Позначка: CENTCOM

  • Іран поставив США ультиматум і пригрозив Ормузом: переговори зупинені, Близький Схід знову на межі вибуху

    Іран поставив США ультиматум і пригрозив Ормузом: переговори зупинені, Близький Схід знову на межі вибуху

    Іран призупинив непрямі переговори зі Сполученими Штатами та припинив обмін повідомленнями через посередників на тлі нового загострення на Близькому Сході. За даними іранського агентства Tasnim, Тегеран не планує повертатися до консультацій, доки Ізраїль не припинить військові операції у Газі та Лівані, а також не виведе свої війська з території Лівану. Про це також повідомили Reuters, Anadolu та низка міжнародних медіа.

    Рішення Ірану стало новим ударом по дипломатичних зусиллях, які мали знизити напругу у регіоні після кількох місяців війни, ударів по іранських об’єктах, атак на американські сили та кризи навколо Ормузької протоки. Іранська сторона заявляє, що перемир’я нібито мало охоплювати всі фронти, зокрема Ліван, а продовження ізраїльських операцій проти підтримуваних Іраном сил у Лівані Тегеран розцінює як порушення домовленостей. Міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі заявив, що порушення перемир’я на одному напрямку означає його порушення на всіх фронтах.

    За інформацією Tasnim, іранська переговорна команда вирішила зупинити будь-які контакти зі США через посередників до зміни ситуації в регіоні. Йдеться не лише про паузу в офіційних консультаціях, а й про припинення обміну текстами, пропозиціями та сигналами через третіх учасників переговорного процесу. Це важливо, адже Вашингтон і Тегеран тривалий час комунікували саме непрямо — через посередників, уникаючи прямого політичного діалогу.

    Ключові вимоги Ірану стосуються негайного припинення ізраїльських військових дій у Газі та Лівані. Також Тегеран наполягає на повному виведенні ізраїльських військ із територій Лівану, які Іран називає окупованими. Іранські посадовці стверджують, що без виконання цих умов жодного нового раунду консультацій із США не буде.

    Ситуацію додатково загострюють погрози Ірану та пов’язаних із ним угруповань щодо стратегічних морських маршрутів. За даними Reuters, іранська сторона та так званий «Фронт опору», до якого входять союзні Тегерану сили в Ємені, Лівані та Іраку, розглядають можливість повного блокування Ормузької протоки та активізації дій у районі Баб-ель-Мандебської протоки. Обидва маршрути мають критичне значення для світової торгівлі та транспортування енергоносіїв.

    Ормузька протока є одним із найважливіших нафтових коридорів світу. Через неї проходить значна частина морського експорту нафти з регіону Перської затоки. Будь-яка загроза її блокування миттєво впливає на глобальні ринки, ціни на нафту та страхові ризики для судноплавства. Саме тому заяви Тегерана про можливість тиску на Ормуз та Баб-ель-Мандеб сприймаються не лише як політичний сигнал США та Ізраїлю, а й як потенційний виклик для світової економіки. Reuters зазначає, що конфлікт уже спричинив серйозний вплив на енергетичні ринки.

    Новий виток напруги відбувся після обміну ударами між США та Іраном. Центральне командування США повідомило, що американські сили завдали ударів самооборони по іранських радіолокаційних об’єктах і пунктах управління безпілотниками в районі Горук на півдні Ірану та на острові Кешм у Перській затоці. За даними CENTCOM, ці удари були відповіддю на іранську агресію.

    Іран, зі свого боку, заявив про удар по авіабазі, яку, за твердженням Тегерана, США використовували для атак по південних районах країни. Міжнародні медіа повідомляли, що йдеться про американський військовий об’єкт у Кувейті, де фіксували перехоплення ракет і безпілотників. The Jerusalem Post також писала про удари США по об’єктах у Горук і на острові Кешм та про напружену ситуацію навколо американських сил у регіоні.

    Зупинка переговорів створює ризик подальшого розширення конфлікту. Якщо дипломатичні канали між Вашингтоном і Тегераном залишатимуться замороженими, сторони фактично втратять один із небагатьох механізмів стримування ескалації. Це особливо небезпечно на тлі одночасної напруги у Газі, Лівані, Перській затоці та навколо ключових морських проток.

    Для США ситуація ускладнюється тим, що Вашингтон одночасно намагається утримати військову присутність у регіоні, захистити союзників, не допустити блокади енергетичних маршрутів і водночас уникнути повномасштабної війни з Іраном. Для Тегерана ж переговорна пауза стала способом тиску: Іран демонструє, що готовий пов’язувати будь-який діалог зі США не лише з власними безпековими інтересами, а й з діями Ізраїлю проти союзних йому сил.

    Наразі невідомо, коли переговори можуть відновитися. Іранська сторона прямо пов’язує це з припиненням ізраїльських операцій у Газі та Лівані. США офіційно заявляють про готовність реагувати на загрози своїм силам і об’єктам у регіоні. Отже, найближчі дні можуть стати вирішальними: або сторони повернуться до непрямих контактів через посередників, або Близький Схід увійде в нову фазу військово-політичної ескалації з ризиком удару по глобальній енергетичній безпеці.

  • 200 літаків і три авіаносці: США різко наростили військову присутність біля Ірану — найбільша концентрація сил за десятиліття

    200 літаків і три авіаносці: США різко наростили військову присутність біля Ірану — найбільша концентрація сил за десятиліття

    Сполучені Штати здійснили безпрецедентне за останні роки посилення військової присутності на Близькому Сході, розгорнувши одразу три ударні авіаносні групи із понад 200 літаками. Така концентрація сил стала найбільшою з часів початку війни в Іраку 2003 року і свідчить про різке загострення ситуації довкола Ірану та регіону загалом.

    Ключовим елементом цього військового посилення стало прибуття третього атомного авіаносця USS George H.W. Bush до зони відповідальності Центрального командування США. Він приєднався до вже розгорнутих USS Abraham Lincoln і USS Gerald R. Ford, сформувавши потужне угруповання, здатне виконувати масштабні бойові операції в регіоні.

    Разом із авіакрилами ці три авіаносці забезпечують понад 200 бойових літаків і близько 15 тисяч військовослужбовців, включно з моряками та морською піхотою.

    Розгортання відбувається на тлі різкого погіршення відносин між США та Іраном, а також у контексті крихкого перемир’я, яке може будь-якої миті зірватися. Американська сторона водночас продовжує політику тиску на Тегеран, включаючи військову присутність, економічні обмеження та морську блокаду.

    Авіаносець USS Abraham Lincoln наразі діє в Аравійському морі, де бере участь у контролі морських шляхів та забезпеченні блокади судноплавства, пов’язаного з Іраном. У межах цієї операції американські сили вже зупинили або розвернули десятки суден, які підозрювали у перевезенні іранської нафти чи порушенні санкційного режиму.

    Другий авіаносець — USS Gerald R. Ford — перебуває у Червоному морі, де виконує завдання із забезпечення безпеки морських комунікацій та протидії можливим загрозам з боку Ірану та пов’язаних із ним угруповань. Його розгортання стало частиною тривалої операції, яка вже увійшла в історію як одна з найдовших місій американського флоту після В’єтнамської війни.

    Третій авіаносець — USS George H.W. Bush — прибув до регіону після переходу навколо Африки і тепер підсилює угруповання в Індійському океані та Аравійському морі. Його поява значно розширює можливості США як у сфері повітряних ударів, так і в контролі стратегічних морських маршрутів, зокрема Ормузької протоки — одного з ключових світових енергетичних коридорів.

    Експерти наголошують, що таке розгортання є не лише демонстрацією сили, а й частиною ширшої стратегії стримування. США фактично формують ударне угруповання, здатне діяти автономно та забезпечувати повний контроль над повітрям і морем у регіоні.

    Водночас ситуація ускладнюється тим, що Іран продовжує демонструвати готовність до протидії. За останні тижні зафіксовано атаки на торговельні судна, мінування акваторій та спроби прориву морської блокади. У відповідь США не лише посилили військову присутність, а й дали дозвіл на застосування сили проти іранських катерів у разі загрози.

    Крім того, американські сили активно працюють над забезпеченням повного припинення морської торгівлі Ірану. За офіційними даними, жодне судно не змогло успішно обійти блокаду, що свідчить про високий рівень контролю над акваторією.

    Паралельно триває нарощування додаткових сил. До регіону направляються десантні групи, ракетні есмінці та підрозділи морської піхоти, що ще більше підсилює американську військову присутність.

    Аналітики відзначають, що нинішня ситуація є однією з найнапруженіших за останні роки. Поєднання військової концентрації, економічного тиску та дипломатичного протистояння створює ризик масштабної ескалації. Водночас офіційний Вашингтон заявляє, що не прагне відкритої війни, але готовий до жорстких дій у разі подальшого загострення.

    Розгортання трьох авіаносців із сотнями літаків стало сигналом про готовність США діяти рішуче. Ситуація навколо Ірану переходить у фазу, де будь-який інцидент може стати тригером для ширшого конфлікту, а Близький Схід знову опиняється в центрі глобальної геополітичної напруги.

  • Пів року на розмінування Ормузу: коли відкриють протоку

    Пів року на розмінування Ормузу: коли відкриють протоку

    США може знадобитися щонайменше шість місяців, щоб повністю розмінувати Ормузьку протоку після можливого укладення мирної угоди з Іраном. Про це повідомляє The Washington Post із посиланням на джерела серед американських політиків і чиновників оборонного сектору.

    За інформацією видання, відповідні оцінки були озвучені під час закритого брифінгу Пентагон для сенаторів від обох партій — Республіканської та Демократичної. Зустріч відбулася ще 22 грудня, однак її деталі стали відомі лише зараз. Джерела, знайомі з перебігом обговорення, зазначають: навіть у разі досягнення політичної домовленості між США та Іраном швидке відновлення безпечного судноплавства через Ормуз неможливе.

    Йдеться про стратегічно важливий морський коридор, через який проходить близько п’ятої частини світового експорту нафти. Будь-яке блокування цієї протоки миттєво впливає на глобальні енергетичні ринки, ціни на пальне та економічну стабільність у багатьох країнах.

    За даними журналістів, у водах протоки наразі встановлено щонайменше 20 морських мін. Частину з них, як стверджують співрозмовники, було розміщено за допомогою сучасних технологій — зокрема GPS-навігації — а також із використанням швидкісних катерів бойовиків Корпус вартових ісламської революції. Це значно ускладнює процес їх виявлення та нейтралізації.

    Американські військові наголошують: розмінування — це складна, багаторівнева операція, яка потребує часу, спеціалізованої техніки та координації між різними підрозділами. Вона не може розпочатися негайно, оскільки її проведення залежить від безпекової ситуації та політичних домовленостей. Зокрема, операція стане можливою лише після припинення активної фази конфлікту між США та Іраном.

    Водночас ситуація вже має відчутні економічні наслідки. У США зростає невдоволення високими цінами на пальне. За інформацією, озвученою під час брифінгу, середня ціна бензину досягла 4,02 долара за галон, що суттєво більше, ніж приблизно 3 долари ще на початку року. Це викликає занепокоєння серед американських політиків напередодні виборчих циклів і створює додатковий тиск на адміністрацію президента Дональд Трамп.

    Попри витік інформації, офіційні структури США реагують стримано. Представники Пентагону та Білого дому відмовилися детально коментувати матеріал, а речник Міністерства оборони Шон Парнелл заявив, що інформація, оприлюднена у медіа, не відповідає дійсності. Втім, повного спростування чи альтернативних оцінок часу розмінування надано не було.

    Ситуація в регіоні залишається напруженою. Після початку конфлікту іранські сили фактично заблокували Ормузьку протоку, вимагаючи від частини суден сплачувати за прохід. У відповідь США обмежили доступ для кораблів, що прямують до іранських портів. Це призвело до серії інцидентів із затриманням і захопленням суден.

    Зокрема, U.S. Central Command оприлюднило відео операції проти танкера Touska, який, за їхніми даними, порушив обмеження. У свою чергу, іранські сили затримали комерційні судна MSC Francesca та Epaminodes. Також повідомлялося про затримання кількох іранських танкерів американськими військовими. Ці дії лише посилили напруження в регіоні та ускладнили перспективи швидкого врегулювання.

    Додатковим фактором ризику стала поява шахрайських схем. За повідомленнями медіа, невідомі особи під виглядом представників КВІР намагаються стягувати гроші з власників танкерів за нібито «безпечний прохід» через протоку. Це створює додаткову невизначеність для міжнародних судноплавних компаній і підвищує вартість страхування перевезень.

    Переговори між США та Іраном тривають, однак залишаються складними. Американська сторона наполягає на відмові Ірану від ядерної програми та повному розблокуванні Ормузької протоки. Натомість іранська сторона поки що не демонструє готовності виконати ці вимоги в повному обсязі.

    Аналітики зазначають: навіть у разі швидкого політичного прориву економічні наслідки кризи в Ормузькій протоці відчуватимуться ще тривалий час. Шестимісячний період розмінування означає, що перебої з постачанням нафти можуть зберігатися до кінця 2026 року. Це, своєю чергою, впливатиме на глобальні ціни на енергоносії, інфляцію та економічну політику багатьох країн.

    Ситуація навколо Ормузької протоки виходить далеко за межі регіонального конфлікту. Вона стає одним із ключових факторів глобальної економічної стабільності та міжнародної безпеки, а її врегулювання вимагатиме не лише політичної волі, але й значного часу та ресурсів.