Позначка: “Aзов”

  • Критичний рубіж оборони: в «Азові» розкрили деталі важких боїв та співвідношення сил на Добропільському напрямку

    Критичний рубіж оборони: в «Азові» розкрили деталі важких боїв та співвідношення сил на Добропільському напрямку

    Добропільський напрямок на сьогодні залишається одним із найбільш критичних та пріоритетних векторів для наступальних операцій російських окупаційних військ на східному фронті. Ворог зосередив тут колосальні ресурси, намагаючись прорвати українську лінію оборони та вийти на стратегічно важливі логістичні розв’язки. Про надзвичайно складну оперативну обстановку та титанічні зусилля українських захисників в інтерв’ю виданню LIGA.net детально розповів військовослужбовець із позивним «Лакі», який командує 41-м полком безпілотних систем Pilum, що виконує бойові завдання у складі Першого корпусу Національної гвардії України. За його словами, наразі головним завданням Сил оборони на цій ділянці є максимальна стабілізація ситуації та вирівнювання лінії бойового зіткнення, що вимагає надлюдських зусиль в умовах тотальної чисельної переваги противника та безперервних ворожих штурмів.

    Ключовою проблемою на Добропільському напрямку залишається безпрецедентна диспропорція в живій силі. Як відверто зазначив командир полку, співвідношення між українськими оборонцями та російськими окупантами тут становить один до шести, а на деяких критичних рубежах сягає навіть одного до семи на користь ворога. Така разюча нерівність означає, що на кожну українську позицію накочуються постійні хвилі ворожої піхоти, підкріплені масованими артилерійськими обстрілами та ударами керованих авіабомб. Російське командування, не рахуючись із власними втратами, застосовує тактику безперервного продавлювання фронту, намагаючись знайти слабкі місця в українській обороні за рахунок виснаження захисників. Утримувати позиції за таких умов — це завдання, що межує з неможливим і вимагає від українських піхотинців найвищого рівня тактичної майстерності, витримки та сталевої дисципліни.

    В умовах такого жорсткого дефіциту піхотних резервів вирішальну роль у стримуванні ворожої навали відіграють високотехнологічні підрозділи, зокрема такі, як 41-й полк безпілотних систем Pilum. Безпілотна авіація стала тим самим асиметричним інструментом, який дозволяє Силам оборони ефективно компенсувати чисельну перевагу росіян. Оператори FPV-дронів, розвідувальних крил та важких ударних коптерів-бомбардувальників працюють у цілодобовому режимі, знищуючи ворожу бронетехніку ще на підступах до позицій, зриваючи ротації противника та розбиваючи штурмові групи піхоти до того, як вони встигнуть вступити в ближній стрілецький бій. Завдяки ювелірній роботі підрозділів БПЛА українська піхота отримує життєво необхідну вогневу підтримку, що дозволяє утримувати рубежі навіть під час найінтенсивніших «м’ясних штурмів» окупантів.

    Процес стабілізації та вирівнювання ділянок фронту, про який згадав командир «Лакі», є складною і багатогранною військовою операцією. Вона передбачає не лише глуху оборону, але й проведення локальних контратак для зрізання ворожих виступів, ліквідацію загроз флалангового оточення та облаштування нових, більш вигідних вогневих позицій. Кожен метр землі на Добропільському напрямку дається ворогу ціною колосальних втрат, проте натиск агресора не слабшає. Українські військові, спираючись на симбіоз мужності піхоти та інноваційних технологій застосування дронів, продовжують щоденно перемелювати наступальний потенціал російської армії, виграючи дорогоцінний час для розгортання резервів та посилення загальної архітектури оборони на Донеччині.

     

  • Прапор поставили — село «захопили»: в «Азові» розповіли, як росіяни імітують перемоги на Донеччині

    Прапор поставили — село «захопили»: в «Азові» розповіли, як росіяни імітують перемоги на Донеччині

    Російське Міністерство оборони заявило про нібито захоплення одразу трьох населених пунктів на Добропільському напрямку Донецької області — Золотого Колодязя, Новотроїцького та Петрівки. Однак українські військові категорично спростували ці повідомлення. За даними 1-го корпусу Національної гвардії «Азов», усі три населені пункти залишаються під контролем Сил оборони України. Водночас російська армія застосовує тактику проникнення невеликих піхотних груп, які встановлюють прапори, знімають пропагандистські відео та намагаються видати тимчасову присутність за повноцінне захоплення території.

    Про це 17 жовтня повідомила бригада «Буревій» на своєму офіційному сайті. Відповідну інформацію також поширив 1-й корпус НГУ «Азов».

    У повідомленні військові наголосили, що російське командування поширює неправдиву інформацію про ситуацію поблизу Добропілля.

    Йдеться про три населені пункти, контроль над якими має значення для оборони цього району Донеччини.

    За інформацією українських підрозділів, Золотий Колодязь, Новотроїцьке та Петрівка залишаються під контролем бригади «Буревій» та інших частин Сил оборони.

    Як росіяни створюють ілюзію захоплення населених пунктів

    Військові розкрили тактику, яку використовують російські штурмові підрозділи для створення пропагандистських матеріалів.

    Невеликі групи піхоти намагаються непомітно проникнути в населений пункт, використовуючи особливості місцевості, забудову та прогалини між українськими позиціями.

    Їхнім завданням може бути не встановлення стійкого контролю над територією, а короткочасне проникнення до окремої будівлі або вулиці.

    Після цього окупанти встановлюють російський прапор, записують відео та передають матеріали командуванню.

    Надалі такі кадри російська пропаганда використовує як підтвердження нібито захоплення цілого села.

    Однак встановлення прапора не означає контролю над населеним пунктом.

    Для реального утримання території військовим необхідно закріпитися на позиціях, організувати оборону, забезпечити логістику та відбивати контратаки.

    Короткочасна присутність невеликої групи не підтверджує виконання цих умов.

    В «Азові» наголошують, що українські військові виявляють російські групи, які проникають у населені пункти, та проводять операції з їх знищення.

    За оцінкою української сторони, російське командування використовує такі дії для створення інформаційної картини просування навіть за відсутності підтвердженого територіального результату.

    Що відбувається поблизу Добропілля

    Добропільський напрямок залишається однією з важливих ділянок фронту на Донеччині.

    Російські війська намагаються просуватися в напрямку українських оборонних рубежів, використовуючи піхотні штурми, безпілотники та артилерію.

    Українські підрозділи проводять оборонні й контратакувальні дії, спрямовані на стримування противника та відновлення контролю над окремими позиціями.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про спільну операцію бійців «Азову» та штурмовиків полку «Скеля» під Добропіллям.

    За інформацією українських військових, під час тих боїв вдалося зупинити просування російських підрозділів у районах Грузького та Новомиколаївки, зачистити низку позицій і закріпитися на відвойованих рубежах.

    Ще раніше Десантно-штурмові війська ЗСУ повідомляли про звільнення Золотого Колодязя та Петрівки.

    За даними командування, у відповідних діях брали участь військовослужбовці 79-ї та 82-ї окремих десантно-штурмових бригад.

    Українські військові повідомляли про витіснення російських підрозділів із населених пунктів, знищення частини противника та захоплення полонених.

    Генштаб спростував і масштабніші заяви Москви

    Заяви про захоплення трьох сіл з’явилися на тлі ширших повідомлень російського командування про нібито значні успіхи на фронті.

    17 жовтня Генеральний штаб ЗСУ також спростував твердження Росії про захоплення понад 1800 квадратних кілометрів української території та 92 населених пунктів із початку вересня.

    Як повідомляє «Укрінформ», речник Генштабу Андрій Ковальов заявив, що низка оголошених Росією територіальних здобутків не відповідає реальній ситуації.

    Зокрема, українське командування заперечило повідомлення про захоплення Добропілля, Костянтинівки та інших населених пунктів.

    За словами Ковальова, російське військове керівництво намагається представити обмежені результати бойових дій як масштабне просування.

    Водночас ситуація на фронті залишається динамічною, а контроль над окремими позиціями може змінюватися внаслідок бойових дій.

    Незалежна перевірка кожного епізоду потребує геолокації відеоматеріалів, супутникових знімків та інших підтверджень.

    Чому інформаційні заяви мають значення

    В умовах сучасної війни повідомлення про захоплення територій використовуються не лише для інформування про бойові дії, а й для впливу на громадську думку.

    Подібні заяви можуть створювати враження швидкого просування армії, навіть якщо йдеться про проникнення кількох військовослужбовців до окремих будівель.

    В українському командуванні наголошують, що реальний контроль визначається ситуацією на місцевості, а не наявністю постановочного відеозапису з прапором.

    Станом на 17 жовтня 2026 року бригада «Буревій» та 1-й корпус НГУ «Азов» заявляють про збереження українського контролю над Золотим Колодязем, Новотроїцьким і Петрівкою.

    Українські військові продовжують протидіяти спробам російської піхоти проникати на контрольовані позиції, тоді як Москва публічно наполягає на власній версії подій.

    Офіційні повідомлення українських підрозділів спростовують заявлене Росією захоплення трьох сіл, але бойова ситуація потребує подальшого спостереження та уточнення.

  • Удар по ракетах Путіна: партизани знеструмили стратегічний завод, який працює на російську армію

    Удар по ракетах Путіна: партизани знеструмили стратегічний завод, який працює на російську армію

    У Ростовській області Росії партизани руху «АТЕШ» заявили про успішну диверсію проти одного з підприємств російського військово-промислового комплексу. У місті Азов пошкодили електропідстанцію, яка забезпечувала живлення стратегічного оптико-механічного заводу. За твердженням підпілля, внаслідок операції підприємство залишилося без стабільного електропостачання, а виробництво важливих компонентів для російських ракет було порушене.

    Про операцію 14 жовтня повідомив партизанський рух «АТЕШ» у своєму офіційному Telegram-каналі. Інформацію також поширило агентство «Укрінформ».

    За даними партизанів, об’єктом диверсії стала електропідстанція, від якої залежить стабільна робота Азовського оптико-механічного заводу.

    Це підприємство входить до російської корпорації «Тактичне ракетне озброєння» (КТРВ) та спеціалізується на виробництві оптико-електронного обладнання й компонентів для військової техніки.

    Особливе значення завод має для виробництва високоточної ракетної зброї. За інформацією «АТЕШ», на підприємстві виготовляють навігаційний лідар «Відблиск», блоки автоматики польоту для крилатих ракет Х-101, радіолокаційні головки самонаведення, тепловізійне обладнання та системи керування для інших типів російських ракет.

    Зокрема, йдеться про компоненти для ракет Р-37М, Х-35У, Х-59 та Х-69.

    Ці зразки озброєння використовуються російськими військами, зокрема під час бойових дій проти України.

    У русі стверджують, що після пошкодження підстанції без стабільного електропостачання залишилися ключові виробничі цехи підприємства.

    Насамперед постраждала робота підрозділів, де виготовляють складну електроніку, оптико-механічні вироби та системи наведення.

    За заявою партизанів, аварійна зупинка обладнання порушила поточний виробничий цикл і могла затримати постачання компонентів для російського ракетного озброєння.

    Водночас незалежного підтвердження точного масштабу пошкоджень, тривалості відключення електроенергії та кількості ракет, виробництво яких могло постраждати, наразі немає.

    Як повідомляє ZN.UA, диверсія була спрямована саме проти енергетичної інфраструктури, від якої залежить робота оборонного підприємства.

    Це не перша операція «АТЕШ» проти російських військових і логістичних об’єктів.

    Раніше партизани повідомляли про знищення тепловоза у Воронезькій області. За їхніми даними, це порушило постачання російських військ, які ведуть бойові дії на Куп’янському напрямку.

    Крім того, рух заявляв про диверсію на електропідстанції в Таганрозі. Тоді, за повідомленням партизанів, було порушено електропостачання оборонного підприємства «Атлант Аеро», пов’язаного з виробництвом безпілотних систем.

    Нинішня операція в Азові демонструє, що партизанський рух продовжує заявляти про атаки на промислову та логістичну інфраструктуру російського військово-промислового комплексу.

    Водночас остаточний вплив пошкодження підстанції на роботу Азовського оптико-механічного заводу стане зрозумілим лише після появи додаткової інформації про стан обладнання та відновлення електропостачання.

    На момент публікації незалежно підтверджених даних про повну зупинку підприємства немає.

  • Розгром ворога під Добропіллям: штурмовики «Скелі» та бійці «Азову» відкинули окупантів і зачистили десятки позицій

    Розгром ворога під Добропіллям: штурмовики «Скелі» та бійці «Азову» відкинули окупантів і зачистили десятки позицій

    Українські захисники завдали потужного удару по позиціях російської армії на Донеччині, зірвавши спроби противника розвинути наступ у бік важливих тилових вузлів. Підрозділи 425 окремого штурмового полку «Скеля» разом із бійцями першого корпусу Національної гвардії «Азов» провели блискучу спільну наступальну операцію на Добропільському напрямку. У результаті рішучих дій штурмових груп просування окупаційних підрозділів у районі населених пунктів Грузьке та Новомиколаївка було повністю зупинено, а передові сили загарбників відкинуто далеко назад.

    Наступальна операція розгорталася у складних умовах лісосмуг, де противник тривалий час вибудовував глибоко ешелоновану систему інженерних фортифікацій. Українські штурмові групи методично прорвали ворожі рубежі оборони та зачистили десятки підготовлених позицій окупантів. Одразу після вибиття противника з укриттів підрозділи «Азову» заводили на відвойовані рубежі власні групи закріплення, забезпечуючи надійну фіксацію результатів наступу та відбиття можливих контратак.

    Бої на цій ділянці фронту вирізнялися надзвичайною динамікою і точилися на надблизьких дистанціях безпосередньо в окопах та бліндажах. Лише у контактних стрілецьких сутичках бійці підрозділу «Скеля» ліквідували 46 російських військовослужбовців. При цьому вказана кількість не враховує колосальних втрат ворожої піхоти від вогню мінометів, артилерії та скидів з ударних безпілотників. На окремих відтинках запеклого бою захисники діяли настільки швидко, що використовували захоплену трофейну зброю та боєприпаси противника для знищення його ж підрозділів.

    Операція дозволила зірвати показову інформаційну провокацію Кремля. Російське командування тривалий час концентрувало піхотні групи, плануючи просочитися до Новомиколаївки та демонстративно встановити там свій прапор для чергового пропагандистського звіту. Українські штурмовики вщент розбили цю групу, а заготовлений російський триколор захопили як трофей, остаточно ліквідувавши загрозу прориву в населений пункт.

    Успіх на Добропільському напрямку має фундаментальне стратегічне значення для стабільності всієї лінії оборони на сході України. Цей відтинок є невіддільною складовою глобальної битви за оборонний пояс українських міст-фортець Дружківка – Краматорськ – Слов’янськ. Будь-яке просування окупантів у цьому районі несло пряму загрозу критичним логістичним шляхам Сил оборони та могло відкрити загарбникам плацдарм для флангового наступу на Краматорськ із заходу. Завдяки спільним діям українських воїнів ворожі плани були вчасно перекреслені, а стратегічна ініціатива на цій ділянці перейшла до рук українських захисників.

  • Зірка російських серіалів змінив камеру на фронт: пішов воювати за Україну

    Зірка російських серіалів змінив камеру на фронт: пішов воювати за Україну

    Актор Анатолій Пашинін, який свого часу був добре відомий глядачам за ролями в українських і російських серіалах, уже кілька років практично не з’являється у публічному просторі. Нові подробиці про його життя розповів режисер Андрій Дончик, який працював із Пашиніним над серіалом «Украдене щастя». За його словами, актор фактично відмовився від звичної професії та у певний період перейшов до військової служби в Україні.

    Дончик розповів, що ще під час спільної роботи його вразило те, наскільки добре Пашинін володів українською мовою, хоча значну частину свого професійного життя провів у Росії. За словами режисера, після початку російської агресії актор залишив РФ і долучився до українського війська. Він також заявив, що Пашинін певний час служив в «Азові». Водночас Дончик одразу уточнив, що вже близько трьох років особисто не бачив актора і не знає, чи продовжує той службу зараз і де саме перебуває.

    Саме ця деталь важлива: нинішнє місцеперебування та статус Пашиніна публічно не підтверджені. Тому говорити, що він і зараз служить у конкретному підрозділі, без додаткового підтвердження не можна.

    Для самого актора це був кардинальний розворот життя. У Росії Пашинін мав стабільну кар’єру, регулярно знімався та був упізнаваним актором. Після повернення в Україну ця система фактично зникла. Дончик зазначив, що Пашинін залишився без звичних доходів і професійного середовища, а військова служба стала для нього основною справою.

    Пашинін народився 15 вересня 1978 року у Світловодську на Кіровоградщині. Дитинство провів у Запоріжжі, де закінчив школу. Пізніше навчався у Запорізькому індустріальному інституті, а потім переїхав до Москви та вступив до театрального училища імені Щепкіна. Саме в Росії почалася його велика акторська кар’єра.

    Загалом він знявся більш ніж у 30 фільмах і серіалах. Українському глядачеві Пашинін запам’ятався, зокрема, за «Украденим щастям», а в Росії він працював у таких проєктах, як «Грозовые ворота», «Адмирал», «Мы из будущего» та інших.

    Після початку російської агресії проти України у 2014 році його життя поступово змінилося. У 2017 році журналіст Андрій Цаплієнко повідомив, що Пашинін став добровольцем і воює на Донбасі. Тоді стало відомо, що актор приєднався до 8-го окремого батальйону Української добровольчої армії «Аратта» і мав позивний «Дублер».

    Це був не формальний медійний жест. Пашинін справді перебував у зоні бойових дій, а в інтерв’ю того періоду пояснював, що бачить своє завдання в тому, щоб допомогти молодшим українцям мати майбутнє. Він прямо говорив, що не розраховує на політичні чи матеріальні дивіденди від участі у війні.

    Саме через це нинішня розповідь Дончика не виглядає несподіваною у контексті біографії Пашиніна. Ще задовго до повномасштабного вторгнення він фактично перестав будувати кар’єру в Росії та обрав Україну.

    Щодо згадки про «Азов», тут важливо уточнення. Дончик стверджує, що Пашинін служив саме там, але у відкритих джерелах значно краще задокументований його попередній період служби в Українській добровольчій армії. Офіційного актуального підтвердження від 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» щодо нинішньої служби Пашиніна я не знайшла. Сама 12-та бригада сьогодні є підрозділом Національної гвардії України.

    За словами Дончика, останній помітний контакт між ними був пов’язаний не з війною, а з кіно. Пашинін звертався до нього зі сценаріями й пропонував матеріали для можливої спільної роботи. Пізніше актор майже повністю зник із публічного поля.

    Саме тому останні роки навколо нього з’являлося чимало припущень. Але підтверджених свіжих даних небагато.

    Відомо точно, що Пашинін був добровольцем, воював на Донбасі та свідомо відмовився від кар’єри, яку до цього будував у Росії. Підтверджено також, що Андрій Дончик у 2026 році заявив про його подальшу військову службу та перебування в «Азові» у певний період. Але де Пашинін зараз, у якому він статусі та чи продовжує службу — публічно достовірно не встановлено.

    Історія Пашиніна тим і привертає увагу, що в ній майже немає звичного для шоу-бізнесу сценарію. Він не намагався перетворити свій перехід до війська на постійний медійний образ, не будував на цьому нову кар’єру та поступово взагалі зник з інформаційного простору.

    Колись він працював у російській індустрії, мав ролі, гроші й впізнаваність. Потім залишив усе це, повернувся до України, став добровольцем і фактично поміняв акторський майданчик на фронт.

    Саме так його нині описує Андрій Дончик: людина, яка серйозно змінила професію та спосіб життя і поставила військову справу вище за колишню кар’єру.

  • Загроза відкриття північного фронту взимку: командир «Азову» попередив про плани РФ щодо Чернігівщини, Сумщини та Києва

    Загроза відкриття північного фронту взимку: командир «Азову» попередив про плани РФ щодо Чернігівщини, Сумщини та Києва

    На початку зими російські окупаційні війська можуть використати накопичений мобілізаційний резерв для спроби створення так званої буферної зони на півночі України та посилення тиску на столицю. Про ймовірний сценарій дій ворога попередив командир 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов» Денис Прокопенко під час щорічної зустрічі «Ялтинської європейської стратегії» (YES).

    За словами військового керівника, накопичений людський ресурс агресор планує спрямувати на сковування українських Сил оборони, аби завадити маневру та перекиданню оперативних резервів на критичні напрямки фронту.

    «Частину мобілізованого резерву, який буде сформований до початку зими, противник може запросто задіяти з метою сковування наших зусиль і не давати нам перегрупувати будь-які резерви на північних кордонах нашої держави. З метою створення буферної зони в Сумській і Чернігівській областях і продовження терору нашої столиці», — пояснив Денис Прокопенко.

    Військове командування наголошує, що формування ворогом ударних угруповань уздовж північного кордону несе системні ризики для прикордонних областей, де агресор може спробувати розширити сіру зону та змусити Україну утримувати значні сили для оборони Чернігова, Сум і підступів до Києва.

  • Білецький і «Редіс» заходять на Донеччину: Зеленський зробив сильний хід

    Білецький і «Редіс» заходять на Донеччину: Зеленський зробив сильний хід

    Україна суттєво перебудовує командування на одному з найважливіших напрямків війни. Президент Володимир Зеленський оголосив, що українські позиції на Донеччині посилять два оновлені угруповання військ, а очолять їх одні з найвідоміших українських командирів — Герої України Денис Прокопенко «Редіс» та Андрій Білецький.

    Рішення привернуло особливу увагу не лише через прізвища нових командувачів. Воно ухвалене в момент, коли російська армія продовжує тиснути на українську оборону на сході, а Донецька область одночасно залишається одним із центральних питань переговорів про можливе завершення війни. Кремль наполягає на передачі Росії територій, яких російські війська навіть не змогли захопити на полі бою. Україна такі вимоги відкидає.

    Про нові рішення Зеленський повідомив 26 серпня після роботи безпосередньо на фронті разом із головнокомандувачем ЗСУ Михайлом Драпатим. Президент провів зустрічі з військовими та командуванням і заявив, що разом із Драпатим, Генеральним штабом і міністром оборони Євгенієм Хмарою було визначено порядок подальших кроків.

    Першим із них Зеленський назвав саме Донеччину.

    «Будуть посилені наші позиції на Донеччині завдяки двом оновленим угрупованням. Командувачами будуть Герой України Денис Прокопенко та Герой України Андрій Білецький», — повідомив президент.

    Водночас важлива деталь: офіційно поки не оприлюднено повної структури двох угруповань, їхнього складу, точних меж відповідальності та всіх підрозділів, які їм підпорядковуватимуться. Тому говорити про конкретні ділянки фронту для кожного з командувачів до відповідних повідомлень військового керівництва було б передчасно.

    Reuters, однак, звертає увагу на ширший сенс кадрового рішення. Агентство називає Білецького та Прокопенка двома з найпомітніших українських командирів і зазначає, що вони отримують посилені ролі саме тоді, коли Росія тисне на так званий пояс міст-фортець Донеччини. Йдеться передусім про Костянтинівку, Краматорськ і Слов’янськ — ключові міські центри української оборони на сході.

    За даними Reuters із посиланням на DeepState, російські сили намагаються проникати дедалі глибше в Костянтинівку, де українським військовим доводиться виявляти та знищувати російські групи серед будинків, підвалів і руїн. Одночасно російська армія посилює авіаційні та артилерійські удари по Краматорську та Слов’янську. Російські сили перебувають приблизно за 13 кілометрів від Слов’янська, повідомляло агентство.

    Саме тому призначення Білецького і Прокопенка виходить далеко за межі звичайної кадрової ротації.

    Обидва командири воюють проти Росії з 2014 року, обидва пов’язані з розвитком «Азову», а підрозділи під їхнім керівництвом мають репутацію одних із найбільш боєздатних і технологічно орієнтованих у Силах оборони.

    Денис Прокопенко — командир 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов». Саме «Редіс» командував обороною «Азовсталі» під час битви за Маріуполь у 2022 році. Після повернення з російського полону він знову повернувся до війська, а згодом очолив створений на базі «Азову» корпус.

    1-й корпус НГУ «Азов» був створений у березні 2025 року. До нього увійшли кілька бригад Національної гвардії, зокрема «Буревій», «Азов», «Червона Калина», «Кара-Даг» та «Любарт», а на початку 2026 року була сформована окрема артилерійська бригада «Гармаш».

    Корпус уже має безпосередній досвід роботи саме на Донеччині. У серпні 2025 року йому передали управління підрозділами на Добропільському напрямку в момент, коли російські війська здійснили прорив у глибину українських бойових порядків. За даними самого корпусу, скоординовані дії підрозділів дозволили стабілізувати ситуацію.

    Андрій Білецький, своєю чергою, командує Третім армійським корпусом ЗСУ. 24 серпня президент присвоїв йому звання Героя України, а вже 26 серпня Зеленський повідомив про нову роль командира на Донеччині та вручив йому «Золоту Зірку».

    Третій корпус також активно робить ставку на технологічну трансформацію війни. Навесні Білецький заявляв про амбітну мету — замінити наземними роботизованими системами до третини піхоти на передній лінії у межах корпусу.

    Саме технологічний фактор може виявитися одним із ключів до розуміння того, чому вибір зроблено на користь цих двох командирів.

    Командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді після оголошення Зеленського заявив, що нові угруповання на Донеччині будуть повністю синхронізовані із Силами безпілотних систем. Він назвав новий підхід «Smart War» — розумною війною.

    Йдеться про мережецентричну модель, за якої максимально скорочується шлях від виявлення противника до його ураження. Розвідка знаходить ціль, інформація швидко потрапляє до відповідного ударного засобу, після чого ціль знищується без зайвих проміжних ланок управління.

    Бровді окремо наголосив на принципі «Sensor-to-Shooter» — фактично максимально короткому ланцюжку «сенсор — стрілець».

    Reuters також звертає увагу, що підрозділи Білецького та Прокопенка відомі використанням нових технологій і підходів, близьких до стандартів НАТО. Український військовий аналітик Микола Бєлєсков вважає призначення логічним кроком, який має дати новому головнокомандувачу Михайлу Драпатому більше можливостей концентруватися на стратегічному плануванні.

    І тут кадрове рішення Зеленського набуває ще одного виміру: фактично може йтися не лише про посилення конкретної ділянки фронту двома сильними командирами, а про зміну самої моделі управління.

    Замість надмірної концентрації управлінських рішень нагорі більше відповідальності може передаватися досвідченим польовим командувачам, які безпосередньо керують великими військовими формуваннями.

    Reuters нагадує, що попереднього головнокомандувача Олександра Сирського критикували, зокрема, за надмірне втручання в управління навіть меншими ділянками фронту. Призначення Білецького та Прокопенка аналітики розглядають як крок, що дозволить розподілити оперативну відповідальність і залишити Драпатому більше простору для роботи на стратегічному рівні.

    Однак є ще один важливий збіг у часі.

    Поки Україна перебудовує оборону Донеччини, саме майбутнє цього регіону залишається одним із головних каменів спотикання в переговорах із Росією.

    Reuters повідомляє, що Москва продовжує претендувати на всю територію чотирьох українських областей, які Росія оголосила своїми, хоча повністю їх не контролює. Однією з головних російських цілей залишається захоплення решти Донбасу, включно з територіями Донецької області, які контролює Україна.

    У серпні Зеленський розповів, що Україна разом із представниками США та Європи підготувала односторінковий документ з ідеями щодо можливого завершення війни. Серед них — припинення вогню та раніше запропонована американською стороною ідея створення в частині Донбасу вільної економічної зони під управлінням третьої сторони.

    Кремль уже поставив під сумнів реалізацію такого сценарію та продовжує наполягати на своїх територіальних претензіях. Попередні переговори за американського посередництва також зайшли в глухий кут, серед іншого через відмову України погодитися на вимогу Росії віддати додаткові території.

    Тому прямого офіційного твердження, що Зеленський призначив Білецького та Прокопенка саме у відповідь на переговорні вимоги Путіна, немає. Але політичний і військовий контекст рішення очевидний: Київ одночасно веде дипломатичні консультації про можливе завершення війни та посилює оборону території, яку Москва хоче отримати.

    Більше того, на інших ділянках фронту Україна останнім часом демонструвала здатність не лише оборонятися.

    За словами Зеленського, із січня по серпень 2026 року під час наступальної операції на Олександрівському напрямку українські військові повернули під контроль 745 квадратних кілометрів території та 26 населених пунктів у Дніпропетровській, Донецькій і Запорізькій областях. Президент заявляв про щонайменше 9550 убитих і понад 6600 поранених російських військових у ході цієї операції. Незалежно перевірити всі наведені українською стороною цифри втрат у реальному часі неможливо.

    На цьому тлі призначення двох командирів із репутацією прихильників більш технологічної та децентралізованої моделі ведення війни виглядає частиною ширшої перебудови.

    Зеленський одночасно анонсував збільшення виробництва та закупівель наземних роботизованих комплексів, більш системний підхід до так званих мідлстрайків — ударів на середню дальність — та нові кадрові рішення, погоджені з міністром оборони і головнокомандувачем.

    Отже, історія з Білецьким і Прокопенком значно ширша за два нові прізвища у структурі командування.

    Україна посилює саме той район фронту, на якому Росія намагається пробитися до Костянтинівки, Краматорська та Слов’янська і який одночасно перетворився на ключовий предмет територіального торгу в дипломатичних переговорах.

    Для Кремля повний контроль над Донеччиною залишається однією з головних цілей війни. Для України утримання «поясу фортець» має не лише військове, а й величезне політичне значення: кожен населений пункт, який Росія не змогла захопити силою, залишається українським і не може автоматично перетворюватися на російський переговорний трофей.

    І тепер оборона цього напрямку посилюється командирами, які пройшли війну від 2014 року, Маріуполь, «Азовсталь», найважчі бої на Донбасі та масштабування бригад до корпусів.

    Саме тому рішення Зеленського можна розглядати як один із найпомітніших кадрових сигналів останнього часу: поки Москва продовжує вимагати Донеччину за столом переговорів, Київ перебудовує систему її оборони та ставить на напрямок Білецького і Прокопенка.

  • 100-річну бабусю вивезли з-під бомб: неймовірна історія порятунку на Донеччині

    100-річну бабусю вивезли з-під бомб: неймовірна історія порятунку на Донеччині

    Українські військовослужбовці 12-ї бригади спеціального призначення “Азов” провели складну евакуацію мешканців одного з прифронтових населених пунктів Донеччини. Серед врятованих опинилася 100-річна жінка, яка до останнього залишалася у власному будинку попри постійні російські обстріли та близькість лінії фронту.

    Історію порятунку розповіли самі військові бригади “Азов”. За словами сержанта матеріального забезпечення 1-го батальйону з позивним “Ахмет”, остаточне рішення про евакуацію родина ухвалила після чергового російського авіаудару, який фактично зруйнував їхнє подвір’я та забрав життя близької людини.

    Як зазначають військові, напередодні трагедії літнє подружжя займалося ремонтом даху свого будинку. Оселю вже неодноразово пошкоджували попередні російські атаки, тому господарі намагалися власними силами відновлювати житло. Однак черговий удар виявився значно потужнішим.

    Російська авіабомба впала просто в центр подвір’я. Внаслідок вибуху загинула племінниця подружжя. Господар будинку отримав осколкове поранення, а сам будинок зазнав нових руйнувань.

    Разом із подружжям у будинку проживала і 100-річна жінка. Попри поважний вік, вона тривалий час залишалася у рідному селі навіть тоді, коли більшість сусідів уже виїхали через бойові дії.

    Після чергової атаки військові переконали родину залишити небезпечну територію. Евакуація проходила в умовах постійної загрози нових обстрілів. Зрештою всіх трьох мешканців вдалося вивезти із зони ризику.

    За інформацією бригади “Азов”, люди покинули прифронтовий населений пункт власним автомобілем за супроводу військових. Наразі вони перебувають у безпечнішому місці.

    Військові зазначають, що ситуація в цьому районі Донеччини залишається надзвичайно складною. Більшість житлових будинків пошкоджені або зруйновані внаслідок регулярних російських атак. Через постійні артилерійські обстріли, удари керованими авіабомбами та безпілотниками люди місяцями змушені жити у підвалах і пристосованих укриттях.

    За даними Донецької обласної військової адміністрації, евакуація цивільного населення із небезпечних районів області триває безперервно. Особливу увагу приділяють людям похилого віку, особам з інвалідністю та родинам із дітьми, які часто відмовляються залишати свої домівки навіть після багаторазових обстрілів.

    Водночас військові та волонтери наголошують, що зволікання з евакуацією може коштувати життя. Російські війська останніми місяцями значно активізували використання керованих авіабомб по населених пунктах поблизу лінії фронту. Такі удари мають величезну руйнівну силу та часто завдаються по житловій забудові.

    Історія порятунку 100-річної мешканки Донеччини стала однією з найбільш зворушливих за останній час. У соціальних мережах українці дякують військовим за врятоване життя та наголошують, що саме такі історії демонструють справжню ціну людяності під час війни.

    Бійці “Азову” продовжують не лише виконувати бойові завдання на одному з найгарячіших напрямків фронту, а й регулярно допомагають цивільним залишати небезпечні райони. Військові підкреслюють: кожне врятоване життя є не менш важливим, ніж успішно виконана бойова операція.

    Повномасштабна війна Росії проти України триває вже четвертий рік, і Донеччина залишається одним із регіонів, які найбільше потерпають від російських атак. Попри це тисячі людей похилого віку досі залишаються у прифронтових селах і містечках, часто не бажаючи покидати власні домівки. Саме тому подібні евакуаційні місії залишаються надзвичайно важливою частиною роботи українських військових та рятувальників.

  • «Подбай про моїх людей»: Ахметов уперше розкрив останню розмову з Редісом перед виходом з Азовсталі

    «Подбай про моїх людей»: Ахметов уперше розкрив останню розмову з Редісом перед виходом з Азовсталі

    Український бізнесмен Рінат Ахметов уперше детально розповів про свою останню розмову з командиром оборони Маріуполя Денисом Прокопенком (Редісом), яка відбулася буквально за кілька хвилин до того, як українські захисники залишили територію заводу «Азовсталь» за наказом вищого військового керівництва. Відверті спогади мільярдер озвучив у великому інтерв’ю британському виданню The Guardian, яке стало його першою масштабною розмовою із західними медіа від початку повномасштабного вторгнення Росії.

    За словами Ахметова, під час облоги Маріуполя він постійно підтримував зв’язок із командиром полку «Азов» Денисом Прокопенком. Розмови відбувалися по кілька разів на день, а сам бізнесмен був вражений стійкістю українських військових, які понад два місяці утримували останній осередок спротиву в оточеному росіянами місті.

    «Я дзвонив йому кілька разів на день і був зворушений його силою і мужністю. У його голосі ніколи не було паніки. Усі вони були сумлінними, гідними і готовими віддати життя за кожен клаптик землі», – згадує Ахметов.

    Найбільше бізнесмену запам’яталася остання розмова з Прокопенком, яка відбулася приблизно за 15 хвилин до виходу гарнізону з території металургійного комбінату. Тоді українські військові вже знали про наказ припинити оборону та вийти з підприємства, щоб урятувати життя бійців.

    Ахметов розповів, що запитав у Редіса, чим може допомогти особисто йому та його підлеглим. Відповідь командира стала для бізнесмена справжнім свідченням офіцерської честі.

    «Я сказав: “Денисе, чим я можу тобі допомогти, чим я можу допомогти твоїм хлопцям?” Він відповів: “Не турбуйся про мене, будь ласка, подбай про моїх людей”. Він знав, що потрапить у полон, але не просив жодних особистих привілеїв», – зазначив Ахметов.

    Оборона «Азовсталі» стала одним із найвідоміших символів українського спротиву під час повномасштабної війни. Після захоплення більшої частини Маріуполя саме територія металургійного комбінату перетворилася на останній форпост українських сил у місті. З 18 березня до 20 травня 2022 року українські військові, прикордонники, морські піхотинці, бійці полку «Азов» та інші підрозділи ЗСУ стримували значно переважаючі сили російської армії.

    За даними української влади, оборонці Маріуполя скували десятки тисяч російських військових, які не змогли бути перекинуті на інші напрямки фронту. Саме тому оборона міста та «Азовсталі» мала не лише символічне, а й важливе військове значення.

    20 травня 2022 року гарнізон отримав наказ припинити оборону та зберегти життя особового складу. Після виходу з території заводу українські військові потрапили до російського полону. Денис Прокопенко перебував у неволі 123 дні. Уже у вересні 2022 року його звільнили в межах масштабного обміну полоненими за посередництва Туреччини та Саудівської Аравії.

    У своєму інтерв’ю Ахметов також пригадав останні мирні тижні перед початком повномасштабного вторгнення. За його словами, під час зустрічей із працівниками металургійних комбінатів «Азовсталь» та імені Ілліча він наголошував, що Маріуполь був і залишається українським містом.

    Бізнесмен переконаний, що жителі Маріуполя не підтримали російське вторгнення. Навпаки, місто стало одним із символів спротиву російській агресії.

    «Маріуполь – частина України. Коли прийшли росіяни, ніхто не вітав солдатів Путіна квітами. Навіть маленькі діти брали все, що могли, каміння і кругляки, і були готові битися», – наголосив Ахметов.

    Він також підкреслив, що після практично повного знищення міста саме оборонці «Азовсталі» продовжували стримувати величезне російське угруповання, яке налічувало десятки тисяч військових.

    Після окупації Маріуполя Ахметов втратив значну частину своїх активів. Йдеться насамперед про металургійний комбінат «Азовсталь» та комбінат імені Ілліча, які були одними з найбільших промислових підприємств України та ключовими роботодавцями регіону. Попри це бізнесмен неодноразово заявляв, що вважає відновлення Маріуполя після деокупації одним із головних завдань майбутнього.

    Тим часом українські військові продовжують завдавати ударів по російських об’єктах на окупованій території Приазов’я. Нещодавно підрозділ «Азов» повідомив про початок розвідувально-ударних операцій у районі Маріуполя із застосуванням безпілотників. За даними військових, дрони здійснюють патрулювання та ураження цілей на глибину до 160 кілометрів від лінії фронту, включно з територією самого Маріуполя.

    Крім того, командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький раніше заявив, що Україна має всі шанси повернути Маріуполь військовим шляхом за сприятливих історичних обставин та відповідної ситуації на фронті.

    Історія останньої розмови між Рінатом Ахметовим та Денисом Прокопенком вкотре нагадала про драматичні події весни 2022 року та про людей, які стали символами незламності Маріуполя. Слова Редіса про своїх бійців, сказані за лічені хвилини до полону, сьогодні багато хто сприймає як один із найяскравіших прикладів відповідальності командира перед своїми підлеглими навіть у найскладніший момент війни.

  • Другий етап обміну «1000 на 1000»: у ГУР розповіли, кого Україна може повернути з російського полону

    Другий етап обміну «1000 на 1000»: у ГУР розповіли, кого Україна може повернути з російського полону

    Україна готує новий етап масштабного обміну полоненими у форматі «1000 на 1000». У межах наступного обміну додому можуть повернути військових і цивільних українців, які перебувають у російській неволі ще з 2022 року.

    Про це під час пресконференції повідомив речник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Андрій Юсов, передає hromadske.

    За його словами, йдеться про так званий «змішаний» обмін, у межах якого планують повернути різні категорії полонених. Серед них — українські військовослужбовці, цивільні, жінки, важкопоранені та важкохворі бранці.

    Юсов наголосив, що у російському полоні досі перебувають українці з різних підрозділів Сил оборони, а також цивільні громадяни, яких Росія незаконно утримує після окупації українських територій.

    «Наступний обмін готується», — заявив речник ГУР.

    Водночас конкретні деталі щодо кількості людей та списків на обмін поки не розголошують із міркувань безпеки та для збереження переговорного процесу.

    За словами представників Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, під час підготовки обмінів Україна традиційно приділяє особливу увагу поверненню важкопоранених, тяжкохворих та тих захисників, які найдовше перебувають у полоні.

    Окремо українська сторона наголошує на необхідності повернення оборонців Маріуполя та бійців, які потрапили у полон під час найважчих боїв 2022 року.

    Масштабний формат обміну «1000 на 1000» став одним із найбільших гуманітарних домовленостей між Україною та Росією за час повномасштабної війни.

    Раніше Україна за посередництва США повідомляла про домовленість із Росією щодо триденного перемир’я з 9 по 11 травня та проведення великого обміну полоненими.

    Українська влада заявляла, що передала необхідні списки та готова до реалізації процедури, однак процес затягувався через позицію російської сторони.

    Перший етап масштабного обміну відбувся 15 травня. Тоді Україні вдалося повернути з російського полону 205 громадян.

    Серед звільнених були військовослужбовці Збройних сил України, Національної гвардії, прикордонники та представники інших силових структур.

    У Координаційному штабі неодноразово зазначали, що переговори щодо обмінів тривають фактично безперервно, а робота зі звільнення українців ведеться щодня.

    За офіційними даними, точна кількість українських громадян, яких Росія незаконно утримує у полоні, наразі не розголошується. Йдеться як про військових, так і про цивільних заручників, частину з яких утримують на окупованих територіях або в російських колоніях.

    Паралельно Україна продовжує документувати факти катувань, жорстокого поводження та порушення Женевських конвенцій щодо українських військовополонених.

    Напередодні стало відомо про загибель у полоні військового медика полку «Азов», який, за даними української сторони, помер внаслідок катувань.

    На цьому тлі українська влада та міжнародні партнери продовжують закликати Росію допустити представників міжнародних гуманітарних організацій до місць утримання полонених та забезпечити дотримання міжнародного права.