Колишній емір Катару шейх Хамад бін Халіфа Аль Тані, якого вважають головним архітектором перетворення невеликої держави Перської затоки на глобального енергетичного, медійного та дипломатичного гравця, помер у віці 74 років. Про його смерть у неділю, 12 липня, офіційно повідомила канцелярія чинного еміра Катару, передає Reuters. Причину смерті публічно не назвали.
Хамад бін Халіфа Аль Тані керував Катаром упродовж 18 років — із 1995-го до 2013 року. За цей період країна пройшла шлях від відносно маловідомої монархії до одного з найбагатших і найвпливовіших центрів Близького Сходу. Саме за його правління Катар різко наростив видобуток і експорт скрапленого природного газу, запустив телеканал Al Jazeera, розширив міжнародні інвестиції та здобув право прийняти чемпіонат світу з футболу 2022 року.
У Катарі покійного колишнього правителя офіційно називали «батьком-еміром». У заяві Амірського дивану наголосили на його багаторічному служінні державі, а також внеску в розвиток Катару, арабського та ісламського світу.
Як Хамад Аль Тані прийшов до влади
Хамад бін Халіфа Аль Тані очолив Катар у червні 1995 року внаслідок безкровного перевороту. На той момент його батько, емір Халіфа бін Хамад Аль Тані, перебував за кордоном. Новий правитель усунув його від влади й розпочав масштабну перебудову економічної та зовнішньополітичної моделі країни.
Перехід влади спричинив суперечку всередині правлячої родини, однак серйозного збройного протистояння не сталося. Хамад поступово зміцнив контроль над державою і зробив ставку на використання величезних запасів природного газу, якими володів Катар.
До його приходу країна вже мала значні енергетичні ресурси, але саме нова влада прискорила їх промислове освоєння. Катар почав будувати масштабні потужності для виробництва й експорту скрапленого природного газу, вкладаючи доходи в інфраструктуру, освіту, охорону здоров’я, авіацію, нерухомість та закордонні активи. У результаті країна стала одним із провідних світових експортерів СПГ і накопичила величезні державні резерви.
Газ перетворив Катар на одну з найбагатших держав
Головним економічним фундаментом правління Хамада стало Північне газове родовище, яке Катар ділить з Іраном. Воно є одним із найбільших у світі. Завдяки розвитку виробництва СПГ Доха отримала стабільні багатомільярдні доходи та змогла проводити значно активнішу зовнішню політику.
Гроші від енергетики використовували не лише для внутрішньої модернізації. Катар почав скуповувати відомі активи за кордоном, інвестувати у фінансові установи, готелі, нерухомість, роздрібну торгівлю, спорт і технології. До найвідоміших придбань, пов’язаних із катарським капіталом, належали британський універмаг Harrods та французький футбольний клуб Paris Saint-Germain.
Така стратегія дала Катару вплив, значно більший, ніж можна було очікувати від держави з невеликою територією та населенням. Країна отримала фінансові важелі у Європі, США та Азії й стала важливим партнером для провідних світових економік.
Водночас газові доходи допомогли владі підтримувати високий рівень життя громадян, фінансувати амбітні будівельні проєкти та готувати Доху до великих міжнародних подій.
Al Jazeera стала голосом Катару
Одним із найпомітніших рішень Хамада бін Халіфи стало створення телеканалу Al Jazeera у 1996 році. Мережа швидко перетворилася на один із найвпливовіших інформаційних ресурсів арабського світу.
Al Jazeera пропонувала значно гостріші політичні дискусії, ніж більшість контрольованих державами арабських каналів того часу. В ефірах з’являлися опозиціонери, критики урядів і представники різних політичних сил. Це забезпечило каналу величезну аудиторію, але водночас неодноразово спричиняло дипломатичні конфлікти Катару із сусідніми країнами.
Критики вважали, що Доха використовує Al Jazeera як інструмент політичного впливу, а її редакційна політика не завжди однаково критично оцінює катарську владу й інші держави. Попри суперечки, телеканал став одним із головних символів міжнародного піднесення Катару.
Саме медійний ресурс дозволив невеликій монархії впливати на порядок денний далеко за межами Перської затоки. Під час воєн, протестів та революцій на Близькому Сході Al Jazeera нерідко ставала одним із головних джерел інформації для мільйонів глядачів.
Катар став міжнародним посередником
За правління Хамада країна почала активно пропонувати себе як майданчик для переговорів між сторонами різних конфліктів. Доха підтримувала відносини одночасно зі Сполученими Штатами, Іраном, західними союзниками, арабськими монархіями та рухами, які частина держав вважала радикальними.
Такий підхід був суперечливим, але дозволяв Катару виступати посередником там, де інші країни не могли підтримувати прямий контакт з усіма учасниками. Доха долучалася до переговорів щодо конфліктів у Лівані, Судані, Афганістані та інших державах.
Одночасно Катар розвивав стратегічне партнерство зі США. На його території розмістили велику американську військову інфраструктуру, зокрема командні структури, важливі для операцій Вашингтона на Близькому Сході.
Це дозволяло Досі зберігати американські гарантії безпеки, водночас підтримуючи робочі відносини з Тегераном і різними політичними силами регіону.
Суперечлива роль під час Арабської весни
Одним із найбільш дискусійних періодів правління Хамада стала Арабська весна. Катар активно підтримував частину повстанських рухів і політичних сил, які виступали проти чинних режимів у країнах Близького Сходу та Північної Африки.
Особливу увагу Доха приділяла ісламістським рухам, зокрема пов’язаним із «Братами-мусульманами». Це викликало різке невдоволення Саудівської Аравії, Об’єднаних Арабських Еміратів та інших монархій, які вбачали в таких організаціях загрозу власній стабільності.
Катар також підтримував повстанців у Лівії та виступав за усунення сирійського режиму. Прихильники такої політики називали її підтримкою політичних змін, а критики — втручанням у внутрішні справи інших держав і фінансуванням небезпечних угруповань.
Ці суперечності згодом стали одним із чинників глибокої кризи у відносинах Катару із сусідами. Уже після відставки Хамада, у 2017 році, Саудівська Аравія, ОАЕ, Бахрейн та Єгипет запровадили блокаду Катару, звинувативши його у підтримці тероризму. Доха відкидала звинувачення.
Чемпіонат світу став вершиною глобальних амбіцій
За Хамада бін Халіфи Катар здобув право провести чемпіонат світу з футболу 2022 року. Рішення ФІФА оголосили у 2010 році, коли він ще залишався еміром.
Для підготовки до турніру країна реалізувала масштабну програму будівництва стадіонів, доріг, метро, готелів та інших об’єктів. Чемпіонат став найбільшим міжнародним заходом в історії Катару та першим футбольним мундіалем, проведеним у арабській державі.
Водночас підготовку супроводжували скандали. Правозахисні організації критикували умови праці мігрантів, а навколо процедури вибору господаря турніру лунали звинувачення в корупції. Катар заперечував неправомірне отримання права на проведення чемпіонату та заявляв про реформи трудового законодавства.
Попри критику, мундіаль закріпив Катар на глобальній карті й продемонстрував результат стратегії, започаткованої Хамадом: використання енергетичних доходів, медіа, спорту та дипломатії для посилення міжнародного статусу.
Добровільно передав владу синові
У червні 2013 року Хамад бін Халіфа Аль Тані добровільно зрікся престолу на користь свого сина Таміма бін Хамада Аль Тані. Такий крок був незвичним для спадкових монархій Перської затоки, де правителі переважно залишаються при владі до смерті.
На момент передачі влади Хамаду був 61 рік. Він пояснив рішення необхідністю дати дорогу молодшому поколінню. Перехід відбувся мирно й без внутрішньої боротьби, забезпечивши стабільність правлячої родини.
Новий емір Тамім продовжив більшість основних напрямків батькової політики: розвиток газового сектору, глобальні інвестиції, посередництво у міжнародних конфліктах і збереження незалежного зовнішньополітичного курсу.
Хоча Хамад після зречення відійшов від щоденного управління, міжнародні спостерігачі вважали, що він зберігав значний неформальний вплив, особливо під час великих регіональних криз.
Разом із дружиною змінював освіту
Важливу роль у модернізації Катару відігравала дружина колишнього еміра шейха Моза бінт Насер. Вона стала однією з найбільш публічних жінок серед правлячих родин Перської затоки та очолювала численні освітні й соціальні ініціативи.
За правління Хамада в Катарі розвивали мережу міжнародних університетських кампусів, дослідницьких установ і культурних центрів. Доха залучала філії провідних західних закладів освіти, прагнучи зменшити залежність економіки від газу та сформувати власний інтелектуальний сектор.
Цей напрямок став частиною ширшого плану створення сучасної держави, яка могла б впливати на світ не лише завдяки енергоресурсам.
Якою залишиться спадщина Хамада
Спадщина колишнього еміра поєднує беззаперечні економічні досягнення та суперечливі зовнішньополітичні рішення.
Саме за нього Катар перетворив газові запаси на довгострокове джерело багатства, створив глобальний інвестиційний портфель, запустив Al Jazeera, посилив військові зв’язки зі США та почав активно виступати міжнародним посередником.
Водночас його політика підтримки ісламістських рухів і активне втручання у регіональні кризи породили тривалі конфлікти із сусідами. Деякі держави звинувачували Доху в подвійній грі: союзі із Заходом при одночасному збереженні зв’язків із його противниками.
Проте навіть критики визнавали, що Хамад досяг головної мети — зробив так, щоб невеликий Катар став державою, позицію якої враховують у світовій дипломатії, енергетиці, медіа та спорті. Reuters називає його модернізатором, який фактично створив фундамент сучасної глобальної ролі країни.
Катар оголосив жалобу
Після повідомлення про смерть колишнього правителя у Катарі оголосили чотириденну жалобу. Також на цей період призупинили роботу частини державного сектору.
Співчуття чинному еміру Таміму бін Хамаду Аль Тані та катарському народові почали надходити від керівників інших країн. Смерть «батька-еміра» стала однією з найважливіших подій для держави, оскільки значна частина сучасного населення Катару виросла вже в країні, створеній у період його правління.
Хамад бін Халіфа Аль Тані залишив владу понад десять років тому, однак сформовані ним економічна модель, дипломатична стратегія та глобальні амбіції продовжують визначати політику Катару.
Він прийняв державу, відому передусім своїми енергетичними запасами, а передав синові країну з одним із найвищих рівнів добробуту, світовим телеканалом, потужним інвестиційним фондом, міжнародним дипломатичним впливом і майбутнім чемпіонатом світу. Саме тому його смерть у Катарі сприймають не лише як втрату члена правлячої родини, а як завершення епохи людини, яка фактично створила сучасний образ держави.
