Golosnovinua.com

Позначка: ЦПК

  • Справа «Карфаген» обростає новим скандалом: комісія прокурорів приховала дані про фігурантів

    Справа «Карфаген» обростає новим скандалом: комісія прокурорів приховала дані про фігурантів

    Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів опинилася в центрі нового скандалу навколо операції «Карфаген», у межах якої НАБУ та САП розслідують імовірне прикриття мережі шахрайських колцентрів посадовцями прокуратури. Центр протидії корупції заявив, що комісія відмовилася розкривати інформацію про дисциплінарні провадження щодо Сергія Кропиви та Айдина Худієва, чиї імена фігурують у матеріалах резонансної справи.

    Про це 29 жовтня повідомляє видання ZN.UA з посиланням на Центр протидії корупції.

    За твердженням антикорупційної організації, КДКП відмовилася повідомити кількість дисциплінарних проваджень щодо Худієва, їхні реєстраційні номери, підстави для відкриття та результати розгляду. Аналогічні запитання активісти поставили щодо Сергія Кропиви, однак необхідної інформації також не отримали.

    Крім того, комісія не надала висновок службового розслідування стосовно Худієва. Раніше виконувач обов’язків генерального прокурора Антон Ковальський повідомляв, що перевірку завершено, а її результати передадуть до дисциплінарного органу.

    У відповіді на запит ЦПК комісія пояснила відмову необхідністю захисту персональних даних прокурорів та недопущення розголошення інформації до ухвалення відповідних рішень.

    Антикорупціонери наполягали, що суспільний інтерес до справи дозволяє розкривати частину таких відомостей, оскільки йдеться про посадовців, діяльність яких стала предметом масштабного корупційного розслідування.

    Однак КДКП відхилила ці аргументи, зазначивши, що статус Худієва не відрізняється від статусу інших прокурорів, а розголошення персональної інформації може створити небажаний прецедент.

    У Центрі протидії корупції розцінили таку позицію як свідчення закритості дисциплінарної системи прокуратури. На думку активістів, відсутність прозорої інформації ускладнює громадський контроль за тим, як розглядають справи посадовців, пов’язаних із резонансними розслідуваннями.

    Скандал розгортається на тлі операції «Карфаген», про яку НАБУ та САП повідомили 4 вересня. За версією слідства, організована група могла забезпечувати незаконне прикриття шахрайських колцентрів, зокрема координувати правоохоронні заходи таким чином, щоб одні офіси уникали перевірок, а проти інших проводили обшуки.

    За інформацією джерел ZN.UA, за таке сприяння організатори схеми могли отримувати від окремих колцентрів від 20 до 24 тисяч доларів щомісяця.

    Одним із ключових підозрюваних у справі став колишній заступник начальника Департаменту міжнародного співробітництва Офісу генерального прокурора Сергій Кропива. У матеріалах розслідування він фігурує під псевдонімом «Канцлер».

    6 вересня Вищий антикорупційний суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у 120 мільйонів гривень. Згодом Апеляційна палата ВАКС залишила це рішення без змін.

    Ім’я Айдина Худієва також згадується в матеріалах справи. За повідомленнями ЦПК, у записах, які досліджували під час судового розгляду, йшлося про можливу координацію обшуків у колцентрах із його участю. Водночас згадування посадовця в матеріалах слідства саме по собі не доводить його причетності до злочину.

    Після розголосу розслідування Офіс генерального прокурора повідомив про кадрові та дисциплінарні заходи. Зокрема, було ліквідовано посади, які раніше обіймали Кропива та Худієв, а також завершено службову перевірку щодо останнього.

    Крім того, 7 жовтня КДКП ухвалила рішення про відсторонення Кропиви на час дисциплінарного провадження. Це сталося після звернення Офісу генпрокурора та розгляду матеріалів щодо можливого дисциплінарного проступку.

    9 жовтня Антон Ковальський повідомив, що після операції «Карфаген» із органів прокуратури звільнили вісьмох осіб, а 24 прокурори пройшли перевірку на поліграфі. Водночас ці кадрові рішення не означають завершення кримінального розслідування.

    Нинішня суперечка стосується вже не лише можливих корупційних дій окремих посадовців, а й прозорості органів, які мають оцінювати дисциплінарну відповідальність прокурорів.

    ЦПК наполягає, що суспільство повинно знати, чи відкриті відповідні провадження, на якому етапі вони перебувають та які рішення ухвалює комісія.

    Водночас сама відмова надати документи громадській організації не доводить приховування доказів від НАБУ чи САП. Також наразі немає підтвердження, що слідчі зверталися по ці матеріали та отримали аналогічну відмову.

    Станом на 29 жовтня антикорупціонери продовжують публічно вимагати прозорості дисциплінарних процедур. Остаточну юридичну оцінку діям осіб, які фігурують у справі «Карфаген», має надати суд. До набрання обвинувальним вироком законної сили діє презумпція невинуватості.

  • Бекграунд заступника Секретаря РНБО Давида Алояна, якому довірили контроль експорту дронів

    Бекграунд заступника Секретаря РНБО Давида Алояна, якому довірили контроль експорту дронів

    15 вересня 2026 року Володимир Зеленський призначив заступника Секретаря РНБО Давида Алояна головою Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю, одним з  ключових напрямів діяльності якої є співпраця з міжнародними партнерами в межах Drone Deal.

    Хто такий Давид Алоян та чому його близькі родичі фігурують на сайті Миротворець

    Один із самих “молодих” українських топових чиновників Алоян Давид Манвелович, народився в місті Алчевськ 1997 році.

    Згідно даних офіційної біографії, Давид Алоян у 2021 році здобув диплом магістра з міжнародних економічних відносин Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

    Будучи студентом Давид Алоян займався підприємницькою діяльністю, зокрема починаючи з  2017 року торгував одягом.

    В контексті “зайняття підприємницькою діяльністю” також варто згадати працевлаштування Давида Алояна у київському філіалі американської логістичної компанії ТОВ “Еверест ТС”.

    Хоча, на перший погляд, позиція в американській транспортній компанії для студента та майбутнього чиновника виглядає досить престижно, та навіть вказана в його профайлі на офіційному сайті РНБО, однак за “солідним фасадом” знаходяться схема з оборудками російських бенефіціарів українського бізнесу на сотні мільйонів доларів.

    Зокрема, як повідомляє ТГ канал Bankova Mail, ТОВ “Еверест ТС” у якій Давид Алоян працював у 2021 році перед тим як потрапити в Мінстратегпром, “не має ані до американців, ані до логістики жодного стосунку”.

    ФОТО: Скріншот ТГ каналу Bankova Mail

    Офіційним власником цієї компанії наразі є Юлдашев Бахтійор Рузійович, громадянин Узбекистану. Після повномасштабної війни Юлдашев став власником ще понад 70 компаній в Україні, які займаються чим завгодно – від виробництва пива до обслуговування систем безпеки.

    Йдеться про схему, яку часто використовують російські власники українських активів. За даними YouControl, у структурі власності більш ніж 1 500 українських компаній зʼявились громадяни Узбекистану які, ймовірно, є підставними особами російського бізнесу та окремих донецьких корумпованих чиновників.

    Родичі на Миротворці

    Водночас, якщо сам Давид Алоян мав опосередкований зв’язок з російським бізнесом, то вся його родина до недавнього часу відкрито вела бізнес в РФ та на тимчасово окупованих територіях, за що була внесена до бази Миротворець.

    Нагадаємо, згідно даних офіційної біографії, Давид Алоян у 2021 році приєднався до команди Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України. Пройшов шлях від “провідного спеціаліста” до в.о. начальника Управління європейської та євроатлантичної інтеграції.

    У квітні 2025 року Давид Алоян був призначений заступником Міністра з питань стратегічних галузей промисловості України з питань європейської інтеграції, де опікувався питаннями розвитку оборонно-промислового комплексу, а його родичі в цей же час спокійно вели бізнес в РФ та на окупованих територіях.

    “Батьки в цей час вели бізнес на окупованій українській території. Батько – Манвел Алойович Алоян має чинний паспорт РФ та вів бізнес з продажу кави та чаю в так званій “ЛНР” впродовж 2023 року. Мати – Кадзе Маджиті Алоян вела таку ж діяльність з 2023 року та припинила 1 вересня 2025 року, саме перед призначенням сина на посаду заступника Умєрова”, – повідомляє ЦПК.

    ФОТО: Скріншот сайт Миротворець

    Водночас, як показують офіційні реєстри,  дядько заступника Секретаря РНБО Давида Алояна – Алоян Норайр Алоєвич (1982 р.н.) з 2023 року та до цього часу веде офіційний бізнес у РФ.

    ФОТО: Дядько Давида Алояна – Алоян Норайр Алоєвич з 2023 року веде офіційний бізнес у РФ

    У ЦПК також зазначили, що у 2017 та 2018 роках мати Алояна щонайменше двічі перетинала пункт пропуску з так званою “ДНР” на автомобілі, який згодом оформили на самого Давида Алояна.

    Також, за інформацією ЦПК, у 2025 році Алоян придбав у громадянина РФ Серожа Кокляна нежитлове приміщення під Києвом площею 132 м2.

    Хто лобіює подальше просування Давида Алояна в РНБО, незважаючи на його стійкі зв’язки з РФ

    За інформацією нашого джерела, позиції Давида Алояна зміцнилися завдяки колишньому очільнику Мінстратегпрому, а нині раднику Президента України зі стратегічних питань Олександру Камишину.

    ФОТО: Олександр Камишин лобіює подальше просування Давида Алояна в команді Президента

    “Олександр Камишин лобіював Давида Алояна в ОП, але ось на чиє прохання… Зараз він однозначно входить до близького кола Володимира Зеленського, і його активна участь у проєкті Фрея не просто так. Там вимальовується велика кількість учасників, і цей проєкт у Данії є першим щодо виведення активів за кордон та їхньої легалізації” – зазначає джерело.

    Давид Алоян, нардеп Суто Мамоян та латиноамериканські наркокартелі

    Нещодавно ряд ЗМІ, опублікували досить цікаву історію, в центрі якої українські ветерани, яких заманили до Латинської Америки, як з’ясувалось для роботи на місцеві наркокартелі. І, як часто буває в такого роду “історіях”, посередники кинули ветеранів на гроші.  Так інформація про інцидент потрапила до журналістів.

    ФОТО: Нардеп Суто Мамоян

    Як зазначають ЗМІ, родина Давида Алояна із вірменського Борожа та належать до єзидської громади, через що має хороші зв’язки з російським кримінальним світом.

    Миран Алоян разом із племінниками Саідом і Суриком у спайці з кримінальним авторитетом Сергієм Лещенком на прізвисько Леший, який раніше активно працював на Медведчука і РПЦ, поставили на потік вербування українських ветеранів війни в латиноамериканські наркокартелі та під “специфічні задач”і в Європі.

    Бекграунд заступника Секретаря РНБО Давида Алояна, якому довірили контроль експорту дронів
    ФОТО: Кримінальний авторитет Сергій Лещенко (Леший)

    За інформацією ЗМІ, троє ветеранів ЗСУ, яких відправили до Болівії та кинули на гроші й обіцяну зарплату, наразі повернулись до України та переховуються в Києві за відома начальника слідства Вишгорода Халіля Алояна. Водночас, через “кинутих ветеранів”, журналісти отримали доступ до переписки Саїда і Сурика Алоянів із завербованими ветеранами про вчинення ряду “активних дій” на території Латинської Америки та Європи.

    Продовження у Другій частині нашого журналістського розслідування

  • Від фігуранта справ Майдану до газового магната: експосадовець Дніпропетровської облради виявився співвласником підсанкційного «Тісагазу»

    Від фігуранта справ Майдану до газового магната: експосадовець Дніпропетровської облради виявився співвласником підсанкційного «Тісагазу»

    Центр протидії корупції (ЦПК) оприлюднив результати розслідування, які викривають тіньові схеми контролю над вітчизняними енергетичними активами. За даними антикорупціонерів, колишній заступник голови Дніпропетровської обласної ради Віктор Науменко, відомий своєю причетністю до сумнівних політичних та корупційних справ минулого, виявився одним із власників підсанкційної газодобувної компанії «Тісагаз». Цей випадок вкотре підсвічує проблему безкарності експосадовців, які продовжують концентрувати у своїх руках стратегічний бізнес навіть після гучних кримінальних звинувачень.

    Як нагадують у ЦПК, політична та чиновницька кар’єра Віктора Науменка супроводжувалася низкою кримінальних проваджень. Найбільш резонансною стала справа про організацію так званих «тітушок» — найманих молодиків, які чинили силове протистояння та застосовували фізичне насильство проти мирних протестувальників дніпровського Євромайдану взимку 2013–2014 років. Окрім звинувачень у злочинах проти мітингувальників, правоохоронні органи розслідували причетність колишнього заступника голови облради до зловживання службовим становищем, незаконного збагачення та відмивання коштів. Проте вітчизняна система правосуддя продемонструвала знайому лояльність: Кіровський районний суд міста Дніпра свого часу звільнив Науменка від кримінальної відповідальності в ключовому провадженні просто через закінчення строків давності. Цей процесуальний фінал разюче нагадує щойно ухвалені вироки екскерівникам «Украероруху», яким аналогічний сплив строків дозволив легально уникнути тюремних камер за мільйонні збитки.

    Уникнувши реального покарання, колишній регіональний посадовець сьогодні сплив у структурі власності великого газодобувного бізнесу. Присутність фігуранта антимайданівських справ серед бенефіціарів підприємства «Тісагаз» викликає особливе занепокоєння з огляду на те, що сама компанія наразі перебуває під дією державних санкцій. Інтеграція осіб із потужними старими зв’язками та багатим кримінальним бекграундом у підсанкційні компанії часто вказує на спроби тіньового перерозподілу активів або розробку схем для обходу накладених державою економічних обмежень.

    Громадські активісти та експерти закликають Раду національної безпеки і оборони, а також профільні антикорупційні органи негайно звернути увагу на цей прецедент. Ситуація вимагає ретельного аудиту того, як особи, чиї дії прямо загрожували громадянському суспільству, отримують контроль над вітчизняними надрами та чи не використовуються такі корпоративні зміни для виведення прибутків стратегічного підприємства в обхід санкційного режиму.

  • Будинок у Козині та 6,5 млн грн дружини: ЦПК знайшов нову деталь у справі Кравченка

    Будинок у Козині та 6,5 млн грн дружини: ЦПК знайшов нову деталь у справі Кравченка

    Історія з будинком Руслана Кравченка у престижному Козині отримала нове продовження. Центр протидії корупції звернув увагу на багатомільйонні підприємницькі доходи жінки, яку організація називає новою дружиною генпрокурора, що подав заяву про відставку. У ЦПК припускають, що саме доходами Олександри Кравченко, раніше Шовкопляс, Кравченко може пояснювати фінансову спроможність родини орендувати великий приватний будинок під Києвом. Водночас жодного офіційного висновку НАЗК чи судового рішення про незаконність цих доходів у відкритих джерелах наразі немає — визначення їх як «сумнівних» є оцінкою ЦПК.

    За даними Центру протидії корупції, навесні 2026 року Руслан Кравченко одружився вдруге. Організація ідентифікувала його дружину як Олександру Володимирівну Паровишник, яка у попередньому шлюбі мала прізвище Шовкопляс. ЦПК посилається на дані реєстру юридичних осіб: навесні щодо зареєстрованого ФОП Шовкопляс Олександри Володимирівни було змінено дані на «Кравченко Олександра Володимирівна».

    Увагу антикорупціонерів привернула насамперед історія підприємницьких доходів жінки. ФОП було зареєстровано ще 24 липня 2020 року. За інформацією, яка міститься у деклараціях її колишнього чоловіка — прокурора Максима Шовкопляса, — вже наступного року підприємницький дохід Олександри перевищив 5 млн грн. У 2020 році вона задекларувала 713,65 тис. грн доходу від підприємницької діяльності, у 2021-му — 5 млн грн, у 2022-му — близько 4,65 млн, у 2023-му — 4,76 млн, а у 2024 році — 5,8248 млн грн. Ці цифри містяться безпосередньо у державному Реєстрі декларацій.

    У 2025 році показник став ще вищим. В останній доступній щорічній декларації Максима Шовкопляса зазначено 6 млн 469 тис. грн доходу його тодішньої дружини від діяльності ФОП. Окремо в документі вказана її зарплата у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого — 136,23 тис. грн за рік. Сам Шовкопляс задекларував понад 1,147 млн грн зарплати у Харківській обласній прокуратурі.

    Саме різкий вихід ФОП на мільйонні обороти невдовзі після реєстрації став підставою для запитань ЦПК. Виконавча директорка організації Дар’я Каленюк назвала таку динаміку доходів сумнівною і провела паралель зі схемами, які, за версією слідства, фігурують у матеріалах операції «Карфаген». Однак це саме припущення антикорупційної організації. Опубліковані декларації підтверджують розміри задекларованого доходу, але самі по собі не встановлюють його незаконне походження.

    Інтерес до фінансів родини Кравченка виник після появи інформації про будинок у Козині. Сам Кравченко 6 вересня підтвердив, що його сім’я проживає у будинку площею 280 квадратних метрів на праві оренди. За його словами, нерухомість обрали ще взимку, але там необхідно було завершити певні роботи та налаштувати обладнання. Сім’я переїхала до будинку 1 травня 2026 року. Кравченко також заявив, що місце проживання буде відображене у декларації відповідно до вимог законодавства.

    Точна сума, яку сім’я сплачує за будинок, публічно не названа. Це принципова деталь: оцінки у кілька тисяч доларів стосуються ринкової вартості оренди подібної нерухомості, а не підтвердженої ціни договору Кравченка. Bihus.Info оцінював діапазон пропозицій для схожих будинків у Козині приблизно у $3–10 тис. на місяць. «Слідство.Інфо», аналізуючи оголошення, знайшло схожий за площею об’єкт приблизно за $5 тис. на місяць. Орендодавиця журналістам фактичну суму договору не назвала.

    Журналісти встановили й більше деталей про сам об’єкт. За інформацією «Слідства.Інфо», юридично власницею будинку є 73-річна Олександра Лукашкова. Її донька Ярослава розповіла журналістам, що фактично саме вона займається нерухомістю та здавала цей будинок. Жінка також заявила, що бачила Кравченка кілька разів. За її словами, питання офіційного оформлення оренди порушувала дружина Кравченка Олександра.

    Сам будинок опинився в центрі уваги не стільки через площу чи розташування, скільки через матеріали кримінального провадження, які пролунали у Вищому антикорупційному суді. Прокурор САП заявив, що Сергій Кропива — посадовець Офісу генпрокурора та один із фігурантів справи про ймовірне прикриття шахрайських колцентрів — координував ремонтні роботи у будинку, де проживає Кравченко. За словами прокурора, йшлося про контакти з виконробом та вирішення технічних питань.

    Bihus.Info повідомляв, що в записах ішлося, зокрема, про генератор, газовий котел, камін та сигналізацію. Слідство трактує ці контакти як один із доказів близьких неформальних відносин Кропиви з Кравченком. Водночас Руслан Кравченко категорично заперечував причетність до незаконного «кришування» колцентрів. Щодо самого будинку він пояснював, що після вибору житла там справді потрібно було доробити та налаштувати частину обладнання.

    Окрема лінія історії пов’язана з колишнім чоловіком Олександри — Максимом Шовкоплясом. За даними ЦПК, він є прокурором і фігурує у провадженні НАБУ та САП щодо спроби заволодіння зерном Державного резерву. Офіційне повідомлення НАБУ підтверджує, що у липні 2025 року прокурору Спеціалізованої екологічної прокуратури Харківської області повідомили про підозру в пособництві заволодінню понад 1,5 тис. тонн зерна на суму майже 12 млн грн. У січні 2026 року НАБУ повідомило, що обвинувальний акт щодо прокурора скеровано до суду. Вину особи може встановити лише обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили.

    Суть тієї справи, за версією НАБУ і САП, полягала у створенні видимості, ніби приватна компанія передала державній «Хлібній базі №76» приблизно 1,5 тис. тонн зерна на зберігання. Насправді зерно, як стверджує слідство, туди не надходило, а згодом учасники схеми планували вивезти державне збіжжя під виглядом повернення приватній фірмі. Детективи НАБУ зупинили вивезення у 2021 році.

    Ще одна деталь, на яку звертає увагу ЦПК, стосується професійної діяльності Олександри Кравченко. На сайті Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого вона значиться асистенткою кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності. У листопаді 2025 року Руслан Кравченко відвідував цей університет та вручав працівникам почесні грамоти генерального прокурора. За інформацією ЦПК, серед нагороджених була й Олександра, яка згодом стала його дружиною.

    Уся ця історія розгортається на тлі операції «Карфаген» та кадрової кризи в Офісі генпрокурора. 6 вересня у ВАКС під час обрання запобіжного заходу Сергію Кропиві прокурори САП оприлюднили частину матеріалів, де згадувалися контакти навколо будинку Кравченка. ВАКС взяв Кропиву під варту з альтернативою застави у 120 млн грн. Кравченко відкинув свою причетність до ймовірного прикриття колцентрів.

    Спочатку, 7 вересня, Кравченко публічно говорив журналістам, що не бачить підстав самостійно залишати посаду. Але того ж вечора позиція змінилася: він повідомив, що подав заяву про відставку, назвавши це політичним рішенням, і попросив президента та Верховну Раду прийняти його звільнення. Свою позицію щодо висунутих у публічному просторі звинувачень він при цьому не змінив.

    Тож наразі підтвердженими документами є кілька речей: родина Кравченка справді орендує будинок у Козині, сам Кравченко це визнав; задекларований підприємницький дохід Олександри Шовкопляс упродовж кількох років справді становив приблизно 4,6–6,5 млн грн на рік; у суді прокурор САП заявив про участь Кропиви в організації робіт у цьому будинку. Водночас точна вартість оренди, джерела конкретних надходжень ФОП і твердження про можливе незаконне походження коштів наразі публічно не встановлені компетентним органом чи судом. Саме ці питання тепер можуть стати наступною точкою уваги для журналістів та антикорупційних органів.

  • Печерський суд не зміг зупинити журналістів: вісім провідних медіа одночасно опублікували заборонене розслідування

    Печерський суд не зміг зупинити журналістів: вісім провідних медіа одночасно опублікували заборонене розслідування

    В Україні спалахнув один із найгучніших медійних скандалів останнього часу. Одразу вісім провідних українських редакцій одночасно опублікували журналістське розслідування про майно брата директора Державного бюро розслідувань Олексія Сухачова, яке раніше було заборонено до публікації рішенням Печерського районного суду Києва. Спільну акцію журналісти назвали «Ініціатива 143» – за кількістю об’єктів нерухомості, про які йдеться у матеріалі.

    До ініціативи долучилися «Українська правда», Суспільне, «Схеми» (Радіо Свобода), hromadske, NV, Bihus.Info, «Дзеркало тижня» та «Телебачення Торонто». Усі вони одночасно опублікували розслідування, яке спільно підготували журналісти «Слідства.Інфо» та Центру протидії корупції (ЦПК). За словами учасників акції, вони зробили це як акт солідарності із колегами та протест проти, на їхню думку, безпрецедентної судової заборони на публікацію журналістського матеріалу.

    У спільній заяві редакції наголосили, що вважають ухвалу суду проявом цензури та небезпечним прецедентом для свободи слова в Україні. Саме тому було ухвалено рішення одночасно поширити матеріал, щоб продемонструвати єдину позицію української журналістської спільноти.

    У центрі розслідування опинився брат директора ДБР Олексія Сухачова – харківський бізнесмен Олександр Сухачов. За даними журналістів, починаючи з 2018 року він став власником 143 квартир та офісних приміщень, які отримував від забудовника за цінами, що в окремих випадках були співставними з вартістю сучасного смартфона. Автори матеріалу дослідили відкриті державні реєстри та документи, які, на їхню думку, свідчать про незвичний характер цих операцій.

    Окрему увагу журналісти звернули на те, що компанія-забудовник, пов’язана із передачею нерухомості, пізніше стала фігурантом кримінального провадження. Спочатку його розслідувала Національна поліція, а згодом справу передали до Державного бюро розслідувань, яке очолює брат людини, згаданої у журналістському матеріалі. Згодом провадження повернули до поліції Чернігівської області, де його закрили. Після того як фігуранти отримали інформаційні запити журналістів, розслідування було поновлено. Самі журналісти звертають увагу саме на таку послідовність подій, але не стверджують про причинно-наслідковий зв’язок.

    Станом на момент виходу розслідування Олександр Сухачов уже перестав бути власником більшості із зазначених 143 об’єктів нерухомості. У ДБР у відповіді журналістам заявили, що не володіють інформацією про участь брата директора бюро у діяльності забудовника чи про набуття ним відповідної нерухомості. Також у відомстві зазначили, що рішення про закриття кримінального провадження ДБР не ухвалювало, а визначення органу досудового розслідування належить до компетенції прокуратури.

    Скандалу передувало рішення Печерського районного суду Києва, який ще 6 липня задовольнив заяву в інтересах компанії ТОВ «Парковий-2» та заборонив «Слідству.Інфо», ЦПК і журналістці Аліні Стрижак оприлюднювати інформацію про майно, угоди та інвестиції Олександра Сухачова ще до виходу самого матеріалу. Таке рішення стало безпрецедентним, оскільки фактично запроваджувало попередню заборону на публікацію журналістського розслідування.

    Після ухвали суду низка українських та міжнародних організацій, які займаються захистом свободи слова, висловили занепокоєння ситуацією. Водночас у Печерському районному суді пояснили, що заборона має тимчасовий характер і діятиме до розгляду справи по суті. Проте критики рішення наголошували, що сама можливість блокування журналістських матеріалів до їхньої публікації створює небезпечний прецедент для демократичного суспільства.

    Редакторка-засновниця «Слідства.Інфо» Анна Бабінець подякувала колегам за підтримку, заявивши, що журналісти ризикують, поширюючи матеріал, однак саме така солідарність демонструє готовність українських медіа захищати свободу слова та право суспільства отримувати суспільно важливу інформацію. Аналогічну позицію висловили й інші редакції, які приєдналися до «Ініціативи 143».

    Сам Олександр Сухачов журналістам коментарів не надав. За інформацією авторів розслідування, він не відповів на телефонні дзвінки та письмові звернення. Також без відповіді залишилися окремі інформаційні запити, адресовані директору ДБР Олексію Сухачову та пов’язаним компаніям.

    Історія вже отримала широкий суспільний резонанс, адже йдеться не лише про зміст самого розслідування, а й про межі судового втручання у діяльність журналістів. Саме тому акція «Ініціатива 143» стала одним із наймасштабніших прикладів медіасолідарності в Україні за останні роки. Водночас усі обставини, викладені у розслідуванні, потребують подальшої правової оцінки компетентних органів, а викладені журналістами факти є предметом їхнього журналістського дослідження, яке було одночасно оприлюднене вісьмома незалежними редакціями після судової заборони.

  • Навколо угоди було багато шуму: ДПСУ підтвердила виконання контракту на 23 млрд грн

    Навколо угоди було багато шуму: ДПСУ підтвердила виконання контракту на 23 млрд грн

    Польська компанія PHU Lechmar повністю виконала контракт на постачання боєприпасів для Державної прикордонної служби України на суму 23 мільярди гривень. Інформацію про завершення поставок підтвердив речник ДПСУ Андрій Демченко. Таким чином не підтвердилися звинувачення та побоювання щодо можливого зриву одного з найбільших оборонних контрактів, які раніше лунали з боку представників антикорупційного середовища та окремих народних депутатів.

    Про це повідомляє видання «Бабель» із посиланням на коментар речника Державної прикордонної служби України.

    Йдеться про масштабний контракт, укладений у 2024 році між Державною прикордонною службою та польською компанією PHU Lechmar. Угода передбачала закупівлю значних обсягів боєприпасів для потреб українських Сил оборони в умовах повномасштабної війни.

    Після укладення контракту навколо нього виникла суспільна дискусія. Голова громадської організації «Центр протидії корупції» Віталій Шабунін публічно висловлював сумніви щодо спроможності польської компанії виконати взяті на себе зобов’язання.

    У грудні 2024 року Шабунін звернувся до Національного антикорупційного бюро України із заявою про можливе вчинення кримінального правопорушення. У своїй заяві він посилався на інформацію, отриману від народного депутата Ярослава Железняка та журналіста-розслідувача Юрія Ніколова.

    На думку заявників, існували ризики невиконання контракту або неналежного виконання його умов. Серед аргументів називалися сумніви щодо виробничих можливостей підрядника та своєчасності постачань.

    У березні 2025 року народний депутат Ярослав Железняк також заявляв, що польська компанія нібито провалила виконання контракту. Ці заяви викликали широкий резонанс у медіа та соціальних мережах, оскільки йшлося про один із найбільших оборонних контрактів періоду війни.

    Втім, за підсумками виконання угоди офіційна інформація Державної прикордонної служби свідчить про протилежне.

    За словами речника ДПСУ Андрія Демченка, усі боєприпаси, передбачені контрактом, були поставлені в повному обсязі та вже передані українським військовим підрозділам.

    «Усі поставки виконані. Боєприпаси вже передані до підрозділів Сил оборони України», – підтвердив представник прикордонного відомства.

    Водночас у ДПСУ наголосили, що протягом виконання контракту здійснювався постійний контроль за ціноутворенням та дотриманням умов поставок. До перевірки були залучені профільні державні органи, які контролюють використання бюджетних коштів у сфері оборонних закупівель.

    Окремо Демченко зазначив, що вартість боєприпасів за цим контрактом була однією з найнижчих серед аналогічних пропозицій на міжнародному ринку озброєнь та військової продукції.

    У прикордонній службі також підтвердили, що певна частина поставок дійсно зазнала затримки. Однак це пояснюється форс-мажорними обставинами, які виникли під час виконання контракту та не мали системного характеру.

    Основні ж обсяги боєприпасів були доставлені відповідно до погодженого графіка.

    Експерти зазначають, що тема своєчасності виконання оборонних контрактів залишається особливо чутливою для України в умовах триваючої війни. Після початку повномасштабного вторгнення попит на боєприпаси різко зріс не лише в Україні, а й у багатьох країнах НАТО, що призвело до дефіциту окремих видів продукції та суттєвого збільшення строків виробництва.

    Саме тому своєчасне виконання багатомільярдних контрактів на постачання озброєння та боєприпасів має критичне значення для забезпечення обороноздатності держави.

    Новина про завершення поставок Lechmar з’явилася на тлі інформації про проблеми із забезпеченням озброєнням на світовому ринку. Раніше західні медіа повідомляли, що Сполучені Штати змушені переглядати графіки постачання озброєнь окремим союзникам через скорочення власних запасів та додаткові потреби, пов’язані із ситуацією на Близькому Сході.

    У цих умовах успішне завершення великого контракту на постачання боєприпасів для України стало важливим сигналом щодо стабільності міжнародної військово-технічної співпраці та здатності партнерів виконувати свої зобов’язання перед українською стороною.

    Наразі жодних офіційних повідомлень про порушення умов контракту з боку польської компанії або претензій щодо якості поставленої продукції не надходило.

  • «Служба завершена, зір втрачено»: демобілізація Шабуніна із ЗСУ спричинила хвилю суперечок у соцмережах

    «Служба завершена, зір втрачено»: демобілізація Шабуніна із ЗСУ спричинила хвилю суперечок у соцмережах

    Голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін повідомив, що завершив службу у Збройних силах України через погіршення зору. Його заява одразу спричинила гостру дискусію в соцмережах: частина користувачів висловила недовіру до підстав звільнення, інші закликали не робити висновків без офіційних медичних документів та рішення військово-лікарської комісії.

    Про завершення служби Шабунін повідомив 19 травня у своїх соцмережах. За його словами, він залишає ЗСУ після понад чотирьох років у Силах оборони. Активіст також оприлюднив свідоцтво про хворобу та заявив, що рішення про звільнення ухвалене на підставі висновку ВЛК.

    «Мою службу завершено. Втративши більшу частину зору, я залишаю ЗСУ, куди добровільно мобілізувався в перший день великої війни», — написав Шабунін.

    Він зазначив, що понад чотири роки перебував у Силах оборони: частину часу — на Харківщині та на сході України, зокрема в Дружківці, решту — у Харкові та Києві. За словами Шабуніна, до армії він зайшов солдатом, а завершив службу у званні старшого сержанта.

    Шабунін також заявив, що нині перебуває вдома, планує стабілізувати стан здоров’я і повернутися до роботи у Центрі протидії корупції.

    Однак заява про звільнення через втрату зору одразу викликала хвилю критики. У соцмережах частина користувачів почала ставити під сумнів серйозність діагнозу та порівнювати ситуацію з випадками, коли військовослужбовці з тяжкими пораненнями чи хронічними захворюваннями продовжують службу. Водночас підтверджених доказів того, що рішення ВЛК було незаконним або підробленим, наразі публічно не оприлюднено.

    Окремо користувачі звернули увагу на те, що сам Шабунін не відмовляється від кермування автомобілем, хоча, на думку критиків, серйозні проблеми із зором можуть бути несумісними з безпечним водінням. Це стало одним із головних аргументів тих, хто звинувачує активіста у можливому «списанні» з армії за сумнівними підставами.

    Водночас частина коментаторів стала на захист Шабуніна. Вони наголошують, що медичний стан людини не можна оцінювати за дописами в соцмережах, а рішення про придатність або непридатність до служби ухвалює не аудиторія Facebook, а військово-лікарська комісія. Прихильники активіста також нагадують, що Шабунін мобілізувався на початку повномасштабного вторгнення та перебував у Силах оборони понад чотири роки.

    Скандал навколо демобілізації Шабуніна наклався на попередні кримінальні провадження щодо нього. У 2025 році Державне бюро розслідувань повідомляло про підозру військовослужбовцю, якого ЗМІ ідентифікували як Віталія Шабуніна. Йшлося про підозру в ухиленні від військової служби в умовах воєнного стану та заволодінні чужим майном шляхом шахрайства.

    У серпні 2025 року ДБР заявило про завершення розслідування у цій справі. За версією слідства, фігурант нібито систематично ухилявся від проходження військової служби за сприяння командира військової частини. Водночас Шабунін та його прихильники раніше називали справу політично мотивованою.

    Після оголошення підозри низка громадських організацій виступила із заявою на підтримку Шабуніна, заявивши про ризики використання правосуддя для політичного тиску на громадський сектор.

    На цьому тлі нинішнє звільнення активіста із ЗСУ стало ще одним приводом для суспільної поляризації. Для критиків Шабуніна це виглядає як підтвердження старих претензій щодо його служби. Для прихильників — як чергова хвиля публічного тиску на антикорупціонера, який перебуває у конфлікті з частиною політичного та силового середовища.

    Реакцію на звільнення Шабуніна також опублікував громадський рух «Чесна мобілізація». Його представники заявили, що такі випадки, на їхню думку, можуть підривати довіру до мобілізаційної системи та викликати обурення серед військових і цивільних. Водночас ці твердження є позицією громадського руху, а не офіційним висновком державних органів.

    Ситуація зі Шабуніним порушила ширшу проблему — довіру суспільства до рішень військово-лікарських комісій. На тлі війни українці гостро реагують на будь-які випадки звільнення від служби, особливо коли йдеться про публічних осіб. При цьому суспільна недовіра часто виникає ще до появи повної медичної або юридичної інформації.

    Наразі офіційних повідомлень про оскарження рішення ВЛК щодо Шабуніна або відкриття нового провадження саме через його демобілізацію немає. Відомо лише, що він заявив про завершення служби за станом здоров’я, оприлюднив медичний документ і планує повернутися до роботи у Центрі протидії корупції.

  • У ЗМІ повідомили про відстрочки та бронювання осіб, пов’язаних із Центром протидії корупції

    У ЗМІ повідомили про відстрочки та бронювання осіб, пов’язаних із Центром протидії корупції

    У матеріалі, оприлюдненому виданням From-UA, йдеться про нібито масові випадки відстрочок, спеціального військового обліку або зняття з обліку серед осіб, пов’язаних із керівництвом громадської організації Центр протидії корупції. Автори публікації пов’язують ці дані з питаннями щодо можливих законних підстав таких рішень і припускають суспільний резонанс через їхню концентрацію.

    ЦПК було створено у 2012 році. Його співзасновниками є Віталій Шабунін та Дар’я Каленюк. Організація декларує місію з протидії корупції та громадського контролю за владою.

    Зокрема, 42-річний чоловік Дар’ї Каленюк Орест Рудий із лютого 2023 року перебуває на обліку у Дарницькому ТЦК як особа з правом на відстрочку. Його родич Олександр Михайленко (47 років) з 2018 року підлягає мобілізації, проте, за наявною інформацією, не є фігурантом розшуку чи проваджень за неявку.

    Помічник народного депутата Анастасії Радіної, екс-детектив НАБУ Андрій Денисюк (36 років) має право на бронювання як співробітник апарату. Натомість його родич Денис Олійник (31 рік) з 2019 року перебуває на обліку як «обмежено придатний у воєнний час». Брат комунікаційниці ЦПК Валерії Радченко Андрій у 2025 році вважався порушником обліку через неявку, але даних про подальші наслідки немає.

    Партнер Радченко Юрій Хорунжий (38 років) перебуває на обліку, торік потрапляв у розшук через повістку. Його 27-річного брата у березні 2025 року було знято з обліку на підставі норми закону про навчання у військових закладах.

    Серед інших згаданих — 36-річний офіцер Андрій Івасюк з відстрочкою, 42-річний Артем Харківський (екс-детектив НАБУ), який має відстрочку через догляд за родичами з інвалідністю, а також ряд чоловіків у віці 29–53 років, які перебувають на спеціальному обліку ухиляння.

    Окремо згадується 27-річний юрист Роман Вербовський, котрий має спеціальну військову реєстрацію. Його батьки, даним відкритих реєстрів, внесені до бази «Миротворець» як особи, які виїхали до РФ і виправдовували окупацію.

     

    Формально кожен із перелічених може мати законні підстави для відстрочення, бронювання чи зняття з обліку. Однак концентрація таких випадків серед осіб, пов’язаних із антикорупційною спільнотою, викликає суспільний резонанс.

    Загалом публікація порушує тему прозорості процедур військового обліку та суспільного контролю за рішеннями про відстрочки й бронювання, залишаючи відкритим питання щодо правових підстав у кожному окремому випадку.

  • Батька та брата заступниці генпрокурора Марії Вдовиченко підозрюють у державній зраді та колаборації

    Батька та брата заступниці генпрокурора Марії Вдовиченко підозрюють у державній зраді та колаборації

    Офіс генерального прокурора відкрив кримінальні провадження щодо батька та брата заступниці генерального прокурора Марії Вдовиченко. Підставою стала заява, подана Центром протидії корупції. Про це організація повідомила у своєму офіційному зверненні.

    За інформацією ЦПК, щодо старшого брата Вдовиченко — Олександра Левандовського — зареєстровано провадження за ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу (державна зрада). Його батькові, Сергію Левандовському, інкримінують ч. 1 та ч. 4 ст. 111-1 (колабораційна діяльність).

    Антикорупційна організація зазначає, що Левандовський-старший у 2014 році отримав громадянство РФ та почав вести бізнес на території окупованого Криму, сплачуючи податки в Росії. Попри це, за даними декларацій його доньки, він залишається громадянином України.

    Старший брат заступниці генпрокурора, за даними ЦПК, до 2014 року працював заступником Феодосійського військового прокурора України, а після окупації Криму отримав російський паспорт і перейшов на службу до військової прокуратури Центрального військового округу РФ, що, на думку правозахисників, свідчить про порушення присяги.

    У ЦПК також підкреслили, що саме Марія Вдовиченко підписує низку процесуальних документів у провадженні щодо детектива НАБУ Руслана Магамедрасулова, якого звинувачують у нібито пособництві Росії.

    Відкриті ОГП провадження наразі перебувають на стадії досудового розслідування.

  • Комбату київської ТРО вручили підозру за фальшиві відрядження Шабуніна

    Комбату київської ТРО вручили підозру за фальшиві відрядження Шабуніна

    Державне бюро розслідувань (ДБР) висунуло підозру комбату київської Територіальної оборони (ТРО) за зловживання службовим становищем. Підозра стосується незаконного використання можливостей, пов’язаних із військовою службою, для отримання неправомірної вигоди та несанкціонованих відряджень.

    Згідно з інформацією ДБР, комбат 207 батальйону ТРО підозрюється у тому, що, перебуваючи на службі, він організував відрядження Віталія Шабуніна — очільника Центру протидії корупції (ЦПК) — без належних підстав. Шабунін, будучи військовослужбовцем, у цей період не виконував своїх обов’язків, однак на підставі наказів комбата продовжував отримувати повне грошове забезпечення, включаючи виплати за службу, що не була фактично виконана. Вартість цих виплат за 6 місяців склала понад 224 тисячі гривень.

    У рамках досудового розслідування було встановлено, що накази, видані комбатом, стосувалися відряджень Шабуніна до благодійних центрів у Харкові та Миколаєві, хоча відсутні будь-які підтвердження наявності необхідних матеріально-технічних засобів чи справжніх підстав для таких поїздок. Водночас, через відсутність реальних бойових завдань для Шабуніна, він фактично не перебував на службі, але продовжував отримувати державні кошти, що вказує на неналежне використання військових ресурсів.

    Це не єдина справа, в якій фігурує Віталій Шабунін. Проти нього також порушено кілька інших кримінальних проваджень. Серед них — використання підробленого військового квитка, допомога посадовців НАЗК у ухиленні від служби, а також незаконне присвоєння звання “молодший сержант” без належних підстав. Крім того, Шабуніну закидають привласнення автомобіля Nissan Pathfinder, що був переданий як гуманітарна допомога для потреб ЗСУ.