Golosnovinua.com

Позначка: білоруська опозиція

  • За донати ЗСУ та повідомлення про війська РФ — за ґрати: як Лукашенко карає за підтримку України

    За донати ЗСУ та повідомлення про війська РФ — за ґрати: як Лукашенко карає за підтримку України

    У Білорусі від початку повномасштабного російського вторгнення щонайменше 419 людей засудили у справах, пов’язаних із підтримкою України. Серед них — громадяни, які передавали інформацію про пересування російської військової техніки, переказували кошти на допомогу українським військовим або брали участь у спротиві російській агресії. Наразі 142 засуджені залишаються за ґратами, а правозахисники попереджають, що реальні масштаби переслідувань можуть бути значно більшими.

    Про це йдеться у звіті білоруського правозахисного центру «Вясна», оприлюдненому 22 жовтня 2026 року.

    За підрахунками організації, серед щонайменше 419 засуджених — 73 жінки. Найбільше вироків стосуються людей, які передавали фотографії та відеозаписи переміщення російської військової техніки територією Білорусі.

    Зокрема, 222 особи засудили за статтею 361-4 Кримінального кодексу Білорусі — «сприяння екстремістській діяльності».

    Так білоруська влада кваліфікує, зокрема, передавання інформації про військові колони, потяги з технікою та інші переміщення російської армії.

    Однією з наймасштабніших стала так звана «справа Гаюна».

    Незалежний моніторинговий проєкт «Беларускі Гаюн» із 2022 року збирав відомості про пересування російських і білоруських військ. Інформацію надсилали звичайні громадяни, які помічали військову техніку поблизу своїх населених пунктів.

    У лютому 2025 року стало відомо про злам бота проєкту. Після цього почалися затримання людей, які могли передавати відомості моніторинговій групі.

    За інформацією «Вясни», станом на 22 жовтня 2026 року встановлено щонайменше 141 фігуранта «справи Гаюна». Із них 41 людина продовжує перебувати за ґратами.

    Переслідування не обмежується повідомленнями про військову техніку.

    За даними правозахисників, 44 людей засудили за звинуваченнями у державній зраді у зв’язку з підтримкою України. Ще 17 громадян інших країн отримали вироки за статтями про агентурну діяльність.

    Окрему категорію становлять люди, яких судили за фінансову допомогу українським військовим.

    Щонайменше 45 осіб засудили за пожертви, які білоруські силовики кваліфікували як фінансування терористичної або екстремістської діяльності.

    Суворі вироки отримали й учасники антивоєнних диверсій.

    Зокрема, 29 людей засудили за звинуваченнями в тероризмі у справах, пов’язаних із пошкодженням залізничної інфраструктури та подіями на військовому аеродромі в Мачулищах.

    Після початку повномасштабного вторгнення частина білорусів намагалася перешкоджати використанню залізниці для транспортування російських військ і техніки.

    У Білорусі цих людей називали терористами, тоді як незалежні правозахисники звертали увагу на політичний характер переслідувань і повідомлення про насильство під час затримань.

    Під кримінальним переслідуванням опинилися також білоруські добровольці, які підтримали Україну зі зброєю в руках.

    За участь у бойових діях на українському боці або підготовку до цього засудили 42 людей.

    Окремо правозахисники повідомляють про 23 засуджених у «справі полку Калиновського» — білоруського добровольчого формування, бійці якого воюють на боці України.

    Частину вироків ухвалили заочно щодо людей, які перебувають за кордоном.

    Загалом у справах, пов’язаних із війною, правозахисники зафіксували 37 заочних вироків.

    Переслідування прихильників України відбувається на тлі ширшої кампанії політичних репресій у Білорусі, яка посилилася після протестів 2020 року.

    Попри міжнародний тиск, затримання опозиційних активістів, журналістів та громадян, які висловлюють незгоду з політикою Олександра Лукашенка, продовжуються.

    Водночас Мінськ періодично звільняє частину засуджених у межах переговорів зі Сполученими Штатами.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про переговори американського спецпосланця Джона Коула з Лукашенком щодо звільнення політичних в’язнів.

    Вашингтон домігся звільнення сотень ув’язнених, однак правозахисники застерігають, що одночасно в країні з’являються нові політично мотивовані кримінальні справи.

    Сам Лукашенко заперечує наявність політичних в’язнів у Білорусі та наполягає, що засуджені відбувають покарання за порушення законодавства.

    Правозахисники, своєю чергою, наголошують, що кримінальна відповідальність за висловлення антивоєнної позиції, передачу інформації чи підтримку України є складовою системних репресій.

    Наведені 419 випадків — це мінімальна підтверджена кількість засуджених у справах, пов’язаних із підтримкою України. Реальна кількість переслідуваних може бути більшою, оскільки інформація про частину затримань і судових процесів залишається недоступною.

    Таким чином, навіть через понад чотири роки після початку повномасштабного вторгнення Росії білоруси продовжують ризикувати свободою через підтримку України, а масштаб переслідувань свідчить про тривалий характер репресивної політики Мінська.

  • Сибіга у річницю протестів у Білорусі: «Майбутнє країни має визначати її народ, а не Москва»

    Сибіга у річницю протестів у Білорусі: «Майбутнє країни має визначати її народ, а не Москва»

    Виконувач обов’язків міністра закордонних справ України Андрій Сибіга виступив із заявою з нагоди шостої річниці масових протестів у Білорусі, які спалахнули після президентських виборів 9 серпня 2020 року. Український дипломат наголосив, що прагнення білорусів до свободи та демократичних змін не вдалося знищити попри роки репресій, ув’язнень і вимушеного вигнання.

    «Шість років тому, 9 серпня, білоруси чітко продемонстрували своє прагнення до демократичних змін і право самостійно визначати майбутнє власної країни. Їхній вибір зустріли репресіями», – зазначив Сибіга у своїй заяві.

    Президентські вибори в Білорусі 9 серпня 2020 року стали початком найбільш масштабної хвилі протестів у країні за десятиліття. Офіційна влада оголосила переможцем Олександра Лукашенка, однак опозиція та низка західних держав не визнали результати виборів достовірними. Масові акції протесту супроводжувалися жорсткими діями силовиків, затриманнями та переслідуваннями учасників демонстрацій. Міжнародні спостерігачі та правозахисні організації повідомляли про численні порушення прав людини.

    За словами Сибіги, роки тиску з боку білоруської влади не змогли знищити прагнення суспільства до свободи, демократії та суверенітету. Він підкреслив, що Україна й надалі підтримуватиме білорусів, які виступають за демократичне майбутнє своєї держави.

    Окремо очільник українського зовнішньополітичного відомства наголосив на принциповій позиції Києва щодо білоруського народу та режиму Лукашенка. Україна, за його словами, чітко розрізняє громадян Білорусі та політичний режим, який нині контролює країну. Сибіга зазначив, що саме режим Лукашенка несе відповідальність за сприяння російській агресії проти України.

    «Ми цінуємо багатьох білорусів, які стали на бік України та виступили проти російської агресії», – заявив він.

    Український дипломат також висловив сподівання, що в майбутньому Білорусь зможе стати вільною, незалежною, демократичною та європейською державою. На його думку, майбутнє країни має визначати саме білоруський народ, а не Москва.

    «Ми сподіваємося, що одного дня Білорусь стане вільною, незалежною, демократичною та європейською державою, де саме її народ, а не Москва, визначатиме майбутнє країни», – наголосив Сибіга.

    Він також заявив, що Україна продовжуватиме тісну взаємодію з лідеркою білоруських демократичних сил Світланою Тихановською та іншими представниками білоруської опозиції, які виступають за демократичні зміни.

    Україна останнім часом посилює контакти з демократичними силами Білорусі. У травні 2026 року Тихановська вперше здійснила робочий візит до Києва та провела переговори із Сибігою. Сторони обговорили безпекову ситуацію в регіоні, майбутнє Білорусі та подальшу взаємодію України з білоруськими демократичними силами. За підсумками переговорів Київ підтвердив, що розглядає білоруський народ і режим Лукашенка окремо, а також виступає за незалежну та суверенну Білорусь, яка не буде використовуватися Росією як військовий плацдарм.

    У МЗС України також повідомляли про призначення посла з особливих доручень, який відповідає за взаємодію з представниками білоруських демократичних сил. Серед напрямів співпраці – гуманітарна, інформаційна, санкційна та експертна сфери. Київ також заявляв про зацікавленість у майбутньому приєднанні демократичної Білорусі до Люблінського трикутника.

    Водночас ситуація з правами людини в Білорусі залишається складною. Після протестів 2020 року влада країни продовжила масштабну кампанію переслідувань опозиціонерів, журналістів, правозахисників, активістів та інших громадян, яких звинувачують у політичній діяльності. Європейський Союз неодноразово заявляв про підтримку демократичних сил Білорусі та наголошував на необхідності звільнення політичних в’язнів.

    За наведеними правозахисниками даними, за шість років після виборів було зафіксовано десятки тисяч випадків репресій – від затримань та допитів до обшуків, кримінального переслідування і тиску на родичів опозиціонерів. Значна кількість людей була змушена залишити країну через загрозу переслідування.

    Водночас частина білорусів після початку повномасштабної війни Росії проти України відкрито виступила на боці України. Білоруські добровольці беруть участь у бойових діях проти російських військ, а активісти й представники демократичної опозиції підтримують Україну та виступають проти використання Білорусі як плацдарму для російської агресії.

    Позиція Києва щодо офіційного Мінська залишається принциповою: Україна засуджує підтримку Лукашенком російської агресії, але водночас прагне зберігати контакти з білорусами, які виступають за демократичне та європейське майбутнє своєї держави.

    Таким чином, через шість років після протестів Україна продовжує наголошувати, що політичне майбутнє Білорусі має визначатися її громадянами. Київ також демонструє готовність підтримувати демократичні сили країни та поглиблювати співпрацю з ними на тлі подальшої залежності режиму Лукашенка від Росії.

  • Білорусь готується до війни? Опозиція передала Україні 8 тривожних ознак

    Білорусь готується до війни? Опозиція передала Україні 8 тривожних ознак

    Білоруська опозиція передала українській стороні розгорнуту аналітичну доповідь, у якій описано низку процесів, що, на думку авторів документа, можуть свідчити про поступову зміну безпекової ролі Білорусі та потенційне посилення її залученості до війни на боці Росії. Йдеться про 30-сторінковий звіт, який був направлений до Міністерства закордонних справ України через заступника голови Об’єднаного перехідного кабінету Білорусі Павла Латушка.

    У документі зазначається, що аналіз базується на відкритих даних, офіційних рішеннях білоруської влади та спостереженнях за військовою й політичною активністю Мінська. Автори виділяють вісім ключових напрямів, які у сукупності, на їхню думку, формують картину посиленої мілітаризації країни та її більш тісної інтеграції з російською військовою системою.

    Першим із таких чинників названо зміни у військовому законодавстві. Після конституційних поправок Білорусь більше не визначається як нейтральна та без’ядерна держава, а нова військова доктрина, ухвалена у 2024 році, закріплює можливість застосування превентивних ударів у разі загрози та потенційного використання армії за межами національної території. Це, на думку авторів, суттєво змінює доктринальні підходи країни до безпеки.

    Другим важливим елементом є нарощування військового потенціалу. У звіті вказується, що з 2022 року Білорусь суттєво збільшила кількість контрактників, розширила мобілізаційний резерв до сотень тисяч осіб і почала формування нових оперативних структур поблизу українського напрямку. Це, як зазначається, може свідчити про підготовку до ширших сценаріїв застосування збройних сил.

    Третій блок стосується економічної мілітаризації. За даними авторів, оборонні витрати країни за останні роки зросли у кілька разів, а промисловість поступово переорієнтовується на військові потреби. Особливу увагу приділено інтеграції білоруського оборонного сектору з російським, включно з постачанням нових видів озброєння та техніки, які надходять на озброєння армії.

    Окремо у доповіді описується поглиблення військової співпраці з Росією. Серед наведених факторів — розміщення на території Білорусі російських стратегічних систем озброєння, включно з тактичною ядерною зброєю, а також участь російських інструкторів у підготовці білоруських військових. Також згадується роль пов’язаних із РФ приватних військових структур у навчальних програмах.

    П’ятим напрямом визначено мілітаризацію суспільства. У звіті йдеться про посилення військово-патріотичного виховання, запровадження елементів обов’язкової військової підготовки у навчальних закладах, будівництво оборонних інфраструктурних об’єктів уздовж кордонів та залучення молоді до військових програм.

    Шостий аспект стосується підготовки цивільної інфраструктури до умов можливого воєнного часу. Зокрема, йдеться про оновлення медичних протоколів, перевірки систем укриттів, регулярні навчальні тривоги та посилення системи цивільного захисту, а також розширення можливостей територіальної оборони.

    Сьомий фактор пов’язаний із накопиченням стратегічних ресурсів. За даними доповіді, у Білорусі збільшуються запаси пального та інших критичних матеріалів, розширюються мобілізаційні списки техніки, а також створюються механізми швидкого залучення цивільного транспорту для військових потреб у разі необхідності.

    Восьмим елементом є інтенсивні військові навчання, які проводяться на регулярній основі. Автори зазначають, що такі маневри можуть виконувати одразу кілька функцій — від перевірки боєготовності до відпрацювання сценаріїв мобілізації та координації з російськими силами.

    У документі також підкреслюється, що йдеться не про прямі звинувачення, а про аналіз тенденцій, які можуть мати довгострокові наслідки для безпекової ситуації в регіоні. Окремо містяться рекомендації щодо моніторингу цих процесів та запобігання можливому подальшому загостренню.

    На тлі цих оцінок Україна, за даними міжнародних спостерігачів, продовжує посилювати оборонні заходи на північному напрямку, враховуючи зростання військової активності та ризиків у прикордонних районах.

  • Щось пішло не за планом: Лукашенко несподівано дав задню щодо України

    Щось пішло не за планом: Лукашенко несподівано дав задню щодо України

    Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко несподівано змінив риторику щодо президента України Володимир Зеленський. Після серії жорстких заяв і звинувачень білоруський лідер не лише пом’якшив свої висловлювання, а й фактично перепросив за частину попередніх слів. На думку білоруських опозиційних експертів, така зміна позиції може бути пов’язана зі зростанням військової активності країн Європи та усвідомленням Мінськом нових ризиків.

    Про це в ефірі телеканалу «Київ24» заявив білоруський громадський і політичний діяч Сергій Бульба.

    За його словами, протягом багатьох років керівництво Білорусі перебувало під впливом російської та внутрішньої пропаганди, яка формувала уявлення про нібито постійну загрозу з боку Заходу. Така інформаційна політика дозволяла виправдовувати мілітаризацію держави та посилення співпраці з Росією.

    Однак останнім часом ситуація почала змінюватися. За оцінкою Бульби, у Мінську побачили, що європейські країни більше не обмежуються політичними заявами, а переходять до практичних кроків у сфері оборони та безпеки.

    «Йдеться вже не про теоретичні загрози чи дипломатичні попередження. Європейські країни проводять масштабні військові навчання, посилюють кордони, розгортають додаткові сили та готуються до можливих кризових сценаріїв», – зазначив експерт.

    На його думку, саме це могло змусити Лукашенка переглянути власну публічну риторику. Мінськ намагається уникнути ситуації, за якої Білорусь може опинитися серед безпосередніх учасників потенційного великого конфлікту в регіоні.

    Зміна тону з боку білоруського керівництва стала помітною після останніх заяв Лукашенка щодо війни в Україні. Напередодні він заявив, що «військового рішення конфлікту немає», а також визнав, що деякі його висловлювання на адресу Зеленського могли бути надто емоційними.

    При цьому білоруський лідер пояснив свою попередню різкість реакцією на заяви української сторони щодо потенційних військових цілей на території Білорусі.

    Політичні оглядачі звертають увагу, що останніми місяцями Мінськ намагається демонструвати більш стриману позицію щодо прямого втягування країни у війну Росії проти України. Попри союзницькі відносини з Кремлем, білоруська влада неодноразово наголошувала на небажанні безпосередньо вступати у бойові дії.

    Водночас Лукашенко продовжує поширювати суперечливі заяви щодо ситуації на українсько-білоруському кордоні. Зокрема, нещодавно він стверджував, що Україна нібито відвела війська від кордону на 40 кілометрів через нестачу особового складу. Українська сторона таких даних не підтверджувала.

    Експерти вважають, що нинішня риторика Мінська свідчить про прагнення зберегти баланс між підтримкою Росії та уникненням додаткових ризиків для власної безпеки.

    На тлі триваючої війни в Україні питання можливої участі Білорусі у бойових діях залишається одним із ключових факторів безпеки для всього регіону. Водночас українська влада та військове командування неодноразово заявляли, що наразі не бачать ознак підготовки масштабного наступу з території Білорусі.

    Попри це ситуація на північному напрямку залишається під постійним контролем українських сил оборони, а будь-які зміни у політичній або військовій поведінці Мінська уважно відстежуються як в Україні, так і в країнах НАТО.

    Останні заяви Лукашенка можуть свідчити про спробу продемонструвати більш помірковану позицію на тлі зростання напруженості в Європі. Втім, експерти закликають оцінювати такі сигнали обережно, оскільки офіційний Мінськ продовжує залишатися найближчим союзником Кремля у регіоні.

  • Тихановська в Києві: перемога України визначить майбутнє Білорусі

    Тихановська в Києві: перемога України визначить майбутнє Білорусі

    Лідерка білоруської опозиції в екзилі Світлана Тихановська під час офіційного візиту до Києва заявила, що перемога України у війні проти Росії матиме вирішальне значення не лише для українського народу, а й для майбутнього самої Білорусі. Відповідну заяву вона зробила під час відкриття IV Міжнародного саміту міст і регіонів, який проходить у столиці України за участі українських та іноземних представників.

    У своєму виступі Світлана Тихановська наголосила, що результат російсько-української війни безпосередньо визначатиме майбутнє всієї Східної Європи, зокрема і долю Білорусі. За її словами, український спротив сьогодні став боротьбою не лише за територіальну цілісність України, а й за право народів регіону жити без імперського тиску та зовнішнього диктату з боку Росії.

    Тихановська підкреслила, що не має сумнівів у перемозі України. Водночас вона зазначила, що головне питання зараз полягає в тому, коли саме ця перемога настане та наскільки активно міжнародні партнери допомагатимуть Україні наближати завершення війни.

    За словами білоруської опозиціонерки, Україна фактично захищає не лише себе, а й усі народи, які тривалий час перебували “в тіні імперії”. Вона наголосила, що війна Росії проти України є спробою Кремля зберегти контроль над регіоном і не допустити остаточного виходу пострадянських країн із російської сфери впливу.

    Окрему увагу Світлана Тихановська приділила майбутнім відносинам між Україною та Білоруссю після можливих політичних змін у Мінську. Вона заявила, що одним із найважливіших внесків “вільної Білорусі” у безпеку України стане гарантія стабільності більш ніж тисячі кілометрів спільного кордону.

    Тихановська висловила переконання, що після демократичної трансформації Білорусі українські та білоруські міста й регіони зможуть відновити партнерство та співпрацю, які були фактично зруйновані після того, як режим Олександра Лукашенка дозволив Росії використати білоруську територію для вторгнення в Україну у лютому 2022 року.

    Під час свого візиту до Києва Світлана Тихановська також провела зустріч із президентом Володимиром Зеленським. За підсумками переговорів сторони обговорили питання безпеки в регіоні, ситуацію всередині Білорусі, а також посилення російського впливу на Мінськ.

    Окремо йшлося про спроби Кремля ще глибше втягнути Білорусь у війну проти України. Українська влада неодноразово заявляла, що Росія продовжує використовувати територію Білорусі для військового тиску, навчань та розміщення озброєння, водночас прагнучи посилити залежність режиму Лукашенка від Москви.

    У Києві при цьому наголошують, що розрізняють білоруський режим і білоруське суспільство. Українська влада неодноразово заявляла, що значна частина білорусів не підтримує участь своєї країни у війні на боці Росії, а демократичні сили Білорусі розглядаються як потенційний партнер України в майбутньому.

    Візит Тихановської відбувається на тлі активізації дипломатичних контактів між Києвом і представниками білоруської опозиції. В Офісі Тихановської раніше пояснювали, що поїздка до України має символічне та політичне значення і спрямована на поглиблення співпраці між демократичними силами двох країн.

    Крім того, після зустрічі з Тихановською міністр закордонних справ України Андрій Сибіга виступив проти можливого послаблення санкцій щодо компанії Білоруськалій, яка є одним із ключових джерел валютних надходжень для білоруської влади.

    На тлі війни та зростання напруженості в регіоні Київ дедалі активніше формує окрему стратегію щодо Білорусі, яка передбачає підтримку демократичних сил і підготовку до потенційних змін політичної ситуації після завершення війни та можливого послаблення російського впливу на Мінськ.