Позначка: Економічна правда

  • МВФ пішов на поступки Україні: податок на посилки відклали, а майже $700 млн можуть надійти вже влітку

    МВФ пішов на поступки Україні: податок на посилки відклали, а майже $700 млн можуть надійти вже влітку

    Україна наблизилася до отримання чергового траншу фінансової допомоги від Міжнародного валютного фонду, попри те, що одна з ключових умов програми поки так і не була виконана. За інформацією Bloomberg, МВФ погодився надати Києву майже 700 мільйонів доларів фінансування та відкласти вимогу щодо ухвалення резонансного закону про оподаткування міжнародних посилок вартістю до 150 євро. Це рішення може стати важливим сигналом підтримки України в умовах війни та значного бюджетного дефіциту.

    За даними джерел, знайомих із перебігом переговорів, між урядом України та експертами МВФ було досягнуто попередньої домовленості на рівні персоналу фонду. Вона відкриває шлях до виділення нового траншу в межах чотирирічної програми розширеного фінансування EFF обсягом 8,1 мільярда доларів, затвердженої у лютому 2026 року. Остаточне рішення ще має ухвалити Рада директорів МВФ, голосування якої очікується у липні.

    Одним із найскладніших питань під час останнього перегляду програми стало оподаткування міжнародних поштових відправлень. Законопроєкт передбачає скасування чинної податкової пільги для товарів, які надходять до України з-за кордону та коштують менше ніж 150 євро. За задумом уряду та міжнародних партнерів, нововведення мало б допомогти боротися зі схемами дроблення імпорту, скоротити масштаби тіньової економіки та принести державному бюджету близько 10 млрд грн додаткових надходжень щороку.

    Втім, документ викликав значний суспільний резонанс. Багато українців регулярно користуються міжнародними маркетплейсами та замовляють товари через AliExpress, Temu, Amazon та інші сервіси. Частина народних депутатів виступила проти нових правил, аргументуючи це тим, що додаткове податкове навантаження під час війни лише погіршить фінансове становище громадян. У результаті Верховна Рада наприкінці травня не змогла підтримати необхідні зміни до законодавства.

    Саме через провал голосування виникли побоювання, що Україна може не пройти черговий перегляд програми МВФ. Адже виконання структурних маяків та реформ залишається ключовою умовою отримання міжнародного фінансування. Крім того, позитивна оцінка фонду має важливе значення не лише для самого кредитування МВФ, а й для подальшого надходження коштів від інших міжнародних партнерів, зокрема Європейського Союзу.

    Однак, як повідомляє Bloomberg, після кількох тижнів переговорів МВФ погодився піти на компроміс. Фонд дозволив перенести ухвалення законопроєкту до липня, фактично надавши українським парламентарям додатковий час для пошуку політичного консенсусу. Наступний перегляд програми запланований не раніше вересня, тому в уряду ще залишається можливість виконати зобов’язання без втрати фінансування.

    Експерти зазначають, що така гнучкість з боку МВФ є доволі незвичною. Фонд традиційно жорстко контролює виконання реформ, особливо податкових. Водночас повномасштабна війна, значні оборонні витрати та складна соціально-економічна ситуація змушують міжнародних партнерів враховувати українські реалії. За оцінками МВФ, Україна й надалі потребуватиме масштабної зовнішньої підтримки для фінансування бюджету, стабілізації економіки та проведення післявоєнного відновлення.

    Сама програма EFF залишається одним із головних фінансових інструментів підтримки України. Вона передбачає не лише кредитування, а й проведення реформ у сфері державних фінансів, податкового адміністрування, боротьби з ухиленням від сплати податків та інтеграції України до європейського економічного простору. Однією з ключових вимог фонду є розширення внутрішньої дохідної бази держави, адже витрати на оборону продовжують стрімко зростати на тлі війни з Росією.

    Поки що остаточна доля законопроєкту про оподаткування міжнародних посилок залишається невизначеною. Проте вже зараз зрозуміло, що питання не зникло з порядку денного. Найближчі тижні покажуть, чи зможе парламент знайти компромісне рішення, яке дозволить виконати вимоги міжнародних партнерів та водночас мінімізувати негативний вплив на українських споживачів.

    У разі позитивного рішення Ради директорів МВФ у липні Україна отримає майже 700 мільйонів доларів додаткового фінансування, що стане важливим ресурсом для підтримки економіки та фінансування державних видатків в умовах війни.

  • Боротьба за вугілля: як “смотрящі” паралізували фабрику і ставлять під загрозу підготовку до зими

    Боротьба за вугілля: як “смотрящі” паралізували фабрику і ставлять під загрозу підготовку до зими

    Українська енергетика знову опинилася в центрі системної проблеми, яка роками залишалася поза публічною увагою. Йдеться про вплив неформальних груп на стратегічні підприємства вугільної галузі, що сьогодні вже має прямі наслідки для енергетичної безпеки держави. Одним із найяскравіших прикладів є ситуація навколо Червоноградської вуглезбагачувальної фабрики, яку детально описує журналіст Микола Топалов у матеріалі Економічна правда.

    Це підприємство, яке історично було частиною єдиного виробничого комплексу із шахтами заходу України, сьогодні перебуває у стані глибокої кризи. Формально держава володіє близько 40% акцій, однак фактично контроль над активом роками переходить між так званими “смотрящими” — неформальними кураторами галузі, які впливають на управління через підконтрольних менеджерів і судові рішення.

    Серед осіб, яких пов’язують із різними етапами контролю над підприємством, називають Наталія Королевська, Віталій Кропачов, Андрій Венгрин та Євген Геллєр. Частина з них втратила вплив або перебуває під слідством, однак сама система неформального контролю продовжує існувати.

    Фабрика, побудована наприкінці 1970-х років і розрахована на потужність майже 9,6 млн тонн на рік, після розпаду СРСР втратила цілісність виробничого ланцюга. Шахти були передані державним підприємствам, а сама фабрика — до Львівської вугільної компанії. Саме з цього моменту розпочалася багаторічна боротьба за контроль над активом.

    Ключову роль у цій боротьбі відіграє процедура банкрутства, яка триває з 2015 року. Через неї управління підприємством здійснюють арбітражні керівники, призначення яких постійно оскаржуються в судах. Саме судові рішення визначають, яка з груп впливу контролює фабрику в той чи інший момент.

    Останні судові рішення лише загострили ситуацію: одні призначення були визнані незаконними, інші підтверджені. Втім, це не вирішує системної проблеми — відсутності стабільного управління та державного контролю над стратегічним підприємством.

    На практиці це призвело до катастрофічного стану фабрики. За даними джерел у галузі, підприємство не працює, не має контрактів на збагачення вугілля, накопичило борги із зарплати, а обладнання перебуває в передаварійному стані. Постачання сировини припинено ще з листопада 2025 року.

    Особливу небезпеку становить вплив цієї ситуації на всю енергетичну систему. Фабрика мала забезпечувати збагачення вугілля для державних шахт і теплової генерації, зокрема для Центренерго. Натомість її діяльність була переорієнтована на сумнівні схеми змішування вугілля зі шламами, що дозволяло штучно збільшувати обсяги продукції.

    У результаті державні шахти втрачали доходи, скорочували видобуток і накопичували борги, що створює ризики для стабільності всієї галузі. В умовах війни це набуває критичного значення, адже від стабільності енергетики залежить проходження опалювального сезону.

    Експерти наголошують, що ситуація потребує негайного втручання держави. Серед можливих рішень розглядається націоналізація підприємства або встановлення прямого контролю, як це вже відбувалося з іншими стратегічними активами.

    У разі відновлення контролю фабрику можна інтегрувати у державний виробничий ланцюг — від видобутку до генерації електроенергії. Це дозволить стабілізувати ринок, забезпечити робочі місця та підвищити прогнозованість підготовки до зими.

    Втім, головне питання залишається відкритим: чи наважиться держава втрутитися у багаторічну боротьбу за контроль над активом. Адже часу до нового опалювального сезону дедалі менше, а наслідки зволікання можуть бути критичними для всієї енергетичної системи України.