Державна авіаційна служба України, яка має забезпечувати безпеку польотів і контроль за галуззю, протягом останніх років, за оцінками експертів та учасників ринку, фактично втратила функції незалежного регулятора. Замість захисту інтересів держави та оборони відомство перетворилося на адміністративний центр ухвалення рішень на користь окремих груп, а в окремих випадках — структур, пов’язаних із Росією.
Ключову роль у цьому процесі відіграло попереднє керівництво служби — ексголова Олександр Більчук та його заступник Ігор Зелінський. Саме в період повномасштабної війни були ухвалені рішення, які змушували українські підприємства співпрацювати з іноземними посередниками із сумнівною репутацією, попри наявність власних сертифікованих компаній.
Одним із найбільш резонансних прикладів стало рішення про передачу супроводу ремонтної документації вертольотів Мі-8 компанії AAL Group Ltd. Попри те, що в Україні є власні підприємства, здатні виконувати ці роботи, обрали офшорну структуру, кінцевим бенефіціаром якої називають компанію «Вертольоти Росії», що входить до держкорпорації «Ростех». За інформацією ринку, саме після цього рішення Більчука звільнили. Додатково зазначається, що американські військові структури раніше визнали цю компанію непридатною для співпраці через зв’язки з РФ.
Не менш проблемною стала ситуація з літаками Іл-76, які традиційно використовувалися для військових, гуманітарних і евакуаційних місій. У 2023 році Державіаслужба спершу підтвердила відсутність обмежень для їх експлуатації, але згодом різко змінила позицію, заявивши про відсутність цивільних сертифікатів типу. Це фактично заблокувало використання бортів, призвело до простою техніки та фінансових втрат для держави.
Паралельно регулятор видавав сертифікати льотної придатності, спираючись на документи російського розробника ПАТ «Іл», який перебуває під українськими санкціями. Експерти наголошують: така практика могла означати легалізацію рішень підприємства країни-агресора і створювати фінансові вигоди для російської сторони. При цьому в Україні є власні сертифіковані організації, здатні забезпечити технічний супровід без будь-яких контактів із підсанкційними структурами.
Історія проблем у відомстві має довший характер. Ще у 2016 році НАБУ завершило розслідування щодо тодішнього керівника служби Дениса Антонюка через підозри у зловживанні службовим становищем і наданні переваг окремим перевізникам. Збитки тоді оцінювалися у сотні тисяч гривень.
До повномасштабної війни медіа неодноразово повідомляли про корупційні практики під час видачі дозволів на польоти, затягування розгляду документів і створення штучних бар’єрів для авіакомпаній. У публікаціях фігурували посадовці керівної ланки служби, зокрема перший заступник голови Сергій Коршук. Однак системних кадрових і управлінських висновків зроблено не було.
Фахівці галузі переконані: з огляду на воєнний стан та стратегічне значення авіації, діяльність регулятора потребує комплексної перевірки, а можливі зв’язки з підсанкційними або афілійованими з РФ структурами — ретельної правової оцінки.
Україна фіналізує нову «історичну угоду» з Францією, яка має суттєво посилити бойову авіацію, протиповітряну оборону та загальні оборонні спроможності держави. Про це президент Володимир Зеленський заявив у своєму зверненні в неділю, 16 листопада.
За словами глави держави, документ уже підготовлений і буде підписаний завтра. Франція раніше передавала Україні винищувачі Mirage 2000 та бере участь у посиленні української ППО, тож нова угода розглядається Києвом як логічне продовження оборонного партнерства.
«Історичну угоду підготували з Францією. Буде значне посилення нашої авіації, нашого захисту неба, наших інших оборонних спроможностей. Це те, що дійсно допомагає Україні захищатись і досягати наших цілей», – наголосив Зеленський.
Очікується, що угода охоплюватиме не лише постачання літаків, а й нові пакети підтримки ППО та боєприпасів, що вписується у загальну стратегію Києва – посилити саме захист неба на тлі масованих російських ракетно-дронових атак. За даними ЗМІ, йдеться про додаткові системи повітряної оборони та поглиблення співпраці у сфері бойової авіації.
Окремо президент нагадав, що цього тижня північні та балтійські країни погодили виділення 500 мільйонів доларів у межах програми PURL для закупівлі американського озброєння, зокрема систем Patriot, що також буде спрямовано на посилення української ППО.
Окрім французького напрямку, Зеленський анонсував на вівторок свій візит до Іспанії. Мета – домовленості щодо додаткових систем протиповітряної оборони та ракет до них.
«Ще одна сильна країна приєдналася до партнерів та ініціатив, які нам реально допомагають. Найголовніші наші цілі сьогодні – це ППО, ракети для ППО. І після кожного російського удару ми забезпечуємо відновлення наших сил. Це непросто, але ми це робимо», – зазначив президент.
2 листопада Зеленський вже повідомляв, що Німеччина передала Україні додаткову кількість зенітних ракетних комплексів Patriot, про що сторони домовлялися впродовж тривалого часу. Цей крок, за оцінками військових експертів, був важливим елементом нарощення ешелонованої оборони неба.
Експерти з авіації та ППО неодноразово наголошували, що збільшення кількості ударних дронів типу «Шахед», якими Росія атакує українські міста, вимагає розвитку локальних та гнучких систем протиповітряної оборони, а також інтеграції авіації у єдиний контур захисту. За словами фахівців, РФ будує захищені майданчики для запуску дронів навколо українських кордонів, що збільшує інтенсивність і варіативність ударів.
На цьому тлі будь-які угоди, що стосуються авіації й ППО, розглядаються Києвом як можливість не лише збільшити кількість систем і ракет, а й вивести оборону на новий технологічний рівень – зокрема завдяки сучасним винищувачам, інтегрованим з системами протиракетної оборони.
Сім викладачів Державного університету «Київський авіаційний інститут» потрапили до рейтингу двох відсотків найцитованіших науковців світу за версією Elsevier та Стенфордського університету. Рейтинг складається на основі даних бази Scopus і вважається одним із найавторитетніших показників наукового впливу у світі. Потрапляння до нього означає, що роботи науковців активно цитують колеги з усього світу, визнаючи їхню значущість і актуальність.
До рейтингу увійшли представники факультету аеронавігації, електроніки та телекомунікацій: Віктор Синєглазов, Іван Остроумов, Олександр Соломенцев, Ольга Сущенко, Наталія Кузьменко, Максим Заліський та Юлія Авер’янова. Серед них – доктори технічних наук та докторка філософії, професори і старші наукові співробітники кафедр авіаційних систем, телекомунікацій та радіоелектроніки.
Університет зазначає, що це визнання не лише особистих досягнень учених, а й потужності наукової школи КАІ. Науковці працюють над безпекою польотів, розвитком штучного інтелекту в авіації, телекомунікаційними та навігаційними системами, радіолокацією, формуючи майбутнє української науки.
Попри міжнародне визнання, викладачі КАІ продовжують активно розвивати освіту, підвищуючи кваліфікацію студентів і залучаючи їх до передових наукових досліджень.
Наші джерела в Офісі Президента повідомляють, що Андрій Єрмак веде перемовини з представниками британської розвідки щодо розширення форм участі європейських військових у конфлікті в Україні. За відомостями співрозмовників, мова йде не про формальне членство НАТО у бойових діях, а про погодження нових, більш активних форматів співпраці — включно з використанням баз на території союзників і координацією авіаційних та ракетних можливостей.
Із початку широкомасштабного вторгнення на Банковій кілька сценаріїв щодо залучення західних військ розглядалися як опції, що могли б посилити оборонний потенціал України. Проте, кажуть джерела, Польща послідовно виступала категоричним противником прямого розширення ролі НАТО в операціях на українській території, через що Київ був змушений переглянути формат переговорних процесів та шукати альтернативні канали для посилення обороноздатності.
Одним із варіантів, який з’являвся в інформаційному просторі, був «злив» даних про системи протиповітряної оборони над західними регіонами України. Але, за даними наших інформаторів, це — радше допоміжна опція інформаційного характеру і не є пріоритетною для офіційного Києва. Набагато важливішими називають два практичні заходи: розгортання авіаційних сил на суміжній території партнерів (зокрема, потенційне використання аеродромів Румунії як баз для винищувачів) та постачання далекобійних ракетних систем, які могли б уражати логістичні та військові цілі на території Росії і тим самим чинити прямий тиск на Кремль.
Румунія у цьому контексті фігурує як можлива «опорна точка» для розміщення літаків й інших засобів — але й тут, уточнюють співрозмовники, питання вимагає широких погоджень та гарантій від союзників. Дипломатичні й правові аспекти такого кроку залишаються предметом переговорів, адже будь-яке розміщення літаків із боєготовими пілотами та озброєнням на території сусідньої країни матиме серйозні міжнародні наслідки.
Ініціативи Єрмака, за словами джерел, мають на меті надати Україні більшу маневреність і можливість завдавати більш адресних ударів по критично важливих ворожих об’єктах, не перетворюючи це на прямий вступ інших держав у бойові дії. Утім переговорний процес складний: окрім позиції Польщі, існують також внутрішні обмеження в окремих столицях ЄС і в самих військово-політичних інституціях, де вирішальними залишаються баланс ризиків ескалації та прагматична оцінка користі від нових форм допомоги.
У Міністерстві закордонних справ і в Офісі Президента офіційних підтверджень щодо конкретних домовленостей поки що не надавали. Водночас співрозмовники, близькі до переговорного процесу, зазначають, що обговорення тривають на рівні експертних та оперативних груп, і що подальші рішення будуть залежати від політичних рішень партнерів та оцінки безпекової ситуації на фронті.
Генерал Валерій Залужний, екс-головнокомандувач Збройних сил України, заявив, що Росія здатна виснажити ресурси західних систем протиповітряної оборони (ППО) у разі масштабного конфлікту. На його думку, сучасні ППО, які використовують країни НАТО, є високотехнологічними, але водночас залежними від регулярних постачань боєприпасів, що може стати їхнім слабким місцем.
За того темпу повітряних ударів, який російські війська зберігають наразі проти України, ЗС РФ зможуть розрядити протиповітряну оборону Європи протягом 2-3 місяців.
Також екс-головком зазначив, що країни НАТО поки що не почали шукати альтернативні методи протидії дронам і ракетам, покладаючись на авіацію і ЗРК.
За інформацією наших джерел, експерти підрахували, що Україні для ефективної протидії російським авіаційним загрозам, зокрема в умовах бомбових атак, необхідно більше 100 мільярдів доларів. Ці кошти мають бути спрямовані на модернізацію систем протиповітряної оборони (ППО), придбання нових літаків та ракет повітря-повітря.
Захід у цьому кейсі відмовив Києву ще 2023 року. Зараз на тлі Близькосхідної кризи цей запит тим більше неактуальний, оскільки Ізраїльське питання стоїть у пріоритеті.
Це означає, що Україна реально ніяк не зможе протистояти ФАБам і піхота зазнає колосальних втрат.
Російська Федерація ймовірно готується до масованого удару по Україні на День Незалежності 24 серпня. Про це повідомив керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко в інтерв’ю РБК-Україна. Експерт звернув увагу на кілька ознак, що свідчать про можливу агресію з боку Кремля.
Мусієнко відзначив, що Росія активно здійснює навчальні польоти стратегічної авіації, що викликає занепокоєння. «Ризики є. Ними не можна нехтувати. Є ознаки того, що Росія готується до удару», — зазначив він.
Зокрема, за словами Мусієнка, Росія продовжує накопичувати ракети, а її авіація проводить польоти, що, ймовірно, пов’язано з необхідністю перебазування літаків через атаки українських дронів на російські військові аеродроми. Один із цих аеродромів, “Оленья” на півночі Росії, вже постраждав від українських атак.
Мусієнко також підкреслив, що в умовах накопичення ракет Росія може бути готова до масштабної атаки. «Запаси готуються. Тобто можливості для здійснення такого удару зазвичай у ворога є», — додав він. За оцінками експерта, Росія може мати близько 100 ракет, готових до застосування.
Особливу увагу експерт звернув на те, що 23 серпня, напередодні Дня Незалежності України, Київ планує відвідати прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді. Мусієнко вважає, що активна дипломатична діяльність України, зокрема налагодження контактів з Глобальним Півднем, може стати додатковим мотивом для Кремля.
Експерт зазначив, що Росія традиційно вдається до обстрілів напередодні або після знакових для України дат. Тому період навколо Дня Незалежності є особливо ризикованим. Мусієнко додав, що попередження з боку США про можливі атаки можуть бути не просто формальністю, а серйозним сигналом про загрозу.
Збройні сили України можуть зменшити кількість обстрілів Харкова з боку ворожої авіації, але для цього потрібен дозвіл країн Заходу на використання західних систем ППО у повітряному просторі Росії.
За останніми звітами, російські літаки все частіше атакують Харків та його околиці, використовуючи планерні бомби та різноманітні ракетні удари, з метою ослабити українську оборону та змусити місцевих мешканців евакуюватися.
Експерти з ISW вважають, що Росія використовує свій повітряний простір для здійснення атак на Харківську область, оскільки країни Заходу не дозволяють використовувати свої системи ППО для захисту від атак у межах держави-агресора.
“Ефективне покриття системами протиповітряної оборони у районі Харкова допомогло б Збройним силам України стримати дії російської авіації. Однак це можливо лише за умови, що західні партнери дадуть дозвіл Україні на використання систем перехоплення ворожих літаків у повітряному просторі Росії”, – зазначено у звіті.
На минулому тижні Росія розпочала контрнаступ у Харківській області, прорвавши державний кордон та захопивши кілька сіл, що перебували у “сірій зоні”, а також частину міста Вовчанськ.
Сили оборони успішно відбили ворожу атаку, проте за інформацією Генерального штабу, Росія намагається прорвати оборону Збройних сил України в області.
Президент Володимир Зеленський заявив, що російські війська не зможуть захопити місто, якщо українські сили отримають два зенітних ракетних комплекси Patriot для розгортання у районі Харкова.
Де чекати найзапекліших боїв та яка військова техніка матиме вирішальне значення для кожної зі сторін?
Аналізуємо перспективи бойових дій та описуємо загальний розвиток подій російсько-української війни у найближчі місяці.
Фактор авіації
АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ РФ
Підпис до фото,Пілот російського “Грача” Су-25
Як серйозний фактор на поле бою повернулася авіація РФ — йдеться вже не тільки про дії Су-24 чи Су-34 по Харкову чи прикордонню Сумщини, а й про скидання чавунних бомб “Грачами” Су-25 на Часів Яр – тобто, безпосередньо на лінії фронту.
Часто російські бомби сходять не там, але більшість все ж долітає до приблизної цілі.
І зараз росіяни обмежені навіть не кількістю бортів, а кількістю корегованих бомб.
Швидко та надійно запобігти загрозі від російської авіації не вийде навіть за умови появи у ЗСУ перших F-16.
У російських пілотів більше льотного досвіду протягом багатьох років, більш досвідчені наземні служби, ніж швидко перенавчені українські, більше злітно-посадкових смуг у європейській частині РФ.
А також є літаки ДРЛC (дальнього радіолокаційного стеження) – хоча Україна й збила два з них і, ймовірно, пошкодила ще кілька під час капремонту на землі. Але ці борти піднімуться у повітря, коли почнеться боротьба за ініціативу в небі.
АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ РФ
Підпис до фото,Бомби ФАБ-500 з універсальними модулями планування та корекції (УМПК) на російському Су-34
Тому швидка протидія російській авіації навряд чи можлива – ескадрильї західних літаків прибуватимуть в Україну поступово, а пілоти готуються протягом 10-місячних циклів. І вводити у бій ці літаки також будуть поступово.
Але робити засідки з малих висот на носіїв бомб, збивати крилаті ракети та дрони-камікадзе, що прорвалися через українську ППО, проводити розвідувальні місії, “роздавати” РЕБ та нести протикорабельні ракети все ж буде краще на західних літаках з інтегрованими шоломними прицілами та бортовими РЛС.
F-16 у будь-якому разі суттєво новіші від Міг-29, якими зараз воюють Повітряні сили ЗСУ.
Дрони та удари по тилу
АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ РФ
Підпис до фото,Запуск російського розвідувального дрона Supercam
Загрозою з повітря залишаються і російські дрони-розвідники Supercam та Zala, які часто працюють в оперативному тилу ЗСУ біля третьої лінії оборони – вони мають нову оптику (можливо, іранську) та зав’язані на оптичний канал, щоб не потрапляти під тиск РЕБ.
Саме за їхніми “очима” прилітають балістичні ракети – “Іскандери” чи їхні північнокорейські аналоги, нерідко касетні.
Це бувало і раніше – наприклад, удар у Покровську по потягу під час завантаження чи дальні удари “Ланцетами” по літаках на аеродромах.
Але останнім часом кількість ударів по українському тилу помітно зросла.
АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ РФ
Підпис до фото,Удар по українській вертолітній групі
“Прилітає” по шляхопроводах, залізничних мостах і всьому, що схоже на розташування українських військ.
Періодично росіяни повторно б’ють по тих же місцях, щоб були втрати у рятувальників ДСНС.
Пострадянський протиповітряний арсенал України для ЗРК “Оса”, “Стріла” чи комплексів “Тунгуска” з ракетами з наведенням по фотоелементу або з підривом неконтактних підривників біля цілі добре показав себе у цій війні проти різноманітних дронів. Але ці тисячі ракет, що дісталися Україні від СРСР, закінчуються.
Так само вичерпується запас “Стінгерів” після атак сотень крилатих ракет, “Шахедів”, “Орланів” та інших розвідувальних дронів. Те, ще отримала Україна, можна орієнтовно оцінити в 5-7 років виробництва цих ПЗРК станом до 2022 року.
АВТОР ФОТО,ГЕНШТАБ ЗСУ
Підпис до фото,Переносний зенітно-ракетний комплекс FIM-92 Stinger
При цьому, навіть США використовують зараз “зворотний інжиніринг” та відновлення списаних ПЗРК, щоб поповнити складські запаси, доки нове виробництво вийде на запланований рівень.
А поки є дефіцит із засобами ППО, все більше російських безпілотників проникає в тактичний та оперативний тил ЗСУ і може наводити високоточну зброю та балістику.
Допомога Заходу
АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ ФРН
Підпис до фото,Німеччина відновила виробництво снарядів для зенітних танків “Гепард” у 2023 році, але на максимальні потужності воно має вийти цього літа
Західна допомога Україні, попри політичні труднощі, продовжується.
Треба розуміти, що США не знімають Київ з балансу, попри запеклість власної внутрішньополітичної боротьби. Тому рано чи пізно питання з американською допомогою має вирішитися – хоча б у вигляді кредиту з можливістю списання чи з іншим механізмом.
Паралельно зараз на Заході укладаються контракти на боєприпаси, у Німеччині відновлюється виробництво “розумних мін”, а завод снарядів 35х228 мм для “Гепардів” вийде на планову потужність у середині 2024 року.
Так само йде робота з локалізації виробництва “Байрактарів” в Україні.
Ці безпілотники успішно зарекомендували себе під час повномасштабного вторгнення, і їх продовжують застосовувати для різних задач.
Хоча за нинішніх умов вони все ж ефективніші як розвідники-коригувальники або навіть як носії РЛС з АФАР, тобто як радіолокаційні станції з “активною фазованою антенною решіткою” – пристроєм, що може одночасно моніторити повітряний простір, робити картографію та ставити електронні перешкоди супротивнику. Саме таку модернізацію зараз роблять поляки з італійським обладнанням.
Залишається і “коаліція дронів”, в рамках якої Франція, Німеччина, Британія та інші країни-важковаговики надсилають Україні сотні дронів-камікадзе та розвідувальних апаратів.
Європа розширяє виробництва пускових установок для PATRIOT – українські батареї та “Європейський небесний щит” (проєкт посилення ППО європейських країн НАТО – Ред.) вимагатимуть потужностей та фахівців.
Окрім того, Польща, Німеччина, Румунія, Іспанія та Нідерланди збираються купити до 1 тис. ракет PAC-2 GEM-T з можливістю “працювати” по балістичних цілях з неконтактним підривником.
АВТОР ФОТО,ГЕНШТАБ ЗСУ
Підпис до фото,Снаряди та ППО – головні потреби ЗСУ зараз
Щодо снарядів, то є перспективи отримати 1,5 млн 155-мм боєприпасів від країн ЄС, зокрема і за рахунок “чеської ініціативи”.
Водночас тут пригадується, що у 1990-х арсенали США з прицілом на війну з Радянським Союзом складали 10 млн штук 155-мм снарядів – тож, ймовірно, ці запаси все ще можна знаходити.
Сьогодні у Європі чотири країни випускають 155-мм снаряди: Британія (BAE Systems), Німеччина (Rheinmetall), Франція (Nexter) та Фінляндія разом з Норвегією (Nammo).
У фінів, наприклад, замовлення розписані на шість років уперед – купуєш сьогодні, а черга розрахована до 2030 року.
У всіх виробників снарядів обсяги значно зростають, інвестиції йдуть.
А це індикатор, що європейська промисловість насправді працює і готується працювати на підтримку України.
Останні пакети допомоги від Німеччини є найкращим барометром того, що відбувається у партнерів України – 130 БМП Marder модернізованих до версії “1А3” та кілька сотень дронів поїхали на підсилення ЗСУ.
Воєнна промисловість Росії
АВТОР ФОТО,ТЕЛЕКАНАЛ “РОССИЯ 24”
Підпис до фото,Виробництво ударних дронів на Тамбовському хлібзаводі
Але паралельно і росіяни продовжують мобілізувати свій тил – у їхніх новинах йдуть нескінченні повідомлення, що колишні заводи західних компаній в РФ почали виробляти порох, а хлібзаводи – дрони.
Звичайно, у такому виробництві будуть дефекти, зриви термінів та інші нюанси.
Утім, техніка й озброєння все одно активно надходять в російську армію.
Запуск до 500 “Шахедів” на місяць та 180 ударів керованими бомбами на добу – це також індикатор тенденцій у війні.
У соцмережах з’являються відео екіпірування вбитих російських солдатів – у них є цифрові рації, вже непогані аптечки, нічні приціли, керамічні плити бронежилетів, наколінники. І це у піхоти, а не спецпризначенців.
Відчутна різниця з мобілізованими зразка 2022 року зі джгутами Есмарха.
Росіяни адаптуються до війни та при цьому оснащують свою армію.
У таких умовах Україні треба щосили “бігти, щоб залишатися на місці”.
Здатність мобілізувати тил і вести тотальну війну, а не висіти лише на ресурсах ЄС та США, може багато значити для майбутнього України.
Адже йдеться про фундаментальні для України речі – навіть не про те, чий буде Вугледар чи Токмак. А про виживання.
Якщо Росія зможе наступати вглиб України – вона буде це робити.
Якщо росіяни зможуть перетворювати Херсон чи Харків на руїни бомбами з УМПК та реактивною артилерією – вони будуть це робити.
Ракетні удари
АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ РФ
Підпис до фото,“Іскандер-М” з балістичною ракетою
Очевидними планами росіян на цю літню кампанію будуть масові пуски ударних дронів та залпи балістики із зосередженням по одній цілі.
Як це вже було зі Зміївською чи Трипільською ТЕС – банально виснажити ППО в одному секторі й вдарити ракетами по конкретній цілі, виводячи її з ладу на багато місяців.
Тут мета росіян – удар по енергетиці з впливом на економіку та ВПК України в той час, коли вона починає інтенсифікувати виробництво власних озброєнь.
Москва хоче вплинути на це, руйнуючи енергетику, оскільки її зимова кампанія обстрілів по розосереджених заводах була менш ефективною – Україна продовжує виробництво далекобійних безпілотників, морських надводних дронів та САУ.
Напрямки наступу
Часів Яр та його висоти є воротами на Костянтинівку й далі до Слов’янсько-Краматорської агломерації.
Противник там має можливість ховатися в руїнах Бахмута і накопичувати сили, а також працювати з-за міста бомбами.
Він намагатиметься вибити ЗСУ біля Кліщіївки та форсувати канал Сіверський Донець-Донбас.
Росіяни не відмовилися від плану вийти тут із щільної забудови й далі вирватися на оперативний простір.
А наступ на Куп’янськ – це боротьба за логістику.
Якщо ЗСУ там відіб’ються, то це вже буде загроза російським лініям – у навколишніх лісах буде важко викопати три лінії бетонних укріплень.
Нарешті ділянка фронту Кремінна-Сватове – це важлива артерія, “передпілля” залізничної гілки на Старобільськ.
Росіяни хочуть просунутися тут, щоб ЗСУ не били залізницю “Хаймарсами” та дронами.
Росіяни витрачають величезні ресурси в атаках на села та посадки в цьому району і до Куп’янська. Вони намагаються відсунути високоточне озброєння ЗСУ від окупованої залізниці.
Крім того, армія РФ кілька разів з минулого року намагалася просунутися під Вугледаром, регулярно залишаючи там десятки одиниць техніки, включно як з танками Т-72Б3 випуску 2022 року, так і старими Т-55.
АВТОР ФОТО,ГЕНШТАБ ЗСУ
Підпис до фото,Росіяни продовжують втрачати бронетехніку, але не зупиняють спроби наступу на кількох напрямках
Тобто йтиме позиційна війна у стратегічно важливих секторах – велику роль відіграватимуть не лише інженерні укріплення, а й наявність військового “валового продукту”: мін, важкого піхотного озброєння, вагонів снарядів.
Як готуватися тилу
АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ УКРАЇНИ
Саме тому буде важливою мобілізація українського тилу.
Можливо, буде сенс просити у союзників верстати та проводити реформу ПТУ (наприклад, у першу зміну там навчатимуться студенти, а в дві інші йтиме виробництво для ВПК).
Інший варіант – децентралізація та перенесення виробництва до передмість. Організувати на одному підприємстві виробництво лише корпусів та лиття, на іншому – підривників, а збирати все це на десятках невеликих майданчиків.
Ще один теоретичний варіант – перенесення виробництва та створення у Східній Європі робочих місць для українських біженців.
Загалом військове виробництво в умовах війни цілком реальне – німці під час Другої світової нарощували ВПК під стратегічними бомбардуваннями союзників і могли виробляти сотні тисяч тонн бомб на рік.
І йшлося тоді не про удари 20 ракет на тиждень – це вдавалося робити під час багатомісячних бомбардувань виробництв із десятками прямих влучань у цехи.
А Україні зараз потрібно буквально все – “викруткове” складання вантажівок, різноманітні боєприпаси, міни для мінометів і керовані міни, різні паліативні пускові установки ППО під ракети “повітря-повітря” пристосовані для пусків з землі, сотні далекобійних дронів і десятки ракет (наприклад, “Нептуни” для стрільби не тільки по морю, а й по землі).
З фронтових відео помітно, що під час атак російських танків їх накривають або артилерійським вогнем, або FPV-дронами, а пусків ПТРК, протитанкових ракетних комплексів, не так і багато.
Хоча всі умови для них у степах є. Однак запасів не так багато – і це попри великі арсенали США та країн ЄС.
Але фаза “війни на виснаження” така, що закінчитися може все.
Тому Україна має залежати не від внутрішньої політики інших країн, а зробити все, щоб максимально виробляти вдома те, виробляти реалістично.
А те, що не вдасться робити в Україні, – купувати в кредит, реекспортувати та скуповувати зброю у країн Перської затоки з доплатою за терміновість.
АВТОР ФОТО,ГЕНШТАБ ЗСУ
Підпис до фото,Літо-2024 буде непростим як для української армії, так і для всієї України
Росія справді програла ту “швидку” війну проти України, яку планувала в 2022 році. Але Кремль прагне або заморозити ситуацію, провести роботу над помилками й спробувати знову.
Або банально передавити ЗСУ власними ресурсами на полі бою – людськими хвилями та масивами техніки.
Паралельно вони накопичують ракети для ударів по тилу та ЖКГ.
І оснащують нові підрозділи – танкові та артилерійські бригади та полки (нехай на основі застарілих гаубиць Д-1 і танків Т-55, але це все одно зброя).
Москва налаштована на затяжну кампанію – можливо, техніки у росіян вистачить лише до кінця року (з огляду на кількість “гольф-карів” та інших неочікуваних машин, які вони зараз використовують через нестачу штатної бронетехніки).
Але Кремль, схоже, поставив все на кін цієї війни. І росіяни готові витратити всі свої ресурси на роки уперед, аби зайняти максимум українських територій.
Тому у війні ще нічого не вирішено та нічого не закінчено.
Наше джерело в Генштабі розповіло, у який спосіб Україна провокує ворожу ППО на атаки власної авіації. Метод банальний і працює вже другий рік, у момент вильоту будь-якої авіації, наші підрозділи запускають за цим маршрутом 4-5 БПЛА, що бентежить російську ППО. Так було збито десяток винищувачів, розвідувальний літак, а сьогодні ТУ-22М3.
Російський Ту-22МЗ був збитий у Ставропольському краї РФ, на відстані близько 300 кілометрів від України, “тими самими засобами, якими раніше був вражений” російський А-50.
Про це заявляє ГУР. Розвідка публікує відео, як стверджується, роботи розрахунку системи ППО.
Нагадаємо, перший А-50 був збитий у січні над Азовським морем. Як вважають експерти, його збили за допомогою системи “Петріот”, яка перебувала недалеко від лінії фронту.
Другий А-50 був збитий у лютому. ЗМІ повідомляли, що його збила українська ППО в Краснодарському краї.
