Golosnovinua.com

Позначка: дефіцит кадрів

  • До 170 тисяч гривень на місяць: українські роботодавці відкрили понад 242 тисячі вакансій, а дефіцит кадрів штовхає зарплати вгору

    До 170 тисяч гривень на місяць: українські роботодавці відкрили понад 242 тисячі вакансій, а дефіцит кадрів штовхає зарплати вгору

    Український ринок праці продовжує відновлюватися, попри війну та гострий дефіцит робочої сили. За перші шість місяців 2026 року роботодавці подали до Державної служби зайнятості понад 242 тисячі вакансій, що майже на 5% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Одночасно зростає і кількість компаній, які шукають працівників: із січня по червень із державною службою співпрацювали майже 76 тисяч роботодавців, що на 6,2% більше, ніж торік. Найбільшу активність демонструє Львівська область, а окремі роботодавці вже готові пропонувати цивільним спеціалістам зарплату до 170 тисяч гривень на місяць.

    За інформацією Державної служби зайнятості, протягом першого півріччя її послугами скористалися майже 390 тисяч громадян. Із них близько 220 тисяч отримали статус безробітного, а майже 194 тисячі вже знайшли нову роботу за сприяння служби. Загальний рівень укомплектування вакансій зріс до 54,5%, що також свідчить про поступове пожвавлення ринку праці.

    Водночас головною проблемою для українських компаній залишається нестача персоналу. Через мобілізацію, міграцію населення, демографічні втрати та структурні зміни економіки підприємствам дедалі важче знайти працівників навіть на традиційно популярні спеціальності. Саме кадровий дефіцит став одним із головних чинників зростання зарплат.

    Найактивніше роботодавці шукали працівників у Львівській області. Тут із початку року із центрами зайнятості співпрацювали понад 6,6 тисячі підприємств і компаній, які запропонували більше 28 тисяч вакансій. Це становить майже 12% від усіх зареєстрованих вакансій країни. Високі показники також демонстрували Дніпропетровська, Харківська, Одеська області та Київщина. Найшвидше ж кількість вакансій зростала у Запорізькій та Закарпатській областях.

    Серед професій найбільший попит традиційно зберігається на робітничі спеціальності та сферу торгівлі. Найбільше роботодавці потребують водіїв автотранспортних засобів — понад 10,6 тисячі вакансій. На другому місці продавці продовольчих товарів — майже 9,8 тисячі пропозицій. Також активно шукають продавців-консультантів, кухарів і бухгалтерів. Ці професії вже кілька років поспіль залишаються серед найдефіцитніших в Україні.

    Найбільше уваги привернули зарплати за окремими вакансіями. Абсолютним лідером стала посада оператора радіочастотного контролю із середньою пропозицією 170 тисяч гривень на місяць. На другому місці — вишкоелектромонтажник із зарплатою до 150 тисяч гривень. Технічним керівникам пропонують у середньому 142,8 тисячі гривень, начальникам або завідувачам підрозділів — близько 140 тисяч, а директорам виробництва — приблизно 125 тисяч гривень.

    Такі суми значно перевищують середню заробітну плату в Україні. За даними Держстату, середня номінальна зарплата штатних працівників у першому кварталі 2026 року становила майже 28,9 тисячі гривень. Отже, найвищі пропозиції роботодавців перевищують середній рівень доходів майже у шість разів.

    Втім, у Державній службі зайнятості наголошують, що рекордні зарплати стосуються переважно вузькопрофільних спеціалістів із високою кваліфікацією, яких на ринку практично неможливо знайти. Йдеться про складні технічні професії, керівників виробництва, спеціалістів із високим рівнем відповідальності та дефіцитними компетенціями.

    Паралельно зростає попит і на навчання. Лише за перше півріччя майже 37 тисяч українців отримали направлення на професійну підготовку або перепідготовку. Із них близько 21 тисячі навчалися у центрах професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості. Після завершення курсів понад 82% випускників успішно працевлаштовуються.

    Окремим напрямком стала підтримка людей старшого віку. У травні стартував державний проєкт «Досвід має значення», який допомагає працевлаштовувати українців віком 50+. За два місяці майже 900 людей пройшли стажування, а понад 1,1 тисячі вже отримали роботу. Це має частково компенсувати нестачу кадрів у багатьох галузях економіки.

    Експерти зазначають, що кадровий голод залишається однією з найбільших проблем українського бізнесу. Через мобілізацію значної частини працездатного населення, виїзд громадян за кордон та демографічні втрати підприємствам дедалі складніше комплектувати штат. Саме тому компанії змушені активніше конкурувати між собою не лише розміром зарплати, а й додатковими бонусами, навчанням, соціальними пакетами та можливістю гнучкого графіка.

    Попри позитивну динаміку, роботодавці визнають, що знайти кваліфікованих працівників стає дедалі складніше. Найгостріше ця проблема відчувається у транспортній сфері, будівництві, виробництві, торгівлі та громадському харчуванні. Саме там кількість вакансій значно перевищує число кандидатів.

    У Державній службі зайнятості прогнозують, що до кінця року попит на працівників залишатиметься високим. Найбільше шансів швидко знайти роботу матимуть представники робітничих професій, водії, продавці, кухарі, бухгалтери, інженери та технічні спеціалісти. А конкуренція між роботодавцями за кваліфіковані кадри й надалі підштовхуватиме рівень оплати праці вгору, особливо у сферах, де дефіцит персоналу вже став системною проблемою.

  • Більше роботи і вищі зарплати: в Україні зростає інклюзивний ринок праці

    Більше роботи і вищі зарплати: в Україні зростає інклюзивний ринок праці

    В Україні роботодавці дедалі активніше відкривають вакансії, орієнтовані на людей з інвалідністю, а умови праці та рівень оплати в таких пропозиціях демонструють помітне зростання. За останній рік кількість інклюзивних вакансій збільшилася на 17%, а середній рівень зарплат у них зріс на 26%, що свідчить про поступову трансформацію ринку праці в бік більшої доступності та конкуренції за працівників. Про це йдеться у дослідженні платформи OLX Робота.

    Аналітики зазначають, що у травні 2026 року на ринку праці було розміщено 13 135 вакансій, у яких роботодавці прямо вказують можливість працевлаштування людей з інвалідністю. Для порівняння, у травні попереднього року таких пропозицій було 11 225, що демонструє стабільне зростання попиту на інклюзивну робочу силу. Експерти пов’язують цю тенденцію насамперед із дефіцитом кадрів у багатьох секторах економіки, який змушує компанії розширювати коло потенційних кандидатів та впроваджувати більш гнучкі підходи до найму.

    Водночас значно змінилися й фінансові умови. Якщо ще рік тому медіанна зарплата у вакансіях для людей з інвалідністю становила близько 21 тисячі гривень, то нині цей показник зріс до 26,4 тисячі гривень. У дослідженні підкреслюється, що таке зростання зумовлене не лише загальною інфляційною динамікою на ринку праці, а й конкуренцією між роботодавцями, які змушені пропонувати вищу оплату для залучення працівників у ключових галузях.

    Найвищі зарплати у сегменті інклюзивних вакансій фіксуються у будівельній та технічній сферах, де попит на робочу силу залишається стабільно високим. Зокрема, найбільш оплачуваною професією серед таких вакансій є штукатур, де медіанна зарплата сягає близько 80 тисяч гривень, що на 23% перевищує середні показники по ринку для цієї спеціальності. Також у переліку лідерів за рівнем доходу перебувають фасадники із зарплатою близько 75 тисяч гривень, муляри з показником 73,3 тисячі гривень, далекобійники з доходом близько 60 тисяч гривень, стоматологи також із рівнем близько 60 тисяч гривень, рихтувальники з оплатою 56,3 тисячі гривень, а також монтажники, автомаляри, маляри та автоелектрики, яким пропонують у середньому близько 50 тисяч гривень на місяць.

    Аналітики звертають увагу, що у більшості зазначених професій рівень оплати праці для людей з інвалідністю не поступається середньоринковому, а подекуди навіть перевищує його. Це свідчить про те, що роботодавці поступово відходять від стереотипного підходу до працевлаштування та дедалі більше орієнтуються на реальні професійні навички кандидатів, а не на їхній соціальний статус чи фізичні обмеження.

    У OLX Робота підкреслюють, що повномасштабна війна стала одним із ключових факторів, який прискорив зміни на ринку праці. З одного боку, значна частина працездатного населення була змушена змінити місце проживання або сферу діяльності, з іншого — бізнес зіткнувся з гострим дефіцитом кадрів. У результаті роботодавці почали активніше впроваджувати інклюзивні підходи до найму та створювати умови, які дозволяють залучати ширше коло працівників, зокрема людей з інвалідністю.

    Експерти зазначають, що зростання кількості таких вакансій є позитивним сигналом для ринку праці, адже воно свідчить про поступове формування більш відкритої та конкурентної системи зайнятості. Водночас підвищення рівня зарплат у цих пропозиціях демонструє, що інклюзивність поступово перестає бути виключно соціальною ініціативою і все більше стає економічно обґрунтованою стратегією для бізнесу.

    Раніше повідомлялося, що в Україні також зростає кількість сезонних вакансій, однак разом із цим посилюється конкуренція за тимчасову роботу. Окремі аналітичні дослідження ринку праці фіксують і значний гендерний розрив в оплаті праці, який у середньому становить близько 27%, при цьому найбільші відмінності спостерігаються у сферах фінансів, ІТ та мистецтва.

  • Росія почала втрачати головний ресурс війни

    Росія почала втрачати головний ресурс війни

    Росія поступово втрачає одну з ключових переваг у війні проти України — стабільну можливість поповнювати армію новими контрактниками, що починає створювати системний тиск як на фронті, так і всередині країни. Про це повідомляє CNN із посиланням на західні розвідувальні оцінки та думки військових аналітиків.

    За даними видання, Кремль продовжує масштабну кампанію з набору військових, використовуючи фінансові стимули, соціальні обіцянки та адміністративні механізми тиску. У різних регіонах Росії активно діє рекрутингова система, яка пропонує значні одноразові виплати за підписання контракту, а також додаткові бонуси, списання боргів і пільги для родин військових. У деяких випадках, за оцінками CNN, сукупні виплати та компенсації можуть сягати десятків тисяч доларів у перерахунку, що для багатьох регіонів Росії є суттєвим економічним стимулом.

    Однак попри розширення рекламних кампаній, використання білбордів, соціальних мереж і державних програм заохочення, ефективність набору почала знижуватися. За оцінками західних аналітиків, темпи поповнення російської армії у першому кварталі 2026 року впали приблизно на 20% порівняно з попереднім роком. Це відбувається на тлі високих і стабільних втрат на фронті, які, за різними оцінками, залишаються значними протягом усього періоду повномасштабної війни.

    CNN наводить оцінки, згідно з якими загальні втрати російської армії з початку вторгнення можуть сягати сотень тисяч осіб, включно з убитими та пораненими. Щомісячні втрати, за даними окремих західних розвідок, становлять десятки тисяч військових, що створює постійний дефіцит особового складу на різних ділянках фронту.

    Старший науковий співробітник Міжнародного інституту стратегічних досліджень Найджел Гулд-Девіс зазначає, що система фінансового стимулювання, на якій Росія значною мірою побудувала контрактну армію, може поступово втрачати ефективність. За його словами, з’являються ознаки того, що країна почала втрачати більше військових, ніж здатна оперативно набрати, що формує довгостроковий дисбаланс у системі комплектування збройних сил.

    Окремо наголошується, що російська влада вже неодноразово розширювала джерела поповнення армії. Йдеться про залучення колишніх ув’язнених, мігрантів, а також громадян із соціально вразливих регіонів. Також фіксувалися випадки вербування іноземців та використання різних форм напівпримусової мобілізації через регіональні адміністрації та роботодавців.

    Попри це, навіть такі заходи не компенсують втрати у повному обсязі. На цьому тлі експерти не виключають, що у майбутньому Росія може вдатися до нових хвиль мобілізації або посилення обмежень для чоловіків призовного віку, зокрема щодо виїзду з країни. Подібний сценарій уже частково реалізовувався під час мобілізації 2022 року, яка викликала масову еміграцію та суспільну напругу.

    Паралельно з військовими проблемами зростає і навантаження на російську економіку. Відтік чоловіків на фронт і високі втрати створюють дефіцит робочої сили в багатьох секторах, включно з промисловістю, будівництвом і транспортом. Підприємства змушені підвищувати зарплати для утримання працівників, однак це відбувається на тлі високої інфляції, що частково нівелює зростання доходів населення.

    CNN також зазначає, що російський оборонний сектор працює на межі виробничих можливостей, а збільшення навантаження не завжди супроводжується пропорційним зростанням ефективності. Це створює додаткові структурні проблеми в економіці, яка вже перебуває під тиском санкцій і переорієнтації на військові потреби.

    Експерти підкреслюють, що поєднання високих втрат, уповільнення набору та економічного перенапруження формує складну ситуацію для російського керівництва. У довгостроковій перспективі це може обмежувати здатність Росії підтримувати інтенсивність бойових дій на нинішньому рівні без додаткової мобілізації ресурсів.

    Таким чином, за оцінками CNN, Росія поступово входить у фазу, коли людський ресурс перестає бути гарантовано відновлюваним у темпах, необхідних для війни високої інтенсивності, що може стати одним із ключових факторів впливу на подальший хід конфлікту.

  • Росія через дефіцит кадрів масово залучає працівників з Індії

    Росія через дефіцит кадрів масово залучає працівників з Індії

    Російська Федерація, яка протягом останніх років активно використовувала інформаційні кампанії проти України, зокрема поширюючи заяви про нібито «масове завезення мігрантів» та «заміщення населення», нині сама опинилася у ситуації гострого структурного дефіциту робочої сили. На тлі війни проти України, санкційного тиску та внутрішніх економічних дисбалансів Москва змушена терміново розширювати ринки трудової міграції та дедалі активніше орієнтується на Індію як одне з ключових джерел робочої сили. Про це повідомляє Reuters.

    За офіційними та галузевими оцінками, які наводить російська сторона, економіка країни наразі стикається з дефіцитом щонайменше 2,3 мільйона працівників. Йдеться не про локальні труднощі окремих секторів, а про системну кризу на ринку праці, яка охоплює будівництво, промисловість, логістику, транспортну інфраструктуру та сферу послуг.

    Найбільш критичною залишається ситуація в будівельній галузі, яка традиційно була одним із головних драйверів економічного зростання в Росії та ключовим каналом реалізації великих державних інфраструктурних проєктів. Саме цей сектор сьогодні відчуває найгострішу нестачу кваліфікованих і некваліфікованих працівників, що безпосередньо впливає на строки виконання проєктів та їхню вартість.

    Кадрова криза в Росії має комплексний характер. Вона сформувалася під впливом кількох взаємопов’язаних факторів. Першим є демографічний спад, який триває десятиліттями і призвів до зменшення частки працездатного населення. Другим — масова мобілізація та вербування чоловіків до армії після початку повномасштабного вторгнення в Україну. Третім — виїзд значної частини активного населення за кордон у відповідь на політичні та економічні ризики, а також загальну невизначеність.

    У сукупності ці процеси створили ситуацію, коли навіть за умов формально стабільного економічного зростання (за російською статистикою) підприємства не можуть знайти достатньої кількості працівників. Це особливо відчутно у сферах, які потребують масової ручної праці, а також у регіонах із великими інфраструктурними проєктами.

    На цьому тлі Росія різко активізувала політику залучення трудових мігрантів з Індії. Якщо ще у 2021 році громадянам Індії видавали близько 5 тисяч дозволів на роботу в РФ, то у 2025 році цей показник зріс приблизно до 72 тисяч. Таким чином Індія поступово перетворюється на один із головних зовнішніх джерел робочої сили для російської економіки, поряд із країнами Центральної Азії.

    Зростання кількості індійських працівників пояснюється не лише внутрішнім дефіцитом кадрів у Росії, а й глобальними тенденціями трудової міграції. Індія має великий надлишок робочої сили, особливо в сегменті будівництва та низько- і середньокваліфікованих професій, що робить її одним із найбільших експортерів трудових ресурсів у світі.

    Однак навіть збільшення потоку мігрантів не вирішує проблеми російського ринку праці. Представники великого бізнесу та фінансового сектору РФ відкрито визнають, що поточних обсягів недостатньо для покриття дефіциту, який продовжує зростати.

    Зокрема, найбільший російський банк Sberbank закликав владу спростити процедури в’їзду для іноземних працівників та створити більш гнучкі механізми працевлаштування індійських мігрантів. У банку наголошують, що бюрократичні бар’єри залишаються суттєвою перешкодою для швидкого залучення робочої сили, яка необхідна для підтримки економічної активності.

    Представники банку зазначають, що разом із партнерами працюють над інструментами, які дозволили б пришвидшити оформлення документів, спростити візові процедури та зробити процес працевлаштування іноземців більш прогнозованим для роботодавців. Такі заяви фактично свідчать про те, що кадрова проблема вийшла за межі окремих галузей і стала предметом обговорення на рівні системних фінансових інститутів.

    У російському бізнес-середовищі також поширюється думка, що індійські працівники можуть стати довгостроковим ресурсом для будівельного сектору та інфраструктурних проєктів. Це пов’язано з тим, що багато індійських мігрантів уже мають досвід роботи на великих будівництвах у країнах Близького Сходу та Азії, де вони становлять значну частку робочої сили.

    Паралельно російська влада намагається закріпити правову основу для розширення трудової міграції. Наприкінці минулого року між Москвою та Нью-Делі було підписано угоду, яка спрощує працевлаштування громадян Індії в Росії. Представники російського уряду навіть заявляли про готовність приймати «необмежену кількість» працівників з Індії, що демонструє масштаб внутрішнього дефіциту кадрів.

    За прогнозами Міністерства праці РФ, до 2030 року лише будівельному сектору країни знадобиться ще близько 789 тисяч працівників додатково до вже наявного дефіциту. Це означає, що проблема нестачі робочої сили не є короткостроковою і може залишатися одним із ключових обмежень для російської економіки протягом наступного десятиліття.

    На цьому тлі особливо контрастно виглядає інформаційна політика Росії попередніх років. Російські медіа та офіційні структури неодноразово поширювали наративи про нібито «масове завезення мігрантів» в Україні, намагаючись створити образ демографічної та соціальної загрози. Однак фактична ситуація демонструє протилежну тенденцію: саме Росія нині активно залежить від зовнішніх трудових ресурсів і змушена залучати мігрантів для підтримки власної економіки.

    Українські та міжнародні аналітичні центри раніше звертали увагу на те, що подібні інформаційні кампанії мають ознаки цілеспрямованих операцій впливу, спрямованих на формування внутрішніх страхів і соціальної напруги. Зокрема, у Center for Strategic Communications and Information Security наголошували, що тема міграції систематично використовується російською пропагандою як інструмент маніпуляції громадською думкою.

    Водночас у Державній міграційній службі України підкреслювали, що Україна не реалізує політики заміщення населення іноземними працівниками, а всі подібні заяви є викривленням реальної ситуації.

    Таким чином, ситуація на російському ринку праці демонструє глибоку трансформацію: країна, яка раніше позиціонувала себе як самодостатня економіка з великим внутрішнім ресурсом робочої сили, нині вимушена активно конкурувати за трудових мігрантів на міжнародному ринку. Війна проти України, демографічний спад і структурні проблеми економіки поступово перетворили кадровий дефіцит на один із ключових викликів для стабільності російської економічної моделі.

  • Нафтогаз виграв у Газпрому $1,4 млрд, Зеленський обіцяє економічний ривок, а українців попереджають про нове зростання цін

    Нафтогаз виграв у Газпрому $1,4 млрд, Зеленський обіцяє економічний ривок, а українців попереджають про нове зростання цін

    Україна отримала важливу перемогу у багаторічному газовому спорі з Росією, президент Володимир Зеленський заговорив про майбутній економічний бум, а експерти попередили українців про новий стрибок цін уже найближчими місяцями. NV Бізнес зібрав головні економічні новини тижня.

    Однією з ключових подій стало рішення суду Казахстану, який дозволив примусове стягнення з російського Газпрому $1,4 млрд на користь НАК «Нафтогаз України».

    Голова правління Нафтогазу Сергій Корецький заявив, що це перше публічне рішення іноземного суду, яке дозволяє виконання арбітражного рішення щодо компенсації від Газпрому в окремій юрисдикції.

    За його словами, компанія продовжує системну роботу з пошуку та арешту російських активів за кордоном для подальшого стягнення коштів.

    Йдеться про багаторічний спір між Нафтогазом та Газпромом після порушення Росією контрактних зобов’язань і припинення частини транзитних та газових домовленостей.

    Ще однією гучною темою тижня стали економічні заяви президента України Володимира Зеленського.

    Глава держави заявив, що після завершення активної фази війни Україну може очікувати масштабне економічне зростання та хвиля інвестицій.

    За словами Зеленського, Україна вже зараз готує великі проєкти з відновлення інфраструктури, енергетики, оборонної промисловості та технологічного сектору.

    Президент також наголосив, що країна має шанс стати одним із ключових майданчиків для нової європейської промисловості та безпекових виробництв.

    Водночас економісти та бізнес попереджають про нову хвилю зростання цін в Україні.

    Серед головних причин називають наслідки масованих російських атак по енергетичній інфраструктурі, дефіцит робочої сили, подорожчання логістики та зростання витрат бізнесу.

    Особливо це може позначитися на цінах на продукти, комунальні послуги та імпортні товари.

    На тлі війни український ринок праці також переживає рекордний дефіцит працівників. Бізнес дедалі частіше заявляє про нестачу кадрів у виробництві, логістиці, будівництві та сфері послуг.

    Окрему увагу цього тижня привернули й події у США.

    Американські медіа повідомили, що Податковій службі США нібито обмежили можливість перевіряти фінансову діяльність Дональда Трампа. Тема викликала широкий резонанс на тлі президентської кампанії у США та нових політичних суперечок між республіканцями й демократами.

    Також у центрі уваги залишалася тема заморожених російських активів у Європі.

    Європейські країни продовжують обговорювати механізми використання доходів від російських активів, заморожених у системі Euroclear, для підтримки України та фінансування її відновлення.

    Паралельно Україна продовжує працювати над залученням міжнародної фінансової допомоги для покриття дефіциту бюджету та підтримки економіки в умовах війни.

    На тлі постійних атак Росії уряд також змушений шукати додаткові ресурси для відновлення енергетичної системи та захисту критичної інфраструктури.

  • Україна входить у найгострішу демографічну фазу за час незалежності: чи врятують країну повернення біженців, ринок праці й обережна міграція

    Україна входить у найгострішу демографічну фазу за час незалежності: чи врятують країну повернення біженців, ринок праці й обережна міграція

    Україна стикається з однією з найскладніших демографічних криз у своїй новітній історії. Повномасштабна війна не створила цю проблему з нуля, але різко прискорила процеси, які тривали роками: населення старіє, народжуваність падає, смертність залишається високою, а мільйони громадян перебувають за кордоном. Уряд ще восени 2024 року схвалив Стратегію демографічного розвитку до 2040 року і окремий план її реалізації на 2024–2027 роки, визнавши серед головних викликів низьку народжуваність, передчасну смертність, масову вимушену міграцію та дефіцит робочої сили.

    Масштаб відтоку людей залишається величезним. За даними UNHCR, станом на осінь 2025 року за межами України було зафіксовано 5,75 млн українських біженців, із них близько 5,2 млн — у Європі. Усередині країни ще 3,75 млн людей залишалися внутрішньо переміщеними. Тобто йдеться не лише про втрату населення в абсолютних цифрах, а й про значне зменшення мобільного, економічно активного людського ресурсу, який потрібен і для поточного функціонування економіки, і для майбутнього відновлення.

    Паралельно загострюється проблема ринку праці. В інтерв’ю та коментарях українським медіа демограф і голова Офісу міграційної політики Василь Воскобойник пояснює: ще до великої війни Україна щороку втрачала природним шляхом близько 250–300 тисяч людей, оскільки народжувалося приблизно 200–250 тисяч осіб, а помирало близько пів мільйона. Саме тому, за його оцінкою, для простого утримання чисельності населення країні теоретично потрібно було б залучати до 300 тисяч мігрантів щороку. Але теоретична потреба і реальні можливості — різні речі. До війни Україна видавала приблизно 20–22 тисячі дозволів на працевлаштування іноземців на рік, а у 2025 році цей показник, за словами експерта, становив уже понад 9,5 тисячі.

    Це означає, що сценарій швидкого “заміщення” українців масовою трудовою міграцією з Азії чи Африки виглядає малоймовірним. Воскобойник прямо каже, що навіть якщо Україна спробує активніше відкриватися для іноземних працівників, вони все одно порівнюватимуть нашу країну з Польщею чи Німеччиною, де можна заробити більше і працювати в безпечніших умовах. Тому в найближчі 5–10 років реалістичніше говорити не про сотні тисяч нових працівників з-за кордону, а про десятки тисяч.

    Водночас директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи Елла Лібанова наголошує, що після завершення активної фази бойових дій потреба в працівниках лише зростатиме. Вона заявила Центру економічної стратегії, що міжнародні партнери вже працюють над масштабним планом відновлення, який передбачатиме різке збільшення попиту на робочу силу, особливо в будівництві та суміжних секторах. Але її ж позиція важлива й в іншому: Україні доведеться не лише думати про додаткові руки, а й активніше використовувати потенціал людей старшого віку, долати ейджизм і адаптовувати ринок праці до демографічного старіння.

    Ознаки кадрової напруги бізнес уже відчуває зараз. За даними Європейської Бізнес Асоціації, 75% опитаних підприємств у Дніпропетровській області стикаються з нестачею кваліфікованих працівників, а ширші бізнес-опитування EBA також фіксують масштабний дефіцит кадрів в Україні. Це збігається з оцінками, які наводить Воскобойник: за його словами, 75% представників бізнесу вже скаржаться на проблеми із закриттям вакансій.

    Ще тривожніша ситуація — у базових демографічних показниках. За даними OpenDataBot, у 2025 році в Україні зареєстрували 168 778 новонароджених, а після обвального падіння народжуваності на 25% у 2022 році темпи спаду хоч і сповільнилися, але не зупинилися: у 2024 році зниження становило 6%, а у 2025 році — ще 4,5%. Reuters із посиланням на урядові оцінки також повідомляє про різке скорочення середньої тривалості життя: у чоловіків — з 65,2 до 57,3 року, у жінок — з 74,4 до 70,9 року. Агентство додає, що населення України, яке до повномасштабного вторгнення оцінювали приблизно у 42 млн, уже впало нижче 36 млн, якщо враховувати й кілька мільйонів людей на окупованих Росією територіях.

    Довгострокові прогнози теж невтішні. Інститут демографії та проблем якості життя НАН України прогнозував восени 2024 року, що до 2051 року населення країни може скоротитися до 25,2 млн осіб. Цю ж оцінку нині знову актуалізують українські медіа у матеріалах про стан демографії. За оцінкою МВФ, яку цитує українська преса, населення України станом на 2025 рік становить 32,8 млн осіб. Навіть якщо в деталях різні методики підрахунку можуть відрізнятися, сам тренд очевидний: за чотири роки великої війни країна втратила стільки людей, скільки за попередні десятиліття скорочення.

    Чи означає це неминучий колапс? Експерти кажуть, що ні. Воскобойник підкреслює: попри драматичні тенденції, в Україні досі живе приблизно 28–30 млн людей, тож сценарій, у якому “взагалі не буде кому працювати”, він називає нереалістичним. Ключове питання не в тому, чи зникне робоча сила повністю, а в тому, якою буде її якість, структура і доступність для економіки. Якщо країна робитиме ставку на сучасне виробництво, military-tech, інженерію та складні технології, то їй будуть потрібні не просто додаткові робочі руки, а кваліфіковані фахівці — і саме тому державі доведеться створювати умови для повернення власних громадян та для точкового залучення спеціалістів з-за кордону.

    Саме повернення українців уряд вважає головним резервом. У Стратегії демографічного розвитку та плані її реалізації йдеться про розвиток соціальних послуг, доступного та безпечного дошкільного середовища, гнучких умов праці для батьків, програм доступного житла, перекваліфікації ветеранів, ВПО та людей з інвалідністю, а також про створення умов для економічної активності людей старшого віку. Окремий блок пов’язаний із поверненням громадян з-за кордону — через відбудову житла та інфраструктури, розвиток безпеки, підтримку підприємництва і зайнятості.

    На користь сценарію часткового повернення працює і часовий фактор. У червні 2025 року країни ЄС погодили продовження тимчасового захисту для українців до 4 березня 2027 року. Після цієї дати багатьом доведеться або шукати інший правовий статус для життя в Євросоюзі, або повертатися. Саме тому Воскобойник припускає, що в перші 1–2 роки після завершення активної фази бойових дій можуть повернутися 10–15% українців, а протягом п’яти років — до 30%.

    Отже, головний висновок для України нині звучить жорстко, але не безнадійно: демографічна проблема вже стала економічною, безпековою і соціальною одночасно. Іноземна міграція може допомогти лише частково. Вирішальними залишаються три речі: зменшення втрат населення, повернення частини біженців та перезапуск ринку праці під нову економіку. Без цього відновлення країни буде набагато складнішим, ніж її фізична відбудова.

  • Дефіцит робітників і зростання зарплат: що відбувається з ринком праці

    Дефіцит робітників і зростання зарплат: що відбувається з ринком праці

    2025 рік на українському ринку праці продемонстрував одночасно позитивні й тривожні тенденції. З одного боку, медіанна заробітна плата по країні зросла до 25 тисяч гривень, з іншого — дефіцит кадрів став системною проблемою, особливо у робітничих і технічних професіях. У відповідь компанії почали активніше змінювати підходи до найму та відкриватися для ширших груп кандидатів.

    Хто шукає роботу в Україні

    Найтиповіший шукач роботи в Україні — людина віком від 35 до 44 років. Саме ця вікова група становить понад третину кандидатів. Другою за чисельністю є категорія 45–54 роки. Гендерний баланс серед шукачів роботи практично рівний: чоловіки і жінки представлені майже порівну.

    Найбільша активність на ринку праці зосереджена у регіонах із великими містами. Лідирують Дніпропетровська та Київська області, а також столиця. Високий рівень пошуку роботи зберігається і в Харківській області.

    Найпопулярнішою сферою для працевлаштування залишається торгівля та продажі. Водночас кожен п’ятий кандидат насамперед звертає увагу не на галузь, а на формат роботи — зростає запит на фриланс, дистанційну зайнятість і гнучкий графік. Найчастіше українці орієнтуються на зарплату від 20 до 30 тисяч гривень, а також на діапазон 30–50 тисяч. Працювати за мінімальні доходи готові одиниці.

    Зарплати зросли у всіх регіонах

    Наприкінці 2025 року медіанна зарплата в Україні зросла на 23% у гривневому еквіваленті порівняно з попереднім роком. Позитивна динаміка зафіксована в усіх областях без винятку.

    Найвищі показники медіанної зарплати демонструють західні та центральні регіони. Лідером стала Львівська область, де медіанний дохід наблизився до 30 тисяч гривень. Найшвидше зростання зарплат зафіксоване у Київській та Закарпатській областях. Найповільніше — у прифронтовій Херсонській області, однак навіть там показник залишився позитивним.

    Серед обласних центрів найкращу динаміку продемонстрував Львів, де медіанна зарплата перевищила 32 тисячі гривень. У Києві цей показник досяг 30 тисяч гривень.

    Хто заробив більше, а хто — менше

    Найбільше зростання оплати праці у 2025 році отримали представники робітничих і сервісних професій. Значно зросли зарплати комплектувальників, менеджерів у готельно-ресторанній сфері, товарознавців, пекарів і мулярів.

    Водночас у низці професій зафіксовано зниження медіанних зарплат. Це стосується, зокрема, машиністів екскаватора, домашнього персоналу, системних адміністраторів, майстрів з ремонту техніки та дизайнерів.

    Кількість відгуків на вакансії у 2025 році зросла незначно. Водночас ситуація різниться залежно від міста. У Києві активність кандидатів знизилася, тоді як у Харкові, навпаки, зросла. Загальна кількість вакансій скоротилася у Дніпрі та Одесі, але залишилася стабільною або навіть трохи зросла у Харкові.

    Роботодавці найчастіше шукали менеджерів по роботі з клієнтами, операторів кол-центрів, помічників кухаря, виконробів та операторів техніки. Кандидати ж активніше відгукувалися на вакансії для початку кар’єри та позиції без вимог до досвіду.

    Найпростіше роботодавцям було закривати вакансії, які допускають дистанційну роботу. Натомість робітничі спеціальності, медичні та технічні професії залишаються найбільш дефіцитними.

    Що чекає ринок праці у 2026 році

    2025 рік остаточно закріпив перехід українського ринку праці у фазу «ринку кандидата». Кадрова криза, спричинена війною, міграцією та мобілізацією, лише поглиблюватиметься.

    У 2026 році роботодавцям доведеться й надалі підвищувати зарплати, переглядати умови праці та інвестувати у перенавчання персоналу. Компанії вже активніше залучають жінок у традиційно чоловічі професії, ветеранів, людей з інвалідністю та кандидатів старшого віку. Окремим напрямком стає пошук іноземної робочої сили, насамперед у робітничих спеціальностях.

    Ринок праці залишається гнучким і нестабільним, але саме від адаптації роботодавців до нових реалій залежатиме їхня здатність вижити й розвиватися у 2026 році.

  • Яких фахівців бракує в Україні: дані служби зайнятості

    Яких фахівців бракує в Україні: дані служби зайнятості

    В Україні офіційно зареєстровано 9 267 професій, які систематизовані у дев’ять основних розділів. Така класифікація дозволяє впорядкувати ринок праці, спростити роботу роботодавців і допомогти шукачам швидше орієнтуватися у виборі фаху. Дані щодо вакансій і відгуків уже дають змогу оцінити, в яких сферах спостерігається надлишок кадрів, а де формується дефіцит.

    До першого розділу належать законодавці, вищі державні службовці, керівники та менеджери. Це президенти, голови судів, директори підприємств і керівники структурних підрозділів. В Україні налічується 1 268 таких професій. Протягом року роботодавці пропонували близько 24 тисяч вакансій, тоді як кількість охочих працевлаштуватися перевищила 41 тисячу, що свідчить про високу конкуренцію.

    Другий розділ охоплює професіоналів із вищою освітою — лікарів, інженерів, адвокатів, економістів і науковців. Загалом це 1 249 професій. Попит у цій сфері залишається стабільно високим: понад 51 тисяча вакансій і більш як 70 тисяч шукачів роботи.

    Третя група — фахівці середньої ланки з природничих, технічних і гуманітарних галузей. Йдеться про техніків, лаборантів, механіків та інших спеціалістів. Усього таких професій 987. Кількість вакансій перевищила 46 тисяч, тоді як кількість відгуків сягнула понад 65 тисяч.

    Четвертий розділ об’єднує технічних службовців — касирів, офісних працівників, монтажників, макетників. У цій групі 211 професій. Роботодавці пропонували понад 23 тисячі вакансій, а кількість кандидатів становила близько 35 тисяч.

    П’ятий розділ включає працівників сфери торгівлі та послуг. Серед них бармени, кухарі, охоронці, бариста, а також менш поширені професії. Загалом це 209 позицій. Саме тут зафіксовано один із найбільших обсягів пропозицій — близько 78 тисяч вакансій, тоді як кількість шукачів перевищила 113 тисяч.

    Шостий розділ охоплює кваліфікованих працівників сільського та лісового господарства, рибальства й риборозведення. Це найменша група — лише 77 професій. Попри це, попит у галузі залишається відчутним: майже 9,5 тисячі вакансій проти 15,5 тисячі кандидатів.

    Сьомий розділ об’єднує кваліфікованих робітників, які працюють з інструментом — електромонтерів, монтажників, гончарів, водолазів та інших. Загалом таких професій 1 367. Роботодавці відкрили близько 54 тисяч вакансій, і саме в цій групі зафіксовано помітний кадровий дефіцит — нестача сягає близько 10 тисяч фахівців.

    Восьмий розділ стосується працівників з обслуговування та експлуатації технологічного устаткування. Це найбільша група, яка налічує 3 397 професій, зокрема водіїв, машиністів, верстатників і апаратників. Кількість вакансій становить близько 75 тисяч, тоді як шукачів — приблизно 65 тисяч, що також свідчить про нестачу кадрів.

    Дев’ятий розділ охоплює найпростіші професії, для яких достатньо базової освіти. Йдеться про вантажників, двірників, сторожів, підсобних робітників. Усього таких професій 502. Попит і пропозиція в цій категорії майже зрівноважені — близько 66 тисяч вакансій і 70 тисяч кандидатів.

    Загалом дані класифікатора демонструють кілька чітких тенденцій. В Україні зберігається висока конкуренція за керівні та інтелектуальні посади, водночас економіка дедалі гостріше відчуває нестачу робітничих спеціальностей, особливо пов’язаних із використанням інструменту та складного обладнання. Це свідчить про потребу в активнішій перепідготовці кадрів і підвищенні престижу робітничих професій.

  • У Києві ведуться дискусії щодо мобілізації жінок до ЗСУ

    У Києві ведуться дискусії щодо мобілізації жінок до ЗСУ

    Можливість мобілізації жінок до лав Збройних Сил України знову опинилася в центрі суспільної дискусії. Про це повідомляє німецьке видання Berliner Zeitung, посилаючись на складну ситуацію на фронті, розтягнутому на понад 1200 км, і зростаючу нестачу військовослужбовців.

    На тлі високих втрат, дезертирства та обмежених резервів, у Києві дедалі частіше піднімається тема залучення жінок призовного віку до оборони країни. Наразі йдеться лише про обговорення, але експерти не виключають, що за певних умов відповідні рішення можуть бути ухвалені вже найближчим часом.

    У публікації нагадується, що дискусії про участь жінок у бойових діях тривають в Україні з початку повномасштабного вторгнення. Ще у 2023 році тодішній міністр юстиції Денис Малюська допускав можливість мобілізації навіть серед засуджених жінок.

    Зі схожою позицією виступала і керівниця Центру аеророзвідки ЗСУ Марія Берлінська. У своїх заявах вона підкреслювала, що загроза для держави така масштабна, що мобілізації мають підлягати всі громадяни, незалежно від статі. «Ми маємо воювати всі — і чоловіки, і жінки», — заявляла вона в одному з інтерв’ю.

    На сьогодні, згідно з українським законодавством, жінки певних професій вже зобов’язані ставати на військовий облік. Водночас питання обов’язкової мобілізації залишається відкритим і потребує окремого політичного рішення.

  • В Україні зарплати зростають, але бракує фахівців

    В Україні зарплати зростають, але бракує фахівців

    Український ринок праці за останній рік стабілізувався на понад 90%, проте дефіцит кваліфікованих працівників залишається гострою проблемою. Роботодавці змушені підвищувати зарплати, щоб залучити досвідчені кадри, тоді як багато компаній не мають ресурсів для навчання нових співробітників.

    Середня зарплата в Україні наразі становить 23,5 тис. грн, хоча в Києві цей показник сягає 26,5 тис. грн. Найшвидше зростають зарплати у сферах телекомунікацій (+9%), страхування (+7%) та медіа (+7%).

    Дані Держстату за останній квартал 2024 року свідчать про загальне підвищення зарплат на 25,6%. Найбільший ріст відзначається в таких сферах:

    • авіація – +50,6% (до 54,6 тис. грн);
    • телекомунікації – +39,2% (до 57,5 тис. грн);
    • сільське господарство – +33,9% (до 20,2 тис. грн);
    • поштова діяльність – +33,7% (до 17,9 тис. грн).

    Високий рівень зарплат у цих галузях зумовлений гострою нестачею кадрів. Роботодавці змагаються за спеціалістів, які одразу готові виконувати робочі завдання.

    Єдиний сектор, де спостерігається конкуренція за робочі місця, – IT. Найбільший попит мають віддалені вакансії:

    • Front-end розробники
    • графічні дизайнери
    • копірайтери
    • відеомонтажери
    • перекладачі

    Водночас ринок перенасичений кандидатами на ці посади, що ускладнює працевлаштування молодих спеціалістів.

    Завершення війни призведе до демобілізації сотень тисяч українських військових, проте більшість ветеранів не повернуться на колишні робочі місця. За даними Національного інституту стратегічних досліджень:

    • 50% ветеранів хочуть відкрити власний бізнес;
    • 12% вже мають свою справу;
    • 10% готові працювати найманими працівниками.

    Деякі компанії розробляють програми реінтеграції ветеранів, проте більшість роботодавців не готові вкладати кошти в навчання. Найкращим варіантом може стати державна підтримка для відкриття бізнесу ветеранами.

    Міністерство економіки України вже пропонує гранти на започаткування власної справи для учасників бойових дій у розмірі від 250 тис. до 1 млн грн.