Позначка: деколонізація

  • Замість російської «Іжиці»: в Україні створили національний шрифт для законів і документів

    Замість російської «Іжиці»: в Україні створили національний шрифт для законів і документів

    В Україні презентували новий національний шрифт Zakon, який поступово використовуватимуть у державному діловодстві, офіційних документах, грамотах, дипломах та інших матеріалах державних установ. Його створили на основі української мистецької традиції, щоб замінити шрифти російського походження, які досі застосовують для оформлення окремих державних документів.

    Про це 29 жовтня повідомило Міністерство культури України. Презентація відбулася в Києві під час форуму до Дня української писемності та мови «Українська — мова вільних».

    Замість російської «Іжиці»: в Україні створили національний шрифт для законів і документів Замість російської «Іжиці»: в Україні створили національний шрифт для законів і документів

    Новий шрифт став частиною ініціативи зі створення власного візуального стилю української держави. Йдеться не лише про зміну зовнішнього вигляду документів, а й про відновлення українських графічних традицій, які тривалий час залишалися поза широким використанням у державному діловодстві.

    У Міністерстві культури зазначили, що сьогодні в оформленні окремих офіційних документів, грамот і відзнак продовжують використовувати шрифти російського походження, зокрема Izhitsa та Petersburg.

    Також застосовують гарнітури, кирилічні версії яких розробляли російські дизайнери або компанії. Українські посадовці вважають, що держава повинна мати власне шрифтове рішення, яке відповідатиме національній культурній традиції.

    Основою Zakon стала спадщина шести українських митців: Георгія Нарбута, Василя Кричевського, Якова Гніздовського, Роберта Лісовського, Василя Хоменка та Василя Чебаника.

    Розробники використали характерні риси українського літерництва, зокрема асиметричні зарубки, ромбоподібні крапки над літерами «і» та «ї», а також особливе оформлення знака над літерою «й», характерне для графічної традиції Георгія Нарбута.

    Водночас пропорції літер спираються на європейську традицію класичних антикв — шрифтів із зарубками, які широко використовують у книжковому друці та офіційних виданнях.

    Над створенням Zakon працювали четверо українських шрифтових дизайнерів: Олексій Чекаль, Геннадій Заречнюк, Дмитро Растворцев та Андрій Шевченко. Керівником проєкту став військовослужбовець Тарас Іщик.

    Новий шрифт розробили одразу в трьох гарнітурах, кожна з яких призначена для окремої сфери використання.

    Zakon Text стане основним варіантом для повсякденного державного діловодства. Його планують застосовувати під час підготовки офіційних листів, наказів, бланків та інших документів.

    Zakon Decor призначений для урочистого оформлення грамот, подяк, дипломів, державних відзнак та написів.

    Третя гарнітура — Zakon Letterpress — розроблена для друку оригіналів нормативно-правових актів Верховної Ради України.

    При цьому Zakon Text уже доступний для вільного використання. Натомість дві інші гарнітури матимуть закриті ліцензії, тому користуватися ними зможе лише визначене коло установ та організацій.

    Усі три гарнітури передбачають чотири накреслення: звичайне, курсивне, напівжирне та напівжирне курсивне.

    Важливо, що презентація нового шрифту не означає негайної обов’язкової заміни оформлення всіх державних документів.

    За словами віцепрем’єр-міністерки з гуманітарної політики — міністерки культури Тетяни Бережної, наразі розпочинається етап тестування. Після його завершення уряд планує ухвалити необхідні нормативні акти для офіційного впровадження Zakon.

    На першому етапі державні установи випробовуватимуть Zakon Text у повсякденній роботі. Міністерство культури має надати їм файли шрифту та інструкції зі встановлення.

    За результатами використання збиратимуть відгуки, які дозволять розробникам усунути можливі недоліки й адаптувати гарнітуру до потреб документообігу.

    У відомстві також наголошують, що перехід здійснюватимуть поступово, без необхідності масово передруковувати чинні бланки, замінювати таблички чи витрачати додаткові бюджетні кошти на переоформлення вже виготовлених матеріалів.

    Ініціативу створення національного шрифту пов’язують із постановою Верховної Ради від січня 2026 року №4764-IX «Про посилення ролі української мови в утвердженні Української держави».

    Проєкт реалізувало Міністерство культури України за підтримки Work.ua.

    Поява Zakon відбувається на тлі ширшої дискусії про використання шрифтів російського походження в українському дизайні.

    Зокрема, у 2026 році суспільний резонанс викликало оновлення дизайну напою «Живчик». Користувачі соціальних мереж звернули увагу на шрифтове оформлення, яке пов’язували з російською графічною традицією. Після критики виробник пообіцяв змінити відповідний елемент дизайну.

    Інша дискусія виникла довкола оформлення банкноти номіналом 2000 гривень із портретом Василя Стуса. Тоді дизайнер Богдан Гдаль звернув увагу на схожість напису з кирилічною адаптацією шрифту російської дизайнерки. Національний банк України згодом повідомив про намір змінити шрифтове оформлення.

    Такі ситуації посилили увагу до походження графічних елементів, які використовуються державними установами та українськими компаніями.

    У Міністерстві культури очікують, що Zakon допоможе сформувати впізнаваний український стиль офіційних документів і водночас зменшити залежність від іноземних шрифтових рішень.

    Ознайомитися з новою гарнітурою, завантажити доступну версію та залишити відгук можна на офіційному сайті Міністерства культури України.

    Таким чином, Україна вже презентувала власний національний шрифт, але його обов’язкове застосування в державному документообігу ще попереду. Спочатку Zakon пройде тестування, після чого уряд визначатиме порядок його подальшого впровадження.

  • Литва хоче замінити Ломоносова на Шевченка

    Литва хоче замінити Ломоносова на Шевченка

    Прем’єр-міністр Литви Міндаугас Сінкявічюс запропонував переглянути шкільні навчальні програми та вилучити з них твори російського вченого Михайла Ломоносова. Натомість глава уряду закликав включити до навчальної програми творчість Тараса Шевченка, наголосивши, що саме український класик може стати значно кращим прикладом для формування у школярів уявлень про патріотизм, свободу та національну ідентичність.

    Про це повідомляє Delfi.

    За словами Сінкявічюса, литовські учні не повинні виховуватися на творах авторів, пов’язаних із російською імперською традицією. Він звернувся до Міністерства освіти, науки та спорту Литви із закликом переглянути чинні освітні програми та переосмислити перелік рекомендованої літератури.

    Прем’єр вважає, що творчість Тараса Шевченка має значно більшу цінність для сучасної молоді, оскільки допомагає зрозуміти історію українського народу, його боротьбу за свободу та процес формування національної ідентичності. На його думку, знайомство з українською класичною літературою також сприятиме кращому розумінню сучасних подій, пов’язаних із війною Росії проти України.

    Сінкявічюс наголосив, що патріотизм і громадянські цінності не повинні формуватися через творчість діячів, які асоціюються з російською імперською ідеологією. Саме тому він запропонував замінити твори Ломоносова на літературну спадщину Шевченка.

    Ініціатива прем’єра стала частиною ширшої суспільної дискусії у Литві щодо перегляду впливу російської імперської та радянської спадщини на систему освіти, культуру та історичну пам’ять. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну країни Балтії значно активізували процеси деколонізації освітнього простору, приділяючи більше уваги власній історії, національній культурі та спадщині держав-партнерів.

    Питання присутності російських авторів у шкільній програмі Литви обговорюється вже кілька років. Після оновлення навчальних програм у 2022 році частина освітян і громадських діячів розкритикувала перелік рекомендованої літератури, зазначивши, що в ньому стало більше російських письменників і мислителів, тоді як українська література представлена недостатньо.

    Серед пропозицій, які лунали під час цієї дискусії, було й включення до програми творів Тараса Шевченка як одного з найвідоміших українських класиків, чия творчість присвячена темам свободи, боротьби за незалежність та людської гідності.

    Водночас Міністерство освіти, науки та спорту Литви раніше пояснювало, що перелік рекомендованих авторів не є обов’язковим для викладання. Відомство наголошувало, що вчителі мають право самостійно обирати художні твори для навчального процесу, враховуючи освітні потреби учнів та сучасний контекст.

  • «Герої будуть вписані назавжди»: Зеленський оголосив про новий закон у День Конституції

    «Герої будуть вписані назавжди»: Зеленський оголосив про новий закон у День Конституції

    Президент України Володимир Зеленський у День Конституції оголосив про внесення до Верховної Ради законопроєкту «Про Український національний пантеон». За словами глави держави, новий закон має стати основою для вшанування видатних українців різних історичних епох, які боролися за незалежність країни, формували її державність та захищали українську ідентичність.

    Про це президент повідомив під час урочистого звернення з нагоди 30-ї річниці Конституції України, яке відбулося на території Києво-Печерської лаври. Саме під час виступу Зеленський заявив, що документ уже офіційно передано на розгляд Верховної Ради.

    «Сьогодні я вніс у парламент закон про Український національний пантеон. Імена всіх героїв, які в різні століття та епохи боролися заради України, надихали Україну, будуть поєднані й назавжди вписані в нашу історію з великої літери, з великою повагою і увагою від держави – нашої держави, України, яка поважає себе, цінує своїх та захищає своє», – наголосив президент.

    За словами Зеленського, створення Українського національного пантеону має стати ще одним кроком у формуванні історичної пам’яті та державної політики вшанування українських героїв.

    Президент наголосив, що Україна самостійно визначатиме, кого вважати своїми героями, незалежно від будь-якого зовнішнього впливу чи політичного тиску.

    «Своє – це дуже важливо. Своє право бути українцями. Коли ніхто й ніколи не буде наказувати нам, як жити, як говорити, кого нам любити, кому бути вдячними і яких героїв шанувати», – підкреслив глава держави.

    Поки що повний текст законопроєкту офіційно не оприлюднений, однак із заяв президента випливає, що документ визначатиме засади функціонування Українського національного пантеону, принципи вшанування визначних діячів та державну політику щодо збереження історичної пам’яті.

    Ініціатива президента з’явилася на тлі створення Національного військового меморіального кладовища, яке вже стало місцем поховання українських захисників та видатних діячів державотворення.

    Напередодні, 27 червня, на території Національного військового меморіального кладовища перепоховали останки одного з лідерів Організації українських націоналістів Андрія Мельника та його дружини Софії Федак-Мельник. Урочиста церемонія стала важливою подією для української історичної спільноти та символом повернення видатних діячів визвольного руху на Батьківщину.

    Раніше також стало відомо, що Україна отримала офіційний дозвіл на перепоховання засновника Організації українських націоналістів полковника Євгена Коновальця, останки якого нині перебувають за кордоном. Це рішення стало ще одним кроком у реалізації державної політики з повернення до України постатей, які відіграли визначну роль у боротьбі за незалежність.

    Питання створення Національного пантеону в Україні обговорюється вже багато років. Історики та громадські діячі неодноразово наголошували на необхідності створення єдиного державного простору пам’яті, де були б увічнені борці за незалежність різних поколінь — від діячів Української Народної Республіки та визвольних змагань ХХ століття до сучасних захисників України.

    Після початку повномасштабного російського вторгнення тема національної пам’яті та меморіалізації набула особливого значення. В Україні триває масштабна деколонізація, перейменування вулиць, демонтаж радянських пам’ятників і формування нової державної політики пам’яті, спрямованої на увічнення українських героїв.

    Саме в цьому контексті законопроєкт про Український національний пантеон може стати одним із ключових документів, який визначатиме підходи держави до вшанування видатних українців та збереження історичної спадщини.

    Наразі документ має пройти розгляд у профільних парламентських комітетах, після чого його винесуть до сесійної зали Верховної Ради. Якщо народні депутати підтримають законопроєкт, Україна отримає законодавчу основу для створення Національного пантеону, який, за задумом президента, має стати символом поваги до всіх поколінь українців, що боролися за свободу та незалежність держави.

    Заява Зеленського прозвучала у День Конституції України — державне свято, яке цього року відзначають у 30-ту річницю ухвалення Основного Закону. Саме цього дня президент наголосив, що право українців самостійно визначати свою історію, своїх героїв і своє майбутнє є однією з фундаментальних цінностей української державності.

  • В Полтаві замість пам’ятника Пушкіну встановилу ракету

    В Полтаві замість пам’ятника Пушкіну встановилу ракету

    Замість пам’ятника Олександру Пушкіну, яка була демонтована в межах декомунізаційної та деколонізаційної політики, на його місці з’явилася нова мистецька інсталяція. Автори проекту поставили перед собою завдання створити твір, який виявив ухожих «когнітивний дисонанс» — стан, коли людина відчуває радісні емоції і ставить під сумнів власне переявлення.

    Таку оцінку дала своєму творінню дизайнерка Роксолана Дудка, чию інсталяцію «Ракета» встановили замість бюста російському поету.

    Вона пояснила, що об’єкт є «складною алюзією» на ракети, встановлені на дитячих майданчиках за часів СРСР.

    «Об’єкт є складною алюзією на архетипну форму ракети, яка відсилає нас до радянських дитячих майданчиків – феномену, який сьогодні зустрічається в урбаністичних ландшафтах українських міст. Така конструкція викликає візуально-когнітивний дисонанс у контексті сучасної української реальності, де ракети та обстріли стали інструментом щоденного геноциду російськими військовими проти мирного населення України», – заявила Дудка.

  • Нова хвиля перейменувань захопила українські міста

    Нова хвиля перейменувань захопила українські міста

    У рамках загальнонаціональної кампанії з деколонізації в Україні розпочалася нова хвиля перейменувань вулиць, що викликало серйозні суперечки між місцевими органами влади та обласними адміністраціями.

    Низка мерів міст обурилися, що від місцевої влади вимагають перейменувати навіть вулиці, названі на честь видатних земляків, на тій підставі, що вони жили за радянських або царських часів.

    Найбільш резонансними були випадки в Одесі, Дніпрі та Кривому Розі. Одеський мер Геннадій Труханов заявив, що перейменуваннями під одну гребінку Одесу «обнуляють».

    «Виходячи з логіки «деколонізаторів», ми повинні відмовитися від усього того, що зробило Одесу світовим брендом», – написав у своєму Telegram-каналі міський голова, пообіцявши боротися за скасування перейменувань.

    Збираються чинити опір перейменуванням також мер Дніпра Борис Філатов і голова Ради оборони Кривого Рогу Олександр Вілкул.

    Зазначимо, що хвиля перейменувань топонімів і знесення пам’ятників почалася ще два роки тому після повномасштабного вторгнення. І, час від часу, вона викликала невдоволення на місцях (як, наприклад, знесення пам’ятника російській імператриці Катерині в Одесі). Однак місцева влада раніше вважала за краще процесу не чинити опір.

    Але зараз ситуація змінилася, чому сприяло два фактори.

    Перший – загальне накопичуване роздратування в південно-східних регіонах політикою українізації та «деколонізації», яка супроводжується «перегинами». Це було видно і раніше за реакцією багатьох російськомовних громадян на запитання «чому не державною». А тепер переросло в опір перейменуванням, щодо яких у багатьох виникло відчуття, що «палицю перегнули».

    Другий – наростаюче невдоволення в суспільстві перебігом справ у країні. Починаючи від тривалої війни (на тлі багаторазових обіцянок влади «швидкої перемоги»), посилення мобілізації, корупції та закінчуючи гуманітарною політикою.

    На думку експертів, місцева влада зміну настроїв відчуває особливо добре, а тому й починає на них реагувати.

  • Як Україна дарує Росії своє видатне минуле

    Як Україна дарує Росії своє видатне минуле

    Перейменування топонімів в Україні — це тема, яка не втрачає актуальності та викликає глибокі суспільні дискусії. Останні зміни у назвах вулиць, міст і регіонів спричинили розкол у громадській думці. Одні вважають цей процес необхідним кроком на шляху до відокремлення від радянського минулого та російського впливу, інші, як аналітик Олексій Копитько, попереджають про небезпеку необдуманих перейменувань, які можуть призвести до втрати важливих історичних символів та дарування Росії частини українського минулого.

    Стрічка забита суперечками з приводу “деколонізації” топонімів. Що в Харкові, що в Дніпрі, що в Одесі.

    Перейменування завжди провокуватимуть полеміку, а в мене зараз немає можливості предметно брати в цьому участь.

    Відзначу тільки два моменти.

    Перший

    Уже очевидний абсолютно недолугий і шкідницький підхід до “деколонізації”, який полягає в тому, щоб поступово віддати Росії всю тему перемоги над нацизмом. Ми скоро прийдемо до того, що у Другій світовій війні українці воювали тільки в лавах УПА. А із захоплених міст нацисти самі пішли. Передумали просто!

    Що буде далі — цілком очевидно. На перших же виборах після війни відбудеться відкат, новий виток скандалів і розбрату. Дуже схоже на чиюсь політичну заготовку, яка грає проти країни.

    Другий

    Як доповнення до згаданої вище дурості, присутній явний курс на “деколонізацію” всієї науково-технічної спадщини, створеної українцями в радянський період. Хтось аж надто тямущий вирішив і цей пласт Кремлю подарувати.

    Наприклад, перейменування в Одесі проспекту Академіка Глушка (уродженця та почесного громадянина міста) на проспект Ярослава Мудрого — це щось таке, що потребує дуже серйозного пояснення, як на мене. А чому?

    Ми соромимося одного з найвідоміших конструкторів ракетних двигунів у світі? Ми соромимося, що українці й вихідці з України багато в чому побудували ВСЮ радянську космічну програму? Чи ми соромимося, що син академіка, який живе в Москві, підрядився в місіонери і занадився після 2014 р. їздити в Донецьк? Та нехай горить у пеклі!

    Це те, про що я писав у період дискусії про назву станції метро в Харкові, тобто питання масштабу і рівень планки, яку ми собі ставимо. Іменем Ярослава Мудрого можна назвати все що завгодно. І це не потребує жодних душевних зусиль. Це дуже гідне ім’я, це один із найвеличніших діячів нашої історії. Але коли за допомогою цього імені вимивається те, що українці сильні в науці й техніці, де ми маємо кров з носа повернути позиції — це ж зло, чи не так? Чи ті здобутки — вже не цінність?

    глушко, академікFullscreen
    Академік Глушко — великий українець, який виявився непотрібним країні

    Хтось явно заражений ідеєю загнати Україну у вузькі рамки “аграрної наднедодержави” без традицій і, відповідно, без майбутнього.

    Пора вже усвідомити: коли суспільство/країна не переосмислює, а просто віддає щось своє, зароблене потом і кров’ю, воно/вона віддає не набір байок про минуле, а саме людей і території.

    Спочатку в ментальному, а потім й у фізичному сенсі.

    Ми вже маємо трагічний приклад Криму. Україна відмовилася від Кримської війни 1853-1856 рр., повністю подарувавши її Росії. Хоча це була війна, яку витягнув на своїх плечах український народ — від Одеси і Шостки до Луганська. І цьому є безліч доказів. Москва ж із 1954 року розгортала міф про Севастополь як про “місто російських моряків”. А в Києві навіть після 2014 р. не були проти.

    У росіян — монополія. І в цьому пряма вина вузьколобих політиків і чиновників, які відповідали за історичну пам’ять.

    Час уже робити якісь висновки.

  • У Раді створено підкомітет з деколонізації: що варто знати про його діяльність

    У Раді створено підкомітет з деколонізації: що варто знати про його діяльність

    У Верховній Раді оголосили про створення нового підкомітету з питань деколонізації, повідомила пресслужба парламенту.

    Підкомітет очолив депутат від об’єднання “Справедливість” (колишній член фракції “Голос”) Роман Лозинський, який також є першим заступником голови Комітету з питань організації державної влади.

    Згідно з оголошенням, до компетенції підкомітету входить виконання законодавчих норм, спрямованих на:

    • ліквідацію символіки комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів;
    • видалення символіки російської імперської політики в Україні;
    • прибирання з публічного простору назв населених пунктів, що не відповідають стандартам державної мови.

    Крім того, підкомітет буде займатися питаннями найменування та перейменування населених пунктів і районів.

    Рішення про створення підкомітету було прийняте після аналізу пропозицій місцевих органів влади, військових адміністрацій, а також рекомендацій Українського інституту національної пам’яті та Національної комісії зі стандартів державної мови щодо перейменування окремих населених пунктів у Дніпропетровській та Миколаївській областях.