Golosnovinua.com

Позначка: Дмитро Лубінець

  • Удар по святині: російська атака пошкодила Києво-Печерську лавру

    Удар по святині: російська атака пошкодила Києво-Печерську лавру

    Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець повідомив, що у ніч на 24 січня Росія вперше з часів Другої світової війни завдала удару по Києво-Печерській лаврі.

    За його словами, внаслідок атаки були пошкоджені вхід до комплексу Дальніх печер, а також Аннозачатіївська церква. Йдеться про Національний заповідник, який входить до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і протягом століть пережив зміни імперій та руйнівні війни ХХ століття.

    Лубінець наголосив, що удар по лаврі не можна розцінювати як випадковість.

    «Це не випадковість. Це вибір», — заявив він.

    Водночас омбудсмен підкреслив, що атака на Києво-Печерську лавру є лише одним із епізодів масштабного знищення релігійних і культурних об’єктів в Україні. За час повномасштабної збройної агресії Російської Федерації в Україні постраждали понад 700 релігійних споруд, з яких 53 були зруйновані повністю.

    За словами Лубінця, такі дії є системною атакою на культурну, історичну та духовну спадщину українського народу. Руйнування святинь, які перебувають під міжнародним захистом, є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права, зокрема Гаазької конвенції 1954 року про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту.

    Крім того, омбудсмен зазначив, що удари по релігійних об’єктах є посяганням на базові права людини — свободу віросповідання, історичну пам’ять та ідентичність.

    «Захист культурної спадщини — це не другорядне питання війни. Це питання відповідальності. Адже культурна спадщина — це не про минуле. Це про нашу ідентичність. Те, за що ми боремося сьогодні», — підкреслив Дмитро Лубінець.

  • Мобілізація без діалогу: чому зростає напруга між ТЦК і суспільством

    Мобілізація без діалогу: чому зростає напруга між ТЦК і суспільством

    Протистояння між мобілізаційними структурами та цивільним населенням в Україні дедалі частіше переходить у фазу відкритої вербальної та юридичної конфронтації. Черговим тригером стала жорстка заява Київського територіального центру комплектування, зроблена на тлі інцидентів із нападами на працівників ТЦК.

    У своєму офіційному коментарі структура вкрай різко висловилася на адресу осіб, які уникають мобілізації, використовуючи формулювання, що викликали широкий суспільний резонанс. Зокрема, мобілізаційний резерв, який переховується від призову, був охарактеризований як «сіра маса» та «бляклий плебс», а самі ухилянти фактично прирівняні до ворогів і вбивць. Така риторика стала безпрецедентною за своєю жорсткістю та викликала критику з боку правозахисного середовища.

    На цьому тлі особливо показовими виглядають цифри, оприлюднені уповноваженим Верховної Ради з прав людини Дмитром Лубінцем. За його словами, кількість звернень громадян щодо дій працівників ТЦК зросла в рази. Якщо у 2022 році було зафіксовано лише 18 скарг, то у 2024 році їх кількість перевищила 3400.

    Омбудсмен підтверджує наявність системних порушень, серед яких незаконне фізичне утримання громадян, вилучення особистих речей, обмеження свободи пересування та застосування сили. Окремою проблемою він називає формальний підхід військово-лікарських комісій, коли особу визнають придатною до служби лише на підставі документів, тоді як військові частини згодом відмовляються приймати таких мобілізованих через реальний стан здоров’я.

    Правозахисники зазначають, що ситуацію ускладнює відсутність ефективного діалогу між сторонами. Представники ТЦК апелюють до обов’язку захисту держави в умовах війни, тоді як громадяни вказують на масове ігнорування процесуальних прав, зокрема права на правову допомогу та належні медичні огляди.

    Дмитро Лубінець наголошує, що відповідальність за порушення закону має бути невідворотною для всіх учасників конфлікту. За його словами, війна триває, і мобілізація є необхідною, однак вона повинна здійснюватися виключно в межах чинного законодавства та з дотриманням прав людини.

    Водночас радикальні висловлювання окремих представників ТЦК та ігнорування юридичних процедур лише поглиблюють прірву між армією і суспільством. У підсумку дедалі гостріше постає питання про межу між державною безпекою та свавіллям, яке, за оцінками експертів, може дискредитувати саму ідею захисту держави в очах громадян.

  • Кількість жертв серед цивільних в Україні зросла на 31% — звіт ООН

    Кількість жертв серед цивільних в Україні зросла на 31% — звіт ООН

    Кількість загиблих і поранених серед цивільних в Україні зросла на 31% за дев’ять місяців 2025 року порівняно з аналогічним періодом минулого року. Про це повідомив Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець із посиланням на новий звіт Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні.

    Згідно з даними місії, лише у вересні 2025 року загинули щонайменше 214 цивільних осіб, ще 916 отримали поранення. Найбільша кількість жертв припадає на прифронтові регіони — Донецьку та Херсонську області, які зазнають систематичних обстрілів російських військ.

    За словами Лубінця, атаки на енергетичну інфраструктуру України, що активізувалися у вересні, тривали й у жовтні, створюючи додаткові ризики для цивільного населення. Омбудсман наголосив, що такі дії порушують міжнародне гуманітарне право та мають бути кваліфіковані як воєнні злочини.

    Тим часом Генеральний прокурор Руслан Кравченко ініціював зміни до Кримінального кодексу України, які передбачатимуть довічне позбавлення волі за особливо тяжкі злочини проти дітей. Пропозицію вже направлено до профільного комітету Верховної Ради.

    Експерти наголошують, що поєднання воєнних загроз і внутрішніх реформ у сфері правосуддя демонструє спробу держави захищати громадян не лише на фронті, а й на законодавчому рівні.

  • Перевірка укриттів в Україні: кожне восьме на карті не існує

    Перевірка укриттів в Україні: кожне восьме на карті не існує

    У липні Офіс Омбудсмана запустив масштабний моніторинг стану укриттів по всій Україні. Як пояснив Дмитро Лубінець, головна мета перевірок — перевірити доступність захисних споруд і їхню відповідність базовим вимогам безпеки.

    У столиці вже провели понад 50 моніторингових візитів у всіх 10 районах. Більшість укриттів обладнані належним чином — мають освітлення, місця для сидіння, питну та технічну воду, аптечки.

    Попри позитивні приклади, перевірки показали серйозні недоліки:

    • 27% укриттів не мають безбар’єрного доступу для людей з інвалідністю;

    • 24% — без аптечок;

    • 23% — без запасів питної води;

    • 14% — без навігації чи покажчиків;

    • 13% — із недостатньою кількістю місць для сидіння.

    Найбільше обурення викликала інша знахідка: 12% укриттів, позначених на офіційних картах, фактично не існують або використовуються не за призначенням.

    Дмитро Лубінець заявив, що ці укриття буде вилучено з карт, аби люди не розраховували на неіснуючий захист.

    «Ми повинні чесно сказати людям, де вони реально можуть врятувати своє життя», — наголосив він.

    Моніторинг триватиме й надалі в усіх регіонах України.

  • На ТЦК подали 1,6 тисячі скарг, а покарали лише 50 осіб

    На ТЦК подали 1,6 тисячі скарг, а покарали лише 50 осіб

    Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець за перші п’ять місяців 2025 року отримав понад 1,6 тисячі звернень щодо дій територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). Про це він повідомив під час публічного звіту, наголосивши, що ситуація є тривожною.

    Для порівняння: у 2023 році на дії ТЦК надійшло близько 500 скарг. У 2024-му ця цифра зросла до понад 3 300. Тенденція продовжує набирати обертів і цього року.

    «Кажу відверто — ми завжди реагуємо. Є випадки, коли мої працівники фізично приїжджають до ТЦК і допомагають відновити права громадян», — заявив омбудсмен.

    Проте результати перевірок демонструють розрив між кількістю скарг і кількістю доведених порушень: до дисциплінарної відповідальності притягнуто лише понад 50 працівників ТЦК. Тобто, з понад півтори тисячі звернень, покарано лише кілька відсотків фігурантів.

    На запитання про те, чому така низька кількість підтверджених порушень, відповідь частково надали в Сухопутних військах ЗСУ. Там заявили, що в червні 2025 року лише 14% скарг виявилися обґрунтованими. Решта — це фейки, перебільшення або частина інформаційно-психологічних операцій (ІПСО), спрямованих на дискредитацію військкоматів.

    Проблема з довірою до інститутів держави у питаннях мобілізації стає дедалі гострішою. З одного боку, суспільство реагує на потенційні зловживання з боку ТЦК. З іншого — у військових структурах це сприймають як елемент ворожої інформаційної кампанії.

    Хто правий — питання відкрите. Але точно зрозуміло одне: до вирішення конфлікту між довірою суспільства і діяльністю ТЦК та СП — ще далеко.

  • У 2024 році зафіксовано масові порушення прав людини під час мобілізації

    У 2024 році зафіксовано масові порушення прав людини під час мобілізації

    Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець заявив, що протягом 2024 року до його офісу надійшло 1560 звернень від громадян, які вважали, що їхні права були порушені під час мобілізаційних заходів. Про це він повідомив під час виступу у Верховній Раді, передає Укрінформ.

    «У 2024 році я отримав 1560 звернень від громадян України, які вважали, що їхні права порушені під час проведення мобілізаційних заходів», — сказав омбудсмен.

    За словами Лубінця, йдеться не лише про окремі випадки правової некоректності чи перевищення повноважень, а й про факти, які можуть містити ознаки кримінальних правопорушень.

    Особливу стурбованість викликав інцидент, коли працівникам Офісу омбудсмена вперше відмовили у доступі до особи, яка потребувала правового захисту.

    «Це дуже небезпечна тенденція. І вперше під час моєї каденції наші працівники не змогли потрапити до людини, яка вимагала нашої допомоги. Це пряме перешкоджання у виконанні мною функцій як Уповноваженого з прав людини», — наголосив він.

    Водночас Лубінець відзначив і позитивну зміну: державні органи почали активніше реагувати на скарги. Зокрема, Міністерство оборони та правоохоронні органи почали відкривати кримінальні провадження, а дії окремих працівників ТЦК отримують юридичну оцінку.

    «Я бачу, що ті, хто порушують права людини, роблять це в незаконний спосіб. Але прийде час, коли кожен отримає юридичну оцінку своїх дій», — наголосив він.

    Омбудсмен також закликав українців і надалі фіксувати порушення та звертатися до його офісу, підкресливши, що мобілізація має відбуватися виключно у правовому полі, з дотриманням конституційних прав.

  • В Україні шахраї вигадали новий спосіб виманювання грошей у сімей полонених військовослужбовців ЗСУ

    В Україні шахраї вигадали новий спосіб виманювання грошей у сімей полонених військовослужбовців ЗСУ

    В Україні з’явився новий вид шахрайства, спрямований на родичів військовослужбовців Збройних Сил України, які потрапили в полон до російських окупантів. Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець попередив громадян через свою сторінку у Facebook про цей небезпечний спосіб виманювання коштів у сімей українських військових.

    За його словами, шахраї, дізнавшись про те, що Україна здійснила новий обмін полоненими з країною-агресором, створюють облікові записи в соціальних мережах. Вони позиціонують себе нібито звільненими військовополоненими або колишніми військовополоненими, які вже несуть службу, та обіцяють надати інформацію про солдатів й офіцерів, яких вони “бачили в полоні” або “мають про них інформацію”. При цьому зловмисники просять гроші собі чи “особам, які цим займаються”.

    Лубінець повідомив, що шахраї у месенджері Telegram створюють спеціальні канали, щоб виманювати гроші та персональні дані у членів сімей українських військовополонених. Люди, стурбовані долею своїх близьких, не помічають обману та готові платити шахраям гроші.

    Омбудсмен закликав українців довіряти лише офіційній інформації про військовослужбовців, які потрапили в полон до окупантів. Не можна пересилати гроші, оскільки обіцянка нібито надати інформацію чи допомогти зі звільненням – це обман.

    З питань обміну військовополонених слід спілкуватися лише з уповноваженими органами державної влади. Достовірну інформацію про розшук своїх зниклих родичів можна отримати в Управлінні з питань осіб, які зникли безвісти за особливих обставин (телефон “гарячої лінії” 1698).

    Шахраї вигадали новий спосіб виманювати гроші у сімей полонених українських військовослужбовців

    Під час війни шахраї дзвонять та надсилають текстові повідомлення громадянам, пропонуючи свої послуги з нібито звільнення військовополонених. Зловмисники називають себе волонтерами, журналістами чи представниками країни-агресора. За свої послуги вони просять переслати їм на карту гроші. Також вони виманюють у довірливих громадян персональні дані військовослужбовця, який зник безвісти.

    Так, у грудні 2024 року правоохоронці затримали мешканку Київської області, яка виманила майже 1 млн грн у дружини полоненого захисника “Азовсталі”. Шахрайка переконала потерпілу, що має нібито власні зв’язки з адміністрацією російської в’язниці, де утримують українського військовослужбовця. За грошову винагороду вона обіцяла “допомогти прискорити” процес повернення полоненого військовослужбовця додому. Шахрайка залякувала потерпілу тим, що якщо не передати гроші, то для полоненого будуть дуже погані наслідки.

    За цим фактом правоохоронці відкрили кримінальне провадження за ч.4 ст.190 Кримінального кодексу України (Шахрайство). Зловмисниці загрожує від 3 до 8 років позбавлення волі.

  • Омбудсман пропонує надавати відстрочку ще одній категорії громадян

    Омбудсман пропонує надавати відстрочку ще одній категорії громадян

    В Україні розгортається дискусія щодо правового статусу цивільних осіб, які потрапили в російський полон і повернулися на батьківщину. Чинне законодавство надає певні гарантії військовополоненим, однак щодо цивільних немає чітких норм, які б захищали їх від примусової мобілізації.

    Закон №3633-ІХ, що набув чинності 18 травня 2024 року, визначає, що колишні військовополонені мають право бути звільненими з військової служби, якщо вони не бажають її продовжувати, а також звільняє їх від примусової мобілізації. Проте це не стосується цивільних чоловіків, які, як і військовополонені, зазнали тортур та перебували у неналежних умовах.

    Родини звільнених цивільних звертаються до Омбудсмана України, вказуючи на несправедливість. Вони стурбовані тим, що мобілізація цих осіб, які вже пережили полон, може поставити під загрозу їхнє фізичне та психічне здоров’я.

    “Україна вперше стикнулася з ситуацією, коли держава-агресор порушує норми міжнародного гуманітарного права, затримуючи цивільних осіб. Нашій державі доводиться самостійно створювати правові стандарти, які можуть стати прикладом для інших країн,” — зауважив Омбудсман Дмитро Лубінець.

    Для врегулювання цього питання Омбудсман пропонує внести поправки до:

    • закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» — щоб передбачити відстрочку від мобілізації для звільнених з полону цивільних;
    • закону «Про військовий обов’язок і військову службу» — щоб звільнені з полону могли припинити військову службу.

    За словами Лубінця, пропозиції вже передані до профільних комітетів Верховної Ради, але поки що конкретної реакції немає. Омбудсман наголошує, що це питання потребує суспільного розголосу, аби пришвидшити законодавчий процес.

  • Лубінець розказав про проблеми пенсійної системи в Україні

    Лубінець розказав про проблеми пенсійної системи в Україні

    Дмитро Лубінець, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, звернувся до громадян із заявою, в якій висвітлив гострі проблеми пенсійної системи країни. Він детально розповів про невідповідність розмірів пенсій тривалості страхового стажу, соціальну несправедливість при призначенні пенсій та нагальну потребу в подальших реформах для покращення ситуації.

    До мене як Омбудсмана України постійно надходять звернення громадян щодо низького розміру пенсії, невідповідності її розміру до тривалості страхового стажу та соціальної несправедливості при призначенні пенсії.

    Майже 70% українців станом на початок 2024 року в Україні отримували пенсію у розмірі нижче та на рівні межі бідності, визначеної ООН для країн Центральної та Східної Європи!

    Викликає занепокоєння і зменшення чисельності пенсіонерів в Україні на майже 400 тисяч. Якщо на початку цього року пенсію отримували 10,5 млн осіб, то зараз лише 10,1 млн осіб.

    Система пенсійного забезпечення накопичила низку проблем за останні 20 років, які намагалися реформувати, однак щоразу виникали проблеми й недопрацювання.

    Реформа 2003 року
    Одним з етапів пенсійної реформи є ухвалення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003. Закон визначив структуру загальної пенсійної системи, натомість система спеціального пенсійного законодавства не зазнала жодних змін. Вигідніші умови мали спеціальні пенсії державних службовців, працівників органів місцевого самоврядування, народних депутатів і їхніх помічників, наукових і науково-педагогічних працівників, журналістів, суддів, прокурорів.

    Реформа 2011 року
    Черговим етапом пенсійної реформи став Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011. Це перший закон, яким спробували провести реформу обох пенсійних систем – і загальної, і спеціальної.

    Він мав на меті створити умови для збалансування солідарної системи та впровадження обов’язкової накопичувальної системи. Зокрема, закон запровадив максимальний розмір пенсії, який не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів. Законом також запроваджено обмеження для спеціальних пенсій.

    Пенсійний вік для жінок підвищено з 55 до 60 років. Аргументом було те, що пенсії жінок менші за пенсії чоловіків, і це, за думкою законотворців, виправить гендерну нерівність, збільшивши страховий стаж жінок.

    Реформа 2011 року зменшила кількість нових пенсіонерів, але не зупинила зростання пенсійних видатків і дефіциту ПФУ, а також не забезпечила справедливий розмір пенсії для більшості українців. Залишилась диспропорція пенсій між громадянами, які вийшли на пенсію до 2004 року і після.

    Реформа 2017 року
    Чергові зміни відбулися в жовтні 2017 року з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким з 1 січня 2018 року запроваджені єдині підходи для призначення пенсій.

    З прийняттям Закону оцінка одного року страхового стажу зменшилась з 1,35% до 1%. Наслідком стало зменшення розмірів раніше призначених пенсій. Важливо, що реально пенсія продовжувала виплачуватись у раніше встановленому розмірі коштом доплат ПФУ, що спричиняло додаткові видатки з його бюджету.

    Наразі в солідарній системі маючи 30 років страхового стажу коефіцієнт страхового стажу становить 30%. Тобто людина, яка виходить на пенсію, отримує втричі менше доходів. Згідно з Конвенцією Міжнародної організації праці про мінімальні норми соціального забезпечення, пенсія має становити не менше 40% від заробітної плати.

    Безпосередній вплив на розмір пенсії майбутніх та сьогоднішніх пенсіонерів має своєчасність та повнота сплати єдиного соціального внеску роботодавцем. У Щорічній доповіді про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні за 2023 рік я висвітлив питання щодо порушення права працівників держпідприємств, що знаходяться у сфері управління центральних органів виконавчої влади, на своєчасне отримання винагороди за працю.

    Заборгованість із зарплати на таких підприємствах на початок 2024 року становила 2,23 млрд! Це порушує конституційне право громадян на належне пенсійне забезпечення.

    Причинами такої ситуації є те, що у Бюджетній декларації та державному бюджеті не передбачені кошти для державних підприємств на погашення заборгованості по заробітній платі за минулі періоди. У Держбюджеті України на 2021–2023 роки частково виділяли на це кошти, але лише працівникам держпідприємств вугільної промисловості.

    Розв’язати це можливо через передбачення у Бюджетній декларації та держбюджеті коштів на ці видатки. Таке зауваження висловив мій Представник з соціальних та економічних прав до проєкту Бюджетної декларації на 2025-2027 роки. Мінфін звернув увагу, що погашення заборгованості потребуватиме додаткових видатків держбюджету, джерела яких відсутні.

    В кінці травня 2024 року я направив до Мінфіну позицію Уповноваженого щодо можливості передбачення у Бюджетній декларації та державному бюджеті коштів на погашення такої заборгованості.

    Це питання потребує якнайшвидшого врегулювання! Якщо підприємство має борг по сплаті ЄСВ, період заборгованості не зараховується до страхового стажу працівників, а їхня заробітна плата за цей час не включається в розрахунок пенсії. Тільки після повного розрахунку роботодавця з державою ці місяці будуть зараховані до страхового стажу.

    До мене надходять звернення щодо неврахування працівникам страхового стажу у разі несплати роботодавцем ЄСВ. За даними ДПС, на 1 січня 2024 року розмір заборгованості зі сплати єдиного внеску становить 20,5 млрд грн.

    Розв’язати проблему можна внісши зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Я надавав свої рекомендації Мінсоцполітики, однак це питання залишилося не вирішеним.

    Мінсоцполітики розробило законопроєкт щодо комплексного реформування системи пенсійного страхування. Відповідно до нього, при визначенні права на пенсію будуть враховуватися періоди роботи працівників, навіть якщо роботодавець має заборгованість зі сплати страхових внесків. Однак це можливо, якщо роботодавець подає звітність про нарахування цих внесків згідно з законодавством.

    Зауважу також, що я надавав рекомендації щодо зміни черговості сплати роботодавцем єдиного внеску та штрафних санкцій до Комітету ВР України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.

    Сума заборгованості за рішеннями судів становить майже 70 млрд гривень
    Ухвалені законодавчі рішення суттєво змінювали підходи до розрахунку пенсій. Через це багато громадян почали масово звертатися до суду, щоб відновити свої права на належну пенсію. Водночас ПФУ систематично не виконує судові рішення.

    Моніторинг встановив, що держава фінансово неспроможна одразу погасити всю заборгованість на виконання усіх судових рішень. Тому виконання судового рішення у повному обсязі можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення коштом держбюджету.

    У бюджеті ПФУ на 2023 рік були передбачені кошти на суму 360 млн грн. За інформацією ПФУ, з липня минулого року розпочалися виплати заборгованості за окремою бюджетною програмою, яких вистачило на виплати за 6586 рішеннями суду. На жаль, у цьому році такі виплати не розпочалися. Причиною є незатвердження Урядом Бюджету ПФУ на 2024 рік. На даний час сума заборгованості за рішеннями судів, ухвалених з 2013 року, становить майже 70 млрд гривень!

    Звертаю увагу, що восени 2023 року Уряд анонсував оновлення пенсійної системи України. Одним із передбачених нововведень є запровадження бальної системи у нарахуванні пенсій. Планується, що вона вирівняє диспропорції між пенсіонерами, котрі вийшли на пенсію давно та нещодавно.

    Сподіваюся, що під час розроблення нової концепції пенсійної реформи Мінсоцполітики та Уряд врахують недоліки попередніх реформ і пенсійна система стане справедливішою та прозорішою.

  • Київські посадовці втягнули дітей-сиріт у схему виїзду за кордон

    Київські посадовці втягнули дітей-сиріт у схему виїзду за кордон

    Дмитро Лубінець, омбудсмен, передав правоохоронцям інформацію про виїзд за кордон близьких родичів київських посадовців, які використали для цього дітей-сиріт. Про це заявили в Київській міській прокуратурі.

    За даними розслідування, керівники Служби у справах дітей та сім’ї та Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1 організували виїзд за кордон своїх родичів, які використовувалися в ролі супровідників під час евакуації дітей. Правоохоронці перевірятимуть інформацію про те, чи повернулися всі супроводжувачі назад до України і нададуть правову оцінку відповідно до закону.

    У березні 2022 року, під час бойових дій поблизу Києва, 68 вихованців Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1 були евакуйовані до німецького міста Вупперталь. Серед них були діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, та ті, що перебувають у складних життєвих обставинах. Їх супроводжували 20 дорослих.

    У 2024 році представники Лубінця провели моніторингові візити до Німеччини, щоб перевірити умови перебування українських дітей. Однак у табір у Вупперталі їх не пустили через відсутність українських супроводжувачів. Німецька сторона повідомила, що з початку евакуації там перебували 55 дітей, а місцезнаходження решти 13 залишилося невідомим.

    Офіс омбудсмена провів позапланові перевірки у Службі у справах дітей та сім’ї та Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей №1 в Києві. Виявилося, що керівництво не володіє інформацією про умови перебування дітей у Німеччині. Також з’ясувалося, що серед супроводжувачів були люди, які лише за день до евакуації стали працівниками закладів або взагалі не були працевлаштовані. Серед них були близькі родичі керівників Центру та Служби, які звільнилися з посад після виїзду за кордон і не повернулися до України.

    Справа розслідується за ознаками незаконного переправлення через державний кордон осіб призовного віку за попередньою змовою групи осіб за ч. 2 ст. 332 Кримінального кодексу України, за що може загрожувати до 7 років ув’язнення.

    Від початку повномасштабного вторгнення російська армія вбила в Україні 554 дитини, а ще 1419 дітей отримали поранення. Однак нещодавно вдалося повернути на контрольовану територію з тимчасово окупованої Херсонщини дев’ять дітей разом із їхніми сім’ями.