Азербайджан заявив про готовність розширити енергетичну співпрацю з Україною та за необхідності розпочати постачання природного газу. У Києві у відповідь повідомили, що вже мають для Баку окремий «пакет пропозицій», який передбачає диверсифікацію джерел постачання енергоносіїв та ширше використання української газової інфраструктури.
Про це 6 серпня під час візиту до Києва заявили міністр закордонних справ Азербайджану Джейхун Байрамов та український колега Андрій Сибіга.
Байрамов наголосив, що Азербайджан уже постачає природний газ до 16 держав і зацікавлений у подальшому розширенні географії експорту. При цьому сторони розглядають не лише безпосереднє постачання палива для українських споживачів, а й значно ширшу модель — використання величезних українських підземних газосховищ як елементу регіональної торгівлі газом.
За словами азербайджанського міністра, співпраця у сфері енергетичної безпеки має значний потенціал, зокрема через можливість зберігати газ в Україні та використовувати цю інфраструктуру для поставок у ширшому європейському регіоні.
Це особливо важливо зараз, коли Україна готується до чергового складного опалювального сезону, а російські удари регулярно пошкоджують об’єкти газовидобутку та енергетичної інфраструктури.
Україна вже підготувала Баку конкретні пропозиції
Андрій Сибіга у відповідь заявив, що Київ зацікавлений у подальшому розширенні присутності азербайджанського бізнесу в Україні.
«У нас є пакет пропозицій для наших азербайджанських друзів. Ми зацікавлені в диверсифікації постачання енергоносіїв в Україну», — наголосив очільник українського МЗС.
Детального переліку цих пропозицій він не розкрив.
Тому наразі невідомо, чи містить пакет уже конкретні контракти, обсяги майбутніх поставок, цінові параметри або маршрути транспортування.
Фактично мова поки йде про політичну готовність обох держав перейти до поглибленої енергетичної співпраці, а не про вже підписаний контракт на певну кількість кубометрів газу.
Азербайджан уже став одним із ключових постачальників газу до Європи
Роль Баку на європейському газовому ринку суттєво зросла після початку повномасштабної війни Росії проти України та різкого скорочення російських поставок до ЄС.
Азербайджан експортує газ через Південний газовий коридор, який включає Південнокавказький трубопровід, TANAP через Туреччину та TAP у напрямку Греції, Албанії та Італії.
На червневій зустрічі глав МЗС Азербайджану, Грузії та Туреччини Байрамов повідомляв, що азербайджанський природний газ уже експортується до 16 держав. Він також наголошував, що стратегічні трубопровідні проєкти через Південний Кавказ стали одним із ключових елементів регіональної енергетичної безпеки.
Тобто потенційна угода з Україною не вимагатиме створення експортного сектору з нуля. Азербайджан уже має виробництво, міжнародну систему поставок та державну компанію SOCAR, яка працює на багатьох європейських ринках, включно з Україною. OECD зазначає, що SOCAR веде діяльність, зокрема, в Туреччині, Румунії, Австрії, Швейцарії та Україні.
Але як фізично доставити азербайджанський газ до України
Це одне з ключових питань, яке ще потребує деталізації.
Прямого газопроводу між Азербайджаном та Україною немає.
Теоретично газ може надходити через Туреччину та балканську газотранспортну систему, далі через Болгарію і Румунію до українського кордону.
Саме реверсний напрямок Трансбалканського газопроводу після скорочення російських поставок отримав значно більшу роль для енергетичної безпеки України та Молдови.
У звіті Секретаріату Енергетичного співтовариства зазначається, що після припинення російського транзиту через Україну з 1 січня 2025 року альтернативні маршрути, зокрема реверс Трансбалканського газопроводу, стали важливим елементом диверсифікації постачання. У документі окремо згадується Азербайджан як одне з джерел газу, яким Європа заміщувала російський ресурс.
Це означає, що технічно концепція постачання азербайджанського газу до України не є фантастичною.
Проте її реальна економіка залежатиме від доступності транзитних потужностей, вартості транспортування та контрактів між операторами.
Українські газосховища можуть стати головною частиною угоди
Заява Байрамова цікава ще й тим, що він окремо згадав українські підземні газосховища.
Україна має одну з найбільших систем зберігання природного газу у світі та найбільші доступні потужності такого типу в Європі.
За різними оцінками, сумарна робоча місткість українських ПСГ перевищує 30 млрд кубометрів.
У дослідженні, оприлюдненому в липні 2026 року, наводиться показник близько 32 млрд кубометрів. Там також зазначається, що Україна може запропонувати європейським трейдерам приблизно до 10 млрд кубометрів вільних потужностей.
До повномасштабної війни та навіть у її перші роки європейські трейдери активно використовували українські сховища через низьку вартість зберігання та вигідне розташування.
У 2023 році іноземні компанії закачали до українських ПСГ приблизно 2,5 млрд кубометрів газу.
Тому одна з потенційних моделей співпраці виглядає так: азербайджанський газ транспортується до України, закачується у сховища, а згодом використовується або українськими споживачами, або продається в ЄС у періоди високого попиту.
Для Баку це шанс розширити присутність у Європі
Така схема вигідна не лише Україні.
Азербайджан прагне збільшувати роль як постачальника енергоресурсів до Європи.
Але його експортні можливості обмежуються не тільки обсягами видобутку, а й маршрутами та сезонністю попиту.
Українські газосховища можуть дати Баку додаткову гнучкість.
Газ можна закуповувати й зберігати у періоди нижчого попиту, а потім відбирати взимку або під час різких цінових стрибків.
Це потенційно перетворює Україну з просто ще одного покупця азербайджанського газу на частину його європейської логістичної системи.
Україні потрібно накопичити 14,6 млрд кубометрів до зими
Заява Азербайджану прозвучала у стратегічно важливий момент.
За прогнозним балансом газу на сезон 2026/2027 років Україна планує накопичити до початку зими приблизно 14,6 млрд кубометрів природного газу.
Це необхідно для забезпечення стабільної роботи енергосистеми та проходження опалювального сезону.
Обсяг запасів залежить від трьох основних складових: власного видобутку, імпорту та темпів споживання.
Проблема полягає в тому, що Росія протягом війни системно атакує українські газовидобувні та енергетичні об’єкти, через що країні доводиться тримати більший резерв і розширювати джерела імпорту.
Саме тому будь-яка можливість отримати додатковий ресурс із нового напрямку має стратегічне значення.
Україна вже кілька років будує альтернативу російському газу
Після початку війни Київ поступово перебудував газову логістику.
Україна значною мірою покриває внутрішнє споживання власним видобутком, а необхідний імпорт отримує через західний кордон.
Після завершення контракту на транзит російського газу наприкінці 2024 року модель газового ринку змінилася ще більше.
З 1 січня 2025 року транзит російського трубопровідного газу через територію України припинився.
Енергетичне співтовариство зазначає, що Україна натомість збільшила можливості приймання газу із заходу, а реверсний Трансбалканський маршрут став одним із додаткових інструментів безпеки постачання.
На цьому тлі азербайджанський напрямок логічно вписується в загальну стратегію диверсифікації.
SOCAR уже давно присутня в Україні
Важливо й те, що азербайджанський енергетичний бізнес не є новачком на українському ринку.
Державна SOCAR вже багато років працює в Україні у сфері роздрібної торгівлі пальним та інших сегментах енергетичного бізнесу.
Тому базова корпоративна й логістична інфраструктура для розширення співпраці вже частково існує.
Сибіга саме на цьому акцентував увагу, коли заявив, що азербайджанський бізнес традиційно активно представлений в Україні та Київ зацікавлений у подальшому збільшенні його присутності.
Угода може мати і політичне значення
Енергетичне партнерство Києва та Баку має не лише комерційний вимір.
Азербайджан традиційно намагається проводити багатовекторну зовнішню політику, підтримуючи зв’язки одночасно з Туреччиною, ЄС, Росією та іншими центрами сили.
Водночас Баку послідовно визнає територіальну цілісність України, а Київ аналогічно підтримує територіальну цілісність Азербайджану.
Поглиблення енергетичної співпраці в умовах війни посилює і політичний вимір двосторонніх відносин.
Особливо з огляду на те, що енергетика залишається одним із головних інструментів геополітичного впливу в регіоні.
Поки що головне питання — обсяги і маршрут
Попри оптимістичні заяви міністрів, до реальних поставок ще потрібно пройти кілька етапів.
Сторони мають визначити, який обсяг Азербайджан реально здатний виділити Україні без порушення чинних контрактів з іншими покупцями.
Також потрібно домовитися про маршрут, тариф на транспортування, доступ до міждержавних потужностей і ціну газу.
Не менш важливе питання — чи йтиметься лише про ресурс для України, чи Баку дійсно використовуватиме українські ПСГ для подальших поставок до європейських країн.
Саме останній варіант може зробити проєкт значно масштабнішим.
Поки ж найважливіший результат переговорів полягає в політичному сигналі: Азербайджан прямо заявив про готовність постачати природний газ Україні, а Київ уже підготував власний пакет пропозицій.
Якщо сторони зможуть перевести ці заяви у контракти, Україна отримає ще одне джерело імпорту перед складними зимовими сезонами, а її величезні газосховища можуть остаточно закріпитися в ролі одного з важливих елементів нової енергетичної архітектури Європи.
