Golosnovinua.com

Позначка: чоловіки призовного віку

  • У Польщі відреагували на ідею депортації українців призовного віку

    У Польщі відреагували на ідею депортації українців призовного віку

    У Міністерстві внутрішніх справ та адміністрації Польщі розкритикували пропозицію опозиційної партії «Право і справедливість» (PiS) щодо депортації українських чоловіків призовного віку, які не працюють у країні легально. У відомстві назвали такі заяви «абсурдом і популізмом» та наголосили, що переважна більшість українців призовного віку в Польщі офіційно працюють і сплачують податки.

    Про це повідомила речниця МВС Польщі Кароліна Галецька, пише RMF24.

    Приводом для дискусії стала заява віцепрезидента Право і справедливість та євродепутата Тобіаша Бохенського. Під час програмного з’їзду партії він заявив, що в разі перемоги PiS на парламентських виборах 2027 року одним із перших рішень нового уряду стане депортація українців — чоловіків призовного віку, які не працюють у Польщі легально.

    За словами Бохенського, партія також пропонує створити систему, у якій інформація про порушення з боку українців автоматично передаватиметься відповідним службам. Він стверджував, що після двох правопорушень або невиконання адміністративних чи службових обов’язків має запускатися процедура депортації.

    У польському МВС такі плани категорично розкритикували. Речниця відомства Кароліна Галецька назвала запропонований підхід «суцільним абсурдом і популізмом».

    Вона звернула увагу на статистику працевлаштування українців у Польщі. За даними польської Служби соціального страхування, близько 95% українських чоловіків призовного віку, які перебувають у країні, працюють легально та сплачують податки.

    «Вони тим самим сприяють економічному зростанню країни», — наголосила представниця польського МВС.

    Галецька також зазначила, що для людей, які порушують польське законодавство, вже існують передбачені законом механізми. За її словами, іноземці, які порушують правила перебування або законодавство Польщі, можуть бути депортовані за рішеннями відповідних органів, зокрема прикордонної служби.

    Представниця МВС наголосила, що депортація за порушення закону вже застосовується на практиці, тому для цього не потрібно запроваджувати окремий механізм, орієнтований саме на українських чоловіків призовного віку.

    Галецька також навела статистику депортацій іноземців. За її словами, у 2023 році, коли при владі перебувала партія «Право і справедливість», із Польщі депортували близько 3 тисяч іноземців.

    Водночас у 2025 році, за даними МВС, кількість депортованих зросла приблизно до 10 тисяч людей різних національностей.

    На думку речниці польського відомства, ці цифри свідчать про те, що чинна влада вже проводить жорстку політику щодо іноземців, які порушують польське законодавство.

    «Польща — гостинна, відкрита країна», — підкреслила Галецька. Вона додала, що українці, які перебувають у країні, не обмежуються лише працевлаштованими чоловіками. Серед них є також студенти та інші категорії людей, які живуть у Польщі, навчаються, купують товари й послуги та таким чином також роблять внесок в економіку країни.

    Заява польського МВС прозвучала на тлі дискусій у Польщі щодо перебування українських громадян та умов їхнього тимчасового захисту. Питання українських чоловіків призовного віку останнім часом стало одним із предметів політичних дебатів у країні.

    30 липня Рада Європейського Союзу письмовою процедурою затвердила продовження режиму тимчасового захисту для українців у країнах ЄС. Водночас були передбачені нові умови для громадян України призовного віку, які прибуватимуть до Євросоюзу після набуття чинності відповідними змінами.

    Зокрема, новоприбулі військовозобов’язані українці зможуть претендувати на тимчасовий захист за умови відсутності проблем із військово-обліковими документами.

    Водночас чинний режим тимчасового захисту не означає автоматичної депортації українців, які не мають роботи в Польщі. Питання легальності перебування, працевлаштування та можливого видворення регулюються польським та європейським законодавством.

    Таким чином, польська влада фактично відмежувалася від ідеї масової депортації українських чоловіків лише через їхній статус або відсутність легальної роботи. У МВС наголошують, що відповідальність має наставати за конкретні порушення законодавства, а не за належність людини до певної категорії іноземців.

    Тим часом пропозиція PiS уже стала предметом політичної дискусії в Польщі. Остаточно питання можливих змін у міграційній політиці може бути переглянуте після парламентських виборів 2027 року — залежно від результатів голосування та того, які партії сформують уряд.

  • Виїзд під виглядом музикантів: колишнього керівника Мінкульту підозрюють у гучній схемі

    Виїзд під виглядом музикантів: колишнього керівника Мінкульту підозрюють у гучній схемі

    Колишньому виконувачу обов’язків міністра культури та інформаційної політики України повідомили про підозру у справі щодо незаконного переправлення чоловіків призовного віку через державний кордон під виглядом учасників музичного колективу. Про це 20 червня повідомив Офіс генерального прокурора.

    Ім’я підозрюваного правоохоронці офіційно не називають, однак з оприлюднених обставин справи випливає, що йдеться про Ростислава Карандєєва, який виконував обов’язки міністра культури та інформаційної політики України з липня 2023 року до вересня 2024 року.

    За даними слідства, посадовець міг бути причетним до організації виїзду за межі України восьми чоловіків призовного віку, яких оформили як учасників музичного гурту для нібито проведення благодійних концертів за кордоном. Однак у ході перевірки правоохоронці встановили, що зазначені особи фактично не мали жодного стосунку до музичної діяльності та не відповідали критеріям, необхідним для участі у міжнародних культурних заходах.

    Слідчі встановили, що спочатку Державна прикордонна служба відмовила чоловікам у виїзді з України через недостатність підтверджуючих документів та сумніви щодо заявленої мети поїздки. Після цього, за версією правоохоронців, тодішній керівник міністерства повторно направив до прикордонників офіційний лист із проханням сприяти перетину кордону зазначеними особами.

    У результаті після отримання додаткових документів чоловіки змогли виїхати за межі України. Водночас, як зазначають правоохоронці, жоден із них не повернувся на територію держави у встановлені строки. Саме цей факт став одним із ключових елементів кримінального провадження.

    Офіс генерального прокурора повідомив, що дії колишнього посадовця кваліфіковані за частиною другою статті 332 Кримінального кодексу України — незаконне переправлення осіб через державний кордон України, вчинене службовою особою з використанням службового становища. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до дев’яти років із можливим позбавленням права обіймати певні посади.

    Справа стала черговим епізодом масштабного розслідування щодо можливих зловживань у сфері культурної дипломатії та міжнародних мистецьких поїздок під час воєнного стану. Після початку повномасштабної війни держава дозволила виїзд за кордон окремим категоріям митців, музикантів, акторів та представників культурної сфери для участі в міжнародних заходах, спрямованих на підтримку України.

    Водночас саме цей механізм неодноразово ставав предметом суспільних дискусій та перевірок правоохоронних органів. Протягом останніх двох років фіксувалися випадки, коли чоловіки призовного віку виїжджали за кордон під приводом участі у творчих, волонтерських чи благодійних заходах, але не поверталися до України після завершення заявлених поїздок.

    На тлі численних скандалів уряд та Міністерство культури неодноразово посилювали контроль за погодженням міжнародних відряджень для представників культурної сфери. Зокрема, були запроваджені додаткові вимоги до підтвердження професійної діяльності учасників поїздок, механізми моніторингу їхнього повернення та перевірки організаторів закордонних заходів.

    Сам Ростислав Карандєєв раніше публічно заявляв про необхідність підтримки міжнародної культурної присутності України та наголошував на важливості мистецької дипломатії під час війни. Однак правоохоронці вважають, що у конкретному випадку службові повноваження могли бути використані всупереч інтересам держави.

    На момент оприлюднення інформації офіційної детальної позиції самого Карандєєва щодо оголошеної підозри не було представлено. Очікується, що найближчим часом він або його представники нададуть власні пояснення щодо обставин справи.

    Юристи зазначають, що ключовими доказами у провадженні можуть стати службове листування, документи про організацію закордонних виступів, покази свідків та інформація щодо фактичної діяльності осіб, які залишили територію України. Також слідство перевіряє, чи могли до схеми бути причетні інші посадовці або організатори поїздки.

    Справа вже викликала значний суспільний резонанс, оскільки стосується питань мобілізації, контролю державного кордону та довіри до механізмів виїзду за кордон під час воєнного стану. Експерти наголошують, що результати розслідування можуть вплинути на подальшу політику держави щодо міжнародних відряджень представників культури та мистецтва.

    Наразі триває досудове розслідування. Правоохоронці продовжують встановлювати всі обставини справи, перевіряють документи, маршрути поїздок та можливих учасників схеми. Остаточну оцінку діям колишнього керівника Міністерства культури має надати суд.

  • Втеча на акваскутерах провалилася: двоє братів із Харкова попалися посеред Дністра

    Втеча на акваскутерах провалилася: двоє братів із Харкова попалися посеред Дністра

    На Вінниччині прикордонники затримали двох чоловіків, які вирішили незаконно залишити територію України досить незвичним способом. Двоє братів із Харкова намагалися перетнути державний кордон через річку Дністер, використовуючи для цього акваскутери. Однак реалізувати свій задум їм не вдалося – правоохоронці виявили порушників безпосередньо під час спроби переправи.

    Про це повідомила Державна прикордонна служба України.

    За інформацією прикордонників, затриманими виявилися рідні брати віком 32 та 34 роки. Для підготовки до незаконного перетину кордону чоловіки заздалегідь продумали маршрут та спосіб пересування. До прикордонної смуги вони прямували в обхід блокпостів та місць можливих перевірок, намагаючись не привертати уваги правоохоронців.

    Кінцевою метою була одна із сусідніх країн Європейського Союзу, куди чоловіки планували дістатися через водну ділянку кордону. Для цього вони обрали Дністер, який на окремих відтинках слугує природною межею між Україною та сусідніми державами.

    У Державній прикордонній службі зазначили, що до своєї подорожі чоловіки підготувалися досить ретельно. Особисті речі, документи та інші необхідні предмети вони запакували у герметичні водонепроникні мішки. Для швидкого подолання водної перешкоди брати використали акваскутери.

    Однак сучасна техніка не допомогла їм уникнути затримання.

    Під час моніторингу прикордонної ділянки співробітники ДПСУ помітили рух плавзасобів у забороненій зоні та оперативно відреагували на ситуацію. Порушників затримали фактично посеред маршруту, коли вони вже перебували на воді та намагалися реалізувати свій план.

    У відомстві наголосили, що будь-які спроби незаконного перетину державного кордону фіксуються та припиняються незалежно від способу пересування порушників.

    Після затримання на братів були складені адміністративні матеріали. Їх притягнуто до відповідальності відповідно до чинного законодавства України.

    У ДПСУ не уточнюють, чи діяли чоловіки самостійно, чи користувалися допомогою сторонніх осіб під час організації своєї втечі.

    Останнім часом прикордонники регулярно повідомляють про нестандартні спроби незаконного перетину кордону. Порушники використовують човни, підводне спорядження, велосипеди, маскування під туристів або працівників різних служб. Втім дедалі частіше фіксуються випадки, коли для втечі намагаються використовувати водний транспорт.

    За даними Державної прикордонної служби, після запровадження воєнного стану значно збільшилася кількість спроб незаконного залишення території України чоловіками призовного віку. Для цього порушники нерідко вдаються до ризикованих маршрутів через річки, гори або важкодоступні ділянки кордону.

    У відомстві нагадують, що такі дії можуть становити серйозну загрозу для життя та здоров’я. Особливо небезпечними є спроби самостійного перепливання прикордонних річок, адже сильна течія, погодні умови або технічні несправності плавзасобів можуть призвести до трагічних наслідків.

    Правоохоронці вкотре закликають громадян не порушувати закон та не наражати себе на небезпеку заради сумнівних спроб нелегально залишити країну.

    Наразі обставини інциденту з двома братами з Харкова встановлюються. Правоохоронці перевіряють усі деталі підготовки до незаконного перетину державного кордону та можливу причетність інших осіб до організації цієї спроби.

  • ЄС може закрити двері для частини українців: чоловіків призовного віку хочуть виключити із системи захисту

    ЄС може закрити двері для частини українців: чоловіків призовного віку хочуть виключити із системи захисту

    У Європейському Союзі розпочалася нова дискусія щодо майбутнього мільйонів українських біженців, які перебувають у країнах блоку за програмою тимчасового захисту. За інформацією Euractiv, яку підтверджують документи Ради ЄС, серед варіантів, що нині обговорюються на рівні європейських урядів, є можливе виключення українських чоловіків призовного віку з оновленої системи тимчасового захисту після її наступного продовження.

    Йдеться про Директиву про тимчасовий захист (Temporary Protection Directive), яку Європейський Союз активував у березні 2022 року після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Саме ця система дозволила понад чотирьом мільйонам українців легально проживати, працювати, отримувати медичну допомогу та соціальну підтримку в країнах ЄС без проходження стандартних процедур надання притулку. Наразі дія програми офіційно продовжена до березня 2027 року.

    Однак війна триває вже понад чотири роки, а в Брюсселі дедалі частіше говорять про необхідність реформування механізму. Як повідомляє Euractiv із посиланням на внутрішню записку Ради ЄС, одним із можливих сценаріїв є продовження програми тимчасового захисту, але зі звуженням кола осіб, які зможуть нею скористатися надалі. Серед запропонованих варіантів — виключення чоловіків призовного віку та осіб, які залишили Україну з порушенням правил виїзду.

    Водночас наразі жодного остаточного рішення не ухвалено. Обговорення перебувають лише на етапі консультацій між державами-членами та інституціями Євросоюзу. Очікується, що подальшу долю системи тимчасового захисту міністри внутрішніх справ і міграції обговорять уже найближчими днями на засіданні Ради ЄС із питань юстиції та внутрішніх справ. Якщо країни-члени погодяться із необхідністю змін, тоді Європейська комісія повинна буде підготувати офіційну законодавчу пропозицію.

    Важливо, що ймовірні обмеження наразі стосуються лише нових заявників, які звертатимуться за тимчасовим захистом у майбутньому. Для українців, які вже отримали цей статус, правила поки що залишаються незмінними. Саме на цьому раніше наголошували представники Європейської комісії.

    Ще наприкінці лютого речник Єврокомісії Маркус Ламмерт заявляв, що чинне рішення про тимчасовий захист до березня 2027 року однаково поширюється на всіх українців незалежно від статі чи віку. За його словами, нинішні правила не передбачають жодних винятків для чоловіків призовного віку.

    Попри це, окремі країни вже почали порушувати питання перегляду підходів до українських біженців. Одним із найбільш активних прихильників жорсткіших правил стала Чехія. Раніше лідер чеської ультраправої партії SPD Томіо Окамура заявив про консультації щодо можливого припинення тимчасового захисту для українських чоловіків призовного віку. Політик стверджував, що значна частина українців регулярно повертається до України та виїжджає назад до ЄС, що, на його думку, ставить під сумнів необхідність подальшого захисту. Ці заяви викликали гостру дискусію як у Чехії, так і серед української громади.

    Додатковим фактором стала ситуація у країнах Північної Європи. Наприклад, Норвегія вже ухвалила рішення обмежити надання колективного захисту для українських чоловіків віком від 18 до 60 років. Відтепер такі заявники не отримуватимуть автоматичного статусу й повинні будуть проходити індивідуальну процедуру розгляду клопотань про притулок. Норвезький уряд пояснив своє рішення необхідністю посилення контролю над міграційними потоками.

    У самому ЄС аргументи прихильників жорсткішого підходу базуються переважно на двох тезах. Перша — кадрові проблеми України під час війни та необхідність збереження мобілізаційного ресурсу держави. Друга — підготовка до майбутньої відбудови країни, яка потребуватиме значної кількості працездатного населення. Деякі уряди вважають, що механізм тимчасового захисту має поступово трансформуватися із надзвичайного гуманітарного інструменту у більш вибіркову систему.

    Разом із тим правозахисники та експерти з міграційної політики попереджають про ризики дискримінації. На їхню думку, виключення цілої категорії людей лише за віком і статтю може суперечити принципам європейського права та створити численні судові спори. Крім того, значна частина чоловіків, які перебувають у ЄС, мають законні підстави для виїзду з України, працюють, сплачують податки та інтегрувалися у країнах перебування.

    За останніми даними Eurostat, станом на березень 2026 року статус тимчасового захисту в країнах ЄС мали понад 4,33 млн громадян України. Найбільше українців перебуває у Німеччині, Польщі та Чехії. Дорослі чоловіки становлять близько 26,6% усіх отримувачів цього статусу.

    Водночас спеціальна представниця ЄС з питань українців Ільва Йоганссон раніше заявляла, що очікує продовження системи тимчасового захисту щонайменше до 2028 року. Однак формат такого продовження залишається відкритим питанням. У Брюсселі вже визнають, що початковий механізм, який задумувався як короткострокове рішення, поступово перетворюється на довгострокову міграційну політику для мільйонів українців.

    Саме тому найближчі рішення Євросоюзу можуть стати одними з найважливіших для українських громадян за кордоном від початку повномасштабної війни. Поки що мова йде лише про політичні дискусії та робочі документи, однак сам факт появи таких пропозицій свідчить: питання майбутнього тимчасового захисту в Європі входить у нову фазу.

  • «Українців забагато»: у Чехії заговорили про скасування захисту для чоловіків призовного віку

    «Українців забагато»: у Чехії заговорили про скасування захисту для чоловіків призовного віку

    У Чехії знову спалахнула дискусія навколо майбутнього українських біженців. Лідер ультраправої та антиіммігрантської партії SPD («Свобода і пряма демократія») Томіо Окамура заявив, що Прага нібито веде переговори на рівні Європейського Союзу щодо можливого припинення тимчасового захисту для українських чоловіків призовного віку. Відповідну заяву політик опублікував на своїй сторінці у Facebook.

    Окамура стверджує, що виступає за якнайшвидше скасування тимчасового захисту не лише для чоловіків, а загалом для всіх громадян України, які перебувають у Чехії. Водночас він визнав, що реалізація такої ініціативи наразі є складною без підтримки інших держав Європейського Союзу.

    Свою позицію політик аргументував тим, що частина українців, які отримали статус тимчасового захисту, продовжують їздити до України. За словами Окамури, це нібито ставить під сумнів саму необхідність надання спеціального статусу.

    «Тих українців є тут забагато, а мусимо з тим щось робити», — заявив чеський ультраправий політик.

    Окамура також пов’язав питання скасування тимчасового захисту із потенційним завершенням війни в Україні. На його думку, після припинення бойових дій українці повинні будуть або повернутися додому, або оформлювати стандартні дозволи на проживання у Чехії на загальних підставах.

    Крім того, лідер SPD повідомив, що його політична сила завершує підготовку нової редакції закону про іноземців. За його словами, документ передбачатиме жорсткіші умови перебування іноземців у Чехії, зокрема й громадян України, які мають тимчасовий захист.

    Втім, заяви Окамури наразі не означають офіційної зміни політики чеської влади щодо українських біженців. SPD залишається опозиційною політичною силою, а уряд Чехії офіційно продовжує підтримувати механізм тимчасового захисту, запроваджений Європейським Союзом після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році.

    Чехія залишається однією з країн ЄС, яка прийняла найбільшу кількість українців у співвідношенні до власного населення. За даними чеського МВС, у країні перебувають сотні тисяч громадян України зі статусом тимчасового захисту. Значна частина з них інтегрувалася у ринок праці, освіту та систему соціального забезпечення.

    Однак тема українських біженців дедалі частіше стає частиною внутрішньополітичних дискусій у низці європейських держав. Особливо це помітно на тлі економічних труднощів, зростання популярності правих партій та наближення виборчих кампаній у різних країнах ЄС.

    У самій Чехії SPD вже тривалий час будує свою політичну риторику на критиці міграційної політики, допомоги іноземцям та підтримки України. Партія регулярно виступає проти фінансування українських програм та закликає до жорсткішого контролю над перебуванням біженців.

    Водночас механізм тимчасового захисту для українців діє на рівні всього Європейського Союзу. Його продовження або скасування не може ухвалюватися окремою державою без погодження з іншими членами ЄС. Наразі Євросоюз уже продовжив дію тимчасового захисту для українців до березня 2027 року. Це рішення підтримала більшість держав-членів.

    На цьому тлі українська влада також починає активніше готуватися до майбутнього повернення громадян з-за кордону. Нещодавно у Києві заявили про необхідність отримання більш точних даних щодо українців у країнах ЄС, зокрема для планування політики реінтеграції та підготовки громад до повернення населення.

    Міністр соціальної політики України Денис Улютін раніше повідомляв, що після завершення війни до України можуть повернутися близько двох мільйонів громадян. За його словами, одним із головних викликів стане готовність українських міст і громад забезпечити людей житлом, роботою та базовою інфраструктурою.

    Подібні дискусії точаться і в інших країнах Європи. Наприклад, уряд Ірландії уже заявив про намір після завершення дії директиви ЄС поступово переходити до програм добровільного повернення українських біженців додому. Там планують змінити модель підтримки: замість довготривалих соціальних виплат фінансувати повернення людей до України.

    Експерти зазначають, що питання українських біженців стане одним із ключових викликів для Європи після завершення війни. Водночас наразі жодних рішень про масове припинення тимчасового захисту для українців у Чехії чи інших країнах ЄС офіційно не ухвалено.

  • Мерц зробив заяву про українських чоловіків у Німеччині: що насправді планує Берлін

    Мерц зробив заяву про українських чоловіків у Німеччині: що насправді планує Берлін

    Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц під час спільної пресконференції з президентом України Володимиром Зеленським 14 квітня в Берліні справді порушив тему українських громадян, які перебувають у Німеччині. В офіційній публікації уряду ФРН за підсумками німецько-українських міжурядових консультацій зазначено, що Берлін і Київ хочуть тісніше співпрацювати, аби полегшити повернення українських громадян, які знайшли прихисток у Німеччині, до України, а також що Німеччина підтримує зусилля України зі зменшення виїзду до ЄС українських чоловіків призивного віку.

    Водночас важливо розрізняти те, що сказав Мерц офіційно, і те, як його слова були інтерпретовані в частині медіа. У тексті федерального уряду йдеться саме про сприяння поверненню та про обмеження нових випадків надання притулку або виїзду чоловіків призовного віку, але там не описано жодного конкретного механізму масового примусового повернення чи автоматичного позбавлення захисту всіх українських чоловіків у Німеччині. Із доступного офіційного тексту також не випливає, що вже ухвалене окреме нове рішення про негайну депортацію цієї категорії людей.

    На тій самій пресконференції Мерц зробив акцент передусім на іншому: Німеччина й Україна підписали нові домовленості у сфері оборони, зокрема щодо ППО, далекобійних засобів, дронів і артилерійських боєприпасів, а Берлін назвав себе найважливішим двостороннім партнером України у 2026 році. Reuters і Associated Press окремо повідомили, що під час візиту сторони уклали угоди про поглиблення оборонної співпраці та спільне виробництво дронів, а Німеччина продовжує масштабну військову підтримку України. На цьому тлі заява про українських чоловіків прозвучала як частина ширшого політичного сигналу про більшу координацію між Берліном і Києвом.

    Тема українських чоловіків у Німеччині для уряду Мерца не нова. Ще в урядовій пресконференції від 20 березня 2026 року представники німецького уряду згадували попередню позицію канцлера щодо того, що молоді українські чоловіки потрібні своїй країні, а не Німеччині. Тобто нинішня заява в Берліні є не раптовою, а радше продовженням уже озвученої лінії німецької влади.

    Окремо треба враховувати й правовий контекст. Українці в Німеччині переважно перебувають не в класичній процедурі індивідуального притулку, а під режимом тимчасового захисту, який діє в ЄС для людей, що виїхали через повномасштабну війну. Німеччина офіційно повідомляє, що посвідки на проживання за цим режимом, чинні станом на 1 лютого 2026 року, автоматично продовжені до 4 березня 2027 року. Рада ЄС ще у 2025 році погодила продовження тимчасового захисту для українців до цієї дати, а також почала обговорення спільного європейського підходу до майбутнього повернення та переходу на інші статуси. Це означає, що на рівні ЄС захист для українців формально зберігається, і будь-які зміни мають узгоджуватися з цим правовим режимом.

    Німеччина залишається найбільшою країною ЄС за кількістю людей з України під тимчасовим захистом. За даними Eurostat, на кінець лютого 2026 року в Німеччині перебували 1 267 475 осіб під тимчасовим захистом, що становило 28,8% усіх таких випадків у Євросоюзі. Загалом у ЄС під тимчасовим захистом на той момент перебували 4,4 млн людей, які виїхали з України, і трохи більше чверті з них становили дорослі чоловіки.

    Паралельно в Німеччині справді зростала кількість українських чоловіків працездатного і призовного віку. У матеріалах, що посилаються на німецьке Федеральне відомство у справах міграції та біженців, фігурує оцінка близько 1,34 млн українців у Німеччині станом на березень 2026 року, з них приблизно 349,5 тис. чоловіків і 500,3 тис. жінок віком 18–63 років. Ці дані не є частиною офіційного тексту пресконференції, але вони допомагають зрозуміти, чому питання набуло політичної ваги для Берліна.

    Політичний сенс заяви Мерца теж досить очевидний. Усередині Німеччини міграційна тема залишається чутливою, а уряд Мерца вже демонстрував жорсткіший підхід і щодо інших категорій біженців, зокрема сирійських, наголошуючи на потребі повернення людей для відбудови власної країни. На цьому тлі слова про українських чоловіків можна читати як сигнал відразу в кілька боків: німецьким виборцям — про контроль над міграцією, українській владі — про очікування більшої відповідальності в питаннях мобілізації, а ЄС — про перехід до обговорення післявоєнної моделі повернення українців.

    Водночас на цей момент немає публічно оприлюдненого пакета конкретних заходів, який би детально пояснював, як саме Німеччина планує “обмежувати кількість” українських чоловіків, які шукають прихистку, чи яким буде юридичний механізм “сприяння поверненню”. Саме тому коректніше говорити не про вже запущену кампанію масового повернення, а про політичну заяву і намір до тіснішої координації з Києвом, який ще потребує правового та практичного оформлення.

    Отже, головне з цієї історії таке: Мерц справді сказав, що Німеччина хоче допомагати поверненню українців додому і підтримує зменшення виїзду чоловіків призовного віку до ЄС. Але поки що йдеться саме про політичний курс і координацію, а не про оприлюднене рішення щодо масового примусового повернення всіх українських чоловіків із Німеччини. На тлі продовженого до березня 2027 року режиму тимчасового захисту ця тема, ймовірно, ще стане предметом окремих рішень у Берліні та Брюсселі.

  • Кількість українських чоловіків призовного віку в Німеччині зросла попри заборону виїзду

    Кількість українських чоловіків призовного віку в Німеччині зросла попри заборону виїзду

    У Німеччині за рік суттєво збільшилася кількість українських чоловіків віком 18–63 років серед біженців, попри діючу заборону на виїзд для призовників. За даними Центрального реєстру іноземців, станом на 9 березня 2026 року в Німеччині перебувало 1 340 362 українці, які втекли через війну.

    Серед них 349 520 чоловіків та 500 393 жінки віком від 18 до 63 років. Кількість чоловіків призовного віку зросла приблизно на 52 000 за рік, тоді як жінок – на майже 24 000.

    Аналіз Федерального агентства зайнятості показав, що частка чоловіків серед біженців тепер становить 41%, тоді як у травні 2022 року вона була лише 26%.

    Після оголошення загальної мобілізації чоловіки віком 18–60 років не мали права залишати Україну. У серпні 2025 року виїжджати дозволили особам до 22 років, і ця можливість активно використовувалася.

    У лютому 2026 року Німеччина зареєструвала 8 783 українських шукачів притулку, з яких 4 392 були чоловіки, включно з неповнолітніми.

    Експертка Лівої партії Клара Бюнґер зазначила, що багато українців рятуються від війни втечею і це зрозуміло. Водночас критика надходить від керівної коаліції ХДС/ХСС. Представник партії Александр Тром заявив, що юнакам призовного віку з України не місце в німецькій системі соціального забезпечення та закликав до справедливого розподілу біженців у Європі.

  • Ставлення до біженців у Європі погіршується, і це вплине на повоєнну міграцію українців

    Ставлення до біженців у Європі погіршується, і це вплине на повоєнну міграцію українців

    Після завершення війни і відкриття кордонів Україна може зіткнутися з новим етапом еміграції — але він виглядатиме не так, як перша хвиля 2022 року. Про це розповіла директорка Інституту демографії та соціальних досліджень ім. Птухи НАН України Елла Лібанова в інтерв’ю YouTube-каналу «Орестократія».

    За словами Лібанової, жінки, які хотіли виїхати через війну, переважно вже виїхали — разом із дітьми. Ті, хто лишилися зараз в Україні, як правило, не планують еміграцію, ще й тому, що умови перебування українських біженок у ЄС уже не такі комфортні, як у 2022 році: дедалі менше безкоштовного житла, допомога скорочується, ринок праці в багатьох країнах насичений. Це збиває мотивацію для «нової хвилі» від’їзду жінок.

    А от чоловіки можуть поїхати вже після скасування обмежень на виїзд. Лібанова пояснює це дуже прагматично: якщо дружина й діти за два-три роки в Європі встигли влаштуватися — є робота, житло, садок або школа, друзі, зрозумілі правила — а в самого чоловіка в Україні немає до чого повертатися (зруйноване житло, втрачена робота, відсутність сталого доходу), то логіка «я приєднуюся до сім’ї» стає сильною. Тобто ризик другої хвилі міграції після війни стосується насамперед чоловіків призовного віку, які зараз фізично не можуть виїхати, але захочуть возз’єднатися з родиною одразу після відкриття кордонів.

    Це напряму б’є по демографії й ринку праці. Інститут демографії вже давно попереджає: Україні й так бракуватиме робочих рук після війни, а додатковий від’їзд працездатних чоловіків ускладнить відновлення інфраструктури й економіки.

    Паралельно, за межами України, зростає політичний тиск довкола теми українських біженців, особливо чоловіків. У багатьох країнах ЄС суспільне ставлення до українців поступово стало жорсткішим у порівнянні з першим роком повномасштабного вторгнення: допомога більше не сприймається як «безумовний обов’язок», а тема «хай повертаються і воюють» дедалі частіше використовується популістами. Це особливо помітно в Польщі.

    Колишній прем’єр Польщі Лешек Міллер публічно заявив, що «є одна зброя, якою Польща може допомогти Україні» — повернути в Україну українських чоловіків призовного віку, які залишилися в ЄС, і навіть допустити, що польські правоохоронці могли б затримувати таких українців і передавати їх назад. Він стверджує, що «дивно бачити, як мільйони молодих чоловіків не воюють за свою країну». Ці слова вже викликали різку реакцію, зокрема з боку української сторони, яка називає таку риторику провокаційною.

    Тобто маємо дві зустрічні тенденції:
    – усередині України після перемоги може статися цілком раціональний від’їзд частини чоловіків до сімей у ЄС;
    – у самій Європі дедалі голосніше лунають політичні заклики, що ці чоловіки «мають повернутися воювати», а не залишатися за кордоном.

    І це вже не лише емоції, а фактор безпеки й відновлення країни. Бо якщо після війни одночасно відкриваються кордони й частина працездатних чоловіків виїжджає, Україні буде складніше відбудовувати міста, де житло зруйноване, а робочих рук не вистачає. Саме це Лібанова називає ризиком другої міграційної хвилі.