Позначка: АТ «Укрпошта»

  • Тимур Ткаченко вийшов із наглядової ради «Укрпошти»

    Тимур Ткаченко вийшов із наглядової ради «Укрпошти»

    Начальник Київської міської військової адміністрації Тимур Ткаченко офіційно залишив склад наглядової ради АТ «Укрпошта». Про своє рішення він повідомив 1 червня на своїй сторінці у Facebook, пояснивши це необхідністю повністю сконцентруватися на керівництві столицею в умовах воєнного стану.

    «Наразі мій шлях на посаді члена наглядової ради “Укрпошти” завершився. Я повністю зосереджений на роботі для Києва та киян усі п’ять місяців на посаді начальника КМВА. Поєднувати цю роботу з наглядовою функцією в держкомпанії — недоречно і неактуально», — написав Ткаченко.

    Як уточнює Liga.net із посиланням на систему SMIDA, Ткаченко офіційно вибув зі складу ради 29 травня 2025 року за власним бажанням. Наразі нового представника держави до наглядової ради не призначено.

    Ткаченко обіймав цю посаду трохи понад пів року. Склад наглядової ради залишається майже незмінним: у ній досі працюють Рінат Абдрасілов, Ґері Джон Керрол, Олена Малинська, Ігор Мітюков та Сергій Деркач.

    Тимура Ткаченка призначили начальником Київської міської військової адміністрації указом Президента Володимира Зеленського 31 грудня 2024 року. До цього він працював заступником міністра розвитку громад та територій і мав тісну співпрацю з Олексієм Кулебою, якого Верховна Рада у вересні призначила віцепрем’єром з відновлення.

    В листопаді 2024 року Ткаченко тимчасово очолював Оперативний штаб із ліквідації наслідків масштабної техногенної аварії у Кривому Розі, де понад 110 тисяч мешканців залишились без опалення. До цього працював у КМДА, де керував Департаментом міського благоустрою.

    У 2023–2024 роках обіймав також посаду заступника міністра з питань стратегічних галузей промисловості.

  • Голова «Укрпошти» заробив 11,7 млн і сплатив мільйони податків в США

    Голова «Укрпошти» заробив 11,7 млн і сплатив мільйони податків в США

    Керівник АТ «Укрпошта» Ігор Смілянський офіційно задекларував дохід за 2024 рік у розмірі 11 723 286 грн. Про це він сам повідомив на своїй сторінці у Facebook, зазначивши також, скільки сплатив податків: понад 2,3 млн грн в Україні та орієнтовно 2,1 млн грн — у США. Виходить, голова державної компанії є податковим резидентом іноземної держави, з якою має зобов’язання як платник податків.

    Утім, щоб вийти зі статусу податкового резидента США, недостатньо просто припинити платити податки — потрібно здати американський паспорт. Та цього, схоже, не відбулося. І тут виникає логічне запитання: скільки державних управлінців насправді досі мають подвійне громадянство, офіційно чи неофіційно?

    Окрім податкової двозначності, «Укрпошта» опинилась у центрі іншого скандалу — навколо так званої благодійної ініціативи, яка фактично працювала як механізм непрозорого збору коштів. Як виявилося, у 2023 році компанія разом із Мінінфраструктури та благодійним фондом «Київська школа економіки» реалізувала схему автоматичного стягнення благодійних внесків із клієнтів поштового оператора.

    На перший погляд — добра справа. Але далі все туманніше: фонд зібрав понад 50 мільйонів гривень, а прозора звітність щодо витрат — відсутня. Додаткову недовіру викликає інформація про зникнення бронепластин, які нібито були придбані на зібрані кошти. Ці факти вже стали предметом скарги до правоохоронних та контролюючих органів.

    Постає питання: чи може людина, яка платить податки іноземній державі, очолювати стратегічне державне підприємство в умовах війни? І чи мають «благодійні» механізми державних компаній діяти без належного контролю та звітності?

    На тлі тотального недофінансування армії, медичної системи та освіти, коли волонтери працюють на межі ресурсів, розподіл і витрата десятків мільйонів гривень під прикриттям благодійності без чітких пояснень — це вже не просто етична проблема. Це — питання відповідальності.

    Суспільство має право знати, хто керує державними компаніями, звідки вони отримують прибутки та куди сплачують податки. І в умовах повномасштабної війни — це не дрібниці, а частина великої розмови про довіру до влади.