Golosnovinua.com

Позначка: “Центр протидії корупції”

  • Будинок у Козині та 6,5 млн грн дружини: ЦПК знайшов нову деталь у справі Кравченка

    Будинок у Козині та 6,5 млн грн дружини: ЦПК знайшов нову деталь у справі Кравченка

    Історія з будинком Руслана Кравченка у престижному Козині отримала нове продовження. Центр протидії корупції звернув увагу на багатомільйонні підприємницькі доходи жінки, яку організація називає новою дружиною генпрокурора, що подав заяву про відставку. У ЦПК припускають, що саме доходами Олександри Кравченко, раніше Шовкопляс, Кравченко може пояснювати фінансову спроможність родини орендувати великий приватний будинок під Києвом. Водночас жодного офіційного висновку НАЗК чи судового рішення про незаконність цих доходів у відкритих джерелах наразі немає — визначення їх як «сумнівних» є оцінкою ЦПК.

    За даними Центру протидії корупції, навесні 2026 року Руслан Кравченко одружився вдруге. Організація ідентифікувала його дружину як Олександру Володимирівну Паровишник, яка у попередньому шлюбі мала прізвище Шовкопляс. ЦПК посилається на дані реєстру юридичних осіб: навесні щодо зареєстрованого ФОП Шовкопляс Олександри Володимирівни було змінено дані на «Кравченко Олександра Володимирівна».

    Увагу антикорупціонерів привернула насамперед історія підприємницьких доходів жінки. ФОП було зареєстровано ще 24 липня 2020 року. За інформацією, яка міститься у деклараціях її колишнього чоловіка — прокурора Максима Шовкопляса, — вже наступного року підприємницький дохід Олександри перевищив 5 млн грн. У 2020 році вона задекларувала 713,65 тис. грн доходу від підприємницької діяльності, у 2021-му — 5 млн грн, у 2022-му — близько 4,65 млн, у 2023-му — 4,76 млн, а у 2024 році — 5,8248 млн грн. Ці цифри містяться безпосередньо у державному Реєстрі декларацій.

    У 2025 році показник став ще вищим. В останній доступній щорічній декларації Максима Шовкопляса зазначено 6 млн 469 тис. грн доходу його тодішньої дружини від діяльності ФОП. Окремо в документі вказана її зарплата у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого — 136,23 тис. грн за рік. Сам Шовкопляс задекларував понад 1,147 млн грн зарплати у Харківській обласній прокуратурі.

    Саме різкий вихід ФОП на мільйонні обороти невдовзі після реєстрації став підставою для запитань ЦПК. Виконавча директорка організації Дар’я Каленюк назвала таку динаміку доходів сумнівною і провела паралель зі схемами, які, за версією слідства, фігурують у матеріалах операції «Карфаген». Однак це саме припущення антикорупційної організації. Опубліковані декларації підтверджують розміри задекларованого доходу, але самі по собі не встановлюють його незаконне походження.

    Інтерес до фінансів родини Кравченка виник після появи інформації про будинок у Козині. Сам Кравченко 6 вересня підтвердив, що його сім’я проживає у будинку площею 280 квадратних метрів на праві оренди. За його словами, нерухомість обрали ще взимку, але там необхідно було завершити певні роботи та налаштувати обладнання. Сім’я переїхала до будинку 1 травня 2026 року. Кравченко також заявив, що місце проживання буде відображене у декларації відповідно до вимог законодавства.

    Точна сума, яку сім’я сплачує за будинок, публічно не названа. Це принципова деталь: оцінки у кілька тисяч доларів стосуються ринкової вартості оренди подібної нерухомості, а не підтвердженої ціни договору Кравченка. Bihus.Info оцінював діапазон пропозицій для схожих будинків у Козині приблизно у $3–10 тис. на місяць. «Слідство.Інфо», аналізуючи оголошення, знайшло схожий за площею об’єкт приблизно за $5 тис. на місяць. Орендодавиця журналістам фактичну суму договору не назвала.

    Журналісти встановили й більше деталей про сам об’єкт. За інформацією «Слідства.Інфо», юридично власницею будинку є 73-річна Олександра Лукашкова. Її донька Ярослава розповіла журналістам, що фактично саме вона займається нерухомістю та здавала цей будинок. Жінка також заявила, що бачила Кравченка кілька разів. За її словами, питання офіційного оформлення оренди порушувала дружина Кравченка Олександра.

    Сам будинок опинився в центрі уваги не стільки через площу чи розташування, скільки через матеріали кримінального провадження, які пролунали у Вищому антикорупційному суді. Прокурор САП заявив, що Сергій Кропива — посадовець Офісу генпрокурора та один із фігурантів справи про ймовірне прикриття шахрайських колцентрів — координував ремонтні роботи у будинку, де проживає Кравченко. За словами прокурора, йшлося про контакти з виконробом та вирішення технічних питань.

    Bihus.Info повідомляв, що в записах ішлося, зокрема, про генератор, газовий котел, камін та сигналізацію. Слідство трактує ці контакти як один із доказів близьких неформальних відносин Кропиви з Кравченком. Водночас Руслан Кравченко категорично заперечував причетність до незаконного «кришування» колцентрів. Щодо самого будинку він пояснював, що після вибору житла там справді потрібно було доробити та налаштувати частину обладнання.

    Окрема лінія історії пов’язана з колишнім чоловіком Олександри — Максимом Шовкоплясом. За даними ЦПК, він є прокурором і фігурує у провадженні НАБУ та САП щодо спроби заволодіння зерном Державного резерву. Офіційне повідомлення НАБУ підтверджує, що у липні 2025 року прокурору Спеціалізованої екологічної прокуратури Харківської області повідомили про підозру в пособництві заволодінню понад 1,5 тис. тонн зерна на суму майже 12 млн грн. У січні 2026 року НАБУ повідомило, що обвинувальний акт щодо прокурора скеровано до суду. Вину особи може встановити лише обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили.

    Суть тієї справи, за версією НАБУ і САП, полягала у створенні видимості, ніби приватна компанія передала державній «Хлібній базі №76» приблизно 1,5 тис. тонн зерна на зберігання. Насправді зерно, як стверджує слідство, туди не надходило, а згодом учасники схеми планували вивезти державне збіжжя під виглядом повернення приватній фірмі. Детективи НАБУ зупинили вивезення у 2021 році.

    Ще одна деталь, на яку звертає увагу ЦПК, стосується професійної діяльності Олександри Кравченко. На сайті Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого вона значиться асистенткою кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності. У листопаді 2025 року Руслан Кравченко відвідував цей університет та вручав працівникам почесні грамоти генерального прокурора. За інформацією ЦПК, серед нагороджених була й Олександра, яка згодом стала його дружиною.

    Уся ця історія розгортається на тлі операції «Карфаген» та кадрової кризи в Офісі генпрокурора. 6 вересня у ВАКС під час обрання запобіжного заходу Сергію Кропиві прокурори САП оприлюднили частину матеріалів, де згадувалися контакти навколо будинку Кравченка. ВАКС взяв Кропиву під варту з альтернативою застави у 120 млн грн. Кравченко відкинув свою причетність до ймовірного прикриття колцентрів.

    Спочатку, 7 вересня, Кравченко публічно говорив журналістам, що не бачить підстав самостійно залишати посаду. Але того ж вечора позиція змінилася: він повідомив, що подав заяву про відставку, назвавши це політичним рішенням, і попросив президента та Верховну Раду прийняти його звільнення. Свою позицію щодо висунутих у публічному просторі звинувачень він при цьому не змінив.

    Тож наразі підтвердженими документами є кілька речей: родина Кравченка справді орендує будинок у Козині, сам Кравченко це визнав; задекларований підприємницький дохід Олександри Шовкопляс упродовж кількох років справді становив приблизно 4,6–6,5 млн грн на рік; у суді прокурор САП заявив про участь Кропиви в організації робіт у цьому будинку. Водночас точна вартість оренди, джерела конкретних надходжень ФОП і твердження про можливе незаконне походження коштів наразі публічно не встановлені компетентним органом чи судом. Саме ці питання тепер можуть стати наступною точкою уваги для журналістів та антикорупційних органів.

  • Печерський суд заборонив публікувати розслідування про 143 квартири брата директора ДБР

    Печерський суд заборонив публікувати розслідування про 143 квартири брата директора ДБР

    Печерський районний суд Києва ухвалив рішення, яким заборонив журналістам «Слідство.Інфо» та громадській організації «Центр протидії корупції» поширювати матеріали розслідування щодо майна, угод та інвестицій харківського бізнесмена Олександра Сухачова — брата директора Державного бюро розслідувань Олексія Сухачова.

    Про рішення суду повідомили представники ЦПК та «Слідство.Інфо», оприлюднивши відповідну ухвалу. За їхніми словами, вона була винесена саме напередодні публікації журналістського розслідування, над яким редакції працювали протягом кількох місяців.

    Як стверджують автори матеріалу, під час роботи над розслідуванням вони виявили інформацію про 143 квартири, офісні приміщення та інші об’єкти нерухомості, які належали або належать Олександру Сухачову. Крім цього, журналісти заявляють, що встановили зв’язки між бізнес-активами та структурами, пов’язаними з Державним бюро розслідувань.

    Ще 24 червня журналістка ЦПК Аліна Стрижак направила офіційний запит до директора ДБР Олексія Сухачова з проханням прокоментувати встановлені факти. Аналогічний запит було направлено й до компанії «Парковий-2», яку журналісти пов’язують із братом посадовця.

    За словами представників ЦПК, замість надання відповіді компанія звернулася до Печерського районного суду із заявою про забезпечення позову. Суддя Сергій Вовк задовольнив цю заяву та тимчасово заборонив поширювати будь-яку інформацію щодо майнового стану Олександра Сухачова, деталей придбання нерухомості та джерел її фінансування.

    В ухвалі суду зазначено, що публікація таких відомостей може завдати фізичній особі «невідворотної шкоди», яку неможливо буде усунути після виходу матеріалу. Також суд вказав, що оприлюднення інформації може порушити комерційну таємницю ТОВ «Парковий-2». Окремо наголошується, що Олександр Сухачов не надавав згоди на розголошення інформації про належні йому об’єкти нерухомості.

    У «Слідство.Інфо» та Центрі протидії корупції назвали рішення суду безпрецедентним та таким, що створює небезпечний прецедент для свободи слова в Україні. Співавтор розслідування Максим Савчук заявив, що журналісти зібрали значний масив інформації про майнові активи брата директора ДБР та можливі зв’язки з державними структурами, однак наразі не можуть оприлюднити результати своєї роботи через судову заборону.

    Виконавча директорка Центру протидії корупції Дар’я Каленюк заявила, що організація розцінює ухвалу як спробу обмежити журналістську діяльність та створити механізм попередньої цензури щодо антикорупційних розслідувань. За її словами, ЦПК та «Слідство.Інфо» мають намір оскаржити рішення суду в апеляційній інстанції.

    Наразі сам зміст журналістського розслідування не оприлюднений через дію судової заборони. Водночас остаточне рішення щодо законності такого обмеження має бути ухвалене після розгляду справи у встановленому процесуальному порядку.

  • «Служба завершена, зір втрачено»: демобілізація Шабуніна із ЗСУ спричинила хвилю суперечок у соцмережах

    «Служба завершена, зір втрачено»: демобілізація Шабуніна із ЗСУ спричинила хвилю суперечок у соцмережах

    Голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін повідомив, що завершив службу у Збройних силах України через погіршення зору. Його заява одразу спричинила гостру дискусію в соцмережах: частина користувачів висловила недовіру до підстав звільнення, інші закликали не робити висновків без офіційних медичних документів та рішення військово-лікарської комісії.

    Про завершення служби Шабунін повідомив 19 травня у своїх соцмережах. За його словами, він залишає ЗСУ після понад чотирьох років у Силах оборони. Активіст також оприлюднив свідоцтво про хворобу та заявив, що рішення про звільнення ухвалене на підставі висновку ВЛК.

    «Мою службу завершено. Втративши більшу частину зору, я залишаю ЗСУ, куди добровільно мобілізувався в перший день великої війни», — написав Шабунін.

    Він зазначив, що понад чотири роки перебував у Силах оборони: частину часу — на Харківщині та на сході України, зокрема в Дружківці, решту — у Харкові та Києві. За словами Шабуніна, до армії він зайшов солдатом, а завершив службу у званні старшого сержанта.

    Шабунін також заявив, що нині перебуває вдома, планує стабілізувати стан здоров’я і повернутися до роботи у Центрі протидії корупції.

    Однак заява про звільнення через втрату зору одразу викликала хвилю критики. У соцмережах частина користувачів почала ставити під сумнів серйозність діагнозу та порівнювати ситуацію з випадками, коли військовослужбовці з тяжкими пораненнями чи хронічними захворюваннями продовжують службу. Водночас підтверджених доказів того, що рішення ВЛК було незаконним або підробленим, наразі публічно не оприлюднено.

    Окремо користувачі звернули увагу на те, що сам Шабунін не відмовляється від кермування автомобілем, хоча, на думку критиків, серйозні проблеми із зором можуть бути несумісними з безпечним водінням. Це стало одним із головних аргументів тих, хто звинувачує активіста у можливому «списанні» з армії за сумнівними підставами.

    Водночас частина коментаторів стала на захист Шабуніна. Вони наголошують, що медичний стан людини не можна оцінювати за дописами в соцмережах, а рішення про придатність або непридатність до служби ухвалює не аудиторія Facebook, а військово-лікарська комісія. Прихильники активіста також нагадують, що Шабунін мобілізувався на початку повномасштабного вторгнення та перебував у Силах оборони понад чотири роки.

    Скандал навколо демобілізації Шабуніна наклався на попередні кримінальні провадження щодо нього. У 2025 році Державне бюро розслідувань повідомляло про підозру військовослужбовцю, якого ЗМІ ідентифікували як Віталія Шабуніна. Йшлося про підозру в ухиленні від військової служби в умовах воєнного стану та заволодінні чужим майном шляхом шахрайства.

    У серпні 2025 року ДБР заявило про завершення розслідування у цій справі. За версією слідства, фігурант нібито систематично ухилявся від проходження військової служби за сприяння командира військової частини. Водночас Шабунін та його прихильники раніше називали справу політично мотивованою.

    Після оголошення підозри низка громадських організацій виступила із заявою на підтримку Шабуніна, заявивши про ризики використання правосуддя для політичного тиску на громадський сектор.

    На цьому тлі нинішнє звільнення активіста із ЗСУ стало ще одним приводом для суспільної поляризації. Для критиків Шабуніна це виглядає як підтвердження старих претензій щодо його служби. Для прихильників — як чергова хвиля публічного тиску на антикорупціонера, який перебуває у конфлікті з частиною політичного та силового середовища.

    Реакцію на звільнення Шабуніна також опублікував громадський рух «Чесна мобілізація». Його представники заявили, що такі випадки, на їхню думку, можуть підривати довіру до мобілізаційної системи та викликати обурення серед військових і цивільних. Водночас ці твердження є позицією громадського руху, а не офіційним висновком державних органів.

    Ситуація зі Шабуніним порушила ширшу проблему — довіру суспільства до рішень військово-лікарських комісій. На тлі війни українці гостро реагують на будь-які випадки звільнення від служби, особливо коли йдеться про публічних осіб. При цьому суспільна недовіра часто виникає ще до появи повної медичної або юридичної інформації.

    Наразі офіційних повідомлень про оскарження рішення ВЛК щодо Шабуніна або відкриття нового провадження саме через його демобілізацію немає. Відомо лише, що він заявив про завершення служби за станом здоров’я, оприлюднив медичний документ і планує повернутися до роботи у Центрі протидії корупції.

  • У розслідуванні вбивства Портнова фігурують особи, пов’язані з партією «Єдиний Центр»

    У розслідуванні вбивства Портнова фігурують особи, пов’язані з партією «Єдиний Центр»

    У розслідуванні вбивства колишнього радника президента-втікача Віктора Януковича Андрія Портнова з’явилися нові обставини, які можуть свідчити про ширше коло осіб, пов’язаних із можливими виконавцями злочину. Серед фігурантів справи, за даними аналітиків Центру протидії корупції, виявилися особи з політичним минулим на Закарпатті.

    Йдеться про братів Азізових — уродженців Шахтарська, які, за оприлюдненою інформацією, отримали громадянство Російської Федерації. Один із них, Олександр Азізов, 31 липня 2023 року після оформлення російського паспорта перетнув кордон із Ростовської області та в’їхав на тимчасово окуповану територію Донецької області.

    За інформацією аналітиків, у цій поїздці він перебував не сам. В одному автомобілі разом із ним їхали Тетяна Азізова, Віктор Жугарь та особа на ім’я Денис Логвин. Останнє прізвище, як зазначається, може бути використаним прикриттям.

    У Центрі протидії корупції припускають, що Логвин може мати зв’язки з російськими силовими структурами та виконував функцію супроводу під час поїздки на окуповану територію.

    Окрему увагу аналітики звернули на політичне минуле частини учасників цієї поїздки. Зокрема, Тетяна Азізова та Віктор Жугарь раніше були членами партії «Єдиний Центр», політичної сили, яку традиційно пов’язують із закарпатським політиком Віктором Балогою.

    Поява осіб із українським політичним бекграундом у матеріалах, пов’язаних із пересуванням громадян РФ до окупованих територій, додає новий вимір розслідуванню резонансного вбивства Андрія Портнова. Наразі правоохоронні органи перевіряють можливі контакти, маршрути пересування та роль кожного з фігурантів у подіях, що передували злочину.

  • Детектив НАБУ заявив, що «Мідас» спочатку був націлений на Міноборони

    Детектив НАБУ заявив, що «Мідас» спочатку був націлений на Міноборони

    Детектив НАБУ Руслан Магамедрасулов заявив, що операція «Мідас», у межах якої було викрито корупційну схему в енергетичній сфері, спочатку планувалася для документування зловживань у Міністерстві оборони. Про це він розповів в інтерв’ю Центру протидії корупції.

    За словами Магамедрасулова, у матеріалах справи є певні ознаки, які пов’язують фігурантів «Мідаса» саме з оборонною сферою. Він наголосив, що первинна мета реалізації низки антикорупційних проєктів, зокрема й цієї операції, полягала у викритті корупції в Міноборони.

    «Взагалі, перша мета реалізації всіх цих проєктів, у тому числі “Мідаса”, була саме документування корупцій в Міноборони. Там є певні ознаки, які пов’язують цих осіб у межах якраз цієї діяльності», — пояснив детектив НАБУ.

    Він також нагадав, що нещодавно вийшов із СІЗО, де провів п’ять місяців. Через це, за його словами, він досі не мав можливості детально обговорити з колегами всі матеріали справи та з’ясувати повний обсяг задокументованих епізодів, окрім самої операції «Мідас».

    Водночас Магамедрасулов переконаний, що якщо у зібраних матеріалах містяться докази корупційних злочинів, зокрема пов’язаних з оборонною сферою, вони в будь-якому разі будуть реалізовані у межах подальших слідчих дій.

  • Суддя Лазюк може уникнути 7 років в’язниці через мобілізацію

    Суддя Лазюк може уникнути 7 років в’язниці через мобілізацію

    Суддя Дзержинського райсуду Харкова Сергій Лазюк, якого у 2022 році Вищий антикорупційний суд визнав винним у корупції та засудив до семи років ув’язнення з конфіскацією майна, може уникнути покарання. Причина — прогалина у законодавстві, яка дозволила йому фактично «заморозити» власну справу.

    У 2023 році під час розгляду апеляції Лазюк мобілізувався. Це автоматично призупинило судовий процес, і з того часу він не просувається. Тим часом строки давності завершуються: за першим епізодом — уже за півтора місяці, за другим — у січні 2026 року. Якщо апеляцію не відновлять найближчим часом, вирок ВАКС залишиться на папері.

    Як зазначають у Центрі протидії корупції та «Автомайдані», справа Лазюка стала показовою. Коли Верховна Рада ухвалювала закон про мобілізацію засуджених, із переліку тих, хто не міг скористатися цією нормою, випали судді, прокурори, слідчі та посадовці Офісу президента. Таким чином, Лазюк отримав можливість уникнути реального покарання, прикриваючись мобілізацією.

    Правозахисники наголошують: це створює небезпечний прецедент. Якщо судді та високопосадовці зможуть безкінечно відкладати вироки завдяки формальним шпаринам у законі, довіра суспільства до антикорупційної системи буде остаточно підірвана.

    У парламенті зареєстрований законопроєкт №10100, який мав би врегулювати подібні випадки та встановити чіткі строки розгляду справ навіть у разі мобілізації. Однак поки що депутати не поспішають його ухвалювати.

    Справу Лазюка експерти називають «лакмусовим папірцем» для влади: від того, чи знайдеться політична воля закрити прогалини й не дозволити спустити справу на гальмах, залежить не лише доля конкретного судді, а й довіра до всього антикорупційного правосуддя в Україні.

  • Військовий: “Підозра Шабуніну — це сигнал усім, хто паразитує на ЗСУ”

    Військовий: “Підозра Шабуніну — це сигнал усім, хто паразитує на ЗСУ”

    Підозра, яку Державне бюро розслідувань вручило голові Центру протидії корупції Віталію Шабуніну, стала предметом жорсткої критики з боку ветеранів російсько-української війни. Зокрема, ветеран із позивним “Сталкер” назвав це «важливим сигналом» для всіх, хто прикривається армією задля особистих вигод.

    “Підозра Шабуніну – важливий сигнал усім мобілізованим ухилянтам із тилового батальйону “Невидимка”: не можна паразитувати на ЗСУ”, – написав ветеран у соцмережах, наголосивши на тому, що такі випадки руйнують довіру до справжніх воїнів.

    За словами Сталкера, Шабунін формально числився у 207 батальйоні територіальної оборони, однак фактично у частині не з’являвся. Попри це, отримував грошове забезпечення, зокрема щомісячну винагороду в 30 тисяч гривень, і залишався прикомандированим до НАЗК, продовжуючи активне громадське життя у столиці.

    Ветеран також вказав на використання Шабуніним автомобіля Nissan Pathfinder, який був ввезений як гуманітарна допомога для військової частини А7376, але так і не потрапив до підрозділу. За його словами, машина залишилась у розпорядженні активіста.

    Справу, що тягнеться ще з 2022 року, кілька разів намагались закрити, але, як зазначає Сталкер, слідчий суддя ВАКС скасував останню постанову про закриття провадження, що й дозволило вийти на вручення підозри.

    “Наступним логічним кроком мала стати підозра “антикорупціонеру”. Сьогодні це відбулося”, – наголосив ветеран.

    У коментарі він також додав, що така підозра «вберегла» Шабуніна від неформального «осуду» серед військових: “Якщо зараз не чистити таких по закону — хлопці приїдуть і почистять по справедливості”.

    Як раніше повідомлялося, Шабуніну інкримінують одразу дві статті: ухилення від військової служби в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 409 КК України) та шахрайське заволодіння майном у великих розмірах (ч. 2 ст. 190 КК України). Йому загрожує до 10 років позбавлення волі.

  • У родини міністра оборони України виявили нерухомість і бізнес у США

    У родини міністра оборони України виявили нерухомість і бізнес у США

    Родина міністра оборони України Рустема Умерова проживає у Сполучених Штатах Америки — у місті Бока-Ратон, штат Флорида. Про це заявила виконавча директорка Центру протидії корупції Дар’я Каленюк. Вона опублікувала фото будинку з басейном, де, за її словами, мешкають дружина, троє дітей, брат і батько Умерова.

    Окрім проживання, за словами Каленюк, члени родини українського міністра мають у США зареєстровані бізнеси, зокрема художню галерею. «Не знаю, навіщо їм художня галерея в Америці, але факт є фактом — бізнес є, і вся родина там живе», — написала Каленюк у соцмережах.

    Активістка оприлюднила ці дані в контексті критики Міністерства оборони за недостатню ефективність у протидії масованим атакам дронів-камікадзе «Шахед». «Коли ти впевнений, що над Флоридою “Шахеди” не літають, то, мабуть, і турбуватись нема про що», — іронізувала Каленюк.

    Раніше, ще у 2023 році, Міністерство оборони підтверджувало, що родина міністра дійсно проживає у США з 2016 року. Як стверджували у відомстві, виїзд був пов’язаний з погрозами на адресу Умерова. При цьому Міноборони заперечувало, що його діти мають американське громадянство.

    Новою деталлю стала інформація про батька та брата міністра, які також, за словами Каленюк, перебувають у США, хоча офіційно це раніше не підтверджувалось.

  • Антикорупційний активіст Шабунін просить визнати його непридатним до військової служби

    Антикорупційний активіст Шабунін просить визнати його непридатним до військової служби

    2 травня 2025 року співзасновник «Центру протидії корупції» Віталій Шабунін подав рапорт на проходження військово-лікарської комісії з метою визнання його непридатним до військової служби. У документі він скаржиться, зокрема, на відкритокутову глаукому, короткозорий астигматизм і наявність пігментних невусів (родимок) на тілі.

    Цей крок сприймається як чергова спроба уникнути служби. Нагадаємо, раніше Державне бюро розслідувань відкрило два кримінальні провадження щодо Шабуніна — за фактами ухилення від мобілізації та підробки офіційних документів. Перша справа стосується можливого порушення ч.4 ст.409 ККУ (ухилення від військової служби в особливий період), друга — ч.1 ст.358 ККУ (підроблення офіційного документа).

    У квітні 2025 року Печерський районний суд Києва надав слідчим дозвіл на доступ до даних про пересування Віталія Шабуніна з початку повномасштабного вторгнення. За даними слідства, він тривалий час не перебував у районах бойових дій, надаючи перевагу перебуванню у столичних ресторанах.

    Окрім цього, антикорупціонера звинувачують у привласненні автомобіля Nissan Pathfinder, який був переданий одним із благодійних фондів для потреб ЗСУ. Як з’ясувалося, транспортний засіб так і не був поставлений на облік у військовій частині, а сам Шабунін, за даними джерел, використовував його у власних цілях.

    Служба Шабуніна в одній із частин Харкова, куди його офіційно направили, фактично зводиться до вечорів і ночей, проведених у зйомній квартирі, а також частих поїздок до Києва. Іноді він з’являється на складі, де виконує легкі роботи з переміщення продуктів.

    Розслідування щодо Віталія Шабуніна триває. За даними джерел у правоохоронних органах, саме на тлі активізації справи він вирішив звернутися до ВЛК з проханням про списання зі служби за станом здоров’я.

  • Готель у Буковелі та мільярдні борги: як Олексій Петров досі очолює “Спецтехноекспорт”

    Готель у Буковелі та мільярдні борги: як Олексій Петров досі очолює “Спецтехноекспорт”

    Попри гучні скандали із закупівлями для Міноборони, директора ДП “Спецтехноекспорт” (СТЕ) Олексія Петрова досі не звільнили. Більше того, з’ясувалося, що його родина володіє елітним готелем у курортному Буковелі.

    Про це повідомили виконавча директорка Центру протидії корупції (ЦПК) Дар’я Каленюк та голова правління ЦПК Віталій Шабунін.

    “Керівник підприємства не поставив під час війни зброї на мільярди гривень. Про це відомо вже пів року, але міністр оборони Рустем Умєров досі не провів аудит і не звільнив його”, – заявили розслідувачі.

    Готельний бізнес Петрова

    Розслідувачі виявили, що родина чиновника володіє готелем Fomich Chalet, хоча офіційно власником вказаний бізнесмен Едуард Кодзаєв – колишній помічник нардепа-регіонала Ельбруса Тадєєва.

    “Земля, будівлі та ресторани належать родині Петрова”, – стверджують у ЦПК.

    За інформацією ЦПК, нерухомість оформлена на:

    • Бабусю дружини Петрова – 99-річну Віру Дорогань (чотири найбільші земельні ділянки);
    • Мати дружини Петрова – Катерину Бережну (три ділянки);
    • Самого Петрова – шість ділянок, які вказані у його декларації.

    Будівництво готелю почалося у 2015 році, а завершилося у 2021 році. Усі будівлі розподілені між родичами чиновника:

    • Мати Петрова Наталія – будинок 127,1 кв. м;
    • Дружина Ірина Петрова – будинок 122,6 кв. м;
    • Батько Петрова Геннадій, брат дружини Іван Бережний, теща та тесть Петрова та інші родичі також володіють будівлями на цій території.

    “Такий ось сімейний бізнес. Наголосимо, що ділянки у Буковелі Петров придбав, перебуваючи на державній службі”, – зазначають у ЦПК.

    За підрахунками ЦПК, підприємство “Спецтехноекспорт” заборгувало 25 млрд грн.

    “Ця цифра складається з 12,2 млрд грн боргів перед Міноборони та 13 млрд грн – перед Агентством оборонних закупівель (АОЗ)”, – наголошують у ЦПК.

    При цьому Петров керує СТЕ з початку 2023 року, тому не вся сума заборгованості накопичилася за його каденції. Проте основна частина боргів припала саме на його керівництво.

    “Міністр оборони Умєров досі не здійснив жодних рухів щодо очищення СТЕ, результати аудиту невідомі, а нового керівника так і не призначили”, – констатують у ЦПК.

    Хто такий Олексій Петров?

    Олексій Петров – колишній керівник Департаменту контррозвідки СБУ (2017-2019), ексголова Закарпатської ОДА та кандидат від “Слуги народу” на місцевих виборах 2020 року.

    Його молодший брат Станіслав Петров також служив у СБУ і зараз працює в АРМА, що може пояснювати, чому Петров залишається “недоторканним” для правоохоронних органів.