Golosnovinua.com

Позначка: ціни на нафту

  • Другий удар по нафтовій артерії світу: хусити вийшли на стратегічний острів Перім

    Другий удар по нафтовій артерії світу: хусити вийшли на стратегічний острів Перім

    Єменські хусити, яких підтримує Іран, вийшли на стратегічний острів Перім у Баб-ель-Мандебській протоці — одному з найважливіших морських «вузьких місць» планети. Це різко підвищує ризики для судноплавства в Червоному морі в момент, коли інший ключовий маршрут Близького Сходу — Ормузька протока — вже серйозно постраждав через війну Ірану зі США.

    Про появу хуситів на Перімі Reuters повідомили чотири джерела в міжнародно визнаному уряді Ємену. Раніше два урядові співрозмовники агентства заявили, що сили, лояльні уряду, залишили острів. Одночасно хусити захопили прибережне місто Дубаб навпроти Періма.

    Саме поєднання контролю над Дубабом та Перімом є особливо небезпечним. Острів лежить безпосередньо в Баб-ель-Мандебській протоці, яка з’єднує Червоне море з Аденською затокою та далі з Індійським океаном. Через цей маршрут судна прямують до Суецького каналу і Середземного моря, тому будь-яке серйозне порушення навігації може вдарити одночасно по енергетичних поставках, контейнерній торгівлі та вартості перевезень між Азією і Європою.

    Водночас говорити, що хусити вже повністю «закрили» Баб-ель-Мандеб, наразі зарано. Reuters повідомляє про їхній вихід на Перім та захоплення Дубаба, однак повний контроль над усією протокою не підтверджений. Самі хусити заявляють, що не мають наміру блокувати все міжнародне судноплавство і що їхні обмеження стосуються передусім суден Саудівської Аравії.

    Проте навіть можливість встановлення вогневого контролю над частиною протоки здатна змінити ситуацію на енергетичному ринку.

    Ще напередодні наступу на Перім хусити захопили портове місто Моха та острови Ханіш у Червоному морі. Reuters називає просування вздовж узбережжя різкою зміною в єменській війні: угруповання, яке роками контролювало переважно північ та найбільш населені райони країни, тепер намагається зміцнити позиції вздовж берегової лінії.

    Значення Мохи важко переоцінити. Захоплення міста дало хуситам безпосередню присутність на підступах до Баб-ель-Мандебу. Спецпосланник ООН з Ємену Ганс Грундберг попередив Раду Безпеки ООН, що країна вступила в «нову і небезпечнішу фазу війни», а наслідки ескалації можуть вийти далеко за межі самого Ємену. За його словами, бойові дії поширилися одразу на кілька провінцій, а з початку вересня були вимушені залишити домівки понад 11 тисяч домогосподарств.

    Для світового ринку момент особливо небезпечний через ситуацію в іншій частині регіону.

    До початку нинішньої війни через Ормузьку протоку проходила приблизно п’ята частина світових поставок нафти. Після початку бойових дій потоки різко скоротилися. За оцінкою Управління енергетичної інформації США, у другому кварталі 2026 року через Ормуз проходило в середньому лише 4,9 млн барелів нафти та інших рідких вуглеводнів на добу проти 21,6 млн барелів наприкінці 2025 року.

    Через це різко зросло значення Червоного моря.

    Саудівська Аравія почала активніше перекачувати нафту зі сходу країни трубопроводом East-West до порту Янбу на Червоному морі, обходячи Ормузьку протоку. Внаслідок цього у другому кварталі через Баб-ель-Мандеб проходило в середньому близько 8,1 млн барелів нафти та нафтопродуктів на добу, тоді як наприкінці 2025 року показник становив приблизно 5,4 млн.

    Тобто Баб-ель-Мандеб став фактично одним із головних запасних маршрутів після проблем з Ормузом. І тепер під загрозою опинилася вже ця обхідна артерія.

    Станом на вересень ситуація вже відбилася на саудівських поставках. Оновлений прогноз EIA від 9 вересня вказує, що атаки на маршрути через Баб-ель-Мандеб скоротили експорт із Янбу: у серпні він був приблизно вдвічі нижчим, ніж у липні. Саудівська Аравія почала активніше використовувати альтернативні й дорожчі логістичні схеми.

    Просування хуситів тепер робить проблему ще гострішою.

    Нафтові ринки вже реагують. У четвер Brent під час торгів піднімалася до $107,08 за барель, а американська WTI — до $101,62. Обидві марки подорожчали приблизно на 6% за день через нову хвилю атак на судноплавство та побоювання щодо постачання. Це був найвищий рівень Brent із середини травня, а WTI вперше з травня перевищила психологічну межу $100.

    У п’ятницю ціни дещо відступили на повідомленнях про спробу дипломатичного врегулювання ситуації навколо Ормузької протоки, однак Brent і WTI залишилися поблизу надзвичайно високих рівнів. Reuters зазначає, що нафтовий ринок прямував до першого з травня завершення тижня з Brent вище $100 за барель.

    Саме тому Перім має значення далеко за межами Ємену.

    Якщо одночасно залишатимуться обмеженими Ормузька протока на сході Аравійського півострова та Баб-ель-Мандеб на заході, можливості швидко перенаправляти нафтові потоки різко скорочуються. Суднам доведеться шукати довші маршрути, а це означає додаткове пальне, страхові платежі, довший оборот танкерів і, зрештою, дорожчу нафту для покупців.

    Потенційний контроль хуситів над протокою також посилить позиції Ірану в його протистоянні зі США. Reuters раніше повідомляв із посиланням на єменські, іранські та регіональні джерела, що нинішній наступ хуситів уздовж Червоного моря відбувався за прямого сприяння представників Корпусу вартових ісламської революції. Тегеран публічно заперечує, що керує операціями хуситів, і називає їх союзниками, а не своїми проксі.

    Ескалація вже зачепила і саму Саудівську Аравію. Цього тижня хусити здійснили удари по південних містах королівства та енергетичній інфраструктурі. За інформацією саудівської коаліції, внаслідок однієї з хвиль атак постраждали 73 людини.

    Саудівська авіація у відповідь атакувала об’єкти хуситів у Ємені, однак, за даними Reuters, поки не завдавала ударів саме по стратегічних районах, які угруповання захопило під час нинішнього наступу. Водночас Axios повідомив, що спадкоємний принц Мухаммед бін Салман двічі телефонував президенту США Дональду Трампу та закликав Вашингтон атакувати хуситів. За інформацією видання, Трамп не погодився, а його адміністрація поки не планує прямого військового втручання.

    Міжнародно визнаний уряд Ємену тим часом заявляє, що намагатиметься повернути втрачені території. Урядові сили оголосили про перекидання озброєння та авіації й попередили цивільних не використовувати дорогу між Таїзом і Мохою через можливі удари по позиціях хуситів.

    Таким чином, ключове питання найближчих днів — чи зможуть хусити закріпитися на Перімі та в районі Дубаба і перетворити територіальні здобутки на реальний контроль над судноплавством.

    Сам факт появи їхніх сил на острові ще не дорівнює повній блокаді Баб-ель-Мандебу. Але після захоплення Мохи, виходу на Ханіш і відступу урядових військ із Періма ризик уже перестав бути теоретичним.

    Світова енергетична система фактично отримує одразу дві точки напруги: Ормузьку протоку, де поставки різко скоротилися через війну США та Ірану, і Баб-ель-Мандеб, до якого тепер безпосередньо вийшли підтримувані Тегераном хусити.

    Якщо обидві артерії одночасно працюватимуть із серйозними перебоями, наслідки можуть вийти далеко за межі Близького Сходу — від нового стрибка вартості нафти й пального до подорожчання морської логістики та нового інфляційного тиску у світовій економіці.

  • «Зробив би все так само»: Трамп відмовився шкодувати про війну з Іраном, яка б’є по його рейтингах

    «Зробив би все так само»: Трамп відмовився шкодувати про війну з Іраном, яка б’є по його рейтингах

    Президент США Дональд Трамп заявив, що не шкодує про рішення розпочати військову кампанію проти Ірану, попри затягування конфлікту, зростання цін на енергоносії та ризики для Республіканської партії напередодні проміжних виборів до Конгресу. В інтерв’ю Fox News американський лідер сказав, що за аналогічних обставин ухвалив би те саме рішення, а також знову спрогнозував завершення війни одразу після виборів у листопаді.

    «Я не вірю в слово “жаль”. Завжди можна трохи поставити собі запитання. Якби мені довелося зробити це знову, я зробив би все точно так само», — заявив Трамп в ефірі програми The Ingraham Angle, відповідаючи на запитання ведучої Лори Інгрем про політичну ціну війни.

    Президент США також відкинув припущення, що тривалий конфлікт деморалізував частину його прихильників, серед яких ще до початку війни були сильні ізоляціоністські настрої. На думку Трампа, його виборці, навпаки, підтримують курс адміністрації.

    «Я думаю, вони дуже пишаються тим, що я не дозволяю Ірану мати ядерну зброю», — заявив глава Білого дому. При цьому Іран ядерної зброї не має і наполягає, що його програма зі збагачення урану має мирний характер. Одним із заявлених Вашингтоном завдань війни Трамп називає саме ослаблення ядерних можливостей Тегерана.

    Американсько-ізраїльська кампанія проти Ірану розпочалася 28 лютого 2026 року. Тегеран відповів ударами по Ізраїлю та державах Перської затоки, на території яких розташовані американські військові об’єкти. За даними Reuters, унаслідок американських та ізраїльських ударів по Ірану, а також бойових дій у Лівані загинули тисячі людей, мільйони були змушені залишити домівки.

    Особливо примітною стала ще одна фраза Трампа. Він знову заявив, що очікує завершення війни після проміжних виборів до Конгресу США.

    «Все закінчиться одразу після виборів», — сказав президент.

    Проміжні вибори відбудуться 3 листопада і визначать контроль над Палатою представників та Сенатом. Республіканці зараз мають вузькі більшості, а зростання невдоволення війною та економічними проблемами перетворюється для партії Трампа на дедалі серйозніший ризик.

    Сам Трамп звинувачує Іран у спробі вплинути на американські вибори. За його версією, Тегеран зацікавлений у поразці республіканців, оскільки очікує м’якшої політики від демократів.

    При цьому в тому самому інтерв’ю президент зробив ще одну показову заяву. Коли ведуча запитала, чому він не погоджується на заклики прихильників жорсткішої лінії завдати по Ірану ще масштабніших ударів, Трамп допустив, що одним із факторів можуть бути саме вибори.

    «Можливо, я не роблю цього через вибори», — сказав він.

    Таким чином, президент фактично визнав, що внутрішньополітична ситуація може впливати щонайменше на масштаби подальшої ескалації.

    Причини для занепокоєння у республіканців справді є. Опитування Reuters/Ipsos, завершене наприкінці серпня, показало, що роботу Трампа на посаді президента схвалюють лише 33% американців — це один із найнижчих показників за всю його політичну кар’єру. Війну проти Ірану підтримували 36% опитаних. Водночас 71% американців були незадоволені тим, як президент справляється зі зростанням вартості життя.

    Ще гірший для Білого дому результат дало окреме опитування Reuters/Ipsos на початку вересня. Лише 25% американців заявили, що вважають війну з Іраном вартою її ціни. За рівнем підтримки затяжного конфлікту ці показники вже порівнюють із суспільним ставленням до воєн США в Афганістані та Іраку.

    Одним із найвідчутніших наслідків війни для пересічних американців стали ціни на пальне. Бойові дії, обмеження судноплавства через Ормузьку протоку та атаки на нафтову інфраструктуру суттєво скоротили постачання сировини з регіону.

    11 вересня Brent подорожчала до приблизно $108,44 за барель, а американська WTI — до $103,17. За тиждень нафта додала майже 13%, а обидва ключові сорти вперше з травня можуть завершити тиждень вище $100 за барель. Одночасно середня ціна дизельного пального у США перевищила $6 за галон — рекордний показник.

    Ринок особливо нервує через ситуацію в Ормузькій протоці. До війни через цей маршрут проходила приблизно п’ята частина світових потоків нафти та газу. Хоча судноплавство повністю не припинилося, потоки залишаються істотно нижчими за довоєнні рівні. Нові атаки на танкери лише посилюють побоювання щодо постачання.

    На цьому тлі заявлена Трампом перспектива швидкого завершення війни дедалі сильніше розходиться з оцінками частини його власної адміністрації.

    The Wall Street Journal повідомила, що віцепрезидент Джей Ді Венс, держсекретар Марко Рубіо та інші високопосадовці обговорювали з президентом сценарій, за якого Іран здатний продовжувати спротив роками. За найбільш песимістичного розвитку подій конфлікт може тривати до завершення другого президентського терміну Трампа — тобто до січня 2029 року.

    Причина — здатність Тегерана адаптуватися до американського військового й економічного тиску. Зокрема, 10 вересня стало відомо, що Іран відновив обмежене виробництво балістичних ракет із компонентів, які залишилися в його розпорядженні. Частина виробництва переміщена на підземні об’єкти.

    Затяжна війна створює проблеми й для американських військових ресурсів. Reuters Breakingviews повідомляв, що високопоставлені військові попереджали міністра оборони Піта Гегсета про дефіцит критично важливих боєприпасів і перенапруження військ. Пентагон на 2027 рік запросив оборонний бюджет у $1,5 трлн, серед іншого для фінансування операцій проти Ірану та поповнення виснажених запасів ракет і боєприпасів.

    Вашингтон одночасно посилює економічний тиск. Міністр фінансів США Скотт Бессент заявив, що адміністрація наступного тижня оголосить санкції проти неназваного великого банку за зв’язки з Іраном. Від початку війни Білий дім уже розширив обмеження проти нафтового, транспортного, фінансового та оборонного секторів Тегерана.

    Сам Трамп, однак, демонструє, що змінювати ключовий курс не збирається. Попри зростання нафтових цін, падіння рейтингу, неоднозначне ставлення американців до війни та попередження власних радників про можливий багаторічний конфлікт, президент публічно наполягає: рішення про початок кампанії було правильним.

    Тепер політичний тест для цієї позиції настане вже за кілька тижнів. Якщо високі ціни на пальне, інфляційні ризики та невдоволення війною збережуться до 3 листопада, іранська кампанія може стати одним із ключових факторів проміжних виборів. І саме тоді стане зрозуміло, чи поділяють американські виборці впевненість Трампа в тому, що він «зробив би все так само».

  • «Ескалація в Ормузькій протоці»: США та Іран обмінялися ракетно-авіаційними ударами в Перській затоці

    «Ескалація в Ормузькій протоці»: США та Іран обмінялися ракетно-авіаційними ударами в Перській затоці

    5 вересня 2026 року відбулося різке загострення військового протистояння на Близькому Сході. Корпус вартових ісламської революції (КВІР) запустив балістичні ракети по кораблях ВМС США. У відповідь авіація та безпілотники Центрального командування ЗС США (CENTCOM) завдали ударів по трьох іранських нафтових танкерах, реалізуючи нову стратегію знищення тіньового флоту Тегерана.

    Ключові деталі та перебіг ескалації

    • Атака на кораблі ВМС США: Іран випустив балістичні ракети в бік американського авіаносця та есмінця. За даними CENTCOM, кораблі успішно маневрували та уникнули влучань, поранених серед особового складу немає. Натомість КВІР заявив про нібито пошкодження американських суден і їхній вихід із зони залучення.
    • Удари у відповідь по танкерному флоту: ВПС та ВМС США застосували винищувачі й ударні БпЛА проти трьох суден, які фінансували діяльність КВІР:
      • M/T Downy (уражений біля острова Харк, виведений з ладу);
      • M/T Stark 1 (уражений поблизу Джаска, критично пошкоджений);
      • M/T Kylo (зазнав масованого бомбардування в Оманській затоці та затонув).
    • Зміна стратегії Адміністрації США: Взаємні удари стали етапом нової лінії Вашингтона щодо підвищення ціни війни для Ірану. Якщо раніше цілями були військові радари та системи ППО, то тепер США перейшли до систематичної ліквідації іранського експортного флоту.
    • Реакція Тегерана: МЗС Ірану кваліфікувало знищення танкерів як «воєнний злочин» у межах економічної війни. Командування КВІР оголосило про атаки у відповідь на цивільні та американоорієнтовані судна в Ормузькій протоці.

    З заяви очільника Центрального командування ЗС США (CENTCOM) адмірала Бреда Купера:

    «Сигнал для КВІР має бути чітким: ми без вагань захищатимемо американські сили і, якщо знадобиться, повністю знищимо обмежений і незахищений нафтовий флот Ірану».

     

  • Трамп отримує доступ до 65 млрд барелів нафти Венесуели: WSJ розкрила деталі безпрецедентної угоди

    Трамп отримує доступ до 65 млрд барелів нафти Венесуели: WSJ розкрила деталі безпрецедентної угоди

    Адміністрація президента США Дональда Трампа запускає одну з найбільш незвичайних нафтових схем в американській історії. Вашингтон отримує особливі права у приватному проєкті, який має доступ до 17 венесуельських нафтових родовищ із приблизно 65 млрд барелів доведених запасів — це близько п’ятої частини всіх підтверджених резервів країни.

    Деталі домовленостей 30 серпня розкрили The Wall Street Journal та Reuters.

    За інформацією WSJ, американська держава має отримати 35% пасивної економічної участі у North American Blue Energy Partners — приватній нафтовій компанії, пов’язаній із венесуельським бізнесменом Алехандро Бетанкуром. Крім того, США можуть отримати преференційне право купувати 20% майбутнього видобутку компанії за собівартістю.

    Це робить домовленість значно цікавішою, ніж звичайна ліцензія для американської нафтової корпорації.

    За задумом адміністрації Трампа, Вашингтон матиме економічну вигоду від розробки родовищ і водночас отримає гарантований канал постачання відносно дешевої важкої нафти. Але вже після появи деталей виникла юридична інтрига.

    Пентагон заявив Reuters, що його Office of Strategic Capital не має законних повноважень купувати частки приватних компаній. Його можливості обмежуються кредитами, кредитними гарантіями та технічною допомогою, включно зі структуруванням угод.

    Отже, формулювання про «35% акцій Пентагону» поки не можна вважати остаточно підтвердженим юридичним фактом.

    65 млрд барелів — наскільки це багато

    Масштаб домовленості величезний навіть за стандартами світової нафтової галузі. Венесуела має найбільші доведені нафтові запаси у світі — понад 300 млрд барелів. Проєкт, про який оголосив Трамп, охоплює понад 65 млрд барелів, тобто приблизно кожен п’ятий барель доведених запасів Венесуели.

    Йдеться про 17 родовищ, розташованих у різних частинах країни. Частина з них пов’язана з басейном Оріноко та районом озера Маракайбо — ключовими зонами венесуельської нафтової промисловості. Президент США називає домовленість фактичним отриманням Вашингтоном контролю над значною частиною ресурсної бази Венесуели.

    Reuters підтверджує, що адміністрація США говорить про понад 65 млрд барелів у рамках державно-приватного механізму. Проте володіння нафтою під землею та можливість реально її видобути — зовсім не одне й те саме. І саме тут починається найбільша проблема.

    Венесуела має море нафти, але видобуває дуже мало

    Попри колосальні запаси, венесуельська нафтова промисловість роками перебуває у кризовому стані. Причини добре відомі: багаторічне недофінансування, корупція, санкції, деградація інфраструктури, відтік спеціалістів і зношення обладнання.

    За свіжими даними Reuters, країна зараз видобуває приблизно 1,25 млн барелів на добу. Для держави з найбільшими світовими запасами це надзвичайно мало. Для порівняння, на історичному піку Венесуела виробляла понад 3 млн барелів щодня.

    Тобто Вашингтон отримує доступ до величезного ресурсу, але перетворити цей ресурс на реальну нафту буде складно й дорого. The Washington Post повідомляє, що на частині 17 родовищ практично немає необхідної інфраструктури. На інших обладнання постраждало від багаторічного занепаду та крадіжок.

    Для запуску масштабного видобутку можуть знадобитися десятки мільярдів доларів.

    Навіщо це Трампу

    На поверхні відповідь проста — бензин. Адміністрація США хоче збільшити доступ до нафти у Західній півкулі й таким чином послабити залежність від нестабільного Близького Сходу.

    Зараз цей аргумент став особливо актуальним через конфлікт навколо Ірану та проблеми із судноплавством через Ормузьку протоку.

    Через Ормуз проходить приблизно п’ята частина світових нафтових потоків, а будь-яка загроза судноплавству миттєво додає геополітичну премію до цін на нафту. Венесуельська нафта розташована набагато ближче до американських НПЗ.

    До того ж багато заводів на узбережжі Мексиканської затоки історично пристосовані саме до переробки важкої сірчистої нафти, якою багата Венесуела. Держсекретар Марко Рубіо представляє домовленість як спосіб забезпечити дешевше та надійніше постачання нафти у Західній півкулі. Для Трампа це ще й політика.

    До листопадових проміжних виборів ціни на бензин залишаються дуже чутливим питанням для американського виборця. І обіцянка отримати доступ до десятків мільярдів барелів виглядає ефектно. Інша справа, що ця нафта не з’явиться на американських заправках завтра.

    США хочуть купувати частину нафти за собівартістю

    Одна з найбільш незвичайних деталей угоди — право Вашингтона на майбутню продукцію.

    За даними WSJ, США отримують преференційне право купувати 20% видобутку NABEP за собівартістю.

    Це потенційно дуже вигідний механізм. Якщо світова ціна бареля становить, наприклад, $70–80, а виробнича собівартість значно нижча, різниця стає економічною перевагою США. Таку нафту можна використовувати для американського ринку, військових потреб або поповнення Стратегічного нафтового резерву.

    Сам Трамп уже пов’язував нову політику щодо Венесуели з енергетичною безпекою США. Однак точні параметри майбутніх поставок, їхній початок і обсяги поки не визначені публічно.

    Чому тут з’явився Пентагон

    Це, мабуть, найдивніша частина всієї конструкції. Зазвичай американськими міжнародними нафтовими проєктами займаються приватні енергетичні компанії, банки, Міністерство енергетики або Держдепартамент. А тут ключову роль віддали Office of Strategic Capital Пентагону.

    Цей офіс створений для підтримки стратегічно важливих для національної безпеки галузей — від критичних мінералів до нових технологій і промислових ланцюгів постачання. За версією WSJ, передбачалося використати так звані penny warrants — інструмент, який теоретично дозволяв би державі отримати економічні права майже без значних початкових вкладень.

    Однак саме тут Пентагон публічно заперечив частину повідомлень. Його речник Шон Парнелл заявив Reuters, що OSC не бере часток у приватних компаніях. Тому можливо, що остаточний механізм буде оформлений через кредитні гарантії чи іншу фінансову конструкцію, а не класичну пряму власність.

    Це суттєва деталь, яку варто відстежувати, коли Білий дім або Пентагон оприлюднять офіційні документи.

    Хто такий Алехандро Бетанкур

    Не менш неоднозначна і друга сторона проєкту. North American Blue Energy Partners очолює венесуельський бізнесмен Алехандро Бетанкур. За даними NYT і WSJ, його структура протягом останніх років стала одним із найбільших приватних гравців у нафтовому секторі Венесуели.

    Сам Бетанкур давно має тісні зв’язки з венесуельськими політичними та економічними елітами. Його ім’я раніше фігурувало у розслідуваннях у Європі, зокрема в Іспанії та Швейцарії, однак обвинувачень у рамках згаданих справ йому не висували.

    Саме зв’язки Бетанкура з Каракасом можуть бути однією з причин, чому його компанія стала ключовим посередником між адміністрацією США та владою Делсі Родрігес.

    Великий бізнес спочатку не хотів заходити

    Ще одна причина появи такої незвичайної державно-приватної конструкції — обережність нафтових гігантів.

    Адміністрація Трампа хотіла повернути до Венесуели найбільші американські корпорації. Але ExxonMobil та ConocoPhillips ставилися до цього скептично. Причина проста: обидві компанії мають тяжкий історичний досвід після націоналізації своїх активів у Венесуелі у 2007 році.

    До цього додаються слабкий захист власності, політичні ризики, проблемна інфраструктура та питання безпеки. Chevron, навпаки, продовжує працювати у Венесуелі й зараз обговорює розширення своєї присутності. WSJ повідомляє, що компанія може отримати ще два родовища, а Halliburton веде переговори щодо постачання обладнання.

    Тобто адміністрація намагається створити умови, за яких приватний американський капітал поступово повернеться до країни.

    Каракас обіцяє $100 млрд інвестицій

    Влада Венесуели описує угоду зовсім інакше — як шанс воскресити нафтову промисловість. Тимчасова президентка Делсі Родрігес заявила, що нова енергетична домовленість зі США може залучити приблизно $100 млрд інвестицій.

    За розрахунками Каракаса, бюджет країни протягом дії програми може отримати близько $209 млрд податкових надходжень. Уряд також обіцяє тисячі робочих місць, відновлення старих родовищ та масштабну модернізацію інфраструктури.

    Родрігес окремо наголошує, що Венесуела юридично зберігає суверенітет над своїми природними ресурсами. Reuters повідомляє, що вона описала ширшу енергетичну домовленість між державами як розраховану на 25 років.

    Водночас WSJ повідомляє про сторічні права NABEP на конкретні 17 родовищ. Це, очевидно, різні рівні домовленостей — міждержавна рамка та корпоративні права на розробку, але повні юридичні документи поки не оприлюднені.

    А де Мадуро

    Усе це стало можливим після радикальної зміни політичної ситуації у Венесуелі.

    У 2026 році Ніколас Мадуро був усунутий від влади внаслідок американської операції, після чого Вашингтон почав співпрацювати з тимчасовою президенткою Делсі Родрігес — колишньою віцепрезиденткою його уряду. Саме ця співпраця викликала значний спротив усередині Венесуели.

    Частина опозиції, яка роками виступала проти Мадуро, тепер звинувачує Трампа в тому, що Вашингтон поставив енергетичні інтереси вище за демократичний перехід. Критика лунає навіть із різних політичних таборів.

    Деякі противники угоди називають її порушенням конституційних норм, за якими нафтові запаси належать Венесуельській Республіці. У Каракасі вже відбулися протести проти розширення американського контролю над нафтовим сектором.

    Чи справді Америка тепер «володіє» 65 млрд барелів

    Ні — це було б надто спрощеним трактуванням. Нафта в надрах юридично залишається венесуельським ресурсом.

    Йдеться про контроль або особливі економічні права у структурі, яка отримує доступ до розробки родовищ. І навіть слова Трампа про «контроль» треба відділяти від уже оформлених юридичних механізмів.

    Reuters прямо зазначає, що точна правова та фінансова конструкція угоди все ще не до кінця зрозуміла. До того ж 65 млрд барелів — це не 65 млрд барелів готової нафти на складах.

    Частина родовищ ще потребує величезних інвестицій, нових трубопроводів, електропостачання, бурового обладнання та систем підготовки важкої сирої нафти. Від оголошення угоди до значного збільшення видобутку можуть пройти роки.

    Але геополітичний ефект уже величезний

    Попри всі юридичні та технічні питання, угода може стати одним із найбільших поворотів на світовому нафтовому ринку за останні роки. США фактично намагаються сформувати новий великий нафтовий центр у власній півкулі.

    Для Вашингтона це потенційно означає дешевшу важку нафту, меншу залежність від Близького Сходу та додатковий ресурс у боротьбі за ціни на бензин. Для Венесуели — шанс отримати десятки мільярдів доларів приватного капіталу й відновити галузь, яка десятиліттями деградувала.

    Для світового ринку — потенційне повернення держави з найбільшими запасами нафти до числа великих виробників. А для Трампа — ще одна демонстрація принципу, за яким економічна політика, національна безпека й геополітика фактично зливаються в один інструмент.

    Якщо проєкт запрацює у заявленому масштабі, Вашингтон отримає доступ до десятків мільярдів барелів нафти на десятиліття вперед. Але поки між гучним формулюванням «США контролюють 65 млрд барелів» і реальною нафтою, що піде трубопроводами до американських НПЗ, лежать десятки мільярдів доларів інвестицій, роки роботи та дуже складні юридичні питання.

    Саме тому ця історія лише починається.

  • «Ормуз не захопиш твітом»: Іран жорстко відповів Трампу і пригрозив не відкривати протоку

    «Ормуз не захопиш твітом»: Іран жорстко відповів Трампу і пригрозив не відкривати протоку

    Протистояння США та Ірану навколо Ормузької протоки переходить у нову фазу. Після заяви президента США Дональда Трампа про намір «дуже скоро» оголосити один із найважливіших морських маршрутів світу американською територією Тегеран відповів, що протоку неможливо захопити ані політичною декларацією, ані демонстрацією військової сили. Іранська сторона також дала зрозуміти, що не збирається відновлювати нормальне судноплавство, доки Вашингтон не змінить своєї позиції.

    Різку заяву зробив заступник міністра закордонних справ Ірану Казем Гарібабаді. Він відкинув слова Трампа та заявив, що Тегеран і надалі сам визначатиме режим проходження суден через стратегічний водний шлях.

    «Ормузьку протоку не можна захопити твітом чи авіаносцем, виданням наказу чи передвиборчою промовою», — заявив іранський дипломат. Він також наголосив, що Іран не має наміру відступати під тиском американських погроз.

    Гарібабаді пішов ще далі, заявивши, що протока відкриватиметься та закриватиметься «лише за командою Ірану». За його словами, блокада триватиме, доки Сполучені Штати не відмовляться від того, що Тегеран називає «фантазіями», та не визнають реальність ситуації.

    Приводом для такої реакції став виступ Трампа 14 серпня в Гарден-Сіті у штаті Нью-Йорк. Американський президент заявив, що після завершення протистояння з Іраном планує оголосити Ормузьку протоку територією Сполучених Штатів. При цьому конкретного юридичного чи політичного механізму реалізації такого задуму він не представив.

    Заява має надзвичайно резонансний характер ще й через географію протоки. Вона з’єднує Перську затоку з Оманською затокою та далі з Аравійським морем. Узбережжя протоки належить Ірану та Оману, а сам маршрут десятиліттями має критичне значення для міжнародного судноплавства.

    Саме через Ормуз до нинішньої війни проходила приблизно п’ята частина світових поставок нафти. Тому будь-яка ескалація навколо протоки майже миттєво відбивається на світових енергетичних ринках.

    І цього разу наслідки вже відчутні.

    За даними судноплавної аналітичної компанії Kpler, у п’ятницю, 14 серпня, через Ормузьку протоку пройшли лише два судна, причому серед зафіксованих переходів не було танкерів із сирою нафтою. Для порівняння: до початку війни протокою щодня проходили понад 130 суден. Частина кораблів теоретично може пересуватися з вимкненими транспондерами, однак навіть з урахуванням цього нинішній рівень активності незрівнянно нижчий за довоєнний.

    Ще 12 серпня Reuters повідомляв, що рух через Ормуз упав до тижневого мінімуму. За інформацією Kpler, тоді вдалося відстежити лише вісім суден. До війни нормальним показником були приблизно 130–140 проходів на добу.

    Ситуацію додатково загострюють атаки на цивільне судноплавство. Державна нафтова компанія Об’єднаних Арабських Еміратів ADNOC повідомила про напад на її судно під час проходження Ормузькою протокою. За даними Reuters, це був уже третій напад на судна компанії протягом тижня. Постраждалих у найсвіжішому інциденті не було.

    За даними Reuters, судна, які намагаються пройти без дозволу Тегерана, стикаються з ризиком атак ракетами або безпілотниками. 14 серпня також повідомлялося про атаки на судна, пов’язані з ОАЕ.

    Усе це вже позначається на нафтовому ринку. 14 серпня ф’ючерси на Brent подорожчали на $1,45 — до $88,52 за барель, а американська WTI додала $1,15 і торгувалася приблизно по $82,40. За підсумками тижня Brent рухалася до зростання приблизно на 6%, WTI — на 5,4%. Одним із головних чинників залишаються саме ризики для поставок через Ормузьку протоку.

    Наслідки протистояння відчувають і американські споживачі. Середня ціна галона бензину у США станом на 14 серпня становила близько $4,08, що приблизно на 29% більше, ніж роком раніше. Трамп під час свого виступу закликав американців змиритися з дещо дорожчим пальним, пояснюючи це ціною протистояння з Іраном та необхідністю не допустити отримання Тегераном ядерної зброї.

    Проблеми виникли й у самої іранської економіки. Президент Ірану Масуд Пезешкіан пов’язував високу інфляцію в країні з американською блокадою портів і санкціями проти експорту іранської нафти. Вашингтон, зі свого боку, готується ще більше посилити економічний тиск. Міністр фінансів США Скотт Бессент заявляв, що нові заходи проти Тегерана можуть бути оголошені вже наступного тижня.

    Водночас дипломатичний шлях фактично зайшов у глухий кут. Міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі заявив, що рішення про відновлення переговорів зі Сполученими Штатами не ухвалене. За його словами, Вашингтон повинен виконати умови Тегерана щодо протоки, перш ніж нормальне судноплавство буде відновлено.

    Раніше Іран висунув цілу низку вимог. Серед них — послаблення або скасування американських санкцій, розблокування заморожених іранських активів, припинення військового тиску та питання компенсації завданих війною збитків. Тегеран паралельно веде переговори з Оманом щодо майбутнього режиму судноплавства через протоку. За повідомленнями останніх днів, сторони наблизилися до домовленості щодо маршрутів руху суден, але навіть такий компроміс автоматично не означатиме відкриття Ормузу.

    США та Іран намагалися домовитися про припинення бойових дій раніше. Попередня домовленість, досягнута у червні, фактично розвалилася, а зараз сторони навіть по-різному трактують її статус. Аракчі заявляє, що формального режиму припинення вогню, який можна було б просто продовжити, не існувало.

    Війна США та Ізраїлю проти Ірану почалася 28 лютого 2026 року. Після початку бойових дій Тегеран різко обмежив рух через Ормузьку протоку, перетворивши контроль над ключовою нафтовою артерією на один із головних важелів тиску в конфлікті.

    Наслідки вже виходять далеко за межі регіону. Через проблеми з постачанням азійські нафтопереробні компанії почали активніше шукати альтернативу близькосхідній нафті. За даними Reuters, щонайменше чотири азійські НПЗ збільшили закупівлі американської сировини, а постачання американської нафти до Азії у липні досягло рекордних 2,35 млн барелів на добу. До війни понад половина сирої нафти, яку отримувала Азія, надходила з Близького Сходу.

    Таким чином, за гучною суперечкою Трампа й Тегерана стоїть значно більше, ніж дипломатична риторика. Ормузька протока перетворилася на один із центральних фронтів американсько-іранського протистояння: рух суден скоротився з понад сотні на день до одиниць, танкери стають цілями атак, нафта дорожчає, а найбільші імпортери вже перебудовують ланцюги постачання.

    І поки Трамп говорить про майбутню «американську територію», відповідь Тегерана залишається протилежною: Іран наполягає, що саме він вирішуватиме, коли Ормуз знову буде відкритий. За відсутності нового політичного компромісу одна з найважливіших енергетичних артерій планети ризикує залишатися практично паралізованою.

  • Нафта несподівано подешевшала попри нове загострення на Близькому Сході

    Нафта несподівано подешевшала попри нове загострення на Близькому Сході

    Світові ціни на нафту 30 липня продемонстрували зниження, попри різке загострення ситуації на Близькому Сході та нові військові удари в регіоні. Інвестори дедалі більше зосереджуються не на політичних заявах чи ескалації конфлікту, а на тому, чи впливають бойові дії на реальні поставки нафти через ключові транспортні маршрути.

    Про це повідомляє Reuters.

    Під час торгів ф’ючерси на нафту марки Brent подешевшали на 96 центів, або 1,06%, до 89,78 долара за барель. Водночас американська нафта West Texas Intermediate (WTI) втратила 64 центи, або 0,76%, опустившись до 83,82 долара за барель.

    Зниження котирувань відбулося після різкого стрибка цін напередодні. У середу, 29 липня, нафтовий ринок відреагував зростанням на заяву президента США Дональда Трампа, який пригрозив Ірану “дуже сильним” ударом після ракетної атаки, здійсненої Тегераном по американській військовій базі в Йорданії.

    Додатковим фактором напруженості стали спільні авіаудари США та Саудівської Аравії по підтримуваних Іраном воєнізованих формуваннях в Іраку. За інформацією Reuters, це стало першим випадком, коли Ер-Ріяд відкрито приєднався до американської військової операції у відповідь на атаки безпілотників, які, за даними Вашингтона, були спрямовані проти саудівської нафтової інфраструктури.

    Попри це, учасники ринку не поспішили продовжувати скупку нафти. Аналітики пояснюють, що останнім часом інвестори дедалі менше реагують лише на геополітичні заголовки. На їхню думку, короткострокові стрибки цін, викликані військовими подіями чи політичними заявами, швидко згасають, якщо конфлікт не призводить до реального скорочення світових поставок енергоносіїв.

    Експерти зазначають, що головним фактором для нафтового ринку залишається безперервність експорту сировини з країн Перської затоки. Саме тому інвестори уважно стежать за ситуацією навколо Ормузької протоки — одного з найважливіших морських маршрутів для світової торгівлі нафтою.

    За даними Reuters, попри майже повне закриття Ормузької протоки через безпекову ситуацію, постачання сирої нафти з регіону наразі продовжується. Це дозволяє ринку уникнути дефіциту сировини та стримує подальше зростання цін.

    Водночас експерти не виключають, що ситуація може швидко змінитися. Якщо бойові дії або нові атаки призведуть до перебоїв у роботі нафтової інфраструктури чи блокування транспортних маршрутів, ринок може знову відреагувати різким подорожчанням енергоносіїв.

    Чергове загострення на Близькому Сході розпочалося після того, як Корпус вартових ісламської революції завдав удару по американських військових у Йорданії. У відповідь США разом із Саудівською Аравією атакували підтримувані Іраном угруповання в Іраку, які, за твердженням американської сторони, останніми днями здійснювали спроби атакувати нафтові об’єкти королівства.

    Після обстрілу американської бази президент США Дональд Трамп виступив із жорсткою заявою, пообіцявши завдати Ірану потужного удару. Це ще більше посилило побоювання щодо можливої ескалації конфлікту в регіоні, який забезпечує значну частину світового експорту нафти.

    Попри напружену геополітичну ситуацію, ринок поки що демонструє стриману реакцію. Інвестори очікують подальшого розвитку подій і насамперед оцінюють, чи вплине конфлікт на глобальні поставки енергоносіїв, адже саме цей фактор залишається визначальним для формування світових цін на нафту.

  • Нафта знову дорожчає: ринки відреагували на новий виток конфлікту між США та Іраном

    Світові ціни на нафту продовжили зростання в середу, 15 липня, на тлі нового загострення ситуації на Близькому Сході. Ринки відреагували на рішення президента США Дональда Трампа повторно запровадити морську блокаду іранських портів, а також на повідомлення про удари Ірану по американській інфраструктурі в регіоні. Інвестори дедалі більше побоюються можливих перебоїв із постачанням енергоносіїв, що вже позначилося на вартості нафти. Про це повідомляє Reuters.

    За даними біржових торгів, ф’ючерси на нафту марки Brent подорожчали на 99 центів, або 1,2%, і досягли 85,72 долара за барель. Водночас американська нафта West Texas Intermediate (WTI) зросла в ціні на 64 центи, або 0,8%, до 79,98 долара за барель.

    Напередодні, 14 липня, обидва ключові нафтові еталони вже продемонстрували майже двовідсоткове зростання, досягнувши найвищих показників за останній місяць. Таким чином, ринок продовжує реагувати на ескалацію конфлікту між США та Іраном, яка дедалі сильніше впливає на глобальні енергетичні поставки.

    Однією з головних причин подорожчання стало загострення ситуації навколо Ормузької протоки — одного з найважливіших транспортних коридорів світової енергетики. До початку нинішнього загострення саме через Ормузьку протоку проходило близько п’ятої частини світового експорту нафти та скрапленого природного газу. Будь-які ризики для судноплавства в цьому регіоні миттєво відображаються на міжнародних ринках.

    Старший аналітик компанії Phillip Nova Пріянка Сачдева зазначила, що фізичний ринок нафти поки що залишається достатньо забезпеченим ресурсами, однак інвестори уважно стежать за розвитком подій.

    За її словами, подальша ескалація ситуації в Ормузькій протоці або запровадження нових санкцій проти іранського нафтового експорту можуть різко посилити нервозність на ринку та спричинити подальше зростання так званої премії за ризик, яку трейдери закладають у вартість енергоносіїв.

    Експерти також не виключають, що за несприятливого сценарію ціна на нафту може найближчим часом знову досягти психологічної позначки 100 доларів за барель. Такий розвиток подій можливий у разі подальшого розширення бойових дій або пошкодження критично важливої енергетичної інфраструктури держав Перської затоки.

    Водночас аналітики наголошують, що за умови стабілізації безпекової ситуації та відновлення безперешкодного судноплавства через Ормузьку протоку ціни можуть повернутися до більш звичного діапазону — 75–80 доларів за барель Brent.

    Нинішній стрибок вартості нафти став наслідком нового витка протистояння між Вашингтоном і Тегераном. За повідомленнями американської сторони, 15 липня Центральне командування Збройних сил США завдало нової серії ударів по цілях на території Ірану та одночасно відновило морську блокаду іранських портів і прибережних районів.

    Перед цим, у ніч на 12 липня, Іран оголосив про повне закриття Ормузької протоки, звинувативши кілька суден у порушенні встановленого маршруту. Під час інциденту іранські військові атакували контейнеровоз, після чого США здійснили серію ударів по іранських об’єктах.

    Попри заяви Тегерана, Центральне командування США (CENTCOM) запевнило, що Ормузька протока залишається відкритою для міжнародного судноплавства, хоча безпекова ситуація в регіоні залишається напруженою.

    Раніше президент США Дональд Трамп також заявляв, що Сполучені Штати повинні отримувати компенсацію за забезпечення безпеки торговельного судноплавства через Ормузьку протоку. Втім, після переговорів із лідерами країн Перської затоки американська адміністрація відмовилася від ідеї запровадження спеціального 20-відсоткового збору за прохід суден і зробила ставку на розвиток нових торговельних та інвестиційних домовленостей із державами регіону.

    Напруженість у Перській затоці вже неодноразово призводила до атак на цивільні судна. Зокрема, раніше повідомлялося, що Іран завдав ракетного удару по двох танкерах Об’єднаних Арабських Еміратів в Ормузькій протоці. Унаслідок атаки загинув один член екіпажу, ще кілька людей отримали поранення, серед них були двоє громадян України.

  • Нафта дорожчає через конфлікт США та Ірану

    Нафта дорожчає через конфлікт США та Ірану

    Світові ціни на нафту продовжили зростання у п’ятницю, 10 липня, та готуються завершити тиждень упевненим підвищенням на тлі різкого загострення конфлікту між Сполученими Штатами та Іраном. Основним фактором, який підтримує ринок, стала майже повна зупинка судноплавства через Ормузьку протоку після взаємних військових ударів двох країн. Інвестори побоюються, що подальша ескалація може призвести до серйозних перебоїв із постачанням нафти на світові ринки, що вже відобразилося на вартості енергоносіїв.

    Про це повідомляє Reuters.

    Згідно з біржовими даними, ф’ючерси на нафту марки Brent у п’ятницю подорожчали на 19 центів, або на 0,25%, до 76,49 долара за барель. Американська нафта West Texas Intermediate (WTI) також додала 19 центів, або 0,26%, і торгувалася на рівні 72,27 долара за барель.

    Попри те, що денне зростання було відносно помірним, обидва еталонні сорти нафти демонструють значне підвищення у тижневому вимірі. Якщо торги завершаться на поточних рівнях, Brent за підсумками тижня подорожчає приблизно на 6%, тоді як WTI додасть близько 5%. Це стане одним із найпомітніших тижневих стрибків цін за останній період.

    Аналітики пояснюють, що нинішня ситуація на нафтовому ринку формується насамперед під впливом геополітичних ризиків. Інвестори уважно стежать за розвитком подій на Близькому Сході, оскільки будь-які бойові дії у цьому регіоні безпосередньо впливають на глобальне постачання енергоносіїв.

    Особливе занепокоєння викликає ситуація навколо Ормузької протоки — одного з найважливіших морських транспортних коридорів світу. Через неї проходить приблизно п’ята частина світового експорту нафти та значна частина поставок скрапленого природного газу. Саме через цей вузький морський шлях транспортується сировина із Саудівської Аравії, Іраку, Кувейту, Об’єднаних Арабських Еміратів, Катару та Ірану до міжнародних ринків.

    Після нової хвилі військового протистояння між Вашингтоном і Тегераном рух нафтових танкерів через Ормузьку протоку практично припинився. Судноплавні компанії почали відкладати проходження маршруту через різке підвищення рівня небезпеки та побоювання нових атак на цивільні судна.

    Саме це, за оцінками експертів, стало ключовим фактором нинішнього зростання нафтових котирувань.

    Засновниця аналітичної компанії Vanda Insights Вандана Харі зазначила, що ринок уже відійшов від пікових значень, зафіксованих у середині тижня, однак так звана “премія за ризик” залишається дуже високою.

    За її словами, інвестори продовжують закладати у вартість нафти потенційні перебої з поставками через майже повну зупинку руху через Ормузьку протоку. При цьому експерти поки не бачать ознак того, що ситуація із судноплавством найближчим часом нормалізується.

    Аналітики зазначають, що ринок традиційно дуже чутливо реагує на будь-які ризики, пов’язані з Ормузькою протокою. Навіть короткочасні перебої у її роботі можуть вплинути на світовий баланс попиту та пропозиції, оскільки альтернативні маршрути транспортування нафти мають значно меншу пропускну спроможність.

    Попри це, подальше стрімке зростання цін наразі стримується очікуваннями можливого повернення США та Ірану до дипломатичних переговорів. Частина учасників ринку вважає, що навіть після взаємних ударів сторони можуть спробувати уникнути масштабного військового конфлікту.

    Напередодні американська адміністрація заявила, що технічні переговори між США та Іраном щодо остаточної мирної угоди тривають, хоча президент Дональд Трамп раніше зазначив, що рамкова домовленість про припинення бойових дій фактично втратила чинність через останні дії Тегерана.

    Однак саме військова ескалація залишається головним чинником, який визначає настрої на ринку.

    У четвер іранські сили завдали ударів по американських військових об’єктах у країнах Перської затоки. Ці атаки стали відповіддю на масштабні удари США по десятках цілей на території Ірану, які американська сторона здійснила у вівторок і середу.

    Вашингтон заявив, що його операція була відповіддю на серію нападів на міжнародні комерційні судна поблизу Ормузької протоки, відповідальність за які США покладають на Іран.

    Таким чином, бойові дії між двома країнами фактично поставили під загрозу режим припинення вогню, про який сторони домовилися лише три тижні тому.

    Додаткову тривогу на світових ринках викликали повідомлення іранських засобів масової інформації про вибухи у південних районах країни. Зокрема, повідомлялося про інциденти поблизу міста Бушер, де розташована єдина діюча атомна електростанція Ірану. Офіційного підтвердження причин вибухів або інформації про можливі пошкодження ядерного об’єкта наразі не надходило.

    Фінансові ринки уважно стежать за розвитком ситуації, адже будь-яке подальше загострення може не лише вплинути на нафтові котирування, а й позначитися на глобальній економіці.

    Експерти наголошують, що тривале порушення судноплавства через Ормузьку протоку може призвести до скорочення світових поставок нафти, збільшення транспортних витрат, зростання цін на пальне та посилення інфляційного тиску в багатьох країнах.

    Особливо вразливими до подібних змін залишаються держави, економіка яких значною мірою залежить від імпорту нафти та нафтопродуктів. Крім того, подорожчання сировини може негативно вплинути на промисловість, транспортний сектор і світову торгівлю загалом.

    Водночас аналітики зазначають, що ситуація може швидко змінитися залежно від політичних рішень Вашингтона та Тегерана. Якщо сторонам вдасться відновити повноцінний переговорний процес і знизити рівень військової напруги, ціни можуть стабілізуватися. Якщо ж бойові дії продовжаться, а рух танкерів через Ормузьку протоку залишатиметься обмеженим, ринок, імовірно, відреагує новою хвилею подорожчання нафти.

    Саме тому найближчими днями увага інвесторів буде прикута не лише до біржових торгів, а й до будь-яких заяв офіційних представників США та Ірану, які можуть вплинути на розвиток конфлікту та визначити подальший напрямок світового нафтового ринку.

  • Нафта стрімко дорожчає після рішення США:

    Нафта стрімко дорожчає після рішення США:

    Світові ціни на нафту продемонстрували найпомітніше зростання за останній час після того, як Сполучені Штати відкликали генеральну ліцензію, яка дозволяла продаж іранської нафти. Ринок також відреагував на нове загострення ситуації в Ормузькій протоці, де були атаковані цивільні судна, що посилило побоювання інвесторів щодо можливих перебоїв із постачанням енергоносіїв із регіону Близького Сходу.

    Про це повідомляє Reuters.

    Під час торгів у вівторок, 7 липня, ф’ючерси на нафту еталонної марки Brent зросли на 2,17 долара, або на 3,01%, досягнувши 74,16 долара за барель. Однак уже після завершення основної біржової сесії висхідний тренд продовжився. За останніми даними, вартість Brent піднялася ще на 96 центів і сягнула 75,12 долара за барель, уперше за певний час перевищивши психологічно важливу позначку у 75 доларів.

    Не менш відчутним було зростання й американської нафти марки West Texas Intermediate (WTI). На початку торгів її ціна збільшилася на 1,89 долара, або на 2,76%, до 70,44 долара за барель. Після закриття біржі котирування продовжили рух угору, додавши ще 1,05 долара. У результаті вартість американської нафти досягла 71,49 долара за барель станом на 15:00 за східним часом.

    Фахівці зазначають, що ключовим каталізатором стрімкого подорожчання стало рішення адміністрації США відкликати генеральну ліцензію, яка дозволяла здійснювати операції з продажу іранської нафти. Таким чином Вашингтон фактично посилив санкційний тиск на Тегеран, що може призвести до скорочення обсягів іранського експорту нафти на світовий ринок.

    Іран залишається одним із важливих виробників нафти, тому будь-які обмеження його експорту миттєво впливають на очікування трейдерів. Учасники ринку побоюються, що зменшення пропозиції сировини може призвести до дефіциту на окремих ринках, особливо в умовах стабільного світового попиту. Саме тому новини про нові американські обмеження викликали швидку реакцію інвесторів, які почали активно скуповувати нафтові контракти.

    Додатковий поштовх до зростання цін дала різка ескалація безпекової ситуації в Ормузькій протоці — одному з найважливіших транспортних коридорів для світової торгівлі нафтою та зрідженим природним газом. Через цю вузьку морську артерію проходить значна частина глобального експорту енергоносіїв із країн Перської затоки, тому будь-які військові інциденти в цьому районі одразу позначаються на настроях нафтового ринку.

    У вівторок у протоці були атаковані три танкери, серед яких опинився катарський газовоз. Влада Катару повідомила, що судно було уражене іранським безпілотником. Інцидент викликав занепокоєння серед міжнародних перевізників та учасників енергетичного ринку, оскільки створює ризики для безпеки судноплавства в одному з ключових маршрутів постачання енергоресурсів.

    Після атак Вашингтон жорстко відреагував на події. Представники США заявили, що дії Ірану в Ормузькій протоці є “цілком неприйнятними” та попередили, що вони матимуть відповідні наслідки. Американська сторона наголосила, що атаки на цивільні судна становлять загрозу міжнародній торгівлі та енергетичній безпеці.

    Аналітики зазначають, що одночасне поєднання двох факторів — посилення санкцій проти Ірану та загострення ситуації навколо Ормузької протоки — стало потужним сигналом для ринку. Якщо напруженість у регіоні збережеться або конфлікт поглибиться, світові ціни на нафту можуть продовжити зростання й надалі.

    Експерти нагадують, що Ормузька протока має стратегічне значення для глобальної енергетики. Через неї щодня транспортуються десятки мільйонів барелів нафти та значні обсяги скрапленого природного газу. Будь-які перебої в роботі цього маршруту можуть негативно вплинути на світові поставки, що традиційно призводить до стрибка котирувань і посилення волатильності на міжнародних біржах.

    Зростання вартості нафти також може мати ширші економічні наслідки. Подорожчання сировини часто призводить до збільшення вартості пального, транспортних перевезень і виробничих витрат, що зрештою впливає на рівень інфляції в багатьох країнах світу. Саме тому рішення США щодо Ірану та розвиток подій у районі Ормузької протоки уважно відстежують не лише трейдери, а й уряди, центральні банки та великі енергетичні компанії.

  • Не нафта і не санкції: російський економіст назвав головну загрозу для економіки РФ

    Не нафта і не санкції: російський економіст назвав головну загрозу для економіки РФ

    Провідний російський економіст і опозиційний аналітик Владислав Іноземцев заявив, що найбільшою проблемою для економіки Росії сьогодні є не дефіцит державного бюджету, падіння цін на нафту чи значні військові витрати, а стрімке погіршення інвестиційного клімату. На його думку, саме небажання бізнесу вкладати кошти у виробництво становить найбільшу довгострокову загрозу для російської економіки. Таку оцінку він озвучив в інтерв’ю українському виданню «Главком».

    За словами Іноземцева, головним індикатором негативних процесів стало різке скорочення інвестицій в основний капітал. Він стверджує, що за підсумками першого кварталу цей показник скоротився приблизно на 13%, що свідчить про втрату довіри бізнесу до перспектив розвитку російської економіки. Підприємці дедалі частіше відмовляються від розширення виробництва, відкладають інвестиційні проєкти та накопичують кошти як фінансовий резерв замість того, щоб вкладати їх у розвиток.

    «Головна проблема для російської економіки зараз – це настрій інвесторів. Це жахливий інвестиційний клімат, нестерпні податки, переділ власності – через всі ці фактори люди взагалі не хочуть вкладатися у виробництво», – зазначив економіст.

    На думку Іноземцева, нинішня економічна політика Кремля формує атмосферу невизначеності для приватного бізнесу. Підприємці не впевнені у захищеності права власності, побоюються нових податкових змін і дедалі частіше стикаються з втручанням держави у корпоративний сектор. У результаті навіть компанії, які продовжують отримувати прибуток, не поспішають інвестувати у виробничі потужності чи модернізацію підприємств.

    Економіст наголосив, що саме скорочення капіталовкладень створює найбільшу небезпеку для майбутнього російської економіки. Якщо інвестиції продовжать падати, це неминуче позначиться на темпах економічного зростання, продуктивності праці та технологічному розвитку країни. У короткостроковій перспективі негативні наслідки можуть бути менш помітними, однак у середньо- та довгостроковій перспективі економіка втратить можливості для модернізації та оновлення виробничої бази.

    Іноземцев вважає, що інші проблеми, про які часто говорять аналітики, наразі мають другорядне значення. Зокрема, він назвав менш критичними дефіцит федерального бюджету, високі військові витрати та зниження нафтових доходів. За його словами, Кремль поки що здатний фінансувати ці витрати завдяки бюджетним резервам, перерозподілу ресурсів та збільшенню податкового навантаження на бізнес.

    Окремо економіст різко розкритикував ставлення російської влади до приватного сектору. За його словами, держава дедалі більше повертається до адміністративних методів управління економікою.

    «Держава продовжує жити в радянській парадигмі: віддайте мені все, а там подивимося. Виживете – добре, не виживете – невелике лихо», – заявив Іноземцев, додавши, що такий підхід нагадує не економічну політику періоду НЕП, а систему продрозкладки часів «воєнного комунізму».

    Економіст також звернув увагу, що демографічну кризу він не вважає головним викликом для сучасної Росії. На його думку, нинішня структура російської економіки дозволяє функціонувати навіть за суттєвого скорочення чисельності населення, тоді як саме відсутність інвестицій поступово підриває її конкурентоспроможність.

    Такі оцінки збігаються з низкою інших заяв Іноземцева, зроблених останніми місяцями. Раніше він зазначав, що, попри погіршення економічної ситуації, Кремль навряд чи відмовиться від продовження війни через економічні труднощі. На його переконання, президент РФ Володимир Путін дедалі менше керується економічною логікою під час ухвалення політичних рішень.

    Крім того, Іноземцев неодноразово наголошував, що великі військові витрати Росії фінансуються насамперед із державного бюджету, а не безпосередньо за рахунок приватного бізнесу. Саме тому, на його думку, окремі економічні труднощі самі по собі не здатні швидко змусити Кремль змінити політичний курс.

    Раніше економіст також заявляв, що паливна криза не стане вирішальним фактором ослаблення російської армії. Натомість найбільш відчутний ефект, за його словами, мають удари по логістичних маршрутах, нафтопереробних підприємствах та інфраструктурі, відновлення яких потребує значного часу і ресурсів.

    Попри різні оцінки стану російської економіки, Іноземцев вважає, що саме втрата довіри інвесторів є найнебезпечнішим процесом. Якщо бізнес не бачить перспектив для розвитку і перестає вкладати кошти у виробництво, економічне зростання поступово сповільнюється незалежно від рівня нафтових доходів чи бюджетної політики. Саме тому, на його думку, інвестиційний клімат залишається ключовим індикатором майбутнього стану економіки Росії.