Golosnovinua.com

Позначка: економіка РФ

  • Росіяни втрачають віру в економіку: забирають гроші з банків і переходять на вживані товари

    Росіяни втрачають віру в економіку: забирають гроші з банків і переходять на вживані товари

    У Росії погіршуються споживчі настрої населення на тлі економічних проблем, високих державних витрат на війну та невизначеності щодо майбутнього. Росіяни дедалі менше відкладають гроші, скорочують заощадження, виводять кошти з банківських депозитів і частіше обирають дешевші вживані товари замість нових.

    Про це повідомляє Служба зовнішньої розвідки України.

    За даними розвідки, індекс споживчих настроїв у Росії знизився до 89,5 пункту. Це найнижчий показник із травня 2022 року, тобто фактично від перших місяців повномасштабної війни Росії проти України.

    Падіння індексу свідчить про посилення невпевненості росіян у власному матеріальному становищі та перспективах економіки країни. Населення дедалі обережніше оцінює власні фінансові можливості, а споживча поведінка змінюється у бік економії.

    Одним із ключових показників погіршення ситуації є скорочення можливостей росіян формувати заощадження. Частка населення, яке має можливість відкладати так звані вільні кошти, зменшилася на 6,5% і становить 47,9%.

    Водночас третина росіян — близько 34% — вважає, що зараз невдалий час для накопичення грошей. Лише 26% опитаних дотримуються протилежної думки та вважають поточний період сприятливим для заощаджень.

    За оцінкою СЗРУ, обидва показники стали найгіршими приблизно за останні два з половиною роки. Це може свідчити про зниження довіри населення до економічної стабільності Росії та зростання побоювань щодо власного фінансового майбутнього.

    Зміна настроїв помітна і в поведінці російських вкладників. У червні населення РФ вивело з банківських депозитів близько 0,5 трлн рублів. Водночас обсяг нових вкладів за той самий період становив лише приблизно 0,2 трлн рублів.

    Таким чином, приплив нових коштів не компенсував відтік грошей із депозитів. Більше того, за наведеними СЗРУ даними, він не перекрив навіть суму відсотків, які банки нарахували вкладникам.

    Це означає, що росіяни не лише менше накопичують, а й починають використовувати раніше сформовані заощадження. Така поведінка може бути ознакою зростання фінансової невизначеності, коли домогосподарства воліють мати доступ до грошей у готівковій або ліквідній формі замість того, щоб залишати їх на довгострокових депозитах.

    За оцінками експертів, у першому кварталі реальні заощадження населення Росії скоротилися на 32,1%. Якщо тенденція збережеться, це може додатково обмежити можливості росіян фінансувати великі покупки та збільшити попит на дешевші товари.

    Про погіршення фінансового становища населення також свідчить зміна структури споживання. Росіяни дедалі частіше обирають уживані товари, намагаючись зменшити витрати.

    Особливо помітною ця тенденція стала на автомобільному ринку. У першому півріччі 2026 року витрати росіян на придбання вживаних автомобілів зросли на 13%.

    При цьому співвідношення нових та вживаних автомобілів на російському ринку суттєво змінилося. Нині на один новий автомобіль припадає майже п’ять уживаних.

    Одночасно скорочується частка відносно молодих автомобілів. За рік частка машин віком до п’яти років зменшилася з 30% до 25%.

    Натомість зростає попит на старіші транспортні засоби. Частка автомобілів віком понад десять років збільшилася до 41%.

    Така динаміка може свідчити про те, що російські споживачі дедалі частіше відмовляються від дорожчих нових автомобілів на користь машин із пробігом. Для домогосподарств це дозволяє скоротити одноразові витрати в умовах невизначеності щодо доходів та майбутньої економічної ситуації.

    На споживчі настрої також впливає загальний стан російської економіки. Війна проти України, міжнародні санкції, масштабне перенаправлення державних ресурсів на військові потреби та проблеми з реальними доходами створюють додатковий тиск на населення.

    При цьому російський уряд продовжує витрачати значні кошти на війну. Зростання військових видатків відбувається на тлі погіршення бюджетного балансу.

    У першому півріччі 2026 року дефіцит російського бюджету досяг 5,73 трлн рублів. Це у 1,7 раза більше, ніж за аналогічний період минулого року.

    Погіршення фінансового становища держави може створювати додаткові ризики для економіки, особливо якщо доходи бюджету не встигають за темпами зростання витрат. Для населення це потенційно означає подальше посилення податкового та інфляційного тиску, а також скорочення можливостей держави підтримувати цивільні сектори економіки на колишньому рівні.

    Ще одним фактором невизначеності для росіян залишається війна та можливість нової мобілізації. Перспектива продовження бойових дій змушує частину населення побоюватися повторного призову та пов’язаних із цим економічних і соціальних наслідків.

    На цьому тлі знову активізуються розмови про можливість нової хвилі мобілізації після осінніх виборів до Державної думи РФ. Офіційного рішення про нову мобілізацію у наведеній інформації немає, однак самі побоювання впливають на настрої частини населення.

    Додатковим індикатором таких настроїв називають зростання попиту росіян на житло за кордоном. Зокрема, за останні три місяці оренда квартир у Вірменії подорожчала приблизно на 30%. Цю тенденцію пов’язують зі збільшенням кількості громадян РФ, які розглядають можливість виїзду з країни.

    Водночас із Росії продовжують виводити капітал і заможні громадяни. За даними української розвідки, російські олігархи та великі інвестори дедалі активніше переводять активи за межі країни, зокрема у криптовалюту, закордонну нерухомість та приватні інвестиційні фонди.

    Таким чином, зміна поведінки різних груп населення демонструє загальну тенденцію до зростання економічної невизначеності в Росії. Частина звичайних громадян скорочує заощадження та переходить на дешевші товари, тоді як заможні росіяни намагаються диверсифікувати активи та вивести частину капіталу за кордон.

    Погіршення споживчих настроїв саме по собі не означає неминучого обвалу російської економіки, однак воно свідчить про те, що наслідки війни та пов’язаних із нею економічних рішень дедалі помітніше позначаються на поведінці населення.

    Якщо тенденція до скорочення заощаджень та переходу на дешевші товари продовжиться, це може вплинути і на внутрішній попит. А зменшення споживання, своєю чергою, здатне створювати додатковий тиск на цивільні сектори російської економіки, які вже конкурують за ресурси з військово-промисловим комплексом.

  • Кредитна тривога в Росії: у найбільших банків ростуть проблемні борги, а ВТБ ріже витрати

    Кредитна тривога в Росії: у найбільших банків ростуть проблемні борги, а ВТБ ріже витрати

    У російській банківській системі накопичується дедалі більше проблемних кредитів на тлі високих ставок, слабкого економічного зростання та погіршення фінансового стану компаній. Звітність найбільших банків за перше півріччя 2026 року показує неоднозначну картину: «Сбер» поки продовжує заробляти рекордні суми, однак якість частини його кредитного портфеля погіршується, тоді як ВТБ одночасно зіткнувся зі скороченням прибутку, зростанням реструктуризованих кредитів та необхідністю оптимізувати витрати.

    Про проблеми у найбільших російських держбанках повідомила Служба зовнішньої розвідки України. Окремі цифри щодо ВТБ, загального стану кредитного ринку та макроекономічної ситуації підтверджуються звітністю самих банків і російськими фінансовими виданнями.

    Водночас говорити про негайний «крах» усієї банківської системи РФ наразі передчасно. «Сбер», наприклад, за перше півріччя 2026 року отримав понад 1 трлн рублів чистого прибутку за МСФЗ, що на 18,6% більше, ніж роком раніше, а рентабельність капіталу становила 24,2%. Але паралельно з високою прибутковістю зростає інший, значно менш комфортний показник — обсяг позик, за якими клієнтам дедалі складніше виконувати свої зобов’язання.

    У російських компаній уже понад 11 трлн рублів проблемних кредитів

    Проблема виходить далеко за межі двох найбільших банків.

    За даними, сформованими на основі статистики Банку Росії, станом на 1 червня 2026 року частка проблемних кредитів у портфелі російських юридичних осіб досягла 11,7%, або близько 11,3 трлн рублів.

    До цієї категорії відносять не тільки прострочені позики, а й кредити найгірших категорій якості та ризиковані реструктуризації.

    У сегменті споживчого кредитування частка проблемних позик становила вже 13,2%, або близько 1,7 трлн рублів. В іпотеці ситуація поки значно краща — приблизно 1,9%, або близько 400 млрд рублів.

    Особливо показово, що на 1 березня проблемні корпоративні кредити становили близько 10,9 трлн рублів. Тобто лише за кілька місяців їхній обсяг додатково зріс приблизно на 400 млрд.

    Банк Росії при цьому публічно наголошує, що вважає ризики керованими, оскільки частину потенційних втрат банки перекривають резервами та заставами.

    Але покриття далеко не повне.

    За оцінками на середину року, проблемні корпоративні кредити були забезпечені резервами та якісними заставами приблизно на 50%. Непокрита частина ризику становила близько 5,5 трлн рублів, що дорівнює приблизно 60% запасу капіталу російських банків понад нормативи.

    «Сбер» заробляє трильйон, але проблеми позичальників ростуть

    Найбільший банк Росії на перший погляд демонструє дуже сильні результати.

    Чистий прибуток «Сберу» за січень–червень за міжнародними стандартами склав 1,019 трлн рублів. Чистий процентний дохід зріс більш ніж на 22%, кредитний портфель — до 52,6 трлн рублів.

    Саме тому твердження про те, що «Сбер» уже летить у фінансову прірву, не підтверджується його поточною прибутковістю.

    Однак всередині кредитного портфеля формується інша тенденція.

    За даними української розвідки, частка кредитів третьої стадії у «Сбері» за квартал збільшилася з 4,8% до 5,5%. До третьої стадії за стандартом IFRS 9 відносять кредити, які вже вважаються кредитно-знеціненими, тобто ризик неповернення за ними суттєво зріс.

    Також повідомляється про збільшення простроченої заборгованості та проблем у корпоративному і проєктному фінансуванні.

    Ця тенденція не виникла раптово у 2026 році. Ще восени 2025-го фінансовий директор «Сберу» Тарас Скворцов попереджав, що пік прострочень, можливо, ще не пройдений.

    Тобто банк одночасно може залишатися дуже прибутковим і при цьому бачити дедалі більше проблемних позичальників. Для банківської системи саме ця комбінація важлива у довшій перспективі.

    Високі ставки починають бити по бізнесу

    Одна з головних причин погіршення якості кредитів — тривалий період дорогого фінансування.

    Російський Центробанк тримав ключову ставку на надзвичайно високому рівні для боротьби з інфляцією. Навіть після початку її зниження у 2026 році гроші для компаній залишаються дорогими.

    Для бізнесу це означає різке зростання вартості обслуговування старих і нових боргів.

    Найбільш уразливими стають компанії, які набирали кредити у період швидкого економічного зростання та розраховували на дешевше рефінансування.

    Банк Росії ще раніше визнавав збільшення обсягу ризикованих реструктуризацій. За 2025 рік проблемні корпоративні кредити зросли приблизно на 2,2 трлн рублів, або на 25,2%. Основним джерелом погіршення регулятор називав саме нові реструктуризації.

    Простими словами, все більше компаній не можуть обслуговувати борг на початкових умовах і просять банки змінити графік платежів, продовжити строк кредиту або пом’якшити інші умови.

    У ВТБ реструктуровано вже 14,2% корпоративного портфеля

    Особливо помітно ця тенденція проявилася у ВТБ — другому за величиною російському держбанку.

    Ще за результатами 2025 року частка реструктурованих кредитів юридичним особам у його корпоративному портфелі зросла з 10,5% до 14,2%.

    Керівництво ВТБ тоді прямо називало серед найбільш проблемних секторів девелопмент, транспорт та обробну промисловість.

    Важливо не плутати цей показник із часткою непрацюючих кредитів.

    Офіційний NPL-показник ВТБ на кінець 2025 року становив 3,5%. Тобто не всі реструктуризовані кредити вже є дефолтними — частині клієнтів банк просто змінив умови, щоб вони продовжили платити.

    Але збільшення реструктуризацій до 14,2% демонструє, наскільки значна частина корпоративного портфеля вже потребує особливої уваги.

    Прибуток ВТБ впав майже на 20%

    На відміну від «Сберу», у ВТБ проблеми з якістю активів накладаються ще й на слабшу фінансову динаміку.

    За перші шість місяців 2026 року чистий прибуток групи ВТБ за МСФЗ скоротився на 19,8% — до 225,2 млрд рублів.

    У другому кварталі банк заробив 92,6 млрд рублів — приблизно на третину менше, ніж за аналогічний період попереднього року. Результат також виявився нижчим за консенсус-прогноз аналітиків.

    Рентабельність капіталу за пів року впала з 20,7% до 16,1%.

    Водночас витрати на формування резервів під можливі кредитні втрати за півріччя становили 123,3 млрд рублів і зросли на 12,3% рік до року.

    Це вже значно чіткіше свідчить про тиск на фінансовий результат.

    ВТБ скорочує головний офіс

    Наприкінці липня стало відомо ще про один симптом режиму економії.

    ВТБ планує скоротити близько 10% штатних позицій у головному офісі. Банк пояснює це оптимізацією структури витрат і прагненням знизити співвідношення витрат до доходів.

    За перше півріччя цей показник досяг 41,5%.

    При цьому витрати ВТБ на персонал та адміністративне забезпечення за шість місяців зросли на 15,7% — до 285,9 млрд рублів.

    Тобто банк одночасно стикається із падінням прибутку і збільшенням операційних витрат.

    Капітал ВТБ залишається ще одним слабким місцем

    Особлива увага інвесторів прикута до достатності капіталу.

    На кінець першого півріччя норматив сукупної достатності капіталу групи ВТБ становив близько 10,7%.

    Це вище мінімальних регуляторних вимог, однак запас залишається відносно невеликим.

    Ще наприкінці 2025 року цей показник становив 9,8%, а базового капіталу — лише 6,4%.

    Саме тому ВТБ останніми роками регулярно доводиться шукати способи поповнення капіталу.

    Для великого державного банку це не означає неминучого банкрутства — держава за необхідності може його підтримати. Але будь-яка така підтримка фактично переносить частину проблем банку на федеральний бюджет.

    Wildberries перетворюється на додатковий ризик

    Окремим фактором для ВТБ стала його нова угода з Wildberries.

    У травні ВТБ і група RWB домовилися про стратегічне партнерство. ВТБ має отримати 5% WB Банку з можливістю подальшого збільшення частки, а Wildberries — доступ до банківської інфраструктури ВТБ.

    Для ВТБ головною перевагою партнерства називали доступ до величезної клієнтської бази маркетплейсу — близько 80 млн активних покупців.

    Але після серії ударів по логістичних потужностях Wildberries ситуація отримала і зворотний бік.

    У липні «Сбер», наприклад, уже почав приймати заявки на реструктуризацію кредитів продавців, які втратили товари на складах Wildberries у Котовську та Електросталі.

    Якщо фінансові труднощі самого маркетплейсу, його продавців та пов’язаних компаній зростатимуть, вони потенційно можуть створити додаткове навантаження і на банківських партнерів.

    Російська економіка майже перестала рости

    Слабкість позичальників напряму пов’язана з загальним охолодженням російської економіки.

    Ще у квітні «Сбер» погіршив власний прогноз щодо зростання ВВП РФ у 2026 році з 1–1,5% до 0,5–1% і водночас підвищив прогноз інфляції.

    Пізніше російський уряд також різко переглянув свої очікування і допускав зростання економіки лише приблизно на 0,4%.

    Фактично це означає перехід від перегрітої військовими видатками економіки 2023–2024 років до стагнації.

    Для банків це особливо небезпечне поєднання: економіка майже не росте, але підприємства все ще змушені обслуговувати кредити, взяті за значно оптимістичніших умов.

    Санкції — не єдина причина

    Було б спрощенням пояснювати проблеми російських банків лише міжнародними санкціями.

    На кредитну якість одночасно впливають висока ставка, подорожчання праці, падіння цивільного попиту, дефіцит кадрів, зростання податків та нерівномірність економіки, де військове виробництво отримує величезні бюджетні ресурси, а частина цивільних секторів переживає стагнацію.

    Санкції посилюють цей ефект: вони обмежують доступ до зовнішнього фінансування, обладнання та низки експортних ринків.

    Але навіть сам Банк Росії більше уваги приділяє внутрішньому борговому навантаженню компаній.

    Регулятор уже вводив додаткові надбавки на кредитування великих підприємств із високою заборгованістю, щоб банки формували більший запас капіталу на випадок погіршення ситуації.

    Чи справді Росії загрожує банківська криза

    Поки що фінансова статистика не показує класичної банківської паніки з масовим відтоком депозитів, неплатоспроможністю найбільших банків або необхідністю негайного державного порятунку всієї системи.

    Навпаки, «Сбер» залишається надзвичайно прибутковим, а Банк Росії наполягає, що кредитні ризики поки контрольовані.

    Саме тому називати нинішній стан повноцінним «кредитним апокаліпсисом» було б перебільшенням.

    Але сама тенденція вже очевидна.

    Проблемні корпоративні кредити перевищили 11 трлн рублів, їх частка зростає, ВТБ реструктурував понад 14% корпоративного портфеля, а його прибуток за пів року впав майже на п’яту частину. Російські підприємства дедалі частіше потребують зміни умов погашення боргів, а банки змушені збільшувати резерви та скорочувати витрати.

    І саме це може стати головним ризиком наступного етапу.

    Якщо економічне зростання залишатиметься біля нуля, ставки — високими, а фінансові проблеми цивільного бізнесу поглиблюватимуться, сьогоднішні реструктуризації можуть поступово перетворюватися на реальні дефолти.

    Для Кремля це створює ще одну проблему війни на виснаження: ресурси потрібні не лише армії та оборонній промисловості. Дедалі більше грошей може знадобитися ще й для підтримки компаній та банків, які не витримують вартості кредитів у російській військовій економіці.

  • Українські дрони спричинили найглибшу паливну кризу в Росії за десятиліття, – FT

    Українські дрони спричинили найглибшу паливну кризу в Росії за десятиліття, – FT

    Масовані далекобійні удари України по російській нафтопереробній інфраструктурі стали одним із ключових чинників найглибшої паливної кризи в Росії за останні десятиліття. За оцінками аналітиків, значна частина потужностей із переробки нафти досі не відновлена, а наслідки атак продовжують впливати на економіку країни-агресора.

    Про це повідомляє Financial Times.

    За даними видання, українські атаки вивели з ладу понад 30% фактичних потужностей із переробки нафти в Росії та більш як 45% номінальних виробничих потужностей. Через це російська нафтопереробна галузь зіткнулася із серйозними труднощами, а дефіцит пального почав відчуватися в різних регіонах країни.

    Журналісти зазначають, що ремонт пошкоджених підприємств просувається набагато повільніше, ніж очікувала російська влада. У результаті ефект від українських далекобійних ударів зберігається протягом багатьох тижнів, а в окремих випадках — навіть місяців.

    Financial Times проаналізувала інформацію S&P Global Energy, а також супутникові знімки найбільших російських нафтопереробних заводів. Аналіз показав, що низка стратегічно важливих підприємств досі не повернулася до повноцінної роботи.

    Зокрема, на момент дослідження нафтопереробні заводи в Киришах, Туапсе, Самарі та Сизрані взагалі не здійснювали переробку нафти.

    Експерти зазначають, що навіть після завершення ремонтних робіт цим підприємствам знадобиться понад рік, щоб повернутися до довоєнного рівня продуктивності. Це означає, що негативний вплив на російський паливний ринок може зберігатися ще тривалий час.

    За оцінкою видання, ситуація для Росії може погіршитися ще більше, оскільки наявні системи протидії безпілотникам не здатні ефективно захищати стратегічні енергетичні об’єкти від масованих атак українських дронів.

    Водночас відкриті дані свідчать про суттєве зростання інтенсивності українських ударів. З початку 2026 року російські нафтопереробні заводи щонайменше 194 рази ставали цілями Сил оборони України.

    За інформацією Financial Times, це приблизно в 11 разів більше, ніж за аналогічний період минулого року.

    Керівник програми з питань Євразії Німецької ради із зовнішньої політики Штефан Майстер пов’язує таку динаміку зі стрімким розвитком українських технологій.

    “Україна здійснила технологічний прорив, який дозволив суттєво збільшити виробництво далекобійних дронів і налагодити їхній масовий випуск”, — зазначив він.

    Останнім часом українські Сили оборони продовжують системно завдавати ударів по російській енергетичній інфраструктурі. Напередодні було атаковано один із найбільших нафтопереробних заводів РФ, а також підприємство, яке входить до п’ятірки найбільших НПЗ країни-агресора.

    Раніше Financial Times також повідомляло, що Україна змінила тактику далекобійних ударів. Замість атак по резервуарах із пальним українські сили дедалі частіше зосереджуються на ураженні критично важливих технологічних вузлів підприємств, відновлення яких потребує значно більше часу та коштів. Такий підхід має посилити довгостроковий ефект ударів і збільшити витрати Росії на відновлення своєї енергетичної інфраструктури.

  • Росія продовжила заборону на експорт бензину до кінця 2026 року

    Росія продовжила заборону на експорт бензину до кінця 2026 року

    Російська влада вирішила продовжити заборону на експорт бензину для всіх виробників до кінця 2026 року. Водночас обмеження на вивезення дизельного пального планують поступово скасувати, щоб підтримати роботу нафтопереробних заводів. Про це повідомив віцепрем’єр РФ Олександр Новак, якого цитує ТАСС.

    За словами Новака, відповідне рішення було ухвалене під час засідання профільного урядового штабу. Заборона стосуватиметься як виробників бензину, так і компаній, які займаються його перепродажем. У Кремлі пояснюють цей крок необхідністю стабілізувати ситуацію на внутрішньому паливному ринку та не допустити подальшого дефіциту.

    Водночас уряд Росії має намір поступово скасувати обмеження на експорт дизельного пального. Як пояснюють російські чиновники, таке рішення дозволить уникнути надлишку продукції на нафтопереробних заводах і не допустити скорочення обсягів переробки.

    У російському уряді зазначають, що після забезпечення внутрішнього ринку дизельне пальне необхідно експортувати, аби підприємства могли працювати з повним завантаженням і зберігати економічну ефективність.

    Проблеми із забезпеченням паливом у Росії загострилися ще влітку. Офіційно влада пояснює перебої змінами в логістичних ланцюгах, однак експерти також пов’язують ситуацію зі скороченням виробництва після регулярних атак на російські нафтопереробні заводи та впливом міжнародних санкцій.

    Спочатку заборону на експорт бензину та дизельного пального запроваджували як тимчасовий захід до 31 липня. Тепер обмеження щодо бензину вирішили продовжити майже на півтора року, тоді як для дизеля обрали більш гнучкий підхід.

    На тлі погіршення ситуації українська розвідка раніше повідомляла, що Кремль намагається приховати реальний стан паливного ринку, створюючи враження стабільності. Водночас, за оцінками української сторони, у РФ зростає дефіцит пального, скорочуються обсяги переробки нафти та продовжують підвищуватися ціни.

    Крім того, через нестачу ресурсів російська влада, за даними української розвідки, змушена забезпечувати паливом насамперед Москву, тоді як інші регіони дедалі частіше стикаються з дефіцитом. Також повідомлялося, що Росія, яка тривалий час була одним із найбільших світових експортерів нафтопродуктів, розглядає можливість закупівлі дизельного пального за кордоном через скорочення власних виробничих потужностей.

  • Не нафта і не санкції: російський економіст назвав головну загрозу для економіки РФ

    Не нафта і не санкції: російський економіст назвав головну загрозу для економіки РФ

    Провідний російський економіст і опозиційний аналітик Владислав Іноземцев заявив, що найбільшою проблемою для економіки Росії сьогодні є не дефіцит державного бюджету, падіння цін на нафту чи значні військові витрати, а стрімке погіршення інвестиційного клімату. На його думку, саме небажання бізнесу вкладати кошти у виробництво становить найбільшу довгострокову загрозу для російської економіки. Таку оцінку він озвучив в інтерв’ю українському виданню «Главком».

    За словами Іноземцева, головним індикатором негативних процесів стало різке скорочення інвестицій в основний капітал. Він стверджує, що за підсумками першого кварталу цей показник скоротився приблизно на 13%, що свідчить про втрату довіри бізнесу до перспектив розвитку російської економіки. Підприємці дедалі частіше відмовляються від розширення виробництва, відкладають інвестиційні проєкти та накопичують кошти як фінансовий резерв замість того, щоб вкладати їх у розвиток.

    «Головна проблема для російської економіки зараз – це настрій інвесторів. Це жахливий інвестиційний клімат, нестерпні податки, переділ власності – через всі ці фактори люди взагалі не хочуть вкладатися у виробництво», – зазначив економіст.

    На думку Іноземцева, нинішня економічна політика Кремля формує атмосферу невизначеності для приватного бізнесу. Підприємці не впевнені у захищеності права власності, побоюються нових податкових змін і дедалі частіше стикаються з втручанням держави у корпоративний сектор. У результаті навіть компанії, які продовжують отримувати прибуток, не поспішають інвестувати у виробничі потужності чи модернізацію підприємств.

    Економіст наголосив, що саме скорочення капіталовкладень створює найбільшу небезпеку для майбутнього російської економіки. Якщо інвестиції продовжать падати, це неминуче позначиться на темпах економічного зростання, продуктивності праці та технологічному розвитку країни. У короткостроковій перспективі негативні наслідки можуть бути менш помітними, однак у середньо- та довгостроковій перспективі економіка втратить можливості для модернізації та оновлення виробничої бази.

    Іноземцев вважає, що інші проблеми, про які часто говорять аналітики, наразі мають другорядне значення. Зокрема, він назвав менш критичними дефіцит федерального бюджету, високі військові витрати та зниження нафтових доходів. За його словами, Кремль поки що здатний фінансувати ці витрати завдяки бюджетним резервам, перерозподілу ресурсів та збільшенню податкового навантаження на бізнес.

    Окремо економіст різко розкритикував ставлення російської влади до приватного сектору. За його словами, держава дедалі більше повертається до адміністративних методів управління економікою.

    «Держава продовжує жити в радянській парадигмі: віддайте мені все, а там подивимося. Виживете – добре, не виживете – невелике лихо», – заявив Іноземцев, додавши, що такий підхід нагадує не економічну політику періоду НЕП, а систему продрозкладки часів «воєнного комунізму».

    Економіст також звернув увагу, що демографічну кризу він не вважає головним викликом для сучасної Росії. На його думку, нинішня структура російської економіки дозволяє функціонувати навіть за суттєвого скорочення чисельності населення, тоді як саме відсутність інвестицій поступово підриває її конкурентоспроможність.

    Такі оцінки збігаються з низкою інших заяв Іноземцева, зроблених останніми місяцями. Раніше він зазначав, що, попри погіршення економічної ситуації, Кремль навряд чи відмовиться від продовження війни через економічні труднощі. На його переконання, президент РФ Володимир Путін дедалі менше керується економічною логікою під час ухвалення політичних рішень.

    Крім того, Іноземцев неодноразово наголошував, що великі військові витрати Росії фінансуються насамперед із державного бюджету, а не безпосередньо за рахунок приватного бізнесу. Саме тому, на його думку, окремі економічні труднощі самі по собі не здатні швидко змусити Кремль змінити політичний курс.

    Раніше економіст також заявляв, що паливна криза не стане вирішальним фактором ослаблення російської армії. Натомість найбільш відчутний ефект, за його словами, мають удари по логістичних маршрутах, нафтопереробних підприємствах та інфраструктурі, відновлення яких потребує значного часу і ресурсів.

    Попри різні оцінки стану російської економіки, Іноземцев вважає, що саме втрата довіри інвесторів є найнебезпечнішим процесом. Якщо бізнес не бачить перспектив для розвитку і перестає вкладати кошти у виробництво, економічне зростання поступово сповільнюється незалежно від рівня нафтових доходів чи бюджетної політики. Саме тому, на його думку, інвестиційний клімат залишається ключовим індикатором майбутнього стану економіки Росії.

  • Росія почала завозити бензин з Індії через паливну кризу

    Росія почала завозити бензин з Індії через паливну кризу

    Росія розпочала морський імпорт бензину з Індії на тлі загострення внутрішньої паливної кризи, яка виникла через скорочення переробних потужностей і перебої в роботі нафтопереробної інфраструктури після ударів по стратегічних об’єктах. Про це повідомляє Reuters із посиланням на джерела в галузі.

    За даними агентства, ситуація на російському паливному ринку останніми тижнями суттєво погіршилася: у низці регіонів фіксується дефіцит бензину, на автозаправних станціях з’являються довгі черги, а місцева влада змушена вводити обмеження на відпуск пального. Одночасно ціни на бензин у Росії зросли до історичних максимумів, що створює додатковий тиск як на споживачів, так і на бізнес.

    На цьому тлі Москва була змушена терміново активізувати імпортні канали постачання пального. 30 червня російська влада заявила, що підтримує контакти з низкою країн і веде переговори щодо закупівлі бензину за “прийнятними цінами”, фактично визнаючи нестачу внутрішніх ресурсів для стабілізації ринку.

    Reuters повідомляє, що щонайменше 60 тисяч метричних тонн бензину вже було відвантажено з Індії до Росії морським шляхом. За даними джерел у галузі, йдеться про постачання двома танкерами, кожен із яких перевозить приблизно від 30 до 40 тисяч тонн пального. При цьому офіційно не розкривається, яка саме індійська нафтопереробна компанія бере участь у цих поставках, що може свідчити про чутливість і політичний характер угод.

    Додатково зазначається, що Росія може розглядати значно ширшу схему імпорту бензину — до 400 тисяч тонн щомісяця з різних напрямків. Серед потенційних постачальників називаються як віддалені партнери, зокрема Індія, так і традиційніші джерела, включно з Білоруссю, яка вже частково експортує нафтопродукти до російського ринку для покриття дефіциту.

    Ситуація ускладнюється тим, що влітку середньодобове споживання бензину в Росії становить щонайменше 110 тисяч тонн, що робить будь-які перебої у виробництві критичними для внутрішнього ринку. Фактичний дефіцит виник на тлі зниження ефективності нафтопереробних заводів, які зазнали пошкоджень або були змушені скорочувати роботу через логістичні та технічні обмеження.

    Аналітики звертають увагу, що нинішня криза вже має системний характер: вона проявляється не лише у зростанні цін, а й у введенні адміністративних обмежень на продаж пального в окремих регіонах, зокрема в ресурсодобувних територіях, які традиційно забезпечували значну частку енергетичних доходів країни.

    На цьому тлі Росія також зверталася до Казахстану з проханням про додаткові поставки бензину марки АІ-92 обсягом близько 50 тисяч тонн, а уряд РФ офіційно дозволив імпорт пального як тимчасовий захід для стабілізації ситуації на внутрішньому ринку.

    Експерти зазначають, що перехід до імпорту бензину є нетиповим для Росії, яка традиційно позиціонувала себе як одного з найбільших експортерів нафтопродуктів у світі. Поточна ситуація, за їхніми оцінками, може свідчити про структурні проблеми в енергетичному секторі, які загострилися на тлі воєнних витрат, санкційного тиску та пошкоджень інфраструктури.

  • Війна проти України б’є по гаманцях росіян

    Війна проти України б’є по гаманцях росіян

    Війна проти України та масштабна переорієнтація російської економіки на військові потреби дедалі відчутніше впливають на рівень життя населення Російської Федерації. За даними української розвідки, значна частина росіян змушена скорочувати витрати навіть на базові товари — продукти харчування, одяг та інші необхідні речі, а кількість таких домогосподарств стабільно зростає. Про це повідомляє Служба зовнішньої розвідки України.

    У відомстві зазначають, що економічний тиск на російські родини є прямим наслідком тривалого перерозподілу державних ресурсів на користь військово-промислового комплексу. За оцінками СЗР, пріоритетне фінансування війни проти України призводить до поступового скорочення можливостей цивільного сектору економіки, що відображається на зростанні цін, зниженні реальних доходів та загальному падінні купівельної спроможності населення.

    Аналітичні дані соціологічних досліджень, на які посилається розвідка, зокрема компаній Prognosis та Shopper’s, демонструють, що фінансові труднощі стають нормою для більшості російських домогосподарств. Згідно з цими опитуваннями, 34% респондентів повідомили, що змушені економити на продуктах харчування, тоді як ще 47% зазначили, що вже тривалий час обмежують свої витрати на їжу через нестачу коштів. Таким чином, понад чотири з п’яти опитаних росіян або вже перебувають у режимі жорсткої економії, або змушені регулярно відмовлятися від частини базових покупок.

    Окремо вказується, що ситуація з продовольством є лише частиною ширшої тенденції. У розвідці наголошують, що скорочення витрат спостерігається і в інших сферах повсякденного життя, зокрема на ринку одягу та взуття. Майже 40% громадян Росії відкладають купівлю нових речей через фінансові труднощі, тоді як ще близько 20% опитаних заявили, що взагалі не мають можливості оновлювати гардероб. Це, за оцінками аналітиків, свідчить не лише про тимчасові труднощі, а про системне зниження рівня життя.

    Фахівці звертають увагу, що скорочення витрат населення безпосередньо впливає на внутрішній споживчий ринок Росії, який традиційно є важливим елементом економічної стабільності. Зменшення попиту на товари першої необхідності та непродовольчі товари сигналізує про поглиблення економічного спаду та формування довгострокових структурних проблем.

    У Службі зовнішньої розвідки наголошують, що така ситуація розвивається на тлі значного збільшення державних витрат на війну проти України. За даними аналітиків, Кремль продовжує спрямовувати значні фінансові ресурси на підтримку військово-промислового комплексу, виробництво озброєнь та забезпечення бойових дій, що фактично обмежує можливості інвестування в цивільні галузі економіки, соціальну сферу та інфраструктуру.

    Попри офіційні заяви російської влади про стабільність економіки та її стійкість до санкційного тиску, у повсякденному житті громадян РФ, як стверджують у розвідці, спостерігається протилежна тенденція. Зростання цін на товари першої необхідності, зниження реальних доходів і скорочення доступу до якісних продуктів змушують населення переглядати свої споживчі звички та переходити до режиму постійної економії.

    У відомстві також зазначають, що економіка Росії перебуває у стані тривалої стагнації, що характеризується відсутністю сталого зростання та накопиченням внутрішніх дисбалансів. На цьому тлі військові витрати виступають додатковим фактором тиску, який ускладнює можливості для економічного відновлення та підвищення рівня життя населення.

    Окремо підкреслюється, що в російському політичному середовищі періодично з’являються дискусії щодо можливого завершення війни як одного з інструментів стабілізації економічної ситуації. Втім, офіційна позиція Кремля залишається незмінною, а риторика російського керівництва продовжує акцентувати на “стійкості” економічної моделі.

    За оцінками української розвідки, які раніше також озвучував президент Володимир Зеленський, подальше затягування війни лише посилюватиме економічний тиск на російське суспільство, а рівень життя громадян Росії продовжить поступово знижуватися в умовах довготривалої воєнної економіки.

  • «Біржовий шок у РФ: акції енергогигантів обвалилися після атаки на Москву»

    «Біржовий шок у РФ: акції енергогигантів обвалилися після атаки на Москву»

  • У нафтовому регіоні РФ фіксують перебої з пальним

    У нафтовому регіоні РФ фіксують перебої з пальним

    У Краснодарському краї Російської Федерації зафіксовано перебої з постачанням пального, через що частина автозаправних станцій тимчасово припинила відпуск бензину та дизельного пального. Ситуація супроводжується підвищеним попитом, логістичними затримками та нерівномірним розподілом пального між регіональними мережами АЗС.

    Про це повідомляє оперативний штаб Краснодарського краю, а також регіональні органи влади у сфері паливно-енергетичного комплексу.

    За офіційними даними міністерства ТЕК та ЖКГ Краснодарського краю, станом на 10 червня щонайменше 15 автозаправних станцій у Краснодарі та низці районів регіону тимчасово не здійснюють відпуск пального. Йдеться, зокрема, про Красноармійський, Кущевський, Слов’янський та Усть-Лабінський райони. У більшості випадків це невеликі приватні АЗС, які працюють із обмеженими запасами та залежать від регулярних поставок із нафтобаз і великих логістичних вузлів.

    Регіональна влада заявляє, що ситуація не є критичною та має тимчасовий характер. За їхніми словами, компанії-постачальники вже організували додаткові партії пального, щоб компенсувати локальні перебої та стабілізувати роботу мережі заправок. Окремо наголошується, що нафтопродукти в регіоні є, однак їх розподіл потребує коригування через зростання попиту.

    Водночас на місцях ситуація виглядає більш напруженою. У Темрюкському районі, який географічно розташований поблизу Керченської протоки та межує з окупованим Кримом, на семи автозаправних станціях фіксуються черги, що, за повідомленнями місцевих телеграм-каналів, можуть сягати від 20 до 100 автомобілів. Попри це, в оперативному штабі регіону стверджують, що пальне на цих АЗС наявне, а відпуск здійснюється у штатному режимі без офіційного обмеження норм продажу.

    Паралельно в соціальних мережах і місцевих інформаційних каналах активно поширюються повідомлення про можливий локальний дефіцит бензину. Мешканці регіону публікують відео та фото черг на заправках, скаржаться на відсутність окремих популярних марок пального, а також на вимушене переключення на дорожчі види бензину, що додатково збільшує витрати для водіїв. У деяких випадках повідомляється про тимчасове обмеження відпуску або нерегулярність поставок на окремих приватних АЗС.

    Краснодарський край є одним із ключових логістичних і паливних регіонів півдня Росії, через який проходять важливі внутрішні маршрути постачання нафтопродуктів. Саме тому навіть локальні перебої тут можуть швидко впливати на ситуацію в суміжних регіонах і створювати ефект «ланцюгової реакції» на ринку пального.

    На тлі ситуації в російських регіональних медіа та експертному середовищі активізувалися обговорення стану внутрішнього паливного ринку. Серед причин нестабільності називають нерівномірне завантаження нафтопереробних потужностей, логістичні труднощі з транспортуванням пального, а також зростання внутрішнього попиту в окремі періоди.

    Додатково у публічному просторі РФ періодично з’являються повідомлення про те, що частина нафтопродуктів переорієнтовується з експорту на внутрішній ринок для стабілізації забезпечення НПЗ і регіональних мереж. Водночас експерти звертають увагу, що такі заходи не завжди повністю компенсують локальні дисбаланси постачання.

    Окремим фактором, який обговорюється у російських медіа, називають загальну напруженість у паливно-енергетичному секторі, що посилюється через нестабільність логістичних ланцюгів і періодичні перебої в роботі інфраструктури. На цьому тлі навіть короткострокові збої у постачанні можуть призводити до швидкого утворення черг і локальних дефіцитів у регіонах.

    Попри це, офіційні структури Краснодарського краю продовжують наполягати, що ситуація перебуває під контролем, а постачання пального буде стабілізовано найближчим часом. Водночас на місцях фіксується підвищена чутливість населення до будь-яких перебоїв, що відображається у зростанні попиту та панічних закупівлях пального в окремих районах.

  • Росія через дефіцит кадрів масово залучає працівників з Індії

    Росія через дефіцит кадрів масово залучає працівників з Індії

    Російська Федерація, яка протягом останніх років активно використовувала інформаційні кампанії проти України, зокрема поширюючи заяви про нібито «масове завезення мігрантів» та «заміщення населення», нині сама опинилася у ситуації гострого структурного дефіциту робочої сили. На тлі війни проти України, санкційного тиску та внутрішніх економічних дисбалансів Москва змушена терміново розширювати ринки трудової міграції та дедалі активніше орієнтується на Індію як одне з ключових джерел робочої сили. Про це повідомляє Reuters.

    За офіційними та галузевими оцінками, які наводить російська сторона, економіка країни наразі стикається з дефіцитом щонайменше 2,3 мільйона працівників. Йдеться не про локальні труднощі окремих секторів, а про системну кризу на ринку праці, яка охоплює будівництво, промисловість, логістику, транспортну інфраструктуру та сферу послуг.

    Найбільш критичною залишається ситуація в будівельній галузі, яка традиційно була одним із головних драйверів економічного зростання в Росії та ключовим каналом реалізації великих державних інфраструктурних проєктів. Саме цей сектор сьогодні відчуває найгострішу нестачу кваліфікованих і некваліфікованих працівників, що безпосередньо впливає на строки виконання проєктів та їхню вартість.

    Кадрова криза в Росії має комплексний характер. Вона сформувалася під впливом кількох взаємопов’язаних факторів. Першим є демографічний спад, який триває десятиліттями і призвів до зменшення частки працездатного населення. Другим — масова мобілізація та вербування чоловіків до армії після початку повномасштабного вторгнення в Україну. Третім — виїзд значної частини активного населення за кордон у відповідь на політичні та економічні ризики, а також загальну невизначеність.

    У сукупності ці процеси створили ситуацію, коли навіть за умов формально стабільного економічного зростання (за російською статистикою) підприємства не можуть знайти достатньої кількості працівників. Це особливо відчутно у сферах, які потребують масової ручної праці, а також у регіонах із великими інфраструктурними проєктами.

    На цьому тлі Росія різко активізувала політику залучення трудових мігрантів з Індії. Якщо ще у 2021 році громадянам Індії видавали близько 5 тисяч дозволів на роботу в РФ, то у 2025 році цей показник зріс приблизно до 72 тисяч. Таким чином Індія поступово перетворюється на один із головних зовнішніх джерел робочої сили для російської економіки, поряд із країнами Центральної Азії.

    Зростання кількості індійських працівників пояснюється не лише внутрішнім дефіцитом кадрів у Росії, а й глобальними тенденціями трудової міграції. Індія має великий надлишок робочої сили, особливо в сегменті будівництва та низько- і середньокваліфікованих професій, що робить її одним із найбільших експортерів трудових ресурсів у світі.

    Однак навіть збільшення потоку мігрантів не вирішує проблеми російського ринку праці. Представники великого бізнесу та фінансового сектору РФ відкрито визнають, що поточних обсягів недостатньо для покриття дефіциту, який продовжує зростати.

    Зокрема, найбільший російський банк Sberbank закликав владу спростити процедури в’їзду для іноземних працівників та створити більш гнучкі механізми працевлаштування індійських мігрантів. У банку наголошують, що бюрократичні бар’єри залишаються суттєвою перешкодою для швидкого залучення робочої сили, яка необхідна для підтримки економічної активності.

    Представники банку зазначають, що разом із партнерами працюють над інструментами, які дозволили б пришвидшити оформлення документів, спростити візові процедури та зробити процес працевлаштування іноземців більш прогнозованим для роботодавців. Такі заяви фактично свідчать про те, що кадрова проблема вийшла за межі окремих галузей і стала предметом обговорення на рівні системних фінансових інститутів.

    У російському бізнес-середовищі також поширюється думка, що індійські працівники можуть стати довгостроковим ресурсом для будівельного сектору та інфраструктурних проєктів. Це пов’язано з тим, що багато індійських мігрантів уже мають досвід роботи на великих будівництвах у країнах Близького Сходу та Азії, де вони становлять значну частку робочої сили.

    Паралельно російська влада намагається закріпити правову основу для розширення трудової міграції. Наприкінці минулого року між Москвою та Нью-Делі було підписано угоду, яка спрощує працевлаштування громадян Індії в Росії. Представники російського уряду навіть заявляли про готовність приймати «необмежену кількість» працівників з Індії, що демонструє масштаб внутрішнього дефіциту кадрів.

    За прогнозами Міністерства праці РФ, до 2030 року лише будівельному сектору країни знадобиться ще близько 789 тисяч працівників додатково до вже наявного дефіциту. Це означає, що проблема нестачі робочої сили не є короткостроковою і може залишатися одним із ключових обмежень для російської економіки протягом наступного десятиліття.

    На цьому тлі особливо контрастно виглядає інформаційна політика Росії попередніх років. Російські медіа та офіційні структури неодноразово поширювали наративи про нібито «масове завезення мігрантів» в Україні, намагаючись створити образ демографічної та соціальної загрози. Однак фактична ситуація демонструє протилежну тенденцію: саме Росія нині активно залежить від зовнішніх трудових ресурсів і змушена залучати мігрантів для підтримки власної економіки.

    Українські та міжнародні аналітичні центри раніше звертали увагу на те, що подібні інформаційні кампанії мають ознаки цілеспрямованих операцій впливу, спрямованих на формування внутрішніх страхів і соціальної напруги. Зокрема, у Center for Strategic Communications and Information Security наголошували, що тема міграції систематично використовується російською пропагандою як інструмент маніпуляції громадською думкою.

    Водночас у Державній міграційній службі України підкреслювали, що Україна не реалізує політики заміщення населення іноземними працівниками, а всі подібні заяви є викривленням реальної ситуації.

    Таким чином, ситуація на російському ринку праці демонструє глибоку трансформацію: країна, яка раніше позиціонувала себе як самодостатня економіка з великим внутрішнім ресурсом робочої сили, нині вимушена активно конкурувати за трудових мігрантів на міжнародному ринку. Війна проти України, демографічний спад і структурні проблеми економіки поступово перетворили кадровий дефіцит на один із ключових викликів для стабільності російської економічної моделі.