Golosnovinua.com

Позначка: Білорусь

  • Латвія закрила єдиний пункт пропуску з Білоруссю

    Латвія закрила єдиний пункт пропуску з Білоруссю

    Латвія фактично закрила сухопутний кордон із Білоруссю після того, як увечері 31 липня припинив роботу пункт пропуску «Патернієкі» — єдиний діючий автомобільний перехід між двома країнами. Офіційною причиною назвали технічний збій інформаційних систем, через який прикордонники тимчасово не можуть проводити контроль громадян і транспорту.

    Про закриття повідомив міністр внутрішніх справ Латвії Яніс Домбрава. Він закликав людей, які ще не повернулися до країни, використовувати альтернативні маршрути. За даними латвійського суспільного мовника LSM, проблеми виникли саме на пункті «Патернієкі»: збій торкнувся інформаційних систем, необхідних для проведення прикордонного контролю. Причина технічної несправності на момент повідомлення залишалася невідомою, як і час, необхідний для відновлення роботи.

    Ситуація має особливе значення, оскільки «Патернієкі» останнім часом залишався фактично єдиним відкритим автомобільним пунктом на латвійсько-білоруському кордоні. Інший великий перехід — «Сілене» — Латвія закрила ще у 2023 році на тлі різкого зростання нелегальної міграції, яку Рига пов’язувала з діями білоруської влади.

    Саме тому навіть тимчасова зупинка роботи «Патернієкі» фактично означає різке обмеження прямого автомобільного сполучення між Латвією та Білоруссю.

    Водночас технічна несправність сталася на тлі вже загостреної безпекової ситуації. Ще 30 липня Домбрава закликав жителів Латвії утриматися від поїздок до Білорусі або повернутися додому, якщо вони вже перебувають там. Міністр прямо пов’язував ризики з «гібридною міграційною війною», яку, за оцінкою латвійської влади, веде Мінськ.

    Латвія вже кілька років перебуває під серйозним міграційним тиском на східному кордоні. На початку липня уряд продовжив режим посиленої охорони кордону з Білоруссю до кінця 2026 року та виділив додаткові 835 тисяч євро для фінансування роботи прикордонних і правоохоронних структур.

    За офіційними даними, лише від початку 2026 року латвійські прикордонники не дозволили незаконно перетнути кордон уже понад 7,4 тисячі людей. Для порівняння, протягом усього 2025 року було зафіксовано понад 12 тисяч таких спроб.

    Масштаб проблеми добре ілюструють окремі дні. Наприклад, 22 травня латвійські прикордонники за одну добу розвернули 167 мігрантів, які намагалися незаконно потрапити до країни з території Білорусі.

    У Латвії та інших країнах Балтії вважають, що цей потік має не лише міграційний, а й політичний характер. Європейські держави з 2021 року звинувачують режим Олександра Лукашенка у використанні мігрантів як інструменту тиску на зовнішній кордон ЄС. Суть звинувачень полягає в тому, що Мінськ нібито сприяє прибуттю громадян третіх країн до Білорусі, після чого вони намагаються незаконно потрапити до Польщі, Литви та Латвії.

    Через загострення ситуації сусідні країни починають координувати дії.

    Латвійський суспільний мовник повідомляв, що Естонія та Литва вирішили направити додаткових прикордонників на допомогу Латвії. Це має посилити охорону зовнішнього кордону Європейського Союзу на ділянках, де тиск мігрантів зараз найбільший.

    Проблема вже виходить за межі самої Латвії. У Литві останніми тижнями навіть обговорювали можливість тимчасового відновлення внутрішнього прикордонного контролю на кордоні з Латвією через так звану вторинну міграцію. За даними LRT, кількість мігрантів, які потрапляють із Білорусі до Латвії, а потім намагаються рухатися далі через Литву, порівняно з першою половиною минулого року зросла у чотири рази.

    Для країн Балтії ця ситуація створює одразу кілька проблем: додаткове навантаження на прикордонні служби, необхідність посилення фізичної інфраструктури кордону та ризик використання міграційних потоків у ширших гібридних операціях.

    На цьому тлі закриття «Патернієкі» хоча й пояснюється технічною несправністю, відбулося у надзвичайно чутливий момент.

    Латвійська влада поки не заявляла, що нинішній збій пов’язаний із диверсією чи кібератакою. Навпаки, офіційно йдеться саме про технічну проблему інформаційних систем. Тому робити висновки про навмисне втручання без доказів підстав немає.

    Прикордонна служба пообіцяла повідомляти про зміни та відновлення роботи через офіційні канали. До цього часу громадянам рекомендують планувати подорожі іншими маршрутами.

    Таким чином, формально причиною закриття латвійсько-білоруського кордону став збій на пункті «Патернієкі». Проте подія сталася на тлі значно ширшої кризи: Латвія переживає нову хвилю нелегальної міграції з білоруського напрямку, продовжує посилений режим охорони кордону, а сусідні країни вже залучають додаткові сили для допомоги.

    Саме цей фон робить навіть технічне закриття останнього діючого пункту пропуску набагато важливішою подією, ніж звичайна несправність прикордонної системи.

  • “Орєшнік” майже повністю став російсько-білоруським

    “Орєшнік” майже повністю став російсько-білоруським

    Росія майже повністю відмовилася від використання іноземних компонентів під час виробництва балістичної ракети середньої дальності “Орєшнік”. Наразі основу її елементної бази становлять комплектуючі російського та білоруського виробництва. Про це журналістам повідомив радник президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк.

    За його словами, аналіз уламків ракети свідчить про суттєву зміну структури виробництва російського озброєння. Під час демонстрації фрагментів “Орєшніка” та крилатої ракети “Бандероль” Власюк зазначив, що в новій балістичній ракеті вже налічується понад тисячу компонентів, виготовлених у Росії, а ще приблизно сотня деталей має білоруське походження.

    Як пояснив радник президента, більшість виявлених комплектуючих були вироблені у 2023–2025 роках, що свідчить про безперервне функціонування російського військово-промислового комплексу попри санкційний тиск Заходу.

    “Основна частина виготовлена в 2023–24 роках, є 2025 рік. Тобто вони випускають прямо зараз якісь речі свої”, – зазначив Власюк.

    За його словами, такі результати свідчать про те, що Росія практично досягла самодостатності у виробництві “Орєшніка” та вже майже не залежить від імпортних комплектуючих, які раніше були одним із найбільш уразливих місць російської оборонної промисловості.

    Окрему увагу Власюк звернув на бойову частину ракети. Він продемонстрував журналістам елементи кінетичного заряду та зазначив, що ракета містить 36 уражаючих елементів, які, ймовірно, виготовлені з вольфраму. Саме такі елементи призначені для завдання максимальної шкоди після ураження цілі.

    Представник Офісу президента наголосив, що результати дослідження уламків вкотре демонструють необхідність посилення санкцій не лише проти Росії, а й проти підприємств у Білорусі, які продовжують брати участь у виробництві компонентів для російського озброєння.

    Поява значної кількості білоруських деталей у сучасній російській ракеті також свідчить про дедалі тіснішу інтеграцію військово-промислових комплексів Москви та Мінська. Це означає, що санкційний тиск має охоплювати весь виробничий ланцюг, а не лише російські підприємства.

    Раніше українські фахівці повідомляли, що балістичні ракети “Орєшнік” можуть відхилятися від заданої цілі на десятки кілометрів через можливі недоліки систем наведення. Водночас в американському Інституті вивчення війни (ISW) припускали, що регулярні заяви Кремля про можливість нових ударів із застосуванням “Орєшніка” можуть бути частиною інформаційно-психологічної кампанії, спрямованої на залякування України та її партнерів.

    Відомо також, що пуски цих ракет здійснюються з російського полігону “Капустин Яр”, розташованого поблизу кордону з Казахстаном. Саме звідти Росія проводить випробування та бойові запуски новітнього ракетного озброєння. Попри масштабні інвестиції у військову сферу, населені пункти поблизу полігону, за даними журналістів, залишаються депресивними та перебувають у складному соціально-економічному становищі.

  • Без засудження війни — в’їзд заборонять: Литва готує нові санкції проти росіян і білорусів

    Без засудження війни — в’їзд заборонять: Литва готує нові санкції проти росіян і білорусів

    Міністерство закордонних справ Литви запропонувало розширити національні санкції проти громадян Росії та Білорусі. Нові обмеження передбачають заборону на придбання нерухомості біля стратегічних і військових об’єктів, а також відмову у в’їзді особам, які підтримують російську агресію проти України.

    Йдеться поки що саме про законодавчу пропозицію, а не про вже запроваджені правила. Литовське МЗС хоче, щоб відповідні поправки набули чинності з 1 січня 2027 року.

    Обмеження можуть поширити на російських і білоруських діячів культури, освіти, науки, спорту, мистецтва та індустрії розваг. Перед в’їздом до Литви для участі у концертах, змаганнях, навчальних або інших публічних заходах вони повинні будуть підписати декларацію із засудженням російської агресії та визнанням суверенітету й територіальної цілісності України в міжнародно визнаних кордонах.

    Відмова від підписання документа стане підставою для недопуску до країни. Аналогічне рішення можуть ухвалити щодо осіб, які прямо або опосередковано підтримують війну, брали участь у заходах на окупованих Росією територіях України або сприяють репресіям проти громадянського суспільства в Росії та Білорусі.

    У литовському МЗС пояснили, що зміни необхідні для створення єдиних і зрозумілих критеріїв. Наразі рішення щодо участі громадян РФ і Білорусі у культурних, наукових чи спортивних заходах можуть ухвалювати різні установи й органи місцевого самоврядування.

    Відомство хоче запобігти ситуаціям, коли публічні події використовуються для поширення російської пропаганди, спотворення історії або впливу на литовське суспільство.

    Окремий блок пропозицій стосується нерухомості. Громадянам Росії та Білорусі, які мають дозвіл на проживання у Литві, можуть заборонити купувати об’єкти поблизу військових полігонів і територій, важливих для національної безпеки.

    Таким способом литовська влада прагне зменшити ризики стеження, диверсій або іншого впливу поблизу критичної інфраструктури. Водночас точний перелік територій і відстань, у межах якої діятиме заборона, мають визначити під час подальшого опрацювання законопроєкту.

    Литва вже неодноразово запроваджувала національні обмеження проти громадян Росії та Білорусі через повномасштабну війну проти України. Країна також виступає за недопуск представників держав-агресорів до міжнародних спортивних і культурних заходів, якщо вони не засуджують агресію Кремля.

    Остаточне рішення щодо нових санкцій має ухвалити парламент Литви. До цього часу запропоновані обмеження не є чинними.

  • Лукашенко пригрозив «неробам» автоматами й службою біля України: кого хоче відправити на кордон

    Лукашенко пригрозив «неробам» автоматами й службою біля України: кого хоче відправити на кордон

    Олександр Лукашенко пригрозив відправляти до армії та на кордон з Україною білоруських працівників і чиновників, які, на його думку, не справляються зі своїми обов’язками або порушують трудову дисципліну. Для таких людей білоруський правитель запропонував організувати коротку військову підготовку, після якої їх начебто можна буде передавати у розпорядження Сил спеціальних операцій.

    Заява прозвучала 21 липня під час загальнореспубліканської селекторної наради, присвяченої проведенню збиральної кампанії 2026 року. Офіційний сайт Лукашенка опублікував стенограму, у якій підтверджено, що він доручив передати відповідну вказівку міністру оборони Білорусі Віктору Хреніну.

    Під час обговорення нестачі працівників і порушень дисципліни Лукашенко заявив, що замість застосування жорсткіших адміністративних заходів людей, які «не вміють працювати», можна відправляти до війська.

    «Попросіть Хреніна, доручення йому моє передайте: усіх, хто не вміє працювати, — в армію і на південний кордон. У ліс», — сказав він.

    Під південним кордоном Лукашенко мав на увазі білорусько-українську ділянку. Він також підтвердив, що вздовж неї за його наказом розосереджені підрозділи Сил спеціальних операцій Білорусі. За словами Лукашенка, військові перебувають там у складних польових умовах — у лісах, де стикаються з комахами та іншими побутовими труднощами.

    Білоруський правитель запропонував після нетривалої підготовки направляти туди працівників, які провинилися. Він заявив, що нібито достатньо одного тижня, щоб навчити людину користуватися гранатометом або кулеметом, після чого її можна передавати у розпорядження підрозділів спеціального призначення.

    Водночас із оприлюдненої заяви не зрозуміло, чи йдеться про реальну зміну порядку комплектування білоруської армії, чи лише про чергову публічну погрозу, якою Лукашенко намагався дисциплінувати керівників підприємств та аграрних працівників. Жодного нормативного документа, указу або офіційно затвердженого механізму такого направлення до війська на момент заяви не оприлюднювали.

    Окремо не пояснюється, кого саме білоруська влада зможе вважати людиною, яка «не вміє працювати», хто ухвалюватиме відповідне рішення та чи стосуватиметься воно громадян, які вже проходили військову службу. Лукашенко лише наголосив, що покарання може поширюватися як на звичайних працівників, так і на посадовців різного рівня.

    Заява прозвучала в контексті збиральної кампанії. Під час наради Лукашенко вимагав від керівників господарств особисто контролювати проведення жнив і не керувати процесом лише з кабінетів. Офіційне білоруське агентство БелТА також повідомило, що основною темою зустрічі було управління сільськогосподарськими роботами та відповідальність керівників за їхні результати.

    Лукашенко не вперше використовує армію та службу у складних умовах як форму публічного залякування чиновників або працівників. Його виступи на господарських нарадах часто супроводжуються погрозами звільненнями, кримінальними справами або направленням на важкі роботи. Проте цього разу заява привернула особливу увагу через згадку українського кордону та розміщених там білоруських Сил спеціальних операцій.

    Після заяви про відправлення «нероб» до армії Лукашенко вкотре запевнив, що Білорусь нібито не планує нападати на сусідні держави. Він заявив, що присутність підрозділів біля України начебто пов’язана виключно із забезпеченням безпеки самої Білорусі.

    «Це не означає, що ми на когось збираємося нападати. Ми ні на кого не нападаємо, ми забезпечуємо свою безпеку», — стверджував він.

    Такі запевнення Мінська лунають на тлі збереження напруженості на українсько-білоруському кордоні. У червні 2026 року президент України Володимир Зеленський заявляв, що на території Білорусі розміщене обладнання, яке Росія може використовувати для наведення ударів по Україні. Він закликав Лукашенка прибрати або вимкнути його та попередив, що Київ може вжити заходів самостійно. Reuters зазначало, що незалежно перевірити ці твердження на той момент не вдалося.

    Україна також посилювала оборонні рубежі на північному напрямку через побоювання щодо подальшого втягування Білорусі у російську агресію. За даними західних медіа, на білоруській території розвивається інфраструктура, яку Росія потенційно може використовувати для розвідувальних або ударних операцій. Водночас ознак формування великого наступального угруповання, здатного найближчим часом атакувати Україну з півночі, аналітики не фіксували.

    Білорусь надала свою територію російській армії для вторгнення в Україну в лютому 2022 року. З білоруського напрямку російські підрозділи наступали на Київську та Чернігівську області, а з території країни здійснювалися ракетні й авіаційні удари. Мінськ також продовжує військову співпрацю з Москвою, проводить спільні навчання та дозволяє використовувати білоруську інфраструктуру російським військовим.

    При цьому Лукашенко неодноразово заявляв, що не хоче безпосередньо направляти білоруських військовослужбовців воювати проти України. На початку липня він стверджував, що не збирається відправляти свою армію «на бійню», а Росія нібито також не зацікавлена у прямому вступі білоруських підрозділів у війну.

    Нова заява про відправлення недисциплінованих працівників на український кордон суперечить спробам Мінська представляти військову присутність там як звичайний оборонний захід. Вона також демонструє, що кордон з Україною у внутрішній риториці білоруської влади використовується як місце покарання та служби у навмисно важких умовах.

    Водночас називати слова Лукашенка оголошенням мобілізації наразі немає підстав. Із офіційного повідомлення випливає лише те, що він публічно дав доручення міністру оборони та запропонував направляти до армії людей, яких влада визнає нездатними належно працювати. Чи перетвориться ця погроза на реальні кадрові або військові рішення, білоруське Міністерство оборони поки не повідомляло.

  • “Зуби дракона” та “кілзона”: Україна посилює оборону кордону з Білоруссю

    “Зуби дракона” та “кілзона”: Україна посилює оборону кордону з Білоруссю

    Україна продовжує масштабно укріплювати північний кордон, готуючись до можливих загроз із боку Білорусі. Державна прикордонна служба повідомила, що військовослужбовці активно облаштовують потужні оборонні рубежі, які мають унеможливити прорив противника у разі нового наступу.

    Як повідомили у ДПСУ, на найбільш загрозливих напрямках створюється так звана “кілзона” — спеціально підготовлена ділянка місцевості, де ворог у разі вторгнення має зазнати максимальних втрат ще до наближення до українських позицій. Для цього прикордонники посилюють інженерне обладнання місцевості одразу кількома видами фортифікацій.

    Зокрема, на кордоні облаштовують протитанкові рови, багаторівневі загородження з колючого дроту, а також встановлюють ряди бетонних протитанкових загороджень, відомих як “зуби дракона”. У Держприкордонслужбі наголошують, що ці споруди є лише частиною масштабної системи фортифікацій, яка покликана стримати можливу агресію з північного напрямку.

    Окрему увагу українські військові приділяють обороні водних рубежів. Роботи тривають і на островах Дніпра, де здійснюється постійне спостереження за ситуацією та контролюється будь-яка активність поблизу кордону з Білоруссю. У ДПСУ запевняють, що ситуація перебуває під повним контролем Сил оборони України.

    Посилення оборони пов’язане з тим, що Україна продовжує враховувати ризик можливого втручання Білорусі у війну на боці Росії. Після початку повномасштабного вторгнення саме з території Білорусі російські війська здійснювали наступ на Київ, тому північний напрямок залишається одним із ключових для української оборони.

    Водночас військові аналітики наразі не фіксують ознак формування ударного угруповання, яке свідчило б про підготовку до негайного наступу. Попри це українські військові продовжують зміцнювати оборонні рубежі та уважно відстежують переміщення техніки, військових підрозділів і безпілотників на суміжній території.

    У Державній прикордонній службі наголошують, що Сили оборони постійно оцінюють усі потенційні ризики та залишаються у повній бойовій готовності, щоб оперативно відреагувати на будь-які провокації чи спроби нового вторгнення з території Білорусі.

  • Путін може відкрити новий фронт: у Раді назвали найнебезпечніший напрямок

    Путін може відкрити новий фронт: у Раді назвали найнебезпечніший напрямок

    Росія після виборів до Державної думи може спробувати відкрити новий фронт проти України. Одним із найбільш імовірних напрямків називають Чернігівську область, а у разі домовленостей Кремля з Білоруссю ситуація може стати ще складнішою. Про це заявив секретар парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, полковник СБУ Роман Костенко.

    У Верховній Раді попередили про нову загрозу

    За словами Костенка, після завершення виборчої кампанії в Росії Кремль може активізувати військові дії та спробувати розширити театр бойових дій.

    Нардеп наголосив, що одним із потенційних напрямків наступу є Чернігівщина. Особливе занепокоєння викликає можливий сценарій, за якого Росія отримає підтримку Білорусі.

    «Якщо вони відкриють Чернігівський фронт, а не дай Боже ще домовляться з Білоруссю, то тих сил і засобів, які ми маємо зараз, буде далеко недостатньо. У такому разі Україні доведеться шукати додаткові ресурси для оборони», – заявив Костенко в ефірі «Київ24».

    За його словами, у разі розширення фронту Україні доведеться перерозподіляти сили та залучати додаткові резерви.

    Експерти не бачать ознак великого наступу зараз

    Водночас військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко вважає, що наразі російське угруповання у Брянській області не має достатньої чисельності для масштабної наступальної операції.

    За його оцінкою, найближчим часом загроза для Чернігівської області може проявлятися у вигляді:

    • диверсійно-розвідувальних груп;
    • локальних рейдів у прикордонній смузі;
    • спроб розширення так званої «буферної зони».

    Разом із тим експерт наголошує, що ситуація може змінюватися, тому за накопиченням російських сил необхідно постійно стежити.

    Що кажуть прикордонники

    Раніше речник Державної прикордонної служби Андрій Демченко зазначав, що Росія може спробувати здійснювати наступальні дії на Чернігівському напрямку не лише за участі Білорусі, а й із власної території.

    За його словами, саме такий сценарій нині виглядає більш реалістичним, хоча українські військові уважно контролюють ситуацію вздовж усього північного кордону.

    «Флеш»: війна переходить у нову фазу

    Паралельно радник міністра оборони України Сергій Бескрестнов («Флеш») заявив, що характер війни поступово змінюється.

    За його словами, дедалі більшого значення набувають далекобійні удари по тиловій інфраструктурі. Росія, на його думку, намагатиметься атакувати практично будь-які об’єкти на глибину до 100 кілометрів від кордону.

    Серед потенційних цілей він назвав:

    • автозаправні станції;
    • логістичні склади;
    • поштові відділення;
    • підприємства;
    • залізничну інфраструктуру;
    • електропідстанції;
    • бази будівельної та сільськогосподарської техніки.

    Водночас Бескрестнов підкреслив, що Україна також має достатній потенціал для ударів по військовій та критичній інфраструктурі Росії.

    Яка ситуація на фронті

    Попри заяви про можливе відкриття нового напрямку, основні наступальні зусилля російська армія продовжує зосереджувати на сході України.

    За даними Генерального штабу та військового командування, найбільш напруженою залишається ситуація на Лиманському, Покровському та Куп’янському напрямках. Російські війська також продовжують спроби розширити так звану буферну зону на півночі Харківської області.

    Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський раніше заявляв, що Росія не відмовилася від планів повної окупації Луганської та Донецької областей, а також прагне посилити наступальні дії у Запорізькій та Дніпропетровській областях.

    Остаточних ознак підготовки нового фронту поки немає

    Наразі заяви про можливий наступ на Чернігівщину залишаються оцінками окремих політиків і військових експертів. Офіційних повідомлень Генерального штабу ЗСУ про підготовку Росією масштабної наступальної операції саме на цьому напрямку наразі немає.

    Водночас українські військові продовжують уважно контролювати ситуацію на північному кордоні, враховуючи можливість зміни обстановки у разі перекидання російських резервів або зміни позиції Білорусі.

  • “Ультиматумів не приймемо”: Буданов розповів про війну, переговори, Польщу, Трампа і стосунки із Зеленським

    “Ультиматумів не приймемо”: Буданов розповів про війну, переговори, Польщу, Трампа і стосунки із Зеленським

    Керівник Офісу президента Кирило Буданов заявив, що Україна не погодиться на жодні територіальні поступки Росії та не прийматиме ультиматуми ні від агресора, ні від партнерів. Водночас він не виключає, що активна фаза війни може завершитися вже цього року, однак перед поверненням до переговорного процесу, за його словами, ескалація ще може наростати.

    Про це Буданов розповів в інтерв’ю РБК-Україна, де говорив про свої відносини з президентом Володимиром Зеленським, зміну балансу в Офісі президента після Андрія Єрмака, ситуацію на фронті, удари по російській логістиці, Крим, Дональда Трампа, Польщу, Білорусь і можливі сценарії завершення війни.

    Однією з ключових тем інтерв’ю стала можливість завершення активної фази війни у 2026 році. Буданов визнав, що такий шанс існує, хоча нині ситуація перейшла у фазу загострення. За його словами, навесні переговорний процес мав “дуже гарний темп”, однак зараз сторони фактично увійшли в етап ескалації. Він пояснив, що для виходу з ескалації часто потрібне її максимальне наростання, після чого може початися деескалація і повернення до діалогу.

    Водночас керівник ОП наголосив: будь-які територіальні компроміси для України неможливі. Він прямо відкинув сценарії, за якими Україна могла б погодитися на визнання втрати Криму, Донеччини, Луганщини чи окупованих частин Херсонської та Запорізької областей. Саме такий набір вимог, за словами Буданова, Москва вкладає у поняття “дух Анкоріджа” — російську інтерпретацію домовленостей після контактів на Алясці. Для Києва така логіка є неприйнятною.

    Буданов зазначив, що завершення війни залежатиме одночасно і від поля бою, і від дипломатичних кабінетів. За його словами, ці дві площини не можуть існувати окремо, якщо тільки одна з держав не припиняє існування. Саме тому Україна, з одного боку, працює над стабілізацією фронту, а з іншого — продовжує дипломатичну роботу із США, Європою та іншими партнерами.

    Окремо він зупинився на українських ударах по російській логістиці та військовій інфраструктурі. За словами Буданова, нинішній прорив у кількості уражених цілей став можливим завдяки зростанню власного виробництва та розвитку технологій. Він наголосив, що Україна давно намагалася знижувати рівень функціонування російської логістики, однак саме зараз це стало робити простіше й ефективніше.

    У контексті Криму Буданов пояснив, що ключове завдання України — обрізати південну логістику Росії. Через тимчасово окупований півострів, за його словами, йде серйозне забезпечення російського угруповання “Днєпр”. Він звернувся до українців, які залишаються в Криму і чекають повернення України, із закликом із розумінням ставитися до складнощів, пов’язаних з ударами по окупаційній інфраструктурі, перебоями з пальним, світлом і водою.

    “Усі ці незручності — заради великої мети, а велика мета — це повернення додому”, — пояснив Буданов.

    Ще одна резонансна частина інтерв’ю стосувалася Польщі. Буданов заявив, що до 11 липня, річниці Волинської трагедії, Варшава може підготувати низку “незрілих ескалаційних кроків”. Він прогнозує, що пік напруги у відносинах із Польщею ще попереду. Водночас керівник ОП наголосив, що Україна не сприйматиме жодних ультиматумів від партнерів.

    “Останній, хто намагався поставити нам ультиматум, — це Російська Федерація. Без образ до Польщі, але вона трошки потужніша, ніж Польща. І ми його все одно не прийняли”, — сказав Буданов.

    Він додав, що Київ не збирається мовчки реагувати на недружні кроки, однак сподівається, що ситуація зрештою піде до деескалації, а не до катастрофічного сценарію.

    У розмові також ішлося про Дональда Трампа. Буданов заявив, що для України важливо не втратити підтримку президента США. На його думку, Трамп поважає переможців, тому Україна має демонструвати не лише намір, а реальні результати. Він підкреслив, що підтримка США потрібна Києву не як символ, а як конкретні рішення та практична допомога.

    Щодо Росії Буданов заявив, що нинішній план Кремля — “рухатись далі”. За його словами, у Москві поки не бачать серйозних підстав для зміни стратегічної позиції. Водночас змусити Путіна припинити війну може лише скоординована робота України, США та Європи. Китай, за словами Буданова, також має значення, однак Пекін керується власними інтересами.

    Буданов також не виключає, що Росія може провести нову мобілізацію, якщо вважатиме це необхідним. За його словами, технічно Москва здатна повторити масштаб часткової мобілізації 2022 року, коли було мобілізовано близько 450 тисяч людей. Поки Кремль цього не хоче, але за відсутності інших варіантів може піти на такий крок.

    Окремий блок інтерв’ю стосувався Білорусі. Буданов заявив, що Лукашенко, схоже, почув українські попередження, і зараз Київ не бачить безпосередньої загрози нового наступу з білоруського напрямку. При цьому він наголосив, що Україні невигідно отримувати ще одного ворога і ще одну зону бойових дій.

    Щодо роботи в Офісі президента Буданов підтвердив, що період “притирки” із Володимиром Зеленським уже пройшов. Він визнав, що його стиль управління відрізняється від стилю Андрія Єрмака, однак підкреслив, що як військова людина сприймає президента як свого керівника і не має з цим проблем.

    Інтерв’ю Буданова стало не лише набором заяв про війну, а й політичним сигналом одразу в кількох напрямках. Для Росії — що Україна не погодиться на територіальні поступки. Для Польщі — що тиск ультиматумами не спрацює. Для США — що Київ розуміє важливість демонстрації реальних результатів. А для українського суспільства — що попереду може бути складний період ескалації, але шанс на завершення активної фази війни у 2026 році, за словами Буданова, все ще існує.

  • Лукашенко запевнив, що не відправить армію в Україну, але зробив важливе застереження

    Лукашенко запевнив, що не відправить армію в Україну, але зробив важливе застереження

    Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив, що не має наміру направляти білоруських військовослужбовців для участі у війні проти України. Водночас він наголосив, що Білорусь продовжить виконувати союзницькі зобов’язання перед Росією та реагуватиме у випадку, якщо, за його словами, виникне загроза для самої країни.

    Відповідну заяву Лукашенко зробив під час урочистої церемонії вшанування випускників вищих військових навчальних закладів та представників вищого офіцерського складу. Його слова поширило державне агентство БЕЛТА.

    Під час виступу Лукашенко вкотре заявив, що білоруське суспільство нібито не прагне війни, пояснивши це історичним досвідом Другої світової війни.

    «Білоруський народ пережив неймовірні випробування в роки фашистської окупації і на генетичному рівні не сприймає війни. Ми мирні люди, воювати не хочемо, але й перед ворогом голови схиляти не маємо наміру», — заявив він.

    Окремо Лукашенко звернувся до білоруських військових із запевненням, що влада не планує відправляти їх на український фронт.

    «Наш союз із Росією та прихильність до мирного врегулювання конфлікту в Україні. Ще раз підкреслюю, шановні товариші, ніхто вас у цю бійню не пошле. Війна нам не потрібна», — сказав він.

    Водночас він повторив традиційне для офіційного Мінська застереження: Білорусь готова діяти у разі виникнення прямої загрози її території або безпеці. Подібну позицію Лукашенко озвучував і раніше, заявляючи, що білоруські війська можуть бути залучені лише у випадку нападу на саму Білорусь або відповідно до союзницьких зобов’язань із Росією.

    Під час промови Лукашенко також звинуватив країни Заходу у продовженні війни в Україні. За його словами, міжнародна «партія війни» нібито зацікавлена у затягуванні конфлікту, а Європейський Союз, на його думку, взяв курс на мілітаризацію.

    «Лицемірно декларуючи прихильність до миру, Європейський Союз відкрито взяв курс на мілітаризацію. Мільярди витрачаються на закупівлю ударно-наступальної зброї», — заявив білоруський лідер.

    Нинішня заява пролунала менш ніж через два тижні після іншої резонансної промови Лукашенка, під час якої він звернувся до посла Росії в Мінську Бориса Гризлова із закликом «не втягувати» Білорусь у війну. Тоді він також визнав, що неодноразово обговорював це питання з президентом РФ Володимир Путін і наголошував, що білоруси не хочуть брати безпосередню участь у бойових діях.

    Ще раніше Лукашенко заявляв, що пряме залучення білоруської армії до війни було б невигідним для самої Білорусі. Зокрема, у червні він говорив: «Ми що, хочемо бути м’ясним фаршем?» — пояснюючи, чому Мінськ не направляє свої війська в Україну.

    Попри такі заяви, Білорусь залишається одним із ключових військово-політичних союзників Росії. Від початку повномасштабного вторгнення у 2022 році російські війська використовували білоруську територію як плацдарм для наступу на північ України. Надалі з території Білорусі неодноразово здійснювалися пуски ракет, а також використовувалася військова інфраструктура для підготовки російських підрозділів.

    У червні 2026 року ситуація навколо Білорусі знову загострилася після заяв української влади про використання російськими військами ретрансляторів на білоруській території для коригування ударів безпілотниками по Україні. Президент України Володимир Зеленський тоді заявив, що Київ вимагав від Мінська припинити використання цієї інфраструктури. Згодом українська сторона повідомила, що відповідні ретранслятори припинили роботу.

    Водночас представники білоруської демократичної опозиції неодноразово висловлювали протилежну оцінку дій режиму Лукашенка. Наприкінці червня вони передали українській стороні аналітичний звіт, у якому стверджується, що Мінськ системно готується до можливого розширення військової участі у конфлікті. У документі згадуються зміни до військової доктрини, збільшення оборонних витрат, розширення мобілізаційного резерву та поглиблення військової інтеграції з Росією.

    Попри запевнення Лукашенка про небажання втягувати білоруську армію у війну, міжнародні експерти продовжують уважно стежити за військовою активністю Білорусі. Причиною цього є стратегічне партнерство Мінська з Москвою, присутність російських військових на білоруській території та регулярні спільні навчання, які можуть впливати на безпекову ситуацію в регіоні.

  • Паливна криза в Росії посилюється: Москва рекордно викачує бензин із Білорусі

    Паливна криза в Росії посилюється: Москва рекордно викачує бензин із Білорусі

    Росія дедалі гостріше відчуває наслідки паливної кризи, що розгорнулася на тлі скорочення роботи нафтопереробної галузі. Для компенсації дефіциту бензину Москва різко збільшила імпорт пального з Білорусі, встановивши абсолютний рекорд за обсягами поставок. Однак навіть максимальне використання білоруського експортного потенціалу вже не дозволяє повністю покрити нестачу бензину на російському ринку, яка виникла після серії ударів по стратегічній інфраструктурі паливно-енергетичного комплексу РФ.

    Про це повідомляє російське видання “Ведомости” з посиланням на дані Центру цінових індексів (ЦЦІ).

    За інформацією видання, лише за перші 25 днів червня Росія імпортувала з Білорусі 141 тисячу тонн бензину. Це найвищий показник за всю історію таких поставок. Для порівняння, за весь травень Росія отримала від білоруських підприємств у 2,4 раза менше бензину, а у червні 2025 року обсяг імпорту становив лише одну тисячу тонн. Таким чином лише за рік постачання зросли більш ніж у 140 разів, що наочно демонструє масштаби проблем на внутрішньому паливному ринку Росії.

    Фахівці зазначають, що ще донедавна російський ринок практично не потребував значних закупівель бензину за кордоном, адже країна залишалася одним із найбільших світових виробників і експортерів нафтопродуктів. Однак ситуація кардинально змінилася після серії атак на російські нафтопереробні заводи, які призвели до скорочення виробництва пального та виникнення дефіциту в багатьох регіонах країни.

    Як зазначає Центр цінових індексів, для забезпечення російського ринку Білорусь була змушена перенаправити частину бензину, який спочатку призначався для експорту до країн Центральної Азії. Таким чином Мінськ фактично пожертвував іншими напрямками експорту, щоб підтримати свого головного союзника.

    Перерозподіл поставок став одним із найбільш показових свідчень того, наскільки гострою стала проблема нестачі бензину в Росії. Якщо раніше білоруське пальне постачалося переважно на традиційні зовнішні ринки, то тепер майже весь доступний експортний ресурс використовується для стабілізації ситуації всередині РФ.

    Втім, навіть рекордні поставки не здатні повністю вирішити проблему. Експерти, опитані “Ведомостями”, наголошують, що додатковий імпорт може лише частково зменшити дефіцит, але не усунути його.

    Енергетичний експерт Кирило Родіонов пояснив, що Білорусь фізично не має можливості значно наростити експорт бензину. За його оцінками, білоруські нафтопереробні підприємства можуть щорічно експортувати приблизно 1,8–2 мільйони тонн бензину, що відповідає близько 150–170 тисячам тонн на місяць.

    Таким чином червневі поставки до Росії вже практично досягли максимально можливого рівня. Іншими словами, Москва фактично використовує майже весь місячний експортний потенціал білоруських НПЗ. Подальше збільшення поставок можливе лише за рахунок ще більшого скорочення експорту до інших країн або зменшення внутрішнього споживання в самій Білорусі, що також має свої межі.

    Ситуація свідчить про те, що навіть найближчий союзник Росії вже не здатен повністю компенсувати втрати, яких зазнає російська паливна галузь.

    Основною причиною дефіциту стали регулярні удари українських безпілотників по нафтопереробних заводах, резервуарних парках, складах пального та інших об’єктах паливно-енергетичного комплексу Росії. Починаючи з 2024 року українські сили систематично атакують підприємства, які забезпечують виробництво бензину, дизельного пального, авіаційного гасу та інших видів нафтопродуктів.

    Унаслідок цих атак частина найбільших російських нафтопереробних заводів була змушена тимчасово припиняти роботу або скорочувати виробничі потужності через пошкодження технологічного обладнання. Частина підприємств проходила аварійні ремонти, що також негативно позначалося на обсягах виробництва.

    Поступове скорочення переробки нафти почало відчутно впливати на забезпечення внутрішнього ринку паливом. Наприкінці червня обмеження продажу бензину, дефіцит окремих марок пального або перебої з постачанням уже фіксували приблизно у 90% російських регіонів.

    Одночасно різко зросли біржові ціни на бензин. За даними російських ЗМІ, вони неодноразово оновлювали історичні максимуми, що свідчить про значний дисбаланс між попитом і пропозицією.

    Зростання цін створює додаткові ризики для всієї російської економіки. Бензин є одним із ключових ресурсів для транспортної галузі, сільського господарства, промисловості та логістики. Будь-які перебої з його постачанням або різке подорожчання автоматично збільшують витрати підприємств і можуть сприяти прискоренню інфляції.

    На тлі загострення ситуації російська влада була змушена публічно визнати існування проблем. Президент РФ Володимир Путін заявив, що труднощі із забезпеченням паливом справді є, однак наголосив, що вони нібито не мають критичного характеру.

    Водночас експерти звертають увагу, що рекордне зростання імпорту бензину саме по собі свідчить про серйозність ситуації. Для країни, яка традиційно була одним із найбільших світових експортерів нафтопродуктів, необхідність екстрено закуповувати великі обсяги бензину за кордоном є нетиповою та демонструє масштаб проблем у роботі власної нафтопереробної галузі.

    Аналітики також наголошують, що залежність Росії від поставок із Білорусі може лише посилюватися, якщо українські удари по паливній інфраструктурі триватимуть. При цьому можливості Мінська щодо подальшого нарощування експорту майже вичерпані, а альтернативних великих постачальників бензину Росія фактично не має.

    На цьому тлі дедалі більше експертів говорять про накопичувальний ефект українських ударів по російській економіці. Якщо раніше вони насамперед створювали локальні перебої у роботі окремих підприємств, то тепер дедалі частіше впливають на цілі галузі. Нафтопереробна промисловість, яка є однією з ключових для російської економіки та забезпечує значну частину бюджетних надходжень, поступово починає відчувати системний тиск.

    Саме тому рекордний імпорт бензину з Білорусі можна розглядати як ще одне підтвердження того, що паливна криза в Росії набуває дедалі масштабнішого характеру. Попри спроби Кремля запевнити, що ситуація перебуває під контролем, офіційна статистика та різке зростання закупівель за кордоном свідчать про протилежне — внутрішніх ресурсів для швидкого подолання дефіциту пального у Росії стає дедалі менше.

  • World Athletics продовжила відсторонення спортсменів із Росії та Білорусі

    World Athletics продовжила відсторонення спортсменів із Росії та Білорусі

    Всесвітня легкоатлетична асоціація (World Athletics) залишила без змін рішення про відсторонення російських і білоруських спортсменів, офіційних осіб та допоміжного персоналу від участі у міжнародних легкоатлетичних змаганнях. Відповідне рішення було підтверджене під час засідання Ради організації, яке відбулося 1–2 липня.

    Як повідомила пресслужба World Athletics, члени Ради вкотре підтримали санкції, запроваджені після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. В організації наголосили, що рішення, вперше ухвалене у березні 2022 року, вже неодноразово переглядалося та підтверджувалося у наступні роки, зокрема у 2023, 2025 та під час обговорення у березні 2026 року.

    У заяві World Athletics зазначається, що Рада підтвердила чинність відсторонення російських і білоруських спортсменів, офіційних осіб та допоміжного персоналу від усіх міжнародних змагань під егідою організації. Причиною такого рішення названо відсутність суттєвого прогресу у мирних переговорах щодо припинення війни, розв’язаної Росією проти України.

    Російські та білоруські легкоатлети не мають права виступати на турнірах World Athletics із березня 2022 року. Тоді організація однією з перших серед міжнародних спортивних федерацій запровадила жорсткі санкції у відповідь на російську агресію проти України. Відтоді ці обмеження регулярно переглядаються, однак щоразу залишаються чинними.

    Рішення World Athletics вкотре демонструє незмінну позицію міжнародної легкоатлетичної спільноти щодо недопущення представників Росії та Білорусі до офіційних стартів до зміни обставин, які стали підставою для санкцій.

    Водночас питання участі спортсменів із Росії та Білорусі у міжнародному спорті залишається предметом дискусій. Зокрема, 7 травня Міжнародний олімпійський комітет рекомендував міжнародним спортивним федераціям скасувати окремі обмеження щодо участі білоруських атлетів у міжнародних змаганнях. Попри це, World Athletics вирішила не змінювати власну політику і залишила чинними всі запроваджені раніше санкції.