Позначка: Апеляційний суд

  • Англійський суд підтвердив стягнення $3 млрд з Коломойського і Боголюбова

    Англійський суд підтвердив стягнення $3 млрд з Коломойського і Боголюбова

    Апеляційний суд Англії залишив у силі рішення Високого суду Англії та Уельсу у справі проти колишніх власників ПриватБанку Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова, підтвердивши їхній обов’язок виплатити державному банку понад $3 млрд компенсації. Це рішення охоплює відшкодування збитків, нараховані відсотки та судові витрати, і фактично закріплює попередній висновок британського суду про масштабне шахрайство проти фінансової установи.

    Про це повідомив ПриватБанк, наголосивши, що апеляційна інстанція повністю підтримала позицію банку та відхилила аргументи сторони захисту. Зокрема, суд не прийняв доводи Коломойського та Боголюбова про нібито компенсацію або “повернення” коштів через інші фінансові операції, здійснені після виведення активів, визнавши такі твердження юридично неспроможними та такими, що не впливають на факт завданих збитків.

    У рішенні суду підтверджено попередні висновки Високого суду Англії та Уельсу, який встановив, що колишні власники банку були причетні до масштабної схеми незаконного виведення коштів. Британська юрисдикція кваліфікує справу як одну з найбільших банківських справ про міжнародне шахрайство, що розглядалися в її межах, з огляду на обсяг коштів, складність транзакцій та багаторівневу структуру операцій.

    ПриватБанк у своїй заяві підкреслив, що рішення апеляційного суду є ключовою віхою у багаторічному процесі судового переслідування, який триває в кількох юрисдикціях. У банку зазначили, що ще у 2017 році Високий суд Англії ухвалив наказ про всесвітній арешт активів відповідачів, що дозволило юридично обмежити їх можливості розпоряджатися майном у різних країнах і забезпечити основу для подальшого стягнення.

    Згідно з фінальними параметрами рішення, основна сума збитків, визначена судом, становить приблизно $1,763 млрд, ще близько $1,19 млрд — це нараховані відсотки за період користування коштами, а також окремо передбачено авансовий платіж для покриття судових витрат ПриватБанку в розмірі близько £76,4 млн, що еквівалентно майже $100 млн. Загальна сума зобов’язань перевищує $3 млрд.

    У ПриватБанку наголошують, що після того, як колишні власники не виконали добровільне зобов’язання сплатити кошти до визначеного терміну — 24 листопада 2025 року — банк переходить до наступної фази процесу, а саме примусового виконання рішення. Це передбачає пошук і стягнення активів відповідачів у різних юрисдикціях, де британські судові рішення визнаються та можуть бути реалізовані.

    Голова наглядової ради ПриватБанку Нільс Мелнгайліс назвав рішення апеляційного суду знаковим для всієї справи, підкресливши, що воно підтверджує правомірність позиції банку та міжнародну підтримку процесу повернення коштів. За його словами, співпраця з міжнародними партнерами та юридичними радниками дозволила довести справу до стадії, коли рішення суду набуло остаточного характеру в апеляційній інстанції.

    У банку також нагадали, що ще раніше, 30 липня 2025 року, Високий суд Лондона ухвалив фінальне рішення, яким визнав Коломойського, Боголюбова та пов’язані з ними структури винними у незаконному виведенні понад $1,9 млрд із банку. Це рішення стало основою для подальшого визначення остаточного розміру компенсації з урахуванням відсотків і витрат.

    Окремо судові матеріали вказують, що розслідувані операції мали складну структуру з використанням мережі компаній та транзакцій, які, за версією позивача, були спрямовані на приховування реального руху коштів. Британський суд у своїх висновках погодився з аргументами ПриватБанку, що йдеться про систематичне виведення активів у значних обсягах.

    Таким чином, рішення апеляційного суду фактично закріплює попередні висновки британської судової системи та посилює позицію ПриватБанку у подальшому примусовому стягненні активів колишніх власників. Банк заявляє, що має намір продовжувати всі юридичні процедури до повного виконання рішення та повернення коштів, які вважає втраченими внаслідок шахрайських дій.

    Це рішення також має значний міжнародний резонанс, оскільки підтверджує здатність державних фінансових установ України відстоювати свої інтереси у провідних судових юрисдикціях світу, включно з Великою Британією, де такі справи розглядаються з особливо високими стандартами доказування та юридичної перевірки.

  • Підозрюваний у кількох злочинах син депутата Горвата вийшов із СІЗО

    Підозрюваний у кількох злочинах син депутата Горвата вийшов із СІЗО

    У Мукачеві знову обговорюють справу Андрія Горвата — сина депутата Закарпатської обласної ради Георгія Горвата, якого підозрюють одразу у кількох кримінальних епізодах. Після рішення апеляційного суду він вийшов із-під варти під заставу та вже був помічений у місті.

    Про це повідомив журналіст Віталій Глагола з посиланням на власні джерела.

    Йдеться про резонансну історію, що набула розголосу 19 січня 2026 року. Тоді суд обрав Андрію Горвату запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави. Рішення ухвалили після розгляду справи щодо жорстокого побиття 20-річного хлопця у Мукачеві. Обох основних фігурантів взяли під варту прямо в залі суду.

    За даними слідства, інцидент стався у новорічну ніч біля ресторану «Оркестр». Група молодиків, серед яких був син депутата облради, переслідувала потерпілого та завдавала йому ударів руками й предметами, не даючи залишити місце події. Дії кваліфікували як хуліганство, вчинене групою осіб із особливою зухвалістю.

    На момент арешту Горват уже фігурував в іншому кримінальному провадженні — справі про пограбування переселенки, у якої викрали понад 5 тисяч євро та готівку. Раніше він виходив із СІЗО під заставу у 10 млн грн саме у цьому провадженні.

    Втім, як стало відомо зараз, 24 лютого апеляційний суд переглянув запобіжний захід. Судді змінили рішення першої інстанції та визначили можливість внесення застави — 266 тисяч гривень.

    Заставу було внесено, після чого підозрюваний залишив слідчий ізолятор. За інформацією джерел журналіста, вже найближчими днями Андрія Горвата бачили на вулицях Мукачева.

    Таким чином рішення про утримання під вартою без альтернативи фактично діяло трохи більше місяця.

    Справу щодо побиття та інших кримінальних епізодів наразі розглядають правоохоронні органи. Остаточну правову оцінку діям підозрюваного має надати суд.

  • Ексголова Полтавського апеляційного суду відсудив 351 тисячу гривень винагороди

    Ексголова Полтавського апеляційного суду відсудив 351 тисячу гривень винагороди

    Колишній голова Полтавського апеляційного суду Сергій Гальонкін через суд домігся виплати 351 633 грн недоотриманої суддівської винагороди за лютий–квітень 2024 року. Саме в цей період його було позбавлено доплат у зв’язку з дисциплінарним стягненням.

    31 січня 2024 року Вища рада правосуддя оголосила судді сувору догану та позбавила його права на отримання доплат строком на три місяці. Згодом, у червні того ж року, дисциплінарне рішення було змінено — ВРП внесла подання про звільнення, після чого Гальонкіна звільнили з посади.

    Суд першої інстанції відмовив екссудді у задоволенні позову щодо стягнення недоотриманої винагороди. Однак апеляційний суд 9 лютого 2026 року скасував це рішення та зобов’язав здійснити виплату в повному обсязі.

    Постанова передбачає негайне виконання в межах суми за один місяць — 117 211 грн. Решта коштів має бути виплачена відповідно до процедури виконання судових рішень.

    Водночас це рішення може бути оскаржене в касаційному порядку. Раніше Верховний Суд відмовив Сергію Гальонкіну в позові щодо визнання незаконним його звільнення.

  • Невідповідність доходів і майна: ГРД визнала суддю Павла Прохорова недоброчесним

    Невідповідність доходів і майна: ГРД визнала суддю Павла Прохорова недоброчесним

    Кандидат на посаду судді апеляційного суду Павло Прохоров, який нині працює суддею Київського районного суду Одеси, не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. До такого висновку дійшла Громадська рада доброчесності за результатами аналізу його майнового стану та фінансових пояснень.

    Ключовою підставою для негативного висновку стала невідповідність рівня життя сім’ї судді та вартості набутого майна розміру задекларованих законних доходів. Зокрема, у 2016 році дружина кандидата, Тетяна Прохорова, придбала нежитлове приміщення вартістю 539 тисяч гривень. При цьому сукупний дохід сім’ї за цей рік становив 620 тисяч гривень, з яких після сплати податків залишалося близько 500 тисяч гривень.

    На кінець 2015 року дружина судді декларувала заощадження у розмірі 349,5 тисячі гривень. З урахуванням поточних витрат на життя ці кошти, за оцінкою ГРД, могли покривати лише базові потреби сім’ї протягом року. Водночас уже в декларації за 2016 рік кандидат зазначив, що його дружина володіє готівковими заощадженнями у розмірі 27,6 тисячі доларів США, що за тодішнім курсом відповідало приблизно 740–750 тисячам гривень.

    Таке суттєве зростання обсягу готівки виглядало економічно необґрунтованим, особливо з огляду на нещодавню значну покупку та обмеженість вільних коштів. Сам кандидат пояснив, що у лютому 2015 року його дружина продала однокімнатну квартиру за 349,5 тисячі гривень, після чого ці кошти були конвертовані в долари і зберігалися вдома. У 2016 році, за його словами, дружина отримала 397 тисяч гривень доходу від підприємницької діяльності, які також були переведені в іноземну валюту. Таким чином, загальна сума, за версією кандидата, дозволяла сформувати задекларовані 27,6 тисячі доларів.

    Громадська рада доброчесності не визнала ці пояснення достатніми та переконливими. Окремі сумніви викликало подальше систематичне зростання заощаджень дружини судді в наступні роки, а також непропорційно велика частка доходів, яка, за деклараціями, спрямовувалася на накопичення готівки та інвестування у криптовалюту. При цьому враховувалися склад сім’ї, регулярні витрати на проживання, поїздки за кордон, утримання кількох транспортних засобів, один із яких було придбано у 2021 році.

    У сукупності ці обставини, на думку ГРД, ставлять під сумнів повноту та достовірність пояснень щодо джерел походження коштів і структури заощаджень сім’ї кандидата. В результаті Громадська рада доброчесності дійшла висновку, що Павло Прохоров не відповідає критеріям доброчесності, необхідним для обіймання посади судді апеляційного суду.

    Зазначається також, що під час повномасштабного вторгнення дружина кандидата набула значну кількість рухомого й нерухомого майна та задекларувала володіння криптовалютою Ethereum вартістю близько 1,1 мільйона гривень, що стало додатковим фактором для оцінки фінансової поведінки сім’ї.

  • ВАКС засудив суддю Кропивницького апеляційного суду Володимира Гончара за хабар

    ВАКС засудив суддю Кропивницького апеляційного суду Володимира Гончара за хабар

    Вищий антикорупційний суд визнав винним у хабарництві суддю Кропивницького апеляційного суду Володимира Миколайовича Гончара та призначив йому реальний термін позбавлення волі.

    Вирок було оголошено 12 січня 2026 року у межах кримінального провадження щодо вимагання та отримання неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище.

    Як встановив суд, у період з травня по вересень 2023 року Володимир Гончар, перебуваючи на посаді судді апеляційної інстанції, організував схему отримання грошей за вплив на судове рішення.

    Йшлося про кримінальну справу щодо мешканця Кіровоградської області, якого суд першої інстанції засудив до трьох років позбавлення волі за смертельну дорожньо-транспортну пригоду. Суддя через знайомого посередника передав родині засудженого пропозицію змінити реальний термін ув’язнення на умовний в обмін на грошову винагороду.

    Сума хабаря неодноразово змінювалася — від 3 тисяч доларів до 10 тисяч. У ході досудового розслідування було задокументовано фактичне отримання суддею 8 тисяч доларів США через посередника.

    Попри отримання коштів, «потрібне» рішення ухвалене не було. Колегія суддів апеляційного суду залишила вирок суду першої інстанції без змін, і засуджений винуватець ДТП отримав реальний строк позбавлення волі.

    Після цього посередник був змушений повернути гроші родині засудженого. Цей факт також був зафіксований правоохоронними органами та долучений до матеріалів справи.

    Суд визнав Володимира Гончара винним за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України.

    Йому призначено покарання у вигляді:

    • 6 років і 6 місяців позбавлення волі;

    • позбавлення права обіймати посади судді, прокурора та адвоката строком на 3 роки;

    • повної конфіскації майна.

    Під конфіскацію підпадають два автомобілі — Renault Megane та Mitsubishi Outlander 2020 року випуску, частка житлового будинку та земельна ділянка.

    До набрання вироком законної сили суд залишив засудженого під заставою у розмірі 700 тисяч гривень із покладенням процесуальних обов’язків, зокрема щодо здачі закордонних паспортів.

    Вирок може бути оскаржений до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 30 днів.

    Володимир Гончар працював у судовій системі понад 20 років. Суддею він був призначений у 2003 році, а з 2010 року здійснював правосуддя в апеляційному суді Кіровоградської області, який нині діє як Кропивницький апеляційний суд.

  • Реальні строки за неявку до ТЦК: статистика вироків у Полтавській області

    Реальні строки за неявку до ТЦК: статистика вироків у Полтавській області

    Протягом 2025 року суди Полтавської області винесли 68 обвинувальних вироків у справах про ухилення від мобілізації. У всіх випадках йдеться про чоловіків, які не з’явилися до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для подальшого направлення до військових частин або навчальних центрів. Про це повідомили в Полтавському обласному ТЦК та СП.

    Як уточнили у відомстві, за результатами розгляду цих справ 27 осіб отримали реальні строки позбавлення волі. Два з таких вироків були ухвалені вже після подання апеляцій з боку прокуратури, яка наполягала на посиленні покарання.

    Крім того, Полтавський апеляційний суд скасував три вироки судів першої інстанції, якими обвинуваченим було призначено умовне покарання. За результатами повторного розгляду засудженим призначили по три роки реального позбавлення волі.

    У Полтавському обласному ТЦК та СП наголосили, що територіальні центри не здійснюють досудове розслідування і не ухвалюють судових рішень. Їхня функція полягає у фіксації фактів порушень законодавства про мобілізацію та передачі відповідних матеріалів правоохоронним органам.

    Також у ТЦК підкреслили, що ухилення від мобілізації є кримінальним правопорушенням, а призначення умовного терміну не звільняє особу від виконання обов’язку щодо проходження військової служби в межах чинного законодавства.

  • Професор ОДУВС із сотнями тисяч готівки не зміг пояснити походження коштів

    Професор ОДУВС із сотнями тисяч готівки не зміг пояснити походження коштів

    Кандидат на посаду судді апеляційного суду Олег Шкута, який нині працює професором кафедри кримінально-правових дисциплін Інституту права та безпеки Одеського державного університету внутрішніх справ, не відповідає критеріям доброчесності. Такий висновок ухвалила Громадська рада доброчесності за результатами аналізу його декларацій та наданих пояснень.

    У рішенні ГРД зазначено, що кандидат подавав недостовірні або неповні відомості про свої доходи та майновий стан, хоча мав усі можливості знати реальні дані. Зокрема, рівень витрат і задекларованих заощаджень Олега Шкути не відповідає його офіційним доходам.

    У декларації за 2022 рік Шкута вказав значні грошові активи готівкою: 86 тисяч доларів США, 48 тисяч євро та 286 тисяч гривень. Водночас аналіз доходів кандидата та його дружини Олени Шкути за період з 2003 по 2022 роки свідчить, що загальний дохід родини становив близько 3,09 млн гривень, що еквівалентно 127,55 тисячі доларів. Навіть без урахування витрат на повсякденні потреби цієї суми недостатньо для формування задекларованих заощаджень — різниця становить щонайменше 17,4 тисячі доларів.

    У своїх поясненнях кандидат зазначав, що фактично отримував значно більші суми коштів, а також посилався на адвокатську практику. Проте, як наголошує ГРД, жодних підтверджень отримання дивідендів або інших доходів від діяльності адвокатських структур, окрім офіційної заробітної плати, Шкута не надав. За таких умов виникають обґрунтовані сумніви щодо законності джерел формування грошових активів.

    Окрему увагу Громадська рада доброчесності звернула на майнові витрати кандидата. У 2021 році Шкута придбав автомобіль Ford Edge 2016 року випуску за 12,4 тисячі доларів, а також задекларував мисливську рушницю вартістю понад 210 тисяч гривень. Водночас дві інші мисливські рушниці марки Benelli, на які були видані дозволи ще у 2018 році, не були відображені в жодній з його декларацій.

    Крім того, у деклараціях за 2022, 2023 та 2024 роки кандидат не вказував залишків коштів на банківських рахунках станом на кінець року, попри те, що заробітна плата надходить саме на ці рахунки. На думку ГРД, це може свідчити про навмисне приховування активів.

    Також до Громадської ради доброчесності надійшла інформація про інцидент улітку 2025 року, коли Олег Шкута нібито у стані алкогольного сп’яніння пересувався містом на самокаті, конфліктував із патрульними та вступив із ними в бійку. Ці обставини, за оцінкою ГРД, потребують додаткових пояснень і негативно впливають на оцінку професійної етики кандидата.

    З огляду на сукупність встановлених фактів Громадська рада доброчесності дійшла висновку, що Олег Шкута не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, зокрема критерію чесності, що є ключовим для кандидата на посаду судді апеляційного суду.

  • Недеклароване майно та сумнівні доходи: що закидають судді Буського суду

    Недеклароване майно та сумнівні доходи: що закидають судді Буського суду

    Суддя Буського районного суду Львівської області Ігор Кос, який бере участь у конкурсі на посаду судді апеляційного суду, отримав негативну оцінку Громадської ради доброчесності. Причиною стали сумніви щодо прозорості його майнового стану, можливе приховування нерухомості у декларації, а також питання до якості та строків ухвалення судових рішень.

    Ключові зауваження стосуються квартири у Львові площею 62 квадратні метри, якою суддя користується нібито на безоплатній основі. Формально житло оформлене на його сестру — Галину Сеник. Водночас члени Громадської ради доброчесності вважають, що під виглядом безкоштовного користування може приховуватися фактичне придбання квартири самим суддею для власних потреб.

    За даними матеріалів перевірки, суддя не надав переконливих доказів щодо джерел походження коштів, за які було придбано зазначену квартиру. Крім того, ціна житла, зазначена в договорі, виглядає щонайменше вдвічі нижчою за ринкову вартість подібних квартир у Львові на той момент, що підтверджується інформацією зі спеціалізованих ресурсів з нерухомості.

    Згідно з наданими поясненнями, сестра судді у грудні 2016 року уклала договір на придбання майбутньої квартири вартістю 444,1 тисячі гривень. Ціна, за її словами, була знижена на 10% за умови повної оплати протягом п’яти днів після підписання договору. Також зазначалося, що на момент укладення угоди забудовник ще не мав зареєстрованого дозволу на будівництво, що нібито зумовило додаткові ризики та зменшення вартості.

    Втім, Громадська рада доброчесності критично оцінила ці аргументи. За 13 років офіційні доходи сестри судді становили лише 190 тисяч гривень, а її чоловік задекларував 539,2 тисячі гривень доходів. Цих сум, на думку ради, було недостатньо для купівлі такого майна навіть із урахуванням знижки.

    Під час співбесіди Ігор Кос пояснив, що кошти на придбання квартири походили з кількох джерел: подарунку від батьків у розмірі 50 тисяч доларів у 2014 році, близько 10 тисяч доларів, подарованих на весілля у 2016 році, а також заощаджень сестри та її чоловіка у розмірі 30 тисяч доларів. Однак і ці пояснення не переконали ГРД, оскільки офіційні доходи батьків також не дозволяли зробити настільки дорогі фінансові подарунки.

    Додаткові питання викликає і той факт, що суддя Кос проживав у цій квартирі протягом семи років, у той час як його сестра не користувалася житлом. До цього, з 2013 по 2017 роки, суддя разом із сім’єю мешкав безоплатно у квартирі, що належала співробітниці та подрузі його дружини.

    Окрему увагу Громадська рада доброчесності звернула на професійну діяльність судді. У період з 2010 по 2025 роки Ігор Кос розглянув 1116 справ про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП. Під час аналізу було виявлено щонайменше 10 випадків, які потребують додаткових пояснень через порушення розумних строків розгляду справ. У результаті затягування процесів окремі водії уникнули відповідальності через сплив строків давності.

    У сукупності ці обставини, за висновком Громадської ради доброчесності, свідчать про наявність ознак недоброчесності та ставлять під сумнів відповідність судді Ігоря Коса критеріям, необхідним для роботи в апеляційному суді.

  • Кандидат в апеляційний суд: ГРД поставила під сумнів доброчесність судді з Дніпра

    Кандидат в апеляційний суд: ГРД поставила під сумнів доброчесність судді з Дніпра

    Суддя Новокодацького районного суду Дніпра Дмитро Мовчан, який претендує на посаду судді апеляційної інстанції, не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Такий висновок оприлюднила Громадська рада доброчесності за результатами аналізу його майнового стану та пояснень.

    У фокусі уваги — користування дорогими автомобілями, формально оформленими на батька судді. Зокрема, у 2008 році батько Дмитра Мовчана придбав Toyota Land Cruiser Prado 120, яким суддя користувався та декларував до 2017 року. Після цього, до 2020 року, він використовував інший автомобіль батька — Mitsubishi Pajero 2008 року випуску.

    Водночас офіційні доходи батька судді з 2002 року по квітень 2009 року становили лише 85 тисяч гривень, що за тодішнім курсом дорівнювало приблизно 17 тисячам доларів США. Навіть сьогодні ринкова вартість Toyota Land Cruiser Prado 120 не опускається нижче 14 тисяч доларів, а 17 років тому чотирирічний позашляховик коштував щонайменше у 2,5–3 рази дорожче.

    Ситуацію ускладнює і той факт, що у 2007 році, менш ніж за рік до купівлі Prado, батько судді придбав ще один автомобіль — Mitsubishi Outlander. У реєстрах зазначено, що транспортний засіб був зареєстрований як придбаний у торговельній організації на виплат, що викликає додаткові сумніви щодо наявності у родича коштів навіть на перше авто, не кажучи про друге.

    Сам Дмитро Мовчан неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху під час керування Mitsubishi Pajero, який фактично був єдиним транспортним засобом, яким він користувався. Пояснюючи, як відбувалося користування автомобілем разом із батьком, кандидат зазначив, що це була усна домовленість, а витрати на утримання здійснювалися за принципом «хто їде, той і заправляє».

    На думку Громадської ради доброчесності, такі пояснення лише підтверджують, що батько судді був номінальним власником автомобіля, тоді як фактичним користувачем і бенефіціаром був сам суддя. Це, у свою чергу, свідчить про приховування реального майнового стану та порушення стандартів прозорості, які є обов’язковими для кандидатів на посади в апеляційних судах.

  • Поїздки до Москви та Криму: ГРД висловила застереження щодо судді з Миколаївщини

    Поїздки до Москви та Криму: ГРД висловила застереження щодо судді з Миколаївщини

    Громадська рада доброчесності поставила під сумнів відповідність критеріям доброчесності судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області Тетяни Шевиріної, яка претендує на посаду судді апеляційного суду. Причиною стали численні поїздки самої судді та її близьких родичів до Російської Федерації та тимчасово окупованого Криму після початку агресії РФ проти України.

    За даними ГРД, у серпні 2015 року Шевиріна відвідувала Москву разом із чоловіком і малолітнім сином. Її чоловік також здійснював поїздки на територію Росії у червні та вересні 2014 року, а згодом двічі відвідував анексований Крим — у січні 2018 року та в липні 2019 року. Під час останньої поїздки він перебував на тимчасово окупованій території разом із неповнолітнім сином і батьком судді.

    Батько Тетяни Шевиріної, за інформацією ГРД, перебував у Росії в травні 2014 року, а також відвідував Крим у квітні 2017 року. Ще більш інтенсивними були поїздки з боку родичів чоловіка судді. Свекор і свекруха Шевиріної перебували на території РФ у 2014–2015 роках, у тому числі впродовж тривалого періоду, що охоплював кілька місяців. Крім того, у 2018–2021 роках свекор судді здійснив ще вісім поїздок до Росії та двічі відвідував тимчасово окупований Крим.

    Під час проходження кваліфікаційного оцінювання у 2018 році Шевиріна підтвердила факт своїх поїздок до Росії, пояснивши їх родинними обставинами. У письмових поясненнях до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України вона зазначила, що в Москві проживають родичі її чоловіка, а також її власні родичі, там поховані дід і бабуся. Аналогічними родинними причинами суддя пояснила й поїздки батька до Криму.

    Водночас Громадська рада доброчесності наголошує, що в умовах триваючої збройної агресії Росії проти України будь-які поїздки до держави-агресора або на тимчасово окуповані території мають оцінюватися не лише з огляду на особисті обставини, а й з урахуванням ризиків для державної безпеки. Йдеться, зокрема, про загрозу затримання, тиску або вербування, що може мати наслідки не лише для конкретної особи, а й для національних інтересів України.

    Саме сукупність таких поїздок — як самої судді, так і членів її родини — ГРД розцінює як обставину, що потребує особливої оцінки під час розгляду питання про призначення Шевиріної до апеляційного суду.