Позначка: біохімія

  • Росія “знайшла біолабораторію”: у Києві після атаки загорівся Інститут біохімії НАН України

    Росія “знайшла біолабораторію”: у Києві після атаки загорівся Інститут біохімії НАН України

    Унаслідок масованої російської атаки на Київ у ніч проти 2 липня постраждала будівля Інституту біохімії імені О. В. Палладіна Національної академії наук України — одного з провідних науково-дослідних центрів країни. У приміщеннях установи виникла масштабна пожежа, частину корпусів пошкодили вогонь, вибухова хвиля та вода, якою рятувальники гасили займання. Постраждалих серед співробітників і студентів немає.

    Про пошкодження Інститут повідомив на своїй офіційній сторінці. За даними установи, після удару в будівлі спалахнула пожежа, яка зачепила приміщення наукового центру. Частина кабінетів і лабораторій зазнала руйнувань, у будівлі вибиті вікна, пошкоджені робочі зони, а окремі приміщення залило водою під час ліквідації вогню.

    Попри це, в Інституті наголосили на найважливішому: люди не постраждали. Також науковці повідомили, що морозильні камери з науковими матеріалами продовжують працювати. Це критично важливо, адже в таких сховищах можуть зберігатися зразки, реагенти та матеріали багаторічних досліджень. Їхня втрата могла б означати не лише матеріальні збитки, а й удар по науковій роботі, яка тривала роками.

    Уже вранці 2 липня працівники Інституту, студенти та небайдужі люди почали прибирати наслідки атаки. Замість звичної роботи в лабораторіях науковці розбирали уламки, виносили пошкоджені речі, прибирали скло, воду та залишки зруйнованих конструкцій. В установі підкреслили, що Інститут — це насамперед люди, знання й наукова спільнота, а не лише стіни та обладнання.

    Інститут біохімії імені О. В. Палладіна є однією з найвідоміших наукових установ України. Він працює у структурі Національної академії наук і спеціалізується на фундаментальних та прикладних дослідженнях у сфері біохімії, молекулярної біології, клітинної біології, біотехнологій та суміжних напрямів. Саме тому удар по такій установі — це не просто пошкодження будівлі, а атака по українській науці, освіті та дослідницькій інфраструктурі.

    Науковий центр носить ім’я Олександра Палладіна — видатного українського біохіміка, академіка, одного з організаторів української біохімічної науки. Інститут має давню історію й відіграє важливу роль у підготовці науковців, виконанні досліджень та збереженні наукових шкіл. Саме тому пошкодження лабораторій, обладнання й матеріалів після російського удару може мати довготривалі наслідки для дослідницьких програм.

    Пожежа в Інституті стала частиною наслідків однієї з наймасштабніших атак Росії на Київ за останній час. У ніч проти 2 липня російські війська атакували столицю ракетами та ударними безпілотниками. За даними української влади та рятувальників, у місті були пошкоджені житлові будинки, медичні заклади, наукові установи, готелі, бізнес-об’єкти та інша цивільна інфраструктура.

    Станом на ранок 2 липня повідомлялося про 13 загиблих та 86 постраждалих у Києві, згодом кількість жертв зростала. Основні руйнування були зафіксовані у житлових районах столиці, зокрема у Дарницькому, Шевченківському, Голосіївському, Печерському та інших районах. Рятувальники працювали на численних локаціях, гасили пожежі, розбирали завали та шукали людей під уламками будинків.

    Під удар потрапили не лише житлові будинки. У Києві також повідомляли про пошкодження підстанції швидкої медичної допомоги, дитячих садків, шкіл, бізнес-центрів, складів, готелів і наукових установ. Серед об’єктів, які згадували медіа після атаки, був саме Інститут біохімії імені Палладіна.

    Історія з пошкодженням Інституту біохімії особливо символічна на тлі багаторічної російської пропаганди про нібито “біолабораторії” в Україні. Москва неодноразово використовувала цю тему для інформаційних атак, однак реальність виявилася іншою: російські ракети й дрони б’ють по реальних українських наукових установах, де працюють дослідники, викладачі, студенти та технічний персонал.

    В Інституті після атаки заявили, що спроби знищити приміщення не здатні знищити знання, гідність і волю продовжувати роботу. Науковці наголосили, що вистоять завдяки єдності, взаємній підтримці та незламності. Ця реакція стала ще одним прикладом того, як українські установи навіть після обстрілів намагаються швидко повертатися до роботи й зберігати безперервність своєї діяльності.

    Наразі триває оцінка збитків, завданих Інституту біохімії. Попереду — відновлення приміщень, перевірка стану лабораторного обладнання, наукових матеріалів і документації. Водночас головне, що внаслідок пожежі вдалося уникнути людських жертв, а критично важливі наукові матеріали, за повідомленням установи, залишаються у збереженні.

    Російський удар по Інституту біохімії імені Палладіна ще раз показав, що під прицілом РФ перебувають не лише військові об’єкти, а й усе, що формує українське життя: будинки, лікарні, школи, наукові центри, культурні та релігійні установи. У цьому випадку удар припав по українській науці — але відповіддю стала не паніка, а толока, взаємодопомога і готовність продовжувати роботу.

  • Чому з віком з’являється «запах старості» і що про це кажуть науковці

    Чому з віком з’являється «запах старості» і що про це кажуть науковці

    Багато людей помічають, що з віком змінюється запах шкіри. Його іноді описують як легкий затхлий, трохи пильний аромат, який може нагадувати старі книги або картон. Дослідження показують: це не міф, а реальний біологічний процес, пов’язаний із віковими змінами в організмі.

    Науковці встановили, що основною причиною характерного запаху є речовина під назвою 2-ноненаль — органічна сполука з групи альдегідів. Її вироблення збільшується з віком, особливо після 40 років, а більш помітне накопичення зазвичай спостерігається після 50 років. Процес є поступовим і залежить від багатьох чинників, зокрема генетики, типу шкіри, способу життя та впливу довкілля.

    Експерти пояснюють, що з віком знижується антиоксидантний захист шкіри, змінюється склад шкірного сала, а накопичений вплив ультрафіолету та інших зовнішніх факторів посилює окислювальні процеси. У таких умовах 2-ноненаль утворюється активніше, що й сприяє появі характерного запаху.

    Важливо розуміти, що інтенсивність цього аромату значно різниться між людьми. У деяких він майже непомітний, у інших — більш виражений. Дослідники наголошують: сприйняття запаху також суб’єктивне. Те, що одній людині здається неприємним, іншій може здаватися нейтральним або навіть приємним.

    Цікавим є явище ольфакторної адаптації — здатності мозку звикати до постійних запахів. Саме тому люди часто не відчувають власного аромату. Мозок «фільтрує» знайомі запахи, щоб краще реагувати на нові подразники.

    2-ноненаль є жирною кислотою, тому він погано розчиняється у звичайному милі та воді. Повністю позбутися його лише за допомогою миття складно, адже організм продовжує його виробляти. Дослідники припускають, що певний ефект можуть мати засоби з антиоксидантами або компоненти, які зв’язують альдегіди, наприклад таніни. Проте переконливих масштабних клінічних досліджень поки що недостатньо.

    Деякі наукові роботи також вивчали можливість використання рослинних екстрактів для зменшення окислювального стресу, що сприяє утворенню 2-ноненалю. Однак фахівці підкреслюють: ці підходи потребують подальших досліджень і не можуть розглядатися як повноцінне лікування.

    Науковці закликають не сприймати вікові зміни запаху як щось сором’язливе чи патологічне. Це природна біохімічна особливість старіння шкіри, подібна до появи зморшок або сухості. Сприйняття запаху значною мірою залежить від культурних норм і особистого досвіду.