Golosnovinua.com

Позначка: цифровізація

  • «еАкциз» знову відклали: чому уряд дав бізнесу ще вісім місяців

    «еАкциз» знову відклали: чому уряд дав бізнесу ще вісім місяців

    Кабінет Міністрів України переніс повноцінний запуск електронної системи контролю за обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин для електронних сигарет. Замість 1 листопада 2026 року обов’язкове використання «еАкцизу» розпочнеться 1 липня 2027-го. До цього часу підприємства зможуть продовжувати працювати з паперовими акцизними марками.

    Про це повідомило Міністерство фінансів України. Відповідне рішення уряд ухвалив для приведення нормативних актів у відповідність до закону №5013-IX.

    У відомстві пояснили, що додатковий перехідний період необхідний для завершення технічного налаштування державної електронної системи та підготовки підприємств до нових правил обліку підакцизної продукції.

    «еАкциз» передбачає поступову заміну традиційних паперових марок електронними ідентифікаторами, які дозволять відстежувати переміщення відповідних товарів від виробника або імпортера до кінцевого продавця.

    За задумом розробників, система має забезпечити прозоріший контроль за обігом алкоголю, сигарет та рідин для електронних сигарет, спростити адміністрування акцизного податку й допомогти державі виявляти нелегальну продукцію.

    Нові правила передбачають застосування унікальних електронних ідентифікаторів, зокрема двовимірних кодів DataMatrix, які міститимуть інформацію, необхідну для простежуваності товарів.

    Однак для переходу на цифрову модель необхідно модернізувати виробничі лінії, касове обладнання, програмне забезпечення та системи товарного обліку.

    Саме технічна складність впровадження стала однією з головних причин чергового перенесення запуску.

    Згідно з рішенням уряду, до 30 червня 2027 року включно триватиме тестування програмного забезпечення електронної системи.

    У цей період підприємства зможуть перевіряти інтеграцію власних інформаційних систем із державними сервісами, відпрацьовувати процедури маркування та обліку продукції й усувати технічні помилки.

    Водночас до 1 липня 2027 року зберігатиметься можливість замовляти та використовувати паперові марки акцизного податку.

    Таким чином, виробники, імпортери та продавці зможуть продовжувати діяльність за чинними правилами без необхідності негайно переходити на нову електронну модель.

    Крім того, уряд змінив терміни повернення невикористаних паперових марок. Граничну дату перенесено на 1 січня 2028 року.

    У Міністерстві фінансів наголошують, що відтермінування має забезпечити безперервність виробництва й торгівлі та зменшити ризики для легального бізнесу.

    Водночас перенесення обов’язкового запуску не означає повного припинення підготовки.

    За інформацією Державної податкової служби, підприємства, які станом на 1 січня 2027 року матимуть ліцензії на виробництво або обіг відповідної підакцизної продукції, повинні зареєструватися в електронній системі як економічні оператори до 1 квітня 2027 року.

    Такий самий граничний строк встановлено для підприємств, які отримають відповідні ліцензії з 1 січня до 20 березня 2027 року.

    Для тих, хто отримає ліцензії починаючи з 21 березня, реєстрація має відбутися до початку відповідної діяльності.

    Складнощі з підготовкою «еАкцизу» виникли ще під час попередніх етапів упровадження реформи.

    Упродовж 2025–2026 років представники бізнесу неодноразово попереджали уряд про недостатню готовність системи та можливі збої в роботі підприємств після її обов’язкового запуску.

    Зокрема, Європейська Бізнес Асоціація, Американська торговельна палата в Україні та асоціація «Укртютюн» звертали увагу на потребу додаткового тестування й інтеграції програмних рішень.

    Підприємства наголошували, що без завершення технічної підготовки нові вимоги можуть спричинити затримки у виробництві та постачанні товарів, а також проблеми з оформленням акцизних операцій.

    У липні 2026 року Forbes Ukraine повідомляв про скарги компаній на затримки тестування, неповну інтеграцію з податковими органами та недостатнє залучення малого й середнього бізнесу.

    Після консультацій із представниками ринку Міністерство цифрової трансформації підтримало пропозицію відтермінувати обов’язковий запуск системи.

    13 жовтня Верховна Рада ухвалила законопроєкт №15532, яким перенесла початок роботи «еАкцизу» в повному обсязі на липень 2027 року.

    Згодом відповідний закон підписав президент, а Кабінет Міністрів привів урядові нормативні акти у відповідність до нових строків.

    Постанова Кабміну набирає чинності 1 листопада 2026 року — саме тоді, коли раніше мала розпочатися обов’язкова експлуатація електронної системи.

    Уряд розраховує, що додаткові вісім місяців дозволять державним органам і підприємствам завершити підготовку без ризику масштабних збоїв у виробництві та торгівлі підакцизними товарами.

    Отже, до 30 червня 2027 року «еАкциз» залишатиметься в тестовому режимі, а з 1 липня нова система електронного маркування має стати обов’язковою. Паперові марки поки продовжать використовувати за чинними правилами, але бізнесу вже необхідно готуватися до цифрового переходу.

  • У Міноборони новий заступник з цифровізації: що відомо про Олексія Реву

    У Міноборони новий заступник з цифровізації: що відомо про Олексія Реву

    Кабінет міністрів призначив майора Олексія Реву заступником міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації. На новій посаді він відповідатиме за розвиток цифрових систем і сервісів для Сил оборони. Про призначення 24 вересня повідомило Міністерство оборони.

    Рева вже працював в ІТ-напрямі Міноборони. Він брав участь у створенні застосунку «Армія+», цифрової системи обліку військовослужбовців «Імпульс», а також очолював проєктні команди. У відомстві очікують, що його досвід дозволить швидше масштабувати цифрові рішення у війську.

    Одним із головних завдань нового заступника стане об’єднання різних цифрових інструментів у спільну екосистему. Йдеться про системи, які мають скорочувати час на ухвалення рішень, спрощувати бюрократичні процеси та забезпечувати військовим швидкий доступ до актуальної інформації.

    Серед пріоритетів залишаються розвиток «Армія+», «Резерв+» та бойової системи DELTA. Також Міноборони планує ширше залучати українські ІТ-компанії до створення цифрових продуктів для війська. Ідея полягає в тому, щоб шлях від конкретної потреби військових до розробки й практичного впровадження технології ставав коротшим.

    У Міноборони наголошують, що цифровізація вже перестала бути допоміжним напрямом і фактично стала одним із ключових елементів управління Силами оборони. Йдеться не лише про електронні сервіси для військовослужбовців, а й про системи обліку, управління даними та бойові цифрові платформи.

    Призначення Реви означає, що саме він тепер координуватиме цей напрям на рівні керівництва міністерства. Відомство очікує від нового заступника подальшого розвитку вже запущених продуктів та інтеграції їх між собою.

    Офіційно про інші кадрові чи структурні зміни, пов’язані з його призначенням, Міноборони наразі не повідомляло.

  • 5G уже в Одесі: швидкість перевищила 1 Гбіт/с, але є важливий нюанс

    5G уже в Одесі: швидкість перевищила 1 Гбіт/с, але є важливий нюанс

    В Україні розширили географію тестування мобільного зв’язку п’ятого покоління. 10 вересня Міністерство цифрової трансформації разом із мобільними операторами розпочало повноцінний етап випробувань 5G в Одесі. Під час тестів швидкість передавання даних перевищує 1 Гбіт/с, а середній показник для користувачів перебуває на рівні приблизно 600–700 Мбіт/с. Водночас говорити про комерційний запуск 5G по всій Одесі чи Україні поки зарано: йдеться саме про пілотний проєкт, покликаний перевірити технологію перед майбутнім масштабним розгортанням.

    Фахівці мають оцінити, як обладнання поводиться не лише в лабораторних умовах, а й у реальному місті — серед щільної забудови, великої кількості абонентів, транспорту та постійно мінливого навантаження. Саме такі випробування дозволяють зрозуміти, скільки базових станцій необхідно для стабільного покриття, як поширюється сигнал між будівлями та наскільки добре мережа працює в години пік.

    Одеса стала черговим етапом масштабного пілоту, який Україна проводить протягом 2026 року. Першу тестову зону 5G запустили 12 січня в історичному центрі Львова. Уже наприкінці того ж місяця технологія з’явилася у Бородянці на Київщині, а в лютому оператори почали відкриті випробування в Харкові. У липні до списку приєднався Київ, де пілот охопив центральну частину столиці та низку додаткових локацій. Одеса ще тоді офіційно називалася наступним містом у черзі.

    Причому до фактичного старту нинішнього етапу перші ознаки 5G в Одесі користувачі почали помічати ще в серпні. Місцеві медіа повідомляли, що 10–11 серпня власники сумісних смартфонів уже ловили сигнал нового стандарту в окремих центральних локаціях міста. Тоді це виглядало як підготовчий етап розгортання мережі.

    Для України нинішній запуск має значення ще й тому, що первинний план повноцінного впровадження 5G був затверджений урядом ще у листопаді 2020 року. Запуск нового покоління зв’язку планувався значно раніше, однак повномасштабне вторгнення Росії фактично змінило графік. Міністерство розвитку громад та територій раніше прямо зазначало, що через війну повноцінне розгортання було відкладене, а проєкт відновили вже як пілотний.

    Головна причина обережності — не лише вартість обладнання. Під час воєнного стану використання радіочастотного спектра має безпосередньо узгоджуватися з потребами оборони. Урядова стратегія розвитку електронних комунікацій зазначає, що повноцінне впровадження 5G зараз ускладнене через необхідність забезпечити сумісність цивільних мереж із радіоелектронними засобами спеціальних користувачів, зокрема у ключових для 5G діапазонах 700 МГц та 3400–3800 МГц.

    Додатково в умовах воєнного стану управління використанням радіочастотного спектра для потреб оборони здійснює Генеральний штаб ЗСУ. Тому встановлення нових базових станцій і робота в нових частотах потребують окремих погоджень, щоб цивільне телеком-обладнання не створювало перешкод військовим системам.

    Саме тому нинішній 5G в Одесі — це не аналог ситуації, коли оператор одномоментно вмикає нову мережу на всій території міста. Пілотні зони створюються поступово, а характеристики та навантаження постійно відстежуються.

    За інформацією Мінцифри, в Україні зараз уже працюють близько 340 базових станцій пілотної мережі 5G, а технологію в різних містах випробували понад 3,8 млн унікальних користувачів. Для порівняння, ще під час липневого запуску в Києві НКЕК повідомляла приблизно про 1,5 млн українців, які мали досвід використання 5G. Тоді середня швидкість також становила 600–700 Мбіт/с, а в окремих місцях перевищувала 1 Гбіт/с.

    Дані окремих операторів показують, наскільки активно користувачі випробовують нову технологію. Київстар ще у квітні повідомляв, що лише його 5G-мережею у Львові, Харкові та Бородянці скористалися майже 500 тисяч абонентів, які передали понад 358 ТБ даних. До моменту запуску київського пілоту кількість користувачів 5G у мережі оператора вже перевищила 724 тисячі, а трафік — 755 ТБ.

    У Vodafone статистика також виявилася показовою. У перший день відкритого тестування 5G у Києві до мережі підключилися 135 тисяч клієнтів, які використали понад 25 ТБ трафіку. Середня швидкість становила близько 600 Мбіт/с, а максимальна зафіксована на базовій станції під навантаженням наближалася до 2 Гбіт/с.

    Через місяць Vodafone повідомляв уже про понад 635 тисяч унікальних користувачів своєї 5G-мережі в Києві та 875 ТБ переданих даних. Це підтверджує одну з цілей пілоту — перевірити, як інфраструктура поводиться за масового підключення абонентів, а не лише продемонструвати максимальну швидкість у лабораторії.

    Ще одна перевага 5G полягає не лише в цифрах тесту швидкості. Мережі нового покоління розраховані на значно більшу щільність одночасно підключених пристроїв і можуть забирати частину мобільного трафіку з перевантажених LTE-секторів. Для великих міст це особливо відчутно в центрах, на вокзалах, стадіонах, концертах чи інших локаціях із тисячами людей.

    Саме тому одну з додаткових зон 5G у Львові влітку спеціально відкрили на залізничному вокзалі. Київстар пояснював це високою концентрацією користувачів: так оператор може перевіряти мережу саме за інтенсивного навантаження. У тестовій зоні Львова частка трафіку 5G на той момент уже перевищувала 42% від загальної передачі даних.

    Для звичайного абонента перехід при цьому максимально простий. Якщо смартфон підтримує 5G, має актуальне програмне забезпечення, а SIM-картка вже працює з 4G, у більшості випадків додатково купувати нову SIM не потрібно. Київстар прямо зазначає, що для 5G використовується та сама USIM, що й для LTE. Підключення відбувається автоматично після потрапляння в зону покриття.

    Якщо значок 5G не з’явився, Мінцифри радить спочатку перевірити, чи підтримує конкретна модель смартфона відповідний стандарт, а також налаштування мобільної мережі. Іноді потрібно оновити операційну систему, вимкнути режим енергозбереження, ненадовго активувати режим «У літаку» або перезавантажити телефон. За даними відомства, вже близько 29–30% смартфонів, якими користуються українці, технічно готові до роботи з 5G.

    Важливо й те, що поява 5G не означає швидкого зникнення 4G. LTE ще тривалий час залишатиметься основною мобільною технологією в Україні. Оператори паралельно продовжують розширювати саме 4G-покриття та поступово відмовляються від старого 3G, звільняючи частоти для сучасніших стандартів. Так, Київстар на початку вересня заявив про завершення масового використання 3G: понад мільйон абонентів перевели на 4G, а вивільнений частотний ресурс спрямували на LTE, збільшивши доступний для нього спектр на 25%.

    Таким чином, Одеса стала ще одним великим випробувальним полігоном для майбутньої української 5G-мережі. Від того, як вона покаже себе в умовах щільної забудови, великої кількості мешканців, туристичного навантаження та специфічного радіочастотного середовища портового міста, залежатимуть подальші технічні рішення операторів.

    Однак головне обмеження поки залишається незмінним. Чинна державна стратегія прямо вказує, що широкомасштабне впровадження 5G по всій Україні під час воєнного стану має технічні та безпекові перешкоди. Тому нинішні запуски у Львові, Бородянці, Харкові, Києві та Одесі — передусім підготовка до моменту, коли технологію можна буде масштабувати на всю країну.

    І якщо результати нинішніх тестів збережуться після переходу від невеликих зон до масового покриття, для українських користувачів це означатиме не просто красиву позначку «5G» у верхній частині екрана. Йдеться про мобільний інтернет зі швидкістю в сотні мегабіт за секунду, більшу пропускну здатність у перевантажених місцях та нову основу для цифрових сервісів, бізнесу, дистанційної роботи й майбутньої телеком-інфраструктури країни.

  • Кім почав збирати власну команду, у Мінветеранів розподілили ключові напрями

    Кім почав збирати власну команду, у Мінветеранів розподілили ключові напрями

    У команді нового міністра у справах ветеранів Віталія Кіма з’явилися перші заступники з чітко прописаними мандатами. Кабінет Міністрів затвердив Сергія Рекуна першим заступником, Ігоря Піскуна — заступником, а Руслана Приходька та Олега Шиманського перепризначив із уточненими портфелями європейської інтеграції та цифрового розвитку. Водночас Фархада Фархадова звільнили з посади.

    Ці рішення з’явилися рівно через місяць після того, як Верховна Рада затвердила уряд Сергія Корецького, а Кіма, який до цього п’ять із половиною років очолював Миколаївську обласну військову адміністрацію, поставили на чолі міністерства. Ветеранське середовище вказувало, що людина без фронтового досвіду очолила відомство, яке відповідає за мільйони людей із бойовим минулим.

    Тепер структура навколо нього набуває обрисів. Приходько, учасник бойових дій, який працював у міністерстві з 2021 року і вже обіймав посаду заступника, отримав окремий напрям європейської інтеграції. Шиманський, який прийшов з Офісу підтримки реформ при Міністерстві оборони, де запускав «Армія+», «Резерв+» і донорську раду з 35 країн, закріплений за цифровими трансформаціями. Його попередня робота безпосередньо відповідає завданню зробити ветеранські сервіси такими ж безшовними, якими стали деякі військові цифрові продукти.

    Піскун до червня 2024 року був заступником начальника Управління державної охорони. Його перехід до цивільного відомства, яке відповідає за реінтеграцію, виглядає як спроба посилити управлінську дисципліну. Про біографію Рекуна у відкритих джерелах поки менше деталей — саме ця прогалина і робить його призначення одним із найменш прозорих у сьогоднішньому пакеті.

    Паралельно Кабінет Міністрів закривав кадрові питання в інших ключових точках. У Міністерстві відновлення, інфраструктури та транспорту, яке очолює колишній голова Київської ОВА Микола Калашник, заступниками стали Руслан Олійник та Кирило Фесик. Олійник до цього був першим заступником голови Київської обласної адміністрації, підполковником запасу, відповідав за захист критичної інфраструктури та взаємодію із силовиками. Фесик шість років очолював Оболонську районну адміністрацію Києва і вважався одним із найтриваліших за часом перебування на посаді районних керівників столиці.

    У Міністерстві аграрної політики державним секретарем призначено Інну Острадчук, яка до цього працювала всередині самого відомства. У Пенсійному фонді Тетяну Король та Олександра Малецького перепризначили на попередні посади — останньому залишили цифровий напрям. Ці рішення виглядають радше як фіксація статус-кво, ніж як перезавантаження.

    Загальна картина кадрових рішень серпня 2026 року показує, як новий уряд закриває управлінські контури після липневого переформатування. Ветеранське міністерство отримує спеціалізованих заступників під європейський порядок денний та цифровізацію. Відновлення посилюється людьми, які вже працювали з регіональною безпекою та інфраструктурою в умовах війни. Пенсійний фонд зберігає наступність у цифровому блоці.

    Залишається відкритим питання, наскільки швидко нова конструкція навколо Кіма зможе відповісти на головне очікування — перетворити декларації про системну підтримку ветеранів на дієві механізми житла, реабілітації та зайнятості. Перший місяць показав, що міністр воліє спочатку зібрати команду з чіткими зонами відповідальності. Наступні кроки покажуть, наскільки ця команда здатна змінити швидкість та якість рішень, від яких залежить реальне життя сотень тисяч людей.

  • Податкова отримає дані від прикордонників автоматично: що зміниться для українців і бізнесу

    Податкова отримає дані від прикордонників автоматично: що зміниться для українців і бізнесу

    Державна прикордонна служба України та Державна податкова служба переходять на автоматизований електронний обмін інформацією. Відомства підписали договір та протокол про інформаційну взаємодію, які мають замінити значну частину паперового листування і ручного опрацювання запитів між службами. У ДПС пояснюють, що новий механізм допоможе швидше виявляти схеми «сірого» імпорту й експорту, фіктивні господарські операції, ухилення від оподаткування та точніше визначати податкове резидентство громадян. Водночас прикордонники наголошують: жодних нових правил виїзду за кордон, додаткових перевірок громадян або розширення повноважень служб домовленість не запроваджує.

    Документи підписали виконувач обов’язків голови Державної прикордонної служби Валерій Вавринюк та виконувачка обов’язків голови ДПС Леся Карнаух. Йдеться саме про технічну перебудову вже дозволеної законодавством взаємодії: якщо раніше одне відомство мало формувати офіційний запит, надсилати його іншому органу та чекати відповіді, то тепер необхідні дані за наявності законних підстав можуть передаватися автоматично через захищені інформаційні системи.

    Це означає, що час між запитом і отриманням інформації має скоротитися з днів або навіть тижнів до значно коротшого періоду. Для державних органів це насамперед спосіб позбутися великої кількості рутинної роботи, а для Податкової — швидше зіставляти інформацію з різних реєстрів.

    У ДПС прямо назвали кілька напрямів, де новий обмін може бути особливо корисним. Серед них — виявлення фіктивних операцій, боротьба зі схемами нелегального імпорту чи експорту, контроль за ухиленням від сплати податків, а також встановлення фактичного податкового резидентства фізичних осіб.

    Останній пункт є особливо актуальним після початку повномасштабної війни, коли мільйони українців тривалий час перебувають за кордоном. Сам по собі факт виїзду з України або тривале перебування за межами країни автоматично не означає втрату статусу українського податкового резидента. Для визначення резидентства застосовується сукупність критеріїв — постійне місце проживання, центр життєвих інтересів, тривалість перебування та інші обставини. Однак інформація про перетини кордону може бути одним із доказів під час такого аналізу.

    Саме тому автоматичний доступ до даних Держприкордонслужби потенційно дозволить Податковій швидше перевіряти інформацію, яку особа зазначає у документах, та зіставляти її з іншими відомостями.

    При цьому в офіційному повідомленні окремо наголошується: нова система не означає, що Податкова отримує необмежений доступ до всіх даних про пересування громадян. Запити мають формуватися лише за законною підставою, підписуватися кваліфікованим електронним підписом уповноваженої посадової особи, а всі дії користувачів фіксуватимуться в журналах аудиту.

    Тобто система має залишати цифровий слід кожного звернення до інформації — хто саме зробив запит, коли, з якою метою та які дані були отримані.

    У Держприкордонслужбі запевняють, що обмін відбуватиметься із застосуванням технічного та криптографічного захисту інформації. Такий підхід відповідає загальній державній моделі електронної взаємодії реєстрів, де обсяг та структура даних визначаються спеціальними договорами, а передача інформації має відбуватися з дотриманням законів про персональні дані та захист інформації.

    Україна вже кілька років послідовно переводить міжвідомчий обмін у автоматичний режим. Подібні механізми застосовуються у взаємодії різних державних інформаційних систем, зокрема через систему «Трембіта». Законодавство передбачає, що органи влади можуть обмінюватися даними через програмні інтерфейси, а в договорах про інформаційну взаємодію мають бути визначені мета отримання інформації, перелік даних і спосіб їх використання.

    Для ДПС такий підхід уже не є новим. Податкова використовує автоматичний обмін інформацією з десятками українських реєстрів та отримує фінансову інформацію в міжнародному форматі CRS. Леся Карнаух раніше пояснювала, що інформація з державних баз використовується для зіставлення доходів, витрат та іншої інформації про платників податків. Зокрема, ДПС має можливість перевіряти дані через автоматичну взаємодію майже з 40 державними реєстрами.

    Міжнародний обмін теж поступово розширюється. Україна приєдналася до стандарту CRS, у межах якого податкові органи різних держав автоматично передають інформацію про фінансові рахунки резидентів. Це дає ДПС можливість отримувати дані про частину доходів та активів українських платників за кордоном.

    Тепер до цієї цифрової інфраструктури активніше додаються й дані прикордонної служби.

    Для бізнесу практичний ефект може бути найбільш помітним у сфері зовнішньоекономічних операцій. Податкова зможе швидше зіставляти інформацію про господарські операції та фактичні переміщення через державний кордон. У ДПС прямо заявляють, що очікують ефективнішого виявлення «сірого» імпорту та експорту.

    Під «сірим» імпортом зазвичай мають на увазі схеми, за яких товари фактично ввозяться в Україну, але частина операцій приховується, неправильно декларується або оформлюється через формально інші механізми для зменшення податкового навантаження. Автоматичне зіставлення інформації різних відомств ускладнює ситуації, коли в одному державному реєстрі містяться одні дані, а в іншому — зовсім інші.

    Водночас не слід плутати Державну податкову службу з Державною митною службою. Безпосереднє оформлення товарів під час перетину митного кордону належить до компетенції митниці. Новий механізм між ДПС та прикордонниками стосується передусім податкового контролю та інформаційної взаємодії, а не заміни митних процедур.

    Прикордонна служба також уже має досвід автоматизованого обміну з іншими державними та інфраструктурними системами. Наприклад, у квітні 2026 року Адміністрація морських портів та ДПСУ запустили автоматичну передачу даних через логістичну систему DocPort. Відомості про в’їзд і виїзд вантажних автомобілів із комерційними вантажами через портові прохідні почали передаватися прикордонникам без ручного введення.

    Новий договір із Податковою продовжує цю тенденцію — державні структури дедалі частіше переходять від обміну листами до прямої взаємодії інформаційних систем.

    Окремо ДПСУ наголошує, що для звичайних громадян правила перетину кордону не змінюються. Підписані документи не створюють нових підстав для відмови у виїзді, не вводять нових документів, які потрібно показувати прикордонникам, та не дозволяють Податковій втручатися в процедуру прикордонного контролю.

    Тобто сама наявність податкового боргу або перевірки не стає автоматично новою підставою для зупинки людини на кордоні лише через укладення цього договору. Будь-які обмеження на виїзд, як і раніше, можуть застосовуватися тільки тоді, коли вони прямо передбачені законодавством і належним рішенням уповноваженого органу чи суду.

    Важливий контекст — паралельне розширення міжвідомчого обміну державними даними. Наприкінці липня Кабінет Міністрів доручив Державній податковій службі разово передати Міністерству оборони відомості з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків щодо громадян України віком від 18 до 60 років, дані про яких підлягають внесенню до реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів «Оберіг».

    Це окреме рішення і воно безпосередньо не пов’язане з нинішнім договором між ДПС і прикордонниками. Однак обидва кроки демонструють загальний напрям державної політики — різні реєстри мають автоматично обмінюватися інформацією замість ситуації, коли громадяни або чиновники змушені переносити ті самі відомості з одного органу до іншого вручну.

    Для Податкової новий механізм насамперед дає швидкість. Для Прикордонної служби — зменшення кількості ручних запитів. Для держави загалом — більше можливостей автоматично знаходити невідповідності між різними масивами інформації.

    Водночас ефективність такої системи залежатиме від двох речей: як саме буде визначено перелік даних, які передаються між відомствами, і наскільки жорстко контролюватиметься доступ посадовців до них.

    Саме тому в офіційних повідомленнях окремий акцент зроблено на електронних підписах, журналах аудиту та захищених каналах зв’язку. За задумом служб, автоматизація має пришвидшити державний контроль, але не перетворитися на необмежений доступ чиновників до персональних даних.

    Отже, для більшості українців 3 серпня фактично нічого не змінюється в процедурі перетину кордону. Зміни відбуваються «за лаштунками»: замість паперових листів і довгих запитів інформаційні системи Податкової та прикордонників зможуть взаємодіяти напряму. А найбільший практичний ефект держава очікує у боротьбі з тіньовою економікою, фіктивними операціями, податковими схемами та у визначенні податкового резидентства.

  • Від «Дії» до дронової революції: чому тисячі українців вийшли на захист Михайла Федорова

    Від «Дії» до дронової революції: чому тисячі українців вийшли на захист Михайла Федорова

    Уранці 16 липня центральні вулиці та площі багатьох українських міст знову заповнили люди з картонними плакатами. У Києві, Львові, Харкові, Одесі, Дніпрі, Черкасах, Запоріжжі, Рівному та Івано-Франківську відбувалися акції проти усунення Михайла Федорова з посади міністра оборони. Протестувальники вимагали продовження військових реформ, розвитку технологічної армії та відмови від повернення до радянських управлінських підходів.

    Події нагадали масштабні виступи громадянського суспільства влітку 2025 року, коли українці протестували проти обмеження незалежності антикорупційних органів. Тоді президент Володимир Зеленський під тиском вулиці змінив позицію. Цього разу каталізатором стало кадрове рішення щодо одного з найбільш упізнаваних і технологічно орієнтованих представників президентської команди.

    За інформацією міжнародних агентств, у Києві на акцію вийшли понад тисяча людей, а протести відбулися і в інших регіонах. Учасники скандували прізвище Федорова, вимагали його повернення та критикували головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, конфлікт із яким називають однією з головних причин урядової кризи.

    Михайло Федоров народився 21 січня 1991 року у Василівці Запорізької області. Він здобув освіту в Запорізькому національному університеті, а до приходу у велику політику працював у сфері цифрового маркетингу та керував власною SMM-компанією. У 2018 році Федоров був операційним директором проєкту «Суперлюди», а під час президентської кампанії 2019 року очолив digital-напрям команди Володимира Зеленського.

    Після перемоги Зеленського Федоров став його позаштатним радником із цифрових питань, а згодом був обраний народним депутатом від «Слуги народу». Проте депутатський мандат він склав уже в серпні 2019 року, отримавши посаду віцепрем’єр-міністра — міністра цифрової трансформації. У наступні роки він зберігав місце в усіх урядах, сформованих за президентства Зеленського, що зробило його одним із найдовговічніших членів владної команди.

    Головним проєктом Федорова стала цифрова держава. Його команда створила застосунок і портал «Дія», через які українці отримали доступ до електронних документів, реєстрації бізнесу, соціальних виплат, податкових послуг, допомоги після пошкодження житла та десятків інших державних сервісів. Стратегія Мінцифри полягала в максимальному переведенні бюрократичних процедур в онлайн та відмові від паперових довідок і черг.

    За керівництва Федорова також розвивалися «Дія.City», «Дія.Освіта», «Дія.Бізнес», електронний підпис у смартфоні, послуга «єМалятко», програми підтримки підприємців та цифровізації громад. Після початку повномасштабного вторгнення до цивільних сервісів додалися інструменти воєнного часу — повідомлення про пошкоджене майно, виплати постраждалим, цифрові документи та платформи для підтримки держави.

    Окремою сторінкою стала домовленість про швидке постачання Україні терміналів Starlink після вторгнення Росії. Федоров публічно звернувся до Ілона Маска, а супутниковий зв’язок став критично важливим для державних установ, військових підрозділів, лікарень та інфраструктури у перші місяці великої війни. Reuters називає саме роль у запуску «Дії», забезпеченні доступу до Starlink і розвитку дронових технологій ключовими елементами політичної репутації Федорова.

    У січні 2026 року перед чиновником постав новий і значно складніший виклик. 14 січня Верховна Рада підтримала його призначення міністром оборони. До цього, з липня 2025-го до січня 2026 року, він працював першим віцепрем’єр-міністром і міністром цифрової трансформації.

    На посаді очільника Міноборони Федоров намагався перенести до військової системи принципи, які використовував у Мінцифрі: швидкі рішення, цифровий контроль, аналіз даних, прозорі закупівлі та залучення приватних технологічних команд.

    Одним із перших масштабних рішень став запуск у системі DELTA інструменту Mission Control для обліку та аналізу бойового використання безпілотників. Уже на початку березня в системі було сформовано понад 150 тисяч цифрових звітів про виконані місії. Міноборони називало її основою управління безпілотними системами на підставі реальних даних із фронту.

    Паралельно розширювалося виробництво і закупівля дронів, прискорювалася інтеграція приватних розробок у військо та розвивалася модель співпраці з невеликими defense-tech-командами. Міністерство заявляло, що створює систему, яка дозволяє швидше тестувати, кодифікувати та масштабувати сучасні зразки озброєння.

    За даними Міноборони, від початку 2026 року до другої половини червня підрозділи безпілотних систем уразили понад 800 тисяч верифікованих російських цілей. До цього переліку входили особовий склад, артилерія, системи ППО, транспорт, штаби, склади та засоби радіоелектронної боротьби. Саме значне посилення дронової компоненти прихильники Федорова називають одним із його головних досягнень.

    За час його керівництва також було запроваджено нові бойові контракти з визначеними строками служби, правом на відстрочку після їх завершення та підвищеними виплатами за виконання завдань у найбільш небезпечних умовах. Для піхотних і штурмових посад Міноборони оголосило окрему модель контрактів із суттєво вищою грошовою винагородою.

    Іншим напрямком стало створення фізичного захисту прифронтової логістики. Міністерство планувало до кінця року облаштувати ще 4 тисячі кілометрів доріг антидроновими сітками. За офіційними даними, темп монтажу захисту зріс із п’яти кілометрів на добу в січні до дванадцяти в лютому.

    Утім, за яскравими технологічними проєктами залишалися фундаментальні проблеми. Федоров визнавав, що не встиг завершити організаційну трансформацію Міноборони за стандартами НАТО, перевести всі закупівлі на конкурентні тендери та побудувати повноцінну систему персональної відповідальності. Крім того, його критикували за відсутність швидкого розв’язання проблем мобілізації, самовільного залишення частин, ротацій і справедливих строків служби.

    Найгострішою проблемою став конфлікт із Олександром Сирським. За інформацією ЗМІ, міністр і головнокомандувач по-різному бачили пріоритети війни. Федоров робив ставку на технології, цифрове управління, дрони та реформу закупівель. Військове керівництво вимагало насамперед задоволення конкретних оперативних потреб і закупівлі озброєнь за визначеною ним номенклатурою.

    Після оголошення про звільнення Федоров заявив, що ще на початку роботи пропонував Зеленському змінити Сирського, однак президент вирішив залишити головнокомандувача. Після цього, за словами міністра, його команда зіткнулася з блокуванням кадрових і структурних ініціатив. Сирський та Генштаб розгорнуто на ці звинувачення не відповідали, тому вони залишаються позицією однієї сторони конфлікту.

    Усунення Федорова викликало не лише вуличні акції. Заступник командувача Повітряних сил Павло Єлізаров оголосив про звільнення, заявивши, що відставка міністра зашкодить обороноздатності та реформі протиповітряної оборони. Про припинення роботи радниками також повідомили Сергій Стерненко та фахівець із радіотехнологій Сергій «Флеш» Бескрестнов.

    Міжнародні медіа назвали ситуацію політичною кризою, яка оголила суперечності між реформаторською командою та традиційною військовою вертикаллю. Reuters зазначало, що прихильники Федорова пов’язують його популярність із покращенням військових результатів, розвитком безпілотників і спробами зруйнувати закриті бюрократичні механізми. Критики ж нагадують, що за шість місяців він не зміг розв’язати низку системних проблем армії.

    Саме тому протести 16 липня були не тільки акціями на підтримку конкретного посадовця. Для багатьох учасників Федоров став символом вибору між двома моделями держави й армії: повільною, закритою та ієрархічною системою і моделлю, побудованою на технологіях, конкуренції, відкритих даних та залученні нових людей.

    Офіційно Володимир Зеленський не представив суспільству детального пояснення відставки та не оголосив, як буде гарантовано продовження започаткованих реформ. Сам Федоров заявив, що не відмовляється від служіння державі, але від пропозиції стати радником президента відмовився.

    Тепер головне питання полягає вже не лише в тому, чи збереже Федоров місце в команді Зеленського. Українці очікують відповіді, чи продовжаться цифровізація армії, конкурентні закупівлі, розвиток дронів, реформа управління та залучення незалежних технологічних фахівців. Адже саме побоювання, що разом із міністром можуть зникнути й започатковані ним зміни, стало головною причиною, через яку тисячі людей знову взяли картонки та вийшли на українські площі.

  • Військові зможуть переводитися між частинами через застосунок “Армія+”

    Військові зможуть переводитися між частинами через застосунок “Армія+”

    В Україні запускають пілотне тестування цифрового механізму переведення військовослужбовців між частинами, який дозволить подавати, відстежувати та отримувати рішення щодо переведення повністю онлайн через застосунок “Армія+”. Про це повідомив віцепрем’єр з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій України Михайло Федоров, зазначивши, що нова система має зробити кадрові переміщення у війську більш прозорими, керованими та менш бюрократизованими, зберігаючи при цьому стабільність бойових підрозділів.

    За задумом Міністерства оборони, новий інструмент стане частиною ширшої цифровізації управління персоналом у Збройних силах України та дозволить суттєво скоротити час ухвалення рішень щодо переведень. На першому етапі система працюватиме у форматі обмеженого пілоту і охоплюватиме лише переведення в межах 16-го та 19-го армійських корпусів ЗСУ. Такий підхід, як пояснюють у відомстві, дозволить протестувати функціональність сервісу в реальних умовах, не створюючи надмірного навантаження на всю систему управління військом.

    Подати заявку на переведення зможуть військовослужбовці рядового та сержантського складу, які не займають офіцерських посад і не перебувають у статусі самовільного залишення частини. Уся процедура буде інтегрована в мобільний застосунок “Армія+” і передбачатиме кілька послідовних цифрових етапів, зокрема формування та підписання електронного рапорту, автоматичну фіксацію дати подання, подальше відстеження статусу розгляду заявки та отримання фінального рішення безпосередньо в застосунку разом із відповідними роз’ясненнями.

    У Міністерстві оборони наголошують, що навіть попри цифровізацію процесу, переведення залишатимуться контрольованими та регульованими, оскільки будуть діяти чіткі обмеження. Зокрема, переміщення дозволятимуться лише в межах операційної зони одного корпусу, що має забезпечити збереження бойової злагодженості підрозділів. Також передбачено встановлення щомісячних лімітів на кількість переведень, а кожна заявка матиме визначений термін розгляду, що має унеможливити затягування процедур або надмірне кадрове переміщення в короткі проміжки часу.

    Бета-тестування системи триватиме до 24 вересня, після чого Міністерство оборони проаналізує результати роботи, ефективність цифрових процедур, навантаження на командування та реакцію військовослужбовців. У разі успішного завершення тестового етапу систему планують масштабувати на інші корпуси та підрозділи Збройних сил України, поступово охоплюючи всю армію.

    У відомстві також зазначають, що впровадження цифрових сервісів у військовій сфері є частиною ширшої трансформації управління персоналом. Уже зараз застосунок “Армія+” використовується не лише для подачі рапортів, а й для інших адміністративних і кадрових процесів, що дозволяє зменшити паперову бюрократію та пришвидшити взаємодію між військовослужбовцями та командуванням. Для додаткової підтримки користувачів у системі працює текстова служба допомоги в застосунку, а також гаряча лінія Міністерства оборони за коротким номером 1519, де військові можуть отримати консультації щодо використання цифрових сервісів.

    Таким чином, новий механізм переведень через “Армія+” має стати ще одним кроком до створення повноцінної цифрової екосистеми управління Збройними силами, у якій кадрові рішення ухвалюються швидше, прозоріше та з мінімальним адміністративним навантаженням, що особливо важливо в умовах воєнного часу.

  • Розлучення онлайн: в Україні тестують розірвання шлюбу через «Дію»

    Розлучення онлайн: в Україні тестують розірвання шлюбу через «Дію»

    В Україні стартувало бета-тестування нової цифрової послуги — розірвання шлюбу в онлайн-форматі через державний застосунок «Дія», що є черговим етапом розширення цифровізації сервісів у сфері цивільного стану громадян. Про це повідомили в Міністерстві юстиції України, зазначивши, що новий сервіс покликаний зробити процедуру розлучення простішою, швидшою та менш бюрократизованою у тих випадках, коли між подружжям відсутні спірні питання.

    У відомстві наголошують, що послуга доступна виключно для пар, які взаємно погоджуються на розірвання шлюбу та не мають спільних неповнолітніх дітей, оскільки саме такі випадки не потребують судового втручання і можуть бути врегульовані адміністративно. Таким чином, держава фактично переносить частину процедур, які раніше вимагали особистої присутності в органах державної реєстрації актів цивільного стану, у цифровий простір, мінімізуючи необхідність фізичних візитів і паперових документів.

    Процес розірвання шлюбу в межах нової послуги передбачає повністю онлайн-формат взаємодії. Подружжя має подати спільну заяву через застосунок «Дія», після чого система здійснює перевірку даних у державних реєстрах і пропонує підтвердити намір розлучитися. Наступним етапом є відеоконференція з працівником відділу ДРАЦС, під час якої обидві сторони мають ще раз підтвердити своє рішення, що дозволяє державі переконатися у добровільності та усвідомленості намірів.

    Після цього подружжя підписує відповідні документи за допомогою електронного підпису «Дія.Підпис», що має юридичну силу та прирівнюється до власноручного підпису. У разі успішного завершення всіх етапів у застосунку автоматично формується та з’являється актовий запис про розірвання шлюбу, який фіксується у державних реєстрах. Паралельно паперові документи можуть бути надіслані поштовим зв’язком на території України для тих громадян, які потребують фізичного підтвердження.

    У Міністерстві юстиції підкреслюють, що бета-тестування є важливим етапом перед повноцінним запуском сервісу, оскільки дозволяє перевірити технічну стабільність системи, зручність користування та юридичну коректність усіх процедур. До участі в тестуванні запрошуються громадяни України віком від 18 років, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають взаємну згоду на розлучення, не мають спільних неповнолітніх дітей, а також володіють необхідними електронними інструментами — зокрема ідентифікаційним кодом, ID-карткою або біометричним закордонним паспортом і активованим «Дія.Підписом». Важливо, що заявку мають подавати обидва з подружжя, що підтверджує спільний характер рішення.

    Окремо у відомстві звертають увагу, що нова послуга не змінює базових принципів сімейного законодавства України. У випадках, коли у подружжя є спільні неповнолітні діти або виникає спір щодо майнових чи інших питань, процедура розірвання шлюбу, як і раніше, можлива виключно в судовому порядку. Таким чином, цифровий сервіс охоплює лише ті ситуації, які не потребують судового розгляду.

    Запровадження онлайн-розлучення є логічним продовженням розвитку цифрових послуг у сфері сімейного права. Раніше в Україні вже було впроваджено можливість онлайн-реєстрації шлюбу через «Дію», включно з поданням заяви та проведенням церемонії у форматі відеозв’язку. Тепер держава розширює цей функціонал, охоплюючи і зворотний процес — розірвання шлюбу, що, за задумом розробників, має зробити систему більш цілісною та зручною для громадян.

    У Міністерстві юстиції підсумовують, що результати бета-тестування дозволять удосконалити сервіс перед його масовим запуском, врахувати можливі технічні та юридичні нюанси, а також забезпечити максимальну безпеку персональних даних користувачів.

  • Україна будує свій “цифровий мозок”: як створюють національний ШІ

    Україна будує свій “цифровий мозок”: як створюють національний ШІ

    Півтора року тому Україна зробила стратегічну заявку на входження в глобальну гонку штучного інтелекту не лише як споживач технологій, а як держава, що намагається створити власну фундаментальну AI-інфраструктуру. У центрі цієї амбіції опинилася ідея національної великої мовної моделі — LLM, яка має стати не просто черговим цифровим сервісом, а базовим шаром для державних продуктів, взаємодії громадян із сервісами та навіть елементом аналітичної й безпекової екосистеми країни.

    Ініціатором проєкту виступило Міністерство цифрової трансформації, яке на тлі стрімкого розвитку глобальних моделей на кшталт GPT чи Gemini фактично поставило питання суверенності даних і технологій. Логіка проєкту проста: якщо штучний інтелект дедалі більше впливає на економіку, управління, оборону та освіту, то країна, яка не має власної моделі або контролю над нею, опиняється в технологічній залежності. Саме тому в Україні було ухвалено рішення розпочати створення власної LLM, що отримала назву «Сяйво».

    Початкові очікування були доволі оптимістичними. Уряд розраховував, що перші результати можна буде показати вже наприкінці 2025 року, а навесні 2026 року модель стане доступною для публічного тестування. Однак у міру занурення в технічну реалізацію стало очевидно, що проєкт значно складніший, ніж виглядав на рівні концепції. Строки почали зсуватися, а сама архітектура проєкту — змінюватися.

    Важливу роль у реалізації відіграло партнерство Мінцифри з компанією «Київстар», яке було оформлене у вигляді державно-приватної моделі. Саме оператор мобільного зв’язку взяв на себе фінансування, формування технічної команди та частину інженерної розробки, тоді як держава відповідала за координацію, доступ до даних і формування етичних та правових рамок. Такий підхід мав пришвидшити запуск, однак на практиці виявився складнішим через високу складність самої технології.

    Однією з перших серйозних проблем стала робота з даними. Для навчання великої мовної моделі потрібні величезні масиви текстів, і хоча Україна має значний інформаційний ресурс у вигляді архівів, медіа, наукових робіт і державних документів, значна частина цих матеріалів або юридично захищена, або фізично не оцифрована. Це створило додатковий пласт роботи, який не був повністю врахований на старті. Паралельно виникла необхідність створити систему анонімізації, очищення даних і юридичної перевірки, щоб уникнути порушення авторських прав і захистити персональну інформацію.

    Ще одним викликом став кадровий дефіцит. Фахівців із досвідом саме у тренуванні великих мовних моделей в Україні небагато, а глобальний ринок таких спеціалістів є надзвичайно конкурентним. Частину команди довелося формувати з інженерів суміжних напрямів, яких додатково навчали специфіці LLM-розробки. Формування повноцінної команди розтягнулося на місяці, а паралельно до роботи залучалися зовнішні експерти та консультанти.

    Технічна складність проєкту також виявилася вищою за очікування. Українська LLM будується не на класичних для індустрії Nvidia GPU, а на інфраструктурі Google TPU, що вимагало адаптації інструментів і підходів до тренування. Це означало не лише інший стек технологій, а й необхідність перебудови частини пайплайнів навчання моделей.

    Наразі проєкт перебуває на етапі завершення роботи над першою, малою моделлю з приблизно чотирма мільярдами параметрів. Вона не призначена для масового використання, а виконує роль технічного полігону, на якому відпрацьовуються всі ключові процеси: від підготовки даних до оцінки якості відповідей та поведінки системи в складних сценаріях. Саме на цьому етапі команда тестує так званий alignment — налаштування моделі так, щоб вона коректно реагувала на чутливі, складні або потенційно небезпечні запити, не виходячи за межі безпечної поведінки.

    За словами учасників проєкту, ця фаза є критично важливою, оскільки дозволяє уникнути дорогих помилок на наступному етапі, коли йтиметься про значно більшу модель. Малу версію планують завершити як технічний етап у другій половині року, після чого команда перейде до створення повноцінної великої LLM, яка вже буде орієнтована на практичне використання.

    Концепція великої моделі також зазнала змін. Якщо спочатку передбачалося поетапне створення трьох рівнів — малої, середньої та великої моделей, то тепер команда вирішила пропустити проміжну стадію і рухатися безпосередньо до масштабної системи. Базою для неї має стати сучасна модель Google Gemma 4, яка значно перевершує попередні версії за показниками логічного мислення, математичних задач і здатності працювати з довгими контекстами.

    Втім, перехід на нову архітектуру додав складності. Уже створений український токенайзер, який оптимізував роботу з українською мовою, тепер потрібно адаптувати до нової моделі. Це фактично означає повторну частину роботи, але з урахуванням уже отриманого досвіду.

    Окремий акцент у проєкті зроблено на українській мові як такій. Сьогодні більшість глобальних моделей опрацьовують українські запити через англомовний «проміжний шар», коли текст спочатку фактично перекладається, а вже потім обробляється. Це призводить до втрати нюансів, стилістики та частини змісту. Щоб уникнути цього, команда формує спеціалізовані українськомовні корпуси даних обсягом у десятки терабайтів і створює механізми, які дозволяють моделі працювати з мовою напряму, без перекладацького посередника.

    Паралельно вибудовується і правова архітектура проєкту. Україна залучає десятки державних і недержавних інституцій до формування датасетів, включаючи медіа, університети, видавництва та архіви. При цьому застосовуються механізми очищення даних від персональної інформації та чутливих відомостей, а також формується система національних бенчмарків, яка має оцінювати не лише точність, а й етичність роботи моделі.

    На рівні інфраструктури держава паралельно будує власну AI-систему, яка має забезпечити автономність у тренуванні та використанні моделей. Йдеться про проєкт AI Factory, який передбачає створення GPU-вузлів, систем охолодження та сховищ даних для роботи зі складними обчисленнями. Частину обладнання вже закуплено, а в перспективі інфраструктура має розширитися до десятків обчислювальних кластерів.

    Попри всі складнощі, у проєкті зберігається оновлений графік. Очікується, що велика українська LLM може бути готова до тестування приблизно наприкінці 2026 року. Після цього її планують передати державі, а згодом розгорнути всередині країни, перенісши з хмарних сервісів на національну інфраструктуру.

    Фактично Україна намагається одночасно вирішити три завдання: наздогнати глобальний розвиток штучного інтелекту, створити власну мовну модель і закласти основу для цифрового суверенітету. Це складний і довготривалий процес, у якому технологічні виклики переплітаються з юридичними, кадровими та інституційними. Але саме від того, наскільки успішно він буде реалізований, залежить, чи стане Україна не лише користувачем глобальних AI-систем, а й їхнім повноцінним розробником.

  • Міністра цифровізації Німеччини запідозрили у використанні ШІ

    Міністра цифровізації Німеччини запідозрили у використанні ШІ

    У Німеччині розгорівся резонансний політичний та медійний скандал навколо міністра цифрових технологій Карстена Вільдбергера, якого запідозрили у системному використанні штучного інтелекту під час підготовки офіційних текстів, промов та публічних заяв. Про це повідомляє агенція dpa, посилаючись на урядові джерела та матеріали журналістських розслідувань.

    Суперечка вибухнула на тлі активного просування Німеччиною політики цифрової трансформації державного сектору, яка передбачає ширше впровадження технологій штучного інтелекту в роботу міністерств, адміністрацій і судової системи. Міністерство цифрових технологій, створене у 2025 році, було одним із ключових інструментів модернізації державного управління, однак саме його очільник тепер опинився в центрі дискусії про межі допустимого використання ШІ на найвищому рівні влади.

    Перші підозри щодо використання алгоритмів виникли після публікації низки виступів і статей, авторство яких приписується Вільдбергеру. Журналісти видання Die Zeit провели аналіз текстів із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення, призначеного для виявлення контенту, згенерованого штучним інтелектом. За їхніми висновками, у матеріалах містяться ознаки машинної генерації, зокрема характерні стилістичні повтори, узагальнені конструкції та структура, притаманна текстам, створеним нейромережами.

    У центрі уваги опинилися не лише публікації в німецьких медіа, а й парламентські промови, а також виступи міністра на міжнародних майданчиках. Зокрема, згадується його промова у 2024 році в аналітичному центрі Атлантичної ради у Вашингтоні, яку деякі експерти назвали такою, що могла бути повністю або частково створена за допомогою штучного інтелекту. Окремі аналітики звернули увагу на нетипову для політичної риторики однорідність формулювань і відсутність індивідуального стилю автора.

    Водночас експерти, залучені до перевірки матеріалів, наголошують, що інструменти для визначення використання ШІ не є абсолютно точними. Вони можуть помилково класифікувати людський текст як згенерований алгоритмами, особливо якщо він редагувався або проходив через кілька етапів автоматичної обробки. Це стало одним із ключових аргументів захисників міністра, які закликають утриматися від передчасних висновків.

    Офіційна позиція міністерства цифрових технологій полягає в тому, що Карстен Вільдбергер справді використовує штучний інтелект у своїй роботі, однак виключно як допоміжний інструмент. Речник відомства заявив, що мова йде про «робочого асистента», який допомагає структурувати думки, редагувати тексти, скорочувати довгі формулювання та пропонувати альтернативні варіанти викладу.

    У міністерстві підкреслюють, що така практика є частиною загальноєвропейського тренду цифровізації державного управління. Там вважають, що державні службовці мають не уникати штучного інтелекту, а навпаки — навчитися ефективно його використовувати. Водночас наголошується, що кожен документ, промова або офіційна заява проходить обов’язкову людську перевірку та затвердження перед публікацією.

    «Штучний інтелект можна розглядати як інструмент для роботи з інформацією — подібно до текстових редакторів чи аналітичних систем. Він допомагає пришвидшити процес підготовки матеріалів, але не замінює політичну відповідальність людини», — зазначили у відомстві.

    Попри це, критики ситуації наголошують, що використання ШІ високопосадовцями може створювати ризики розмивання персональної відповідальності за політичні заяви. Деякі експерти також звертають увагу на можливі проблеми прозорості: громадськість не завжди може відрізнити, де закінчується особиста позиція політика і починається машинна генерація тексту.

    Скандал швидко вийшов за межі суто технічної дискусії і переріс у ширшу політичну дебату про майбутнє штучного інтелекту в державному управлінні. У німецькому суспільстві та медіа почали обговорювати питання, чи повинні політики офіційно декларувати використання ШІ при підготовці своїх виступів і документів, а також чи потрібні нові правові норми для регулювання таких практик.

    На тлі скандалу в Бундестазі вже лунають заклики розробити чіткі правила використання штучного інтелекту в урядових структурах, включно з вимогами до прозорості, фіксації участі ШІ у створенні документів та визначенням меж його застосування.

    Аналітики відзначають, що ця ситуація може стати одним із перших гучних прецедентів у Європі, коли питання використання штучного інтелекту в політиці виходить на рівень загальнонаціональної дискусії і потенційних законодавчих змін.