Golosnovinua.com

Позначка: Associated Press

  • «Це буде катастрофа»: Росія готує супутникове керування «Шахедами»

    «Це буде катастрофа»: Росія готує супутникове керування «Шахедами»

    Росія прискорює розгортання власної супутникової мережі «Рассвет», яка може суттєво змінити характер повітряної війни проти України. Приблизно через шість місяців російські військові потенційно отримають можливість керувати ударними безпілотниками Shahed, розвідувальними дронами та окремими типами ракет у реальному часі через супутниковий зв’язок. Це дозволить операторам коригувати маршрути під час польоту, а також може зменшити ефективність частини українських засобів радіоелектронної боротьби. Про небезпеку попередив радник президента України з питань розвитку технологічних напрямів оборони Сергій Бескрестнов, відомий під позивним Флеш.

    Про нову технологічну загрозу Бескрестнов розповів в інтерв’ю американському агентству Associated Press.

    За його словами, російський супутниковий проєкт може становити небезпеку не лише для України, а й для європейських держав.

    Радник президента назвав «Рассвет» одним із найсерйозніших технологічних викликів, які Росія створює для української оборони.

    Йдеться про можливість підтримувати зв’язок з ударними апаратами навіть на великих відстанях від наземних пунктів управління.

    У разі успішного завершення проєкту російські оператори можуть отримати нові можливості змінювати завдання безпілотників уже після їхнього запуску.

    Що відомо про російський аналог Starlink

    «Рассвет» — російський проєкт супутникового широкосмугового зв’язку, який розробляє компанія «Бюро 1440».

    Його концепція передбачає створення угруповання низькоорбітальних супутників для забезпечення доступу до мережі з різних регіонів.

    Система позиціонується як російська альтернатива американському Starlink компанії SpaceX.

    Однак технології супутникового інтернету мають не лише цивільне застосування.

    Вони можуть використовуватися для підтримання зв’язку з рухомими військовими платформами, зокрема безпілотниками.

    За інформацією української розвідки, Росія суттєво прискорила реалізацію проєкту.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла, що Москва планує створити угруповання з 292 супутників у 2027 році та збільшити їхню кількість до 924 апаратів до 2035 року.

    Ці плани озвучив заступник начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України Вадим Скібіцький.

    За відкритими даними, 23 березня 2026 року російська компанія здійснила запуск перших 16 серійних супутників «Рассвет».

    У липні розробники повідомили про запуск наступної партії.

    Водночас заявлені Росією плани не гарантують, що всі супутники будуть виведені на орбіту в установлені терміни.

    Росія вже отримує короткочасне покриття над Україною

    Сергій Бескрестнов повідомив, що російські супутники вже забезпечують окремі періоди доступності зв’язку над українською територією.

    За його словами, коли апарати проходять над Україною, покриття може зберігатися приблизно 30–40 хвилин.

    Наразі цього недостатньо для стабільного цілодобового управління безпілотниками по всій країні.

    Однак розширення супутникового угруповання потенційно дозволить збільшити тривалість доступного зв’язку.

    За прогнозом Флеша, постійне покриття України може з’явитися приблизно через шість місяців — орієнтовно навесні 2027 року.

    Водночас експерт не стверджував, що повноцінна система вже працює або що її запуск гарантовано відбудеться саме в цей термін.

    Чому нова система може бути небезпечною для України

    Одним із головних способів протидії російським ударним дронам залишається радіоелектронна боротьба.

    Засоби РЕБ можуть створювати перешкоди для навігації та каналів зв’язку, які використовують безпілотні апарати.

    Це здатне ускладнювати виконання бойових завдань або змушувати дрони відхилятися від визначених маршрутів.

    Однак супутниковий канал зв’язку може змінити характер цієї протидії.

    Якщо безпілотник отримує інформацію безпосередньо через супутникову мережу, його залежність від окремих наземних каналів управління потенційно зменшується.

    Крім того, оператор може отримати можливість підтримувати двосторонній зв’язок з апаратом під час польоту.

    Це дозволило б змінювати його завдання залежно від ситуації.

    Серед можливих носіїв такого зв’язку Бескрестнов назвав ударні безпілотники Shahed, розвідувальні апарати та дешевші ракети типів «Бандероль» і «Дань-М».

    Водночас супутниковий зв’язок не робить літальний апарат невразливим.

    Засоби РЕБ, протиповітряна оборона та інші технології протидії можуть залишатися ефективними залежно від характеристик конкретної системи.

    Головна загроза полягає в тому, що Україні доведеться адаптувати вже створені засоби захисту до нового способу управління російськими повітряними цілями.

    Флеш попереджав про «Рассвет» ще у вересні

    Нинішнє інтерв’ю Associated Press — не перше публічне попередження українського експерта про російську супутникову систему.

    Ще 20 вересня Бескрестнов наголошував на необхідності розпочати розроблення спеціальних засобів протидії до того, як Росія завершить розгортання мережі.

    Тоді «Ненька інфо» опублікувала матеріал про можливі наслідки появи російського аналога Starlink.

    Експерт звертав увагу, що проблеми з окремими російськими супутниками не означають повної зупинки проєкту.

    За його оцінкою, російські розробники продовжують удосконалювати обладнання та готувати нові запуски.

    Саме тому Україні необхідно діяти на випередження.

    Україна вже готує засоби протидії

    За словами Бескрестнова, Україна працює над заходами, які мають обмежити можливості використання російської супутникової мережі у військових цілях.

    Серед інструментів експерт назвав санкції та технологічні засоби протидії.

    Однак розроблення захисту ускладнюється тим, що повноцінна російська система ще не працює.

    Російські інженери раніше мали можливість досліджувати роботу американського Starlink та випробовувати способи створення перешкод для супутникового зв’язку.

    Натомість українським спеціалістам доводиться готуватися до протидії мережі, яка перебуває в процесі розгортання.

    У серпні Міністерство цифрової трансформації України також звернулося до Міжнародного союзу електрозв’язку з вимогою виключити українську територію із зон обслуговування російської системи «Рассвет».

    Водночас самі міжнародні звернення не гарантують технічного припинення супутникового сигналу.

    Для захисту потрібні додаткові технологічні та організаційні рішення.

    Проблеми зі Starshield додають Україні ризиків

    Попередження Флеша пролунало на тлі нових обмежень роботи американської системи Starshield, яку використовують українські військові.

    За інформацією Associated Press, 14 жовтня для відповідних терміналів запровадили обмеження зв’язку під час руху на швидкості понад 160 кілометрів на годину.

    Це створило проблеми для частини українських безпілотників, які використовують супутниковий зв’язок під час виконання завдань.

    Бескрестнов повідомив, що Україна веде переговори зі SpaceX, Пентагоном та урядом США щодо можливого перегляду обмеження.

    Один із варіантів — використання дорожчого пакета супутникових послуг, призначеного для авіації.

    Водночас остаточного рішення щодо цього питання на момент інтерв’ю не було.

    Крім того, Україна розглядає альтернативні мережі, зокрема європейську Eutelsat OneWeb та проєкт Amazon.

    Що буде, якщо Росія завершить розгортання «Рассвету»

    Якщо Росії вдасться створити стабільну супутникову мережу та інтегрувати її в ударні безпілотники, це може суттєво розширити можливості російської армії.

    Водночас для практичного використання нової технології потрібна не лише достатня кількість супутників.

    Необхідні також відповідні наземні станції, термінали на самих безпілотниках, захищені канали передавання даних та надійне програмне забезпечення.

    Тому завершення орбітального угруповання не обов’язково означатиме миттєву появу масового супутникового управління всіма російськими дронами.

    Станом на 18 жовтня 2026 року повноцінне безперервне покриття України мережею «Рассвет» незалежно не підтверджене.

    Однак українські військові експерти вже розглядають можливість його появи як серйозний ризик.

    Головне завдання України — встигнути розробити, випробувати та розгорнути засоби протидії до того, як Росія зможе масштабно використовувати новий канал супутникового управління для своїх атак.

  • Ізраїль зводить 23-кілометровий вал у Газі: анклав фактично ділять навпіл

    Ізраїль зводить 23-кілометровий вал у Газі: анклав фактично ділять навпіл

    Ізраїльські військові швидкими темпами споруджують усередині сектора Гази масштабний земляний бар’єр, який відокремлює території під контролем ЦАХАЛу від районів, де залишається більшість палестинського населення. Загальна довжина вже зведених укріплень перевищує 23 кілометри, що становить понад половину протяжності всього прибережного анклаву.

    Про будівництво повідомило агентство Associated Press після аналізу супутникових знімків компанії Planet Labs PBC. На фотографіях видно довгі насипи, земляні вали та пов’язані з ними військові дороги, які проходять через райони з майже повністю зруйнованою забудовою. Самі ізраїльські військові підтвердили AP, що створили фізичний бар’єр у районі так званої жовтої лінії.

    Жовта лінія з’явилася після укладення підтриманої Сполученими Штатами угоди про припинення вогню між Ізраїлем і ХАМАС у жовтні 2025 року. Відповідно до домовленостей, ізраїльські війська мали відійти до цієї межі, а надалі — залишити більшу частину сектора Гази. На наступних етапах передбачалося розміщення міжнародних сил безпеки та формування нового механізму управління анклавом.

    Однак реалізація наступних етапів домовленостей фактично зупинилася. Військові залишилися на зайнятих позиціях, а тимчасова лінія розмежування дедалі більше набуває ознак постійного кордону. Раніше Reuters повідомляло, що Ізраїль контролював близько 53% території сектора Гази, а згодом розширив зону фактичного контролю приблизно до 64%.

    Сектор Гази має близько 40 кілометрів у довжину та приблизно 11 кілометрів у найширшій частині. На цій невеликій території до війни проживало понад два мільйони людей. Тепер більшість населення зосереджена у вузькій прибережній смузі на захід від жовтої лінії, де сотні тисяч людей живуть у наметах, тимчасових укриттях або пошкоджених будівлях.

    За даними AP, найдовша безперервна ділянка земляного бар’єра простягається майже на 17 кілометрів — від району Хан-Юніса на півдні до околиць міста Газа на півночі. Її будівництво розпочалося в лютому 2026 року, після чого вал продовжили розширювати у південному напрямку.

    Окремі відрізки насипу будують надзвичайно швидко. Супутникові знімки Planet Labs показали, що ділянка поблизу Рафаха 1 липня мала довжину близько 500 метрів, а вже 15 липня сягнула приблизно 2,4 кілометра. Таким чином, лише за два тижні бар’єр подовжили майже на два кілометри.

    Якщо роботи триватимуть у тому самому напрямку, нова південна ділянка може з’єднатися з основним 17-кілометровим відрізком. У такому разі суцільна система земляних укріплень фактично розріже більшу частину сектора Гази, відокремивши прибережну зону проживання палестинців від районів, які контролюють ізраїльські сили.

    В ізраїльській армії пояснюють будівництво міркуваннями безпеки. Військові заявили, що вздовж жовтої лінії створюється спеціальна зона з розвідувальними засобами, системами спостереження та сучасними технологіями. Її завданням називають недопущення проникнення бойовиків ХАМАС, захист ізраїльських військових і населених пунктів поблизу кордону із сектором Гази.

    Водночас точний маршрут майбутнього бар’єра військові не розкрили. Вони також не повідомили, якої максимальної довжини він може досягти та чи планують демонтувати укріплення після виконання угоди про припинення вогню.

    ЦАХАЛ офіційно заявляє, що його сили залишаються вздовж жовтої лінії для захисту південних районів Ізраїлю та недопущення відновлення військового потенціалу ХАМАС. Таку позицію ізраїльське командування неодноразово повторювало у своїх офіційних повідомленнях.

    Разом із земляним валом у контрольованій Ізраїлем зоні з’являються нові військові бази та дороги. Супутникові знімки демонструють, що значну частину будівель на схід від лінії було знесено бульдозерами або зруйновано вибухами. Особливо масштабними є руйнування у Рафаху, де до війни проживало понад чверть мільйона людей.

    Ізраїльська сторона стверджує, що військові демонтують тунелі, укріплення, склади та іншу інфраструктуру ХАМАС. Водночас на супутникових фотографіях видно майже повне знищення цілих житлових кварталів, сільськогосподарських угідь і місцевих доріг. На частині очищених територій уже прокладено нові маршрути для військової техніки.

    Будівництво бар’єра посилює побоювання палестинців, що поділ Гази може стати постійним. Подібні ризики західні медіа описували ще наприкінці 2025 року, коли виконання американського мирного плану почало затягуватися. Тоді вже йшлося про можливість формування двох окремих зон — території під контролем ізраїльської армії та вузької прибережної смуги, де перебуватиме більшість населення.

    Додаткову небезпеку створює нечіткість самої жовтої лінії. Її точні координати не були публічно й детально визначені ні в тексті домовленостей, ні у повідомленнях ізраїльських або американських посадовців. На місцевості межу позначали окремими бетонними блоками, розміщеними на значній відстані один від одного.

    Reuters раніше встановило, що в окремих районах ці блоки пересували глибше на територію, контрольовану палестинською стороною. У районі Аль-Туффах у місті Газа межу, за даними агентства, змістили приблизно на 200 метрів, після чого було знищено близько 40 будівель. У південних районах окремі маркери переміщували на відстань до 390 метрів.

    У квітні Ізраїль також передав гуманітарним організаціям карти з додатковою помаранчевою лінією, що позначала розширену зону обмеженого доступу. Вона охоплювала ще близько 11% території Гази за межами початкової жовтої лінії. Разом ці ділянки фактично залишали під ізраїльським контролем майже дві третини анклаву.

    Проблема полягає у тому, що ці карти не були оприлюднені для всього населення Гази. Мешканці не завжди знають, де саме проходить заборонена межа, а її розташування може змінюватися. Представники палестинських гуманітарних організацій заявляли, що люди нерідко не розуміють, які райони є небезпечними і де починається військова зона.

    Ізраїльські військові відкривають вогонь по людях, яких вважають такими, що перетнули жовту лінію та становлять загрозу для підрозділів. ЦАХАЛ наголошує, що удари завдаються по бойовиках або особах, які небезпечно наближаються до військових позицій.

    Водночас Управління Верховного комісара ООН з прав людини раніше висловлювало занепокоєння через загибель цивільних поблизу цієї межі. За даними ООН, значна частина палестинців, убитих після початку перемир’я, перебувала саме в районі жовтої лінії. Організація попереджала, що стрілянина по цивільних, які не становили реальної загрози, може кваліфікуватися як незаконне вбивство.

    AP повідомляє, що від початку перемир’я внаслідок ізраїльських ударів і військових операцій загинули понад 1 100 палестинців. За той самий період унаслідок атак бойовиків загинули п’ятеро ізраїльських військовослужбовців. Ці дані наводяться сторонами конфлікту й не завжди можуть бути незалежно перевірені в умовах обмеженого доступу до сектора Гази.

    Подальша доля земляного бар’єра залежатиме від виконання угоди про припинення вогню. Відповідно до її початкового задуму, ізраїльські війська мали відійти ближче до кордону Гази, а контроль за безпекою повинні були перебрати міжнародні сили. Проте переговори щодо роззброєння ХАМАС, майбутнього управління анклавом і складу міжнародної місії місяцями не дають результату.

    За таких умов тимчасова жовта лінія дедалі більше закріплюється фізично. Земляні вали, військові бази, дороги, системи стеження та зруйнована забудова формують фактичний поділ території. І хоча Ізраїль називає новий бар’єр оборонним об’єктом, його масштаб і швидкість будівництва посилюють побоювання, що карта сектора Гази може бути змінена на тривалий час.

  • $15 млн у воду: синя забаганка Трампа перетворилася на зелений скандал

    $15 млн у воду: синя забаганка Трампа перетворилася на зелений скандал

    У Вашингтоні розгорівся гучний скандал навколо реконструкції Дзеркального басейну біля меморіалу Лінкольна. Ідея президента США Дональда Трампа перефарбувати дно водойми у колір American Flag Blue до 250-річчя Сполучених Штатів мала стати символом оновлення столиці. Натомість проєкт вартістю понад $14 млн перетворився на політичну, екологічну та репутаційну проблему: вода швидко позеленіла, нове покриття почало відшаровуватися, а навколо підрядників без тендерів виникли питання щодо прозорості витрачання коштів.

    Дзеркальний басейн між меморіалом Лінкольна та монументом Вашингтона є одним із найвідоміших символів американської столиці. Саме тут відбувалися історичні події, зокрема промова Мартіна Лютера Кінга «I Have a Dream» у 1963 році. Тому будь-які зміни цього простору традиційно привертають увагу не лише туристів, а й політиків, істориків та громадських організацій.

    Цього разу приводом стала ініціатива Трампа оновити вигляд басейну до святкування 250-річчя США. За задумом адміністрації, дно водойми мали покрити спеціальним синім полімерним матеріалом, який мав водночас виконувати функцію гідроізоляції та надавати воді насиченого патріотичного відтінку.

    Ремонт поспішали завершити до 4 липня. Сам Трамп хизувався швидкістю робіт, заявляючи, що те, на що могли піти роки, вдалося зробити приблизно за півтора місяця.

    Однак результат виявився далеким від очікуваного.

    Уже за кілька днів після наповнення басейну водою вона почала зеленіти через активне розмноження водоростей. Крім того, на поверхні з’явилися фрагменти синього покриття, яке почало відшаровуватися. Фото та відео з водоймою швидко розлетілися американськими медіа й соцмережами, перетворивши «синій басейн Трампа» на об’єкт насмішок.

    За даними Reuters, вартість реконструкції становила близько $14,7 млн, а після появи проблем навколо басейну посилили охорону: встановили додаткові камери, освітлення та залучили патрулювання Нацгвардії.

    Причини появи водоростей пояснили екологи. Професорка водної екології Університету Джорджа Мейсона Розаліна Станчева Христова після аналізу зразків води заявила, що у басейні виявили зелені мікроводорості роду Desmodesmus. Вони не є токсичними, але швидко розмножуються у теплій стоячій воді.

    Науковці звертають увагу, що Дзеркальний басейн має майже ідеальні умови для такого процесу: він мілкий, відкритий для сонця, майже не має тіні та природної течії. Темно-синє покриття могло лише посилити проблему, адже темні поверхні поглинають більше сонячного тепла, підвищуючи температуру води.

    Працівники намагалися боротися з водоростями перекисом водню та системами очищення, зокрема так званою технологією «нанобульбашок». Проте проблема швидко стала не лише екологічною, а й політичною.

    Окремі запитання викликали контракти на реконструкцію. За даними Associated Press, головний контракт на нанесення гідроізоляції та синього покриття отримала компанія Atlantic Industrial Coatings з Вірджинії. Вартість робіт становила близько $14,7 млн. Ще один контракт приблизно на $1,7 млн на систему очищення води отримала компанія Green Water Solutions. Обидва підряди стали предметом критики, оскільки були укладені без конкурентних торгів.

    Демократи в Конгресі вже вимагають пояснень. Сенатор Річард Блюменталь та інші законодавці заявили, що адміністрація має надати документи щодо того, чому проєкт реалізовували без відкритого конкурсу та чи не було у виборі підрядників політичного впливу.

    На тлі критики Трамп заявив, що частина проблем могла бути спричинена не помилками підрядників, а вандалізмом. Він стверджував, що невідомі пошкодили покриття гострим предметом і навіть могли додати у воду хімічні речовини. Однак журналісти звернули увагу, що на момент заяви адміністрація не надала переконливих публічних доказів цих звинувачень.

    Пізніше Національна паркова служба заявила, що покриття басейну справді було пошкоджене гострим ножем або лезом, а інцидент стався 9 червня. За даними служби, близько 70 верхівок огорожі також були кинуті у воду, а відео з камер спостереження передали для встановлення підозрюваного.

    Попри це, критики адміністрації наголошують: навіть якщо окремі факти вандалізму підтвердяться, вони не пояснюють усіх проблем із зеленінням води, відшаруванням покриття та якістю робіт.

    Окремий резонанс викликало затримання колишнього американського олімпійця з веслування на каное Девіда Гірна. Він заявив, що під час велопрогулянки лише зайшов у воду, щоб роздивитися покриття, яке вже відшаровувалося, і не пошкоджував його. Reuters повідомляє, що адвокат Гірна розкритикував дії влади та заявив, що історію з арештами можуть використовувати для відволікання уваги від невдалої реконструкції.

    Нині навколо Дзеркального басейну встановлюють додаткові огорожі та засоби спостереження. Частину води можуть знову спустити для ремонту — до або після святкування Дня незалежності США.

    Скандал довкола басейну вже став символом ширшої критики стилю управління Трампа у Вашингтоні. Його опоненти стверджують, що президент намагається перебудовувати столицю як власний приватний проєкт, обходячи стандартні процедури та експертні погодження.

    Сам Трамп, навпаки, наполягає, що оновлення потрібне, а проблеми є наслідком саботажу та дій вандалів.

    Та поки адміністрація шукає винних, головний символічний результат проєкту очевидний: басейн, який мав сяяти патріотичним синім кольором до ювілею США, став зеленим і перетворився на національний скандал.

  • Ім’я Трампа прибрали з Кеннеді-центру за рішенням суду

    Ім’я Трампа прибрали з Кеннеді-центру за рішенням суду

    Ім’я Дональда Трампа було остаточно демонтовано з фасаду Центру виконавських мистецтв імені Джона Кеннеді у Вашингтоні після рішення американського суду, яке зобов’язало усунути відповідні написи з будівлі та фактично поставило крапку в тривалому юридичному й політичному спорі навколо статусу однієї з найвідоміших культурних установ США. Про це повідомляє Associated Press.

    Роботи з демонтажу завершилися у суботу після серії судових слухань, під час яких керівництво Кеннеді-центру намагалося відтермінувати виконання рішення, посилаючись на технічні складнощі та погодні умови. Початковий дедлайн для виконання припису спливав опівночі п’ятниці, однак суд погодився продовжити його до полудня суботи, врахувавши ризики для безпеки працівників та несприятливу погоду. Після завершення робіт адміністрація установи офіційно підтвердила, що рішення суду виконано у повному обсязі, а всі написи з іменем чинного президента США з фасаду будівлі знято.

    Напередодні апеляційний суд відхилив чергову спробу керівництва культурного центру зберегти ім’я Трампа на будівлі до завершення остаточного розгляду справи по суті. Після цього на території комплексу були встановлені будівельні риштування, а частину фасаду закрили захисними матеріалами, що дозволило провести демонтажні роботи без значного резонансу для відвідувачів і мінімізувати публічний доступ до процесу.

    Юридичний конфлікт довкола назви Кеннеді-центру розпочався після позову конгресвумен Джойс Бітті, яка оскаржила рішення про зміну оформлення та фактичне перейменування частини елементів будівлі, а також вимагала зупинити плани масштабної реконструкції установи. Федеральний суддя підтримав позов, постановивши, що розміщення імені чинного президента на фасаді культурної інституції є неправомірним, і зобов’язав негайно його прибрати.

    Після ухвалення цього рішення Джойс Бітті заявила, що воно є «перемогою верховенства права» та важливим кроком до відновлення традиційного статусу Кеннеді-центру як незалежної культурної установи, створеної на честь 35-го президента США Джона Кеннеді. За її словами, культурні інституції не повинні ставати інструментом політичної персоналізації, а їхня символіка має залишатися поза межами політичних змін влади.

    Сам конфлікт навколо Кеннеді-центру загострився після повернення Дональда Трампа до Білого дому у 2025 році, коли було ініційовано кадрові зміни в керівництві установи та сформовано нову раду піклувальників. Ця рада згодом обрала Трампа своїм головою, що стало безпрецедентним кроком в історії культурного закладу. Після цього його ім’я з’явилося не лише на фасаді будівлі, але й на офіційних інформаційних ресурсах центру, що викликало суспільну дискусію та низку юридичних викликів.

    Рішення суду про демонтаж стало кульмінацією багатомісячного протистояння між адміністративним керівництвом центру, політичними структурами та позивачами, які наполягали на незаконності персоналізації державної культурної інституції. Сам процес супроводжувався кількома апеляціями, спробами відтермінування виконання рішень та обговоренням майбутнього статусу установи.

    Попри судову поразку в цьому епізоді, Дональд Трамп продовжує реалізовувати низку масштабних проєктів, пов’язаних із архітектурними та інфраструктурними змінами у Вашингтоні. Серед них ініціативи щодо перебудови окремих частин Білого дому, реконструкції меморіальних зон та оновлення міської інфраструктури, які викликають дискусії серед політиків і громадськості щодо масштабів і доцільності таких змін.

    Водночас майбутнє самого Кеннеді-центру залишається невизначеним. Судові рішення також заблокували плани його тимчасового закриття на масштабну реконструкцію, а скорочення персоналу ускладнило нормальне функціонування установи. Експерти відзначають, що подальша доля центру залежатиме як від нових судових рішень, так і від політичних рішень у Вашингтоні, що можуть визначити формат управління та статус однієї з найважливіших культурних інституцій країни.

  • Санкції штовхають Росію до масштабного технологічного шпигунства — AP

    Санкції штовхають Росію до масштабного технологічного шпигунства — AP

    Санкції проти Росії спровокували нову хвилю активізації її розвідувальних і кібершпигунських операцій, спрямованих на крадіжку західних технологій та оборонних розробок. Про це повідомляє Associated Press із посиланням на західні спецслужби та експертів у сфері безпеки.

    За даними співрозмовників агентства, російські структури останнім часом значно розширили масштаби операцій із незаконного отримання технологій. Йдеться про створення мереж фіктивних компаній у різних юрисдикціях, використання посередників, а також залучення кіберзлочинців і хакерських угруповань, які працюють над викраденням технічної документації, промислових даних і оборонних секретів західних країн. Частина цієї інформації, за оцінками спецслужб, може надалі використовуватися не лише для розвитку російського військово-промислового комплексу, а й для потенційних атак на критичну інфраструктуру.

    Західні аналітики пов’язують зростання такої активності з багаторічним санкційним тиском, який суттєво обмежив доступ Росії до сучасного обладнання, високотехнологічних компонентів і наукових розробок у США та Європі. Після початку повномасштабної війни проти України ці обмеження стали ще жорсткішими, що змусило Москву шукати альтернативні, часто нелегальні канали отримання технологій.

    Представники спецслужб країн Північної Європи підтверджують, що Росія діє дедалі більш цілеспрямовано і системно. Зокрема, за словами заступника керівника операцій Служби безпеки Швеції Крістоффера Веделіна, російські агенти «чітко розуміють свої потреби» і докладають значних зусиль для отримання передових промислових технологій, включно з високоточними верстатами, обладнанням для виробництва та дослідженнями у сфері подвійного призначення.

    Окрему увагу Москва приділяє оборонній промисловості. У Швеції, за даними розвідки, російські структури намагаються отримати доступ до технологій сучасного озброєння, включно з розробками винищувачів типу Gripen. Крім того, фіксуються спроби придбати або викрасти камери, лазерні системи та інші високотехнологічні компоненти цивільного призначення, які можуть бути адаптовані для використання у військових системах.

    Директор Служби безпеки та розвідки Фінляндії Юха Мартеліус зазначив, що стратегічна мета Росії полягає в тому, щоб не допустити технологічного відставання від Заходу в найближчі десятиліття. За його словами, Москва активно полює на широкий спектр розробок — від космічних і квантових технологій до арктичних і морських інновацій, які мають критичне значення для військових і стратегічних програм.

    Окремо він підкреслив, що Росія потребує не лише нових технологій, а й оновлення програмного забезпечення та доступу до сучасних комп’ютерних систем, зокрема для промислового обладнання та оборонного виробництва. Усе це, за його словами, свідчить про глибоку технологічну залежність російської економіки від зовнішніх ресурсів, яку Москва намагається компенсувати будь-якими доступними методами.

    Паралельно з промисловим шпигунством Росія активно розвиває кібератаки проти європейських компаній і об’єктів критичної інфраструктури. За словами Крістоффера Веделіна, мета таких операцій полягає не лише у викраденні даних, а й у створенні потенціалу для майбутніх деструктивних дій у момент, коли це буде політично або стратегічно вигідно.

    Як приклад він навів атаку на шведську електростанцію, під час якої, за даними розвідки, пов’язані з Росією структури намагалися вивести об’єкт з ладу. Хоча спробу було виявлено і зупинено, інцидент розглядається як сигнал про ескалацію диверсійної активності. За оцінками шведських спецслужб, цей випадок також мав на меті вплинути на політичні настрої в Європі, зокрема щодо підтримки України.

    Водночас у розвідспільноті країн Балтії та Північної Європи зазначають, що санкційний тиск уже створює серйозні внутрішні проблеми для російської економіки. Голова Служби зовнішньої розвідки Естонії Каупо Розін заявив, що дедалі агресивніша поведінка Москви може бути ознакою зростаючого економічного тиску та занепокоєння щодо стабільності фінансової системи РФ.

    За оцінками фінських та естонських спецслужб, приблизно третина внутрішнього валового продукту Росії нині спрямовується на військові потреби, що суттєво обмежує інвестиції в інші сектори економіки. Паралельно бюджетний дефіцит продовжує зростати значно швидшими темпами, ніж очікувалося під час планування.

    Розвіддані також свідчать про погіршення настроїв у російському державному апараті: чиновники стають більш обережними та менш впевненими в довгостроковій економічній стабільності. Це, за оцінками аналітиків, може свідчити про поступове накопичення системних ризиків усередині російської економіки.

    Водночас значна частина критичних технологій продовжує надходити до Росії через треті країни, попри санкційні обмеження. За даними західних структур, Китай відіграє ключову роль як транзитний центр для постачання напівпровідників, електроніки та обладнання подвійного призначення, необхідного для військової промисловості РФ.

    Окремі розслідування в Європі, зокрема в Німеччині, вже викрили масштабні схеми нелегального постачання технологій до Росії. Йдеться про тисячі відправлень на десятки мільйонів євро, які могли використовуватися для підтримки російського оборонного сектору.

    Таким чином, за оцінками Associated Press і західних розвідувальних служб, санкційний тиск не лише обмежує доступ Росії до технологій, а й підштовхує її до дедалі більш агресивних, ризикованих і системних спроб їх отримання через шпигунство, кібероперації та глобальні схеми обходу обмежень.

  • Греція заявила про “український” морський дрон біля своїх берегів: у МЗС закликали не поспішати з висновками

    Греція заявила про “український” морський дрон біля своїх берегів: у МЗС закликали не поспішати з висновками

    У Греції спалахнув резонанс навколо морського безпілотника, який виявили біля острова Лефкада у Середземному морі. Міністр оборони країни Нікос Дендіас заявив, що знайдений апарат нібито має українське походження та створює загрозу для міжнародного судноплавства. Водночас у Міністерстві закордонних справ України наголосили, що наразі немає жодних підтверджень причетності Києва до інциденту.

    Про це повідомляє Associated Press.

    Інцидент стався ще 7 травня, коли місцевий рибалка натрапив на морський дрон у прибережній печері біля грецького острова Лефкада. За даними грецьких ЗМІ, апарат перебував у воді неподалік узбережжя та мав ознаки бойового безпілотника. Чоловік відбуксирував його до порту, після чого на місце прибули військові та сапери.

    Пізніше дрон перевезли на військово-морську базу Греції для детального дослідження. Вибухівку, яку міг перевозити апарат, знищили контрольованим способом.

    Міністр оборони Греції Нікос Дендіас під час зустрічі очільників оборонних відомств країн ЄС у Брюсселі заявив, що Афіни “вже мають впевненість”, ніби знайдений апарат є українським морським дроном.

    За його словами, характеристики безпілотника нагадують морські дрони типу Magura V3, які Україна активно використовує для ударів по російських кораблях та військових об’єктах у Чорному морі.

    “Ми тепер маємо впевненість, що це український БПЛА”, — заявив Дендіас.

    Глава грецького Міноборони назвав ситуацію “надзвичайно серйозною проблемою” та наголосив, що поява подібних безпілотників у Середземному морі може становити небезпеку для міжнародного судноплавства.

    “Присутність цього морського дрона впливає на свободу судноплавства та безпеку морських перевезень”, — підкреслив він.

    На цьому тлі в українському МЗС закликали утриматися від поспішних висновків.

    Речник Міністерства закордонних справ Георгій Тихий заявив, що Київ наразі не має жодної інформації про знайдений у Греції апарат та його можливе походження.

    “В української сторони станом на зараз немає жодної інформації про знайдений у Греції дрон. Немає жодних свідчень про його приналежність до українських операторів морських дронів”, — зазначив Тихий.

    У МЗС також наголосили, що Україна готова співпрацювати з грецькою стороною для встановлення всіх обставин інциденту, якщо Афіни звернуться з відповідним офіційним запитом.

    Історія викликала значний резонанс не лише в Греції, а й серед європейських партнерів України. Частина експертів звертає увагу, що морські дрони могли потрапити у Середземне море різними шляхами, а остаточні висновки щодо походження апарата робити зарано.

    Водночас у західних медіа нагадують, що українські морські безпілотники Magura стали одним із найефективніших інструментів ураження російського флоту під час повномасштабної війни.

    Саме завдяки атакам морських дронів Україна змогла суттєво обмежити активність Чорноморського флоту РФ, змусивши російські кораблі залишити частину баз у тимчасово окупованому Криму.

    Безпілотники типу Magura здатні долати сотні кілометрів, нести вибухівку та атакувати великі морські цілі. Їх неодноразово використовували під час ударів по російських кораблях, катерах та інфраструктурі.

    Однак офіційно Україна традиційно не розкриває деталей виробництва та використання морських дронів.

    На цьому тлі поява невідомого безпілотника біля берегів Греції викликала занепокоєння через ризики для цивільного судноплавства та туристичного сектору країни.

    Особливо чутливою тема є для Греції з огляду на одну з найбільших торговельних флотилій у світі та стратегічну роль морських перевезень для економіки держави.

    Інцидент також відбувається на тлі зростання напруги у Чорноморському регіоні та дедалі активнішого використання безпілотних технологій у війні між Україною та Росією.

    Наразі офіційних результатів технічної експертизи дрона грецька сторона не оприлюднила.

  • США закривають винятки для російської та іранської нафти

    США закривають винятки для російської та іранської нафти

    Сполучені Штати припиняють дію винятків, які раніше дозволяли купівлю російської та іранської нафти, що перебуває в морських перевезеннях. Про це в інтерв’ю Associated Press заявив міністр фінансів США Скотт Бессент, наголосивши, що Вашингтон переходить до більш жорсткого санкційного курсу без перехідних послаблень для енергетичних поставок.

    За його словами, США не планують продовжувати одноразовий виняток щодо російської нафти та нафтопродуктів, які вже були завантажені на танкери і перебувають у морі. Також повністю виключається можливість продовження будь-яких аналогічних дозволів для іранської нафти.

    Окремо Бессент жорстко висловився щодо Ірану, заявивши, що політика Вашингтона передбачає повну блокаду експорту нафти з країни. За його словами, Іран фактично не може виводити нафту на світовий ринок, а найближчими днями може бути змушений скорочувати видобуток.

    Він наголосив, що жодних винятків для Тегерана не передбачено, навіть у форматі тимчасових або технічних дозволів для вже завантажених партій.

    Рішення США означає також згортання раніше запровадженого механізму, який дозволяв окремим країнам протягом обмеженого часу купувати російську нафту, що вже перебувала в морських перевезеннях на момент введення санкцій. Цей виняток пояснювали необхідністю стабілізації світових енергетичних ринків і запобігання різким коливанням цін через затримки поставок.

    Водночас нова позиція Вашингтона фактично закриває цей “перехідний період”, що може призвести до перерозподілу частини світових нафтових потоків і ускладнення логістики для трейдерів, які працювали з уже відвантаженими партіями.

    Рішення ухвалюється на тлі повідомлень про суттєве зростання доходів Росії від експорту енергоносіїв. За даними The New York Times, у квітні російські надходження від нафтових податків становили щонайменше 12,8 млрд доларів — майже вдвічі більше, ніж у попередньому місяці. Це пов’язують із високими світовими цінами на нафту та адаптацією російських експортних схем до санкцій.

    У Міністерстві фінансів США раніше пояснювали, що тимчасові винятки вводилися як технічний інструмент для уникнення різких шоків на глобальному ринку енергоносіїв. Зокрема, йшлося про 30-денні дозволи для операцій із російською нафтою, яка вже перебувала в морі.

    Однак нинішня політика свідчить про зміну підходу — від тимчасових винятків до їх повного згортання. Таким чином США посилюють санкційний тиск як на Росію, так і на Іран, використовуючи енергетичний сектор як один із ключових інструментів економічного впливу.

    Аналітики зазначають, що такі кроки можуть вплинути на глобальний ринок нафти у короткостроковій

  • Закрита соціологія і тінь Манафорта: що стоїть за гучним інтерв’ю Залужного

    Закрита соціологія і тінь Манафорта: що стоїть за гучним інтерв’ю Залужного

    Інтерв’ю посла України у Великій Британії Валерія Залужного агентству Associated Press спричинило хвилю політичних обговорень в Україні.

    В ефірі Radio NV пролунала версія, що публічна активність ексголовнокомандувача ЗСУ може бути частиною стратегії його повернення у внутрішню політику.

    У студії радіостанції заявили, що останні медійні кроки Залужного виглядають не випадковими. Пролунала теза, що він нібито зацікавлений у завершенні своєї дипломатичної місії в Лондоні та поверненні до Києва для початку політичної діяльності.

    В ефірі прозвучало припущення, що інтерв’ю AP може бути елементом підготовки до політичних процесів після завершення воєнного стану. Зокрема, йдеться про можливий старт виборчої кампанії у разі ухвалення відповідного рішення.

    Журналісти Radio NV також послалися на дані закритих соціологічних досліджень. За їхніми словами, у разі участі у виборах Валерія Залужного та Володимира Зеленського саме вони є основними потенційними кандидатами. Третє місце в різних конфігураціях, за твердженням ведучих, посідає керівник ГУР Кирило Буданов.

    Окрему увагу привернула згадка у медійному просторі імені американського політтехнолога Пола Манафорта. В ефірі Radio NV пролунала інформація про те, що він нібито вже консультує окремі політичні сили та просуває стратегію розділення українського суспільства за принципом «хто воював — хто не воював». У студії зауважили, що подібні підходи активно використовує і Росія в інформаційних кампаніях.

    Після виходу матеріалу Associated Press публічне обговорення викликала згадка про можливі контакти Залужного з Манафортом. Водночас сам американський консультант у коментарях для західних медіа заперечив активну діяльність в Україні, заявивши, що не перебував у країні близько десяти років і не планує повертатися.

    Пол Манафорт відомий в Україні ще з початку 2000-х років як консультант Віктора Януковича та Партії регіонів. Пізніше він працював із «Опозиційним блоком». У США Манафорт став керівником передвиборчого штабу Дональда Трампа у 2016 році, після чого був засуджений за фінансові злочини та згодом помилуваний.

    The New York Times повідомляло, що Манафорт намагається повернутися на міжнародний ринок політичного консалтингу. За даними видання, меморандум із презентацією його команди нібито поширювався у політичних колах Києва та викликав занепокоєння. У команді Манафорта згадують соціолога Тоні Фабріціо — консультанта, пов’язаного з оточенням Трампа.

    Водночас сам Манафорт публічно заперечує активну участь в українських процесах. Він заявив, що не був в Україні близько десяти років, не надсилав жодних пропозицій і не підписував контрактів із українськими політичними гравцями. За інформацією західних медіа, окремі українські політики, до яких нібито потрапив меморандум, не проявили інтересу до його послуг.

    Згадка про можливі контакти Манафорта у контексті інтерв’ю Залужного стала каталізатором дискусії про ризики зовнішнього впливу на майбутні політичні процеси в Україні.

  • Associated Press: Кремль розраховує на поступки США і тисне на Україну

    Associated Press: Кремль розраховує на поступки США і тисне на Україну

    Президент Росії Володимир Путін продовжує завдавати ракетних і дронових ударів по Україні, одночасно декларуючи відкритість до мирних переговорів. Однак, як зазначає Associated Press, кремлівський лідер погодиться на припинення війни лише на власних умовах, а тим часом намагається утримати прихильність Дональда Трампа, не переходячи меж у своїх висловлюваннях на адресу США.

    Попри агресивні дії Росії, Путін демонструє дипломатичну стриманість у спілкуванні з Трампом, який раніше обіцяв “зупинити війну за 24 години”. У матеріалі згадується, що Трамп неодноразово спілкувався з Путіним, критикував українське керівництво і називав Зеленського “невдячним”. Водночас екс-президент США попереджав Путіна, що може вдатися до санкцій, якщо його мирні пропозиції не будуть враховані.

    Однак останніми днями риторика Трампа щодо Путіна змінилася. Він заявив, що російський президент “грає з вогнем” і “втратив розум” через посилення атак на Україну. У відповідь Дмитро Медведєв, заступник голови Ради безпеки РФ, зауважив: “Я знаю тільки одну дійсно погану річ – Третю світову війну. Сподіваюся, Трамп це розуміє”.

    Аналітики розцінюють дії Путіна як частину психологічної гри. Московський політолог Федір Лук’янов вважає, що російський лідер сподівається на поступки з боку Заходу, оскільки для нього ця війна – питання принципу, а для США – лише один з багатьох зовнішньополітичних викликів.

    На думку західних експертів, Кремль не збирається зменшувати тиск. Навпаки – найближчими місяцями Росія може активізувати наступальні дії, щоб збільшити контроль над територіями України перед потенційним новим раундом переговорів.

    Джек Уотлінг з британського Королівського інституту об’єднаних служб вважає, що Москва намагатиметься окупувати всю Донецьку область та продемонструвати Європі, що війна розростається, щоб стримати потенційне військове втручання.

    У Центрі Карнегі також вказують, що переговори з Путіним — не більше ніж спроба “дати Трампу видимість дипломатичного прогресу”, не поступаючись принциповими позиціями. За словами аналітикині Тетяни Станової, Кремль намагається показати конструктивність без наміру змінювати курс.

    Сигнал з Москви, за оцінками оглядачів, залишається незмінним: війна триватиме доти, доки Україна і Захід не погодяться на умови Кремля.