Golosnovinua.com

Позначка: державна політика

  • Україна визначила місце для Національного пантеону: що вирішив Кабмін

    Україна визначила місце для Національного пантеону: що вирішив Кабмін

    Кабінет міністрів України ухвалив постанову, яка визначає місце для створення Українського національного пантеону. Меморіальний комплекс, покликаний стати головним місцем вшанування борців за незалежність України, визначних державних діячів, військових, науковців, митців та інших видатних українців, планують розмістити на території Національного заповідника “Києво-Печерська лавра” у самому центрі столиці. Таким чином уряд розпочав практичну реалізацію одного з наймасштабніших державних проєктів у сфері політики національної пам’яті за роки незалежності України.

    Про це повідомляє Український інститут національної пам’яті.

    Ухвалена постанова закладає основу для створення Пантеону та визначає подальші кроки державних органів щодо його реалізації. Документ був підготовлений Українським інститутом національної пам’яті та передбачає розробку повноцінної концепції майбутнього меморіального комплексу, його структури, принципів функціонування та порядку вшанування осіб, які зробили визначний внесок у боротьбу за незалежність і розвиток української держави.

    В Інституті національної пам’яті наголошують, що Український національний пантеон має стати не лише місцем поховання визначних українців, а й масштабним символічним простором, який відображатиме історію боротьби українського народу за власну державність упродовж багатьох століть. За задумом авторів проєкту, це буде комплекс, який поєднає меморіальну, культурну, просвітницьку та наукову функції.

    Очікується, що Пантеон стане місцем загальнонаціонального вшанування українських діячів різних історичних епох — від борців за незалежність часів Української Народної Республіки та визвольних змагань ХХ століття до сучасних захисників України, які віддали життя під час російсько-української війни.

    Одним із головних напрямків реалізації проєкту стане розробка державної концепції меморіалізації. Саме вона визначить, хто саме може бути похований у Пантеоні, за якими критеріями ухвалюватимуться відповідні рішення, як здійснюватиметься перепоховання та якими будуть архітектурні й символічні елементи майбутнього комплексу.

    Окремий блок роботи стосуватиметься проведення широких експертних та громадських консультацій. До обговорення планують залучити істориків, археологів, архітекторів, мистецтвознавців, представників громадських організацій, духовенства, науковців, діячів культури та міжнародних експертів. Влада наголошує, що створення такого меморіального комплексу повинно відбуватися максимально відкрито із врахуванням думки професійної спільноти та суспільства.

    Важливою складовою майбутньої роботи стане верифікація кандидатур осіб, яких можуть перепоховати до Українського національного пантеону. Це завдання уряд поклав на Український інститут національної пам’яті та Міністерство закордонних справ України.

    Відомства мають провести комплексне дослідження щодо українських діячів, які сьогодні поховані за межами держави. Насамперед йдеться про борців за незалежність України, політичних діячів, військових командирів, представників української еміграції, діячів науки, культури, мистецтва та духовенства, які зробили визначний внесок у становлення української державності, однак були поховані в інших країнах через історичні обставини.

    Уряд також допускає можливість перепоховання окремих членів родин таких діячів, якщо це відповідатиме встановленим критеріям та рішенням спеціально створених експертних комісій.

    Окрему роль у реалізації проєкту відіграватиме Міністерство культури та стратегічних комунікацій. Саме воно має визначити конкретну земельну ділянку в межах території Національного заповідника “Києво-Печерська лавра”, де буде розташований майбутній Пантеон.

    Під час вибору місця враховуватиметься низка важливих факторів. Насамперед ідеться про статус Києво-Печерської лаври як пам’ятки національного значення та об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО. Саме тому будь-які роботи повинні здійснюватися відповідно до українського законодавства про охорону культурної спадщини, міжнародних конвенцій та вимог щодо збереження історичного середовища.

    Крім того, Міністерство культури має організувати міжнародний архітектурний конкурс, під час якого буде обрано найкращий проєкт майбутнього Пантеону. До участі в ньому планують запросити провідних українських та іноземних архітекторів, містобудівників, реставраторів, дизайнерів і спеціалістів із меморіальної архітектури.

    До конкурсної комісії також планують залучити представників органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських організацій, міжнародних інституцій, істориків, мистецтвознавців, релігійних громад та інших фахівців. Очікується, що такий підхід дозволить створити сучасний меморіальний комплекс, який гармонійно поєднається з історичним середовищем Києво-Печерської лаври та відповідатиме найкращим світовим практикам.

    Створення Пантеону фінансуватиметься за рахунок державного бюджету України. Водночас законодавство дозволяє використовувати й інші джерела фінансування, які не заборонені законом, зокрема благодійні внески, гранти міжнародних організацій та кошти меценатів.

    Правову основу для створення Українського національного пантеону Верховна Рада заклала 1 липня, коли ухвалила законопроєкт №15360. Документ підтримали 287 народних депутатів, що забезпечило його впевнене прийняття парламентом.

    У пояснювальній записці до законопроєкту зазначалося, що Україна досі не мала єдиного державного місця, де на найвищому рівні вшановувалися б видатні діячі української історії. Автори документа наголошували, що більшість європейських держав уже давно мають власні національні пантеони або меморіальні комплекси, які стали символами державності, історичної пам’яті та національної єдності.

    На думку ініціаторів створення Пантеону, поява такого комплексу дозволить не лише належним чином увічнити пам’ять про визначних українців, а й стане важливим елементом формування сучасної української історичної політики, розвитку національної ідентичності та патріотичного виховання майбутніх поколінь.

    Водночас ініціатива ще до її остаточного ухвалення викликала міжнародний резонанс. Найбільш критично на законопроєкт відреагували у Польщі. У Канцелярії президента Кароля Навроцького заявили, що внесення документа президентом України Володимиром Зеленським стало черговим кроком, який, на думку Варшави, може ускладнити українсько-польський історичний діалог.

    Польська сторона пов’язала появу законопроєкту із рішенням української влади надати одному з військових підрозділів назву на честь героїв Української повстанської армії. У Варшаві заявили, що такі рішення можуть призвести до подальшого загострення історичних суперечностей між двома державами.

    Попри це українська влада наголошує, що створення Українського національного пантеону є суверенним рішенням держави та частиною політики відновлення історичної справедливості. У Києві підкреслюють, що головною метою проєкту є гідне вшанування тих, хто у різні історичні періоди віддав життя або зробив визначний внесок у боротьбу за свободу, незалежність і розвиток України.

    Очікується, що після завершення розробки концепції, проведення архітектурного конкурсу та погодження всіх необхідних процедур розпочнеться безпосереднє створення меморіального комплексу. У перспективі Український національний пантеон має стати одним із головних символів сучасної української державності, місцем проведення офіційних церемоній, державних заходів і вшанування пам’яті людей, які творили історію незалежної України.

  • «Герої будуть вписані назавжди»: Зеленський оголосив про новий закон у День Конституції

    «Герої будуть вписані назавжди»: Зеленський оголосив про новий закон у День Конституції

    Президент України Володимир Зеленський у День Конституції оголосив про внесення до Верховної Ради законопроєкту «Про Український національний пантеон». За словами глави держави, новий закон має стати основою для вшанування видатних українців різних історичних епох, які боролися за незалежність країни, формували її державність та захищали українську ідентичність.

    Про це президент повідомив під час урочистого звернення з нагоди 30-ї річниці Конституції України, яке відбулося на території Києво-Печерської лаври. Саме під час виступу Зеленський заявив, що документ уже офіційно передано на розгляд Верховної Ради.

    «Сьогодні я вніс у парламент закон про Український національний пантеон. Імена всіх героїв, які в різні століття та епохи боролися заради України, надихали Україну, будуть поєднані й назавжди вписані в нашу історію з великої літери, з великою повагою і увагою від держави – нашої держави, України, яка поважає себе, цінує своїх та захищає своє», – наголосив президент.

    За словами Зеленського, створення Українського національного пантеону має стати ще одним кроком у формуванні історичної пам’яті та державної політики вшанування українських героїв.

    Президент наголосив, що Україна самостійно визначатиме, кого вважати своїми героями, незалежно від будь-якого зовнішнього впливу чи політичного тиску.

    «Своє – це дуже важливо. Своє право бути українцями. Коли ніхто й ніколи не буде наказувати нам, як жити, як говорити, кого нам любити, кому бути вдячними і яких героїв шанувати», – підкреслив глава держави.

    Поки що повний текст законопроєкту офіційно не оприлюднений, однак із заяв президента випливає, що документ визначатиме засади функціонування Українського національного пантеону, принципи вшанування визначних діячів та державну політику щодо збереження історичної пам’яті.

    Ініціатива президента з’явилася на тлі створення Національного військового меморіального кладовища, яке вже стало місцем поховання українських захисників та видатних діячів державотворення.

    Напередодні, 27 червня, на території Національного військового меморіального кладовища перепоховали останки одного з лідерів Організації українських націоналістів Андрія Мельника та його дружини Софії Федак-Мельник. Урочиста церемонія стала важливою подією для української історичної спільноти та символом повернення видатних діячів визвольного руху на Батьківщину.

    Раніше також стало відомо, що Україна отримала офіційний дозвіл на перепоховання засновника Організації українських націоналістів полковника Євгена Коновальця, останки якого нині перебувають за кордоном. Це рішення стало ще одним кроком у реалізації державної політики з повернення до України постатей, які відіграли визначну роль у боротьбі за незалежність.

    Питання створення Національного пантеону в Україні обговорюється вже багато років. Історики та громадські діячі неодноразово наголошували на необхідності створення єдиного державного простору пам’яті, де були б увічнені борці за незалежність різних поколінь — від діячів Української Народної Республіки та визвольних змагань ХХ століття до сучасних захисників України.

    Після початку повномасштабного російського вторгнення тема національної пам’яті та меморіалізації набула особливого значення. В Україні триває масштабна деколонізація, перейменування вулиць, демонтаж радянських пам’ятників і формування нової державної політики пам’яті, спрямованої на увічнення українських героїв.

    Саме в цьому контексті законопроєкт про Український національний пантеон може стати одним із ключових документів, який визначатиме підходи держави до вшанування видатних українців та збереження історичної спадщини.

    Наразі документ має пройти розгляд у профільних парламентських комітетах, після чого його винесуть до сесійної зали Верховної Ради. Якщо народні депутати підтримають законопроєкт, Україна отримає законодавчу основу для створення Національного пантеону, який, за задумом президента, має стати символом поваги до всіх поколінь українців, що боролися за свободу та незалежність держави.

    Заява Зеленського прозвучала у День Конституції України — державне свято, яке цього року відзначають у 30-ту річницю ухвалення Основного Закону. Саме цього дня президент наголосив, що право українців самостійно визначати свою історію, своїх героїв і своє майбутнє є однією з фундаментальних цінностей української державності.

  • Буданов отримав важливе доручення від Зеленського: що має бути готове до 1 грудня

    Буданов отримав важливе доручення від Зеленського: що має бути готове до 1 грудня

    Президент України Володимир Зеленський доручив керівнику Офісу Президента Кирилу Буданову організувати підготовку щорічного послання глави держави до Верховної Ради про внутрішнє і зовнішнє становище України. Відповідний документ має бути підготовлений та поданий на розгляд до 1 грудня 2026 року.

    Про це йдеться у розпорядженні Президента №75 від 25 червня, повідомляють Українські Новини.

    Згідно з документом, Зеленський створив робочу групу, яка займатиметься підготовкою проєкту щорічного послання Президента до парламенту. Очолив її керівник Офісу Президента Кирило Буданов.

    Головним завданням групи є підготовка комплексного документа, у якому буде представлено оцінку внутрішнього та зовнішнього становища України, ключові виклики для держави, стратегічні напрями політики та пріоритети на наступний період.

    Методичне та наукове забезпечення підготовки проєкту послання доручено директору Національного інституту стратегічних досліджень Олександру Богомолову. Він також став заступником керівника робочої групи.

    Робоча група має до 1 грудня 2026 року підготувати та подати на розгляд проєкт президентського послання.

    Щорічне послання Президента до Верховної Ради є одним із ключових політичних документів року. У ньому глава держави традиційно окреслює головні безпекові, економічні, соціальні та міжнародні виклики, а також визначає стратегічні напрями державної політики.

    У нинішніх умовах цей документ матиме особливе значення, адже Україна продовжує повномасштабну війну проти Росії, працює над посиленням обороноздатності, залученням міжнародної допомоги, відновленням економіки та просуванням до членства в Європейському Союзі.

    Окрему увагу в посланні, ймовірно, буде приділено ситуації на фронті, розвитку оборонно-промислового комплексу, безпековим гарантіям, санкційному тиску на Росію, відбудові критичної інфраструктури, соціальній підтримці громадян та реформам, необхідним для євроінтеграції.

    Призначення Кирила Буданова керівником робочої групи є показовим на тлі його нової ролі в системі державного управління. Як повідомляли Українські Новини, у січні Зеленський призначив очільника Головного управління розвідки керівником Офісу Президента.

    Після цього Буданов фактично став одним із ключових координаторів політичних і безпекових процесів в Офісі Президента.

    Створення робочої групи під його керівництвом свідчить про те, що підготовка президентського послання розглядатиметься не лише як формальна парламентська процедура, а як стратегічний документ воєнного часу.

    Національний інститут стратегічних досліджень, який забезпечуватиме методичну та наукову основу послання, традиційно займається аналітикою у сфері національної безпеки, державного управління, зовнішньої політики, економіки та суспільного розвитку.

    Саме тому майбутній документ, імовірно, міститиме не лише політичні оцінки, а й аналітичні висновки щодо ключових ризиків та можливостей для України у 2027 році.

    Наразі текст майбутнього послання ще не оприлюднений. Його підготовка триватиме протягом найближчих місяців.

  • Без бар’єрів і без винятків: Конституцію України вперше повністю переклали жестовою мовою

    Без бар’єрів і без винятків: Конституцію України вперше повністю переклали жестовою мовою

    Напередодні 30-річчя Конституції України Верховна Рада презентувала перший в історії повний переклад Основного Закону українською жестовою мовою. Ініціатива покликана зробити конституційні права, свободи та обов’язки доступними для людей з порушеннями слуху та стала одним із найбільших інклюзивних проєктів у сфері державної комунікації.

    Проєкт реалізували спільно Апарат Верховної Ради України та громадська організація «Громадський рух “Соціальна єдність”». Для роботи над перекладом залучили дев’ятьох фахівців, які володіють різними діалектами української жестової мови, а також експертів у галузі права та спеціалістів з української жестової мови.

    Головною метою проєкту було не просто перекласти текст Конституції, а зробити його максимально зрозумілим для жестомовних українців у різних регіонах країни. Саме тому до роботи залучили перекладачів із різним мовним досвідом, щоб врахувати особливості регіональних діалектів жестової мови.

    У Верховній Раді наголошують, що переклад Конституції українською жестовою мовою є важливим кроком до розбудови безбар’єрного суспільства та забезпечення рівного доступу громадян до інформації про свої права та обов’язки.

    Переклад уже доступний на спеціальній платформі Верховної Ради. Для кожного розділу та статті Конституції створено окремі відеофрагменти з таймкодами, що дозволяє швидко знаходити потрібні норми Основного Закону. Користувачі можуть переглядати як окремі статті, так і весь текст Конституції у форматі відео українською жестовою мовою.

    На спеціальному ресурсі розміщені всі розділи Конституції України — від Загальних засад до Перехідних положень. Загальна тривалість відеоперекладу перевищує три години, а навігація дозволяє переходити безпосередньо до конкретного розділу документа.

    Експерти зазначають, що переклад юридичних текстів жестовою мовою є одним із найскладніших напрямків адаптації інформації. Багато правових понять не мають прямого відповідника в жестовій мові, тому перекладачам довелося спільно з юристами шукати точні та зрозумілі способи передачі складних конституційних норм.

    Ініціатива стала частиною ширшої державної політики безбар’єрності та інклюзії. Вона відповідає європейським стандартам захисту прав людини та принципам рівного доступу до суспільно важливої інформації.

    Конституцію України було ухвалено Верховною Радою 28 червня 1996 року після безперервного засідання парламенту, яке тривало майже добу. Цьогоріч Україна відзначає 30-річчя Основного Закону, і саме до цієї дати було приурочено створення його повного жестового перекладу.

    У Верховній Раді наголошують, що доступ до Конституції рідною мовою є важливим правом кожного громадянина. Новий ресурс дозволить тисячам українців із порушеннями слуху отримати прямий доступ до фундаментального документа держави без додаткових посередників та тлумачень.

    Ознайомитися з перекладом Конституції України українською жестовою мовою можна на офіційному ресурсі Верховної Ради України.

  • Зеленський затвердив нову концепцію боротьби з тероризмом

    Зеленський затвердив нову концепцію боротьби з тероризмом

    Президент України Володимир Зеленський підписав указ, яким увів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 квітня 2026 року про затвердження нової Концепції боротьби з тероризмом в Україні. Документ визначає стратегічні підходи держави до протидії сучасним терористичним загрозам, окреслює ключові виклики національній безпеці та встановлює пріоритети розвитку загальнодержавної системи боротьби з тероризмом в умовах триваючої війни та посилення гібридних загроз.

    Відповідний указ набув чинності з моменту його офіційного оприлюднення. Нова концепція має стати одним із базових документів у сфері національної безпеки, на який спиратимуться державні органи під час формування політики протидії терористичним загрозам, координації дій силових структур та розвитку системи захисту громадян і критичної інфраструктури.

    У документі наголошується, що головною метою концепції є забезпечення ефективної реалізації державної політики у сфері боротьби з тероризмом, а також створення умов для своєчасного виявлення, попередження та нейтралізації загроз, які можуть становити небезпеку для держави, суспільства та громадян. Влада прагне сформувати комплексну систему реагування, здатну працювати як в умовах відкритої воєнної агресії, так і в умовах прихованих терористичних дій, інформаційних атак та кіберзагроз.

    Особливу увагу в концепції приділено трансформації характеру терористичних загроз у XXI столітті. Якщо раніше тероризм асоціювався переважно з діяльністю окремих екстремістських угруповань, то нині, як зазначається в документі, окремі держави можуть використовувати терористичні методи як елемент своєї зовнішньої політики та військової стратегії. Саме тому Україна розглядає боротьбу з тероризмом значно ширше, ніж лише протидію діяльності окремих організацій чи осіб.

    У концепції прямо зазначено, що одним із головних зовнішніх чинників терористичних загроз для України є гібридна війна, яку веде Росія. Документ визначає Росію як державу-агресора та державу, яка використовує елементи терористичної діяльності для досягнення своїх військово-політичних цілей. Серед таких інструментів називаються ракетні удари по цивільній інфраструктурі, атаки безпілотниками, диверсійна діяльність, інформаційно-психологічні операції, кібератаки, а також використання підконтрольних збройних формувань і незаконних воєнізованих структур.

    Автори концепції підкреслюють, що поєднання військової агресії та терористичних методів створює довгострокову системну загрозу національній безпеці України. Особливо небезпечними визнаються удари по енергетичній інфраструктурі, транспортній системі, об’єктах водопостачання, медичних закладах та інших елементах критичної інфраструктури, від функціонування яких залежить життєдіяльність держави та безпека населення.

    Окремий розділ документа присвячений кібертероризму, який останніми роками став одним із найсерйозніших викликів для багатьох держав світу. В умовах цифровізації економіки та державного управління кібератаки можуть спричиняти не менші наслідки, ніж традиційні диверсії. Саме тому концепція передбачає подальше посилення кіберзахисту державних установ, енергетичних компаній, фінансового сектору та інших важливих об’єктів. Також наголошується на необхідності розвитку сучасних систем моніторингу кіберзагроз і підготовки висококваліфікованих фахівців у сфері кібербезпеки.

    Значна увага приділяється удосконаленню роботи державних органів, які відповідають за протидію тероризму. Йдеться про посилення координації між правоохоронними органами, спецслужбами, військовими структурами, органами місцевої влади та іншими суб’єктами системи безпеки. Влада планує підвищити рівень обміну інформацією між різними відомствами, удосконалити механізми реагування на надзвичайні ситуації та забезпечити більш ефективне використання наявних ресурсів.

    У концепції також передбачено розвиток системи прогнозування терористичних загроз. Держава планує активніше використовувати аналітичні інструменти, технології обробки великих масивів даних та сучасні методи розвідки для виявлення потенційних ризиків ще до того, як вони переростуть у реальні загрози. Особливий акцент робиться на превентивних заходах, адже запобігання терористичним актам визнається більш ефективним підходом, ніж ліквідація їхніх наслідків.

    Документ також передбачає розширення міжнародного співробітництва у сфері безпеки. Україна має намір поглиблювати взаємодію з партнерами з Європи та Північної Америки, міжнародними організаціями та спеціалізованими структурами, які займаються питаннями боротьби з тероризмом. Це стосується обміну розвідувальною інформацією, проведення спільних навчань, координації санкційної політики та запровадження нових механізмів реагування на сучасні загрози.

    Експерти зазначають, що ухвалення нової концепції відображає зміну безпекової реальності, в якій перебуває Україна після початку повномасштабного вторгнення. Масовані атаки на цивільні об’єкти, використання безпілотників, кібератаки та інформаційні операції фактично розширили традиційне розуміння тероризму та вимагають від держави нових підходів до захисту населення.

    В умовах війни питання протидії тероризму дедалі тісніше пов’язується із загальною обороноздатністю країни, стійкістю критичної інфраструктури та здатністю держави забезпечувати безперервне функціонування економіки навіть під час масштабних атак. Саме тому нова Концепція боротьби з тероризмом розглядається як один із ключових стратегічних документів, який визначатиме розвиток української системи безпеки у найближчі роки та стане основою для подальшого вдосконалення законодавства, роботи спецслужб і механізмів захисту громадян від сучасних загроз.

  • Зеленський визначив три ключові пріоритети для України на найближчі тижні

    Зеленський визначив три ключові пріоритети для України на найближчі тижні

    Президент України Володимир Зеленський провів спеціальну нараду, присвячену визначенню подальших кроків держави в умовах триваючої війни з Росією. За результатами обговорення було окреслено три ключові напрямки роботи, які стануть пріоритетними для української влади найближчими тижнями. Йдеться про активізацію дипломатичних зусиль, продовження гуманітарної роботи щодо повернення українців та підготовку нових рішень для підтримки держави, зокрема в енергетичній сфері.

    Про підсумки наради глава держави повідомив у соціальних мережах. За його словами, в умовах постійних російських атак і складної міжнародної ситуації Україна повинна діяти одночасно на кількох стратегічних напрямках, забезпечуючи як зміцнення обороноздатності, так і збереження підтримки міжнародних партнерів.

    Першим і одним із найважливіших напрямків президент назвав дипломатію. За словами Зеленського, українська сторона практично щодня підтримує контакти з представниками адміністрації президента Сполучених Штатів, урядами європейських держав та керівництвом міжнародних організацій. Основною темою таких консультацій залишається військова допомога Україні, насамперед постачання систем протиповітряної оборони, боєприпасів та іншого критично важливого озброєння.

    Президент повідомив, що під час наради було проаналізовано поточний стан виконання домовленостей із міжнародними партнерами та оцінено темпи постачання оборонної допомоги. Особлива увага приділялася питанням зміцнення української системи протиповітряної оборони, яка залишається одним із ключових елементів захисту населення та критичної інфраструктури від російських ракетних і дронових атак.

    Зеленський наголосив, що серед пріоритетів на найближчі тижні залишається отримання додаткових засобів для боротьби з балістичними ракетами. Питання антибалістичного захисту набуло особливої актуальності через регулярне застосування Росією ракет, здатних долати великі відстані за короткий час і завдавати ударів по цивільних об’єктах. Україна неодноразово закликала партнерів збільшити постачання сучасних систем ППО та ракет до них, оскільки саме вони дозволяють ефективно перехоплювати найбільш небезпечні цілі.

    Окремим пунктом дипломатичної роботи стане розвиток співпраці з міжнародними партнерами у сфері безпілотних технологій. За словами президента, Україна продовжує працювати над укладанням двосторонніх угод щодо виробництва та постачання дронів. Особливу роль у цьому процесі має відіграти так званий Drone Deal з Європейським Союзом, який передбачає розширення співпраці у сфері розробки, виробництва та закупівлі безпілотних систем.

    Останніми роками дрони стали одним із найважливіших інструментів сучасної війни. Вони використовуються для розвідки, коригування артилерійського вогню, ураження техніки та логістичних об’єктів противника. Саме тому Україна активно інвестує в розвиток власного виробництва безпілотників та прагне залучати до цього процесу міжнародних партнерів.

    Крім того, учасники наради обговорили підготовку низки міжнародних зустрічей і переговорів. Зеленський повідомив, що Україна готується до важливих дипломатичних контактів у різних форматах, однак подробиці цих перемовин наразі не розголошуються. За словами президента, про результати буде повідомлено після завершення відповідних консультацій.

    Другим ключовим напрямком, визначеним під час наради, став гуманітарний трек. Йдеться насамперед про продовження процесу обміну полоненими та повернення українських громадян, які перебувають у російському полоні або були незаконно вивезені з окупованих територій.

    Президент наголосив, що Україна має намір продовжувати реалізацію раніше досягнутих домовленостей щодо обмінів. Для цього було доручено активізувати роботу з міжнародними партнерами та державами-посередниками, які можуть допомогти у проведенні нових гуманітарних операцій.

    Питання повернення українських військових і цивільних залишається одним із найболючіших для українського суспільства. Від початку повномасштабного вторгнення Україна здійснила десятки обмінів полоненими, повернувши додому тисячі громадян. Водночас значна кількість українців досі перебуває в російському полоні або вважається незаконно утримуваною на окупованих територіях.

    Окремою темою залишається повернення українських дітей, яких Росія незаконно депортувала або примусово перемістила з окупованих територій. Україна продовжує працювати над цим питанням разом із міжнародними організаціями, правозахисними структурами та урядами держав-партнерів.

    Третім напрямком роботи, який обговорювався під час спеціальної наради, стали нові рішення для підтримки України, зокрема в енергетичній сфері. Зеленський повідомив, що наразі триває фіналізація відповідних домовленостей і програм, подробиці яких будуть оголошені пізніше.

    Енергетика залишається одним із найуразливіших секторів української економіки через постійні російські удари по об’єктах генерації, підстанціях та іншій критичній інфраструктурі. Протягом останніх років Росія систематично намагалася вивести з ладу українську енергосистему, використовуючи ракети та безпілотники для атак на електростанції та мережеві об’єкти.

    У відповідь Україна реалізує масштабні програми відновлення пошкоджених потужностей, будує нові об’єкти генерації та залучає міжнародну фінансову допомогу для модернізації енергетичної системи. Значна частина роботи також спрямована на підвищення стійкості енергомереж та захист критичної інфраструктури від нових атак.

    Аналітики зазначають, що проведення подібної спеціальної наради свідчить про підготовку української влади до важливого дипломатичного та політичного періоду. Найближчі тижні можуть стати визначальними для низки міжнародних переговорів, рішень щодо військової допомоги та нових програм підтримки України.

    Визначені президентом пріоритети демонструють прагнення Києва діяти одночасно на кількох фронтах: зміцнювати оборонні можливості держави, розширювати міжнародну коаліцію підтримки, повертати українських громадян додому та забезпечувати стабільність критично важливих секторів економіки. Саме ці напрямки, за словами Зеленського, мають стати основою роботи української влади у найближчій перспективі на тлі триваючої російської агресії.

  • У Раді розкритикували урядову антикорстратегію через ЄС-порушення

    У Раді розкритикували урядову антикорстратегію через ЄС-порушення

    Голова комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики Анастасія Радіна заявила про суттєві розбіжності між парламентським комітетом і урядом щодо проєкту Антикорупційної стратегії України на 2026–2030 роки. За її словами, урядова версія документа не враховує низку ключових положень, які безпосередньо пов’язані з виконанням євроінтеграційних зобов’язань України та можуть впливати на подальший рух до членства в Європейському Союзі.

    Про це Анастасія Радіна повідомляє у Facebook. Радіна стверджує, що уряд уже схвалив власний варіант стратегії 15 травня без широкого публічного обговорення, тоді як офіційного оприлюднення документа на момент її заяви на сайті Верховної Ради не було, хоча текст перебуває в її розпорядженні. Вона підкреслила, що ситуація викликає занепокоєння через відсутність належної координації між гілками влади у формуванні стратегічних антикорупційних рішень.

    За словами Радіної, урядовий проєкт не включає низку реформ, які вважаються критичними для посилення незалежності антикорупційної інфраструктури. Зокрема, йдеться про реформування процедури призначення генерального прокурора, запровадження прозорого та незалежного конкурсу для обрання керівника Державного бюро розслідувань, а також розширення процесуальної автономії Спеціалізованої антикорупційної прокуратури без необхідності додаткових погоджень із генеральним прокурором. На думку очільниці комітету, вилучення цих положень суттєво послаблює інституційну спроможність антикорупційної системи.

    Радіна також наголосила, що такі зміни суперечать зобов’язанням України в межах європейської інтеграції, зокрема так званим проміжним бенчмаркам, які використовуються Європейським Союзом для оцінки прогресу країн-кандидатів. Вона заявила, що ці критерії є невід’ємною частиною переговорного процесу щодо вступу України до ЄС і їх невиконання може вплинути на темпи інтеграції.

    Окремо депутатка згадала так званий “план Качки-Кос”, який у політичних дискусіях використовується як орієнтир для низки реформ у сфері верховенства права та боротьби з корупцією. За її словами, урядовий документ не враховує його ключових положень, що може свідчити про відхід від попередніх домовленостей та узгоджених дорожніх карт реформ.

    Вона підкреслила, що антикорупційна стратегія є не просто внутрішнім політичним документом, а елементом ширшої системи зобов’язань України перед міжнародними партнерами. Зокрема, йдеться про фінансову підтримку з боку ЄС, де частина коштів у межах великої кредитної програми на десятки мільярдів євро прямо пов’язана з виконанням реформ у сфері верховенства права, судової системи та антикорупційної політики.

    У Національному агентстві з питань запобігання корупції раніше повідомляли, що до парламенту було подано два альтернативні варіанти Антикорупційної стратегії — від Кабінету міністрів і від профільного парламентського комітету. Обидва документи базуються на єдиній законодавчій основі, розробленій НАЗК, однак відрізняються підходами до інституційних реформ і розподілу повноважень між органами влади.

    Аналітики зазначають, що паралельне існування двох різних підходів до формування антикорупційної політики може ускладнити фінальне ухвалення єдиної стратегії. Це, у свою чергу, потенційно затягує виконання частини міжнародних зобов’язань України та може стати предметом додаткових консультацій із Європейською комісією.

    Попри критику, урядова сторона поки публічно не коментувала закиди щодо змісту документа. Очікується, що дискусія навколо Антикорупційної стратегії 2026–2030 років продовжиться в парламенті, де документ має пройти подальше опрацювання та можливе узгодження між різними політичними та інституційними центрами впливу перед остаточним ухваленням.

  • Санкції з політичним резонансом: Зеленський вдарив обмеженнями по Богдану та ще чотирьох фігурантах

    Санкції з політичним резонансом: Зеленський вдарив обмеженнями по Богдану та ще чотирьох фігурантах

    Президент України Володимир Зеленський підписав указ про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони щодо застосування санкцій проти п’ятьох осіб, серед яких — колишній керівник Офісу президента Андрій Богдан. Відповідна інформація оприлюднена на офіційному ресурсі глави держави.

    Окрім Богдана, санкції запроваджені проти українського бізнесмена Богдана Пукіша, російського підприємця Алана Кірюхіна, а також двох представників російського спортивного середовища — Станіслава Позднякова та Михайла Маміашвілі, яких українська сторона пов’язує з пропагандистською діяльністю у сфері спорту.

    Рішення РНБО передбачає комплекс обмежувальних заходів. Зокрема, йдеться про блокування активів, заборону здійснення торговельних операцій, обмеження на виведення капіталу за межі України, а також анулювання або призупинення дії ліцензій та інших дозвільних документів. Окрім цього, санкції включають позбавлення державних нагород і заборону на участь у приватизації чи оренді державного майна строком на 10 років.

    Такі кроки вписуються у загальну політику держави щодо посилення санкційного тиску як на осіб, пов’язаних із країною-агресором, так і на тих, кого українська влада вважає загрозою національній безпеці або економічним інтересам.

    Окрему увагу привертає включення до санкційного списку Андрія Богдана — фігури, яка відігравала важливу роль у політичному житті України після перемоги Зеленського на президентських виборах 2019 року. Саме Богдан очолював Офіс президента у перший рік каденції глави держави та вважався одним із ключових архітекторів початкового етапу роботи нової влади.

    До призначення в ОП Богдан мав досвід роботи в уряді та юридичній сфері, зокрема був урядовим уповноваженим з питань антикорупційної політики, а також співпрацював як адвокат із бізнесменом Ігорем Коломойським. У лютому 2020 року його було звільнено з посади, після чого керівником Офісу президента став Андрій Єрмак.

    Аналітики зазначають, що включення колишніх високопосадовців до санкційних списків є нетиповим, але не безпрецедентним кроком для української політики. Це може свідчити як про зміну підходів до оцінки діяльності окремих осіб, так і про прагнення влади посилити контроль над внутрішніми процесами в умовах війни.

    Водночас експерти наголошують, що санкції є політичним і правовим інструментом, який використовується для швидкого реагування на загрози. Вони не замінюють кримінального переслідування, але можуть обмежити можливості фігурантів здійснювати фінансову чи іншу діяльність.

    Що стосується інших осіб у списку, то їх включення пов’язують із діяльністю, яка, за оцінками української сторони, сприяє російській пропаганді або економічним інтересам РФ. Зокрема, представники спортивних організацій можуть бути причетні до використання спорту як інструменту політичного впливу.

    Санкційна політика України суттєво активізувалася після початку повномасштабної війни. РНБО регулярно ухвалює рішення про введення обмежень проти фізичних і юридичних осіб, які, на думку держави, становлять загрозу безпеці або співпрацюють із країною-агресором.

    Важливим аспектом є і міжнародний контекст. Україна прагне синхронізувати свою санкційну політику з партнерами, зокрема країнами Європейського Союзу та США. Це дозволяє підвищити ефективність обмежень і ускладнити обхід санкцій через інші юрисдикції.

    Політичні оглядачі також звертають увагу, що подібні рішення можуть мати як внутрішньополітичні, так і зовнішньополітичні наслідки. Вони впливають на баланс сил у політичному середовищі та сигналізують про наміри влади щодо подальших дій.

    Наразі офіційні причини включення конкретних осіб до санкційного списку детально не розкриті. Це типова практика, оскільки частина інформації може мати обмежений доступ із міркувань безпеки.

    Очікується, що в найближчий час можуть з’явитися додаткові роз’яснення або нові рішення РНБО, які продовжать формування санкційної політики держави.

    Указ Зеленського став ще одним кроком у напрямку посилення контролю над політичними та економічними процесами в Україні в умовах війни, водночас відкривши новий етап дискусій щодо ролі санкцій як інструменту державної політики.

  • Російським призовникам закрили виїзд навіть через Білорусь

    Російським призовникам закрили виїзд навіть через Білорусь

    Громадяни Російської Федерації, які отримали обмеження на виїзд із країни через вручення повісток або перебування у статусі призовників, фактично не можуть залишити територію РФ навіть через Білорусь. Про це заявили у Державному прикордонному комітеті Білорусі.

    У білоруському прикордонному відомстві зазначили, що між Росією та Білоруссю діє система обміну даними щодо осіб, які перебувають на військовому обліку або мають заборону на виїзд. Це означає, що навіть спроба перетнути кордон через Білорусь не дозволяє обійти обмеження, накладені російською стороною.

    У Державному прикордонному комітеті Республіки Білорусь підкреслили, що прикордонники діють у межах доступної інформації та спільних баз даних. У відомстві наголосили, що відповідальність за заборону виїзду повністю лежить на Російській Федерації. У Білорусі це сформулювали коротко: якщо виїзд заборонений, усі питання слід адресувати російській стороні.

    Підставою для обговорення ситуації став випадок, про який повідомили російські правозахисники з ініціативи «Рух свідомих відмовників». За їхніми даними, молодий чоловік із міста Saint Petersburg, який мав обмеження на виїзд через призовний статус, намагався залишити Росію через територію Білорусі.

    Спочатку, 23 квітня, йому відмовили у посадці на рейс із Мінська до Тбілісі. Згодом, 25 квітня, йому також відмовили у виїзді до Єревану, причому як і в попередньому випадку, письмових пояснень причин відмови надано не було.

    Правозахисники вважають, що подібні випадки можуть свідчити про поступове впровадження спільної системи перевірки даних між Росією та Білоруссю. Йдеться про можливу інтеграцію електронних реєстрів військового обліку та баз даних, які містять інформацію про повістки, призовний статус і заборони на виїзд.

    Якщо такі системи справді працюють у повному обсязі, це означає, що громадяни Росії можуть бути перевірені вже на території Білорусі, навіть якщо формально вони залишили РФ. Це фактично унеможливлює використання Білорусі як транзитного шляху для обходу обмежень.

    Офіційно деталі роботи таких баз даних не розкриваються, однак обидві сторони підтверджують координацію між прикордонними службами. Росія і Білорусь входять до союзних інтеграційних структур і мають тісну співпрацю у сфері безпеки та прикордонного контролю.

    У цьому контексті останні повідомлення про блокування виїзду призовників через Білорусь можуть свідчити про подальше посилення контролю за переміщенням громадян, які підлягають військовому обліку. Це також вказує на зменшення можливостей для обходу російських обмежень на виїзд і на більш жорстку координацію між двома державами у сфері безпеки та мобілізаційного контролю.

  • Ще 90 днів війни: Володимир Зеленський подав до Ради законопроєкт про продовження мобілізації та воєнного стану до серпня 2026 року

    Ще 90 днів війни: Володимир Зеленський подав до Ради законопроєкт про продовження мобілізації та воєнного стану до серпня 2026 року

    Президент України Володимир Зеленський подав до Верховної Ради законопроєкт про чергове продовження воєнного стану та загальної мобілізації. Йдеться вже про 19-те продовження з початку повномасштабної війни, і традиційно термін пропонується встановити на 90 діб — до 2 серпня 2026 року.

    Відповідний законопроєкт №15197 був зареєстрований у парламенті 27 квітня. Документ передбачає продовження дії режимів, термін яких спливає 4 травня, без змін у їхній тривалості. Таким чином, країна й надалі функціонуватиме в умовах воєнного стану, що дозволяє забезпечувати обороноздатність, мобілізаційну готовність та керованість державних процесів у період війни.

    Процедура розгляду таких законопроєктів залишається стандартною і вже неодноразово застосовувалася. Спочатку ініціатива вноситься президентом на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України. Після цього документ розглядається у профільному комітеті Верховної Ради, а далі виноситься на голосування у сесійній залі. Для ухвалення необхідно щонайменше 226 голосів народних депутатів. Після підтримки парламентом закон підписує голова Верховної Ради, а остаточне введення в дію забезпечує підпис президента.

    Попередньо розгляд законопроєкту запланований на 28 або 29 квітня — залежно від затвердженого порядку денного. З огляду на попередню практику, подібні рішення стабільно підтримуються більшістю депутатів, адже вони є критично важливими для функціонування держави в умовах війни.

    Воєнний стан в Україні діє з лютого 2022 року після початку повномасштабного вторгнення Росії. Відтоді він регулярно продовжується разом із загальною мобілізацією. Ці механізми дозволяють державі оперативно реагувати на безпекові виклики, забезпечувати роботу сектору оборони та координувати діяльність усіх ключових інституцій.

    Загальна мобілізація передбачає призов військовозобов’язаних громадян для комплектування Збройних сил та інших військових формувань. Вона також забезпечує ротацію особового складу, підготовку резервів і підтримання бойової готовності в умовах тривалих бойових дій.

    Продовження воєнного стану означає збереження чинних обмежень і правил, передбачених законодавством воєнного часу. Це стосується мобілізаційних заходів, роботи державних органів, економічного регулювання та безпекових процедур.

    На цьому тлі залишаються актуальними і практичні питання, пов’язані з функціонуванням системи мобілізації. Раніше повідомлялося, що окремі громадяни після відвідування територіальних центрів комплектування можуть повторно з’являтися у базах розшуку під час перевірок. Це може бути пов’язано з затримками у внесенні даних, незавершеним оформленням документів або повторними викликами.

    Водночас держава продовжує адаптуватися до умов затяжної війни, зберігаючи необхідні інструменти для оборони. Кожне нове продовження воєнного стану та мобілізації є не лише формальною процедурою, а й свідченням того, що країна перебуває у фазі довготривалого протистояння, яке потребує стабільного управління, ресурсів і чіткої координації.

    У підсумку новий законопроєкт є логічним продовженням поточної державної політики. Його ухвалення дозволить зберегти керованість оборонною системою та забезпечити безперервність мобілізаційних процесів ще на три місяці, протягом яких Україна продовжить протидію агресії.