Golosnovinua.com

Позначка: деокупація

  • «Вівальді» набирає обертів: ЗСУ звільнили два села й повернули під контроль ще 40 км² Донеччини

    «Вівальді» набирає обертів: ЗСУ звільнили два села й повернули під контроль ще 40 км² Донеччини

    Сили оборони України досягли нових результатів під час наступальної операції «Вівальді» на півночі Донецької області. Українські військові звільнили населені пункти Шандриголове та Дерилове, а Дробишеве повністю перебуває під українським контролем. Про це 20 вересня заявив командир Третього армійського корпусу, бригадний генерал Андрій Білецький.

    За його словами, лише під час другого етапу операції українські підрозділи повернули під контроль ще близько 40 квадратних кілометрів території. Загальний результат двох етапів «Вівальді», за даними командування Третього корпусу, становить уже 125 км² території під українським контролем, із яких близько 50 км² було безпосередньо деокуповано.

    Особливу увагу Білецький звернув на Шандриголове. Командир корпусу назвав цей населений пункт важливою точкою для обох сторін бойових дій. Детальніших відомостей про подальші завдання українських підрозділів військові не розголошують.

    І це принципово важливо: операція від самого початку проводиться в умовах обмеження інформації про переміщення та плани Сил оборони.

    Що відомо про другий етап «Вівальді»

    Нинішня заява стала продовженням інформації, яку Третій армійський корпус почав офіційно оприлюднювати 15 вересня.

    Тоді Білецький уперше публічно підтвердив проведення наступальної операції на півночі Донеччини. На першому етапі українські підрозділи повідомили про звільнення Середнього, а також про ліквідацію осередків російської інфільтрації в районах Новоселівки, Олександрівки, Ярової та околиць Корового Яру. Загальна площа території, яку на той момент вдалося зачистити від проникнення російських груп, становила близько 75 км², ще приблизно 10 км² було деокуповано.

    Про ці результати Nenka.info вже розповідала раніше — у матеріалі про перший етап операції та звільнення Середнього. «Вівальді» на Донеччині: Білецький заявив про звільнення Середнього та зачистку 75 км²

    Таким чином, повідомлення від 20 вересня свідчить уже про подальше просування після першого публічно оголошеного етапу.

    Моніторинговий проєкт DeepState також повідомив 20 вересня про звільнення Шандриголового та Дерилового й зафіксував просування українських військ поблизу Шандриголового. Водночас оперативна ситуація на фронті змінюється дуже швидко, тому точна конфігурація лінії бойового зіткнення може відрізнятися від публічних карт із певною затримкою.

    У Третьому корпусі заявили про значні втрати російських військ

    За даними командування корпусу, на другому етапі російські підрозділи втратили близько 800 військовослужбовців, а сумарні втрати противника за два етапи операції перевищили 3 тисячі осіб. Ці цифри наводить українська сторона; незалежно перевірити такі оперативні оцінки в умовах бойових дій неможливо.

    Під час першого етапу корпус повідомляв приблизно про 1,5 тисячі втрат російської армії, а також про знищення великої кількості безпілотників, бронетехніки, артилерійських систем, автомобілів та іншої техніки.

    За даними Третього корпусу, українські підрозділи також активно працювали по російській логістиці. Зокрема, військові заявляли про удари по складах і системі забезпечення пальним, після яких противник був змушений переносити частину паливної логістики далі від лінії фронту.

    На нинішньому етапі, за повідомленнями українських військових, корпус протистоїть підрозділам 20-ї та 25-ї загальновійськових армій РФ, а також 1-ї гвардійської танкової армії.

    Чому Шандриголове має значення

    Шандриголове розташоване у районі бойових дій поблизу Лиманського напрямку. Саме тому Білецький окремо наголосив, що цей населений пункт має значення і для української, і для російської сторони.

    Раніше командир Третього корпусу пояснював, що російське командування намагалося розвивати просування на півночі Донеччини та створювати загрозу українському угрупованню через використання малих піхотних груп, які намагалися проникати в глибину української оборони. Одним із завдань «Вівальді» стало саме руйнування такої тактики та зачистка районів, куди проникли російські військові.

    Білецький також заявляв, що на цьому напрямку російські війська намагалися сформувати північну частину більш широкого наступального задуму навколо українських оборонних районів Донбасу. За його оцінкою, операція Третього корпусу суттєво ускладнила реалізацію цього плану. Це оцінка українського командувача, а не незалежно встановлений висновок про наміри російського Генштабу.

    Чому операцію назвали «Вівальді»

    Назва операції відсилає до знаменитого циклу Антоніо Вівальді «Пори року».

    Ще під час першого публічного оголошення результатів Білецький натякнув, що операція не обмежуватиметься одним етапом. Він наголосив, що у Вівальді було чотири сезони, і попросив не поспішати з висновками щодо подальших цілей українських військових.

    Нова заява від 20 вересня вже стосується другого етапу.

    При цьому українське командування не повідомляє ані кінцевої географічної мети операції, ані можливих наступних напрямків просування. Це логічно з огляду на триваючі бойові дії та необхідність не розкривати інформацію, яка може бути використана російськими військами.

    На цей момент офіційно оголошений результат такий: Шандриголове і Дерилове звільнені, Дробишеве перебуває під повним українським контролем, а загальна площа території, повернутої або зачищеної в межах двох етапів «Вівальді», за даними Третього корпусу, сягнула 125 км².

    Операція триває, тому військові закликають орієнтуватися насамперед на офіційні повідомлення та не публікувати неперевірені дані про переміщення українських підрозділів.

  • «Вівальді» на Донеччині: Білецький заявив про звільнення Середнього та зачистку 75 км²

    «Вівальді» на Донеччині: Білецький заявив про звільнення Середнього та зачистку 75 км²

    Українські військові розкрили перші результати наступальної операції «Вівальді» на півночі Донецької області. За заявою командувача Третього армійського корпусу Андрія Білецького, Сили оборони зачистили від російських підрозділів 75 квадратних кілометрів території та деокупували ще близько 10 квадратних кілометрів. Серед оголошених результатів — звільнення населеного пункту Середнє, ліквідація осередків проникнення противника та удари по його постачанню. Про це в заяві командувача.

    Операція проходила в режимі інформаційної тиші. Її результати оприлюднили 15 вересня, однак точна дата початку бойових дій у наведеному повідомленні не зазначена. Тому йдеться про розкриття вже досягнутих результатів, а не про підтверджений початок наступу саме цього дня. Білецький дав зрозуміти, що оголошене стосується лише першого етапу, тоді як усі подробиці задуму командування поки залишаються закритими.

    За інформацією, наведеною у заяві корпусу, українські підрозділи ліквідували осередки російської інфільтрації. Йдеться про проникнення ворожих груп, які могли діяти на окремих ділянках території. У повідомленні про географію операції згадуються Новоселівка, Олександрівка, Ярова, околиці Корового Яру та Середнє. Саме щодо Середнього окремо заявлено про звільнення. Наведений перелік не варто автоматично трактувати як повідомлення про одночасну деокупацію всіх названих населених пунктів.

    У територіальних результатах військові розділяють два показники: 75 квадратних кілометрів зачистки та близько 10 квадратних кілометрів деокупації. Це суттєве уточнення для розуміння перебігу операції. Зачистка від груп противника і повернення окупованої території описують різні результати бойових дій. Відповідно, подавати їх одним числом як 85 квадратних кілометрів новозвільненої землі було б неточно. У відкритому повідомленні також немає докладної карти, яка дозволяла б визначити межі кожної із цих ділянок.

    Окрему частину заяви присвячено втратам російських сил. За оцінкою Третього корпусу, на цьому етапі противник втратив близько 1500 військових, понад 12 тисяч безпілотників, а також сотні одиниць бронетехніки, артилерійських систем та автомобільної техніки. У повідомленні згадуються російські підрозділи 20-ї та 25-ї армій. Ці цифри є даними українського командування; незалежного підтвердження всього наведеного обсягу втрат у перевірених матеріалах немає.

    Водночас формулювання про втрати особового складу не містить розподілу на загиблих, поранених чи полонених. Тому число 1500 не можна подавати як кількість лише ліквідованих російських військових. Аналогічно повідомлення про сотні одиниць техніки не дає окремих показників для танків, артилерії та автомобілів. Докладний перелік уражених об’єктів і методику підрахунку в наданому викладі заяви не оприлюднено.

    Одним із напрямків операції стали удари по російській логістиці. За даними корпусу, підрозділи безпілотних систем перерізали маршрути постачання противника. Командування також заявило, що внаслідок цих ударів російська сторона була змушена перенести постачання паливно-мастильних матеріалів за межі України — у Воронезьку область РФ. Це подається як один із результатів впливу на забезпечення російського угруповання. Водночас конкретні об’єкти та маршрути в наведеному повідомленні не деталізуються.

    До наступальних дій залучили кілька українських формувань. Серед учасників названо підрозділи 60-ї окремої механізованої бригади, 125-ї окремої важкої механізованої бригади, бойову тактичну групу 3-ї окремої штурмової бригади та 3-й окремий розвідувальний батальйон. Також у матеріалі згадуються 66-та окрема механізована бригада, 85-та тактична група 8-го полку Сил спеціальних операцій, спецпідрозділ ГУР Міністерства оборони «Артан» і 10-й мобільний прикордонний загін «Дозор».

    Такий перелік свідчить про участь в операції підрозділів різного підпорядкування. Однак конкретні завдання кожного з них у відкритому повідомленні не розписані. Третій армійський корпус на своєму офіційному сайті зазначає, що створений на базі Третьої штурмової бригади. До його складу входять механізовані, штурмові, артилерійські, розвідувальні та інші підрозділи. Серед названих на сайті формувань є 60-та механізована та 125-та важка механізована бригади, які фігурують і в повідомленні про «Вівальді».

    Білецький також відреагував на обговорення можливого подальшого просування українських військ до річки Чорний Жеребець. Він згадав ці припущення, але не підтвердив їх як оприлюднений план командування. Натомість командувач звернувся до назви операції та музичної асоціації з чотирма сезонами: «Але наша операція називається “Вівальді”. А у Вівальді, як відомо, чотири сезони. І це — лише перший із них».

    Ця заява вказує на те, що командування розглядає оголошені результати як частину ширшої операції. Проте вона не розкриває ані строків, ані напрямків наступних дій. Наразі публічно повідомлено про звільнення Середнього, зачистку територій від російських груп і порушення ворожого постачання. Подальші висновки про зміну лінії фронту та результати наступних етапів мають спиратися на нові офіційні повідомлення військових.

  • Український прапор знову майорить над Кінбурнською косою: окупанти почали залишати позиції

    Український прапор знову майорить над Кінбурнською косою: окупанти почали залишати позиції

    Українські військові повідомили про успішне встановлення державного прапора України на Кінбурнській косі після того, як російські підрозділи залишили частину своїх позицій під потужним вогневим тиском Сил оборони. За інформацією оперативно-тактичного угруповання «Південь», окупанти були змушені відступити, а зараз триває евакуація їхнього вцілілого особового складу.

    Про це повідомило Регіональне управління Сил територіальної оборони «Південь».

    За даними українських військових, відступ російських сил став результатом систематичного вогневого ураження, яке завдали підрозділи Сил оборони України на південному напрямку.

    «Внаслідок потужного вогневого ураження Сили оборони Півдня змусили окупантів відступити із займаних позицій, відбувається евакуація вцілілого особового складу, окупанти залишають свої рубежі оборони», – йдеться у повідомленні військових.

    Разом із заявою українські захисники оприлюднили фотографію, на якій військовослужбовці встановили синьо-жовтий прапор України на Кінбурнській косі.

    Водночас у повідомленні не йдеться про повне звільнення всієї території Кінбурнської коси або встановлення над нею повного контролю України. Військові повідомили лише про успішне виконання бойового завдання та відступ російських підрозділів із окремих позицій після вогневого ураження.

    Українські захисники також наголосили, що бойова робота на цьому напрямку триває.

    «Ми не зупиняємося! Колись наші танки все ж дійдуть до Джанкоя!» – зазначили військові у своєму повідомленні.

    Кінбурнська коса є одним із найважливіших стратегічних районів південного театру бойових дій. Вона розташована між Дніпровсько-Бузьким лиманом і Чорним морем, на межі Миколаївської та Херсонської областей.

    Контроль над цією територією дозволяє впливати на судноплавство в районі гирла Дніпра, контролювати частину морської акваторії та вести спостереження за підходами до Очакова, Миколаєва і Дніпровсько-Бузького лиману.

    Після звільнення правобережної частини Херсонської області восени 2022 року Кінбурнська коса залишилася єдиною ділянкою Миколаївської області, яку продовжували контролювати російські окупаційні війська.

    Протягом останніх років українські сили регулярно завдавали ударів по російських позиціях на косі. Для цього використовувалися артилерія, безпілотники, високоточна зброя та інші засоби ураження.

    Водночас російські війська використовували Кінбурнську косу як майданчик для обстрілів Очаківської громади, узбережжя Миколаївської області та акваторії Чорного моря.

    Останніми тижнями українські військові значно активізували удари по військовій та логістичній інфраструктурі окупантів не лише на південному напрямку, а й у тимчасово окупованому Криму.

    Сили оборони повідомляли про серію ударів по складах, паливних базах, військових об’єктах, транспортній інфраструктурі та логістичних маршрутах у районах Керчі, Феодосії, Севастополя та інших населених пунктів півострова.

    Також українська сторона раніше інформувала про ураження мосту через Північнокримський канал, який використовувався російськими військами для забезпечення угруповання на півдні.

    На тлі цих подій у тимчасово окупованому Криму останніми днями фіксуються перебої з електропостачанням, дефіцит пального, скорочення транспортного сполучення та труднощі із забезпеченням логістики. Російська окупаційна влада вже визнавала наявність проблем із функціонуванням енергосистеми та постачанням паливно-мастильних матеріалів.

    Українські військові неодноразово наголошували, що одним із головних завдань кампанії на південному напрямку є поступова ізоляція російського угруповання у Криму шляхом руйнування його логістичних маршрутів, складів, паливної інфраструктури та засобів забезпечення.

    Саме тому Кінбурнська коса залишається важливим районом бойових дій, адже контроль над нею безпосередньо впливає на безпекову ситуацію в північно-західній частині Чорного моря.

    Наразі українські військові продовжують виконувати бойові завдання на цьому напрямку. Водночас офіційних повідомлень Генерального штабу ЗСУ про повне звільнення Кінбурнської коси станом на цей момент немає. Заяви Сил територіальної оборони стосуються відступу російських підрозділів із окремих позицій після потужного вогневого ураження та встановлення українського прапора під час виконання бойової операції.

    Ситуація на південному напрямку залишається динамічною, а подальший розвиток подій залежатиме від перебігу бойових дій та офіційних повідомлень українського військового командування.

  • Досвід виживання в окупації та життя після звільнення

    Досвід виживання в окупації та життя після звільнення

    Окупація — це не лише фізичне насильство, руйнування та втрата майна. Для мільйонів українців, які пережили російську окупацію після 24 лютого 2022 року (а для деяких — з 2014-го), це глибока психологічна травма, яка продовжується й після деокупації. Виживші стикаються з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), почуттям провини, соціальною стигмою та тиском суспільства, яке іноді звинувачує їх у «недостатньому опорі» чи колабораціонізмі. Відновлення — це довгий, багаторічний процес, що потребує системної підтримки держави, психологів і спільнот.

    Масові психічні розлади

    Війна в Україні призвела до масових психічних розладів. За даними ВООЗ та українських досліджень, близько 9,6 млн людей в Україні живуть з ризиком або вже мають психічні розлади, пов’язані з війною. Згідно з останньою оцінкою ВООЗ (2024–2025), 46% населення відзначають проблеми з психічним здоров’ям, 41% — психічні розлади, а 68% повідомляють про погіршення здоров’я порівняно з довоєнним періодом. Серед жителів окупованих територій, таких як Маріуполь, ознаки ПТСР спостерігаються у значної частки опитаних (в окремих дослідженнях — до 50% і вище).
    У 32% внутрішньо переміщених осіб (ВПО) — ПТСР, у 22% — депресія (дані більш ранніх досліджень, актуалізовані війною). Серед військових і ветеранів високий відсоток відзначає проблеми з ментальним здоров’ям (включаючи ПТСР у значної частки, з коморбідністю з депресією). Психологічні проблеми посилюються серед жінок, літніх людей, дітей і тих, хто пережив тортури чи сексуальне насильство. За даними ООН, 95–97% військовополонених і значна частка цивільних заручників зазнали тортур або жорстокого поводження.

    Соціальний тиск і стигма

    Соціальний тиск і стигма проявляються не менш гостро. Виживші часто стикаються не лише з внутрішніми травмами, а й із зовнішнім тиском: звинуваченнями в колабораціонізмі. У звільнених містах виникають підозри в недостатньому опорі чи зраді. Це призводить до соціальної ізоляції, проблем із роботою і навіть погроз. Стигма особливо сильна щодо жертв сексуального насильства — страх осуду заважає звертатися по допомогу.
    Стигма психічних розладів: в українському суспільстві (як і в багатьох пострадянських) звернення до психолога часто сприймається як слабкість. Це особливо актуально для військових: «Справжні чоловіки повинні справлятися самі». У результаті багато хто не шукає допомоги, що погіршує симптоми.
    Провина вижившого: багато хто відчуває провину за те, що вижив, поки інші загинули або залишилися в окупації. Це посилює депресію та ізоляцію. Сімейні та громадські конфлікти: повернення в суспільство часто супроводжується напругою в сім’ях, труднощами з працевлаштуванням і адаптацією ветеранів/деокупованих жителів. Дослідження показують, що стигма напряму корелює з тяжчим перебігом ПТСР і меншою ймовірністю спонтанного одужання.

    Думки експертів і шляхи відновлення

    Психологи підкреслюють, що відновлення — це не «взяти себе в руки», а біологічний і психологічний процес інтеграції травми. Євгенія Ігрунова (психолог): «Після року в окупації реабілітація займає значний час. Але це не універсально. Важливо не знецінювати травму, як це сталося після Другої світової у СРСР». Вона відзначає необхідність державних програм.
    Катерина Гайдамачук (психолог, яка працює з ВООЗ): «Серйозні довгострокові наслідки будуть далеко не в усіх, хто пережив травму. Більшість українців має потенціал до відновлення, але потрібна підтримка». Вона підкреслює індивідуальність реакцій.
    Експерти з проєктів на кшталт «Психологи на війні» (понад 30 спеціалістів) відзначають, що жителі деокупованих територій часто відчувають спустошення. Допомога включає роботу з ресурсами, повернення до «нормального» життя через рутину, творчість і підтримку спільноти. Загальні рекомендації: психотерапія (когнітивно-поведінкова, EMDR для ПТСР), медикаментозну підтримку за потреби та групи взаємодопомоги. Важливо боротися зі стигмою через освіту та приклади публічних діячів.
    Експерти попереджають: без системної допомоги (реабілітаційних центрів, навчання спеціалістів) проблема може перерости в довгострокову кризу для суспільства, що впливатиме на економіку, демографію та безпеку.
    Довгий шлях відновлення включає кілька ключових напрямів: професійну допомогу, де раннє втручання знижує ризики хронізації; соціальну підтримку через зниження стигми та інтеграцію ветеранів і деокупованих у громади; державні ініціативи, включно з Національним планом психічного здоров’я 2024–2026 та програмами МОЗ і ВООЗ; самодопомогу — сон, фізичну активність, рутину та відмову від самообвинувачень («ненависть до ворога нормальна, провина — ні»); а також розвиток спільнот — жіночі хаби, центри для ветеранів, волонтерські проєкти в містах на кшталт Чернігова чи Херсона.
    Відновлення займає роки, а іноді десятиліття. Повного «повернення до попереднього» не буває — формується нова ідентичність, що включає досвід травми. Життя після окупації — це боротьба не лише зі спогадами, а й із суспільством, яке саме травмоване. Соціальний тиск погіршує ізоляцію, але колективна емпатія та професійна допомога можуть прискорити одужання. Україна вже створює моделі підтримки, але масштабу поки недостатньо. Інвестиції в ментальне здоров’я — це інвестиції в майбутнє країни. Кожен виживший заслуговує не підозр, а поваги та ресурсів для повернення до повноцінного життя.

    Окупація 2014 року та повторна травма

    Травма окупації для багатьох українців не почалася у 2022 році. З 2014 року, після анексії Криму та початку збройного конфлікту на Донбасі, частина територій Донецької та Луганської областей перебувала під російською окупацією. Люди там прожили вісім років в умовах постійного стресу, ізоляції, пропаганди та обмеження прав. Багато хто втратив роботу, звичний уклад життя, зв’язок з рідними та можливість вільно пересуватися.
    Особливо важко тим, хто пережив окупацію двічі. Жителі окремих районів Донбасу, які в 2014–2022 роках перебували під контролем окупантів, а потім зіткнулися з повномасштабним вторгненням, отримали «подвійну дозу» травми. Для них 2022 рік став не початком, а продовженням і посиленням попередніх переживань: повторні фільтрації, евакуації, руйнування, втрата близьких та посилення почуття безвиході. Такі люди часто мають глибші та хронічніші форми ПТСР, накопичену втому та складну адаптацію навіть після деокупації.

    Перспективи відновлення та ключові напрями підтримки

    Життя після окупації — це складний, багаторічний шлях, на якому переплітаються особиста травма, соціальний тиск і необхідність будувати нову реальність. Без системного підходу проблема ризикує перерости в масштабну кризу, що впливатиме на демографію, економіку та згуртованість суспільства. Ключові шляхи вирішення включають розширення Національного плану психічного здоров’я, створення спеціалізованих реабілітаційних центрів у деокупованих регіонах, навчання тисяч спеціалістів, спрощення доступу до допомоги та інтеграцію програм для подвійної травми (2014 + 2022). Важливі широка інформаційна кампанія зі зниження стигми, історії публічних діячів, шкільні та університетські програми, розвиток ветеранських центрів, жіночих хабів, груп взаємодопомоги та волонтерських ініціатив на місцях. На індивідуальному рівні допомагають раннє звернення по допомогу, техніки саморегуляції, робота з провиною вижившого через терапію та відмова від самообвинувачень. Необхідні чесний громадський діалог замість спрощених ярликів, справедливі та прозорі фільтраційні процедури, програми працевлаштування та соціальної адаптації для деокупованих жителів і ветеранів.
    Україна вже має досвід і людей з величезним потенціалом стійкості. Головне — не залишати виживших наодинці з травмою. Кожен, хто пройшов окупацію, заслуговує не підозр, а поваги, розуміння та реальної допомоги. Інвестиції в ментальне здоров’я сьогодні — це запорука сильного та здорового суспільства завтра.

     

  • Зеленський анонсував переговори з МАГАТЕ щодо деокупації ЗАЕС

    Зеленський анонсував переговори з МАГАТЕ щодо деокупації ЗАЕС

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що під час зустрічі з генеральним директором МАГАТЕ Рафаелем Гроссі Україна порушить питання щодо мирного повернення Запорізької атомної електростанції під свій контроль. Про це він сказав під час спільної пресконференції з президенткою Молдови Маєю Санду.

    За словами глави держави, Україна розраховує на активну участь міжнародних партнерів і МАГАТЕ у формуванні дипломатичного механізму деокупації ЗАЕС, який дозволить уникнути військової ескалації та мінімізувати ризики ядерної безпеки.

    Зеленський наголосив, що ситуація із Запорізькою АЕС залишається однією з найнебезпечніших у світі з точки зору ядерної безпеки. Він нагадав, що після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році окупаційні війська захопили станцію та використовують її як елемент військового тиску.

    Президент підкреслив, що Росія застосовувала важке озброєння поблизу енергоблоків і адміністративних будівель станції, що створює постійний ризик аварійної ситуації.

    Наразі всі шість енергоблоків ЗАЕС не виробляють електроенергію, однак об’єкт залишається під контролем російських сил і використовується як інструмент впливу в регіоні.

    Президент також згадав досвід Чорнобильської АЕС, яка була тимчасово окупована російськими військами на початку вторгнення. Він наголосив, що тоді існувала загроза провокацій і потенційних техногенних ризиків, які вдалося зупинити після відновлення контролю України над об’єктом.

    Окремо Зеленський зазначив, що навіть після деокупації ЧАЕС небезпека не зникла повністю, оскільки станція періодично зазнавала атак безпілотників, що створювало додаткові ризики для захисних споруд.

    На його думку, ситуація із Запорізькою АЕС є ще більш складною, оскільки це найбільша атомна електростанція в Європі, і наслідки потенційної аварії можуть бути значно масштабнішими.

    Зеленський наголосив, що Україна наполягає виключно на мирному вирішенні питання деокупації станції. Йдеться про дипломатичний тиск, міжнародні гарантії безпеки та залучення МАГАТЕ як ключового технічного та наглядового інституту.

    «Ми будемо говорити з МАГАТЕ та партнерами, щоб Росія залишила станцію, а управління повернулося Україні. Це єдиний шлях, який гарантує безпеку для людей і для всього регіону», — зазначив президент.

    МАГАТЕ вже тривалий час здійснює моніторинг ситуації на Запорізькій АЕС і підтримує постійну присутність своїх місій на українських ядерних об’єктах. Водночас Україна наголошує, що цього недостатньо без повного відновлення контролю держави над станцією.

    Київ закликає міжнародних партнерів посилити політичний і дипломатичний тиск на Росію, щоб забезпечити демілітаризацію території АЕС та повернення її під українське управління.

    Росія захопила Запорізьку АЕС у березні 2022 року. Відтоді станція неодноразово опинялася в центрі міжнародних дискусій через обстріли поблизу об’єкта, перебої з електропостачанням та ризики для систем охолодження реакторів.

    Україна та міжнародні організації неодноразово попереджали, що будь-які бойові дії в районі атомної станції можуть призвести до масштабної техногенної катастрофи з транскордонними наслідками.

    Запланована зустріч Зеленського з керівництвом МАГАТЕ є черговою спробою активізувати міжнародні зусилля щодо деокупації Запорізької АЕС. Україна наполягає, що лише повернення станції під її контроль і повне виведення російських військ можуть гарантувати ядерну безпеку в Європі та знизити ризики глобальної катастрофи.

  • ЗСУ повертають території: Сирський назвав площу звільнених земель і нові пріоритети фронту

    ЗСУ повертають території: Сирський назвав площу звільнених земель і нові пріоритети фронту

    Українські сили оборони продовжують не лише стримувати наступ російських військ, а й поступово відновлювати контроль над окупованими територіями. Від початку лютого 2026 року Збройні сили України звільнили понад 480 квадратних кілометрів території. Про це повідомив головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський після розмови з начальником Штабу оборони Великої Британії Річардом Найтоном.

    За словами Сирського, попри складну ситуацію на фронті, українська армія демонструє поступ у деокупації. Зокрема, лише протягом березня українські підрозділи змогли повернути під контроль майже 50 квадратних кілометрів території.

    Головнокомандувач наголосив, що нинішня стратегія Сил оборони базується на комплексному підході, який поєднує оборонні та наступальні дії. Серед ключових завдань він назвав знищення сил противника, стримування його просування, а також ураження тилових об’єктів — включно з цілями на території Росії.

    «Наша мета — зробити кожен крок ворога максимально затратним», — підкреслив Сирський, додавши, що для цього активно використовуються сучасні технології та інтелектуальні рішення.

    Окремим напрямком залишається захист повітряного простору України, який є критично важливим в умовах постійних ракетних і дронових атак.

    Під час розмови з британською стороною значну увагу приділили міжнародній військовій допомозі. Сирський подякував Великій Британії за постачання озброєння, боєприпасів і високотехнологічного обладнання. Він також відзначив активну роль Лондона у міжнародних ініціативах, зокрема в рамках «Морської коаліції» та «Коаліції дронів», які мають на меті посилення обороноздатності України.

    Ці коаліції відіграють важливу роль у модернізації української армії, забезпечуючи її сучасними засобами ведення війни. Зокрема, дрони та безпілотні системи стали одним із ключових факторів зміни тактики на полі бою.

    Паралельно з бойовими діями на фронті українські сили продовжують наносити удари по військовій та енергетичній інфраструктурі противника в глибині його території. За повідомленнями російських регіональних джерел, нещодавно було уражено Новокуйбишевський НПЗ у Самарській області РФ.

    Місцева влада підтвердила факт атаки безпілотників, унаслідок якої загинула одна людина, ще двоє отримали поранення. У регіоні також тимчасово призупиняв роботу аеропорт Курумоч через безпекову загрозу.

    Ці удари є частиною ширшої стратегії, спрямованої на послаблення логістичних і виробничих можливостей противника. Вони демонструють здатність України діяти не лише на лінії фронту, а й у глибині території ворога.

    Експерти зазначають, що нинішній етап війни характеризується поєднанням оборонних операцій із точковими контратаками та високотехнологічними ударами. Це дозволяє Україні поступово змінювати ситуацію на полі бою, навіть за умов обмежених ресурсів.

    Водночас деокупація територій відбувається поступово і потребує значних зусиль. Кожен квадратний кілометр звільненої землі є результатом складних бойових операцій, які супроводжуються високими ризиками.

    Озвучені Сирським цифри свідчать про те, що українська армія не лише утримує позиції, а й продовжує повертати контроль над своїми територіями. Подальший розвиток ситуації залежатиме як від дій на фронті, так і від рівня міжнародної підтримки України.

  • Українські військові деокупували частину Глибокого на Харківщині

    Українські військові деокупували частину Глибокого на Харківщині

    Протягом останніх двох тижнів українські військові деокупували частину населеного пункту Глибоке на Харківщині. Про це в ефірі КИЇВ24 повідомив заступник комбату батальйону ударних БпАК “Ахіллес”, 92-ї окремої штурмової бригади (ОШБр) Олесь Маляревич.

    “Ми деокупували частину території, а саме Глибокого. Це дуже важливий населений пункт. Наразі ворог підтягнув значні резерви та намагається повернути втрачені позиції. Зараз відбуваються інтенсивні бойові дії з їхнього боку. Ми перебуваємо в обороні і надійно тримаємо лінію оборони”, – зазначив Маляревич.

    Він уточнив, що у цьому районі перебуває, зокрема, 11-й танковий полк росіян, але противник постійно проводить ротацію своїх сил. “Тривалий час працювала морська піхота, зараз її частково змінюють мотострілецькі дивізії. Тобто, що мають боєздатне, те і направляють. Зараз навіть “Ахмад” зайшов, щоб посилити наші позиції”, – додав військовий.

    Маляревич підкреслив важливість Глибокого: “Це маленький населений пункт, але дуже важливий. Обидві сторони це розуміють. Тому зараз точаться бої. Я думаю, про Глибоке ще тривалий час будуть чути українці, що відбувається. Якщо не деокупувати цей населений пункт, то там пряма дорога на кордон. Вони це розуміють і тому чіпляються за нього всіма силами”.

    Окупанти намагаються прорватися у Вовчанську

    Згідно з даними Генерального штабу Збройних Сил України, минулої доби бої точилися в районах населених пунктів Вовчанськ та Липці. В ОТУ “Харків” повідомили, що у Вовчанську противник продовжує штурмові дії у районі багатоповерхової забудови.

    Також зазначалося, що в районі Глибокого переміщення особового складу противника має поодинокий характер через високу активність ударних БпЛА Сил оборони. Відмічено випадки відмов військовослужбовців армії РФ від виконання бойових завдань.

    У повідомленні ОТУ “Харків” йдеться про те, що поблизу Лук’янців ворог провів перегрупування штурмових груп 7-го окремого мотострілецького полку 11-го армійського корпусу та змінив позиції мінометних розрахунків.

    Сили оборони України адекватно реагують на дії противника і продовжують знищувати живу силу, озброєння і військову техніку російських окупантів. За даними на 31 серпня, втрати ворога (безповоротні та санітарні) склали 104 особи, з них безповоротні – 38, санітарні – 66. Також на Харківському напрямку ворог втратив знищеними та пошкодженими 70 одиниць озброєння та військової техніки.