Golosnovinua.com

Позначка: Давид Арахамія

  • Українці виїхали з окупованих Олешок: попереду маршрут через Анапу та Білорусь

    Українці виїхали з окупованих Олешок: попереду маршрут через Анапу та Білорусь

    Українська делегація разом із жителями тимчасово окупованих Олешок Херсонської області, які погодилися на евакуацію, вирушила до російської Анапи. Звідти людей планують перевезти літаками до Білорусі, а потім автобусами доправити на підконтрольну Україні територію. Це перший підтверджений етап виїзду цивільних із міста в межах гуманітарної місії, організованої за домовленостями України та Росії.

    Про це 30 жовтня повідомив голова парламентської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія.

    За його словами, евакуйовані жителі Олешок уже залишили місто разом із представниками української делегації та прямують територією Росії.

    Наступним пунктом маршруту стане Анапа у Краснодарському краї РФ. Звідти людей мають доставити повітряним транспортом до Білорусі.

    Після прибуття до Білорусі евакуйованих планують пересадити в автобуси для подальшого повернення в Україну.

    Таким чином, гуманітарна операція перейшла від підготовки до практичного вивезення людей із тимчасово окупованого міста.

    Водночас Арахамія не назвав точної кількості громадян, які вирушили в першій колоні. Також поки немає підтвердження, що евакуйовані вже прибули до Анапи або перетнули український кордон.

    Раніше цього дня українська делегація на чолі з уповноваженим Верховної Ради з прав людини Дмитром Лубінцем прибула до Олешок.

    Український омбудсман повідомив, що особисто поспілкувався з місцевими жителями, аби з’ясувати їхні найнагальніші потреби та проконтролювати проведення гуманітарної операції.

    За його словами, особливу увагу приділяли людям похилого віку, особам з інвалідністю та іншим громадянам, які через стан здоров’я або складні життєві обставини не можуть самостійно залишити населений пункт.

    Після прибуття делегації в місті розпочали евакуацію та роздачу гуманітарної допомоги.

    Арахамія оприлюднив фотографії доставлених вантажів і повідомив про організаційну підтримку громадян, які вирішили виїхати.

    Для проведення операції підготували 25 автобусів загальною місткістю близько 750 місць, а також автомобілі швидкої допомоги для маломобільних людей.

    Однак кількість підготовлених місць у транспорті не означає, що всі вони вже заповнені. Фактичну кількість евакуйованих українська сторона наразі не уточнила.

    Гуманітарна місія стала можливою після домовленостей про тимчасове припинення вогню в районі окупованих Олешок.

    Режим тиші розпочався 27 жовтня о 03:00 за київським часом. Він має тривати до 22:59 1 листопада.

    За інформацією Лубінця, станом на ранок 30 жовтня домовленості про припинення вогню виконувалися вже понад 75 годин без зафіксованих порушень. Згодом омбудсман повідомив про понад 80 годин дотримання режиму тиші.

    Для безпечного проїзду гуманітарного транспорту сторони попередньо провели розмінування визначених маршрутів.

    У межах операції до Олешок доставили продовольство, питну воду, медикаменти, засоби гігієни та інші необхідні товари.

    Гуманітарну допомогу передбачено не лише для тих, хто виїжджає, а й для мешканців, які вирішили залишитися в місті.

    Уповноважений Верховної Ради з прав людини раніше наголошував, що рішення про евакуацію має бути добровільним.

    Громадяни можуть обрати повернення на підконтрольну Україні територію або інший доступний напрямок виїзду.

    Водночас українська сторона пояснювала, що прямий шлях із лівобережної Херсонщини через лінію бойового зіткнення становить значну небезпеку через мінування, зруйновану інфраструктуру та близькість до військових позицій.

    Саме тому для гуманітарної місії було погоджено обхідний маршрут через територію Росії та Білорусі.

    Посередницьку роль у підготовці домовленостей, за інформацією українського омбудсмана, відіграла команда першої леді США Меланії Трамп.

    До організації операції залучені представники України, Росії та міжнародні посередники. За перебігом гуманітарної місії також спостерігають журналісти.

    Олешки перебувають під російською окупацією з перших тижнів повномасштабного вторгнення.

    Після звільнення Херсона в листопаді 2022 року місто залишилося під контролем російських військ на лівому березі Дніпра.

    Ситуація там особливо погіршилася після руйнування Каховської ГЕС у червні 2023 року, коли значні території Херсонщини зазнали масштабного затоплення.

    Згодом через бойові дії, пошкодження інфраструктури та тривалу окупацію жителі Олешок зіткнулися з нестачею продуктів, медикаментів, електроенергії та доступу до медичної допомоги.

    За різними оцінками, у місті та навколишніх населених пунктах залишаються тисячі цивільних. Точні дані встановити складно через відсутність вільного доступу до окупованої території.

    Нинішня операція стала однією з небагатьох можливостей організовано доставити до міста масштабну гуманітарну допомогу та забезпечити виїзд цивільного населення за погодженим маршрутом.

    Водночас завершення першого етапу евакуації не означає, що всі охочі вже змогли залишити Олешки.

    Організатори мають підтвердити фактичну кількість вивезених людей, їхнє прибуття до Білорусі та подальше повернення на територію України.

    Станом на вечір 30 жовтня українська делегація разом з евакуйованими мешканцями Олешок вирушила до Анапи. Наступними етапами мають стати авіапереліт до Білорусі та автобусне перевезення людей додому.

    Режим тиші в районі Олешок, за попередніми домовленостями, продовжуватиме діяти до вечора 1 листопада.

  • «Наступного тижня буде гарна новина»: Арахамія заявив про можливий прорив щодо окупованих Олешок

    «Наступного тижня буде гарна новина»: Арахамія заявив про можливий прорив щодо окупованих Олешок

    Україна сподівається на позитивні результати переговорів щодо гуманітарної ситуації в тимчасово окупованих Олешках Херсонської області вже наступного тижня. Питання порятунку цивільного населення обговорювали 20 жовтня в Осло під час зустрічі української делегації зі спеціальним представником президента США Стівом Віткоффом. За словами голови фракції «Слуга народу» Давида Арахамії, переговори можуть принести конкретні результати. Водночас ситуація в місті залишається критичною: тисячі жителів Олешок та навколишніх населених пунктів потерпають від нестачі продуктів, питної води, медикаментів і не мають можливості безпечно виїхати.

    Про це Давид Арахамія повідомив 21 жовтня в коментарі РБК-Україна.

    За словами народного депутата, під час переговорів у Норвегії українська сторона окремо порушила питання гуманітарної кризи в окупованому місті.

    Арахамія анонсував можливі позитивні новини

    Голова фракції «Слуга народу», який входить до української переговорної делегації, висловив сподівання на пожвавлення гуманітарного напрямку найближчими днями.

    «Дай Боже, наступного тижня буде пожвавлення на гуманітарному треку. Є дуже важка ситуація в Олешках. Ми її вчора обговорювали, і неформальне досягнення цієї зустрічі — наступного тижня має з’явитися гарна новина», — заявив Арахамія.

    Він не уточнив, якого саме результату очікує українська сторона.

    Зокрема, невідомо, чи йдеться про остаточне погодження евакуації цивільних, запровадження тимчасового режиму тиші або організацію доставки додаткової гуманітарної допомоги.

    Тому наразі заяву слід розглядати як обережний оптимістичний прогноз, а не підтвердження вже досягнутої угоди.

    Що обговорювали під час переговорів в Осло

    20 жовтня у столиці Норвегії відбулася зустріч президента України Володимира Зеленського зі спеціальним представником президента США Дональда Трампа Стівом Віткоффом.

    У переговорах також брали участь представники європейських держав.

    Основну увагу приділяли питанням припинення війни, гарантій безпеки та подальшої міжнародної підтримки України.

    Однак, як стало відомо зі слів Арахамії, окремо порушували й проблему цивільного населення окупованих Олешок.

    Раніше після зустрічі Зеленський публічно не повідомляв про обговорення ситуації в місті.

    Наразі невідомо, чи передав Віткофф конкретні українські пропозиції щодо Олешок російській стороні під час свого візиту до Санкт-Петербурга 21 жовтня.

    Що зараз відбувається в окупованих Олешках

    Олешки розташовані на лівому березі Дніпра в Херсонській області та перебувають під російською окупацією.

    За останні місяці гуманітарне становище мешканців суттєво погіршилося.

    У місті виник гострий дефіцит продовольства, питної води та медикаментів. Через перебої з електро- й газопостачанням люди залишаються без базових побутових умов.

    Особливо складною є ситуація з постачанням продуктів.

    Звичні логістичні маршрути фактично заблоковані, а спроби самостійно залишити населений пункт пов’язані зі смертельними ризиками.

    Дороги навколо міста заміновані, а цивільні можуть потрапити під обстріли.

    Як повідомляла Deutsche Welle з посиланням на очільницю Олешківської міської військової адміністрації Тетяну Гасаненко, окремі люди намагалися пішки долати небезпечні маршрути, щоб вибратися з окупації.

    У місті та навколишніх селах можуть залишатися шість тисяч людей

    За оцінками української сторони, безпосередньо в Олешках можуть залишатися до двох тисяч цивільних.

    Водночас із прилеглими населеними пунктами кількість людей, які потребують допомоги, може сягати приблизно шести тисяч.

    Серед них — до 200 дітей.

    Ці дані 19 жовтня оприлюднив уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець.

    За його словами, гуманітарна операція має охопити не лише саме місто, а й шість сусідніх населених пунктів.

    Складність полягає в необхідності одночасно забезпечити безпечний виїзд людей із кількох територій, які контролюють російські окупаційні сили.

    Точну кількість мешканців встановити складно через відсутність повноцінного доступу українських органів влади до окупованої громади.

    Україна та Росія обговорюють режим тиші для евакуації

    Ще 19 жовтня Дмитро Лубінець заявив, що українська сторона наблизилася до погодження останніх деталей гуманітарної евакуації.

    Про це повідомляло «Інтерфакс-Україна».

    За словами омбудсмена, переговори з російською стороною тривають щодня.

    Головне завдання — забезпечити режим тиші, який дозволить цивільним залишити окуповану територію без загрози обстрілів.

    Важливою умовою є також можливість виїзду безпосередньо на територію, підконтрольну українському уряду.

    Лубінець повідомив, що Москва взяла до розгляду українські пропозиції, однак деякі складні питання ще залишаються невирішеними.

    Таким чином, переговори перебувають на просунутому етапі, але говорити про гарантовану евакуацію передчасно.

    Українські військові доставляють допомогу безпілотниками

    Через неможливість організувати регулярне наземне постачання Україна використовує безпілотники для доставки гуманітарних вантажів.

    За повідомленнями української сторони, військові вже проводили операції з передачі жителям Олешок продуктів, ліків та інших необхідних речей.

    Зокрема, на початку жовтня українські підрозділи доправили близько чотирьох тонн гуманітарної допомоги.

    Однак можливості таких операцій обмежені.

    Безпілотники не можуть повністю замінити регулярне постачання продовольства та медикаментів для тисяч людей.

    Крім того, доставка відбувається в умовах постійної загрози з боку російських військових.

    Саме тому створення безпечного гуманітарного коридору залишається пріоритетом української сторони.

    До вирішення проблеми залучають міжнародних партнерів

    Гуманітарна криза в Олешках уже вийшла за межі двосторонніх контактів України та Росії.

    13 жовтня українська урядова делегація порушувала це питання під час зустрічей із представниками Європейського Союзу в Брюсселі.

    Українські посадовці закликали міжнародних партнерів посилити дипломатичний тиск на Москву, щоб забезпечити доставку допомоги та евакуацію людей.

    Окрему увагу ситуації приділяють Норвегія та Сполучені Штати.

    21 жовтня видання «Вгору» повідомило про спеціальний брифінг у Вашингтоні, організований посольствами України та Норвегії.

    Його учасники обговорювали гуманітарне становище цивільних, заблокованих у місті.

    Таким чином, проблема Олешок дедалі активніше входить до міжнародного дипломатичного порядку денного.

    Коли можуть розпочати евакуацію

    Наразі офіційної дати початку евакуації мешканців Олешок не оголошено.

    Заява Арахамії свідчить про сподівання української сторони на позитивні результати вже наступного тижня, тобто в період із 26 жовтня.

    Водночас не уточнюється, чи стосуватимуться очікувані новини конкретного маршруту евакуації, припинення вогню або інших гуманітарних заходів.

    Головною умовою залишається реальне виконання домовленостей усіма залученими сторонами.

    Отже, ситуація в окупованих Олешках стала окремою темою переговорів України зі спецпредставником президента США Стівом Віткоффом. Київ сподівається на позитивні результати найближчими днями, проте гарантованого гуманітарного коридору поки немає.

    Для тисяч цивільних, які залишаються в окупації без стабільного доступу до найнеобхіднішого, результат цих переговорів може мати вирішальне значення.

  • Трамп підтримав вимогу Путіна щодо виборів в Україні, через що переговори в Маямі завершилися достроково

    Трамп підтримав вимогу Путіна щодо виборів в Україні, через що переговори в Маямі завершилися достроково

    У Маямі переговори обірвалися на півслові. Дводенні консультації між українською делегацією, Стівом Віткоффом, Джаредом Кушнером і представниками європейських столиць, НАТО та Єврокомісії завершилися вже після першого дня — 9 жовтня. Офіційно сторони говорили про підготовку до зими, стійкість енергосистеми, зерновий коридор, гарантії безпеки та «нові ідеї» щодо завершення війни. Насправді ж зустріч згорнулася після того, як американська сторона фактично відмовилася тиснути на Москву щодо ключових для Києва питань і висунула умову, яку українська делегація сприйняла як пряму спробу змінити формат політичного представництва України. За словами людини, обізнаної з перебігом обговорень, до певного моменту розмова йшла за звичним сценарієм. Українці доповідали про ситуацію на фронті та в тилу, визначали потреби в протиповітряній обороні й боєприпасах, детально розбирали ризики зимового періоду.

    Кушнер і Віткофф брали активну участь у дискусії та навіть почали обговорювати можливі пункти майбутньої угоди. Тема українських ударів по російських нафтопереробних заводах і пов’язаного з ними дефіциту дизельного пального на американському ринку, за цією версією, «взагалі не зачепила» переговорників — попри те, що того самого дня Дональд Трамп публічно оголосив про домовленість із Володимиром Путіним щодо постачання російського дизеля та тимчасового скасування санкцій на його експорт. Міністерство фінансів США оперативно видало тимчасову генеральну ліцензію. Обсяги, які називав Трамп (спочатку понад 300 тисяч тонн, потім сотні тисяч і мільйони), невеликі порівняно зі світовим ринком, однак сам факт зняття обмежень дає Москві додаткові доходи та знижує ефект від українських ударів по енергетичній інфраструктурі.

    Переломний момент, за тією самою інформацією, настав, коли Кушнер майже дослівно передав позицію, яку, за його словами, Путін виклав Трампу: Росія готова підписати мирну угоду з Україною, але лише із «законним президентом», обраним на виборах, і готова чекати на їх проведення. Трамп, за цією версією, погодився з таким підходом і заявив, що для досягнення миру Україні потрібні вибори. За свідченням учасника обговорень, ця заява шокувала українську делегацію. Давид Арахамія, голова фракції «Слуга народу» й один із ключових переговорників, заявив, що делегації необхідно зв’язатися з Володимиром Зеленським. Після розмови з президентом ухвалили рішення завершити переговори достроково. Публічно Віткофф назвав обговорення «конструктивними» та корисними для підготовки наступних контактів із Москвою. Українська сторона в офіційних коментарях була стриманішою.

    У наступні дні Трамп відкрито посилив ту саму риторику. Він заявив, що Путін «дуже хоче угоди», а Зеленський «не хоче», і прямо запропонував Україні «нового лідера, який зможе укласти угоду». Він критикував удари по російських НПЗ, пов’язуючи їх зі зростанням цін на дизельне пальне у США напередодні проміжних виборів. Зеленський відповів публічно: якщо Трамп і Путін хочуть виборів, нехай Москва забезпечить 60 днів повного припинення вогню — і Україна їх організує. «Звичайно, ми будемо готові до будь-якого вибору нашого народу», — сказав він в інтерв’ю ABC. Кремль відкинув ідею тимчасового перемир’я. Дмитро Пєсков повторив, що Росія прагне не паузи, а довгострокового миру. Сергій Лавров додав, що Зеленський «не заслуговує» на такий перепочинок.

    Європейські лідери публічно виступили на підтримку Зеленського. Йоганн Вадефуль, Еммануель Макрон, представники Великої Британії та Польщі заявили, що підтримують президента України й що лише українці вирішують, хто очолюватиме їхню державу. Урсула фон дер Ляєн підтвердила солідарність із Києвом. Однак усередині ЄС, за тією самою інформацією з оточення переговорів, уже триває окреме обговорення. Як саме пояснювати виборцям українське питання — як необхідність продовжувати військову підтримку чи як привід підштовхнути Київ до виборів і мирного процесу. Публічна риторика та закриті розрахунки щодо електоральних ризиків розходяться.

    Юридично вибори в Україні наразі неможливі. Закон «Про правовий режим воєнного стану» прямо забороняє проведення президентських, парламентських і місцевих виборів під час дії воєнного стану. Конституція продовжує повноваження Верховної Ради до його скасування. Центральна виборча комісія та міжнародні інституції, зокрема Парламентська асамблея Ради Європи, неодноразово зазначали, що повноцінний виборчий процес в умовах активних бойових дій, окупації частини території та перебування мільйонів людей за межами своїх домівок є нереалістичним без суттєвих законодавчих і логістичних змін. За даними опитувань, більшість українців виступає проти проведення виборів до завершення війни або принаймні до встановлення стійкого припинення вогню.

    Водночас електоральна картина вже відрізняється від тієї, що була у 2022–2023 роках. За даними опитування Rating Group, проведеного 3–5 жовтня 2026 року, Валерій Залужний має довіру 64% респондентів, а Зеленський і Кирило Буданов — по 53%. У гіпотетичному першому турі президентських виборів Зеленський отримує близько 23%, Залужний — близько 20%. Інші опитування свідчать, що понад половина українців не хоче бачити Зеленського на другому терміні, хоча й не підтримує негайного проведення виборів. Оцінка, яка циркулює серед учасників переговорів, — що ймовірність участі Зеленського в наступних виборах становить приблизно 50 на 50, а в разі його участі шанси на перемогу прямують до нуля, — залишається приватним судженням, а не підтвердженим фактом. Водночас вона відображає звуження політичного простору навколо президента після років корупційних скандалів, накопиченої втоми суспільства та зростання авторитету військових постатей.

    Американські важелі тиску при цьому нікуди не зникли. У повідомленнях західних медіа, зокрема Financial Times, ішлося про те, що в Маямі українцям прямо говорили про можливе призупинення обміну розвідувальними даними та постачання озброєння за механізмом PURL, якщо удари по російських НПЗ не припиняться. Україна й надалі критично залежить від американської розвідки та Starlink для управління безпілотниками. Київ неодноразово просив розширити доступ до Starlink на території Росії для завдання ударів на великій відстані, однак не отримав такого дозволу. Якщо не враховувати Starlink, американська підтримка, за оцінками учасників процесу, вже не забезпечує того оперативного ефекту, який мала раніше.

    Наступним кроком Вашингтона, за повідомленнями відкритих джерел, має стати візит Віткоффа та Кушнера до Москви до кінця жовтня з тими самими «новими ідеями». Київ у відповідь пропонує пов’язати будь-які поступки в енергетичній сфері із дзеркальним припиненням ударів по українській інфраструктурі та вимагає 60 днів тиші для можливого виборчого процесу. Європейці публічно підтримують Зеленського, але всередині вже прораховують, як довго зможуть пояснювати виборцям необхідність продовження військової підтримки порівняно з альтернативою у вигляді виборів і «мирного процесу» на умовах, які Москва формулює через Трампа. Розрив між тим, що говорили за зачиненими дверима в Маямі, і тим, що звучить публічно, став уже відчутним.

  • Після Єрмака Банкова змінила правила: хто тепер входить до ближнього кола Зеленського

    Після Єрмака Банкова змінила правила: хто тепер входить до ближнього кола Зеленського

    Поїздка Володимира Зеленського до Нью-Йорка на 81-шу сесію Генеральної асамблеї ООН знову підсвітила не лише зовнішньополітичні пріоритети України, а й те, як після відходу Андрія Єрмака переформатувалося президентське оточення. У великому матеріалі «Коротко про» склад учасників візиту трактують як ознаку нової моделі: замість одного центру, який акумулював політичні, кадрові та дипломатичні важелі, навколо Зеленського працює кілька окремих фігур із власними напрямами відповідальності.

    Водночас робити остаточний висновок про «нове ближнє коло» лише зі складу однієї поїздки було б перебільшенням. Це прямо визнає і політолог Володимир Фесенко, наведений у матеріалі: делегація до Нью-Йорка була сформована під конкретні переговори на полях Генасамблеї, а не як офіційний список найвпливовіших людей Банкової.

    Проте сама структура роботи команди справді показує цікаву зміну: ключові функції дедалі більше розведені між різними посадовцями.

    Офіційні документи президента підтверджують, що до української делегації на 81-шу сесію Генасамблеї ООН увійшли, зокрема, перший заступник керівника ОП Сергій Кислиця та заступник керівника ОП Ігор Жовква. Президентське розпорядження також дозволяє главі делегації залучати до роботи інших радників та експертів.

    Паралельно в Нью-Йорку Зеленський проводив зустрічі з американськими сенаторами, Дональдом Трампом, Урсулою фон дер Ляєн, Крісталіною Георгієвою та іншими західними партнерами. Офіційно серед головних тем були санкції проти Росії, антибалістичний захист, фінансування України та можливі деескалаційні кроки.

    Саме на цьому тлі особливо помітною стала роль Давида Арахамії.

    У матеріалі «Коротко про» йому відводять функцію головного парламентського переговорника та одного з важливих каналів Банкової у Вашингтоні. Автори стверджують, що після відходу Єрмака вплив Арахамії зріс, оскільки він більше не мусить погоджувати кожен політичний крок через одного потужного керівника Офісу президента.

    Сам Арахамія офіційно залишається головою фракції «Слуга народу», тому його парламентська вага очевидна незалежно від неформальних оцінок. Але твердження про те, що саме він є «головним комунікатором» із республіканським оточенням Дональда Трампа, варто сприймати як оцінку джерел і авторів матеріалу, а не як формалізований статус.

    На «Ненька інфо» ця тема вже отримала окреме продовження. 22 вересня видання писало, що саме Арахамія, за даними джерела, міг організувати закриту зустріч Зеленського з директором ЦРУ Джоном Реткліффом через свої американські контакти. Сам факт зустрічі пізніше підтвердив Зеленський, але інформація про роль Арахамії та зміну маршруту президента походить із джерел «Ненька інфо» і офіційно не підтверджена.

    Зеленський змінив маршрут заради зустрічі з Реткліффом, яку Арахамія організував через американські та російські контакти — Ненька інфо

    Буданов — уже не «другий Єрмак»

    Окремо у матеріалі аналізується роль нинішнього керівника Офісу президента Кирила Буданова.

    Автори стверджують, що Буданов не намагається відтворювати модель тотального ручного управління, яку приписували Єрмаку. Його сфера впливу, за цією версією, значно більше зосереджена на безпеці, розвідці, переговорах та обмінах, тоді як економічні й технократичні рішення лишаються Кабміну та парламенту.

    Ця теза цікава ще й тому, що раніше в політичному середовищі обговорювали, чи не стане Буданов новим надцентром влади після Єрмака.

    «Ненька інфо» ще у червні писала про внутрішній баланс між Будановим, Арахамією та Михайлом Федоровим. Тоді видання зазначало, що замість одного домінуючого центру Банкова дедалі більше розподіляє вплив між кількома фігурами.

    Боротьба за місце біля Зеленського: Буданов, Арахамія чи Федоров? — Ненька інфо

    У нинішньому матеріалі ця модель виглядає вже більш структурованою: безпековий і частина переговорного треку — у Буданова, парламент — у Арахамії, а окремі міжнародні переговори — в інших членів команди.

    Умєров залишається людиною для закритих переговорів

    Ще однією важливою фігурою автори називають Рустема Умєрова.

    У матеріалі стверджується, що він зберігає роль одного з головних переговорників Зеленського на міжнародному напрямку, особливо в закритих контактах із американцями та представниками країн Близького Сходу.

    Це частково відповідає публічній практиці останніх місяців: Умєров регулярно брав участь у переговорах щодо можливого дипломатичного треку разом із Будановим, Арахамією та іншими представниками команди президента.

    Раніше «Ненька інфо» писала, що на одній із нарад із Зеленським щодо переговорів були присутні Умєров, Буданов, Арахамія та Кислиця.

    Тобто в міжнародному блоці Банкова фактично використовує кілька різних каналів одночасно: офіційну дипломатію через МЗС та ОП, парламентські контакти через Арахамію і закриті переговорні формати через Умєрова та Буданова.

    Шмигаль, Кислиця і Жовква — технічний блок

    Дениса Шмигаля, Сергія Кислицю та Ігоря Жовкву автори матеріалу відносять радше до групи технократів, а не до окремих політичних центрів.

    Шмигалю приписують роботу з енергетикою, підготовкою до зими та переговорами щодо фінансування. Кислиця відповідає за дипломатичну та юридичну частину зовнішньополітичної роботи, а Жовква — за протокол і технічне наповнення міжнародних візитів.

    Офіційна програма Зеленського в Нью-Йорку підтверджує, що фінансування, енергетична стійкість і ППО були серед центральних питань поїздки. Під час переговорів із Трампом ішлося про зимовий пакет ППО та спільну роботу над виробництвом перехоплювачів Patriot. З Урсулою фон дер Ляєн Зеленський обговорював фінансову стійкість і позику ЄС на €90 млрд.

    Тобто принаймні функціональний розподіл, описаний у матеріалі, частково збігається з тим, що видно з офіційного порядку денного.

    Що змінилося після Єрмака

    Найцікавіша теза матеріалу полягає в тому, що Зеленський нібито відійшов від моделі, де майже всі ключові потоки проходили через одну людину.

    У фінальній частині статті автори описують нову схему так: військовий блок концентрується навколо відповідального військового командування, безпека — навколо Буданова, парламент — навколо Арахамії, а енергетичні питання — навколо Шмигаля.

    Політолог Тарас Загородній у коментарі виданню пояснює це прагматикою: якщо одна людина більше не бере на себе всі функції попереднього керівника ОП, президент розподіляє їх між кількома менеджерами. Водночас головним центром ухвалення стратегічних рішень усе одно залишається сам Зеленський.

    А Фесенко додає важливе застереження: говорити про радикальну зміну всієї команди поки рано. На його думку, швидше йдеться про розділення функцій Єрмака на кілька напрямів, щоб жоден із нинішніх посадовців не отримав такої самої концентрації впливу.

    Саме ця формула зараз виглядає найобережнішою.

    Не «новий Єрмак» і не один новий «сірий кардинал», а кілька людей, кожна з яких відповідає за власний сегмент: Буданов — за безпековий і частину переговорного треку, Арахамія — за парламент і неформальні політичні контакти, Умєров — за частину закритої дипломатії, Шмигаль — за технократичний та енергетичний блок, Кислиця і Жовква — за дипломатичну машину.

    Наскільки ця конструкція є стійкою і хто з цих людей справді має найбільший особистий вплив на Зеленського, з відкритих джерел встановити неможливо. Але поїздка до Нью-Йорка добре показала інше: після Єрмака президентська команда працює вже не як система з одним очевидним центром посередництва, а як мережа кількох функціональних центрів навколо самого Зеленського.

  • Активи на сотні тисяч доларів і полювання з впливовими гостями: нове розслідування про Кіма

    Активи на сотні тисяч доларів і полювання з впливовими гостями: нове розслідування про Кіма

    У родини нового міністра у справах ветеранів Віталія Кіма журналісти Bihus.Info виявили одразу кілька дорогих активів, які не відображені в його деклараціях у тому вигляді, в якому ними, за версією розслідувачів, могла користуватися сім’я посадовця. Йдеться про квартиру площею понад 100 квадратних метрів і паркомісце у столичних «Новопечерських Липках», Porsche Macan, яким користувалася дружина міністра, а також мисливське господарство на Черкащині, у користуванні якого перебуває близько 18 тисяч гектарів угідь. Сам Кім заперечує користування частиною цього майна та пояснює інші епізоди кредитом і правилами декларування.

    Віталій Кім став міністром у справах ветеранів 16 липня 2026 року. До цього з 2020 року він очолював Миколаївську облдержадміністрацію, а після початку повномасштабної війни — обласну військову адміністрацію. Його нинішню посаду підтверджують Кабінет Міністрів і Мінветеранів.

    Саме після переходу Кіма до уряду журналісти вирішили уважніше подивитися на спосіб життя та активи його родини.

    Квартира у «Новопечерських Липках» за приблизно $350 тисяч

    Найдорожчою знахідкою Bihus.Info стала нерухомість у одному з найдорожчих житлових комплексів Києва.

    За даними розслідування, влітку 2025 року компанія дружини міністра Юлії Кім — «Медиа группа» — придбала квартиру площею понад 100 квадратних метрів у ЖК «Новопечерські Липки». Разом із житлом компанія оформила й паркомісце.

    Журналісти оцінили квартиру без ремонту разом із місцем у паркінгу приблизно у $350 тисяч на момент придбання.

    При цьому, за даними YouControl, на які посилається Bihus.Info, публічна фінансова звітність компанії дружини Кіма протягом попередніх років була або нульовою, або взагалі відсутньою.

    Саме ця деталь викликала додаткові питання у журналістів: звідки компанія з такою фінансовою історією могла взяти кошти на елітну нерухомість.

    Кім каже: квартира куплена в кредит

    Сам Віталій Кім у коментарі Bihus.Info заявив, що квартирою та паркомісцем у «Новопечерських Липках» він не користується.

    За його словами, житло справді записане на компанію дружини, але придбане у кредит. На запитання про фінансові можливості компанії міністр відповів, що доходи були у ФОП Юлії Кім, а кошти відображалися в декларації.

    Водночас журналісти звернули увагу на ще одну деталь.

    За їхніми підрахунками, у декларації Кіма за 2025 рік заощадження родини не зменшилися після придбання квартири, а навпаки — зросли приблизно на 6,5 млн грн порівняно з попереднім роком.

    При цьому річний офіційний дохід сім’ї за 2025-й становив близько 7 млн грн до сплати податків. Bihus.Info звертає увагу, що окремих витрат на придбання квартири у декларації журналісти не побачили.

    Ці обставини самі по собі не доводять порушення законодавства — юридичну оцінку правильності декларування може дати НАЗК. Однак саме невідповідність між способом життя, активами компанії дружини та публічними деклараціями стала основою журналістського розслідування.

    Porsche, якого немає в декларації

    Другий гучний епізод стосується автомобіля Porsche Macan.

    На паркомісці компанії Юлії Кім у «Новопечерських Липках» журналісти помітили Porsche, на якому дружина міністра ще у 2024 році отримувала штраф.

    Сам автомобіль оформлений не на сім’ю Кіма, а на будівельну компанію «С-Девелоп», пов’язану з бізнесменом Романом Сербеновим. За словами самого Кіма, Сербенов раніше працював директором у його будівельних компаніях, а також разом із ним був пов’язаний із миколаївським баскетбольним клубом.

    Сербенов розповів журналістам, що компанія придбала Porsche ще у 2022 році й передала його в оренду Юлії Кім.

    Міністр пояснив відсутність автомобіля у декларації тим, що дружина орендувала його менше ніж 180 днів у відповідному звітному періоді. До цього, за його словами, користування машиною було лише періодичним.

    Саме тут виникає одна з головних інтриг розслідування: власник компанії говорить, що машина була передана дружині Кіма ще раніше, тоді як міністр наголошує на нетривалому користуванні, яке, на його думку, не створювало обов’язку декларувати авто.

    Ще один Touareg — уже від колишньої дружини

    Журналісти також звернули увагу на ще один Volkswagen Touareg, який з’являвся біля «Новопечерських Липок».

    Раніше Кім орендував цей автомобіль у миколаївської компанії, а згодом машина перейшла у власність його колишньої дружини Ольги.

    Bihus.Info зафіксували авто біля столичного ЖК та встановили, що воно протягом останніх місяців отримувало штрафи. Сам Кім заявив, що колишня дружина перебуває за межами України, а автомобілем він не користується.

    Ще один Volkswagen Touareg, схожий на той, який орендує сам міністр, журналісти також помічали на паркінгу комплексу. Через кілька днів на пасажирському місці цього авто вони зафіксували чоловіка, схожого на Кіма.

    Сам посадовець заперечує, що живе у квартирі дружини.

    Але найцікавіше — 18 тисяч гектарів для полювання

    Окрема частина розслідування стосується «Канівського лівобережного мисливського господарства» на Черкащині.

    У користуванні підприємства перебувають приблизно 18 тисяч гектарів мисливських угідь. Влітку 2025 року у господарства змінилися власники.

    Одним із них став Олександр Степанов — давній бізнес-партнер Кіма. За даними Bihus.Info, він роками фігурував у спільних компаніях як із нинішньою, так і з колишньою дружинами посадовця.

    І тут історія стає ще цікавішою.

    Сам Степанов повідомив журналістам, що полювання не любить, на мисливській базі практично не бував і навіть не знає свого нового бізнес-партнера Андрія Галкіна. Людина з таким самим ім’ям і прізвищем раніше була помічником народного депутата Романа Іванісова.

    Сам Кім на цій базі бував

    Віталій Кім, на відміну від Степанова, ніколи не приховував, що любить полювання.

    У коментарі журналістам міністр підтвердив, що кілька разів бував на цій мисливській базі, але пояснив це запрошеннями друзів.

    Також він розповів, що з Романом Іванісовим познайомився ще у 2020 році — саме на полюванні.

    Степанов, своєю чергою, зробив ще одну цікаву заяву: за його словами, Кім може приїжджати на базу й без його відома — з людьми, яких «не хотілося б афішувати».

    Bihus.Info повідомляє, що серед людей, які могли бувати там разом із Кімом, журналісти також називають керівника фракції «Слуга народу» Давида Арахамію. Це твердження походить саме з журналістського розслідування; офіційного підтвердження такого спільного відпочинку від Арахамії в оприлюдненому матеріалі немає.

    Журналісти підозрюють номінальних власників

    Саме через дивну структуру власності Bihus.Info припускає, що формальні власники мисливського господарства можуть володіти ним не лише у власних інтересах.

    На це, на думку журналістів, вказують одразу кілька деталей: давній бізнес-зв’язок Степанова з Кімом, байдужість самого власника до полювання, його незнання другого партнера і регулярні візити Кіма на базу.

    Однак важливо: це журналістська версія, а не встановлений правоохоронцями факт. Даних про підозру Кіму у зв’язку з цими активами чи про рішення НАЗК щодо порушень декларування станом на 23 вересня у відкритих джерелах немає.

    «Ненька інфо» вже писала про активи родини Кіма

    На «Ненька інфо» вже виходив матеріал про результати цього розслідування:

    Елітні квадрати, таємні автопарки та мисливські угіддя: які приховані активи виявили у родини міністра Кіма

    Схожа історія з майном, яке журналісти не знайшли в декларації посадовиці, раніше була і з колишньою віцепрем’єркою Ольгою Стефанішиною. «Ненька інфо» писала про квартиру в центрі Києва, якою вона, за даними Bihus.Info, користувалася, хоча житло не було вказане в декларації.

    Ще одне близьке за тематикою розслідування стосувалося родин співробітників кіберполіції та дорогої нерухомості у «Новопечерських Липках»:

    Буковель, маєток під Києвом і бізнес: журналісти показали майно родин кіберполіцейських

  • Кадровий шторм у прокуратурі: Верховна Рада завтра голосуватиме за відставку генпрокурора Кравченка після різкої критики президента

    Кадровий шторм у прокуратурі: Верховна Рада завтра голосуватиме за відставку генпрокурора Кравченка після різкої критики президента

    У парламенті готується гучне кадрові рішення на тлі гострої політичної кризи. Голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія заявив, що вже завтра Верховна Рада розглядатиме питання про відставку генерального прокурора. Цьому передувала безпрецедентно жорстка реакція вищого керівництва держави щодо діяльності керівника наглядового відомства.

    Ультиматум Офісу Президента та позиція фракції

    Питання звільнення чинного очільника Офісу Генерального прокурора постало після різкої заяви президента Володимира Зеленського. Глава держави дав зрозуміти, що в умовах системних викликів, боротьби з корупцією та вимог суспільства до правоохоронної системи «такому генпрокурору один шлях» — негайне складання повноважень.

    За словами Давида Арахамії, монокоаліція та профільні комітети вже мобілізують голоси для підтримки цього рішення. Очікується, що відставка буде винесена на голосування у залі парламенту вже під час найближчого засідання.

    Причини та наслідки кадрові ротації

    Експерти зазначають, що кадрові чистки у силовому блоці відбуваються на тлі зростання вимог західних партнерів щодо ефективності антикорупційних розслідувань та прозорості роботи правоохоронних органів. Ім’я наступника на посаді очільника відомства поки не оголошується, проте очікується, що новий керівник повинен буде продемонструвати швидкі результати у ключових резонансних провадженнях.

  • Наукова пауза на час війни: Давид Арахамія хоче перенести захист дисертації на післявоєнний період

    Наукова пауза на час війни: Давид Арахамія хоче перенести захист дисертації на післявоєнний період

    Політичне життя України часом підкидає несподівані академічні новини. Голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія вирішив відкласти свої плани щодо здобуття наукового ступеня та захисту дисертації.

    Академічні плани на паузі

    Як стало відомо, політик ухвалив рішення офіційно перенести процедуру захисту наукової роботи на період після завершення бойових дій та нашої перемоги.

    Попри те, що народні депутати нерідко прагнуть поєднати політичну діяльність з академічними здобутками, у нинішніх умовах тотальної зайнятості державними справами, безпековими викликами та парламентською роботою часу на глибокі наукові дослідження залишається катастрофічно мало.

    Тож захист дисертації вирішено відкласти до мирних часів, зосередившись на поточних державних та безпекових пріоритетах.

     

  • За лаштунками медіа та влади: зафіксовано розмову журналіста УП Михайла Ткача з Давидом Арахамією

    За лаштунками медіа та влади: зафіксовано розмову журналіста УП Михайла Ткача з Давидом Арахамією

    Політичний сезон в Україні продовжує приносити несподівані закадрові сюжети. Українське інформаційне поле обговорює чергову непублічну зустріч, яка потрапила в об’єктиви спостерігачів.

    Неформальний контакт без камер

    За наявною інформацією, відомий український журналіст-розслідувач «Української правди» Михайло Ткач був помічений під час кулуарної розмови з народним депутатом та головою фракції «Слуга народу» Давидом Арахамією.

    Особливу увагу спостерігачів привернув формат спілкування: зустріч відбувалася тихо, без звичних телевізійних камер, спрямованих обличчям до співрозмовників, і без публічних запитань, які згодом зазвичай стають основою гучних ефірів. Контакт вивірено тримався в межах неформального, проте помітного для очевидців діалогу.

    Про що міг іти непублічний діалог?

    Подібні закриті контакти між медійниками топ-рівня та ключовими політичними гравцями традиційно породжують безліч припущень та інсайдерських версій. З огляду на широкий спектр найгостріших тем у країні, потенційним фокусом розмови могли стати питання, які регулярно опиняються в центрі журналістських розслідувань та політичних кулуарів:

    • Кадрові та політичні розклади: Переговори щодо майбутнього формування Кабінету Міністрів, кандидатур на ключові міністерські портфелі та позиції Генерального прокурора.
    • Фінансові та антикорупційні кейси: Питання скандальних угод навколо бізнес-активів (зокрема Божави чи інфраструктурних кейсів Бориса Кауфмана), а також чутливі теми парламентських видатків.
    • Сектор оборони: Проблематика розвитку мілтеху, державних закупівль дронів та закритих витрат на безпеку й оборону.

    Чи переросте цей неформальний діалог у масштабне публічне розслідування з гострими запитаннями до влади, покаже найближчий ефірний час.

  • Арахамія і Татаров добилися відставки Кравченка заради свого кандидата на пост генпрокурора

    Арахамія і Татаров добилися відставки Кравченка заради свого кандидата на пост генпрокурора

    Відставка Руслана Кравченка стала результатом боротьби за наступний склад силового блоку, а не лише наслідків справи «Карфаген». За інформацією джерела, обізнаного із ситуацією, на рішення про відхід генпрокурора в останні дні найсильніше вплинули Давид Арахамія і Олег Татаров. Їхні інтереси в цій історії збіглися: перший отримує більше простору для впливу на кадрові рішення через парламент, другий — можливість зберегти контроль над силовим контуром.

    Ще вдень 7 вересня Кравченко публічно говорив, що самостійно йти не збирається і готовий підкоритися лише рішенню президента або Верховної Ради. Увечері він повідомив про подану заяву про відставку. Між цими заявами відбулася зустріч Володимира Зеленського, Кравченка і Арахамії. Сам факт зустрічі повідомлявся публічно, але її зміст офіційно не розкривався.

    Для Арахамії ця історія важлива не лише через посаду генпрокурора. Після відходу Андрія Єрмака всередині влади неминуче змінюється розподіл доступу до президента і кадрового впливу. Голова парламентської фракції «Слуга народу» контролює ресурс, без якого неможливо провести через Раду ні призначення нового генпрокурора, ні його звільнення. Тому участь Арахамії в рішенні щодо Кравченка дає йому можливість впливати вже не лише на парламентський порядок денний, а й на конфігурацію силового блоку.

    У Татарова інший ресурс — вплив усередині правоохоронної системи. Він залишається заступником керівника Офісу президента з 2020 року і курує напрям, пов’язаний із правоохоронними органами. За Кравченка між Офісом генпрокурора і частиною силового блоку виникали конфлікти. У серпні «Українська правда» писала про кадрове протистояння навколо контролю за ДБР і пов’язувала одного з учасників цієї історії з Татаровим. На цьому тлі відставка Кравченка усуває фігуру, яка за час роботи на посаді встигла вибудувати власну позицію всередині прокуратури.

    Наступне питання — хто займе звільнене місце. У політичних колах знову обговорюється кандидатура Олексія Хоменка. Він уже виконував обов’язки генерального прокурора після звільнення Андрія Костіна і в червні 2025 року уступив посаду Кравченку. Після цього Хоменко залишився в системі прокуратури. Його повернення було б зручним варіантом для тих, хто хоче провести перевірену кадрову фігуру без тривалого пошуку нового кандидата.

    Саме тут з’являється інтерес Татарова. За інформацією джерела, Хоменка розглядають як людину з його орбіти. Офіційного підтвердження цієї кандидатури поки немає, тому говорити про узгодженого наступника зарано. Але якщо саме Хоменко стане наступним кандидатом на посаду генпрокурора, це означатиме посилення позицій групи, пов’язаної з Татаровим, одразу після відходу Кравченка.

    Для Арахамії такий сценарій також має значення. Проведення нового генпрокурора через Верховну Раду вимагатиме від голови монобільшості зібрати голоси і втримати фракцію від публічного конфлікту. У результаті одне кадрове питання перетворюється на ширшу угоду: хто визначає кандидатуру, хто забезпечує їй підтримку в парламенті і хто отримує вплив на правоохоронний блок після призначення.

    Публічно поки підтверджено лише першу частину цього ланцюжка: Кабінет міністрів погодив відставку Кравченка, після чого має пройти передбачена законом процедура у Верховній Раді. Інформація про те, що саме Арахамія і Татаров добилися його відходу, залишається інсайдерською версією. Те саме стосується можливого призначення Хоменка.

    Але якщо ця кандидатура справді з’явиться, кадрова послідовність стане набагато зрозумілішою. Відхід Кравченка звільнить посаду, Арахамія отримає ключовий парламентський важіль, а Татаров — шанс повернути на вершину прокуратури близьку йому фігуру. Тоді питання буде вже не лише в новому генпрокурорі, а в тому, яка конфігурація впливу складається в Києві після відходу Єрмака.

  • Тиск на Пишного зростає, Арахамія просуває банківську ліцензію для «Укрпошти»

    Тиск на Пишного зростає, Арахамія просуває банківську ліцензію для «Укрпошти»

    У жовтні «Укрпошта» може отримати обмежену банківську ліцензію — значно раніше строку, який ще кілька місяців тому називав НБУ. За інформацією, яка циркулює серед людей, знайомих із банківським регулюванням, можливе рішення пов’язують із посиленням Давида Арахамії та ослабленням позицій голови НБУ Андрія Пишного.

    Джерело, яке раніше попереджало про те, що позиції Пишного всередині влади почнуть слабшати, тепер стверджує: описаний ним сценарій починає реалізовуватися. Як одну з ознак він називає саме історію з «Укрпоштою». За його версією, видача ліцензії вже в жовтні означатиме, що регуляторна позиція, яку НБУ відстоював у спорі з державним оператором кілька років, починає змінюватися під політичним тиском.

    Публічного підтвердження жовтневої ліцензії поки немає. Більше того, ще в червні позиція НБУ виглядала зовсім інакше. Заступник голови регулятора Дмитро Олійник говорив, що фінансовий бізнес «Укрпошти» доцільно виділити в окрему юридичну особу. Після виконання всіх вимог така структура могла б претендувати на ліцензію фінансової інклюзії приблизно через дев’ять місяців. Відлік ішов від червня — тобто орієнтиром був березень 2027 року.

    Жовтнева дата означає суттєве прискорення цього графіка. НБУ також неодноразово заявляв, що «Укрпошта» не подавала повного пакета документів для отримання ліцензії. Тому якщо рішення дійсно буде прийняте восени, змінитися повинна буде не лише дата процедури, а й сама позиція регулятора щодо проєкту.

    Історія з ліцензією тягнеться на тлі конфлікту між НБУ та керівництвом «Укрпошти». Влітку регулятор визнав генерального директора компанії Ігоря Смілянського професійно непридатним для керівництва постачальником платіжних послуг і вимагав його відсторонення. Смілянський відповів публічно, назвавши рішення зведенням особистих рахунків з боку Пишного і спробою зірвати запуск поштового банку.

    НБУ відкинув цю трактовку. Регулятор заявив, що рішення було прийнято колегіально двома органами, а відповідне провадження відкрили ще в листопаді 2025 року за підсумками нагляду за період 2023–2026 років. Серед претензій називалися системні порушення, недостатній капітал і відсутність затвердженої стратегії.

    Паралельно приватний конкурент рухався швидше. «Нова пошта» готувалася завершити угоду з купівлі невеликого банку і отримати статус банку фінансової інклюзії вже в серпні. Для «Укрпошти», яка має найбільшу мережу відділень у країні, включно з прифронтовими та віддаленими населеними пунктами, відсутність аналогічного інструменту ставала дедалі помітнішим обмеженням.

    Тепер до цієї історії додав політичний контекст навколо самого Пишного. Bloomberg цього тижня з посиланням на джерела повідомив, що Володимир Зеленський незадоволений головою НБУ. Однією з причин джерела називали надто тісний зв’язок Пишного з МВФ і його позицію щодо умов, які фонд висуває Україні в обмін на фінансування.

    При цьому, за даними Bloomberg, негайної відставки Пишного Зеленський поки не планує. Незалежність НБУ захищена законодавством, а очевидного кандидата на заміну голові регулятора немає. Але обговорення можливої зміни керівництва вже почалося. Серед фігур, яких називають у цьому контексті, — голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія, який, за наявною інформацією, просуває кандидатуру Данила Гетманцева. Ще одним можливим претендентом називають першого заступника голови НБУ Сергія Ніколайчука.

    На цьому тлі жовтнева ліцензія виглядає для джерела вже не окремим рішенням щодо «Укрпошти», а можливим першим практичним підтвердженням попереднього прогнозу про Пишного. Якщо НБУ дійсно погодиться видати ліцензію значно раніше позначеного ним же строку, це стане помітною зміною його позиції з одного з найбільш спірних питань навколо фінансового бізнесу «Укрпошти».

    Поки ні жовтнева дата, ні зв’язок можливого рішення з політичним тиском на Пишного офіційно не підтверджені. НБУ продовжує посилатися на регуляторні процедури, а «Укрпошта» працює в існуючому правовому режимі.

    З 1 жовтня клієнти «Укрексімбанку», які не оберуть інший банк, автоматично перейдуть на отримання пенсій і соціальних виплат через пошту. Для державного оператора це ще більше збільшує значення власної фінансової інфраструктури.

    Якщо жовтневий сценарій реалізується, історія перестане бути лише спором «Укрпошти» з НБУ про банківську ліцензію. Вона стане ширшим тестом на те, наскільки змінюється вплив навколо центрального банку — і чи дійсно те, про що джерело попереджало раніше щодо Пишного, уже починає відбуватися.