Golosnovinua.com

Позначка: Бельгія

  • Путін продовжує заробляти на Європі: імпорт російського газу зріс на 9,5%

    Путін продовжує заробляти на Європі: імпорт російського газу зріс на 9,5%

    Європейський Союз продовжує закуповувати російський зріджений природний газ, попри масштабні санкції проти Москви та обіцянки остаточно позбутися енергетичної залежності від Кремля. За перші дев’ять місяців 2026 року до європейських портів надійшло рекордні 12,18 мільйона тонн газу з російського арктичного проєкту «Ямал СПГ». Це на 9,5% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Орієнтовна вартість поставок становила 7,88 мільярда євро. На тлі нової енергетичної кризи, високих цін і наближення зими європейські держави опинилися перед складним вибором: виконувати плани відмови від російських ресурсів або зберігати постачання, які продовжують приносити Москві значні доходи.

    Про це повідомило британське видання The Times, проаналізувавши нові дані щодо європейського енергетичного імпорту.

    Основою матеріалу стало дослідження німецької екологічної та правозахисної організації Urgewald, яка використала інформацію аналітичної компанії Kpler.

    Дослідники встановили, що від січня до вересня Європейський Союз прийняв 167 танкерних партій російського СПГ із проєкту «Ямал».

    Таким чином, у середньому до європейських портів прибувала одна партія російського газу приблизно кожні півтори доби.

    Особливо показовим є те, що загальносвітові поставки газу з цього проєкту за відповідний період навіть скоротилися на 1,3%, але його експорт до Європи зріс.

    Майже 8 мільярдів євро за дев’ять місяців

    За підрахунками Urgewald, загальна оціночна вартість російського СПГ, доставленого до ЄС протягом дев’яти місяців, становила 7,88 мільярда євро.

    У першому кварталі на закупівлі припало приблизно 2,88 мільярда євро, у другому — 3,08 мільярда, а в третьому — ще 1,92 мільярда.

    Водночас обсяги поставок у липні–вересні скоротилися на 13,6% порівняно з аналогічним кварталом 2025 року.

    Отже, загальне зростання за дев’ять місяців не означає, що імпорт збільшувався безперервно.

    Попри літнє уповільнення, Європа вже закупила більше російського арктичного СПГ, ніж за відповідний період минулого року.

    За даними дослідників, до ЄС надійшло близько 85% усіх зафіксованих поставок проєкту «Ямал СПГ».

    Це свідчить, що саме європейський ринок залишається одним із найважливіших для цього російського газового проєкту.

    Водночас 7,88 мільярда євро не можна вважати сумою, яка повністю надійшла до бюджету РФ.

    Дослідники оцінювали вартість поставок на основі європейських ринкових цін на газ. Фактичні контрактні платежі, транспортні витрати, податки, знижки та прибутки компаній можуть відрізнятися.

    Проте навіть з урахуванням цього поставки забезпечують російському газовому сектору значний фінансовий потік.

    Франція стала одним із головних пунктів приймання російського газу

    Основними європейськими напрямками поставок російського СПГ залишаються країни, які мають великі морські термінали для приймання зрідженого газу.

    Серед них — Франція, Бельгія, Іспанія та Нідерланди.

    За даними Urgewald, особливо помітною стала роль французьких портів.

    У вересні 2026 року саме Франція прийняла майже три чверті всього газу з проєкту «Ямал СПГ», доставленого до Європейського Союзу протягом цього місяця.

    Водночас у вересні аналітики не зафіксували поставок із «Ямалу» до іспанських портів і бельгійського термінала Зебрюгге.

    Ці показники демонструють, наскільки нерівномірно розподіляються поставки між європейськими країнами.

    Однак важливо враховувати, що країна приймання газу не завжди є його кінцевим споживачем.

    Після регазифікації паливо може транспортуватися газотранспортною системою до інших держав або використовуватися в межах міжнародних торговельних операцій.

    Тому статистика поставок до французьких портів не означає, що весь цей газ був спожитий безпосередньо у Франції.

    Чому Європа досі не відмовилася від російського газу

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Європейський Союз проголосив курс на скорочення енергетичної залежності від Москви.

    У 2022 році російський газ забезпечував приблизно 45% газового імпорту ЄС.

    Відтоді частка Росії суттєво скоротилася.

    За даними Європейського агентства зі співробітництва енергетичних регуляторів, у травні 2026 року російський газ становив близько 12% імпорту Європейського Союзу.

    Однак повністю відмовитися від нього виявилося складніше, ніж очікувалося.

    Однією з причин залишаються довгострокові контракти, укладені ще до запровадження нових обмежень.

    Частина європейських компаній має чинні юридичні зобов’язання щодо закупівлі визначених обсягів газу.

    Крім того, енергетична інфраструктура деяких країн історично орієнтована на російські поставки.

    Особливо це стосується держав Центральної Європи, які отримують газ трубопроводами.

    Ще одним чинником є ситуація на світовому ринку.

    Через перебої з постачанням енергоресурсів із Близького Сходу та посилення конкуренції за СПГ європейські країни стикаються з високими цінами.

    За даними Reuters, у жовтні заповненість європейських газосховищ залишалася нижчою за звичні показники.

    Аналітики прогнозували, що до листопада їхня заповненість може становити лише 75–78%.

    У такій ситуації швидка відмова від будь-якого великого постачальника створює додаткові ризики для цін і стабільності енергопостачання.

    Саме ці аргументи використовують прихильники поступового, а не негайного припинення закупівель російського газу.

    Угорщина та Словаччина продовжують отримувати газ трубопроводами

    Окрім зрідженого природного газу, Росія продовжує постачати енергоносії до Європи трубопровідними маршрутами.

    Серед основних покупців залишаються Угорщина та Словаччина.

    Також російський газ надходить до Греції.

    Відмінність полягає в тому, що країни з морськими терміналами можуть закуповувати СПГ у різних постачальників, тоді як окремі держави без виходу до моря сильніше залежать від наявних трубопроводів.

    Це створює нерівномірні умови для відмови від російських енергоносіїв.

    Раніше «Ненька інфо» аналізувала газові поставки через Угорщину та Словаччину, а також питання походження газу, який імпортується з європейського ринку.

    Важливий нюанс полягає в тому, що закупівля газу в європейського постачальника не завжди дозволяє однозначно встановити фізичне походження кожного обсягу палива.

    У спільній газотранспортній системі ресурси різних виробників можуть змішуватися.

    Тому питання залежності від Росії потребує аналізу не лише маршрутів, а й контрактів, постачальників та джерел походження енергоносіїв.

    Коли ЄС остаточно заборонить російський газ

    На початку 2026 року Європейський Союз затвердив нові правила поетапної відмови від російського газу.

    Відповідний регламент ЄС № 2026/261 набув чинності в лютому.

    Документ передбачає поступове припинення поставок залежно від типу контракту.

    Зокрема, обмеження для чинних короткострокових контрактів на російський СПГ почали застосовуватися з 25 квітня 2026 року.

    Для короткострокових контрактів на трубопровідний газ відповідний термін настав 17 червня.

    Заборона постачання російського СПГ за чинними довгостроковими контрактами має запрацювати з 1 січня 2027 року.

    Щодо довгострокових трубопровідних поставок остаточну заборону заплановано на 30 вересня 2027 року.

    У певних обставинах, пов’язаних із забезпеченням газових сховищ, цей термін може бути перенесений до 1 листопада 2027 року.

    Ці положення закріплені в офіційному регламенті Європейського Союзу.

    Водночас у документі передбачені окремі тимчасові винятки та механізми реагування на надзвичайні ситуації з постачанням газу.

    Тому сам факт зростання поставок у 2026 році ще не доводить порушення європейського законодавства.

    Частина закупівель здійснюється в межах перехідного періоду за контрактами, які підпадають під законні винятки.

    Чому санкції поки не зупинили газовий бізнес Росії

    Німецька організація Urgewald вважає, що чинні європейські обмеження поки не завдали достатнього удару по експорту російського СПГ.

    За підрахунками аналітиків, навіть після набуття чинності забороною короткострокових контрактів обсяги поставок із «Ямалу» залишалися значними.

    У вересні до ЄС було доставлено приблизно 792 тисячі тонн такого газу.

    Орієнтовна вартість цієї партії поставок становила 818 мільйонів євро.

    На думку представників Urgewald, особливу роль у збереженні російського експорту відіграє спеціалізований флот танкерів льодового класу Arc7.

    Саме ці судна забезпечують транспортування зрідженого газу з арктичного родовища через складні льодові умови.

    Європейські порти розташовані відносно близько до російського проєкту, тому дозволяють танкерам швидко розвантажуватися й повертатися по нові партії.

    Це підвищує ефективність експортної логістики.

    Представники Urgewald закликають Євросоюз не чекати до 2027 року, а вже зараз посилювати обмеження щодо суден і сервісів, які забезпечують російську газову торгівлю.

    Водночас будь-які додаткові санкції можуть мати наслідки для міжнародних постачань та вартості палива, тому їхня ефективність залежатиме від конкретної конструкції обмежень.

    Трамп звинуватив Європу в подвійних стандартах

    Нові дані про закупівлі російського газу з’явилися на тлі гострої суперечки між США та європейськими країнами.

    Президент Дональд Трамп нещодавно домовився з російським керівництвом щодо постачання дизельного пального.

    Його адміністрація обґрунтувала це необхідністю стримати зростання цін на енергоносії.

    Рішення викликало критику з боку американських сенаторів та української влади, оскільки могло послабити економічний тиск на Росію.

    У відповідь Вашингтон звернув увагу на продовження європейських закупівель російського газу.

    Американська сторона фактично поставила питання, чому Євросоюз критикує дизельну угоду з Москвою, але водночас сам продовжує купувати російські енергоносії.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про домовленість Дональда Трампа з Володимиром Путіним щодо поставок дизельного пального та її вплив на санкційну політику США.

    Крім того, видання розглядало пояснення Трампа, який назвав стабілізацію світового ринку головною причиною дизельної угоди.

    Однак ситуації США та Євросоюзу мають важливу юридичну відмінність.

    Європейські поставки частково здійснюються за договорами, що були укладені до запровадження нових заборон, тоді як американська дизельна домовленість стала окремим політичним рішенням адміністрації Трампа.

    Тому дискусія про подвійні стандарти не скасовує необхідності аналізувати правові підстави кожної операції.

    Москва називає більші суми, ніж Єврокомісія

    Суперечка щодо російських енергоносіїв супроводжується різними оцінками загального обсягу закупівель Європейського Союзу від початку повномасштабної війни.

    Віцепрем’єр Росії Олександр Новак заявив, що з 2022 року європейські країни витратили на російські енергоносії близько 302 мільярдів євро.

    Натомість Європейська комісія наводить оцінку приблизно 197 мільярдів євро.

    Різниця між цими показниками перевищує 100 мільярдів євро.

    Поки що немає достатніх підстав вважати обидві цифри безпосередньо порівнюваними.

    Розбіжності можуть залежати від періоду розрахунку, переліку енергоресурсів, способів оцінювання контрактів та інших методологічних особливостей.

    Тому твердження російської сторони про 302 мільярди євро потребує окремої перевірки.

    Чи зможе Європа повністю відмовитися від російського газу

    Попри збільшення закупівель у 2026 році, довгострокова тенденція залишається очевидною: Європейський Союз істотно скоротив залежність від російського газу порівняно з довоєнним періодом.

    Водночас останні дані показують, що цей процес не є рівномірним і незворотним.

    Енергетична криза, високі ціни, довгострокові контракти та складна логістика можуть сповільнювати відмову від російських поставок.

    Важливим випробуванням стане початок 2027 року, коли мають набути чинності обмеження для довгострокових контрактів на російський СПГ.

    Саме тоді стане зрозуміліше, чи можуть європейські компанії замінити значну частину російського газу альтернативними поставками.

    Наразі головна суперечність залишається незмінною: Європа декларує намір припинити енергетичну залежність від Москви, але російський газ продовжує надходити до її портів і приносити експортерам мільярдні доходи.

    У 2026 році Євросоюз закупив рекордні за дев’ять місяців обсяги СПГ із проєкту «Ямал», а остаточний результат політики енергетичної незалежності залежатиме від практичного виконання запланованого ембарго.

    Для України це питання має не лише економічне, а й безпекове значення, адже збереження великих експортних доходів Росії посилює її фінансові можливості під час тривалої війни.

  • По 150 снарядів на один дрон: Україна знайшла боєприпаси для F-16

    По 150 снарядів на один дрон: Україна знайшла боєприпаси для F-16

    Україна домовилася з партнерами про постачання 20-міліметрових боєприпасів для винищувачів F-16, які дедалі активніше використовують для перехоплення російських реактивних ударних дронів. Польща вже розпочала процес передачі необхідних снарядів, до вирішення проблеми також долучилися Іспанія та Бельгія. Про це повідомив міністр закордонних справ Андрій Сибіга.

    За словами міністра, пошук боєприпасів останніми днями став одним із найтерміновіших завдань української дипломатії. Причина — швидке нарощування Росією кількості реактивних безпілотників, проти яких звичайні мобільні вогневі групи значно менш ефективні через високу швидкість цілей.

    Сибіга заявив, що Україна вже змогла забезпечити рішення щодо 20-мм калібру «на суттєвий період часу». Він окремо подякував Польщі, Іспанії та Бельгії, зазначивши, що польська сторона вже почала передачу боєприпасів.

    За словами глави МЗС, винищувачі F-16 зараз є одним із найбільш ефективних засобів боротьби з реактивними БпЛА поряд із класичними системами протиповітряної оборони. Однак застосовувати дорогі зенітні ракети проти кожного безпілотника економічно складно, особливо коли Росія запускає десятки або навіть сотні цілей за одну атаку.

    Саме тому дедалі більше роботи перекладають на авіацію.

    Винищувач F-16 оснащений вбудованою шестиствольною 20-мм гарматою M61A1 Vulcan. За офіційною довідкою Повітряних сил США, літак несе близько 500 снарядів до цієї гармати. Сама M61A1 здатна вести вогонь із темпом до 6000 пострілів за хвилину.

    До останнього часу гармата була допоміжною зброєю винищувача, однак у нинішніх умовах вона отримала нову роль — збивати швидкісні безпілотники без витрачання дорогих керованих ракет.

    Bloomberg раніше повідомляв, що Україна шукала десятки тисяч 20-мм снарядів і вже вела переговори з кількома європейськими країнами та приватними виробниками. За оцінками співрозмовників агентства, на одне перехоплення реактивного дрона може витрачатися приблизно 150 снарядів. За нинішньої інтенсивності атак добова потреба України потенційно може становити близько 10 тисяч пострілів. Це оцінка джерел Bloomberg, а не встановлена нормативна витрата для кожного перехоплення.

    Така арифметика показує, чому питання запасів стало критичним. Якщо один F-16 має близько 500 снарядів, інтенсивне застосування гармати проти кількох цілей швидко вичерпує боєкомплект конкретного літака, а при регулярних масованих атаках країні потрібні вже не тисячі, а стабільні великі поставки.

    При цьому 20-мм боєприпаси мають важливу перевагу: у світі їх значно більше, ніж дефіцитних ракет до сучасних систем ППО. Саме цей фактор, за даними Bloomberg, зробив авіаційні гармати одним із найбільш оперативних та економічно вигідних варіантів протидії новому поколінню російських дронів.

    Україна вже застосовує F-16 для цієї роботи. Наприкінці вересня президент Володимир Зеленський повідомляв, що українські сили посилюють можливості боротьби з реактивними безпілотниками. Reuters тоді зазначав, що Бельгія готується передати Україні ще три F-16 до кінця 2026 року, а термінові партії боєприпасів для винищувачів уже надходили від Бельгії, Іспанії та інших партнерів.

    1 жовтня Зеленський окремо доручив МЗС, Міністерству оборони та Офісу президента провести оперативну перевірку всіх домовленостей щодо амуніції для F-16 і ракет ППО. Президент вимагав пройтися по кожній країні, кожній домовленості та кожному пакету допомоги й підготувати оновлений графік фактичних постачань. Причиною він назвав те, що частина рішень, погоджених на рівні лідерів держав, ще не була реалізована на рівні команд і відомств.

    «Ненька інфо» вже писала про цю перевірку та дефіцит засобів для нової хвилі повітряних атак: «Не все дійшло: Зеленський наказав перевірити всі домовленості щодо F-16 і ППО»

    Окремо Україна намагається створити дешевший ешелон ППО без постійного залучення бойової авіації. За словами Сибіги, Київ просить партнерів фінансувати замовлення реактивних дронів-перехоплювачів українського виробництва. Вітчизняні компанії вже мають прототипи та готові масштабувати виробництво, якщо отримають достатнє фінансування.

    «Ненька інфо» раніше повідомляла, що президент поставив завдання прискорити створення таких систем. Йдеться про швидкі перехоплювачі, здатні наздоганяти нові російські реактивні БпЛА, проти яких повільніші дрони-перехоплювачі працюють гірше. «Прототипи вже є: Зеленський наказав прискорити нову зброю проти реактивних “Шахедів”»

    Проблема стала особливо гострою у вересні. Росія почала масово змішувати класичні ударні БпЛА з реактивними версіями. 20 вересня, наприклад, із 138 безпілотників, зафіксованих під час нічної атаки, приблизно половину становили реактивні модифікації. Уже 23 вересня Повітряні сили повідомляли про 82 реактивні «Шахеди» під час однієї масованої атаки.

    Такі дрони створюють принципово іншу проблему для ППО. Класичний Shahed летить відносно повільно, що дозволяє працювати мобільним групам із кулеметами, зенітними установками та звичайними дронами-перехоплювачами. Реактивні модифікації проходять той самий маршрут значно швидше, різко скорочуючи час реакції.

    Саме через це F-16 стали одним із проміжних рішень: винищувач може швидко перехоплювати ціль, а використання гармати дозволяє не витрачати на кожен дрон дорогу ракету AIM-9 або AIM-120.

    Водночас такий метод має і очевидні обмеження. Для гарматного перехоплення літаку потрібно зблизитися з безпілотником, правильно зайняти позицію для атаки та діяти з урахуванням ризику падіння уламків. Крім того, кількість F-16 в Україні обмежена, а ці літаки потрібні не лише для боротьби з дронами, а й для інших завдань — прикриття неба, перехоплення крилатих ракет і виконання ударних місій.

    Тому 20-мм снаряди — не універсальна заміна класичній ППО, а ще один рівень багатошарової системи захисту.

    Україна паралельно продовжує вимагати додаткові ракети Patriot, бо саме вони залишаються одним із ключових засобів проти балістичних ракет. Наприкінці вересня Київ пропонував партнерам навіть механізм «позичання» ракет із європейських арсеналів із подальшим поверненням після надходження вже законтрактованих партій. Про це також писала «Ненька інфо». «Ракети в борг: Київ просить ЄС терміново передати частину арсеналів Patriot»

    Отже, Україна зараз фактично вибудовує окрему систему боротьби саме з реактивними дронами: дорогі зенітні ракети залишають для найнебезпечніших цілей, F-16 із 20-мм гарматами мають перехоплювати швидкі БпЛА там, де це можливо, а в перспективі частину навантаження повинні перебрати дешевші реактивні дрони-перехоплювачі.

    Домовленості з Польщею, Іспанією та Бельгією закривають одну з найгостріших проблем цієї системи — наявність достатнього запасу боєприпасів для гармат F-16. За словами Сибіги, потрібні снаряди мають надійти вже найближчим часом, а паралельно Київ продовжує переговори з приватними виробниками про значно більші партії.

    Якщо постачання вдасться зробити регулярними, українські F-16 отримають можливість значно частіше працювати по реактивних дронах без витрачання дефіцитних авіаційних і зенітних ракет — саме тоді, коли Росія різко нарощує кількість таких цілей у своїх масованих атаках.

  • Повітряне підкріплення до Нового року: Бельгія екстрено передає Україні партію винищувачів F-16

    Повітряне підкріплення до Нового року: Бельгія екстрено передає Україні партію винищувачів F-16

    Уже до кінця поточного року авіаційний парк Збройних Сил України поповниться трьома сучасними бойовими літаками західного зразка. Відповідну стратегічну домовленість про передачу винищувачів F-16 було успішно досягнуто з урядом Бельгії. Головною особливістю цієї угоди є те, що постачання авіаційної техніки відбуватиметься за спеціально прискореною процедурою, яка дозволяє оминути тривалі бюрократичні процеси та максимально швидко інтегрувати борти у вітчизняну систему протиповітряної оборони. Про ці важливі домовленості з європейськими партнерами офіційно повідомив президент України Володимир Зеленський.

    Глава держави наголосив, що союзники зосередилися не лише на передачі самих повітряних платформ, але й на негайному забезпеченні їх відповідними засобами ураження. Ефективне використання західної авіації на фронті неможливе без постійного та безперебійного постачання ракет і бомб. Завдяки скоординованим діям міжнародної коаліції українські військові вже почали отримувати критично необхідне озброєння для літаків.

    «Вже отримали і термінові постачання боєприпасів до F-16 від Бельгії та інших країн, зокрема Іспанії», – додав президент.

    Бельгія залишається одним із ключових учасників міжнародної авіаційної коаліції, яка взяла на себе зобов’язання модернізувати українські Повітряні сили та допомогти у відбитті російської агресії. Рішення Брюсселя пришвидшити передачу перших трьох бортів є життєво необхідним кроком на тлі безперервних ракетних та дронових атак на міста та об’єкти критичної інфраструктури. Західні винищувачі стануть вагомим доповненням до наземних зенітних ракетних комплексів, адже вони здатні оперативно перехоплювати ворожі крилаті ракети на великих відстанях. Крім того, наявність в українському небі літаків такого класу є дієвим інструментом для протидії російській тактичній авіації, яка тероризує прифронтові регіони керованими авіабомбами. Збільшення кількості F-16 дозволить відігнати ворожі бомбардувальники від лінії зіткнення та суттєво зменшити руйнівний тиск на позиції української піхоти.

    Окрім того, залучення Іспанії та інших держав до процесу постачання боєприпасів демонструє комплексний підхід союзників до озброєння української армії. Європейські партнери чітко усвідомлюють, що сучасний літак потребує регулярного технічного обслуговування та надзвичайно дороговартісного ракетного оснащення. Саме тому логістичні ланцюжки вибудовуються таким чином, щоб українські пілоти мали безперервний доступ до необхідного арсеналу відразу після прибуття винищувачів на вітчизняні аеродроми. Така консолідована підтримка посилить можливості вітчизняних захисників у боротьбі за контроль над повітряним простором.

  • Нова небезпека через спеку: у Європі почали вибухати боєприпаси часів світових воєн

    Нова небезпека через спеку: у Європі почали вибухати боєприпаси часів світових воєн

    Масштабні лісові пожежі, які охопили Європу влітку 2026 року, виявили ще одну небезпечну проблему. Вогонь та екстремально високі температури оголюють боєприпаси часів Першої та Другої світових воєн, які десятиліттями залишалися під землею. Частина старих бомб, мін і снарядів уже детонувала через сильний жар. Про такі випадки повідомляли у Франції, Бельгії, Німеччині та Нідерландах.

    Про нову загрозу пише Associated Press. Нерозірвані боєприпаси особливо небезпечні для пожежників та інших екстрених служб: через ризик вибуху рятувальники не завжди можуть наблизитися до осередків займання і змушені боротися з вогнем із безпечнішої відстані.

    Пожежі змушують «прокидатися» боєприпаси, що пролежали в землі десятиліттями

    Під час двох світових воєн на території Європи залишилися величезні обсяги боєприпасів. Особливо багато їх на місцях колишніх масштабних боїв, військових полігонів та бомбардувань.

    Частина снарядів, авіабомб і мін не вибухнула та залишилася в ґрунті. Через понад 80 років після завершення Другої світової війни такі знахідки досі регулярно фіксують у різних країнах Європи.

    Але нинішні масштабні пожежі створили додатковий ризик. Полум’я знищує рослинність, яка десятиліттями приховувала боєприпаси, а висока температура може безпосередньо спровокувати детонацію вибухівки.

    Представник німецької землі Північний Рейн-Вестфалія Йонас Тепе пояснив AP, що нерозірвані боєприпаси стають особливо небезпечними саме під час лісових пожеж, оскільки сильний жар здатний привести вибухівку в дію.

    Вибухи старих боєприпасів на тлі пожеж цього літа вже фіксували у Франції, Бельгії, Німеччині та Нідерландах. У деяких небезпечних районах до роботи доводиться залучати спеціалістів зі знешкодження вибухонебезпечних предметів.

    Особливо небезпечно на місцях великих битв

    Одним із проблемних районів стали Високі Фени — природний регіон на території Бельгії неподалік кордону з Німеччиною. Саме тут у роки Другої світової війни точилися запеклі бої.

    Ліси регіону досі приховують міни, бомби, снаряди та інші вибухонебезпечні залишки війни. Після капітуляції Німеччини в 1945 році такі боєприпаси продовжували становити смертельну загрозу: за даними місцевого історика Бернара Коллара, протягом перших чотирьох післявоєнних років вони забрали життя шістьох цивільних.

    У серпні Бельгія зіткнулася з найбільшою лісовою пожежею в сучасній історії країни. У Високих Фенах вогонь охопив близько 3 тисяч гектарів, а до боротьби зі стихією залучали сотні пожежників, військових, фермерів та авіацію. Особливу складність становлять торфовища: вогонь може проникати глибоко під поверхню й тліти протягом тривалого часу.

    Небезпека старих боєприпасів додатково ускладнює роботу рятувальників.

    Проблема для Бельгії далеко не нова. За інформацією AP, у країні щороку надходять понад 3 тисячі повідомлень про знайдені боєприпаси минулих воєн. Спеціалісти знешкоджують приблизно 200–250 тонн таких вибухонебезпечних предметів на рік.

    У Німеччині через боєприпаси пожежі доводиться гасити дистанційно

    Схожа проблема виникла й у Німеччині. Особливо небезпечними залишаються ліси, де під час Другої світової війни проходили великі битви або розташовувалися військові об’єкти.

    Через ризик детонації боєприпасів звичайні методи боротьби з вогнем там можуть бути надто небезпечними. У деяких районах Німеччини для гасіння пожеж застосовують дистанційно керовані машини з водяними гарматами, щоб не наражати пожежників на ризик вибуху.

    Цього літа в районі Гюртгенського лісу пожежа вже призводила до евакуації приблизно двох тисяч людей. Роботу рятувальників ускладнювали саме нерозірвані боєприпаси часів Другої світової війни.

    Небезпеку приховує не лише земля

    Сильна спека та посуха створюють ще одну проблему. Через падіння рівня води в європейських річках на поверхні з’являються предмети, які залишалися прихованими десятиліттями.

    Зокрема, посуха вже допомагала виявляти залишки німецьких військових кораблів, військову техніку та боєприпаси. У Будапешті владі доводилося перекривати міст Маргіт після того, як біля його основи через низький рівень води виявили бомбу часів Другої світової війни.

    Таким чином, екстремальна погода фактично повертає на поверхню небезпечну спадщину двох світових воєн — як із землі, так і з водойм.

    Європа переживає надзвичайно важкий сезон пожеж

    Проблема старих боєприпасів виникла на тлі одного з найважчих сезонів лісових пожеж у Європі.

    За даними Reuters станом на середину серпня, протягом 2026 року в Європі вигоріло понад 576 тисяч гектарів територій — площа, яка приблизно вдвічі перевищує площу Люксембургу.

    Великі пожежі цього літа фіксували у Франції, Іспанії, Португалії, Німеччині, Бельгії, Греції, Хорватії та інших країнах. Вони призводили до загибелі людей, масштабних евакуацій і знищення будинків.

    У Бельгії пожежа у Високих Фенах охопила близько 3 тисяч гектарів. У Хорватії через одну з великих пожеж евакуювали близько тисячі людей. Значні площі вигоріли також в Іспанії.

    Тепер до звичних ризиків — полум’я, задимлення, руйнування будинків та евакуації — додається ще одна загроза: вибухи боєприпасів, які залишилися в європейській землі після воєн XX століття.

    Фахівці попереджають, що проблема може зберігатися ще багато років. Повністю очистити величезні території колишніх полів бою від усіх вибухонебезпечних предметів надзвичайно складно. А дедалі спекотніші й сухіші літні періоди підвищують імовірність того, що пожежі діставатимуться до місць, де старі снаряди та бомби залишалися недоторканими десятиліттями.

  • Європа готується до епохи королев: армія, Гарвард, винищувачі та секретний чат майбутніх монархинь

    Європа готується до епохи королев: армія, Гарвард, винищувачі та секретний чат майбутніх монархинь

    Одразу кілька європейських монархій готують до престолу жінок, і образ «принцеси з казки» у їхньому випадку працює дедалі менше. Майбутні королеви проходять військову службу, навчаються у Гарварді та Оксфорді, літають на військових літаках, стрибають із парашутом, освоюють бронетехніку і паралельно готуються до ролі глав держав. А три молоді спадкоємиці — Бельгії, Нідерландів і Норвегії — навіть підтримують окремий приватний чат, у якому можуть обговорювати життя в ситуації, зрозумілій буквально кільком людям у світі.

    Найближчою до корони серед них залишається кронпринцеса Швеції Вікторія. Вона народилася 14 липня 1977 року і є старшою дитиною короля Карла XVI Густава та королеви Сільвії. Вікторія не була спадкоємицею від народження: на той момент шведські правила надавали перевагу чоловікам. Після ухвалення нового закону про престолонаслідування старша дитина монарха отримала право на трон незалежно від статі. Закон набув чинності 1 січня 1980 року, і Вікторія стала кронпринцесою, обійшовши молодшого брата Карла Філіпа.

    Вікторія вже десятиліттями фактично живе життям майбутньої глави держави: виконує королівські обов’язки, представляє Швецію за кордоном і може тимчасово виконувати функції регента, коли король не може здійснювати свої обов’язки. Її чоловік Даніель Вестлінг до шлюбу не належав до аристократії — працював персональним тренером і займався фітнес-бізнесом. У пари двоє дітей. Їхня старша донька, принцеса Естель, народжена 23 лютого 2012 року, вже посідає друге місце в черзі на престол після матері. Отже, якщо порядок спадкування не зміниться, Швеція потенційно може отримати двох королев поспіль — спочатку Вікторію, а після неї Естель.

    Ще одна майбутня королева — бельгійська принцеса Єлизавета, герцогиня Брабантська. Вона народилася 25 жовтня 2001 року і є старшою дитиною короля Філіпа та королеви Матильди. Саме Єлизавета зараз перша в черзі на бельгійський престол і в майбутньому може стати першою жінкою, яка правитиме Бельгією як монарх за власним правом.

    Її освіта більше нагадує цілеспрямовану підготовку державного керівника, ніж традиційне виховання принцеси. Єлизавета навчалася в UWC Atlantic College в Уельсі, пройшла підготовку із соціальних та військових наук у Королівській військовій академії Бельгії, а 2024 року завершила трирічну програму з історії та політики в Оксфордському університеті. Після цього вона продовжила освіту в Harvard Kennedy School, де вивчала державну політику.

    Саме Єлизавета нещодавно розкрила одну з найцікавіших деталей життя нового покоління європейських монархів. У розмові з бельгійськими медіа вона підтвердила, що підтримує близькі стосунки з нідерландською принцесою Катаріною-Амалією та норвезькою принцесою Інгрід Олександрою. Три майбутні королеви мають власну групу в WhatsApp. За словами Єлизавети, їх зближує те, що всі троє опинилися в дуже незвичайному становищі: вони ще молоді жінки, але наперед знають, яку величезну державну відповідальність можуть отримати в майбутньому.

    Ще серйознішу військову підготовку проходить іспанська принцеса Леонор. Старша донька короля Феліпе VI та королеви Летисії народилася 31 жовтня 2005 року і є першою в черзі на іспанський престол. Оскільки глава держави в Іспанії має також конституційну роль у сфері Збройних сил, спадкоємицю послідовно готують у військових академіях.

    Леонор уже пройшла етапи навчання у сухопутних військах і військово-морських силах, а третій етап присвятила Військово-повітряним та космічним силам. Вона навчалася керувати навчально-тренувальним літаком Pilatus PC-21, виконувала самостійні польоти, проходила тренування з виживання та у червні 2026 року завершила базовий курс парашутної підготовки. Разом із приблизно пів сотнею курсантів Леонор пройшла програму автоматичних парашутних стрибків і отримала відповідну кваліфікацію.

    Іспанський королівський двір уже повідомив і про наступні етапи її підготовки. У липні 2027 року Леонор має отримати офіцерські звання сухопутних та повітряних сил, а також ВМС. Після завершення трирічної військової підготовки вона планує навчатися політології в Університеті Карлоса III у Мадриді.

    У Нідерландах майбутнім монархом є Катаріна-Амалія, принцеса Оранська. Вона народилася 7 грудня 2003 року і є старшою з трьох дочок короля Віллема-Олександра та королеви Максими. Після сходження батька на престол у 2013 році Амалія стала першою в черзі на корону. У Нідерландах престол успадковує старша дитина монарха незалежно від статі.

    У 2021 році Амалія привернула міжнародну увагу незвичайним фінансовим рішенням. Після досягнення повноліття вона отримала право на державне утримання приблизно у €1,6 млн на рік, але заявила, що не хоче отримувати особисту виплату, поки навчається і ще не виконує повноцінних королівських функцій. Тоді принцеса пояснювала, що їй було б некомфортно отримувати таку суму, не маючи достатніх обов’язків.

    Згодом обставини змінилися: через розширення її офіційних функцій та витрат, пов’язаних із ними, вона вирішила користуватися частиною коштів на персонал і забезпечення діяльності. Тому твердження, що Амалія повністю відмовилася від державного фінансування «до самого сходження на престол», уже не зовсім точне.

    Амалія також долучилася до військової підготовки. Нідерландський королівський двір повідомляє, що паралельно з навчанням права в Амстердамському університеті вона бере участь у дворічній програмі Defensity College, яка поєднує університетську освіту з роботою та підготовкою у структурах Міністерства оборони.

    Її життя при цьому вже показало, що статус спадкоємиці — це не лише церемонії та палаци. Через серйозні погрози безпеці Амалія свого часу була змушена залишити студентське житло в Амстердамі й суттєво обмежити пересування. Король Віллем-Олександр пізніше підтверджував, що певний час донька жила в Мадриді, звідки продовжувала навчання в Амстердамському університеті.

    У Норвегії майбутньою королевою має стати Інгрід Олександра. Вона народилася 21 січня 2004 року і зараз є другою в черзі на престол — після свого батька, кронпринца Хокона. Якщо нинішній порядок збережеться, після Хокона саме вона стане главою держави.

    Норвезька принцеса вже має досвід, який зовсім не асоціюється з традиційним уявленням про королівське життя. Вона пройшла 15 місяців військової служби в інженерному батальйоні Brigade Nord. Королівський двір уточнює, що Інгрід Олександра служила інженерним солдатом і виконувала функції стрільця на броньованій інженерній машині CV90 STING. Службу вона завершила у квітні 2025 року.

    У серпні 2025 року принцеса вступила до Сіднейського університету на трирічну програму Bachelor of Arts із фокусом на міжнародних відносинах і політичній економіці. А восени 2026 року, за інформацією норвезького королівського двору, вона проходитиме семестр за програмою обміну на факультеті соціальних наук Університету Осло.

    Паралельно Інгрід поступово отримує більше офіційних функцій. Вона вже брала участь у державному візиті президента Ісландії та самостійно проводила аудієнцію в Королівському палаці.

    Ще один символічний сигнал щодо зміни європейських монархій надійшов цього серпня з Ліхтенштейну. 15 серпня наслідний принц Алоїс оголосив про історичну реформу престолонаслідування, яка дозволить жінкам успадковувати трон на рівних умовах із чоловіками. Рішення підтримали дві третини членів князівської родини, які мали право голосу. Водночас нові правила не змінюють нинішню чергу спадкування: вони застосовуватимуться до майбутніх поколінь династії.

    Тенденція очевидна: європейські монархії дедалі далі відходять від старої моделі, за якою син автоматично мав перевагу перед старшою донькою. Швеція перейшла до абсолютної первородності ще наприкінці ХХ століття, такі правила давно діють у Бельгії, Нідерландах, Норвегії та багатьох інших монархіях. В Іспанії ситуація складніша: Конституція досі формально надає перевагу чоловікові перед жінкою в одній лінії та ступені спорідненості, але оскільки у Феліпе VI немає синів, Леонор залишається безпосередньою спадкоємицею.

    У результаті політична карта Європи в найближчі десятиліття справді може виглядати незвично. Швецію потенційно очолюватиме Вікторія, а згодом Естель, у Бельгії на трон готується Єлизавета, в Іспанії — Леонор, у Нідерландах — Амалія, у Норвегії після кронпринца Хокона — Інгрід Олександра.

    І хоча сучасні європейські монархи переважно не керують урядами та мають конституційні, представницькі й церемоніальні повноваження, майбутнє покоління королев уже помітно відрізняється від своїх попередників. Їх готують не тільки до парадів, дипломатичних прийомів і державних банкетів. Вони отримують серйозну академічну освіту, проходять армію, вивчають міжнародну політику, працюють із державними структурами та ще до сходження на престол опиняються під пильною увагою суспільства.

    А приватна WhatsApp-група трьох майбутніх королев, мабуть, найкраще демонструє, наскільки змінилася сама монархія: за пишними титулами стоять молоді жінки, яким іноді просто потрібні люди, здатні зрозуміти, як це — у двадцять із невеликим років уже знати, що одного дня ти можеш стати главою держави.

  • Росія має заплатити: Сибіга закликав віддати Україні заморожені активи РФ

    Росія має заплатити: Сибіга закликав віддати Україні заморожені активи РФ

    Україна наполягатиме на використанні заморожених російських активів для фінансування держави та її відновлення після масштабних руйнувань, завданих війною. Київ вважає це питання одним із фундаментальних напрямів переговорів із партнерами та розраховує на конкретне колективне рішення.

    Про це заявив виконувач обов’язків міністра закордонних справ України Андрій Сибіга під час брифінгу 18 серпня.

    За його словами, Україні критично необхідний додатковий фінансовий ресурс, оскільки масштаб наслідків російської агресії настільки великий, що держава не може самостійно профінансувати всі потреби у відновленні.

    Сибіга послався на оцінки Світового банку та заявив, що завдана Росією шкода перевищує 600 млрд доларів. Водночас остання оприлюднена комплексна оцінка Світового банку, Єврокомісії, ООН та уряду України містить дещо інший показник: станом на 31 грудня 2025 року потреби у відновленні та реконструкції оцінювалися майже у 588 млрд доларів на наступне десятиліття. Безпосередня фізична шкода становила понад 195 млрд доларів.

    Тобто цифру понад 600 млрд доларів у заяві Сибіги коректніше подавати саме як його актуальну оцінку, а не як останній офіційно оприлюднений показник Світового банку.

    Україні самій не впоратися з масштабом руйнувань

    Сибіга наголосив, що фінансування відновлення України не може бути винятково українським завданням.

    «Це складно одній державі подолати. І тим більше, ця війна не про Україну», — заявив він.

    За словами дипломата, Україна фактично захищає не лише власну незалежність, а й безпеку та свободу Європи, сплачуючи за це найвищу ціну — життями військовослужбовців.

    Тому підтримка партнерів залишається критично важливою не лише для обороноздатності, а й для макрофінансової стабільності держави.

    Масштаб майбутньої відбудови справді величезний. За останньою оцінкою RDNA5, майже 588 млрд доларів необхідних витрат — це приблизно утричі більше за прогнозований номінальний ВВП України за 2025 рік.

    Найбільше коштів знадобиться на транспорт — понад 96 млрд доларів. Потреби енергетичного сектору оцінювалися майже у 91 млрд, житлового — приблизно у 90 млрд, промисловості й торгівлі — більш ніж у 63 млрд, сільського господарства — понад у 55 млрд доларів.

    І ці цифри не є остаточними, оскільки війна та російські атаки продовжуються.

    Сибіга: заморожені російські активи можуть суттєво посилити Україну

    Одним із головних джерел коштів Київ бачить російські державні активи, заблоковані західними країнами після початку повномасштабного вторгнення.

    «Заморожені активи — це один з тих фундаментальних треків, який може суттєво нас посилити за рахунок прямого використання російських коштів», — заявив Сибіга.

    Україна, за його словами, продовжить порушувати це питання у європейських столицях та під час переговорів з іншими партнерами.

    Київ сподівається перейти від дискусій до конкретного механізму використання російських коштів.

    Сибіга наголосив, що відповідне рішення має бути колективним, оскільки значна частина заблокованих російських резервів знаходиться в юрисдикціях партнерів України.

    Чому просто забрати всі російські гроші досі не вдалося

    Питання конфіскації російських суверенних активів залишається одним із найбільш юридично та політично складних у Європі.

    Європейський Союз дотримується позиції, що активи Росії повинні залишатися заблокованими, доки Москва не припинить агресію та не компенсує Україні завдану шкоду.

    Проте замороження активів і їх конфіскація — різні юридичні процедури.

    Саме тому партнери поки значно активніше використовують не основну суму російських резервів, а доходи, які генерують ці заблоковані кошти.

    І цей механізм уже приносить Україні мільярди.

    ЄС уже отримав близько 8 млрд євро доходів від активів РФ

    На початку серпня Європейська комісія повідомила про чергове надходження доходів від заморожених активів Центрального банку Росії.

    Йшлося про 1,4 млрд євро.

    Це був уже п’ятий подібний платіж. Загалом від моменту блокування відповідних російських активів накопичені надзвичайні доходи сягнули приблизно 8 млрд євро.

    ЄС ухвалив рішення спрямовувати чисті прибутки від цих коштів на підтримку України.

    Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн тоді прямо заявила, що Росія має платити за руйнування, які спричинила її війна.

    За актуальними даними Ради ЄС, безпосередньо в обліку загальної європейської підтримки України вже враховано 3,8 млрд євро надходжень від іммобілізованих російських активів.

    Таким чином, принцип використання російських грошей для України вже фактично працює. Головна суперечка тепер полягає в тому, наскільки далеко готові піти партнери — обмежитися доходами чи знайти механізм використання самого тіла заблокованих активів.

    Європа шукає юридичний механізм

    Наприкінці 2025 року Європейська рада зафіксувала важливий принцип: російські активи мають залишатися іммобілізованими доти, доки Росія не припинить агресію та не компенсує завдані Україні збитки.

    Паралельно ЄС продовжив роботу над так званою репараційною позикою, яка може бути пов’язана з грошовими залишками заморожених російських активів.

    На період пошуку такого рішення Євросоюз погодив для України окремий кредит у розмірі 90 млрд євро на 2026–2027 роки.

    Важливою є умова його погашення: Україна повинна буде повертати цей кредит після отримання репарацій. До того часу російські активи залишатимуться заблокованими, а Євросоюз зберігає за собою право використати їх для погашення позики відповідно до міжнародного та європейського права.

    Станом на літо 2026 року за цією програмою Україні вже було виплачено 8,1 млрд євро.

    Бельгія залишається ключовою країною в дискусії

    Окремо Сибіга відзначив роль Бельгії у підтримці України.

    Саме бельгійська юрисдикція має особливе значення в дискусії про російські резерви, оскільки там зосереджена значна частина іммобілізованих коштів РФ.

    Для Києва позиція Брюсселя тому має не лише політичне, а й практичне значення.

    Водночас європейські країни побоюються юридичних наслідків прямої конфіскації суверенних резервів, можливих судових позовів та наслідків для довіри до європейської фінансової системи.

    Саме ці ризики значною мірою пояснюють, чому після більш ніж чотирьох років повномасштабної війни більша частина російських активів залишається саме замороженою, а не конфіскованою.

    Ціна відбудови продовжує зростати

    Аргументація України при цьому стає дедалі сильнішою через збільшення масштабів руйнувань.

    Ще за оцінкою станом на кінець 2024 року потреби України у відновленні становили 524 млрд доларів.

    Через рік показник збільшився майже до 588 млрд доларів.

    Безпосередня шкода фізичним активам станом на кінець 2025 року перевищила 195 млрд доларів. Найбільше постраждали житловий сектор, транспорт та енергетика.

    Лише в енергетиці кількість пошкоджених або зруйнованих активів за рік збільшилася приблизно на 21%, а потреби транспортного сектору суттєво зросли через атаки на залізничну та портову інфраструктуру.

    При цьому оцінка охоплює ситуацію лише до 31 грудня 2025 року. Всі руйнування, яких Росія завдала протягом 2026 року, у цю цифру не входять.

    Тому фактична вартість майбутнього відновлення України вже може бути вищою.

    Київ хоче перейти від доходів до самих російських коштів

    Заява Сибіги фактично демонструє, що для України використання лише відсотків від заморожених резервів є недостатнім.

    Йдеться про принципово більший ресурс — можливість спрямувати на потреби України безпосередньо російські кошти.

    На цьому Київ наполягає не лише через дефіцит фінансування, а й виходячи з принципу відповідальності агресора: витрати на наслідки війни, на думку української влади, мають лягати передусім на Росію, а не на українських чи європейських платників податків.

    Поки остаточного міжнародного механізму конфіскації основної суми немає. Проте ЄС уже використовує доходи від російських резервів, зберігає самі активи заблокованими та працює над юридичними конструкціями, які можуть пов’язати їх із майбутніми репараціями Україні.

    Саме тому Київ збирається посилювати дипломатичний тиск.

    За словами Сибіги, Україна активно обговорюватиме питання в європейських і неєвропейських столицях та домагатиметься «чітких конкретних рішень».

    Для країни, потреби у відновленні якої ще наприкінці 2025 року оцінювалися майже у 588 млрд доларів і продовжують зростати з кожною новою російською атакою, питання доступу до російських грошей стає не лише питанням справедливості, а й одним із ключових джерел фінансування майбутньої відбудови.

  • Заморожені активи РФ можуть передати під контроль ЄС

    Заморожені активи РФ можуть передати під контроль ЄС

    Колишні високопосадовці Німеччини, Франції та США закликали Європейський Союз передати заморожені російські активи, що зберігаються в бельгійському депозитарії Euroclear, під управління спеціально створеної структури ЄС. На їхню думку, такий крок дозволить зменшити ризики для Бельгії та водночас використати російські кошти для посилення позицій України.

    Про це повідомляє Frankfurter Allgemeine Zeitung.

    Йдеться про близько 210 млрд євро активів Центрального банку Росії, які були заморожені в Європейському Союзі після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Значна частина цих коштів перебуває саме в Euroclear у Бельгії.

    За даними видання, наприкінці 2025 року Бельгія виступила проти прямої передачі заморожених російських активів Україні. Однією з головних причин стали побоювання щодо можливих юридичних та фінансових наслідків для країни, якщо Росія спробує домогтися компенсації або вжити інших заходів у відповідь.

    Замість використання самого тіла заморожених активів Євросоюз погодив для України кредит у розмірі 90 млрд євро на 2026–2027 роки. При цьому витрати, пов’язані з обслуговуванням такого фінансування, зрештою покладаються на європейські бюджети.

    Тепер колишні представники влади трьох країн запропонували альтернативний механізм, який, на їхню думку, може дозволити використати російські кошти без того, щоб Бельгія залишалася єдиною стороною, яка несе основні ризики.

    Ініціаторами пропозиції стали колишня міністерка оборони Німеччини та екслідерка Християнсько-демократичного союзу Аннегрет Крамп-Карренбауер, колишня міністерка Франції з європейських справ Наталі Луазо та Даліп Сінгх — колишній заступник радника з національної безпеки США та експерт із санкцій, який працював в адміністрації президента Джо Байдена.

    У спільній заяві вони закликали ЄС негайно передати заморожені кошти Центрального банку РФ новому адміністратору, який діятиме від імені Європейського Союзу.

    На їхню думку, це дозволить позбавити Бельгію статусу держави, яка фактично сама відповідає за значну частину російських активів і потенційні наслідки їхнього використання.

    «Європейський союз має негайно передати заморожені кошти Центрального банку Росії новому адміністратору ЄС. Тоді Бельгії більше не доведеться боятися “російського примусу”», — йдеться у заяві.

    Ідея полягає у тому, щоб централізувати управління активами на рівні Євросоюзу. У такому разі відповідальність за рішення щодо їх використання була б розподілена між країнами-членами, а не концентрувалася переважно на Бельгії.

    Одним із головних аргументів колишніх чиновників є зміна політичної ситуації навколо війни. Вони вважають, що зараз існує певне «вікно можливостей» для ухвалення рішення щодо російських активів.

    На їхню думку, російська економіка дедалі сильніше відчуває наслідки війни та міжнародних санкцій, тоді як Україна та її союзники повинні продовжувати пошук ресурсів для підтримки української оборони.

    Крамп-Карренбауер вважає, що передача російських активів під контроль ЄС могла б посилити переговорні позиції України.

    За її словами, якщо Росія побачить, що Україна та її союзники отримують додатковий довгостроковий ресурс для продовження опору, Москва може переглянути розрахунок на те, що західна підтримка Києва рано чи пізно припиниться.

    «Якщо ЄС зараз передасть російські активи Києву, Путін зрозуміє, що продовжувати так само, поки в України та її союзників не закінчаться гроші, безнадійно. Це може підвищити його готовність погодитися на припинення вогню», — пояснила вона.

    Ще одним аргументом є майбутня потреба України у фінансуванні. Кредит ЄС на 90 млрд євро розрахований на 2026 та 2027 роки, однак після його використання питання подальшої фінансової підтримки Києва знову стане критичним.

    Автори пропозиції вважають, що відкладання рішення щодо заморожених російських активів може послабити позиції України у майбутньому.

    Якщо європейські країни не знайдуть довгострокового механізму фінансування, Росія, на їхню думку, може отримати додатковий стимул затягувати війну в очікуванні скорочення західної допомоги.

    Саме тому колишні чиновники пропонують ухвалити рішення щодо активів зараз, коли ЄС ще має можливість визначити правила їхнього використання.

    Окремо автори заяви звертають увагу на майбутні президентські вибори у Франції.

    Вони побоюються, що після завершення президентського терміну Еммануеля Макрона зовнішньополітичний курс Франції може змінитися, а нове керівництво країни може займати менш прихильну до України позицію.

    Серед потенційних політичних сил, які можуть вплинути на французьку політику, згадується «Національне об’єднання» Марін Ле Пен.

    «Існує небезпека того, що Франція може перестати бути одним із найважливіших союзників України після Макрона», — сказала Крамп-Карренбауер.

    На її думку, саме тому рішення щодо російських активів варто ухвалити до того, як політична ситуація в ключових країнах Європи може змінитися.

    Ще один аргумент стосується політики США та президента Дональда Трампа.

    Крамп-Карренбауер звернула увагу на можливість використання заморожених російських активів у потенційних американсько-російських домовленостях.

    У публікації йдеться про неофіційний мирний план із 28 пунктів, який, за повідомленнями, міг обговорюватися переговорниками восени 2025 року. Зокрема, у 14-му пункті нібито передбачалося використання 100 млрд доларів із заморожених російських активів для відновлення України під американським управлінням. Частина прибутку від таких інвестицій мала б надходити США, а інша частина коштів могла бути спрямована на спільні американсько-російські проєкти.

    Крамп-Карренбауер припустила, що якщо ЄС візьме заморожені активи під власний контроль, це унеможливить їхнє використання в інших домовленостях без погодження з європейськими країнами.

    «Дехто каже, що Трамп хоче використати ці гроші для фінансування угод між Америкою та Росією. Якщо ж ЄС візьме їх під свій контроль зараз, то вони будуть захищені від доступу Путіна або Трампа», — зазначила вона.

    На її думку, це також може посилити позиції європейців та України під час майбутніх переговорів про завершення війни.

    Окремо автори пропозиції згадують внутрішньополітичну ситуацію в Німеччині.

    Вони вважають, що використання заморожених російських активів для фінансування підтримки України могло б послабити аргументи ультраправої «Альтернативи для Німеччини».

    Представники цієї політичної сили регулярно критикують допомогу Україні та заявляють, що німецькі платники податків не повинні фінансувати війну, яка безпосередньо не стосується Німеччини.

    Якщо ж значна частина фінансування української оборони та відновлення здійснюватиметься за рахунок російських активів, урядам європейських країн буде простіше пояснювати виборцям необхідність підтримки Києва.

    Водночас Європейський Союз уже використовує прибутки, отримані від заморожених російських активів, для підтримки України.

    Раніше глава Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що ЄС направить Україні 1,4 млрд євро доходів від заморожених російських активів. За її словами, ці кошти мають бути спрямовані, зокрема, на оборонні потреби України.

    Однак використання самих активів Центрального банку РФ залишається значно складнішим юридичним і політичним питанням. Саме тому пропозиція створити окремого адміністратора ЄС покликана знайти механізм, який дозволив би розподілити ризики між державами-членами та водночас забезпечити Україні доступ до значно більшого фінансового ресурсу.

    Таким чином, питання заморожених російських активів може знову опинитися в центрі європейських дискусій. Йдеться про сотні мільярдів євро, які потенційно можуть суттєво вплинути на здатність України продовжувати оборону та фінансувати відновлення. Водночас остаточне рішення залежатиме від готовності країн ЄС погодитися на механізм, який дозволить використати ці кошти без створення неприйнятних юридичних і фінансових ризиків для окремих держав.

  • У Бельгії запровадять платний проїзд дорогами

    У Бельгії запровадять платний проїзд дорогами

    Уряд Бельгії готується запровадити нову систему оплати за користування автомобільними дорогами, яка передбачає обов’язкове придбання дорожньої віньєтки для всіх водіїв. Нові правила поширюватимуться не лише на громадян країни, а й на іноземців, які в’їжджатимуть до Бельгії власним транспортом або транзитом перетинатимуть її територію. Таким чином держава планує змінити підхід до фінансування дорожньої інфраструктури та водночас стимулювати використання екологічніших автомобілів.

    Про це повідомляє агентство Belga News.

    За попередніми планами, нова система має набути чинності з 1 травня. Водночас остаточний запуск залежить від завершення переговорів між трьома автономними регіонами Бельгії — Фландрією, Валлонією та Брюссельським столичним регіоном. Саме ці адміністративні одиниці повинні остаточно узгодити всі юридичні та фінансові аспекти реформи.

    Запровадження дорожньої віньєтки стане можливим після набуття чинності спеціальної угоди про співпрацю між трьома регіонами країни. За інформацією бельгійських ЗМІ, сторони вже погодили більшість положень документа. На фінальному етапі залишилося визначити лише механізм розподілу коштів, які надходитимуть від продажу віньєток.

    Очікується, що після досягнення остаточної домовленості бельгійська влада офіційно представить нову систему оплати за користування дорогами та розпочне її практичне впровадження.

    Однією з головних особливостей реформи стане те, що розмір плати залежатиме від екологічних характеристик транспортного засобу. Зокрема, при визначенні вартості віньєтки враховуватиметься рівень викидів вуглекислого газу (CO₂).

    Такий підхід відповідає екологічній політиці Європейського Союзу, яка передбачає заохочення громадян до використання менш шкідливого для довкілля транспорту та поступове скорочення кількості автомобілів із високими викидами.

    Для автомобілів із нульовим рівнем викидів, насамперед електромобілів, річна віньєтка коштуватиме 90 євро.

    Власники автомобілів, які відповідають щонайменше екологічному стандарту Євро-4, сплачуватимуть 100 євро на рік.

    Найдорожчий тариф встановлять для транспортних засобів із найвищими показниками шкідливих викидів. Для таких автомобілів річна вартість користування дорогами становитиме 125 євро.

    Таким чином уряд прагне зробити використання більш екологічних автомобілів фінансово вигіднішим порівняно зі старішими транспортними засобами, які сильніше забруднюють атмосферу.

    Окрім річної віньєтки, влада планує запропонувати кілька короткострокових варіантів оплати. Водії зможуть придбати дозвіл на один день, десять днів, один місяць або два місяці.

    Такий формат покликаний зробити нову систему більш зручною для туристів, іноземних водіїв, міжнародних перевізників і громадян інших країн, які відвідуватимуть Бельгію на короткий період або використовуватимуть її територію для транзиту.

    Нові правила однаково стосуватимуться як бельгійських громадян, так і іноземців. Це означає, що всі водії, незалежно від країни реєстрації автомобіля, повинні будуть придбати відповідну віньєтку для законного користування автомагістралями та регіональними дорогами Бельгії.

    Влада розраховує, що впровадження нової системи забезпечить стабільне джерело фінансування для ремонту, модернізації та розвитку дорожньої мережі. Крім того, очікується, що диференційовані тарифи залежно від рівня викидів сприятимуть оновленню автопарку та популяризації екологічного транспорту.

    Запровадження віньєток також наблизить Бельгію до практики, яка вже давно використовується в багатьох країнах Європи. Аналогічні системи оплати за користування дорогами діють, зокрема, в Австрії, Чехії, Словаччині, Угорщині, Словенії, Болгарії, Румунії та Швейцарії. У більшості цих держав водії також можуть придбати віньєтки на різні строки — від одного дня до року.

    Фахівці зазначають, що останніми роками дедалі більше європейських країн переглядають механізми фінансування дорожньої інфраструктури, прагнучи поєднати їх із кліматичною політикою та принципом «забруднювач платить». Саме тому вартість користування дорогами дедалі частіше залежить не лише від типу транспортного засобу, а й від його впливу на довкілля.

    Якщо три бельгійські регіони остаточно погодять усі деталі реформи найближчим часом, уже з 1 травня нова система стане обов’язковою для всіх водіїв. Це означатиме, що перед поїздкою до Бельгії автомобілістам необхідно буде заздалегідь придбати відповідну дорожню віньєтку або оформити її після в’їзду до країни відповідно до нових правил.

  • 144 загадкові польоти і жодного перехоплення: як Росія випробовувала оборону Європи біля ядерних баз

    144 загадкові польоти і жодного перехоплення: як Росія випробовувала оборону Європи біля ядерних баз

    Росія, ймовірно, протягом майже півтора року проводила масштабну кампанію повітряної розвідки над стратегічними військовими та ядерними об’єктами країн Європи, використовуючи безпілотники, які запускалися з суден так званого “тіньового флоту”. До такого висновку дійшли експерти Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS), результати роботи яких опублікувало британське видання The Guardian.

    За даними дослідження, аналітики проаналізували 144 підозрілі інциденти із безпілотниками, зафіксовані в більш ніж десяти європейських країнах у період із кінця 2024 року до першої половини 2026 року. Найбільше випадків було зареєстровано у Великій Британії, Франції, Німеччині, Бельгії, Нідерландах, Данії та Ірландії. Усі вони мають схожі ознаки та можуть бути частиною єдиної координованої операції російських спецслужб.

    Автори звіту зазначають, що головною особливістю цієї кампанії стала майже повна безкарність її виконавців. Попри численні польоти над військовими базами, аеродромами, портами та критичною інфраструктурою, жоден із безпілотників не був збитий або захоплений західними військовими. Це, на думку дослідників, продемонструвало серйозні прогалини у системах протиповітряної оборони країн НАТО, які традиційно орієнтовані на боротьбу з літаками, крилатими чи балістичними ракетами, але виявилися недостатньо готовими до масового використання невеликих малопомітних дронів.

    Серед ключових об’єктів, які, за оцінкою експертів, стали цілями російської розвідки, називають британську авіабазу RAF Lakenheath, де у 2025 році були розгорнуті американські ядерні боєприпаси. Також безпілотники неодноразово помічали поблизу французької бази атомних підводних човнів Île Longue, де базується морська складова французьких ядерних сил стримування. Аналогічні інциденти фіксувалися над авіабазами Kleine-Brogel у Бельгії та Volkel у Нідерландах, де також зберігається американська ядерна зброя.

    Окрім військових баз, дрони регулярно з’являлися поблизу цивільних аеропортів та інших важливих інфраструктурних об’єктів. Одним із найгучніших випадків стало тимчасове закриття аеропорту Копенгагена у вересні 2025 року після серії повідомлень про невідомі безпілотники. Подібні інциденти відбувалися також у Німеччині та низці інших європейських держав.

    Особливу увагу дослідники приділяють способу запуску цих безпілотників. За їхніми висновками, Росія використовувала для цього судна так званого “тіньового флоту” — танкери та вантажні кораблі, які часто працюють із вимкненими системами автоматичної ідентифікації (AIS) та використовуються Москвою для обходу міжнародних санкцій. Такі судна могли виступати не лише платформами для запуску безпілотників, а й виконувати функції ретрансляторів сигналу або кораблів для їхнього повернення після завершення місії.

    Одним із найважливіших доказів цієї версії стало затримання французькими військовими танкера Boracay восени 2025 року. Під час перевірки судна на його борту виявили двох громадян Росії, пов’язаних із приватною військовою компанією Moran Security Group, а також капітана з Китаю. Експерти IISS вважають цей випадок важливим підтвердженням використання цивільних суден у військово-розвідувальних операціях Росії.

    Співавтор дослідження, старший науковий співробітник IISS Чарлі Едвардс, наголосив, що аналіз численних інцидентів дозволяє з високою ймовірністю говорити про централізовану кампанію, організовану Кремлем. За його словами, російська операція переслідувала одразу кілька цілей: збір розвідувальної інформації про ядерні об’єкти НАТО, вивчення маршрутів військової логістики, тестування швидкості реагування систем ППО, а також психологічний і економічний тиск на країни Заходу.

    У звіті також зазначається, що найбільша активність таких польотів припала на осінь 2025 року, коли кількість зафіксованих інцидентів різко зросла. Водночас у 2026 році інтенсивність кампанії помітно знизилася після того, як європейські військово-морські сили почали активніше затримувати судна російського “тіньового флоту” та посилили контроль над морськими маршрутами.

    Попри це, експерти попереджають, що проблема залишається актуальною. На їхню думку, Росія продемонструвала здатність використовувати недорогі цивільні технології для проведення складних розвідувальних операцій практично без ризику негайної відповіді. Саме тому країнам НАТО рекомендують переглянути існуючі підходи до протидії малорозмірним безпілотникам, посилити захист стратегічної інфраструктури та вдосконалити координацію між військовими й цивільними службами.

    Дослідники наголошують, що нинішня система безпеки Альянсу була створена для відбиття традиційних повітряних загроз, однак сучасні гібридні операції, у яких використовуються дешеві безпілотники, цивільні судна та приховані методи ведення розвідки, потребують зовсім інших підходів. Саме тому звіт IISS уже називають одним із найважливіших досліджень про нові форми російської гібридної війни проти Європи.

  • Бельгія передасть Україні бойові F-16 цього року

    Бельгія передасть Україні бойові F-16 цього року

    Бельгія цього року передасть Україні сім винищувачів F-16, з яких три будуть у повністю бойовому стані та зможуть виконувати завдання у повітряному просторі, тоді як ще чотири літаки будуть використані як донори запчастин для підтримки технічної справності авіапарку. Про це заявив міністр оборони Бельгії Theo Francken, підкресливши, що це рішення є частиною поступового розширення військової допомоги Україні в умовах триваючої війни з Росією та зростаючих потреб у посиленні протиповітряної оборони.

    За словами бельгійського міністра, передача літаків не є одноразовим жестом, а вписується у ширшу стратегію поступового оновлення авіаційного флоту самої Бельгії. Оскільки країна переходить на більш сучасні винищувачі F-35, частина наявних F-16 поступово виводиться з експлуатації, що створює можливість передавати їх союзникам, зокрема Україні. Франкен наголосив, що цей процес відбуватиметься поетапно і залежатиме від темпів отримання нових літаків для бельгійських Повітряних сил, але загальна політична воля до підтримки України залишається незмінною.

    Окремо міністр підкреслив, що навіть ті F-16, які вже наближаються до завершення свого життєвого циклу, залишаються важливими для української оборони. За його словами, ці літаки довели свою ефективність у протидії повітряним загрозам, зокрема в перехопленні російських дронів-камікадзе та крилатих ракет, які регулярно використовуються Росією для ударів по критичній інфраструктурі та цивільних об’єктах України. Саме тому частина переданих літаків буде придатною до бойового використання, тоді як інша частина забезпечить безперебійну технічну підтримку вже наявних систем.

    Рішення Бельгії також свідчить про коригування попередніх планів, адже спочатку йшлося про передачу меншої кількості літаків і переважно у вигляді запасних частин у більш віддаленій перспективі. Тепер же, за словами Франкена, уряд країни готовий прискорити процес і включити до пакета допомоги бойові літаки, які можуть бути інтегровані в систему оборони України вже найближчим часом.

    У Бельгії наразі перебуває понад сорок винищувачів F-16, і їх поступове виведення з експлуатації відкриває додаткові можливості для міжнародної військової допомоги. Водночас цей процес потребує ретельного планування, оскільки країна повинна зберігати власні оборонні спроможності, включаючи участь у місіях НАТО та виконання зобов’язань у сфері повітряної безпеки.

    В українському контексті передача F-16 має стратегічне значення, оскільки посилює можливості Повітряних сил у протидії російським ракетним та дроновим атакам, а також поступово наближає Україну до формування більш інтегрованої системи західного зразка в авіаційній сфері. Раніше союзники неодноразово наголошували, що саме винищувачі цього типу можуть стати одним із ключових елементів багаторівневої протиповітряної оборони України.

    Таким чином, нове рішення Бельгії фактично поєднує дві цілі: підтримку України в умовах війни та одночасну модернізацію власних збройних сил. У найближчі роки очікується, що подібні передачі можуть продовжитися, якщо процес переходу на F-35 відбуватиметься без затримок, а політична підтримка таких рішень залишатиметься стабільною серед бельгійського керівництва та союзників по НАТО.