У першому читанні був ухвалений законопроект про мобілізацію засуджених, який пізніше був ухвалений парламентом в цілому. Денис Малюська відзначив свою підтримку цього законопроекту.
У відповідь на запитання щодо широкого залучення засуджених до участі в бойових діях, Малюська зауважив, що кожен випадок потребує індивідуального розгляду. Він вважає, що саме Збройні Сили мають визначати, хто підходить для служби, а хто ні.
Проте, щодо включення всіх засуджених до Збройних Сил, Малюська зазначив, що необхідно уникати екстремальних ситуацій. Наприклад, особи, які вчинили серійні вбивства чи є сексуальними маніяками, можуть залишитися у місцях покарання. Однак, він відзначив, що деякі засуджені, зокрема ті, хто вчинив вбивства у юному віці та відбули тривале покарання, можуть мати інший психологічний стан, ніж на момент злочину, і можуть бути розглянуті для включення до Збройних Сил.
На першому етапі законопроект про мобілізацію засуджених був ухвалений у першому читанні, а потім і в цілому парламентом. Денис Малюська підтримав цей законопроект.
У розмові про можливі наслідки цього кроку, відзначилася паралель між цією ініціативою та практикою Росії, яка використовує схожий підхід у мобілізації, що включає примусове залучення. Однак, Малюська зауважив, що відмінність полягає у підходах: в Україні це контрактна служба, де особа добровільно вступає в армію, тоді як у Росії – примусове втягування.
Наступною темою обговорення стали проблеми залучення військовослужбовців із кримінальним минулим. Малюська зазначив, що українські Збройні Сили можуть залучити приблизно 10-20 тисяч таких осіб, проте відзначив, що ці цифри можуть змінюватися в залежності від конкретної ситуації. Також він підкреслив важливість реформування процесу медичної експертизи для військово-лікарської комісії.
Згідно з Малюською, кількість ув’язнених в установах виконання покарань збільшилася, а це частково пов’язано з новими категоріями злочинів, що пов’язані з війною, такими як колаборація. Також до зростання призвело збільшення злочинів, пов’язаних з вогнепальною зброєю.
В ефірі ВВС обговорили можливі юридичні прогалини у новому законодавстві про мобілізацію. До таких порад звертали увагу і звичайні громадяни, і юристи, які активно діляться своїми висновками у соцмережах. Малюська визнав, що подібна практика може шкодити процесу мобілізації, проте це не означає, що вона є незаконною.
Обговорили також питання про створення великого реєстру військовозобов’язаних. Малюська вважає, що він міститиме інформацію, яка вже є в реєстрах, тому небезпека не настільки велика.
Щодо можливих сотень тисяч судових позовів від Територіальних центрів комплектування, Малюська вважає, що судова система може впоратися, адже схожі механізми застосовувалися раніше, наприклад, у випадках неплатників аліментів. Такий потік справ вимагатиме ретельного планування та координації, проте ймовірність масового навантаження на судову систему не є дуже великою.
У відомого доповідача ВВС є запитання стосовно утримання російських громадян, які перебувають у в’язницях в Україні. Денис Малюська визнає, що не може назвати точної кількості військовополонених у цих установах, але підтверджує будівництво третього табору для них, що свідчить про значну кількість осіб.
У співбесіді йдеться про умови утримання. Малюська пояснює, що технічне забезпечення першого табору, відкритого раніше, є кращим за інші, завдяки значній допомозі міжнародних партнерів. Він також зазначає, що усі установи дотримуються міжнародних стандартів, проте не завжди можуть виконати всі норми Женевської конвенції, зокрема, щодо фінансового утримання полонених. Він пояснює, що деякі норми конвенції мають вагу у більш романтичних умовах війни, але в реальних умовах вони можуть бути важкими для виконання.
У розмові з ВВС виникає питання про фінансове утримання військовополонених у військових установах. Денис Малюська заявляє, що немає фінансових можливостей для плати їм такої ж зарплати, як українським офіцерам, пояснюючи це обставинами, що Україну атакували, і виражає сумнів щодо практичної реалізації цієї ідеї.
Далі обговорюється вимога Женевської конвенції щодо утримання військовополонених військовими і розбіжності цієї норми з реальністю війни. Малюська стверджує, що такий підхід може створити додаткові ризики для військовополонених та не враховує специфіку поточного конфлікту.
Потім розмова переходить до важливості дотримання міжнародних стандартів, які відображають цивілізованість країни. Малюська закликає до комунікації з російським населенням щодо безпеки та нормальних умов українського полону, наголошуючи на важливості зменшення кількості противників у бойових діях та підготовки до можливих обмінів полоненими.
У розмові з ВВС обговорюється тема міжнародних судових процесів та конфіскації активів Росії за кордоном. Денис Малюська наголошує, що перші позови до Європейського суду з прав людини були подані ще у 2014-2015 роках, і зараз підходить час до перших рішень.
Він зазначає, що в міжнародному праві відсутня примусова виконавча влада, яка характерна для національного права. Тому рішення судів можуть мати важливе значення для міжнародних комунікацій і партнерств, але не завжди призводять до миттєвих змін у політиці країн.
Щодо конфіскації активів Росії за кордоном, Малюська висловлює песимістичний сценарій, за якого Україна може отримувати доходи від цих активів, але це буде дуже обмежена сума. Середній варіант передбачає розрахунок виплат за майбутні роки, а оптимістичний варіант – повне відшкодування. Наразі схоже, що найбільш ймовірний другий сценарій.
У дискусії з ВВС обговорюється відсутність військової юстиції в Україні на 11-му році збройного конфлікту та на третьому році повномасштабної війни з Росією, особливо звертаючи увагу на її необхідність за цих умов. Денис Малюська намагається роз’яснити причини такої ситуації.
По-перше, він вказує на те, що спочатку очікувалося, що конфлікт триватиме лише 2-3 тижні. З цієї причини рішення щодо будівництва військової юстиції не було прийнято. Також фінансові та організаційні питання ускладнюють процес будівництва.
Друга проблема полягає в потребі визнати, що війна триватиме ще тривалий час. Однак, військова юстиція вимагає великих зусиль і коштів для будівництва. Малюська визначає це як складне і неоднозначне питання.
Хоча військова юстиція може бути корисною, особливо в умовах війни, Малюська зазначає, що важко оцінити, чи має Україна достатні ресурси та час для будівництва такої системи вже зараз. Він виражає підтримку ідеї введення військової юстиції, але зазначає, що для успішної імплементації її потрібно було розпочати ще до 2022 року.
