Golosnovinua.com

Позначка: DeepState

  • ЗСУ звільнили ще 101 км² і три села — Білецький розкрив підсумки «Вівальді»

    ЗСУ звільнили ще 101 км² і три села — Білецький розкрив підсумки «Вівальді»

    Українські військові завершили четвертий етап наступальної операції «Вівальді» на Лиманському напрямку, повернувши під контроль ще 101 квадратний кілометр території та звільнивши три населені пункти. За словами командувача Третього армійського корпусу Андрія Білецького, втрати російської армії лише за останній етап становлять близько трьох тисяч військовослужбовців. Загалом за чотири етапи операції українські сили відновили контроль над 277 км² і 16 населеними пунктами, а також зірвали спробу росіян обійти Слов’янсько-Краматорську агломерацію.

    Про результати операції 14 жовтня повідомив командувач Третього армійського корпусу, бригадний генерал Андрій Білецький. Відеозвернення військового оприлюднили офіційні інформаційні ресурси корпусу.

    За його словами, четвертий етап «Вівальді» став продовженням наступальних дій на півночі Донецької області. Операція починалася з ліквідації російських груп, які проникли в українську оборону, однак поступово перетворилася на масштабне просування Сил оборони.

    Як повідомляють АрміяInform та «Українська правда», українські підрозділи звільнили Зелену Долину, Липове та Колодязі. Цю інформацію також підтвердив аналітичний проєкт DeepState, який повідомив про відновлення українського контролю над територіями поблизу Ставків і Шандриголового.

    Три села і понад сто квадратних кілометрів: що вдалося повернути

    Основні результати четвертого етапу операції зафіксовані на Лиманському напрямку, який залишається важливим для оборони північної частини Донеччини.

    За даними українського командування, Третій армійський корпус разом із приданими підрозділами відновив контроль над трьома населеними пунктами та значною територією навколо них.

    Йдеться про Зелену Долину, Липове та Колодязі.

    Загальна площа територій, повернутих під контроль України під час четвертого етапу, становить 101 км².

    Білецький пояснив, що ключовим фактором стало порушення управління російськими підрозділами. За його оцінкою, противник поступово втрачав контроль над власними силами, що дозволило українським військовим розвивати наступальні дії.

    Важливо, що заявлені 101 км² — це результат саме четвертого етапу «Вівальді», а не загальна площа всіх територій, звільнених протягом операції.

    Незалежні аналітики DeepState підтвердили звільнення трьох названих населених пунктів. Водночас загальну площу звільнених територій і втрати російських сил коректно наводити саме як оцінку українського військового командування.

    Три тисячі втрат за один етап: що повідомив Білецький

    Одним із найважливіших результатів операції командувач назвав втрати російської армії.

    За даними Третього корпусу, протягом четвертого етапу російські війська втратили близько 3000 військовослужбовців.

    Загальний показник втрат противника за всі чотири етапи «Вівальді», за оцінкою корпусу, становить приблизно 8000 осіб.

    Ці цифри є даними українського командування. Повної незалежної перевірки заявлених втрат наразі немає. Крім того, в останньому повідомленні не наведено детального поділу загального показника на загиблих і поранених.

    Попри це, масштаби заявлених результатів свідчать про інтенсивність боїв на відповідній ділянці фронту.

    Як зазначає військове видання «Новинарня», Білецький пов’язує успіх операції не лише зі звільненням населених пунктів, а й зі зривом російських планів просування на Донбасі.

    ЗСУ не дозволили оточити Слов’янськ і Краматорськ

    Особливе значення операція має для оборони Слов’янсько-Краматорської агломерації.

    Цей район є одним із ключових оборонних центрів України в Донецькій області. Утримання підступів до нього та стабільне постачання українських підрозділів мають критичне значення для всієї ділянки фронту.

    За словами Білецького, російське командування намагалося створити загрозу флангового обходу українського угруповання.

    Успішне просування росіян на відповідних напрямках могло б створити додаткові труднощі для забезпечення українських сил та посилити тиск на оборону Слов’янська і Краматорська.

    Однак, за оцінкою командувача Третього корпусу, українські підрозділи не дозволили реалізувати ці плани.

    Окремим результатом Білецький назвав збереження контролю над трасою Харків — Слов’янськ.

    Це важлива транспортна артерія, яку використовують для логістичного забезпечення українського угруповання на Донбасі.

    Контроль над нею дозволяє підтримувати переміщення військових, забезпечувати підрозділи необхідними ресурсами та зберігати транспортне сполучення між окремими районами оборони.

    За заявою командувача, російським військам не вдалося перерізати цей маршрут.

    Росія змушена перекидати резерви: як «Вівальді» вплинула на інші ділянки фронту

    Ще одним результатом українського наступу Білецький назвав зміну планів російського командування.

    За його словами, Силам оборони вдалося зірвати наступ російського угруповання «Запад».

    У відповідь противник був змушений перекидати додаткові сили, зокрема частину підрозділів 1-ї танкової армії.

    Таке перегрупування, за оцінкою командувача корпусу, призвело до послаблення російського тиску на Куп’янськ-Вузловий.

    Це означає, що результати «Вівальді» могли вплинути не лише на безпосередній район проведення операції, а й на розподіл російських резервів між різними ділянками фронту.

    Водночас точний масштаб перекидання військ і довгострокові наслідки таких дій потребують додаткового підтвердження.

    Подібні висновки Білецький озвучував і під час попередніх етапів операції. У вересні він повідомляв, що російські підрозділи були змушені змінювати плани наступу через українські контратаки.

    Чотири етапи «Вівальді»: як українські війська повернули 277 км²

    Операція «Вівальді» отримала назву на честь відомого циклу музичних творів Антоніо Вівальді «Пори року». Її результати українське командування розкривало поетапно, називаючи окремі частини наступу сезонами.

    Перші підсумки оприлюднили 15 вересня. Тоді Білецький повідомив про звільнення села Середнє та зачистку приблизно 75 км² території від російських груп. Безпосередню деокупацію на першому етапі оцінювали приблизно у 10 км².

    Про це раніше детально писала «Ненька інфо» у матеріалі про звільнення Середнього та зачистку 75 км².

    Другий етап завершився повідомленнями про звільнення Шандриголового й Дерилового, а також відновлення повного контролю над Дробишевим. Українські військові повернули ще близько 40 км² території.

    Ці події висвітлювала «Ненька інфо» у публікації «Вівальді» набирає обертів: ЗСУ звільнили два села й повернули під контроль ще 40 км² Донеччини.

    Наприкінці вересня Третій корпус повідомив про завершення третього етапу. Тоді українські підрозділи звільнили Нове, Рідкодуб і Катеринівку, а також відновили контроль над Карпівкою та Новомихайлівкою.

    Загалом за підсумками перших трьох етапів під контроль України повернули 176 км². Цю цифру 30 вересня підтвердила й пресслужба президента України після відвідання Володимиром Зеленським пункту управління Третього корпусу.

    Четвертий етап додав до цього результату ще 101 км².

    Отже, загальний результат усіх чотирьох етапів операції, за даними Третього армійського корпусу, становить 277 км² та 16 населених пунктів, повернутих під український контроль.

    Наземні роботи й безпілотники: які технології використовували під час наступу

    Особливістю «Вівальді» стало широке використання безпілотних і роботизованих систем.

    Під час операції українські військові застосовували FPV-дрони, наземні роботизовані комплекси, засоби радіоелектронної боротьби та розвідувальні безпілотники.

    Зокрема, Третій корпус повідомляв про використання наземних роботів, оснащених гранатометами Bullspike. Такі системи дозволяють завдавати ударів по позиціях противника дистанційно, не направляючи операторів безпосередньо на найбільш небезпечні ділянки.

    Про застосування нової тактики «Ненька інфо» повідомляла 27 вересня. У матеріалі зазначалося, що роботизовані платформи брали участь у штурмових діях, а військовослужбовці керували ними з віддалених укриттів.

    Важливу роль у проведенні операції відіграли також підрозділи безпілотних систем, які атакували російську техніку, позиції та елементи забезпечення.

    За інформацією Третього корпусу, до «Вівальді» були залучені військовослужбовці Третьої штурмової бригади, 60-ї та 125-ї механізованих бригад, 3-го окремого розвідувального батальйону, 25-го окремого полку та 21-го окремого полку безпілотних систем KRAKEN.

    Разом із ними діяли придані сили, зокрема 66-та окрема механізована бригада, підрозділи Державної прикордонної служби, Сил спеціальних операцій, Національної гвардії та Сил безпілотних систем.

    Що означає завершення «Вівальді» для ситуації на Донбасі

    Оголошення про завершення четвертого етапу стало підсумком масштабних наступальних дій українських військ на Лиманському напрямку.

    Головним результатом командування називає не лише повернення територій, а й порушення російських наступальних планів, збереження важливого логістичного маршруту та зменшення загрози флангового обходу українських позицій.

    На цьому тлі особливо важливим залишається утримання звільнених населених пунктів та відновлених оборонних рубежів. Оскільки бойові дії на Донеччині тривають, ситуація на окремих ділянках фронту може змінюватися.

    Водночас результати наступу підтверджують, що українські сили зберігають можливість проводити активні операції та повертати території навіть в умовах значного тиску російської армії.

    Тепер увага прикута до того, чи вдасться Силам оборони закріпити досягнуті результати та не допустити нових спроб російського наступу на півночі Донеччини.

    За підсумками чотирьох етапів «Вівальді» Третій армійський корпус заявив про 277 км² повернутих територій, 16 населених пунктів під українським контролем і приблизно 8000 втрат російської армії. Дані щодо звільнення Зеленoї Долини, Липового та Колодязів також відображені в повідомленнях DeepState, а загальні показники втрат противника залишаються оцінкою українського командування.

  • «Дронів більше, ніж мух»: як Святогірськ виживає за 10 км від фронту

    «Дронів більше, ніж мух»: як Святогірськ виживає за 10 км від фронту

    Колись Святогірськ називали «донецькою Швейцарією»: ліси, крейдяні пагорби над Сіверським Дінцем, санаторії, туристи та Свято-Успенська лавра. Восени 2026 року картина зовсім інша. У прифронтовій громаді залишаються трохи більше тисячі людей, логістичні дороги контролюють російські безпілотники, частина населених пунктів живе без електрики та нормального мобільного зв’язку, а евакуація родин із дітьми триває буквально по кілька людей за раз.

    Одним із найяскравіших символів цього життя став начальник Святогірської міської військової адміністрації Володимир Рибалкін. У розмові з «Коротко про» він розповів, що кілька разів на день обходить територію громади, а на вулицю бере із собою рушницю через постійну загрозу FPV-дронів. У найбільш небезпечні райони він їздить уже в бронежилеті та касці. Сам Рибалкін описує ситуацію просто: дронів у небі настільки багато, що на окремих ділянках вони стали постійною частиною пейзажу.

    Станом на 27 вересня у Святогірській громаді залишалися 1050 людей, серед них 42 дитини. За попередні десять днів вдалося евакуювати 18 мешканців, у тому числі п’ятьох дітей. Найважчою місцева влада називала ситуацію в Маяківському старостаті, де російські війська застосовують авіацію, реактивні системи залпового вогню та безпілотники. Дрони, за словами Рибалкіна, становлять загрозу не лише населеним пунктам, а й дорогам, якими рухаються цивільні, гуманітарні вантажі та евакуаційні автомобілі.

    «Дронів більше, ніж мух»: як Святогірськ виживає за 10 км від фронту

    Цифри показують, наскільки повільно відбувається евакуація. Ще 15 вересня в громаді перебували 1065 людей, зокрема 47 дітей. Від початку місяця тоді вдалося вивезти 44 мешканців. До 27 вересня кількість жителів скоротилася лише до 1050, а дітей — до 42.

    Рибалкін пояснює це психологією людей, які роками живуть поруч із війною. Спочатку люди чують вибухи, але переконують себе, що небезпека ще далеко. Потім звикають до пошкоджених будинків, відсутності світла та зв’язку. Частина мешканців погоджується виїжджати лише тоді, коли бойові дії наближаються настільки, що залишатися вже фізично небезпечно. Проблема в тому, що на цьому етапі сама евакуація може бути значно складнішою.

    Особливо влада намагається переконати виїхати сім’ї з дітьми. Наприкінці вересня діти залишалися переважно у віддаленішому Хрестищенському старостаті. Зону примусової евакуації дітей у Донецькій області вже розширили, включивши окремі населені пункти Святогірської громади.

    Побут у самому Святогірську нагадує життя в ізольованому острові. Газопостачання було порушене після руйнувань 2022 року. За словами Рибалкіна, з 10 травня 2026-го Святогірськ і Маяківський старостат фактично залишаються без стабільного електропостачання та зв’язку: лінії пошкоджені, трансформатори зруйновані, а ремонтні бригади не можуть нормально працювати через обстріли. Щоб зателефонувати рідним, мешканці йдуть на височини, де ще можна «зловити» мобільний сигнал.

    «Дронів більше, ніж мух»: як Святогірськ виживає за 10 км від фронту

    Водночас місто не повністю відрізане від базових товарів. Працюють два магазини, підприємці використовують Starlink, завдяки чому іноді можна розрахуватися карткою. Гуманітарні організації кілька разів на місяць привозять продуктові та гігієнічні набори. Поліція, комунальні служби, військова адміністрація та старости продовжують роботу попри загрозу.

    На початку вересня Святогірськ опинився ще й у центрі інформаційної війни. 1 вересня Володимир Путін заявив, що російські війська нібито захопили місто. Уже 7 вересня командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький записав відео безпосередньо з центру Святогірська на тлі лаври. Він заявив, що місто повністю контролює 60-та механізована бригада Третього корпусу і що Святогірськ є тиловою зоною українських сил. На той момент карти DeepState також не підтверджували російський контроль над містом.

    «Ненька інфо» раніше окремо розбирала цю історію та писала про розрив між заявами російського керівництва і ситуацією на місці. «Своя реальність»: що відбувалося навколо заяв РФ про Святогірськ

    Саме тут з’являється ще одна деталь — «Вівальді». Рибалкін закінчує свої відеозвернення словами, що громада «дивиться DeepState і слухає музику Вівальді, яку виконують Збройні сили». Йдеться не лише про композитора: «Вівальді» — назва наступальної операції Третього армійського корпусу на Лиманському напрямку.

    За даними самого Третього корпусу, під час першого етапу українські підрозділи звільнили Середнє та зачистили від російських груп близько 75 км² території. «Ненька інфо» детально писала про перший етап операції, окремо наголошуючи, що 75 км² зачистки не слід автоматично трактувати як 75 км² новозвільненої території. «Вівальді» на Донеччині: Білецький заявив про звільнення Середнього та зачистку 75 км²

    На другому етапі Третій корпус повідомив про звільнення Шандриголового та Дерилового і встановлення повного контролю над Дробишевим. За даними командування, тоді під український контроль повернули ще близько 40 км².  «Вівальді» набирає обертів: ЗСУ звільнили два села й повернули під контроль ще 40 км² Донеччини

    28 вересня Білецький оголосив про завершення третього етапу. За повідомленням Третього корпусу, українські сили звільнили Нове, Рідкодуб і Катеринівку, а також відновили контроль над Карпівкою та Новомихайлівкою. Корпус заявив, що за весь час «Вівальді» повернув під контроль 176 км². Заявлені українським командуванням дані щодо втрат російських сил — 2000 військових на третьому етапі та понад 250 полонених — незалежно в повному обсязі не підтверджені, тому їх коректно подавати саме як дані Третього корпусу.

    Операція стала ще й полігоном для нових технологій. Під час «Вівальді» Третій корпус повідомляв про застосування наземних роботизованих комплексів із гранатометами Bullspike, якими оператори керували з віддалених позицій. «Ненька інфо» писала, що такі системи використовували для атак на російські позиції без відправлення людей безпосередньо під вогонь. Третій корпус відправив роботів із гранатометами штурмувати позиції РФ

    Для Святогірська всі ці фронтові зміни — не абстрактні позначки на карті. Від ситуації на Лиманському напрямку залежить, чи зможуть у місто й надалі доставляти гуманітарну допомогу, евакуйовувати людей і хоча б частково підтримувати роботу інфраструктури.

    Тому фраза Рибалкіна про «музику Вівальді» звучить для місцевих зовсім інакше, ніж для решти країни. Тут стежать за картою фронту, виходять на гору, щоб зателефонувати близьким, ховаються від FPV-дронів і рахують не туристів, як колись, а тих, кого вдалося переконати евакуюватися. Святогірськ залишається під українським контролем, але його нинішнє життя дедалі більше визначає одна проста величина — відстань до лінії бойових дій.

  • Росіяни просунулися ще на двох ділянках фронту: DeepState оновив карту бойових дій

    Росіяни просунулися ще на двох ділянках фронту: DeepState оновив карту бойових дій

    Аналітичний проєкт DeepState повідомив про нові зміни на лінії фронту в Донецькій області. Згідно з оновленням інтерактивної карти бойових дій, російські війська змогли просунутися в районах населених пунктів Міньківка та Новомаркове, що розташовані на Краматорському напрямку. Про це аналітики повідомили в ніч на 20 липня після чергового оновлення мапи.

    У DeepState зазначили, що зміни стосуються саме районів Міньківки Бахмутського району та Новомаркового Краматорського району. Водночас аналітики не оприлюднили деталей щодо масштабу просування російських підрозділів або причин зміни лінії бойового зіткнення. Також не уточнюється, чи йдеться про повне встановлення контролю над новими позиціями, чи лише про тактичне просування на окремих ділянках.

    Міньківка розташована у Соледарській міській громаді Бахмутського району Донецької області. Село знаходиться поблизу траси, що сполучає Бахмут і Слов’янськ, тому ця ділянка фронту вже тривалий час залишається однією з найактивніших. Новомаркове входить до складу Костянтинівської міської громади Краматорського району та також є важливим елементом оборонної лінії українських військ.

    Оновлена карта DeepState свідчить, що російські сили продовжують намагатися розширити зону свого контролю на Краматорському напрямку. Саме цей відтинок фронту останніми місяцями залишається одним із ключових для окупаційної армії, яка прагне створити передумови для подальшого наступу в напрямку Костянтинівки, Слов’янська та Краматорська. Водночас проєкт наголошує, що його карта відображає оцінку ситуації на основі відкритих джерел, фото- та відеоматеріалів, супутникових знімків і підтвердженої інформації, тому оновлення можуть відбуватися із певною затримкою з міркувань безпеки.

    Аналітики DeepState регулярно фіксують зміни на цій ділянці фронту. Зокрема, ще 10 липня вони повідомляли про просування російських військ поблизу Міньківки, а також про зміни поблизу Костянтинівки та Затишка. Це свідчить, що бойові дії в районі тривають практично безперервно, а противник не припиняє спроб покращити своє тактичне положення.

    Просування окупантів Скриншот мапи DeepState

    Попри нові зміни на карті, Генеральний штаб ЗСУ традиційно не коментує кожне оновлення DeepState окремо. У своїх щоденних зведеннях військове командування повідомляє про кількість бойових зіткнень та напрямки, де українські підрозділи відбивають штурми противника, не підтверджуючи автоматично всі зміни, які відображають незалежні аналітичні ресурси. Саме тому повідомлення DeepState варто розглядати як незалежну оцінку оперативної обстановки, а не як офіційну заяву українського військового командування.

    Водночас останні тижні показують, що ситуація на цьому відтинку фронту залишається динамічною. Уже 14 липня DeepState повідомляв про успішні контратаки українських військових на Олександрівському напрямку, де Сили оборони змогли відкинути російські підрозділи поблизу чотирьох населених пунктів. Крім того, за підрахунками аналітиків проєкту, у червні російські війська окупували близько 84 квадратних кілометрів української території, однак площа звільнених українськими силами територій за той самий період виявилася більшою.

    Експерти зазначають, що Краматорський напрямок залишається одним із найважливіших для обох сторін. Для російської армії просування в районах Міньківки та Новомаркового може створювати передумови для подальшого тиску на українську оборону в напрямку Костянтинівки та Слов’янсько-Краматорської агломерації. Водночас українські військові продовжують стримувати наступальні дії противника, завдаючи йому значних втрат у живій силі та техніці, що підтверджується як офіційними зведеннями Генштабу, так і оцінками незалежних аналітичних ресурсів.

  • Окупанти тиснуть дедалі сильніше: що відбувається біля Залізничного на Запорізькому напрямку

    Окупанти тиснуть дедалі сильніше: що відбувається біля Залізничного на Запорізькому напрямку

    Російські окупаційні війська продовжують активні наступальні дії на Запорізькому напрямку та змогли розширити зону свого контролю поблизу селища Залізничне Гуляйпільської громади. Про це свідчать оновлені дані аналітичного проєкту DeepState, який регулярно відстежує зміни на лінії фронту на основі відкритих джерел, геолокації та інформації з поля бою.

    Згідно з оновленням карти DeepState, російські підрозділи просунулися в районі Залізничного, що розташоване на Гуляйпільському напрямку Запорізької області. Аналітики зазначають, що останніми місяцями саме ця ділянка фронту залишається однією з найдинамічніших на південному театрі бойових дій. Просування не означає прориву української оборони, однак свідчить про збереження високої інтенсивності російських штурмових дій.

    За інформацією Генерального штабу Збройних сил України, протягом останніх тижнів російська армія значно збільшила кількість атак на Гуляйпільському напрямку. Якщо ще навесні кількість бойових зіткнень тут вимірювалася одиницями, то на початку липня українські військові фіксували до 25–30 російських штурмів на добу. Основними районами бойових дій залишаються Залізничне, Зелене, Варварівка, Мирне, а також прилеглі населені пункти.

    Військові експерти наголошують, що російське командування намагається використати чисельну перевагу та постійний тиск малими штурмовими групами для поступового розширення так званої сірої зони. Тактика передбачає безперервні атаки невеликих підрозділів, активне використання FPV-дронів, артилерії та керованих авіабомб. У результаті окупанти інколи отримують локальні тактичні успіхи, однак вони досягаються значними втратами особового складу та техніки.

    Аналітики DeepState вже не вперше повідомляють про зміни саме на цій ділянці фронту. Протягом останніх місяців карта бойових дій неодноразово оновлювалася після локальних просувань російських військ поблизу Гуляйполя та Залізничного. Водночас українські підрозділи регулярно проводять контратаки, не дозволяючи противнику швидко закріпитися або розвинути наступ у глибину Запорізької області.

    За оцінками Інституту вивчення війни (ISW), ситуація на Гуляйпільському напрямку залишається складною для обох сторін. Російські війська продовжують здійснювати спроби просування, однак мають труднощі із закріпленням нових позицій. Українські Сили оборони регулярно виявляють і знищують штурмові групи ще до їхнього виходу на основні оборонні рубежі, а також активно використовують безпілотники для контролю поля бою.

    Попри окремі локальні успіхи російської армії, Генеральний штаб ЗСУ підкреслює, що українські військові продовжують утримувати ключові оборонні позиції. Командування наголошує, що жодного оперативного прориву на Запорізькому напрямку противнику досягти не вдалося. Бої тривають із високою інтенсивністю, а українські підрозділи завдають росіянам значних втрат у живій силі та техніці.

    Водночас військові оглядачі звертають увагу, що Запорізький напрямок дедалі частіше з’являється у щоденних фронтових зведеннях. Якщо раніше основна увага була прикута до Покровського, Костянтинівського чи Лиманського напрямків, то зараз російське командування дедалі активніше намагається посилити тиск саме на південному театрі бойових дій. Однією з причин може бути прагнення скувати українські резерви та змусити командування ЗСУ перекидати додаткові сили до Запорізької області.

    Українські захисники продовжують вести оборонні бої та утримують більшість займаних рубежів. Військові закликають не робити поспішних висновків лише на основі оновлень інтерактивних карт, адже ситуація на фронті змінюється щодня. Карти DeepState відображають підтверджені зміни після їх перевірки, але не завжди показують поточний перебіг бойових дій у режимі реального часу.

    Найближчими днями саме Гуляйпільський напрямок може залишатися одним із найгарячіших на всій лінії фронту. Російська армія продовжує спроби покращити своє тактичне положення, тоді як українські Сили оборони стримують наступ і не дозволяють противнику реалізувати більш масштабний прорив у Запорізькій області.

  • Кремль відповів Зеленському: Путін готовий зустрітися лише у Москві

    Кремль відповів Зеленському: Путін готовий зустрітися лише у Москві

    У Кремлі відреагували на пропозицію президента України Володимира Зеленського провести особисту зустріч із російським диктатором Володимиром Путіним у Костянтинівці Донецької області. Москва заявила, що Путін нібито готовий до переговорів із главою української держави, однак лише на території Росії – у Москві. При цьому російська влада знову повторила неправдиві твердження про те, що Костянтинівка перебуває під контролем російської армії, хоча цю інформацію вже офіційно спростували українська влада, Генеральний штаб Збройних сил України та дані незалежних карт бойових дій.

    Про це заявив речник Кремля Дмитро Пєсков в інтерв’ю російському виданню “Комсомольська правда”.

    Коментуючи пропозицію Володимира Зеленського провести переговори безпосередньо у Костянтинівці, Дмитро Пєсков заявив, що Кремль розцінює її як нібито готовність українського президента приїхати до Російської Федерації. За словами представника Кремля, якщо Зеленський дійсно має намір провести особисту зустріч із Путіним, то вона повинна відбутися у Москві.

    Пєсков наголосив, що Володимир Путін уже раніше говорив про свою готовність прийняти президента України у російській столиці. Водночас він додав, що така зустріч стане можливою лише тоді, коли, за твердженням Кремля, український лідер буде готовий ухвалювати “важливі відповідальні рішення”. Які саме рішення має на увазі Москва, речник російського президента не уточнив, лише заявив, що їхній зміст нібито “добре відомий” українській стороні.

    Окремо Пєсков повторив тезу російської пропаганди про те, що Костянтинівка нібито вже перебуває під повним контролем російських військ. Саме на цьому твердженні він побудував свою відповідь на ініціативу Зеленського. Водночас жодних доказів цього Кремль не навів.

    Заява Пєскова стала продовженням інформаційної кампанії, яку розпочав сам Володимир Путін. Напередодні російський диктатор заявив, що армія РФ нібито встановила повний контроль над Костянтинівкою. Ця інформація швидко поширилася російськими державними медіа, однак уже невдовзі була спростована українською стороною.

    Президент України Володимир Зеленський відреагував на слова Путіна, назвавши їх черговою брехнею. Він наголосив, що напередодні Дня незалежності США російський лідер свідомо намагався ввести в оману світову спільноту та президента Сполучених Штатів Дональда Трампа, поширюючи неправдиві заяви про ситуацію на фронті.

    У відповідь Зеленський запропонував Путіну провести особисту зустріч саме у Костянтинівці. Президент України заявив, що якщо місто справді перебуває під контролем Росії, як це стверджує Кремль, то російському диктатору не повинно бути складно приїхати туди для переговорів та пошуку дипломатичних шляхів завершення війни.

    “Якщо Костянтинівка зараз під контролем Росії, то, мабуть, у Путіна не буде проблеми там зі мною зустрітися і знайти дипломатичні рішення, щоб війну нарешті закінчити. Але все ж таки він фронт не перейде: правда дуже відрізняється від путінських слів”, – заявив глава держави.

    Офіційний Київ наголошує, що місто продовжує перебувати під контролем українських Сил оборони. Генеральний штаб Збройних сил України офіційно спростував заяву Кремля про нібито окупацію Костянтинівки та підкреслив, що російські війська не захопили населений пункт.

    Таку ж інформацію підтверджують дані українського аналітичного проєкту DeepState. Згідно з актуальними картами бойових дій, російські війська продовжують наступальні дії поблизу Костянтинівки, однак самого міста не контролюють. Бої тривають на підступах до населеного пункту, а українські військові утримують свої позиції.

    Попри офіційні спростування, Міністерство оборони Росії продовжує поширювати інформацію про нібито “звільнення” міста. Більше того, російське оборонне відомство виступило з пропозицією тимчасово припинити бойові дії у районі Костянтинівки для проведення так званої “гуманітарної акції” з передачі тіл загиблих військовослужбовців.

    У Міноборони РФ заявили, що готові призупинити вогонь на визначений час і очікують від української сторони відповіді щодо цієї пропозиції. Водночас у Києві неодноразово заявляли, що Росія регулярно використовує подібні гуманітарні ініціативи як інструмент інформаційного впливу та спробу сформувати вигідний для себе міжнародний порядок денний.

    Останні заяви Кремля пролунали на тлі інтенсивних бойових дій на Донеччині, де Костянтинівка залишається одним із ключових логістичних і оборонних центрів українських військ. Місто має важливе стратегічне значення для оборони Краматорсько-Слов’янської агломерації, тому навколо нього тривають активні бої та інформаційне протистояння.

    Експерти неодноразово звертали увагу, що російське керівництво систематично оголошує про “захоплення” українських населених пунктів ще до фактичного встановлення над ними контролю. Подібні заяви використовуються як елемент інформаційно-психологічної війни, покликаний створити враження успішного наступу російської армії та посилити політичний тиск на Україну й її міжнародних партнерів.

    На цьому тлі пропозиція Зеленського провести переговори безпосередньо у Костянтинівці стала своєрідною відповіддю на заяви Кремля. Український президент фактично поставив під сумнів достовірність слів Путіна та запропонував російському лідеру особисто підтвердити свої твердження. У відповідь Москва відмовилася від такого сценарію та знову наполягла, що можливі переговори можуть відбутися лише на території Росії, у Кремлі.

  • РФ запропонувала “перемир’я” в Костянтинівці

    РФ запропонувала “перемир’я” в Костянтинівці

    Міністерство оборони Росії заявило про готовність тимчасово припинити бойові дії в районі Костянтинівки Донецької області для проведення так званої гуманітарної акції з передачі тіл загиблих військовослужбовців. Водночас ця ініціатива пролунала на тлі заяв Кремля про нібито повне захоплення міста, які вже були офіційно спростовані Генеральним штабом Збройних сил України та не підтверджуються даними незалежних карт бойових дій.

    Про це повідомляють російські засоби масової інформації.

    У російському оборонному відомстві заявили, що у зв’язку з нібито встановленням повного контролю над Костянтинівкою Москва готова провести гуманітарну операцію, яка передбачає передачу тіл загиблих військових українській стороні. У Міноборони РФ стверджують, що задля цього пропонують тимчасово припинити обстріли та бойові дії в районі міста.

    “У зв’язку зі звільненням російськими військами міста Костянтинівка та встановленням над ним повного нашого контролю російська сторона готова провести гуманітарну акцію”, – заявили у відомстві.

    За версією російської сторони, режим припинення вогню має діяти 6 липня з 12:00 до 18:00. Саме у цей проміжок часу, як заявляють у Москві, планується провести передачу тіл загиблих військовослужбовців. Росія також повідомила, що очікує офіційної відповіді України щодо цієї пропозиції до 12:00 5 липня.

    Водночас сама заява Міноборони РФ побудована на твердженні про нібито повне захоплення Костянтинівки, яке українська сторона називає неправдивим.

    Напередодні президент Росії Володимир Путін заявив, що російські війська начебто повністю встановили контроль над Костянтинівкою. Цю інформацію активно поширили російські державні медіа, представивши її як черговий успіх російської армії на Донеччині.

    Однак вже невдовзі ці заяви були офіційно спростовані українським військовим командуванням.

    У Генеральному штабі Збройних сил України наголосили, що інформація про захоплення Костянтинівки не відповідає дійсності. Українські військові підкреслили, що місто продовжує перебувати під контролем Сил оборони України, а російські війська не змогли встановити над ним контроль.

    Також твердження Кремля не підтверджують дані аналітичного проєкту DeepState, який щоденно оновлює карту бойових дій на основі відкритих джерел та інформації з фронту. Згідно з картою, російські підрозділи продовжують перебувати на околицях міста та ведуть наступальні дії поблизу нього, однак про повну окупацію Костянтинівки не йдеться.

    На заяву Путіна відреагував і президент України Володимир Зеленський. Глава держави іронічно запропонував російському диктатору особисто приїхати до Костянтинівки та провести там двосторонню зустріч, якщо Кремль дійсно вважає місто окупованим.

    Президент зазначив, що якщо російські війська справді контролюють Костянтинівку, як стверджує Москва, то для Путіна не повинно існувати жодних перешкод для особистого візиту до міста та переговорів щодо завершення війни.

    “Якщо Костянтинівка зараз під контролем Росії, то, мабуть, у Путіна не буде проблеми там зі мною зустрітися і знайти дипломатичні рішення, щоб війну нарешті закінчити. Але все ж таки він фронт не перейде: правда дуже відрізняється від путінських слів”, – заявив Зеленський.

    Заява українського президента стала відповіддю не лише на слова Путіна, а й на спроби Кремля сформувати інформаційний ефект навколо ситуації на Донеччині.

    Втім уже наступного дня Кремль фактично відкинув пропозицію українського президента. Речник російського лідера Дмитро Пєсков повідомив, що Володимир Путін не має наміру зустрічатися із Зеленським у Костянтинівці.

    Натомість представник Кремля вкотре повторив традиційну позицію Москви про можливість переговорів лише на російських умовах і запропонував проводити потенційні контакти у Москві. При цьому він дав зрозуміти, що Росія не планує припиняти бойові дії та продовжуватиме військову кампанію.

    Костянтинівка є одним із найважливіших міст Донецької області, яке залишається під контролем України. Вона виконує роль великого логістичного центру для українського угруповання військ на Краматорському напрямку та забезпечує транспортне сполучення із Краматорськом, Дружківкою, Слов’янськом і низкою інших населених пунктів.

    Саме через стратегічне значення міста російська армія вже тривалий час намагається наблизитися до нього, регулярно здійснюючи авіаційні удари, артилерійські обстріли, застосовуючи керовані авіабомби та ударні безпілотники. Попри постійний тиск, українські військові продовжують утримувати оборону та відбивати атаки противника.

    Останніми тижнями російські війська активізували наступальні дії одразу на кількох напрямках Донеччини, прагнучи покращити свої тактичні позиції перед можливими новими наступальними операціями. Одним із головних напрямків залишається район Костянтинівки, який російське командування розглядає як важливий елемент подальшого просування вглиб контрольованої Україною частини Донеччини.

    На цьому тлі заява Міноборони РФ про можливе шестигодинне припинення вогню виглядає суперечливою, оскільки одночасно супроводжується твердженнями про повне захоплення міста, які офіційно спростовані українською стороною. Станом на сьогодні Генеральний штаб ЗСУ підтверджує, що Костянтинівка перебуває під контролем Сил оборони України, а бої на підступах до міста тривають.

  • Зеленський кинув виклик Путіну після його слів про Костянтинівку

    Зеленський кинув виклик Путіну після його слів про Костянтинівку

    Президент України Володимир Зеленський відреагував на заяву російського диктатора Володимира Путіна про нібито захоплення російськими військами міста Костянтинівка Донецької області. Глава держави запропонував очільнику Кремля особисто зустрітися у місті, якщо той справді переконаний, що населений пункт перебуває під контролем російської армії. Водночас президент наголосив, що слова Путіна не відповідають дійсності, а сама заява є черговою спробою дезінформувати світову спільноту щодо реальної ситуації на фронті.

    Про це Володимир Зеленський повідомив у своєму Telegram.

    Президент зазначив, що російський лідер зробив свою заяву напередодні Дня незалежності Сполучених Штатів Америки, намагаючись, за словами Зеленського, ввести в оману міжнародну спільноту, насамперед президента США Дональда Трампа, щодо реального перебігу бойових дій в Україні.

    За словами глави держави, інформація про нібито захоплення Костянтинівки є неправдивою, а місто продовжує перебувати під контролем українських військових.

    “Напередодні Дня незалежності Америки Путін вирішив збрехати світу і президенту США Дональду Трампу щодо ситуації на фронті. Його заява про начебто захоплення росіянами Костянтинівки не відповідає дійсності”, – заявив Зеленський.

    Президент також іронічно відповів на твердження Кремля, запропонувавши Путіну особисто приїхати до Костянтинівки.

    На думку Зеленського, якщо російський диктатор дійсно вважає, що місто контролюється військами РФ, то він без жодних перешкод міг би провести там зустріч із президентом України для пошуку шляхів завершення війни.

    “Якщо Костянтинівка зараз під контролем Росії, то, мабуть, у Путіна не буде проблеми там зі мною зустрітись і знайти дипломатичні рішення, щоб війну нарешті закінчити. Але все ж таки він фронт не перейде: правда дуже відрізняється від путінських слів”, – наголосив глава держави.

    Цими словами Зеленський фактично поставив під сумнів достовірність заяв російського керівництва щодо успіхів армії РФ та підкреслив, що Кремль продовжує використовувати інформаційні маніпуляції як один із інструментів ведення війни.

    Заява українського президента пролунала після виступу Володимира Путіна 3 липня, під час якого російський диктатор повідомив, що російські війська нібито встановили контроль над Костянтинівкою.

    Таке твердження одразу викликало сумніви, оскільки жодних підтверджень цієї інформації не з’явилося ні з боку незалежних аналітичних проєктів, ні з боку українського військового командування.

    Зокрема, дані аналітичного проєкту DeepState, який щоденно оновлює карту бойових дій на основі відкритих джерел, геолокаційних матеріалів та супутникових знімків, свідчать, що Костянтинівка не перебуває під російським контролем.

    Згідно з картою DeepState, російські війська продовжують вести наступальні дії поблизу міста та намагаються просунутися до нього, однак сам населений пункт залишається під контролем Сил оборони України.

    Незабаром після заяви Путіна інформацію офіційно спростував і Генеральний штаб Збройних сил України.

    У Генштабі наголосили, що повідомлення про окупацію Костянтинівки не відповідають дійсності, а українські підрозділи продовжують утримувати місто та вести оборонні бої на цьому напрямку.

    Українські військові зазначають, що ситуація залишається складною, однак контроль над містом не втрачений.

    Костянтинівка є одним із найважливіших населених пунктів на Донеччині, який виконує роль великого логістичного та транспортного вузла для української армії.

    Місто розташоване неподалік Краматорська, Дружківки, Часового Яру та інших ключових центрів української оборони в Донецькій області.

    Через Костянтинівку проходять важливі автомобільні дороги та залізничні маршрути, які використовуються для постачання військ, евакуації цивільного населення, доставки гуманітарної допомоги та забезпечення оборонних підрозділів.

    Саме тому російське командування вже тривалий час намагається просунутися до міста, розглядаючи його як одну з пріоритетних цілей літньої наступальної кампанії.

    Останніми місяцями Костянтинівка практично щодня зазнає ударів російської артилерії, авіації, керованих авіабомб та безпілотників.

    Під обстрілами регулярно опиняються житлові квартали, промислові підприємства, об’єкти критичної інфраструктури, медичні заклади, школи та адміністративні будівлі.

    Попри постійний тиск, місто продовжує функціонувати, а українські військові утримують свої позиції.

    Водночас українська влада неодноразово заявляла, що Кремль систематично використовує неправдиві повідомлення про нібито захоплення українських населених пунктів як елемент інформаційно-психологічних операцій.

    Подібні заяви нерідко з’являються ще до фактичного просування російських військ або взагалі не підтверджуються реальними змінами на лінії фронту.

    На думку української сторони, головною метою таких повідомлень є створення у російському суспільстві враження про успішний наступ армії РФ, підтримання мобілізаційних настроїв, а також спроба вплинути на позицію міжнародних партнерів України.

    Окремо в Києві звертають увагу на те, що подібні заяви часто збігаються з важливими міжнародними політичними подіями або контактами між Росією та західними державами.

    У цьому випадку Зеленський прямо пов’язав заяву Путіна із прагненням вплинути на сприйняття ситуації новою американською адміністрацією та особисто президентом США Дональдом Трампом.

    Президент України вже не вперше використовує публічні заяви для того, щоб продемонструвати розрив між офіційною риторикою Кремля та реальною ситуацією на полі бою.

    Запропонувавши Путіну особисто зустрітися у Костянтинівці, Зеленський фактично поставив під сумнів достовірність слів російського президента та наголосив, що той не зможе підтвердити свої заяви на практиці.

    На тлі триваючих бойових дій на сході України Костянтинівка залишається одним із ключових рубежів української оборони, а її утримання має важливе значення для стабільності всієї лінії фронту на Донеччині. Саме тому будь-які заяви про зміну контролю над містом викликають значний міжнародний резонанс і ретельно перевіряються як українською стороною, так і незалежними аналітиками, які відстежують перебіг війни.

  • Путін видав чергову порцію пропаганди: незалежні аналітики спростували майже все

    Путін видав чергову порцію пропаганди: незалежні аналітики спростували майже все

    Путін вкотре спробував переконати росіян та міжнародну аудиторію у тому, що Росія нібито впевнено рухається до досягнення своїх цілей у війні проти України. Під час наради, присвяченої так званому розвитку окупованих територій України, російський диктатор заявив, що війська РФ продовжують наступ на всіх напрямках, а удари України по російській території не здатні вплинути на ситуацію на фронті.

    Втім, аналіз відкритих джерел, оцінки незалежних експертів та дані міжнародних аналітичних центрів свідчать про зовсім іншу картину. Більше того, останні місяці стали одними з найскладніших для російських військ з точки зору темпів просування та досягнення поставлених Кремлем цілей.

    Володимир Путін під час наради заявив, що російська армія нібито просувається вперед на всіх ділянках фронту, а українська сторона через неможливість стримати наступ Росії буцімто вдається до “терористичних методів”. Такі заяви вже давно стали частиною офіційної риторики Кремля, який намагається створити враження невідворотної російської перемоги.

    Однак незалежні аналітики звертають увагу на те, що реальні результати бойових дій не підтверджують подібного оптимізму. Інститут вивчення війни (ISW) наголошує, що темпи просування російських військ систематично знижуються ще з листопада 2025 року. Більше того, у квітні та травні 2026 року російські сили зазнали чистих територіальних втрат на окремих напрямках, що є вкрай рідкісним явищем для Кремля після завершення українського контрнаступу 2023 року.

    Аналітики також зазначають, що російське військове командування регулярно подає керівництву країни надто оптимістичну інформацію про ситуацію на фронті. Це формує у Путіна викривлене уявлення про реальний стан справ і підштовхує його до висування дедалі амбітніших та менш реалістичних вимог щодо продовження війни.

    Окрему увагу експерти звертають на те, що російська влада продовжує ігнорувати результати українських ударів по військовій та логістичній інфраструктурі РФ. За останні місяці Україна значно розширила кампанію далекобійних ударів по складах боєприпасів, паливних базах, мостах, залізничних вузлах та об’єктах військової логістики. Саме такі атаки дедалі частіше створюють труднощі для забезпечення російських військ на фронті.

    Особливо відчутними стали удари по транспортних маршрутах, які пов’язують окупований Крим із захопленими територіями півдня України. Експерти зазначають, що руйнування логістичних ланцюгів не завжди одразу відображається на лінії фронту, проте поступово послаблює здатність Росії проводити масштабні наступальні операції.

    Водночас заяви Путіна про безрезультатність українських атак суперечать і реакції самої Росії. Останніми місяцями Кремль активно посилює систему протиповітряної оборони навколо стратегічних об’єктів та перекидає додаткові ресурси для захисту внутрішніх регіонів країни. Це свідчить про те, що українські удари створюють реальні ризики для російської військової інфраструктури.

    Показовим є і той факт, що на тлі заяв про успішний наступ Кремль продовжує нарощувати чисельність своїх збройних сил. Російська влада офіційно збільшила штатну чисельність армії до 1,5 мільйона військовослужбовців. Таке рішення багато експертів розглядають як непряме визнання нестачі особового складу та великих втрат, яких зазнала Росія за час повномасштабної війни.

    Аналітики також звертають увагу на інформаційний аспект ситуації. На їхню думку, Кремль дедалі більше залежить від створення образу успішної війни для внутрішньої аудиторії. Саме тому російська пропаганда регулярно повідомляє про нібито стратегічні прориви, навіть коли незалежні дані свідчать про протилежне.

    У попередніх звітах ISW вже неодноразово фіксувалося, що заявлені Кремлем масштаби просування російських військ суттєво перевищували фактичні результати на полі бою. Аналітики вказували на розбіжності між офіційними заявами Москви та реальною ситуацією на фронті.

    Окремі експерти наголошують, що нинішня ситуація дедалі більше нагадує історичні приклади, коли політичне керівництво отримувало викривлену інформацію від військового командування та ухвалювало рішення на основі завищених оцінок власних успіхів. У довгостроковій перспективі це може стати серйозною проблемою для Кремля.

    На цьому тлі Україна продовжує робити ставку на виснаження російської військової машини, розвиток безпілотних технологій та удари по тилових об’єктах противника. Саме ці фактори дедалі частіше згадуються західними аналітиками як такі, що здатні суттєво впливати на перебіг війни.

    Попри чергові заяви Путіна про успіхи та наближення досягнення цілей так званої “спеціальної військової операції”, незалежні оцінки свідчать про інше. Темпи російського просування сповільнюються, втрати залишаються високими, а українські удари по логістиці та військових об’єктах дедалі сильніше впливають на можливості армії РФ. Саме тому між офіційною риторикою Кремля та реальною ситуацією на полі бою продовжує зростати розрив, який стає дедалі важче приховувати навіть російській пропаганді.

  • Російський наступ захлинувся? У травні окупанти захопили лише 14 км², попри рекордну кількість штурмів — DeepState

    Російський наступ захлинувся? У травні окупанти захопили лише 14 км², попри рекордну кількість штурмів — DeepState

    У травні 2026 року російська армія продемонструвала найнижчі темпи територіального просування за останні три роки повномасштабної війни. За даними аналітичного проєкту DeepState, за місяць окупаційним військам вдалося просунутися лише на 14 квадратних кілометрів української території. При цьому кількість штурмових дій з боку РФ залишалася надзвичайно високою, що свідчить про значне зниження ефективності наступальних операцій російської армії.

    Аналітики наголошують, що травень став одним із найменш результативних місяців для російських військ із другої половини 2023 року. За попередніми оцінками, загальна площа територій, які могли перейти під контроль противника, становить близько 14 км². Водночас у DeepState застерігають, що через особливості оновлення карти та затримки у фіксації змін на лінії фронту остаточні цифри можуть бути дещо скориговані.

    Особливу увагу експерти звертають на те, що низькі результати були зафіксовані на тлі рекордної активності російських військ. За підрахунками аналітиків, протягом травня на фронті відбулося понад 7 тисяч штурмових дій, що приблизно на 37,5% більше порівняно з попередніми місяцями. Тобто Росія фактично збільшила інтенсивність наступу, але не змогла перетворити кількість атак на реальні територіальні здобутки.

    Військові оглядачі пояснюють таку ситуацію кількома факторами. Насамперед українські Сили оборони суттєво вдосконалили систему виявлення та знищення штурмових груп противника за допомогою безпілотників. Значну роль відіграє розвиток дронових підрозділів, які забезпечують постійний контроль над полем бою та ускладнюють приховане пересування російських військ.

    Останні місяці російська армія дедалі частіше використовує тактику малих штурмових груп. Якщо раніше атаки здійснювалися за підтримки бронетехніки та значних піхотних підрозділів, то нині окупанти нерідко намагаються просуватися групами по кілька осіб або навіть поодинці. Така тактика покликана знизити втрати від ударів українських дронів та артилерії, однак водночас значно зменшує ефективність наступальних дій.

    За оцінками військових експертів, російське командування також продовжує використовувати інфільтраційну тактику, коли невеликі групи військових намагаються непомітно проникнути в тил українських позицій або закріпитися в посадках і зруйнованих будівлях. Однак українські підрозділи значно покращили виявлення таких спроб, що не дозволяє противнику розвивати локальні успіхи.

    Додатковим фактором стала висока інтенсивність ударів по російській логістиці. Українські безпілотники та далекобійні засоби ураження регулярно атакують склади боєприпасів, командні пункти та маршрути постачання окупаційних військ. Це змушує російське командування витрачати дедалі більше ресурсів на забезпечення фронту та ускладнює проведення масштабних наступальних операцій.

    Попри загальне уповільнення просування, окремі ділянки фронту залишаються надзвичайно напруженими. Зокрема, складна ситуація зберігається в районі Костянтинівки на Донеччині. Російські війська продовжують активно застосовувати керовані авіабомби, артилерію та ударні безпілотники для руйнування міської інфраструктури та тиску на українську оборону.

    Аналітики наголошують, що низькі темпи окупації не означають зменшення загрози. Навпаки, Росія продовжує концентрувати значні сили на кількох напрямках і намагається компенсувати відсутність проривів інтенсивними обстрілами українських міст та сіл поблизу лінії фронту.

    Водночас травнева статистика підтверджує тенденцію, яку українські та західні військові аналітики фіксують уже кілька місяців. Попри чисельну перевагу в живій силі та значні ресурси, російська армія дедалі частіше стикається з проблемою виснаження наступального потенціалу. Для захоплення навіть невеликих територій противник змушений витрачати значну кількість особового складу, техніки та боєприпасів.

    На думку експертів, якщо нинішня динаміка збережеться й надалі, Росії буде дедалі складніше досягати суттєвих результатів на полі бою. Однак остаточні висновки щодо ситуації на фронті можна буде зробити лише після аналізу даних за червень та літню кампанію загалом, адже саме цей період традиційно вважається найбільш активним для проведення наступальних операцій.

  • Росія поставила дедлайн до 30 травня: окупанти готують новий ривок до Краматорська — що кажуть у ЗСУ

    Росія поставила дедлайн до 30 травня: окупанти готують новий ривок до Краматорська — що кажуть у ЗСУ

    Російські війська готують нову хвилю штурмів на Краматорському напрямку та, за даними української розвідки, отримали завдання вийти на околиці Краматорськ до 30 травня. Про це повідомила речниця 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади Ольга Косенко в ефірі “Армія – Медіа Сил оборони України”.

    За її словами, нині активність окупантів на цьому напрямку тимчасово знизилася, однак це не означає послаблення загрози. Росіяни використовують паузу для накопичення техніки, перекидання резервів та підсилення своїх підрозділів.

    Зокрема, у зоні відповідальності 56-ї бригади ворог намагається посилити угруповання двома новими батальйонами. Основний тиск, за попередніми даними, очікується в районах населених пунктів Майське та Віролюбівка.

    «Крім накопичення важкої техніки, ворог намагається підсилити свої підрозділи двома свіжими батальйонами», — повідомила Косенко.

    Водночас у ЗСУ ставляться до планів Росії скептично. Українські військові наголошують, що подібні “дедлайни” російське командування встановлює регулярно, однак реальна ситуація на полі бою часто не відповідає гучним заявам Кремля.

    «Скоріше за все, усе закінчиться як завжди: командування на місцях відзвітує про “успіхи”, яких фактично не буде», — зазначила речниця.

    Паралельно російська армія змінює тактику ведення наступу. Військовослужбовець Сил територіальної оборони ЗСУ Олександр Мусієнко заявив, що РФ фактично розгорнула масштабний весняно-літній наступ одразу на кількох напрямках фронту.

    За його словами, головна мета противника — постійно виснажувати українську оборону ударами по різних ділянках, змушуючи ЗСУ тримати резерви у напрузі та шукати слабкі місця для прориву.

    Особливий акцент окупанти зараз роблять на масовому використанні дронів та керованих авіабомб (КАБів), поєднуючи їх із піхотними штурмами та атаками десантних підрозділів.

    «Противник намагається збільшувати кількість дронів і КАБів та поєднувати це зі штурмами піхоти і десантників», — пояснив Мусієнко.

    На тлі так званого “перемир’я” російські війська також активно проводять ротації та підтягують резерви. Раніше речник ОСУВ “Хортиця” Віктор Трегубов повідомляв, що росіяни використовують тимчасове зниження інтенсивності боїв для відновлення наступального потенціалу.

    Тим часом аналітики DeepState фіксують активізацію ворога на Покровському напрямку, де російським силам вдалося розширити зону контролю поблизу Новоолександрівки.

    Напруженою залишається ситуація і на Слов’янсько-Лиманському напрямку, де окупанти намагаються “розхитати” українську оборону та створити умови для подальшого просування.

    Водночас українське командування наголошує, що всі дії противника перебувають під контролем Сил оборони, а російські спроби прориву супроводжуються значними втратами живої сили та техніки.