Golosnovinua.com

Позначка: Defense Express

  • Іран погрожує Україні балістикою: які ракети можуть долетіти та чи здатна ППО їх зупинити

    Іран погрожує Україні балістикою: які ракети можуть долетіти та чи здатна ППО їх зупинити

    Після різких заяв Тегерана на адресу України та погроз «відповісти» за удар по судну в Каспійському морі військові аналітики знову оцінили можливості іранського ракетного арсеналу. За їхніми висновками, частина балістичних ракет середньої дальності, що перебувають на озброєнні Ірану, теоретично здатна досягти території України безпосередньо з пускових позицій у самому Ірані. Найбільшу загрозу становлять ракети сімейств Ghadr, Emad, Sejjil та Khorramshahr, дальність польоту яких становить від близько 2 000 до 4 000 кілометрів.

    Обговорення цієї теми активізувалося після різкого загострення відносин між Києвом і Тегераном. Іран звинуватив Україну в ударі по іранському комерційному судну в Каспійському морі, заявивши, що атака «не залишиться без відповіді». Міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі назвав інцидент порушенням міжнародного права, а окремі представники іранської влади та провладні медіа відкрито пригрозили Україні застосуванням балістичних ракет.

    Які ракети Іран може використати

    За оцінками Defense Express, Іран має кілька типів балістичних ракет середньої дальності, здатних уражати цілі далеко за межами Близького Сходу.

    До них належать:

    • Ghadr — дальність польоту до близько 2 000 км;
    • Emad — модернізована ракета із заявленою дальністю до 2 000 км;
    • Sejjil — твердопаливна балістична ракета із дальністю близько 2 000 км;
    • Khorramshahr — найпотужніша ракета цього класу, для якої в різних оцінках вказують дальність до 4 000 км.

    Саме Khorramshahr вважається найбільш небезпечною для України. За даними аналітиків, її дальність дозволяє запускати ракету безпосередньо з території Ірану без необхідності наближати пускові установки до українських кордонів. Залежно від місця запуску потенційно під загрозою можуть опинитися різні українські міста.

    Чому Khorramshahr викликає найбільше занепокоєння

    Окрему увагу експерти приділяють бойовій частині ракети Khorramshahr.

    За інформацією Defense Express, Іран уже демонстрував варіант цієї ракети з касетною бойовою частиною, яка після входження в атмосферу розділяється на десятки окремих суббоєприпасів. Саме подібна конфігурація значно ускладнює роботу систем протиракетної оборони, адже після розділення необхідно перехоплювати не одну ціль, а велику кількість окремих бойових елементів.

    Чи впорається українська ППО

    Фахівці наголошують, що питання перехоплення іранських балістичних ракет середньої дальності є одним із найскладніших.

    Попри те, що комплекси Patriot вже неодноразово доводили свою ефективність проти російських балістичних ракет, їхні можливості щодо окремих типів ракет середньої дальності залишаються обмеженими. Результат перехоплення залежить від швидкості цілі, висоти польоту, траєкторії та здатності бойового блоку маневрувати.

    Аналітики зазначають, що для максимально ефективної протидії подібним загрозам необхідні спеціалізовані системи стратегічної протиракетної оборони.

    Йдеться насамперед про:

    • американську систему THAAD;
    • ізраїльські комплекси Arrow-2 та Arrow-3;
    • американські морські ракети-перехоплювачі SM-3.

    Саме такі системи використовувалися США та Ізраїлем під час відбиття масштабних атак Ірану на ізраїльську територію.

    Чи зберіг Іран достатній запас ракет

    Водночас експерти звертають увагу, що потенціал іранського ракетного арсеналу вже суттєво скоротився.

    Під час нещодавнього протистояння з Ізраїлем Тегеран використав значну кількість балістичних ракет середньої дальності. Крім того, Ізраїль і США завдали серії ударів по пускових установках, виробничих підприємствах, складах та інших об’єктах ракетної програми Ірану в межах операції Epic Fury. Це, на думку аналітиків, помітно знизило можливості країни щодо масованого застосування такого озброєння.

    Чому тема знову стала актуальною

    Нова хвиля обговорень виникла після того, як Іран звинуватив Україну в атаці на комерційне судно в Каспійському морі. За твердженням Тегерана, внаслідок удару загинув один моряк, ще кілька людей дістали поранення. Українська сторона заявила, що уразила судна, які використовувалися для перевезення військових вантажів, пов’язаних з Іраном. Після цього іранське керівництво пригрозило відповіддю, а окремі представники влади заявили, що територія України перебуває в зоні досяжності іранських балістичних ракет.

    Попри ці погрози, військові експерти закликають не робити поспішних висновків. Теоретична дальність польоту ракет ще не означає неминучість їхнього застосування, адже рішення про удар залежить не лише від технічних можливостей, а й від політичних, військових та міжнародних наслідків такого кроку. Водночас сама поява подібних заяв свідчить про ризик подальшої ескалації та актуалізує питання посилення української системи протиракетної оборони.

  • “Не лише Mirage”: посол Франції натякнув на швидке прибуття Rafale в Україну — що стоїть за гучною заявою

    “Не лише Mirage”: посол Франції натякнув на швидке прибуття Rafale в Україну — що стоїть за гучною заявою

    Україна може отримати не лише французькі винищувачі Mirage 2000-5, а й багатоцільові бойові літаки Rafale. Таку заяву зробив посол Франції у Швеції Тьєррі Карльє, коментуючи майбутні поставки шведських винищувачів Gripen для українських Повітряних сил. Його слова вже викликали широкий резонанс серед військових аналітиків та західних медіа, адже раніше офіційного підтвердження щодо передачі Rafale Україні не було.

    У своєму дописі в соцмережі X французький дипломат привітав Україну та Швецію із просуванням угоди щодо винищувачів Gripen і написав, що разом із Mirage 2000-5 та Rafale, які «також скоро прибудуть», українські Повітряні сили зможуть зміцнити свої можливості в небі. Саме фраза про Rafale стала головною сенсацією заяви, оскільки до цього Париж офіційно повідомляв лише про передачу літаків Mirage 2000-5.

    На тлі цього повідомлення експерти почали аналізувати, чи справді Франція готова передати Україні один із найсучасніших винищувачів Європи. Видання Defense Express, на яке посилаються міжнародні ЗМІ, звертає увагу, що наразі немає жодних офіційних рішень Парижа щодо передачі Rafale. Водночас сам факт згадки цих літаків французьким дипломатом свідчить про те, що така тема вже перебуває у політичному та військовому порядку денному.

    Наразі більш реалістичним виглядає сценарій із подальшим постачанням Mirage 2000-5. Франція ще у 2024 році оголосила про передачу Україні цих винищувачів, а перші літаки були доставлені на початку 2025 року після модернізації та підготовки українських пілотів. За даними західних джерел, літаки отримали можливість використовувати ракети MICA, крилаті ракети SCALP-EG та авіабомби AASM Hammer, що значно розширило їхні бойові можливості.

    Французькі Mirage уже брали участь у відбитті російських повітряних атак. Повідомлялося, що ці літаки використовувалися для перехоплення крилатих ракет та ударних безпілотників під час масованих обстрілів території України. Західні оглядачі називають це важливим кроком у посиленні української системи протиповітряної оборони, адже винищувачі дозволяють знищувати цілі ще до їхнього входження у зону роботи наземних комплексів ППО.

    Окрему увагу зараз привертає шведська програма передачі Gripen. Наприкінці травня Україна та Швеція оголосили про просування домовленостей щодо постачання 20 нових винищувачів Gripen E/F та 16 уживаних літаків версії Gripen C/D. Перші борти можуть надійти вже взимку, а нові машини планується передавати поступово до 2030 року.

    У Міністерстві оборони України неодноразово наголошували, що Gripen можуть стати особливо небезпечними для російської фронтової авіації завдяки використанню ракет великої дальності Meteor. Ці ракети здатні вражати цілі на дистанціях понад 200 кілометрів, що створює додаткову загрозу для російських літаків Су-34 та інших носіїв керованих авіабомб.

    Щодо Rafale ситуація набагато складніша. Цей літак вважається флагманом французької бойової авіації та одним із найсучасніших багатоцільових винищувачів у світі. Його активно використовують Повітряно-космічні сили Франції, а також армії Індії, Єгипту, Греції, Хорватії та низки інших держав. Rafale здатний виконувати широкий спектр завдань — від завоювання переваги у повітрі до нанесення високоточних ударів по наземних цілях.

    Проте саме через високу цінність цих літаків швидка передача Україні виглядає малоймовірною. За даними західних аналітиків, виробник Dassault Aviation має значний портфель міжнародних замовлень, а темпи виробництва не дозволяють оперативно виготовити нові літаки для Києва. Навіть у разі підписання великого контракту перші нові Rafale могли б з’явитися в Україні лише у наступному десятилітті.

    Єдиним реалістичним варіантом швидкої передачі Rafale експерти називають постачання вживаних літаків зі складу французьких Повітряно-космічних сил. Однак це означало б скорочення власного авіапарку Франції, що є чутливим питанням для Парижа. За оцінками французьких військових, країні самій необхідно збільшувати кількість бойових літаків на тлі зростання загроз у Європі та світі.

    Водночас історія з Mirage показує, що французька позиція може змінюватися. Ще кілька років тому Париж категорично заперечував можливість передачі Україні цих винищувачів та підготовки українських пілотів. Проте згодом Франція не лише погодилася на передачу літаків, а й фактично стала одним із ключових авіаційних партнерів України. Саме тому слова французького посла про Rafale багато експертів сприймають як потенційний сигнал щодо майбутнього розвитку військової співпраці між Києвом та Парижем.

    Поки що офіційного рішення про передачу Rafale немає. Однак на фоні майбутнього надходження Gripen, уже поставлених F-16 та Mirage 2000-5, українська бойова авіація поступово переходить на стандарти НАТО та отримує дедалі ширший набір сучасних західних платформ. Якщо ж французькі Rafale справді з’являться в українському небі, це може стати одним із найгучніших оборонних рішень Європи за весь час повномасштабної війни.

  • КамАЗи-зебри на фронті: росіяни вигадали дивний захист від українських дронів, але експерти побачили проблему

    КамАЗи-зебри на фронті: росіяни вигадали дивний захист від українських дронів, але експерти побачили проблему

    Російська армія продовжує шукати способи захистити свою техніку від українських безпілотників, які дедалі ефективніше знищують логістику окупантів на фронті та в глибокому тилу. Цього разу в мережі з’явилися фото російських військових вантажівок, пофарбованих у дивний чорно-білий смугастий камуфляж, що нагадує забарвлення зебри. За версією військових аналітиків, окупанти намагаються адаптувати стару військову технологію часів Першої світової війни для боротьби з сучасними українськими дронами, однак експерти переконані: така ідея майже не має практичного сенсу.

    Фото: ЦАПЛІЄНКО_UKRAINE FIGHTS

    Перші фотографії незвичної техніки опублікував український моніторинговий паблік Exilenova+, який регулярно відстежує пересування та стан російської техніки на окупованих територіях. На знімках видно вантажний КамАЗ, кузов і навіть колеса якого вкриті контрастними чорними та білими смугами. Саме через це користувачі соцмереж одразу охрестили машину «КамАЗом-зеброю».

    Аналітики Defense Express вважають, що росіяни намагалися відтворити так званий «сліпучий камуфляж» або dazzle camouflage — систему маскування, яку активно використовували під час Першої світової війни для військових кораблів Великої Британії, США та інших держав. На відміну від традиційного камуфляжу, який має приховувати об’єкт від спостереження, сліпучий камуфляж був створений для іншої мети — спотворювати контури цілі та ускладнювати визначення її швидкості, напрямку руху й відстані до неї за допомогою оптичних приладів.

    Фото: ЦАПЛІЄНКО_UKRAINE FIGHTS

    У той час кораблі розфарбовували складними асиметричними геометричними фігурами різних кольорів. Такі візерунки створювали візуальну ілюзію та збивали з пантелику екіпажі ворожих кораблів і підводних човнів, які визначали параметри цілі через оптичні далекоміри. Через незвичне поєднання ліній і кольорів противнику було важче правильно розрахувати траєкторію артилерійського чи торпедного удару.

    Однак уже після Першої світової війни ефективність такого маскування почали ставити під сумнів. У Другу світову війну розвиток радарів фактично зробив оптичні камуфляжі застарілими. Спроби використовувати подібні принципи на літаках також не дали помітного результату. Саме тому сьогодні більшість військових експертів сприймає появу російських «зебр» скоріше як прояв пошуку будь-яких рішень на тлі серйозних проблем із захистом логістики від українських безпілотників.

    Фото: ЦАПЛІЄНКО_UKRAINE FIGHTS

    У Defense Express наголошують, що сучасні FPV-дрони та безпілотники із системами машинного зору працюють за зовсім іншими принципами, ніж оптичні далекоміри сторічної давності. Алгоритми штучного інтелекту аналізують форму об’єкта, теплові сигнатури, контури, рух та інші параметри. Тому чорно-білі смуги навряд чи здатні серйозно вплинути на точність наведення дронів. Особливо якщо оператор використовує тепловізійну камеру, яка фактично ігнорує зовнішнє фарбування техніки.

    «Поява такого КамАЗа-зебри у прицілі українського оператора дрона може викликати хіба що психологічний ефект. А може навіть залишитися непоміченою, якщо використовується тепловізійне наведення», — пояснюють аналітики.

    Водночас сама поява таких експериментів свідчить про зростання проблем російської логістики. За останні місяці українські сили значно наростили використання дронів середньої дальності, які регулярно атакують військові колони, склади, командні пункти та транспортні маршрути окупантів. Особливо складною ситуація стала на півдні України. Українські безпілотники дедалі частіше працюють по трасі Р-280 «Новоросія», яка з’єднує Ростовську область РФ з окупованими територіями Запорізької та Херсонської областей і далі веде до Криму. Саме цей маршрут вважається головною артерією так званого сухопутного коридору до півострова.

    Через постійні удари українських дронів окупаційна влада вже змушена обмежувати рух вантажного транспорту окремими ділянками окупованої Херсонщини. Раніше Головне управління розвідки Міністерства оборони України також оприлюднило кадри ураження російської логістики на маршрутах між окупованим Кримом і Донецькою областю. За оцінками експертів, саме постійні атаки безпілотників дедалі більше ускладнюють постачання російських військ на фронті.

    Додатково привертає увагу ще одна деталь. За інформацією Exilenova+, російським підрозділам рекомендують не лише перефарбовувати техніку у «нейтральні кольори», а й наносити символіку різних цивільних або громадських організацій, щоб ускладнити ідентифікацію військових машин. Також екіпажам радять частіше пересуватися в негоду, використовувати другорядні дороги та призначати окремих спостерігачів для контролю повітряної обстановки.

    На думку аналітиків, усе це демонструє, наскільки серйозною загрозою для російської армії стали українські безпілотні системи. Якщо ще два роки тому основний акцент робився на артилерії та ракетних ударах, то зараз саме дрони дедалі частіше визначають ситуацію на полі бою та впливають на можливості постачання військ.

    Фото: ЦАПЛІЄНКО_UKRAINE FIGHTS

    Поки що незрозуміло, чи стане «зебровий камуфляж» масовим явищем у російській армії. Однак уже зараз військові експерти називають цей підхід радше інформаційним курйозом, ніж реальною технологією захисту. На тлі розвитку українських FPV-дронів, автоматизованих систем наведення та тепловізійного спостереження спроби повернутися до принципів маскування часів Першої світової виглядають радше як ознака пошуку відчаєм будь-яких рішень для збереження техніки на фронті.

  • РФ могла почати виробництво “Орєшніка”, але ракет у запасі мало

    РФ могла почати виробництво “Орєшніка”, але ракет у запасі мало

    Росія, ймовірно, розпочала малосерійне виробництво балістичних ракет середньої дальності типу “Орєшнік”, однак навіть за таких умов їхня загальна кількість у російському арсеналі залишається вкрай обмеженою. Про це повідомляє Defense Express, посилаючись на аналіз динаміки застосування цієї зброї, дані українських спецслужб та оцінки міжнародних експертів.

    Аналітики звертають увагу, що одним із ключових індикаторів можливого переходу до серійного або напівсерійного виробництва є скорочення інтервалів між бойовим застосуванням ракети. Якщо між першими двома ударами, які пов’язують із застосуванням “Орєшніка” по Дніпру та Львову, минуло приблизно 13,5 місяців, то між другим і третім випадком використання — зокрема ударом по Білій Церкві в ніч на 24 травня — цей проміжок скоротився до близько 4,5 місяців. Така різниця, на думку експертів, може свідчити про поступове налагодження виробничого циклу або накопичення певного мінімального запасу ракет, який дозволяє частіше їх застосовувати.

    У матеріалі підкреслюється, що подібна динаміка узгоджується з раніше озвученими оцінками українських спецслужб щодо перспектив виробництва цього типу озброєння. Зокрема, ще у жовтні 2025 року під час закритого брифінгу за участю керівництва держави та розвідувальних структур повідомлялося, що Росія може планувати виготовлення до шести ракет “Орєшнік” у 2026 році. Згодом, у січні 2026 року, перший заступник голови Служби зовнішньої розвідки Олег Луговський заявив, що на той момент Росія могла мати лише 3–4 такі ракети, але водночас розглядала запуск малосерійного виробництва з орієнтовним темпом близько п’яти одиниць на рік і потенційно більше у разі нарощування потужностей.

    Окремо вказується, що дані Головного управління розвідки Міноборони України станом на квітень 2026 року оцінювали загальний запас “Орєшників” у Росії до 10 одиниць. Водночас експерти наголошують, що така формула “до 10” означає верхню межу оцінки, а не точну кількість, і реальний арсенал може бути меншим. У цьому контексті аналітики підкреслюють, що навіть за найоптимістичніших для Росії підрахунків мова не йде про масовий арсенал, а радше про обмежену кількість одиниць високотехнологічної зброї.

    За оцінками оборонних фахівців, поточний темп виробництва може становити приблизно одну ракету кожні 2–2,5 місяці. Це означає, що навіть за умови запуску малосерійного виробництва на початку року Росія фізично не могла накопичити великий запас таких ракет і, ймовірно, виготовила лише кілька додаткових одиниць у межах обмеженого виробничого циклу. Відповідно, навіть за наявності серійного складання, мова йде не про масштабне озброєння армії, а про точкове поповнення арсеналу.

    Аналітики також звертають увагу, що попри можливе нарощування виробництва, “Орєшнік” залишається дорогим і технологічно складним типом озброєння, який не може швидко масштабуватися до великих обсягів. Це обмежує його роль у війні і робить радше інструментом демонстративного або епізодичного застосування, ніж масової ракетної системи.

    Окрему увагу дослідники приділяють еволюції застосування цієї ракети. Вони зазначають, що кожне її використання супроводжується значним часовим розривом і не демонструє ознак регулярних ударів, характерних для масових ракетних систем. Це може свідчити як про обмежені виробничі можливості, так і про складність підготовки та використання цього типу озброєння.

    Нагадаємо, у ніч на 24 травня Росія здійснила масштабну комбіновану атаку по території України із застосуванням ракет різних типів і безпілотників, основною ціллю якої став Київ. За даними української сторони, під час удару була застосована балістична ракета середньої дальності РС-26 “Рубіж”, яка в інформаційному просторі також фігурує під назвою “Орєшнік”. Запуск здійснювався з полігону Капустін Яр, а влучання зафіксували в районі Білої Церкви на Київщині, що стало частиною масштабної ракетно-дронової атаки по Україні.

  • Patriot залишається безальтернативним для ППО України

    Patriot залишається безальтернативним для ППО України

    Наразі Україна не має альтернативи зенітно-ракетним комплексам Patriot, які залишаються ключовим елементом протиповітряної оборони, зокрема для перехоплення балістичних ракет. Про це заявив головний редактор порталу Defense Express Олег Катков в етері телеканалу Суспільне.

    Коментуючи питання можливого скорочення постачання ракет до цих систем, експерт зазначив, що більшість боєприпасів закуповуються європейськими партнерами у США. За його словами, для Сполучених Штатів це комерційний процес, оскільки ракети продаються за встановленими виробником цінами.

    Катков підкреслив, що Patriot наразі є єдиними комплексами, які Україна має у достатній кількості і які демонструють стабільну ефективність у перехопленні балістичних цілей. За його оцінкою, на озброєнні перебуває до десяти таких систем.

    Водночас Україна має лише до двох комплексів SAMP/T, які, за словами аналітика, показують значно нижчу ефективність у боротьбі з балістичними ракетами.

    Експерт також звернув увагу на те, що українська сторона давно наголошує на потребі саме в системах рівня Patriot. При цьому інші варіанти, зокрема SAMP/T, не розглядаються як повноцінна заміна.

    Ситуацію ускладнює й те, що інші країни, які мають технології для створення систем протиракетної оборони, не постачають їх Україні. Зокрема, йдеться про Ізраїль та Південну Корею.

    За словами Каткова, Ізраїль не лише не продає Україні свої комплекси, такі як «Праща Давида» чи Barak MX, а й обмежує можливість реекспорту власного озброєння іншими державами.

    Південна Корея, яка має комплекс KM-SAM II, також не погодилася на постачання Україні, попри відповідні запити. Хоча цей комплекс, за словами експерта, продемонстрував здатність перехоплювати балістичні цілі.

    У підсумку аналітик наголосив, що через обмежену кількість доступних технологій і політичні фактори альтернативи системам Patriot для України на даний момент не існує.

  • Росія не може запускати по 500 “шахедів” щодня — Defense Express

    Росія не може запускати по 500 “шахедів” щодня — Defense Express

    Поширені в інформаційному просторі заяви про здатність Росії запускати по 500 чи навіть 1000 дронів-камікадзе щодня — не більше ніж гіпербола. Реальність набагато приземленіша. Про це в ефірі “Radio NV” заявив головний редактор Defense Express Олег Катков.

    За його словами, на кінець весни та початок літа ГУР оцінювало добову потужність виробництва “шахедів” на рівні 90 одиниць. Сьогодні ця цифра, ймовірно, не перевищує 100.

    “Якщо ти виробляєш 100 “шахедів” на добу, як ти можеш запускати 500 щодня? Хтось, хто говорить про тисячі дронів уже завтра — або не дружить із математикою, або має на увазі якесь дуже далеке “завтра”, — заявив Катков.

    Україна, за словами аналітика, веде активну роботу з нейтралізації російського потенціалу з виробництва БПЛА. Останнім прикладом став удар дронами-камікадзе типу “Люті” по заводу “Купол” в Іжевську, де було уражено два виробничі цехи, один із них — прямим попаданням в цехове вікно.

    “При методичних ударах російські підприємства просто не зможуть підтримувати поточний темп виробництва. І якщо ми їх не зупинимо повністю, то точно змусимо гальмувати темпи”, — додав Катков.

    Фахівець із радіоелектронної боротьби Сергій “Флеш” Бескрестнов повідомив, що Росія дійсно будує новий завод із виробництва “шахедів”, однак навіть у перспективі йдеться лише про 700–800 дронів на рік. Це менше ніж 70 одиниць на місяць — зовсім не масштаби масового терору, як про це часто заявляється в пропагандистських наративах.

    Крім того, Україна вже активно працює над дронами-перехоплювачами, здатними вражати “шахеди” ще в повітрі. Водночас, як зазначає Бескрестнов, Росія вже шукає засоби протидії цій новій українській технології — і тому технологічне протистояння лише загострюється.

    Масовані атаки дронами — це не лише зброя, але й елемент психологічної війни. Гіперболізовані цифри, як-от “тисяча дронів завтра”, грають на емоціях і створюють паніку. Однак факти та аналітика демонструють: російська дронова програма має межі. І Україна вже б’є по них — цілеспрямовано і з результатом.