.

    Також у 2026 році Україна продовжила переговори щодо додаткових механізмів фінансування залізничної техніки.

    Окремо під час Саміту Карпатської вісімки у вересні обговорювали можливість спрямування до 100 мільйонів доларів у межах проєкту Світового банку на зміцнення локомотивного парку.

    Ці ініціативи мають різні фінансові та організаційні механізми.

    Частина передбачає придбання техніки, інші — міжнародну підтримку або кредитні ресурси.

    Сибіга та Цахкна говорили не лише про локомотиви

    Під час телефонної розмови міністри також обговорили питання міжнародної безпеки та подальшої допомоги Україні.

    Зокрема, сторони приділили увагу посиленню санкційного тиску на Росію.

    Україна та Естонія підтримують необхідність подальших обмежень проти Москви, щоб скоротити її можливості фінансувати війну.

    Також йшлося про збільшення оборонної допомоги Україні, зокрема в межах ініціативи НАТО PURL, яка спрямована на забезпечення українських оборонних потреб за участю міжнародних партнерів.

    Окремою темою стала підготовка Конференції з відновлення України в Таллінні.

    Крім того, міністри обговорили міжнародні зусилля для притягнення Росії до відповідальності за злочини, вчинені під час війни.

    Коли Україна отримає естонські локомотиви

    Станом на 21 жовтня підготовка до передачі техніки триває.

    Публічно не оголошено ані точної кількості локомотивів, ані їхніх характеристик, ані остаточного графіка постачання.

    Також поки немає підтвердження, що машини вже відправлені в Україну.

    Водночас сама робота над передачею техніки свідчить про пошук партнерами практичних способів підтримати українську залізницю в умовах російських атак.

    Для України додаткові локомотиви можуть стати важливим ресурсом напередодні зими, коли надійність транспортної системи має особливе значення для економіки, логістики та забезпечення потреб населення.

    Подальші подробиці щодо обсягів і строків передачі техніки очікуються після завершення відповідних домовленостей між Україною та Естонією.

  • П’ять ракет без попередження: Зеленський заявив, що союзники не повідомили Україну про удар по Києву

    П’ять ракет без попередження: Зеленський заявив, що союзники не повідомили Україну про удар по Києву

    Україна не отримала від міжнародних партнерів завчасного попередження про російський балістичний удар по Києву ввечері 12 жовтня. За словами президента Володимира Зеленського, п’ять ракет влучили в цивільну інфраструктуру столиці. Водночас міністр закордонних справ Андрій Сибіга запевнив, що співпраця зі США у сфері обміну розвідувальними даними триває. Причини відсутності попередження про конкретну атаку наразі з’ясовують.

    Про це Зеленський повідомив 13 жовтня у своєму Telegram-каналі.

    Президент зазначив, що протягом останніх годин російські війська застосували проти України понад сотню засобів повітряного нападу, серед яких були реактивні дрони, баражуючі боєприпаси та балістичні ракети.

    Українським захисникам вдалося знищити значну частину повітряних цілей, однак частина російського озброєння досягла своїх цілей.

    Особливу увагу глава держави звернув на атаку проти столиці, під час якої інформація про пуски балістичних ракет не надійшла завчасно.

    «Щодо цього удару, на жаль, не було попередження від партнерів», — заявив Зеленський.

    Президент підкреслив, що своєчасна передача інформації про запуски балістики має критичне значення для захисту цивільного населення.

    Чому повітряну тривогу оголосили після вибухів

    За даними Повітряних сил ЗСУ, ввечері 12 жовтня російська армія атакувала Київ ракетами, які рухалися балістичною траєкторією.

    Балістичні цілі вдалося виявити радіолокаційними засобами лише безпосередньо під час атаки. Попередньої інформації про пуски з території Росії українські військові не отримали.

    Через це сигнал повітряної тривоги в столиці пролунав уже під час удару.

    Речник Повітряних сил Юрій Ігнат пояснив, що подібні ситуації траплялися й раніше.

    За його словами, Україна отримує різні види розвідувальної інформації від партнерів, зокрема дані про активність російської авіації, переміщення носіїв ракет та запуски балістичного озброєння.

    Однак іноді відповідна інформація надходить із затримкою або взагалі не доходить до української сторони.

    Ігнат висловив сподівання, що українські фахівці спільно з міжнародними партнерами встановлять причини цього випадку.

    Чи припинили США передавати розвіддані Україні

    Відсутність попередження викликала занепокоєння на тлі повідомлень про можливе посилення американського тиску на Київ.

    Раніше західні медіа повідомляли, що представники адміністрації Дональда Трампа обговорювали можливість обмеження розвідувальної співпраці, якщо Україна продовжить удари по російських нафтопереробних заводах.

    Проте офіційного підтвердження припинення передачі американських розвідданих немає.

    Ба більше, міністр закордонних справ Андрій Сибіга 13 жовтня під час Варшавського безпекового форуму підтвердив, що Україна продовжує отримувати розвідувальну інформацію зі Сполучених Штатів.

    Глава МЗС також пов’язав запізніле оголошення тривоги з особливостями застосованого Росією озброєння.

    Таким чином, відсутність попередження про конкретний ракетний удар наразі не можна вважати доказом того, що Вашингтон припинив співпрацю з Україною у сфері розвідки.

    Зеленський нагадав про удари Росії по енергетиці

    Президент також повідомив, що протягом двох останніх діб Україна утримувалася від ударів по російських нафтопереробних підприємствах та інших енергетичних об’єктах.

    За словами Зеленського, це відбувалося після заяв Дональда Трампа щодо можливого енергетичного перемир’я.

    Водночас Росія не припинила атак на українську критичну інфраструктуру.

    Глава держави зазначив, що за цей період російські війська атакували 19 областей України.

    Він наголосив, що Київ готовий до взаємних кроків зі зниження інтенсивності атак, однак такі домовленості повинні виконувати обидві сторони.

    Що відомо зараз

    Після удару по Києву залишаються відкритими питання про те, чому інформація про пуски ракет не надійшла вчасно та чи можна запобігти подібним ситуаціям у майбутньому.

    Українські військові не назвали причини затримки, а представники МЗС підтверджують продовження розвідувальної співпраці зі Сполученими Штатами.

    Отже, станом на 13 жовтня підтверджено відсутність завчасного попередження про конкретну балістичну атаку на Київ, але не припинення американської розвідувальної допомоги загалом.

    Подальші висновки залежатимуть від результатів перевірки, яку мають провести українські фахівці разом із партнерами.

  • Важливий візит до Люксембургу: Андрій Сибіга візьме участь у засіданні Ради міністрів закордонних справ ЄС

    Важливий візит до Люксембургу: Андрій Сибіга візьме участь у засіданні Ради міністрів закордонних справ ЄС

    У понеділок, 12 жовтня, міністр закордонних справ України Андрій Сибіга з офіційним візитом відвідає Велике Герцогство Люксембург. Очільник українського зовнішньополітичного відомства візьме участь у засіданні Ради міністрів закордонних справ Європейського Союзу на особисте запрошення високої представниці ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки Каї Каллас.

    Про це повідомили в Міністерстві закордонних справ України.

    Головні теми порядку денного:

    • Протидія російському терору: Андрій Сибіга детально проінформує європейських колег про поточну безпекову ситуацію, наслідки нещодавніх масштабних обстрілів та ескалацію терору РФ проти цивільного населення і критичної інфраструктури України.
    • Потреби фронту та оборонна співпраця: Ключовою частиною переговорів стане узгодження кроків щодо задоволення першочергових потреб українських сил оборони, зміцнення ППО та розвитку спільного оборонно-промислового комплексу.
    • Санкційний тиск та євроінтеграція: Учасники зустрічі обговорять шляхи посилення санкційного тиску на державу-агресора, актуальну динаміку мирних зусиль, а також подальший прогрес у просуванні переговорного процесу щодо вступу України до Європейського Союзу.

     

  • Резервні локомотиви закінчуються: Росія вибила понад 500 машин

    Резервні локомотиви закінчуються: Росія вибила понад 500 машин

    Україна практично вичерпала запас резервних локомотивів, які можна оперативно використовувати замість рухомого складу, пошкодженого або знищеного російськими ударами. На тлі різкого посилення атак по залізниці Київ уже веде переговори з європейськими партнерами щодо передачі додаткових локомотивів, сумісних з українською колією шириною 1520 мм.

    Про критичну ситуацію заявив міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький у коментарі Financial Times.

    «Ми майже вичерпали резервні локомотиви», — повідомив міністр.

    За його словами, переговори ведуться насамперед із країнами, де використовується широка залізнична колія, сумісна з українською. Більшість залізниць Європейського Союзу працюють зі стандартом 1435 мм, тоді як в Україні використовується колія 1520 мм. Такий або близький стандарт зберігається, зокрема, у країнах Балтії та Молдові, а також на окремих напрямках у Польщі та Словаччині.

    Проблема вже давно вийшла за межі технічного питання «Укрзалізниці». Локомотиви фактично стали ще одним критичним ресурсом воєнної економіки: вони забезпечують пасажирські перевезення, евакуацію людей із небезпечних районів, постачання товарів усередині країни та перевезення ключових експортних вантажів — передусім зерна і залізної руди.

    Понад 500 локомотивів пошкоджено або знищено

    Масштаб втрат став зрозумілим ще у вересні.

    Міністр закордонних справ Андрій Сибіга 15 вересня повідомив, що від початку повномасштабного російського вторгнення внаслідок атак було пошкоджено або повністю знищено понад 500 українських локомотивів.

    Особливо різко ситуація погіршилася у 2026 році: за офіційними даними, понад половина всіх цих втрат припала лише на цей рік.

    Тоді Сибіга вже звертався до партнерів із закликом терміново допомогти Україні знайти локомотиви, сумісні з колією 1520 мм, а також профінансувати закупівлю нової техніки.

    У МЗС наголошували, що залізниця сьогодні стала однією з ключових систем економічної та соціальної стійкості держави: нею евакуюють цивільних із прифронтових територій, перевозять життєво необхідні вантажі та підтримують експорт.

    Лише від початку вересня, за даними керівництва «Укрзалізниці», під російськими ударами опинилися щонайменше 22 локомотиви, причому значна частина була задіяна у пасажирських та приміських перевезеннях.

    «Ненька інфо» неодноразово писала про цю нову тактику ударів по залізниці. Зокрема, 16 вересня російські війська тричі атакували один і той самий поїзд Київ — Миколаїв протягом приблизно двох із половиною годин. Пасажирів і залізничників перед повторними атаками встигли евакуювати.

    Ще раніше, 8 вересня, два російські «Шахеди» прицільно атакували поїзд Київ — Суми. Потяг вдалося заздалегідь зупинити, після чого людей евакуювали.

    У порту Південний втратили одразу три локомотиви

    Окремо про проблему з технікою розповів виконавчий директор портового оператора TIS Микита Грубов.

    За його словами, лише в районі терміналів компанії у порту Південний через російські удари було втрачено три локомотиви.

    «Ми втратили три локомотиви лише в районі нашого порту», — зазначив він.

    Дефіцит тягового рухомого складу, за словами Грубова, вже перетворюється на одне зі слабких місць портової логістики.

    І саме тут проблема стає системною.

    Навіть якщо чорноморські порти зможуть відновлювати роботу після російських атак, вантаж ще потрібно фізично доставити до причалів. Значна частина аграрної продукції та руди надходить до портів саме залізницею.

    Тобто недостатньо мати неушкоджений термінал і судно, готове до завантаження. Потрібні справні колії, вагони і головне — локомотиви, здатні довезти тисячі тонн вантажу до порту.

    Росія одночасно б’є по портах і залізниці

    Ситуація з локомотивами загострюється на тлі масштабної кампанії РФ проти української експортної інфраструктури.

    За даними, наведеними Financial Times, лише у 2026 році українська влада зафіксувала 198 атак на портову інфраструктуру. Зокрема, йшлося про 95 ударів по суднах у портах і ще 69 атак у морському коридорі.

    Російські атаки різко ускладнили роботу чорноморського напрямку саме в період, коли Україні необхідно вивозити новий урожай.

    Альтернативою морю залишаються залізничні маршрути, автомобільний транспорт і Дунай. Однак повноцінно замінити великі чорноморські порти вони не можуть — передусім через обмежену пропускну спроможність і значно вищу вартість доставки.

    Тепер одночасний дефіцит локомотивів створює додатковий вузький момент уже на сухопутній частині маршруту.

    Під загрозою десятки мільйонів тонн експорту

    Наслідки можуть бути значно більшими, ніж просто затримки окремих вантажних поїздів.

    Україна планувала у 2026 році експортувати приблизно 64 млн тонн аграрної продукції. Однак Висоцький оцінює, що без нормального функціонування морських портів країна може фізично вивезти лише близько половини запланованого обсягу.

    За його прогнозом, якщо чорноморські порти залишатимуться фактично закритими або серйозно обмеженими, Україна може недоотримати щонайменше $8 млрд експортної виручки у період із червня 2026 року до червня 2027-го.

    Це приблизно п’ята частина всієї експортної виручки України за попередній рік. Важливо, що йдеться не про вже зафіксовані збитки, а про прогноз у разі тривалого блокування портового експорту.

    Навіть після відновлення судноплавства повернення до довоєнних або навіть до показників початку 2026 року може бути складним.

    Власник термінала Risoil у Чорноморську Шота Хаджішвілі розповідав FT, що після атак підприємство може працювати лише приблизно на 30% своєї потужності, одночасно завантажуючи два судна замість п’яти.

    Залізниця стала окремою ціллю

    Удари останніх місяців показують, що російські атаки спрямовані не лише на колії чи станції як такі.

    Під удар регулярно потрапляють саме локомотиви, депо, ремонтні потужності та пасажирські поїзди.

    1 вересня Росія завдала балістичного удару по залізничній інфраструктурі Києва. «Ненька інфо» повідомляла про руйнування депо та загибель працівників залізниці.

    Один із працівників локомотивного депо Дарниця, 31-річний Володимир Губський, отримав тяжкі поранення під час цього удару і помер 6 вересня. За інформацією «Укрзалізниці», балістична ракета вдарила фактично одночасно із сигналом повітряної тривоги.

    23 вересня російські війська знову атакували залізничну інфраструктуру Києва. Тоді поранення дістав працівник «Укрзалізниці», який повертався додому після зміни.

    А через постійні атаки на Сумщині перевізнику довелося навіть тимчасово обмежувати рух поїздів до Сум та використовувати комбіновану схему «поїзд + автобус».

    Чому локомотиви не можна просто швидко купити в ЄС

    Проблему неможливо вирішити звичайною закупівлею будь-яких європейських локомотивів.

    Українська мережа переважно має ширину колії 1520 мм, тоді як стандарт більшої частини Євросоюзу — 1435 мм.

    Техніка має бути сумісною не лише з шириною колії, а й із конкретними умовами експлуатації, системами живлення та інфраструктурою.

    Саме тому Україна шукає доступний рухомий склад у країнах, де історично використовувалася широка колія, а паралельно просить партнерів допомогти фінансувати виробництво та закупівлю нових локомотивів.

    Це також пояснює, чому резерв настільки важливий. Пошкоджену машину можна відправити на ремонт, але перевезення не можуть чекати кілька місяців. На маршрут має одразу вийти інший локомотив.

    Коли таких резервних машин залишається лише кілька, кожен наступний удар потенційно створює вже не локальну проблему окремого депо, а ризик для цілих маршрутів.

    Удар по локомотивах б’є одразу по кількох секторах

    Найпомітніший економічний ефект зараз пов’язаний із аграрним експортом, але проблема ширша.

    Залізницею Україна перевозить руду, металопродукцію, пальне, будівельні матеріали та інші вантажі. Потяги також залишаються одним із найважливіших видів пасажирського транспорту в умовах війни.

    Тому втрата резерву локомотивів одночасно створює ризики для експорту, внутрішньої економіки та пасажирського сполучення.

    Саме це робить нинішню ситуацію небезпечнішою за звичайний дефіцит техніки. Російські удари відбуваються одночасно по різних ланках одного логістичного ланцюга: портах, суднах, залізничних станціях, депо та самих локомотивах.

    У такій ситуації навіть швидке відновлення одного об’єкта не гарантує повернення маршруту до нормальної роботи, якщо на іншій його ділянці вже немає необхідної техніки.

    І заява Висоцького про майже вичерпаний резерв означає, що запас міцності, який дозволяв «Укрзалізниці» швидко підмінювати пошкоджені машини, суттєво скоротився.

    Тепер результат переговорів із партнерами щодо локомотивів стає питанням не лише роботи залізниці, а й здатності України утримувати експорт, перевозити критичні вантажі та зберігати стабільне сполучення під час подальших російських атак.

     

  • По 150 снарядів на один дрон: Україна знайшла боєприпаси для F-16

    По 150 снарядів на один дрон: Україна знайшла боєприпаси для F-16

    Україна домовилася з партнерами про постачання 20-міліметрових боєприпасів для винищувачів F-16, які дедалі активніше використовують для перехоплення російських реактивних ударних дронів. Польща вже розпочала процес передачі необхідних снарядів, до вирішення проблеми також долучилися Іспанія та Бельгія. Про це повідомив міністр закордонних справ Андрій Сибіга.

    За словами міністра, пошук боєприпасів останніми днями став одним із найтерміновіших завдань української дипломатії. Причина — швидке нарощування Росією кількості реактивних безпілотників, проти яких звичайні мобільні вогневі групи значно менш ефективні через високу швидкість цілей.

    Сибіга заявив, що Україна вже змогла забезпечити рішення щодо 20-мм калібру «на суттєвий період часу». Він окремо подякував Польщі, Іспанії та Бельгії, зазначивши, що польська сторона вже почала передачу боєприпасів.

    За словами глави МЗС, винищувачі F-16 зараз є одним із найбільш ефективних засобів боротьби з реактивними БпЛА поряд із класичними системами протиповітряної оборони. Однак застосовувати дорогі зенітні ракети проти кожного безпілотника економічно складно, особливо коли Росія запускає десятки або навіть сотні цілей за одну атаку.

    Саме тому дедалі більше роботи перекладають на авіацію.

    Винищувач F-16 оснащений вбудованою шестиствольною 20-мм гарматою M61A1 Vulcan. За офіційною довідкою Повітряних сил США, літак несе близько 500 снарядів до цієї гармати. Сама M61A1 здатна вести вогонь із темпом до 6000 пострілів за хвилину.

    До останнього часу гармата була допоміжною зброєю винищувача, однак у нинішніх умовах вона отримала нову роль — збивати швидкісні безпілотники без витрачання дорогих керованих ракет.

    Bloomberg раніше повідомляв, що Україна шукала десятки тисяч 20-мм снарядів і вже вела переговори з кількома європейськими країнами та приватними виробниками. За оцінками співрозмовників агентства, на одне перехоплення реактивного дрона може витрачатися приблизно 150 снарядів. За нинішньої інтенсивності атак добова потреба України потенційно може становити близько 10 тисяч пострілів. Це оцінка джерел Bloomberg, а не встановлена нормативна витрата для кожного перехоплення.

    Така арифметика показує, чому питання запасів стало критичним. Якщо один F-16 має близько 500 снарядів, інтенсивне застосування гармати проти кількох цілей швидко вичерпує боєкомплект конкретного літака, а при регулярних масованих атаках країні потрібні вже не тисячі, а стабільні великі поставки.

    При цьому 20-мм боєприпаси мають важливу перевагу: у світі їх значно більше, ніж дефіцитних ракет до сучасних систем ППО. Саме цей фактор, за даними Bloomberg, зробив авіаційні гармати одним із найбільш оперативних та економічно вигідних варіантів протидії новому поколінню російських дронів.

    Україна вже застосовує F-16 для цієї роботи. Наприкінці вересня президент Володимир Зеленський повідомляв, що українські сили посилюють можливості боротьби з реактивними безпілотниками. Reuters тоді зазначав, що Бельгія готується передати Україні ще три F-16 до кінця 2026 року, а термінові партії боєприпасів для винищувачів уже надходили від Бельгії, Іспанії та інших партнерів.

    1 жовтня Зеленський окремо доручив МЗС, Міністерству оборони та Офісу президента провести оперативну перевірку всіх домовленостей щодо амуніції для F-16 і ракет ППО. Президент вимагав пройтися по кожній країні, кожній домовленості та кожному пакету допомоги й підготувати оновлений графік фактичних постачань. Причиною він назвав те, що частина рішень, погоджених на рівні лідерів держав, ще не була реалізована на рівні команд і відомств.

    «Ненька інфо» вже писала про цю перевірку та дефіцит засобів для нової хвилі повітряних атак: «Не все дійшло: Зеленський наказав перевірити всі домовленості щодо F-16 і ППО»

    Окремо Україна намагається створити дешевший ешелон ППО без постійного залучення бойової авіації. За словами Сибіги, Київ просить партнерів фінансувати замовлення реактивних дронів-перехоплювачів українського виробництва. Вітчизняні компанії вже мають прототипи та готові масштабувати виробництво, якщо отримають достатнє фінансування.

    «Ненька інфо» раніше повідомляла, що президент поставив завдання прискорити створення таких систем. Йдеться про швидкі перехоплювачі, здатні наздоганяти нові російські реактивні БпЛА, проти яких повільніші дрони-перехоплювачі працюють гірше. «Прототипи вже є: Зеленський наказав прискорити нову зброю проти реактивних “Шахедів”»

    Проблема стала особливо гострою у вересні. Росія почала масово змішувати класичні ударні БпЛА з реактивними версіями. 20 вересня, наприклад, із 138 безпілотників, зафіксованих під час нічної атаки, приблизно половину становили реактивні модифікації. Уже 23 вересня Повітряні сили повідомляли про 82 реактивні «Шахеди» під час однієї масованої атаки.

    Такі дрони створюють принципово іншу проблему для ППО. Класичний Shahed летить відносно повільно, що дозволяє працювати мобільним групам із кулеметами, зенітними установками та звичайними дронами-перехоплювачами. Реактивні модифікації проходять той самий маршрут значно швидше, різко скорочуючи час реакції.

    Саме через це F-16 стали одним із проміжних рішень: винищувач може швидко перехоплювати ціль, а використання гармати дозволяє не витрачати на кожен дрон дорогу ракету AIM-9 або AIM-120.

    Водночас такий метод має і очевидні обмеження. Для гарматного перехоплення літаку потрібно зблизитися з безпілотником, правильно зайняти позицію для атаки та діяти з урахуванням ризику падіння уламків. Крім того, кількість F-16 в Україні обмежена, а ці літаки потрібні не лише для боротьби з дронами, а й для інших завдань — прикриття неба, перехоплення крилатих ракет і виконання ударних місій.

    Тому 20-мм снаряди — не універсальна заміна класичній ППО, а ще один рівень багатошарової системи захисту.

    Україна паралельно продовжує вимагати додаткові ракети Patriot, бо саме вони залишаються одним із ключових засобів проти балістичних ракет. Наприкінці вересня Київ пропонував партнерам навіть механізм «позичання» ракет із європейських арсеналів із подальшим поверненням після надходження вже законтрактованих партій. Про це також писала «Ненька інфо». «Ракети в борг: Київ просить ЄС терміново передати частину арсеналів Patriot»

    Отже, Україна зараз фактично вибудовує окрему систему боротьби саме з реактивними дронами: дорогі зенітні ракети залишають для найнебезпечніших цілей, F-16 із 20-мм гарматами мають перехоплювати швидкі БпЛА там, де це можливо, а в перспективі частину навантаження повинні перебрати дешевші реактивні дрони-перехоплювачі.

    Домовленості з Польщею, Іспанією та Бельгією закривають одну з найгостріших проблем цієї системи — наявність достатнього запасу боєприпасів для гармат F-16. За словами Сибіги, потрібні снаряди мають надійти вже найближчим часом, а паралельно Київ продовжує переговори з приватними виробниками про значно більші партії.

    Якщо постачання вдасться зробити регулярними, українські F-16 отримають можливість значно частіше працювати по реактивних дронах без витрачання дефіцитних авіаційних і зенітних ракет — саме тоді, коли Росія різко нарощує кількість таких цілей у своїх масованих атаках.

  • Сеул пригрозив Києву «додатковими заходами»: суперечка через полонених КНДР загострюється

    Сеул пригрозив Києву «додатковими заходами»: суперечка через полонених КНДР загострюється

    Дипломатична суперечка між Україною та Південною Кореєю через передачу Сеулу двох полонених військовослужбовців КНДР продовжує загострюватися. Президент Південної Кореї Лі Чже Мюн заявив, що його країна може вдатися до «додаткових заходів», якщо Київ не визнає існування домовленості про конфіденційність цієї операції та не принесе публічних вибачень. Про це 2 жовтня повідомив Reuters.

    Сеул наполягає, що передача двох північнокорейських військовополонених мала залишатися непублічною через безпекові, гуманітарні та дипломатичні ризики. Українська сторона, навпаки, заперечує, що існувала формальна угода про нерозголошення. Саме це розходження і стало центром нинішньої дипломатичної суперечки.

    Приводом для конфлікту став виступ президента України Володимира Зеленського на Генеральній асамблеї ООН, де він публічно повідомив, що двох військових КНДР, захоплених українськими силами під час бойових дій на боці Росії, передали Південній Кореї. Після цього Сеул заявив, що така публічність нібито порушила попередні домовленості.

    Південнокорейська адміністрація вимагає від Києва офіційного пояснення та вибачень. Reuters раніше повідомляв, що президентський офіс Південної Кореї прямо звинуватив Україну у розкритті конфіденційної інформації та подальшому запереченні самого факту домовленості про секретність.

    Україна намагається знизити градус конфлікту. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга назвав ситуацію «дипломатичним непорозумінням» і наголосив, що Київ зацікавлений у збереженні партнерських відносин із Сеулом. За даними Reuters, між зовнішньополітичними відомствами двох країн уже тривають контакти щодо врегулювання суперечки.

    Водночас Лі Чже Мюн дав зрозуміти, що Сеул очікує від України не лише неформальних пояснень. «Якщо відмова визнавати факти і приносити публічні вибачення продовжиться, ми вживемо додаткових заходів», — заявив він. Якими саме можуть бути ці заходи, президент Південної Кореї не уточнив.

    Окремо південнокорейський лідер висловив невдоволення деякими українськими заявами щодо можливого військового зіткнення між Північною та Південною Кореєю. Лі назвав такі формулювання неприйнятними й заявив, що вони можуть сприйматися як заохочення до конфлікту на Корейському півострові.

    Ситуація особливо чутлива через статус самих полонених. Двоє військовослужбовців КНДР були захоплені українськими силами в Курській області Росії ще у січні 2025 року. Reuters називає їх першими відомими живими північнокорейськими військовими, які потрапили в український полон після того, як Пхеньян почав відправляти війська на підтримку Росії.

    За даними Financial Times, обидва полонені висловили бажання переїхати до Південної Кореї. Саме добровільність їхнього рішення була одним із ключових аспектів переговорів між Києвом і Сеулом.

    «Ненька інфо» раніше детально писала про початок цього дипломатичного конфлікту. У матеріалі від 28 вересня зазначалося, що Київ заперечує існування формальної угоди про нерозголошення, тоді як Сеул наполягає на протилежному. «Такої угоди не було»: у Києві відповіли на звинувачення Сеула через полонених КНДР

    Також на «Ненька інфо» виходив матеріал про те, що Південна Корея поки не готова переходити до прямих постачань Україні летальної зброї, попри участь військових КНДР у війні на боці Росії. Сеул продовжує дотримуватися обережної політики, концентруючись переважно на гуманітарній, економічній та нелетальній підтримці. Сеул сказав «ні» зброї для України: Південна Корея не готова передавати Києву ППО

    Водночас інтереси Києва та Сеула багато в чому збігаються. Україна зацікавлена у південнокорейській фінансовій, гуманітарній та потенційно оборонній допомозі. Південна Корея, своєю чергою, отримує від України важливу інформацію про участь військових КНДР у сучасній війні, їхню підготовку, тактику та використання російської техніки. Reuters зазначає, що тривалий дипломатичний конфлікт був би невигідним обом країнам.

    Напруження посилюється й через ширший військовий союз Росії та КНДР. За словами Зеленського, станом на кінець вересня понад 8 тисяч північнокорейських військових уже перебували в Росії, а ще близько 10 тисяч готувалися до можливого розгортання. Ці цифри є оцінкою української сторони.

    Сама Південна Корея паралельно переживає черговий період напруження у відносинах із Пхеньяном. Наприкінці вересня біля демілітаризованої зони стався вибух міни, внаслідок якого постраждали троє південнокорейських військових. Сеул та командування ООН розпочали розслідування інциденту.

    Тому передача двох полонених військових КНДР для Сеула є не просто гуманітарною історією. Вона напряму зачіпає питання розвідки, внутрішньої безпеки, відносин із Пхеньяном і можливих ризиків для родин самих полонених у Північній Кореї.

    Поки що обидві сторони залишаються на протилежних позиціях щодо ключового питання: чи існувала домовленість про секретність передачі. Сеул стверджує, що так, Київ це заперечує. Незалежного документа, який би публічно підтверджував одну з цих версій, наразі немає.

    При цьому Південна Корея вже перейшла від вимоги пояснень до прямого попередження про можливі «додаткові заходи». Якими саме вони будуть і чи вплинуть на допомогу Україні або двостороннє співробітництво, поки невідомо.

    Саме тому нинішня суперечка залишається не просто інформаційним скандалом, а потенційно серйозним дипломатичним випробуванням для відносин Києва та Сеула.

  • Енергетика, Чорне море і зерно: Україна отримала чотири варіанти перемир’я

    Енергетика, Чорне море і зерно: Україна отримала чотири варіанти перемир’я

    Україна наразі має одразу чотири міжнародні пропозиції щодо можливого припинення ударів по енергетичній інфраструктурі та встановлення окремого режиму тиші у Чорному морі. Свої варіанти Києву запропонували США, Індія, Туреччина та Єгипет. Про це міністр закордонних справ Андрій Сибіга розповів на зустрічі з журналістами 1 жовтня.

    За його словами, українська позиція полягає в тому, що енергетичне та чорноморське перемир’я мають розглядатися разом, а не як окремі поступки. Під повним енергетичним перемир’ям Київ розуміє припинення ударів по всіх енергетичних об’єктах, причому до цього переліку Україна включає і портову інфраструктуру.

    Найширшою з чотирьох ініціатив Сибіга назвав пропозицію Індії. Детального тексту цієї пропозиції він публічно не розкрив, але наголосив, що Нью-Делі вперше запропонував активніше долучитися до пошуку такого формату. Українська сторона, за словами міністра, вже передала індійській стороні власне бачення того, як подібна домовленість могла б працювати.

    Ще дві ініціативи стосуються насамперед Чорного моря та продовольчої безпеки. Першу з них запропонувала Туреччина, другу — Єгипет.

    Турецька пропозиція не є новою для Києва. Ще у вересні Анкара передала Україні та Росії проєкт меморандуму, який передбачає припинення атак на цивільні судна у Чорному морі та створення механізму безпеки для торговельного судноплавства. При цьому сторони станом на середину вересня не погодили документ, тому йшлося лише про проєкт можливої домовленості.

    «Ненька інфо» вже писала про цю ініціативу Туреччини: Туреччина запропонувала «морське перемир’я»: Києву й Москві передали проєкт угоди

    Ідея Анкари частково спирається на досвід Чорноморської зернової ініціативи 2022–2023 років. Тоді за посередництва Туреччини та ООН було створено механізм, який дозволив експортувати українське продовольство морем. Після виходу Росії з угоди Україна організувала власний морський коридор уздовж узбережжя Румунії та Болгарії.

    Єгипет, за словами Сибіги, запропонував схожий варіант так званого продовольчого перемир’я у Чорному морі. Міністр пояснив зацікавленість Каїра високою залежністю країни від імпортного зерна. За його словами, приблизно третина потреб Єгипту пов’язана з українським зерном, водночас значні обсяги країна закуповує і в Росії. Тому стабільність чорноморського експорту для Єгипту має безпосереднє значення для продовольчої безпеки.

    Четверта пропозиція надійшла від США і стосується саме енергетичного перемир’я. Сибіга повідомив, що цю тему обговорювали президенти України та США Володимир Зеленський і Дональд Трамп. Детального механізму американської ініціативи міністр також не розкрив.

    При цьому Київ не обмежується лише секторальними домовленостями.

    Сибіга заявив, що Україна готова розглядати різні формати припинення вогню, зокрема безумовне перемир’я по нинішній лінії зіткнення. За його словами, цю позицію вже передали американській стороні, і Вашингтон також працює над відповідним дипломатичним треком.

    Подібну позицію глава МЗС озвучував і минулого тижня на засіданні Ради Безпеки ООН. Тоді він заявив, що Україна готова зупинити бойові дії «прямо зараз», якщо Росія також погодиться на припинення вогню. За словами Сибіги, більшість членів Ради Безпеки підтримують негайне припинення вогню.

    Водночас російська сторона поки не демонструє згоди на запропоновані Києвом формати.

    Під час виступу на клубі «Валдай» 1 жовтня Володимир Путін розкритикував ідею взаємного припинення ударів по нафтопереробних підприємствах і цивільному судноплавству. Він поставив під сумнів формат, за якого Україна припинила б удари по російських НПЗ, а Росія — по суднах та інфраструктурі, пов’язаній з українським експортом.

    Це означає, що наразі жодна з чотирьох пропозицій не є узгодженим перемир’ям. Йдеться про дипломатичні варіанти, які перебувають на стадії обговорення.

    Окремо Сибіга заявив, що, на думку української сторони, особиста зустріч Зеленського та Путіна могла б привести до узгодження формату припинення вогню. Водночас конкретної домовленості про таку зустріч наразі немає.

    Таким чином, дипломатичний процес зараз розвивається одразу за кількома напрямками: США просувають енергетичний формат, Туреччина та Єгипет зосереджуються на Чорному морі й зерновому експорті, а Індія запропонувала ширшу ініціативу.

    Для Києва ключовою умовою залишається взаємність: Україна заявляє про готовність припинити удари по енергетичних об’єктах і погодитися на режим безпеки в Чорному морі лише за умови аналогічних кроків з боку Росії. Поки що публічних ознак того, що Москва прийняла хоча б одну з чотирьох пропозицій, немає.

  • «Скажи своєму начальнику: досить»: Сікорський публічно розніс Лаврова в Радбезі ООН

    «Скажи своєму начальнику: досить»: Сікорський публічно розніс Лаврова в Радбезі ООН

    Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський під час засідання Ради Безпеки ООН різко відповів своєму російському колезі Сергію Лаврову та спростував низку тверджень Москви про Україну. Лавров залишив залу буквально перед виступом польського дипломата, однак Сікорський все одно звернувся до нього напряму. Про це пише польське видання RMF24.

    «Припини руйнувати майбутнє Росії, Сергію. Я знаю, що ти слухаєш. Скажи своєму начальнику, що досить», — заявив Сікорський.

    Польський міністр сказав, що Росія може припинити війну в будь-який момент, і звинуватив Кремль у подальшій ескалації. За його оцінкою, Володимир Путін не досяг заявлених цілей повномасштабної війни, але продовжує тиснути на Україну та провокувати НАТО.

    Сікорський також відповів на російські твердження щодо подій 2014 року. Він нагадав, що особисто перебував у Києві разом із главами МЗС Німеччини та Франції, і відкинув російську версію про нібито «державний переворот». За його словами, Віктора Януковича усунув демократично обраний парламент після подій Майдану.

    Окремо польський дипломат спростував російські заяви про начебто заборону російської мови в Україні. Він зазначив, що нещодавно сам був у Києві й чув, що російська мова там залишається широко вживаною.

    Виступ Сікорського відбувся під час його візиту до Нью-Йорка на високорівневий тиждень 81-ї сесії Генеральної асамблеї ООН. Польське МЗС заздалегідь повідомляло, що серед ключових тем для глави дипломатії будуть російська агресія проти України, міжнародна безпека та захист принципів Статуту ООН.

    Того ж засідання Лавров заявив, що Росія нібито готова до переговорів щодо «стійкого та справедливого миру», але водночас прямо сказав, що Москва не збирається робити паузу у воєнних діях на час переговорів.

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга також виступив у Радбезі ООН і поставив Лаврову низку запитань щодо війни, наголосивши, що російська сторона продовжує перекладати відповідальність за агресію на Україну, Захід і НАТО.

    Для «Ненька інфо» до цього матеріалу логічно додати кілька внутрішніх посилань. Раніше видання писало, що Сікорський попереджав про можливі російські провокації проти НАТО, а також звинувачував Москву у спробах посварити Польщу та Україну через історичні питання.

    Сікорський: Росія намагається посварити Польщу та Україну через історію

    Сікорський попередив про можливі провокації Росії проти НАТО

    Також «Ненька інфо» раніше писала про оцінку Сікорського, що стратегічна ініціатива у війні більше не належить Росії.

    «Ініціатива більше не у Росії» — Сікорський

  • Санкції висіли на волосині: ЄС прибрав двох російських мільярдерів, щоб зберегти тиск на РФ

    Санкції висіли на волосині: ЄС прибрав двох російських мільярдерів, щоб зберегти тиск на РФ

    Європейський Союз після кількох тижнів складних переговорів таки зберіг один із ключових персональних санкційних режимів проти Росії. Причому цього разу обмеження продовжили не на традиційні шість місяців, а одразу на три роки — до 22 вересня 2029 року. Проте домовленість передбачила й поступки: зі списку виключили російських мільярдерів Алішера Усманова та Михаїла Фрідмана, навколо яких між країнами ЄС розгорнулася гостра суперечка.

    Офіційно Рада ЄС повідомила, що обмеження залишаються чинними щодо понад 3000 фізичних та юридичних осіб. Вони передбачають замороження активів, заборону на надання коштів та економічних ресурсів, а для фізичних осіб — також обмеження на в’їзд і транзит територією Євросоюзу.

    Водночас у новому рішенні ЄС із санкційного переліку видалили записи щодо Усманова, Фрідмана, Андрія Фалалеєва та компанії Redbird Corporate Services Ltd. Ще трьох осіб прибрали зі списку через їхню смерть. Це прямо випливає з опублікованого 22 вересня регламенту ЄС.

    Чому рішення ледве встигли ухвалити

    Санкції мали бути продовжені ще в середині вересня, однак країнам ЄС не вдалося вчасно досягти одностайності. Через це 14 вересня посли держав-членів пішли на нетиповий крок — продовжили дію обмежень лише на сім днів, до 22 вересня, щоб отримати додатковий час для переговорів.

    Одним із головних каменів спотикання став Усманов.

    За даними Reuters і Le Monde, Франція разом зі Словаччиною наполягала на його виключенні зі списку. Париж офіційно пояснював свою позицію міркуваннями «національної безпеки» та зверненнями міжнародних партнерів, не розкриваючи подробиць.

    Reuters і французьке Le Monde водночас повідомляли з посиланням на дипломатичні джерела, що позиція Парижа могла бути пов’язана з переговорами з Азербайджаном щодо французьких громадян, які перебувають там у в’язниці. Азербайджан заперечував твердження про використання Усманова як елементу такого обміну, тому цю версію коректно розглядати саме як повідомлення джерел, а не як встановлений факт.

    Одним із французьких громадян, доля яких фігурує у повідомленнях медіа, є бізнесмен Мартен Раян. Його засудили в Азербайджані за звинуваченнями у шпигунстві, які Париж відкидав.

    Як до Усманова додався Фрідман

    Якщо виключення Усманова просували передусім Франція та Словаччина, то щодо Михаїла Фрідмана окрему позицію зайняв Люксембург.

    Reuters повідомляє, що Люксембург наполягав на виключенні Фрідмана через юридичні ризики, пов’язані з його багатомільярдним позовом. Російський бізнесмен вимагає від країни близько 16 млрд доларів компенсації за заморожені активи.

    У результаті питання двох мільярдерів фактично опинилося в одному політичному пакеті.

    Обидва перебували під санкціями ЄС із 28 лютого 2022 року. Після повномасштабного вторгнення Росії санкційний перелік різко розширили, включивши до нього високопосадовців, військових, пропагандистів, бізнесменів та компанії, які ЄС вважав причетними до підтримки російської агресії.

    Латвія до останнього виступала проти

    Найпомітніший спротив компромісу чинила Латвія.

    22 вересня прем’єр Андріс Кулбергс заявив, що послаблювати тиск на осіб, пов’язаних із підтримкою російської війни, неприпустимо. Латвійський уряд навіть провів закрите екстрене засідання, присвячене санкційному рішенню.

    Однак остаточно блокувати угоду Рига не стала.

    Причина була практичною: для продовження персональних санкцій потрібна одностайність усіх 27 держав ЄС. Якби домовленість до завершення дедлайну провалилася, під загрозою опинилася б дія обмежень щодо всього великого переліку.

    Латвія зрештою утрималася, а санкції щодо майже 3000 осіб і компаній вдалося продовжити на три роки. Латвійський уряд назвав своїм пріоритетом недопущення руйнування санкційного режиму.

    Окремо Рига оголосила про намір розглянути національні обмеження щодо Усманова та Фрідмана.

    Паралельно після контактів Кулбергса з Еммануелем Макроном Франція погодилася почати переговори про можливу участь Латвії у французькій ініціативі ядерного стримування. За словами латвійського прем’єра, Париж також висловив готовність посилювати військову присутність у Латвії, зокрема у сфері ППО.

    Україна виступила проти виключення олігархів

    Київ ще до остаточного рішення відкрито закликав ЄС не знімати санкції з Усманова та Фрідмана.

    21 вересня міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що підстави, через які обох бізнесменів внесли до списку, на думку України, не змінилися, а виключення може послати Москві неправильний сигнал.

    Після ухвалення компромісу Сибіга назвав виключення двох бізнесменів «ганебним і невиправданим» та закликав держави Європи застосувати проти них національні санкції. Це є позицією українського уряду, тоді як рішення ЄС стало результатом компромісу між усіма 27 державами-членами.

    «Ненька інфо» ще до остаточного рішення писала про цю санкційну кризу та про те, що ЄС був змушений тимчасово продовжити обмеження лише на тиждень через суперечку навколо Усманова. Трамп оголосив енергетичне перемир’я, але Київ чекає гарантій: що відбувається з переговорами — Ненька інфо

    У цьому матеріалі зазначалося, що Франція і Словаччина підтримували можливе виключення Усманова, через що 14 вересня країни ЄС не змогли домовитися про звичайне продовження санкцій і дали собі додатковий тиждень.

    Раніше «Ненька інфо» також писала про історію спроб домогтися послаблення санкцій щодо родини Усманова та про контакти угорських посадовців із російською стороною. «Я не служив Росії»: Сійярто відповів на скандал із розмовами з Лавровим — Ненька інфо

    У матеріалі йшлося, зокрема, про попередні дискусії навколо виключення з санкційного переліку сестри Усманова Гульбахор Ісмаїлової.

    У чому головний результат домовленості

    Попри суперечку навколо двох мільярдерів, ЄС водночас зробив санкційний режим значно стійкішим у часі.

    Раніше персональні санкції доводилося продовжувати кожні шість місяців, що щоразу потребувало одностайності 27 держав. Тепер цей режим діятиме 36 місяців — до 22 вересня 2029 року.

    Таким чином, найближчими роками чергове піврічне вето окремої країни вже не зможе автоматично поставити під загрозу весь список.

    Разом із тим виключення Усманова та Фрідмана показало, наскільки на санкційну політику ЄС можуть впливати національні інтереси, судові спори та двосторонні дипломатичні питання.

    Офіційний підсумок 22 вересня такий: Євросоюз зберіг персональні санкції проти більш ніж трьох тисяч осіб та організацій до осені 2029 року, але водночас вилучив із переліку кількох фігурантів, серед яких — Усманов і Фрідман. Саме ця частина компромісу викликала найгострішу реакцію України та частини держав ЄС.

  • Олешки винесуть на Генасамблею ООН: Україна вимагає гуманітарного коридору для тисяч людей

    Олешки винесуть на Генасамблею ООН: Україна вимагає гуманітарного коридору для тисяч людей

    Україна винесе гуманітарну ситуацію в тимчасово окупованих Олешках Херсонської області на найвищий міжнародний рівень — під час сегмента високого рівня 81-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку. Київ домагається створення гуманітарного коридору, доставки продовольства та медикаментів і організованої евакуації цивільних, які місяцями залишаються в умовах фактичної ізоляції.

    Про це 20 вересня повідомив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга. За його словами, тема Олешок уже системно порушується Україною в Раді Безпеки ООН, на Постійній раді ОБСЄ та під час двосторонніх контактів із міжнародними партнерами, а тепер стане однією з наскрізних тем української дипломатії під час Генасамблеї.

    Сегмент високого рівня 81-ї сесії Генасамблеї ООН проходить у Нью-Йорку у другій половині вересня, а загальні дебати за участю глав держав і урядів заплановані на 22–28 вересня. У складі української делегації до США має вирушити і сам Сибіга.

    Глава МЗС заявив, що українські дипломати отримали завдання максимально мобілізувати міжнародний тиск заради трьох конкретних цілей: забезпечити доступ гуманітарних місій до Олешок, організувати стабільне постачання їжі та медикаментів і відкрити безпечний шлях для евакуації цивільного населення.

    Сибіга також планує окремо обговорити ситуацію з президенткою Міжнародного комітету Червоного Хреста Мір’яною Сполярич. Українська сторона розраховує, що МКЧХ зможе використати свій мандат для організації або супроводу гуманітарної місії.

    Ще 15 вересня, під час переговорів із міністеркою закордонних справ Монако Ізабель Берро-Амадей, Сибіга вже називав ситуацію в Олешках катастрофічною. Він наголошував, що цивільні залишилися без нормального доступу до продовольства, ліків і можливості покинути окуповану територію, а Україна наполягає на негайному гуманітарному доступі та створенні коридорів.

    Скільки людей насправді залишається в Олешках

    У різних офіційних оцінках фігурують різні цифри — і це важливе уточнення.

    За оцінкою Олешківської міської військової адміністрації, безпосередньо в самому місті можуть залишатися близько 2 тисяч людей, серед них приблизно 50 дітей. Водночас омбудсман Дмитро Лубінець говорить про понад 6 тисяч цивільних і близько 200 дітей, якщо рахувати Олешки разом із прилеглими населеними пунктами та районом.

    Сам Лубінець 16 вересня повідомляв, що його Офіс отримав 176 звернень щодо гуманітарної ситуації на тимчасово окупованій частині Херсонщини та вже перевірив інформацію про 358 людей, які терміново потребують допомоги для виїзду. За його словами, це лише ті громадяни, про яких вдалося отримати й підтвердити інформацію.

    До повномасштабного вторгнення в Олешках проживало приблизно 24 тисячі людей. Після окупації, руйнувань, підтоплення після знищення Каховської ГЕС та постійних бойових дій населення міста скоротилося в рази.

    Евакуацію фактично підготували — але вона зависла

    За словами омбудсмана, Україна вже провела значну частину підготовчої роботи для гуманітарної евакуації.

    Був напрацьований алгоритм, сформований список людей, яких необхідно вивезти, а українські Сили безпеки й оборони мали забезпечити режим тиші на час проведення гуманітарної операції. Міжнародний комітет Червоного Хреста також підтвердив готовність долучитися відповідно до свого мандату.

    Проте російська сторона, за даними Лубінця, після проведених переговорів тривалий час не підтверджує готовності провести гуманітарну місію. Через це операція фактично заблокована.

    Ситуація ускладнюється тим, що Олешки перебувають поблизу активної зони бойових дій. Для організованої евакуації потрібен гарантований режим припинення вогню, погоджений маршрут і безпечний прохід як для цивільних, так і для гуманітарних працівників.

    Без таких гарантій масовий виїзд може перетворитися на ще більшу небезпеку.

    Їжі не завозили з кінця травня

    20 вересня до міжнародних закликів долучилася Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій. Вона звернулася до Папи Римського Лева XIV, Всесвітньої ради церков, Всесвітнього євангельського альянсу, держав — членів ООН та МКЧХ із проханням сприяти терміновій гуманітарній місії.

    За даними Ради церков, останні централізовані поставки продовольства в Олешки відбулися наприкінці травня 2026 року. Відтоді місцеві жителі мають серйозні проблеми з доступом до їжі, питної води, медикаментів та інших базових речей. Електро- й газопостачання практично відсутні, а критична інфраструктура значною мірою зруйнована.

    Раніше про цю ситуацію вже писала Nenka.info у матеріалі «Олешки на межі голоду: Рада церков звернулася до Папи Римського із закликом врятувати тисячі людей». Видання звертало увагу, що проблема вже давно вийшла за межі звичайного дефіциту продуктів і перетворилася на системну гуманітарну кризу.

    Люди намагаються виходити через заміновані поля

    Одне з найтривожніших повідомлень омбудсмана стосується того, що окремі мешканці більше не чекають офіційного коридору й намагаються залишити територію самостійно.

    За словами Лубінця, люди йдуть через заміновані ділянки, ризикуючи підірватися або потрапити під удар безпілотника. Причина — відчай і відсутність безпечного способу виїхати.

    Окремою загрозою залишаються FPV-дрони. Українська влада повідомляє про систематичні атаки безпілотників на цивільних у прифронтових і окупованих районах Херсонщини. Сибіга назвав це ще одним виміром гуманітарної ситуації: навіть звичайний вихід із будинку може бути небезпечним.

    Водночас частина інформації про конкретні атаки надходить із окупованої території і не завжди може бути незалежно оперативно перевірена. Саме тому точні цифри жертв і масштаби окремих інцидентів можуть уточнюватися.

    1 вересня під удар потрапила волонтерська колона

    За інформацією української сторони, 1 вересня під час однієї з гуманітарних місій були уражені чотири автомобілі, які використовували для допомоги людям.

    Цей епізод також демонструє, чому звичайне завезення продуктів без погодженого режиму безпеки стає надзвичайно ризикованим.

    Українська сторона стверджує, що міжнародні гуманітарні організації готові допомагати, волонтери також готові доставляти їжу й воду, а МКЧХ має можливості долучитися до евакуації. Головною невирішеною умовою залишається безпечний доступ до окупованої території.

    Криза триває не перший місяць

    Ще 1 квітня Дмитро Лубінець повідомляв про катастрофічний дефіцит питної води в Олешках, нестабільне електро- і газопостачання та майже відсутню медичну допомогу. Тоді український омбудсман уже звертався до російської сторони та МКЧХ із закликом забезпечити гуманітарний коридор.

    Тобто проблема не виникла у вересні — вона поступово загострювалася впродовж місяців.

    Особливо тяжким для міста став період після руйнування Каховської ГЕС у червні 2023 року. Олешки були одним із найбільш підтоплених населених пунктів на лівобережжі Херсонської області. Після відходу води місто залишилося з пошкодженою інфраструктурою, а через окупацію повноцінне відновлення стало неможливим.

    Чому Україна робить ставку на Генасамблею ООН

    81-ша Генеральна Асамблея ООН збере у Нью-Йорку майже 130 глав держав та урядів. Загальні дебати триватимуть із 22 до 28 вересня. Саме такі зустрічі дають можливість порушувати гуманітарні питання не лише під час офіційних виступів, а й у десятках двосторонніх переговорів на полях Генасамблеї.

    Для України питання Олешок має кілька вимірів одночасно: необхідність негайно допомогти цивільним, домогтися евакуації та привернути увагу до умов, у яких живуть люди на окупованих територіях.

    Сибіга наголошує, що дискусія про майбутнє окупованих територій не може зводитися лише до ліній на карті. За його словами, будь-які переговори про мир мають враховувати становище людей, які залишаються під окупаційною владою та не можуть реалізувати базові права.

    Найближчі дні покажуть, чи вдасться українській дипломатії перетворити міжнародну увагу на конкретну гуманітарну домовленість. Адже сама публічність проблеми не відкриє коридор автоматично — для евакуації потрібні гарантії безпеки та погоджений механізм на місці.

    Поки ж тисячі людей у самому місті та прилеглих населених пунктах, за оцінками українських органів і гуманітарних структур, залишаються без нормального постачання продуктів, води й медикаментів. Саме тому питання Олешок Україна тепер підніматиме там, де зберуться лідери майже всього світу.