Golosnovinua.com

Позначка: археологія

  • Зерно на давніх кістках: як прокуратура вирвала з рук аграріїв унікальний курган черняхівської культури під Валками

    Зерно на давніх кістках: як прокуратура вирвала з рук аграріїв унікальний курган черняхівської культури під Валками

    Українська історична спадщина вкотре опинилася під загрозою знищення через банальну жадобу до прибутку та недбалість місцевих чиновників, проте цього разу справедливість вдалося відновити. Завдяки принциповій та наполегливій позиції органів прокуратури державі було офіційно повернуто понад тридцять чотири гектари безцінної території археологічної пам’ятки місцевого значення, відомої як «Войтенки-1». Цей масштабний історичний комплекс, розташований поблизу міста Валки, роками потерпав від незаконного сільськогосподарського обробітку, що загрожувало безповоротною втратою унікальних артефактів та руйнуванням безцінного культурного шару, який формувався тисячоліттями. Повернення цієї землі у державну власність стало не лише важливою юридичною перемогою, але й принциповим кроком у захисті національної пам’яті від сучасного аграрного варварства.

    Землі історико-культурного призначення, про які йдеться у цій резонансній справі, приховують у собі залишки масштабного поселення та великого ґрунтового могильника епохи черняхівської культури, датованого серединою третього – початком п’ятого століття нашої ери. Цей історичний період є надзвичайно важливим для розуміння етногенезу слов’ян та складних міграційних процесів на території сучасної України, адже саме тоді тут перетиналися шляхи різних племен, вирувала жвава торгівля та розвивалися ремесла, що залишили по собі унікальні сліди. Кожен сантиметр такого ґрунту потенційно містить безцінні для світової науки знахідки – від стародавньої кераміки, витончених фібул та прикрас до зброї та предметів повсякденного побуту, які дозволяють детально реконструювати життя наших далеких пращурів. Замість того, щоб стати об’єктом ретельного вивчення для вітчизняних та міжнародних археологічних експедицій або перетворитися на туристичну принаду національного масштабу, ця священна для історії територія була перетворена на звичайнісіньке поле для вирощування товарних посівів.

    Кричуща ситуація стала можливою через абсолютно незаконні маніпуляції із земельним кадастром та дозвільною документацією. Всупереч суворим нормам пам’яткоохоронного законодавства, територію унікального могильника було безпідставно та протиправно передано до комунальної власності Валківської міської ради. Місцеві чиновники, повністю проігнорувавши статус об’єкта історико-культурної спадщини, згодом передали ці тридцять чотири гектари в довгострокову оренду приватному фермерському господарству. Аграрії, не обтяжуючи себе роздумами про збереження старожитностей, безжально розорали стародавні землі важкою технікою та просто засіяли територію некрополя звичайною пшеницею, щоразу руйнуючи плугами та тракторами безцінний культурний пласт.

    Щоб зупинити це відверте знищення пам’ятки, правоохоронцям довелося пройти складний і тривалий шлях послідовного юридичного протистояння. Прокуратура ініціювала судовий розгляд, зібравши беззаперечну та масштабну доказову базу щодо незаконності відчуження історичних земель. Суди двох інстанцій після детального вивчення матеріалів повністю підтримали обґрунтований позов правоохоронного відомства, визнавши рішення про передачу землі та укладені договори оренди абсолютно недійсними та такими, що прямо суперечать інтересам держави. На сьогодні це справедливе судове рішення вже повністю виконано у практичній площині. До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідні офіційні записи про скасування незаконної оренди та припинення права комунальної власності, що гарантує подальшу недоторканність комплексу «Войтенки-1» і дає надію на його повноцінне наукове дослідження майбутніми поколіннями археологів.

  • Таємниці династії Цінь: у Китаї розкопали величний мавзолей легендарної імператриці з десятками жіночих поховань

    Таємниці династії Цінь: у Китаї розкопали величний мавзолей легендарної імператриці з десятками жіночих поховань

    Археологи в Китаї припускають, що масштабний царський мавзолей Шанчжаояо неподалік від міста Сіань може належати імператриці-вдові Хуаян – впливовій прийомній бабусі першого імператора Цінь Ши Хуанді. Саме завдяки її далекоглядним політичним рішенням до влади зрештою прийшла лінія, яка привела на трон майбутнього об’єднувача Китаю у 221 році до нашої ери. Дослідники оприлюднили приголомшливі результати після багаторічних кропітких робіт у цьому величезному царському некрополі. Хоча центральна гробниця ще в давнину зазнала безжального розграбування мародерами, її грандіозна архітектура, безпрецедентний масштаб та стратегічне розташування дозволяють вважати саме Хуаян найбільш імовірною власницею поховання. При цьому особливу увагу науковців привернули 45 менших за розміром могил, розташованих навколо головного мавзолею, які надали рідкісні та моторошні свідчення про життя жінок, тісно пов’язаних із двором династії Цінь.

    Окреме остеологічне дослідження охопило останки людей із цих супутніх поховань, дозволивши вченим визначити біологічну стать тридцяти осіб – і всі вони виявилися жінками. Аналіз кісткових тканин продемонстрував вкрай поганий стан їхнього здоров’я, явні сліди жорсткого харчового стресу в ранньому віці та свідчення колосальних фізичних навантажень протягом усього дорослого життя. Особливо помітні дегенеративні зміни були виявлені у хребтах, плечах, ліктях та передпліччях, що є беззаперечним доказом тривалої, монотонної та виснажливої важкої праці. Просторове розташування цих могил також вказує на наявність надзвичайно жорсткої соціальної ієрархії того часу. Жінок поховали у спеціально відведеній ізольованій зоні між внутрішнім та зовнішнім захисними ровами мавзолею, що яскраво свідчить про те, як їхній низький соціальний статус визначав не лише важкі умови земного існування, але й фіксоване місце спочинку після смерті.

    Археологічні роботи на цій історичній локації розпочалися ще у 2018 році, коли фахівці обстежували територію, виділену для третьої черги розширення міжнародного аеропорту Сіань-Сяньян. Тоді увагу експертів привернув добре захищений поховальний комплекс, над яким височів масивний земляний вал. Подальші поглиблені дослідження розкрили майже квадратний царський некрополь зі складною інженерною системою стін, глибоких ровів та підземних камер. Зовнішня огорожа цього монументального комплексу простягається більш ніж на 600 метрів з півночі на південь і майже на 590 метрів зі сходу на захід. У самому центрі розташована головна гробниця під земляним насипом, який і нині височіє приблизно на 10 метрів над навколишньою місцевістю, а до центральної поховальної камери, схованої на глибині понад 26 метрів, ведуть чотири похилі проходи, утворюючи велетенську хрестоподібну конструкцію.

    Окрім супутніх могил, на території комплексу було виявлено десятки ритуальних ям, деякі з яких містили залишки бойових колісниць та коней, що підкреслює високий статус похованої персони. Попри тотальне пограбування центральної камери, археологам вдалося знайти 258 цінних артефактів, серед яких витончений керамічний посуд, бронзові ритуальні посудини, нефритові прикраси та стародавнє скло. Радіовуглецеве датування кісток із сусідніх могил окреслило часовий діапазон від 389 до 208 року до нашої ери, що повністю збігається з епохою домінування династії Цінь і підкріплює гіпотезу про те, що цей величний некрополь став останнім притулком легендарної імператриці-вдови.

  • Золото пролежало в землі 2500 років: археологи зробили загадкову знахідку на Полтавщині

    Золото пролежало в землі 2500 років: археологи зробили загадкову знахідку на Полтавщині

    На Полтавщині археологи дослідили скіфський курган, якому понад 2500 років, і попри те, що стародавнє поховання, ймовірно, було пограбоване ще у скіфські часи, всередині вдалося знайти людські останки, фрагменти кераміки та кілька золотих намистин. Особливої загадковості знахідці додає те, що серед кісток науковці виявили останки дитини, а золото могло бути частиною дитячої або жіночої прикраси.

    Про результати розкопок розповів директор Історико-культурного заповідника «Більськ» Ігор Корост. Дослідження проводила спільна експедиція заповідника та Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Роботами керувала кандидатка історичних наук, археологиня Ірина Шрамко.

    Археологи працювали на некрополі Скоробір — одному з найважливіших поховальних комплексів, пов’язаних із Більським городищем. Саме це місце вже багато років приносить дослідникам унікальні артефакти скіфської доби.

    Курган майже зрівняли із землею

    Скоробір уже понад сто років потерпає від розорювання. Некрополь займає територію понад 500 гектарів, а в ранньому залізному віці тут могло існувати щонайменше 1000 курганів. Багато стародавніх насипів через багаторічне сільськогосподарське використання території сьогодні майже непомітні.

    За даними Центру охорони та досліджень пам’яток археології, на початку XX століття на найбільших некрополях Більського городища налічувалося понад тисячу курганів висотою від приблизно пів метра до 3–4 метрів. Нині збереглося значно менше насипів — за неповними даними картографування, близько 600.

    Саме тому нинішні дослідження мають не лише науковий, а й рятувальний характер: кожен новий сезон може стати останньою можливістю повноцінно дослідити окремі поховання.

    Золото залишилося навіть після давніх грабіжників

    Курган, який досліджували у 2026 році, ймовірно, пограбували ще у скіфську добу.

    Проте грабіжники забрали не все.

    На дні поховальної камери археологи знайшли людські кістки. Встановити точну кількість похованих поки не вдалося — для цього необхідні антропологічні та інші дослідження. Уже відомо, що серед знайдених останків є кістки дитини.

    Поряд лежали окремі золоті намистини.

    За попередньою версією дослідників, вони могли входити до складу намиста або іншої прикраси, яка належала дитині чи жінці. Остаточне призначення артефактів стане зрозумілішим після їхнього детального вивчення.

    Тобто навіть після стародавнього пограбування в могилі залишилися предмети, які через понад два з половиною тисячоліття допомагають відтворити деталі поховального обряду.

    Посуд падав усередину після руйнування гробниці

    Золото було не єдиною знахідкою.

    Всередині археологи виявили уламки ліплених мисок та горщиків. Дослідники припускають, що посуд спочатку міг стояти на дерев’яному перекритті поховання.

    Із часом деревина згнила та зруйнувалася, після чого посуд провалився всередину поховальної камери.

    Для археологів такі фрагменти не менш важливі, ніж дорогоцінні метали. Форма, склад глини та технологія виготовлення кераміки можуть допомогти точніше встановити час створення кургану й культурні зв’язки людей, які тут жили.

    Що таке Більське городище

    Некрополь Скоробір пов’язаний із Більським городищем — одним із найбільших археологічних комплексів скіфського часу у Східній Європі.

    Дослідники вважають, що Скоробір був кладовищем населення цього величезного укріпленого поселення.

    Науковці досліджують Більське городище вже понад століття. Перші масштабні археологічні роботи тут почалися ще на початку XX століття, а систематичні дослідження Харківського університету тривають із середини минулого століття.

    Існує також відома наукова гіпотеза, що Більське городище може бути пов’язане з античним містом Гелон, яке описував давньогрецький історик Геродот. Остаточної згоди щодо такої ідентифікації серед усіх дослідників немає, однак масштаб пам’ятки та багатство знахідок свідчать, що це був надзвичайно важливий центр регіону.

    Золото тут знаходять не вперше

    Нинішні золоті намистини — далеко не перша коштовна знахідка на території Більського археологічного комплексу.

    Раніше на Скоробірському некрополі археологи вже знаходили золоті прикраси, декоративні елементи одягу та інші предмети, пов’язані з похованнями представників заможних груп скіфського суспільства.

    У 2016–2017 роках тут виявили скіфське золото, а під час розкопок одного з курганів знайшли унікальні шкіряні шапку та пояс, прикрашені бронзовими краплеподібними елементами. Дослідники називали ці предмети винятковими для території Євразії.

    У червні 2026 року про ці артефакти знову повідомляв заповідник «Більськ»: знахідки датують скіфською епохою і їм також понад 2500 років.

    Це свідчить, що район Скоробору міг використовуватися для поховань людей різного соціального статусу, включно з представниками місцевої еліти.

    Менше сотні курганів із тисячі вже досліджено

    Попри понад столітню історію археологічних робіт, значна частина території все ще залишається недослідженою.

    За словами Ігоря Короста, на некрополях навколо Більського городища первісно могло існувати більше тисячі курганів, але за десятиліття археологи дослідили менше сотні.

    Тобто під землею потенційно залишаються сотні поховань, кожне з яких може містити нові відомості про людей, які жили на території сучасної Полтавщини понад дві з половиною тисячі років тому.

    При цьому головна цінність для науковців далеко не завжди вимірюється золотом.

    Навіть уламок кераміки може допомогти встановити торговельні контакти, датувати пам’ятку або з’ясувати походження речей. Археологи досліджують не просто окремі предмети, а їхнє розташування, ґрунтові шари, конструкцію поховання та взаємозв’язок усіх знахідок.

    Полтавщина цього року вже здивувала археологів

    2026 рік взагалі виявився насиченим на археологічні відкриття в регіоні.

    У серпні на Глинському археологічному комплексі фахівці заповідника «Більськ» знайшли скарб зі 118 мідних монет, які попередньо датували кінцем XIV століття. Монети лежали компактно в невеликій ямці й могли бути заховані в органічній тарі, яка не збереглася.

    Дослідники не виключали, що час приховування скарбу припав на період політичної та воєнної нестабільності, близький до битви на Ворсклі 1399 року, хоча прямий зв’язок із цією подією ще потребує доказів.

    А навесні експедиції заповідника виявили на Глинському комплексі раніше невідоме поселення та нову групу курганів.

    Науковців тепер чекає робота в лабораторіях

    Розкопати поховання — лише перший етап дослідження.

    Тепер науковцям необхідно дослідити людські останки, встановити кількість похованих, їхній приблизний вік та, наскільки це можливо, стать. Окремого аналізу потребують золоті намистини та кераміка.

    Саме після лабораторних досліджень археологи зможуть точніше відповісти на питання, хто був похований у кургані та кому могли належати золоті прикраси.

    Поки відомо головне: понад 2500 років тому на території сучасної Полтавщини людей поховали у кургані разом із посудом і золотими прикрасами. Поховання пограбували ще в давнину, однак частина речей і людських останків пережила тисячоліття й дійшла до наших днів.

    І це означає, що одна маленька золота намистина сьогодні може розповісти про життя людей скіфської доби значно більше, ніж її матеріальна вартість.

    До речі, Полтавщина вже давно має репутацію регіону, де можуть приховуватися унікальні історичні знахідки. Раніше Nenka.info розповідала про українські скарби, які досі чекають на своє відкриття. У матеріалі є окремий блок про легендарні скарби Полтавщини — від козацьких переказів до історій про коштовності, які могли залишитися під землею на території області. На тлі нової археологічної знахідки зі скіфським золотом такі легенди виглядають ще цікавіше, хоча науковці чітко розділяють фольклорні перекази та підтверджені археологічні відкриття.

  • 6500 років тому люди носили зуби як прикраси: у Сербії знайшли моторошний неолітичний кулон

    6500 років тому люди носили зуби як прикраси: у Сербії знайшли моторошний неолітичний кулон

    Археологи в Сербії дослідили незвичайну прикрасу віком близько 6500 років, виготовлену з людського зуба. Артефакт знайшли на неолітичному поселенні Ябланиця неподалік Белграда, пов’язаному з культурою Вінча. Дослідження показало, що кулон виготовили з верхнього правого ікла дорослої людини, яке спеціально обробили для носіння.

    Незвичайну знахідку повторно вивчили дослідники Неманья Маркович та Ана Маричич, звернувшись до колекції музею в Младеноваці. За допомогою рентгенографії та мікроскопічного аналізу вони встановили, що артефакт є людським іклом завдовжки приблизно 23 міліметри.

    У корені зуба давній майстер зробив наскрізний отвір. За характером зношення всередині каналу вчені дійшли висновку, що прикрасу не просто виготовили, а й носили протягом тривалого часу. Мікроскопічні сліди тертя вказують на контакт із ниткою або шкіряним шнурком.

    Зуб забрали після смерті людини

    Не менш незвичайним є спосіб, у який зуб, імовірно, отримали. На поверхні кореня дослідники не знайшли характерних слідів, які могли б свідчити про силове видалення ікла у живої людини.

    Це дозволяє припустити, що зуб вилучили вже після смерті та повного розкладу тіла. Отже, прикраса могла бути безпосередньо пов’язана з поховальними або пам’ятними практиками давньої спільноти.

    Сам процес виготовлення також потребував значної вправності. Зуб – крихкий матеріал, який легко пошкодити під час свердління. Проте давній майстер зміг зробити отвір, не розколовши ікло. Сліди обробки вказують не на випадкове використання зуба, а на цілеспрямоване виготовлення предмета.

    «Ці мікроскопічні сліди свідчать про високу вправність, а не про випадкову спробу зробити прикрасу з першого ліпшого матеріалу», – зазначив співавтор дослідження Неманья Маркович.

    Для чого носили людський зуб

    Знахідку датують періодом приблизно від 5300 до 4500 років до нашої ери. Саме в цей час на території Центральних Балкан існували неолітичні спільноти, пов’язані, зокрема, з культурою Вінча.

    Науковці наголошують, що наразі це єдиний надійно підтверджений випадок використання людського зуба як особистої прикраси в неолітичному Центральному Балканському регіоні.

    Точне призначення кулона встановити неможливо. Він міг бути своєрідним амулетом, символізувати пам’ять про померлого предка або вказувати на особливий статус людини, яка його носила. Не виключено й те, що зуб мав для власника особливе родинне або ритуальне значення.

    Незвичайна знахідка показує, що мешканці Балкан понад шість тисяч років тому не лише виготовляли складні прикраси, а й наділяли предмети особистого та біологічного походження особливим символічним значенням.

  • Посуха відкрила місто, яке ховалося під водою 3400 років: археологи знайшли сенсаційний архів

    Посуха відкрила місто, яке ховалося під водою 3400 років: археологи знайшли сенсаційний архів

    Екстремальне падіння рівня води в Іраку дозволило археологам знову дослідити стародавнє місто бронзової доби, яке тривалий час перебувало під водами Мосульського водосховища. Під час термінових розкопок німецькі та курдські дослідники виявили масштабні укріплення, багатоповерхову складську будівлю та понад 100 клинописних табличок.

    Пам’ятка Кемуне стала доступною через сильну посуху, яка охопила регіон. Воду з Мосульського водосховища використовують для підтримки сільського господарства, а через критичне падіння її рівня з-під води почали виступати залишки стародавнього міста.

    Археологи вже працювали тут у 2018 році та на початку 2022-го, але щоразу після завершення досліджень територія знову опинялася під водою. Цього разу команда вирішила діяти максимально швидко, оскільки не знала, скільки часу матиме до нового підняття рівня води.

    «Я бачила на супутникових знімках, що рівень води падає, але не було зрозуміло, коли він знову підніметься. Тож у нас був невідомий часовий проміжок», – розповіла німецька археологиня Івана Пульїз.

    До рятувальних розкопок долучилися Пульїз, курдський археолог і директор Курдистанської археологічної організації Хасан Ахмед Касім та професор археології Тюбінгенського університету Петер Пфельцнер. Команда німецьких і курдських фахівців намагалася за короткий час зафіксувати якомога більше інформації про пам’ятку.

    Місто за стіною та величезний склад

    Розкопки дали значно більше результатів, ніж очікували науковці. Археологи виявили масивне укріплення зі стінами та вежами, які оточували частину стародавнього міста. Дослідники також знайшли велику багатоповерхову будівлю, яку, ймовірно, використовували як склад для значних запасів товарів.

    За словами Пульїз, сам масштаб споруди свідчить про те, що місто мало отримувати великі обсяги продукції з навколишніх територій.

    «Самі розміри цієї будівлі показують, що в ній мала зберігатися величезна кількість товарів. І ці товари спочатку потрібно було виробити та доставити туди», – зазначила археологиня.

    Попередні дослідження дають підстави припускати, що комплекс може бути давнім містом Зачіку – важливим центром держави Мітанні, яка існувала приблизно у 1550–1350 роках до нашої ери та контролювала значну частину північної Месопотамії і Сирії.

    Таблички, які пережили століття під водою

    Однією з найважливіших знахідок стали п’ять керамічних посудин, всередині яких археологи виявили понад 100 глиняних табличок із клинописними написами. Дослідники називають їх своєрідним давнім архівом.

    Особливу цінність знахідці надає стан табличок. Вони виготовлені з необпаленої глини та десятиліттями перебували під водою.

    «Коли ви думаєте, що ці глиняні таблички – які не обпалювали, вони просто з твердої глини – так довго перебували під водою, вижили і, сподіваємося, незабаром їх зможуть прочитати філологи, то це справжня сенсація», – сказала Пульїз.

    Попередньо дослідники датують таблички середньоассирійським періодом. Їх могли створити невдовзі після землетрусу близько 1350 року до нашої ери, який зруйнував місто. Саме цей катаклізм, за припущенням археологів, міг частково сприяти збереженню стін: уламки зруйнованих споруд накрили нижні частини конструкцій і захистили їх від подальшого руйнування.

    Тексти можуть допомогти науковцям краще зрозуміти занепад Мітанні та перехід регіону під контроль Ассирії. Держава Мітанні залишається однією з найменш досліджених великих держав стародавнього Близького Сходу. Її правителі підтримували контакти з Єгиптом та Вавилоном, а сама держава у період розквіту простягалася через значну частину сучасних Сирії та північного Іраку.

    Тепер археологи очікують на розшифрування клинописних текстів. Саме вони можуть розповісти, хто жив у місті, чим торгували його мешканці та що відбувалося в регіоні в період остаточного занепаду Мітанні.

  • «Скарб під підлогою»: у давній лаврі на Львівщині знайшли заховані від радянської влади реліквії з золотом і коралами

    «Скарб під підлогою»: у давній лаврі на Львівщині знайшли заховані від радянської влади реліквії з золотом і коралами

    У Свято-Успенській Унівській лаврі на Львівщині під час реставрації митрополичих палат сталася подія, яку вже називають однією з найгучніших історичних знахідок останніх років. Під підлогою старовинної будівлі монахи виявили заховані ще у 1940-х роках церковні реліквії — кілограми коралів з Індійського моря, золоті персні, старовинні медальйони, монстранцію та посріблені підсвічники, якими колись прикрашали Унівську Чудотворну ікону.

    Схованку знайшли під час реставраційних робіт на горищі митрополичих палат 1820 року. Як повідомив ієромонах Свято-Успенської Унівської лаври Макарій Дутка, реліквії десятиліттями залишалися прихованими від людських очей, аби вберегти їх від радянської конфіскації та можливого знищення.

    «У Святуспенській Унівській лаврі надзвичайна подія: знайдено на горищі митрополичих палат намисто — коралі, які прикрашали до приходу радянської влади у 40-х роках нашу Унівську Чудотворну Ікону», — повідомив Макарій Дутка.

    За словами священнослужителя, монахи свідомо сховали церковні цінності перед приходом радянської влади, коли багато сакральних пам’яток по всій Україні вилучали, нищили або вивозили.

    Серед найцінніших знахідок — кілька кілограмів коралів з Індійського моря. Саме ними десятиліттями прикрашали Унівську Чудотворну ікону в Успенському храмі лаври. Також у сховку виявили дев’ять старовинних посріблених підсвічників, золоті персні, церковні медальйони XIX століття та монстранцію.

    Частину реліквій уже вдалося відреставрувати. За словами Макарія Дутки, частину коралового намиста після очищення знову повернули на старовинну ікону. Також реставратори очистили всі знайдені підсвічники.

    Історія знахідки викликала великий резонанс у соцмережах. Користувачі називають її «капсулою часу», яка десятиліттями чекала свого відкриття. Багатьох особливо вразив той факт, що реліквії вдалося зберегти практично неушкодженими попри радянські репресії проти церкви.

    Свято-Успенська Унівська лавра є одним із найдавніших духовних центрів України та важливою пам’яткою сакральної архітектури. У різні історичні періоди монастир переживав війни, переслідування та закриття, однак ченці продовжували зберігати церковні святині навіть у найнебезпечніші часи.

    Особливу увагу істориків привернули саме корали з Індійського моря. У минулі століття такі прикраси були надзвичайно дорогими та вважалися символом особливої шани до чудотворних ікон. Вони часто використовувалися як пожертви вірян або меценатів.

    Експерти припускають, що знайдені прикраси та церковні предмети можуть мати не лише духовну, а й значну історичну та культурну цінність. Частина предметів, імовірно, датується XIX століттям, а окремі елементи можуть бути ще старішими.

    На тлі повномасштабної війни та постійних загроз для культурної спадщини подібні знахідки набувають особливого значення. Вони демонструють, як українські святині століттями переживали імперські режими та спроби знищення української духовної ідентичності.

    У мережі вже активно обговорюють можливість створення окремої виставки з віднайденими реліквіями. Водночас у лаврі поки не повідомляли, чи будуть артефакти доступні для широкого огляду після завершення реставрації.

    Нагадаємо, раніше археологи повідомляли про низку сенсаційних знахідок на території Києво-Печерської лаври, а також про виявлення стародавніх скарбів у різних країнах Європи.

  • Україна не відступає: Офіс Генпрокурора заявив про продовження переслідування Бутягіна після рішення Польщі

    Україна не відступає: Офіс Генпрокурора заявив про продовження переслідування Бутягіна після рішення Польщі

    Україна продовжить кримінальне переслідування російського археолога Олександра Бутягіна, попри його передачу білоруській стороні в межах міжнародного обміну утримуваними особами. В Офісі Генерального прокурора наголосили, що держава використовуватиме всі наявні правові інструменти, включно із процедурою заочного засудження, щоб притягнути його до відповідальності за злочини проти культурної спадщини України.

    У відомстві підкреслили, що Україна послідовно наполягала на екстрадиції Бутягіна з Польщі, оскільки він є фігурантом кримінального провадження щодо незаконних археологічних робіт на тимчасово окупованій території Криму. За даними слідства, йдеться про проведення розкопок без дозволу української держави, а також можливе незаконне вивезення артефактів, що мають історичну та культурну цінність.

    Попри те, що польські компетентні органи визнали надані Україною матеріали достатніми для екстрадиції, остаточне рішення щодо Бутягіна було ухвалене в іншому політичному контексті. Його передали Білорусі в межах обміну утримуваними особами за формулою “п’ять на п’ять”. Таким чином, фактична екстрадиція до України не відбулася, що викликало резонанс як у юридичному, так і в дипломатичному середовищі.

    В Офісі Генпрокурора наголошують: навіть за таких умов справа не буде закрита. Українська сторона продовжить застосовувати процедуру заочного переслідування, яка передбачає можливість розгляду справи без фізичної присутності підозрюваного. Така практика вже використовується у справах, пов’язаних із воєнними злочинами та злочинами проти державності, коли обвинувачені перебувають за межами досяжності української юстиції.

    Справу Бутягіна розглядають як частину ширшої проблеми — системного вивезення культурних цінностей із тимчасово окупованих територій України. З початку російської агресії у 2014 році, а особливо після повномасштабного вторгнення у 2022-му, українські правоохоронні органи неодноразово фіксували випадки незаконних археологічних робіт, розграбування музеїв та вивезення історичних артефактів.

    Міністерство культури та інформаційної політики раніше повідомляло, що сотні об’єктів культурної спадщини на окупованих територіях зазнали пошкоджень або були повністю знищені. Частина експонатів, за даними української сторони, опинилася на території Росії або була переправлена до третіх країн.

    Експерти у сфері міжнародного права наголошують, що подібні дії можуть кваліфікуватися як воєнні злочини відповідно до міжнародного гуманітарного права. Зокрема, Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту прямо забороняє вивезення культурної спадщини з окупованих територій.

    Ситуація з Бутягіним також піднімає питання ефективності міжнародної правової співпраці. З одного боку, Польща продемонструвала готовність розглядати запит України та визнала його обґрунтованим. З іншого — остаточне рішення було прийняте з урахуванням політичних домовленостей, що виходять за межі суто юридичної площини.

    Аналітики зазначають, що подібні випадки можуть ускладнювати процес притягнення до відповідальності осіб, причетних до злочинів проти України, особливо якщо вони стають частиною ширших геополітичних процесів, таких як обміни утримуваними особами.

    Водночас Україна продовжує активно працювати на міжнародному рівні для захисту своєї культурної спадщини. Зокрема, ведеться співпраця з міжнародними організаціями, правоохоронними органами інших держав та спеціалізованими інституціями, які займаються поверненням незаконно вивезених культурних цінностей.

    У випадку з Бутягіним українська сторона демонструє принципову позицію: навіть якщо підозрюваний перебуває поза межами досяжності, юридичний процес має бути доведений до кінця. Це важливий сигнал як для міжнародної спільноти, так і для інших осіб, причетних до подібних злочинів.

    Таким чином, історія з передачею Бутягіна не стала завершенням справи, а лише новим етапом у боротьбі України за відновлення справедливості та захист своєї культурної спадщини. Використання механізмів заочного переслідування дозволяє зберігати правову перспективу навіть у складних міжнародних умовах, де політичні рішення іноді переважають юридичні.

  • 1,3 млн доларів: Швеція виділила кошти на порятунок унікальних артефактів Хортиці

    1,3 млн доларів: Швеція виділила кошти на порятунок унікальних артефактів Хортиці

    Швеція виділила 1,3 мільйона доларів на збереження археологічної спадщини Національного заповідника Хортиця. Фінансування спрямоване через ЮНЕСКО і має на меті врятувати унікальні історичні об’єкти, які стали доступними після руйнування Каховської ГЕС у 2023 році.

    Як повідомили представники місцевої влади, йдеться про археологічні знахідки, які десятиліттями перебували під водою. Після спаду рівня води вони опинилися на поверхні та відкрили нові можливості для досліджень, але водночас — і ризики втрати через погодні умови, ерозію та відсутність належного захисту.

    Фахівці наголошують, що ситуація є унікальною: з одного боку, відкрилися раніше недоступні пам’ятки, з іншого — вони потребують негайної консервації. Саме на це і спрямоване міжнародне фінансування.

    У межах проєкту планується провести археологічні дослідження, зафіксувати знайдені об’єкти, а також забезпечити їх збереження для майбутніх поколінь. Частина коштів піде на створення умов для роботи дослідників і захисту пам’яток від руйнування.

    За словами представників української сторони, підтримка міжнародних партнерів у сфері культури є надзвичайно важливою в умовах війни. Адже поряд із захистом територій Україна змушена боротися і за збереження своєї історичної спадщини.

    Особливе значення має саме Хортиця — один із ключових символів української історії та козацької культури. Заповідник зберігає численні археологічні пам’ятки різних епох, зокрема пов’язані з періодом Запорозької Січі.

    Після підриву Каховської ГЕС російськими військами у 2023 році рівень води в Дніпрі суттєво знизився, що оголило значні площі дна. Саме там археологи почали знаходити унікальні об’єкти, які раніше були недоступні для дослідження.

    Водночас ці знахідки є вразливими до швидкого руйнування. Без належного догляду вони можуть бути втрачені через природні фактори або людське втручання.

    У міськраді підкреслили, що нинішній проєкт — це не лише про науку, а й про збереження національної пам’яті.

    «В умовах війни така підтримка — це шанс дослідити і зберегти те, що десятиліттями було приховане і сьогодні стало частиною нашої історії», — зазначили представники влади.

    Експерти додають, що співпраця з ЮНЕСКО відкриває можливості для ширшого міжнародного залучення до збереження української культурної спадщини. Це також підсилює глобальну увагу до наслідків руйнування інфраструктури та впливу війни на культурні об’єкти.

    Фінансування з боку Швеції є важливим кроком у збереженні археологічної спадщини України. Воно дозволить не лише врятувати унікальні знахідки, а й закласти основу для подальших досліджень, які можуть суттєво доповнити знання про історію регіону.

  • Мера Переяслава судитимуть за недостовірні декларації

    Мера Переяслава судитимуть за недостовірні декларації

    Мера Переяслава В’ячеслава Саулка судитимуть за недостовірне декларування та незаконні роботи на пам’ятці археології національного значення. За даними слідства, посадовець протягом кількох років приховував значні активи, а також організував земляні роботи, які призвели до серйозних руйнувань історичного об’єкта.

    Правоохоронці встановили, що Саулко, перебуваючи на посаді голови громади, подавав декларації з недостовірними даними. Зокрема, він не вказував нерухомість, оформлену на члена сім’ї, вартістю понад 7,2 мільйона гривень, а також грошові активи і фінансові зобов’язання на сотні тисяч гривень.

    Загалом, за оцінками слідства, щороку у деклараціях не відображалося майна та коштів на суму понад 9 мільйонів гривень. Це може свідчити про системне приховування фінансової інформації.

    Окрім цього, у 2025 році посадовця підозрюють в організації незаконних робіт на території пам’ятки археології. За версією слідства, за його вказівками на об’єкті проводилися земляні роботи із застосуванням спецтехніки.

    У результаті було вирито котлован та знищено культурний шар, який містив цінні історичні артефакти. Йдеться про залишки монастирських споруд XVIII століття, поховання, а також об’єкти, що належать до давньоруського періоду.

    За попередніми оцінками, завдані державі збитки становлять щонайменше 18,9 мільйона гривень.

    Справу вже передано до суду. Якщо провину посадовця доведуть, йому може загрожувати відповідальність одразу за кількома статтями, що стосуються як корупційних правопорушень, так і знищення об’єктів культурної спадщини.

    Цей випадок піднімає одразу дві резонансні теми — прозорість доходів місцевих чиновників і захист історичної спадщини, яка в окремих випадках опиняється під загрозою через рішення самих посадовців.

  • Археологи відкрили схованку з прикрасами XIII століття у Володимирі

    Археологи відкрили схованку з прикрасами XIII століття у Володимирі

    Археологи виявили у місті Володимир на Волині унікальний скарб князівської доби, який отримав назву «Скарб купця». Знахідку виявили в історичному урочищі «Апостольщина» на території Окольного міста. Про результати дослідження розповів керівник експедиції Віктор Баюк.

    «Скарб купця» налічує:

    • 573 цілі скляні браслети, центр виробництва яких у добу Русі знаходився в Києві;

    • 9 бронзових та 8 мармурових невеликих натільних хрестиків;

    • масивний хрест-енколпіон, ймовірно частина облачення священника високого рангу;

    • 18 ромбічних пряжок, оформлених технікою псевдозернь;

    • 5 срібних скроневих кілець;

    • свинцеві накладки у вигляді стилізованого під тризуб сокола;

    • щитковий срібний перстень;

    • бронзовий кістень;

    • пломби із солярним знаком у колі «дорогочинського типу» та інші речі або їхні фрагменти.

    За словами Віктора Баюка, знайдені цілі скляні браслети є безпрецедентними для археологічних досліджень Києво-Руської держави. Раніше археологи знаходили переважно уламки таких прикрас. У Національному музеї історії України зберігається лише близько 30 таких цільних браслетів.

    573 браслети поділяються на 109 типів і відрізняються формою (виті, гладкі, трапецієвидні), кольором (зелені, сині, фіолетові, жовті, золотисті) та діаметром (від 4,0 до 5,9 см). Деякі серії налічують по 5–31 екземпляр, інші зустрічаються поодиноко або по 2–5 штук.

    Знахідка розташована у схованці під підлогою споруди середини XIII століття. Археологи припускають, що майстер з Києва міг сховати прикраси під час навали, сподіваючись повернутись за ними, проте загинув, а будівля була знищена під час монголо-татарської навали Батия наприкінці зими 1241 року. Прикраси пролежали в землі майже 800 років, поки їх не виявили археологи.