Golosnovinua.com

Позначка: економіка України

  • Україні — обмеження, Росії — винятки: «Метінвест» розкритикував торговельну політику Євросоюзу

    Україні — обмеження, Росії — винятки: «Метінвест» розкритикував торговельну політику Євросоюзу

    Європейський Союз суттєво обмежив доступ української металопродукції до свого ринку, тоді як імпорт окремих видів російської сталі продовжується. У компанії «Метінвест» заявляють про нерівні умови конкуренції та попереджають, що нові торговельні правила можуть позбавити українські підприємства значної частини експортних можливостей на багато років.

    Про це заявив керівник офісу генерального директора групи «Метінвест» Олександр Водовіз під час Київського міжнародного економічного форуму. Його виступ оприлюднила пресслужба компанії.

    За словами Водовіза, нові квоти Євросоюзу скоротили доступний українським металургам обсяг безмитного експорту більш ніж на 60%. Якщо раніше Україна постачала до ЄС приблизно два мільйони тонн металопродукції щороку, то тепер відповідна квота становить лише 670 тисяч тонн.

    Проблема полягає не тільки в загальному скороченні обсягів, а й у механізмі розподілу квот. За поясненням представника «Метінвесту», частину доступу визначили на основі історичних поставок, а іншу частину об’єднали у спільні квоти для кількох держав.

    Зокрема, спільну квоту обсягом 360 тисяч тонн, на яку претендували виробники з восьми країн, турецькі компанії використали протягом перших двох днів. У результаті українські металурги фактично втратили можливість скористатися цією частиною безмитного доступу.

    Водовіз розкритикував такий підхід, наголосивши, що Україна змушена конкурувати за європейський ринок в умовах війни, зруйнованих виробничих потужностей, дефіциту фінансування та постійних логістичних труднощів.

    Особливе занепокоєння в компанії викликає те, що ЄС залишається одним із головних ринків збуту української металопродукції. Через російську агресію підприємства втратили частину традиційних маршрутів експорту, а вартість доставки продукції до віддалених країн суттєво зросла.

    Ситуацію ускладнюють подорожчання електроенергії, зростання тарифів на залізничні перевезення, витрати на страхування воєнних ризиків та проблеми з морською логістикою.

    За словами представника «Метінвесту», через сукупність цих чинників українським металургам дедалі складніше конкурувати на ринках Азії та інших віддалених регіонів.

    Водночас нові правила ЄС створили проблеми навіть для закордонних активів української компанії. Водовіз розповів, що після придбання трубного заводу в Румунії група зіткнулася з обмеженнями на постачання української сталі, необхідної для виробництва труб.

    Фактично європейське підприємство, яке належить українському інвестору, також відчуло наслідки нових імпортних бар’єрів.

    Окрему критику викликала ситуація з російською металопродукцією. За словами Водовіза, російські виробники продовжують використовувати торговельні зв’язки в Європі, а представники їхніх інтересів активно працюють у Брюсселі.

    Посадовець «Метінвесту» заявив, що під час переговорів із європейськими чиновниками представники української компанії неодноразово стикалися з присутністю російських делегацій.

    На його переконання, таке лобіювання може ускладнювати розширення доступу української металургії до європейського ринку.

    При цьому в компанії звернули увагу, що імпорт російських сталевих слябів, які використовуються для подальшого виробництва металопродукції, залишається дозволеним у межах окремих перехідних механізмів.

    Втім, офіційні документи ЄС передбачають поступове скорочення таких поставок. Згідно зі спільною заявою Європарламенту, Ради ЄС та Єврокомісії від 24 червня 2026 року, імпорт окремих російських сталевих виробів має повністю припинитися до 30 вересня 2028 року.

    Отже, твердження про те, що Росія отримала необмежений доступ до європейського ринку, було б некоректним. Проте сам факт збереження перехідного імпорту російських слябів на тлі нових обмежень для українських виробників став предметом гострої критики з боку «Метінвесту».

    Європейська комісія, зі свого боку, пояснює запровадження нових квот необхідністю захистити власну металургійну промисловість від глобального надвиробництва сталі.

    Від 1 липня 2026 року загальний обсяг безмитного імпорту окремих категорій сталі до ЄС обмежено 18,3 мільйона тонн на рік. Постачання понад установлені квоти обкладаються митом у розмірі 50%.

    У Брюсселі наголошують, що нові правила покликані підтримати європейських виробників, які стикаються з посиленням міжнародної конкуренції та високими витратами на модернізацію виробництва.

    Однак для України ці обмеження створюють додаткові труднощі саме тоді, коли металургійні підприємства намагаються зберігати виробництво попри війну.

    Ще одним ризиком «Метінвест» називає можливість закріплення низьких квот на тривалий період. За словами Водовіза, під час визначення майбутніх обсягів постачання Єврокомісія аналізує фактичний імпорт сталі протягом липня–грудня 2026 року.

    Через пошкодження заводів та обмежені виробничі можливості Україна ризикує показати невеликі обсяги експорту. У компанії побоюються, що надалі саме ці показники можуть вплинути на розподіл квот на наступні роки.

    Окрім торговельних обмежень, українська металургія стикається з додатковими витратами через механізм вуглецевого коригування імпорту CBAM, який запроваджено в ЄС.

    Цей інструмент передбачає врахування вуглецевих викидів під час імпорту певних промислових товарів. Для українських підприємств, частина яких працює на застарілих або пошкоджених війною потужностях, виконання відповідних вимог створює додаткове фінансове навантаження.

    За оцінками аналітичного центру GMK Center, сукупні втрати валютної виручки України від нових квот і CBAM можуть перевищити один мільярд доларів. Водночас це прогнозні оцінки, а не вже підтверджені втрати експорту.

    Для поліпшення ситуації у «Метінвесті» пропонують активніше захищати інтереси українських виробників у переговорах із Євросоюзом.

    Серед необхідних кроків Олександр Водовіз назвав створення ефективних механізмів страхування воєнних ризиків, розширення доступу підприємств до міжнародного фінансування та залучення донорських коштів для відновлення промисловості.

    Окремо він розкритикував недостатню доступність фінансування для українського бізнесу в межах програми Ukraine Facility.

    За оцінкою представника компанії, із приблизно восьми мільярдів доларів, передбачених для бізнесу, безпосередньо українські підприємства отримали лише невелику частину. Водночас наведені ним обсяги потребують зіставлення з офіційною звітністю програми, оскільки її фінансування здійснюється через різні інструменти та посередників.

    На думку «Метінвесту», без перегляду торговельних умов і розширення доступу до фінансової підтримки українські металурги можуть надовго втратити позиції на європейському ринку.

    Таким чином, нові правила ЄС створюють для України складну ситуацію: з одного боку, Брюссель декларує підтримку української економіки, а з іншого — застосовує до її металургійної продукції обмеження, які бізнес вважає надмірними в умовах війни.

    Подальші перспективи української сталі залежатимуть від результатів переговорів із європейськими партнерами, можливостей відновлення виробництва та того, чи враховуватимуть нові торговельні механізми особливі обставини, в яких працюють українські підприємства.

  • Бронь в обмін на мобілізацію: уряд пропонує бізнесу нові правила гри

    Бронь в обмін на мобілізацію: уряд пропонує бізнесу нові правила гри

    В Україні готують масштабний перегляд системи бронювання військовозобов’язаних, який може суттєво змінити відносини між державою, роботодавцями та армією. Кабінет Міністрів пропонує запровадити новий «суспільний договір», за яким підприємства зможуть зберігати право на бронювання працівників, але водночас братимуть на себе зобов’язання щодо регулярного поповнення Збройних сил України. Уряд розраховує, що такий механізм дозволить скоротити кількість зловживань, зберегти працездатність критично важливих галузей та створити умови для ротації військовослужбовців, які перебувають на фронті вже кілька років.

    Про це 26 жовтня заявив прем’єр-міністр Сергій Корецький під час Київського міжнародного економічного форуму, повідомляє «Інтерфакс-Україна».

    За словами очільника уряду, чинна система бронювання поступово перетворилася на механізм, яким користуються не лише підприємства, що справді забезпечують обороноздатність та життєдіяльність держави, а й компанії, які отримують статус критично важливих завдяки формальному виконанню економічних критеріїв.

    Проблема полягає в тому, що висока заробітна плата працівників, своєчасна сплата податків та відсутність заборгованостей перед бюджетом не завжди означають, що діяльність підприємства є незамінною для країни під час війни.

    Тому уряд має намір чіткіше розмежувати економічні показники компаній та їхню реальну критичність для держави.

    Корецький наголосив, що пріоритетними залишатимуться галузі, без яких неможливе функціонування держави та забезпечення оборони. Передусім це енергетика, оборонно-промисловий комплекс, зв’язок, житлово-комунальне господарство, логістика, продовольче забезпечення та фармацевтична сфера.

    За словами прем’єра, працівникам підприємств енергетичного та оборонного секторів не варто очікувати масового скасування бронювання. Він прогнозує, що понад 90–95% відповідних працівників зможуть зберегти захист від мобілізації.

    Водночас безумовне право на бронювання всього персоналу уряд планує переглянути. Для підприємств, яким необхідно зберегти більшу частку заброньованих співробітників, передбачають можливість окремого погодження через спеціальний Координаційний центр.

    Окрему увагу прем’єр приділив випадкам, коли підприємства формально працюють у критичних галузях, але фактично використовують відповідний статус для масового бронювання військовозобов’язаних.

    Як приклад він навів компанії, які можуть декларувати виробництво оборонної продукції, хоча реальні обсяги їхньої діяльності не відповідають кількості працівників, які отримали відстрочку.

    «Роблять три дрони, а заброньовані сотні людей», — описав такі випадки Корецький, уточнивши, що навмисно спрощує та перебільшує приклад для пояснення проблеми.

    За його словами, подібні ситуації спостерігаються не лише в оборонній промисловості, а й серед підрядних організацій та підприємств інших галузей.

    Щомісяця кількість нових бронювань збільшується на десятки тисяч. У виступі прем’єр навів орієнтовний показник близько 50 тисяч нових бронювань на місяць, наголосивши, що частина з них викликає питання щодо обґрунтованості.

    Уряд вважає, що без перегляду критеріїв така тенденція лише посилюватиметься, а бронювання дедалі частіше використовуватимуть як інструмент уникнення мобілізації.

    При цьому Корецький визнав, що запропоновані зміни самі по собі не вирішать усіх проблем комплектування Збройних сил.

    Вони мають стати лише першим кроком до формування ширшої моделі взаємодії держави, роботодавців та військовозобов’язаних.

    Головна ідея нового «суспільного договору» полягає в тому, щоб підприємства отримали можливість передбачувано планувати свою роботу та кадрові потреби, водночас беручи участь у забезпеченні армії людськими ресурсами.

    Зокрема, Кабмін розглядає механізм, за яким компанія зможе забронювати навіть 100% працівників, якщо регулярно та добровільно залучатиме певну частину персоналу до військової служби.

    За задумом уряду, роботодавці повинні будуть брати на себе визначені мобілізаційні зобов’язання, а громадяни — заздалегідь розуміти умови проходження служби.

    При цьому прем’єр наголосив на необхідності встановлення зрозумілих термінів військової служби та гарантій для людей, які добровільно долучатимуться до армії.

    Зокрема, обговорюється збереження за ними робочого місця та заробітної плати. Проте конкретного механізму таких гарантій, джерел фінансування та порядку їх реалізації поки не представлено.

    Корецький вважає, що за умови успішного запровадження такої системи держава зможе перейти до більш прогнозованого поповнення війська та зменшити залежність від примусових мобілізаційних заходів.

    Водночас прем’єр визнав, що запропонована модель є певною мірою ідеалістичною та потребує широких консультацій із бізнесом.

    Окремою причиною перегляду системи бронювання стала проблема ротації українських військовослужбовців.

    За словами очільника уряду, значна кількість захисників перебуває на фронті вже четвертий або п’ятий рік, нерідко маючи поранення та не розуміючи, коли отримає можливість повернутися до цивільного життя.

    Корецький наголосив, що держава повинна шукати механізми, які дозволять забезпечити армію новими військовослужбовцями без руйнування економіки.

    На його думку, нинішня ситуація, коли одні громадяни роками воюють, а інші намагаються отримати бронювання, потребує системного перегляду.

    Саме тому новий підхід має враховувати не лише економічні інтереси роботодавців, а й потреби військових у відпочинку, ротації та прогнозованих термінах служби.

    Водночас запровадження нового механізму бронювання саме по собі не означатиме автоматичної демобілізації військовослужбовців. Для цього необхідні окремі правові та організаційні рішення.

    Прем’єр також попередив, що Україна повинна враховувати можливе збільшення мобілізаційних ресурсів Росії.

    За його словами, Москва потенційно може залучити додатково від 300 до 500 тисяч людей. Цей сценарій він навів як ризик, до якого потрібно готуватися, а не як підтверджене рішення російського керівництва.

    Корецький зазначив, що без завчасної підготовки Україна може знову опинитися перед необхідністю ухвалювати термінові та непопулярні рішення.

    Тому уряд хоче досягти домовленостей із бізнесом ще до можливого загострення ситуації.

    Міністерство оборони та Міністерство економіки повинні спільно з представниками великого бізнесу й галузевих асоціацій напрацювати механізм нового «суспільного договору» до 1 грудня 2026 року.

    Передбачається, що відповідні консультації допоможуть визначити, які мобілізаційні зобов’язання можуть брати на себе підприємства, як саме вони виконуватимуться та за яких умов роботодавці зможуть зберігати повне бронювання персоналу.

    Наразі остаточні правила цього механізму не затверджені.

    Нагадаємо, що дискусія навколо перегляду бронювання триває вже кілька тижнів. Раніше «Ненька інфо» повідомляла про можливе скорочення квот для критично важливих підприємств.

    Тоді обговорювали зменшення максимальної частки заброньованих працівників оборонної промисловості та енергетики зі 100% до 85%. Для окремих комунальних підприємств також пропонували суттєві обмеження.

    Ці ініціативи викликали критику представників бізнесу та експертного середовища, які попереджали про можливе порушення роботи стратегічних підприємств.

    Згодом уряд почав розглядати пом’якшений варіант із максимальною часткою бронювання на рівні 95% для окремих критичних галузей.

    Про суперечки навколо нових квот та вимоги переглянути відповідні рішення «Ненька інфо» також писала раніше.

    Крім того, питання недобросовісного використання статусу критично важливого підприємства вже ставало предметом кримінальних розслідувань.

    Зокрема, «Ненька інфо» повідомляла про розслідування ДБР щодо виробника безпілотників, посадових осіб якого підозрювали в організації схеми фіктивного працевлаштування військовозобов’язаних для отримання бронювання.

    Водночас окремі випадки можливих зловживань не свідчать про незаконність усіх бронювань, які оформлюють українські підприємства.

    На тлі війни збереження кваліфікованих працівників залишається критично важливим для оборонних виробництв, енергетики, транспорту та інших сфер, без яких неможливо забезпечувати потреби армії й населення.

    Саме тому уряд намагається поєднати два завдання: не допустити зупинки стратегічних підприємств і водночас створити більш справедливий та прогнозований механізм комплектування війська.

    Станом на 26 жовтня новий «суспільний договір» перебуває на стадії розроблення. Конкретні умови для підприємств, порядок виконання мобілізаційних зобов’язань та механізм збереження повного бронювання мають визначити після переговорів із бізнесом.

    Отже, йдеться не про негайне скасування чинних відстрочок і не про вже затверджений обов’язок компаній відправляти певну кількість працівників до армії, а про запропоновану урядом модель, яку планують підготувати до 1 грудня.

  • Поки триває війна, на рахунках українців — трильйони: банки зафіксували новий рекорд

    Поки триває війна, на рахунках українців — трильйони: банки зафіксували новий рекорд

    Українці продовжують збільшувати обсяги коштів на банківських рахунках навіть в умовах повномасштабної війни. Станом на 1 жовтня 2026 року загальна сума вкладів фізичних осіб, включно з фізичними особами-підприємцями, досягла 1 трильйона 779,6 мільярда гривень. За дев’ять місяців поточного року цей показник збільшився майже на 162 мільярди гривень. Водночас лише протягом вересня залишки на рахунках зросли ще на 19,4 мільярда гривень.

    Такі дані оприлюднили Українські Новини з посиланням на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

    Згідно з опублікованою статистикою, зростання банківських заощаджень триває попри економічні труднощі, інфляційні ризики та невизначеність, пов’язану з війною.

    На початку 2026 року українці зберігали в банках приблизно 1,618 трильйона гривень. Уже на початку жовтня ця сума наблизилася до психологічної позначки у 1,8 трильйона.

    Таким чином, за дев’ять місяців обсяг коштів населення та фізичних осіб-підприємців у банківській системі збільшився приблизно на 10%.

    Особливо помітним стало зростання протягом вересня.

    Якщо на 1 вересня загальна сума вкладів становила 1 трильйон 760,2 мільярда гривень, то на початку жовтня вона досягла 1 трильйона 779,6 мільярда.

    Це означає, що лише за один місяць обсяг коштів збільшився на 19,4 мільярда гривень.

    Причому найбільша частина заощаджень українців традиційно зберігається саме в національній валюті.

    За інформацією Фонду гарантування, станом на 1 жовтня обсяг гривневих вкладів сягнув 1 трильйона 172,4 мільярда гривень.

    За вересень цей показник збільшився на 14,5 мільярда гривень.

    Водночас вклади в іноземній валюті в гривневому еквіваленті становили 607,2 мільярда гривень, збільшившись за місяць на 4,9 мільярда.

    Отже, приблизно дві третини загального обсягу банківських коштів припадають на гривню, а решта — на валютні рахунки.

    Така структура свідчить про значну роль національної валюти в українській банківській системі.

    Водночас важливо розуміти, що статистика охоплює не лише класичні строкові депозити, які відкривають для отримання процентного доходу.

    До загальної суми включаються також кошти на поточних рахунках, карткові залишки та інші банківські вклади, що підпадають під відповідне визначення.

    Тому зростання загального показника не обов’язково означає, що українці масово відкривають нові довгострокові депозити.

    Частина коштів може залишатися на звичайних рахунках, які використовують для отримання заробітної плати, пенсій, соціальних виплат, переказів або розрахунків.

    Крім того, на гривневий еквівалент валютних вкладів впливають зміни обмінного курсу.

    Саме тому показник приросту на 162 мільярди гривень не слід ототожнювати виключно з обсягом нових грошей, які громадяни фізично принесли до банків.

    Окрему роль у банківській статистиці відіграють фізичні особи-підприємці.

    Станом на 1 жовтня 2026 року сума їхніх вкладів становила 207,4 мільярда гривень.

    Попри те, що ФОПи становлять лише 3,2% від загальної кількості вкладників, на їхні рахунки припадає 11,7% усіх коштів фізичних осіб у банківській системі.

    Це пояснюється тим, що підприємці використовують банківські рахунки не лише для особистих заощаджень, а й для отримання виручки, розрахунків із контрагентами та забезпечення поточної господарської діяльності.

    Водночас порівняно з початком вересня сума вкладів ФОПів дещо скоротилася.

    За попередніми даними Фонду гарантування, на 1 вересня підприємці зберігали в банках 208,2 мільярда гривень, тоді як на 1 жовтня — 207,4 мільярда.

    Таким чином, загальне збільшення банківських залишків у вересні відбувалося на тлі незначного скорочення коштів саме цієї категорії вкладників.

    Однак найбільшу увагу привертає не лише абсолютний обсяг банківських заощаджень, а й питання їхньої захищеності.

    Після початку повномасштабного вторгнення держава суттєво змінила систему гарантування вкладів.

    Із 13 квітня 2022 року в Україні діє механізм повного гарантування вкладів фізичних осіб у банках на період воєнного стану.

    Це означає, що в разі виведення банку з ринку Фонд гарантування відшкодовує вкладникам кошти відповідно до законодавства без звичайного обмеження максимальною сумою гарантованого відшкодування.

    Дія цієї гарантії поширюється також на фізичних осіб-підприємців.

    Водночас повне гарантування має визначений законом строк дії.

    Воно зберігатиметься протягом усього воєнного стану, а також трьох місяців після його припинення або скасування.

    Після завершення цього перехідного періоду максимальна сума гарантованого відшкодування становитиме 600 тисяч гривень на одного вкладника в одному банку, якщо законодавство не буде змінено.

    Ця сума охоплює кошти на рахунках вкладника в межах одного банку відповідно до встановлених правил.

    Водночас гарантії Фонду не поширюються автоматично на всі фінансові продукти, які пропонують небанківські установи.

    Наприклад, придбання корпоративних облігацій чи інших інвестиційних інструментів не є тотожним розміщенню гарантованого банківського вкладу.

    Тому громадянам варто звертати увагу не лише на обіцяну дохідність фінансових продуктів, а й на їхній правовий статус та механізм захисту коштів.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про плани «Нової пошти» вийти на банківський ринок.

    У матеріалі йшлося про можливість розширення фінансових послуг компанії, зокрема через отримання банківської ліцензії.

    Саме банківська ліцензія та участь установи у відповідній системі гарантування мають принципове значення для захисту депозитних коштів.

    За даними Фонду гарантування, станом на 1 жовтня 2026 року в реєстрі його учасників налічувалося 59 банків.

    Усі українські банки є учасниками системи гарантування вкладів фізичних осіб.

    На обсяги заощаджень також впливає процентна політика Національного банку.

    Облікова ставка НБУ є одним із ключових орієнтирів для банків під час встановлення процентів за кредитами та депозитами.

    Вищі ставки за гривневими вкладами можуть підвищувати їхню привабливість для населення, тоді як зниження ставок здатне зменшувати стимул тримати гроші на строкових депозитах.

    Раніше «Ненька інфо» розповідала про рішення Національного банку щодо облікової ставки та його можливий вплив на гривню, інфляцію і банківські продукти.

    Водночас рекордний обсяг коштів на рахунках не варто автоматично трактувати як свідчення загального зростання добробуту українців.

    Статистика Фонду гарантування показує сукупні залишки коштів, але не демонструє, наскільки рівномірно вони розподілені між вкладниками.

    Зростання загальної суми може поєднуватися з фінансовими труднощами окремих домогосподарств.

    Крім того, кошти підприємців, великі залишки на рахунках забезпечених громадян та повсякденні карткові баланси інших українців враховуються в загальному показнику.

    Тому для повної оцінки фінансового становища населення необхідно аналізувати також рівень доходів, інфляцію, реальну купівельну спроможність і розподіл банківських вкладів за розмірами.

    Попри ці застереження, статистика свідчить, що українська банківська система продовжує акумулювати значні обсяги коштів населення та підприємців навіть в умовах війни.

    Станом на початок жовтня обсяг вкладів сягнув майже 1,8 трильйона гривень, а приріст із початку року становив близько 162 мільярдів.

    Це один із важливих показників стану банківської системи, хоча сам по собі він не дає підстав робити однозначні висновки про рівень життя всіх українців.

  • Українська металургія втрачає мільйони доларів: експорт металопрокату обвалився на 81%

    Українська металургія втрачає мільйони доларів: експорт металопрокату обвалився на 81%

    Українська металургійна промисловість зіткнулася з різким скороченням експорту довгого металопрокату. У вересні 2026 року підприємства відправили за кордон лише 19,3 тисячі тонн продукції — на 81% менше, ніж за аналогічний місяць минулого року. За дев’ять місяців експорт скоротився більш ніж удвічі, а валютна виручка металургів зменшилася на 46%. Найбільших втрат зазнали постачальники катанки та арматури. Одночасно українські виробники стикаються з торговельними обмеженнями Європейського Союзу, які ускладнюють доступ до одного з найважливіших ринків збуту.

    Про це свідчать розрахунки GMK Center, оприлюднені 21 жовтня на основі даних Державної митної служби України.

    Загалом у січні–вересні українські металургійні компанії експортували 331 тисячу тонн довгого прокату. Це на 51% менше, ніж за відповідний період 2025 року.

    Валютна виручка за дев’ять місяців становила 253 мільйони доларів, скоротившись на 46%.

    Вересень став особливо невдалим для металургів

    Найпомітніше падіння експорту зафіксували у вересні.

    За місяць Україна поставила на зовнішні ринки лише 19,3 тисячі тонн довгого металопрокату.

    Порівняно із серпнем обсяги скоротилися на 37%, а порівняно з вереснем минулого року — одразу на 81%.

    Не менш суттєво зменшилися фінансові надходження.

    У вересні експорт цієї продукції приніс українським компаніям лише 17 мільйонів доларів.

    Це на 34% менше, ніж у серпні, та на 74% менше, ніж у вересні 2025 року.

    Таким чином, скорочення торкнулося як фізичних обсягів поставок, так і валютних надходжень.

    Катанка втратила майже весь вересневий експорт

    Найскладніша ситуація склалася з експортом катанки — сталевого прокату, який використовують для виробництва дроту, кріпильних виробів та іншої металопродукції.

    У вересні українські підприємства експортували лише 3 тисячі тонн катанки.

    Порівняно із серпнем поставки скоротилися на 64%, а в річному вимірі падіння становило рекордні 94%.

    За дев’ять місяців українські компанії відправили за кордон 110 тисяч тонн катанки — на 61% менше, ніж роком раніше.

    Серед покупців цієї продукції залишаються Польща, Литва та Румунія.

    Зокрема, до Польщі експортували 31 тисячу тонн, до Литви — 11 тисяч тонн, а до Румунії — 6,2 тисячі тонн.

    Експорт української арматури скоротився на 86%

    Серйозне падіння зафіксували й у сегменті арматури.

    У вересні поставки цієї продукції становили 5,1 тисячі тонн.

    Це на 35% менше, ніж у серпні, та на 86% менше, ніж у вересні минулого року.

    За січень–вересень Україна експортувала 108,5 тисячі тонн арматури, що на 58% менше в річному вимірі.

    Основним покупцем залишалася Польща, куди відправили 70 тисяч тонн.

    Ще 29 тисяч тонн поставили до Молдови, а приблизно 4 тисячі тонн — до Литви.

    Водночас поставки дроту з нелегованої сталі за дев’ять місяців скоротилися на 29% — до 69 тисяч тонн.

    Серед головних ринків збуту цього товару були Польща, Німеччина та Молдова.

    Чому українська металургія втрачає європейський ринок

    Одним із важливих чинників, які впливають на металургійний експорт, залишаються торговельні обмеження Європейського Союзу.

    Українські металурги тривалий час орієнтувалися на європейських споживачів, однак останніми роками доступ до цього ринку ускладнився.

    Йдеться, зокрема, про тарифні квоти та механізм транскордонного вуглецевого коригування CBAM.

    Ці інструменти мають різну правову природу: квоти обмежують обсяги імпорту на визначених умовах, тоді як CBAM пов’язаний із вуглецевим слідом продукції.

    За аналізом GMK Center, відповідні торговельні бар’єри вже створили суттєві труднощі для українських підприємств.

    Аналітики вказують, що обмежений доступ до європейського ринку може змушувати компанії скорочувати виробництво та переглядати інвестиційні плани.

    За галузевими оцінками, у першому кварталі 2026 року група «Метінвест» втратила європейські замовлення на сотні тисяч тонн металургійної продукції.

    Водночас було б неправильно пояснювати все скорочення вересневого експорту виключно квотами ЄС. На результати також можуть впливати обсяги виробництва, логістика, попит і контрактні умови.

    Чому не так просто знайти інших покупців

    Українські металургійні підприємства обмежені не лише умовами доступу до зовнішніх ринків, а й складною логістикою.

    Повномасштабна війна суттєво вплинула на морські перевезення та транспортну інфраструктуру.

    Експорт металопродукції великими партіями потребує стабільної роботи залізниці, портів та міжнародних логістичних маршрутів.

    Альтернативні маршрути не завжди здатні повністю замінити традиційні чорноморські перевезення.

    У матеріалі GMK Center про транспортні проблеми аналітики звертали увагу на обмежені можливості експорту металургійної продукції без повноцінного використання портів Великої Одеси.

    Витрати на логістику безпосередньо впливають на конкурентоспроможність українського металу.

    Коли транспортування стає дорожчим або менш передбачуваним, виробникам складніше конкурувати на віддалених ринках.

    Ще торік експорт металопрокату зростав

    Особливо показовим є порівняння нинішніх результатів із підсумками 2025 року.

    Тоді українські металурги, навпаки, наростили експорт довгого прокату на 45,4% — до 892,1 тисячі тонн.

    Валютна виручка зросла на 34,9% і досягла 609,8 мільйона доларів.

    Найбільшу частку експорту становила катанка — понад 378 тисяч тонн.

    Однак уже в першій половині 2026 року ситуація почала погіршуватися.

    За даними GMK Center, за підсумками січня–травня експорт довгого прокату скоротився на 44,1%.

    У серпні річне падіння становило 61%, а у вересні досягло 81%.

    Це свідчить про подальше погіршення експортної динаміки в окремі місяці.

    Скільки грошей недоотримали українські металурги

    За дев’ять місяців 2026 року експортна виручка від довгого прокату становила 253 мільйони доларів.

    Оскільки цей показник на 46% нижчий від торішнього, за відповідний період 2025 року він становив орієнтовно 468,5 мільйона доларів.

    Таким чином, різниця між валютною виручкою за дев’ять місяців 2025-го та 2026-го становить приблизно 215,5 мільйона доларів.

    Водночас цю суму не можна ототожнювати з чистими збитками металургійних підприємств.

    Йдеться саме про зменшення експортної виручки. Для визначення фінансових збитків необхідно враховувати собівартість виробництва, операційні витрати та інші показники діяльності компаній.

    Що буде з українською металургією далі

    Подальша ситуація залежатиме від умов торгівлі з Європейським Союзом, стану української виробничої інфраструктури, логістичних можливостей і міжнародного попиту.

    Для українських металургів важливо зберегти доступ до традиційних ринків збуту та знайти можливості для диверсифікації експорту.

    Водночас підприємства працюють в умовах постійних ризиків, пов’язаних із російськими атаками та нестабільністю енергопостачання.

    Падіння експорту довгого металопрокату на 81% у вересні стало одним із найпомітніших сигналів погіршення ситуації в окремому сегменті української металургії.

    Проте це не означає аналогічного скорочення всієї металургійної галузі: динаміка експорту плоского прокату, напівфабрикатів, чавуну та інших товарних категорій може відрізнятися.

    Наразі найважливішим викликом залишається відновлення стабільного експорту та збереження виробництва в умовах війни й торговельних обмежень.

  • Україна виставляє на продаж два великі банки: Кабмін запускає приватизацію Sense Bank та Укргазбанку

    Україна виставляє на продаж два великі банки: Кабмін запускає приватизацію Sense Bank та Укргазбанку

    Кабінет Міністрів України зробив новий крок до приватизації двох системно важливих фінансових установ — Sense Bank та Укргазбанку. Уряд створив спеціальну комісію, яка відповідатиме за організацію продажу державних пакетів акцій, визначення умов конкурсів, допуск потенційних покупців і погодження результатів торгів. До процесу можуть залучити представників міжнародних фінансових організацій та інституцій Європейського Союзу. Влада обіцяє забезпечити прозору конкуренцію, залучити інвесторів і зменшити частку держави в банківському секторі. Водночас створення комісії ще не означає, що банки вже продані або найближчим часом обов’язково отримають нових власників.

    Про відповідне рішення 18 жовтня повідомив прем’єр-міністр України Сергій Корецький. Інформацію оприлюднило агентство «Укрінформ», а також ТСН.

    За словами очільника уряду, спеціальна комісія здійснюватиме ключові організаційні та процедурні функції під час підготовки до продажу.

    Йдеться про один із важливих етапів реалізації державної стратегії скорочення частки державного капіталу в українській банківській системі.

    Головна мета — знайти інвесторів, які запропонують економічно обґрунтовану ціну та забезпечать подальший розвиток фінансових установ.

    Що вирішуватиме спеціальна комісія

    Створений урядом орган отримав повноваження щодо організації конкурсних процедур продажу державних пакетів акцій.

    Зокрема, комісія визначатиме порядок проведення конкурсів і розглядатиме питання допуску потенційних інвесторів.

    Також вона погоджуватиме стартову ціну з урахуванням рекомендацій фінансового радника.

    Після проведення конкурсів комісія визначатиме переможців і погоджуватиме запропоновану ціну продажу.

    Остаточні рішення передаватимуть на затвердження Кабінету Міністрів.

    Такий механізм покликаний забезпечити контроль над процесом і зменшити ризики непрозорого відчуження державних активів.

    Водночас комісія не може довільно визначати покупців поза передбаченою законодавством процедурою.

    Продаж регулюється спеціальним законом про відчуження державних пакетів акцій банків.

    До приватизації залучать міжнародних партнерів

    За словами Сергія Корецького, до роботи комісії можуть долучитися представники міжнародних фінансових організацій та європейських інституцій.

    Їхня участь має допомогти забезпечити прозорість процедур і відповідність міжнародним стандартам.

    Україна зацікавлена в тому, щоб серед претендентів були фінансово стійкі інвестори, здатні не лише придбати акції, а й підтримувати подальший розвиток банків.

    Питання міжнародного супроводу процесу обговорюється вже тривалий час.

    Ще 31 березня 2026 року Міністерство фінансів оголосило конкурс із відбору фінансового радника, який мав супроводжувати продаж обох банків.

    Відповідно до умов конкурсу, радник повинен мати значний міжнародний досвід проведення угод зі злиття та поглинання фінансових установ.

    Серед його завдань — підвищення інвестиційної привабливості пакетів акцій, пошук покупців, підготовка документів і супровід усіх етапів продажу.

    За повідомленням прем’єра від 18 жовтня, Міністерство фінансів уже обрало радників для обох банків.

    Однак їхніх назв у цьому повідомленні не наведено.

    Скільки може коштувати продаж двох банків

    Одна з головних інтриг — майбутня вартість державних пакетів акцій.

    Наразі уряд не оголосив остаточних стартових цін продажу Sense Bank та Укргазбанку.

    Саме фінансові радники повинні допомогти визначити економічно обґрунтовану оцінку активів.

    При цьому вартість банку залежить не лише від розміру його активів.

    До уваги можуть братися прибутковість, якість кредитного портфеля, обсяг капіталу, зобов’язання, перспективи розвитку та ситуація на фінансовому ринку.

    Крім того, важливе значення мають потенційні юридичні й репутаційні ризики.

    Саме тому називати конкретні суми майбутнього продажу без завершення оцінювання було б передчасно.

    Станом на 18 жовтня офіційної інформації про стартову ціну та дату проведення конкурсів немає.

    Чому держава вирішила продати Sense Bank

    Sense Bank раніше працював в Україні під назвою Альфа-Банк.

    У липні 2023 року фінансова установа перейшла у державну власність.

    Причиною стали санкції щодо колишніх власників банку, пов’язаних із Росією.

    Національний банк ухвалив рішення про виведення установи з ринку за спеціальною процедурою, після чого держава придбала 100% її акцій.

    Метою цього рішення було збереження стабільної роботи системно важливого банку та захист інтересів вкладників.

    Відповідну історію переходу Sense Bank у державну власність викладено на офіційному сайті Міністерства фінансів.

    Нині держава готується повернути банк приватному інвестору.

    У серпні прем’єр-міністр Сергій Корецький уже заявляв про необхідність прискорити його продаж.

    Тоді він наголосив, що кошти, отримані від приватизації Sense Bank, планується спрямувати на фінансування потреб Сил оборони України.

    Однак остаточна сума таких надходжень стане відомою лише після фактичного продажу.

    Скандали навколо Sense Bank

    Підготовка до приватизації відбувається на тлі публічних дискусій щодо корпоративного управління банком.

    У серпні 2026 року Кабінет Міністрів достроково припинив повноваження голови наглядової ради Sense Bank Миколи Гладишенка.

    Рішення було ухвалене після отримання інформації від Національного банку щодо невідповідності посадовця встановленим кваліфікаційним вимогам.

    Про це офіційно повідомляло Міністерство фінансів.

    Крім того, діяльність колишніх і чинних представників органів управління банку привертала увагу парламентської Тимчасової слідчої комісії.

    Зокрема, «Ненька інфо» раніше повідомляла про заяви колишнього голови наглядової ради Шевкі Аджунера щодо обставин залучення бізнесмена Василя Веселого до роботи з банком.

    Водночас наведені в парламенті свідчення є позицією конкретних учасників подій та самі по собі не доводять незаконного впливу на кадрові рішення.

    Підготовка банку до приватизації та перевірка питань корпоративного управління залишаються окремими процесами.

    Що відомо про Укргазбанк

    Укргазбанк — один із системно важливих банків України.

    Держава отримала контроль над установою у 2009 році, під час світової фінансової кризи.

    Надалі банк проходив додаткову капіталізацію за участю держави.

    Наразі державі належить 94,94% акцій Укргазбанку.

    Фінансова установа працює з фізичними особами, підприємствами та бюджетними організаціями.

    Окремим напрямком її діяльності є фінансування екологічних та енергоефективних проєктів.

    Банк також бере участь у реалізації державних фінансових програм.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про підключення Укргазбанку до системи оплати державних послуг через «Дію».

    Інтеграція дозволила громадянам використовувати платіжні інструменти банку під час сплати окремих податків, адміністративних послуг та інших платежів.

    Після потенційної приватизації банк може продовжити роботу під контролем нового акціонера, однак конкретні зміни залежатимуть від майбутнього власника та погодженої стратегії.

    Чи безпечний продаж для банківської системи

    Одним із ключових питань залишається вплив приватизації на фінансову стабільність.

    У серпні 2025 року Рада з фінансової стабільності розглянула потенційні ризики продажу державних пакетів акцій Sense Bank та Укргазбанку.

    За результатами обговорення учасники дійшли висновку, що продаж у межах передбаченої законом процедури не повинен негативно вплинути на фінансову стабільність банківського сектору.

    Водночас було наголошено на необхідності виваженого проведення приватизації та забезпечення належної вартості державних активів.

    Відповідне рішення оприлюднило Міністерство фінансів.

    Це означає, що уряд має офіційну оцінку можливості проведення процедури, але не звільняється від необхідності контролювати ризики на кожному її етапі.

    Що буде з рахунками та депозитами клієнтів

    Для клієнтів обох банків головне питання полягає в тому, чи вплине зміна власника на їхні гроші, кредити й обслуговування.

    Наразі повідомлення про створення комісії не передбачає жодного припинення роботи фінансових установ.

    Банки продовжують здійснювати операції у звичайному порядку відповідно до чинних правил та нормативів Національного банку.

    У разі продажу державного пакета акцій зміниться власник відповідної частки капіталу банку.

    Однак сама зміна акціонера не означає автоматичного припинення договорів із клієнтами.

    Депозитні та кредитні договори продовжують діяти відповідно до визначених у них умов і законодавства.

    Також зміна власника не є підставою для автоматичного списання коштів із рахунків громадян.

    Водночас новий власник у майбутньому може переглядати бізнес-стратегію, продуктові пропозиції та окремі умови обслуговування у межах законодавства.

    Поки що жодних конкретних таких змін не анонсовано.

    Чому уряд скорочує державну частку в банківському секторі

    Продаж Sense Bank та Укргазбанку є частиною довгострокової стратегії реформування банківської системи України.

    Міністерство фінансів визначає скорочення державної присутності в банківському секторі одним із пріоритетних напрямків своєї діяльності.

    Очікується, що залучення приватних інвесторів сприятиме конкуренції, підвищенню ефективності управління та розвитку фінансових послуг.

    Крім того, держава може отримати додаткові бюджетні надходження від продажу акцій.

    Однак економічний результат залежатиме від реального попиту інвесторів, умов угоди та вартості активів.

    Важливо, що приватизація цих двох банків не означає початку негайного продажу всіх державних фінансових установ.

    Зокрема, оновлена стратегія державних банків передбачає, що продаж ПриватБанку допускається після завершення воєнного стану.

    Коли банки отримають нових власників

    Наразі Кабінет Міністрів створив спеціальну комісію та визначив її ключові повноваження.

    Міністерство фінансів уже здійснило відбір фінансових радників.

    Наступними етапами стануть підготовка конкурсної документації, оцінювання пакетів акцій, визначення стартових умов і допуск потенційних покупців.

    Після проведення конкурсів результати повинні бути погоджені та затверджені в установленому порядку.

    Станом на 18 жовтня 2026 року Sense Bank та Укргазбанк залишаються банками з державною участю. Переможців продажу, остаточної вартості пакетів акцій і дат проведення конкурсів уряд поки не оголосив.

    Таким чином, рішення про створення комісії означає перехід до нового організаційного етапу приватизації, але не завершення продажу.

    Для держави головним завданням залишається забезпечити конкурентний процес і отримати справедливу ціну за активи, не створюючи додаткових ризиків для клієнтів та стабільності банківської системи.

  • Продукти, пальне й медикаменти: українців попередили про новий стрибок цін — що подорожчає найбільше

    Продукти, пальне й медикаменти: українців попередили про новий стрибок цін — що подорожчає найбільше

    Українців попередили про нову хвилю подорожчання товарів першої необхідності. Через зростання вартості пального, валютні коливання та проблеми з виробництвом продуктовий кошик може подорожчати щонайменше на 10%. Ще серйозніші ризики виникають на фармацевтичному ринку, де вартість медикаментів залежить від імпортної сировини, логістики та стабільності українських виробників. Найбільше подорожчання може вдарити по пенсіонерах, переселенцях і малозабезпечених родинах.

    Такий прогноз озвучив економіст, колишній радник президента України Олег Устенко в коментарі «Новини.LIVE». За його словами, головними чинниками майбутнього зростання цін залишаються дороге пальне, девальвація гривні та наслідки російських ударів по українській інфраструктурі.

    Одним із найпотужніших чинників інфляції економіст називає вартість пального. Подорожчання бензину й дизеля поступово відображається на кінцевих цінниках практично всіх товарів, оскільки транспортні витрати закладаються у собівартість продукції.

    Навіть українські овочі, вирощені неподалік великих міст, потребують транспортування від виробника до складів, ринків і супермаркетів. Коли перевезення дорожчають, виробники та торговельні мережі змушені переглядати власні витрати.

    За оцінкою Устенка, через ці чинники продукти харчування можуть здорожчати щонайменше на 10%.

    Подібні ризики раніше описувала «Ненька інфо» у матеріалі про можливе подорожчання продуктів через зростання цін на дизель. Тоді представники аграрного сектору також звертали увагу на збільшення витрат на логістику.

    Додатковий тиск на ціни створюють російські атаки по складах, виробничих підприємствах та транспортній інфраструктурі. Пошкодження логістичних центрів змушують бізнес змінювати маршрути доставки, орендувати нові приміщення й витрачати більше коштів на перевезення товарів.

    Як повідомляла «Ненька інфо», представники аграрного ринку раніше прогнозували можливе підвищення вартості базових продуктів на 10–15% в осінньо-зимовий період через поєднання логістичних проблем, дорожчих енергоносіїв та сезонних чинників.

    Найбільш тривожною економіст назвав ситуацію з медикаментами. За словами Устенка, частина українських фармацевтичних виробників стикається з труднощами через наслідки обстрілів, проблеми з електропостачанням та зберіганням продукції.

    Якщо внутрішнє виробництво не зможе повністю забезпечувати потреби населення, імпортні препарати відіграватимуть більшу роль на ринку.

    Водночас імпортна фармацевтична продукція безпосередньо залежить від курсу іноземних валют. Послаблення гривні збільшує витрати на закупівлю ліків, сировини та обладнання за кордоном.

    Раніше «Ненька інфо» аналізувала причини подорожчання життєво необхідних медикаментів, звертаючи увагу на наслідки російських атак по медичних складах, логістичних центрах та фармацевтичній інфраструктурі.

    Особливо складною ситуація може стати для людей, які постійно потребують препаратів для лікування хронічних захворювань. На відміну від деяких побутових покупок, витрати на необхідні ліки часто неможливо відкласти.

    Водночас офіційна статистика вже демонструє прискорення інфляції. За даними Державної служби статистики, у вересні 2026 року споживчі ціни зросли на 2,1% порівняно із серпнем, а від початку року — на 8,4%.

    Це свідчить про відчутне зростання загального рівня цін, однак прогноз подорожчання продуктів на 10% залишається експертною оцінкою, а не встановленим фактом.

    Олег Устенко також наголосив на необхідності державної підтримки найбільш вразливих громадян. За його словами, в умовах обмежених бюджетних ресурсів допомогу варто першочергово спрямовувати внутрішньо переміщеним особам, пенсіонерам із мінімальними виплатами, самотнім матерям та людям з інвалідністю.

    При цьому загальне подорожчання не означає, що всі продукти чи медикаменти одночасно зростуть у ціні на однаковий відсоток. Динаміка залежатиме від виробника, конкуренції, сезонності, курсу гривні та вартості логістики.

    Таким чином, українці можуть зіткнутися з новим фінансовим тиском уже в найближчі місяці. Найбільші ризики, за оцінкою економіста, зосереджені у двох категоріях, від яких населення не може відмовитися: продуктах харчування та медикаментах.

  • Склади та газова інфраструктура під захистом: ЄБРР розширив страхування воєнних ризиків до €150 м

    Склади та газова інфраструктура під захистом: ЄБРР розширив страхування воєнних ризиків до €150 м

    Європейський банк реконструкції та розвитку спільно з Європейським Союзом і міжнародною страховою компанією Aon збільшив фінансові можливості програми страхування воєнних ризиків для українського бізнесу. Гарантійний ліміт зріс зі €110 млн до €150 млн, а перелік об’єктів, які можуть отримати страховий захист, розширили. Відтепер програма охоплюватиме також товари на складах та активи газової інфраструктури.

    Про це 13 жовтня повідомили ЄБРР та міжнародна компанія Aon.

    Рішення ухвалили на тлі посилення російських атак на українські підприємства, логістичні центри, склади, енергетичну та транспортну інфраструктуру.

    Попередній ліміт програми Ukraine Recovery and Reconstruction Guarantee Facility (URGF) у розмірі €110 млн уже повністю використали українські страховики та їхні клієнти.

    Тому міжнародні партнери вирішили збільшити фінансову місткість механізму ще на €40 млн.

    Додаткове гарантійне забезпечення надасть Європейський Союз у межах Ukraine Investment Framework.

    Які об’єкти тепер можна страхувати

    Спочатку програма передбачала захист від воєнних ризиків для внутрішніх вантажних перевезень, автомобільного транспорту та залізничного рухомого складу.

    Тепер перелік розширюється.

    Зокрема, до страхового покриття включатимуть товари, які тимчасово перебувають на складах, а також активи, пов’язані з транспортуванням і зберіганням природного газу.

    Це особливо важливо для логістичних компаній, торговельних мереж, виробників та підприємств енергетичного сектору.

    Російські війська регулярно атакують склади, транспортні об’єкти й енергетичну інфраструктуру, завдаючи українському бізнесу значних збитків.

    Водночас наявність страхового покриття дозволяє підприємствам зменшувати фінансові ризики, пов’язані з такими атаками.

    Як працює програма на €150 млн

    Важливо, що збільшення програми до €150 млн не означає прямого виділення цієї суми підприємцям.

    ЄБРР надає гарантію міжнародному перестраховику MS Amlin, який забезпечує перестрахування воєнних ризиків, прийнятих українськими страховими компаніями.

    Завдяки такому механізму українські страховики можуть пропонувати бізнесу поліси на ризики, які раніше було складно або занадто дорого покривати.

    Програмою управляє міжнародна компанія Aon.

    До чинних учасників — ІНГО, Colonnade та UNIQA — приєдналися ще дві страхові компанії: USG, що належить Vienna Insurance Group, та «Універсальна», яка входить до канадської Fairfax Financial Group.

    Таким чином, кількість українських страхових компаній, залучених до механізму, збільшилася до п’яти.

    Майже 10 тисяч страхових полісів

    За даними ЄБРР, початкова гарантія на €110 млн дозволила забезпечити понад €500 млн перестрахового покриття.

    У межах програми було оформлено майже 10 тисяч страхових полісів, які охоплювали товари та транспортні засоби.

    Фінансову основу початкового механізму забезпечували Франція, Норвегія, Швейцарія, Велика Британія та Фонд технічного співробітництва TaiwanBusiness-EBRD.

    У банку зазначили, що надходження від страхових премій наразі перевищують обсяг заявлених страхових виплат.

    Крім того, міжнародний перестраховик MS Amlin ще не звертався до гарантії ЄБРР для компенсації збитків.

    Це свідчить про можливість функціонування ринку страхування воєнних ризиків навіть в умовах повномасштабної війни.

    Чи зможе бізнес отримати компенсацію після російського удару

    Участь страховиків у програмі відкриває додаткові можливості для українських підприємств, але не гарантує автоматичного відшкодування будь-яких збитків.

    Для отримання страхового захисту бізнесу необхідно укласти відповідний договір зі страховою компанією, яка бере участь у програмі.

    Конкретні об’єкти, страхові ризики, територіальні обмеження, ліміти та порядок виплат визначатимуться умовами полісів.

    Відтак перед укладенням договору підприємцям варто перевіряти, чи поширюється покриття саме на їхнє майно та можливі наслідки російських атак.

    ЄБРР продовжує інвестувати в Україну

    Європейський банк реконструкції та розвитку залишається найбільшим інституційним інвестором України.

    За інформацією банку, з початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році він спрямував в українську економіку €11 млрд.

    Лише протягом 2025 року інвестиції ЄБРР досягли рекордних €2,9 млрд.

    Розширення страхування воєнних ризиків має допомогти українським підприємствам продовжувати роботу, підтримувати логістичні ланцюги та залучати інвестиції навіть в умовах російських обстрілів.

    Головна зміна полягає в тому, що бізнес отримає ширші можливості страхувати товари на складах і окремі газові активи. Водночас €150 млн — це гарантійна місткість програми, а не фонд прямих виплат за кожен пошкоджений об’єкт.

  • Ціни знову пішли в розгін: інфляція в Україні сягнула 10%

    Ціни знову пішли в розгін: інфляція в Україні сягнула 10%

    В Україні знову прискорилося зростання споживчих цін. У вересні 2026 року річна інфляція досягла 10%, тоді як у серпні становила 8,1%. Лише за місяць товари та послуги в середньому подорожчали на 2,1%. Найбільш відчутним стало зростання цін на яйця, пальне, транспорт та освітні послуги.

    Про це 9 жовтня повідомила Державна служба статистики України, дані якої оприлюднило Forbes Ukraine.

    За підсумками січня–вересня споживчі ціни зросли на 8,1% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Водночас базова інфляція, яка відображає стійкіші цінові тенденції, прискорилася до 8,8% у річному вимірі.

    Найбільший стрибок серед продуктів продемонстрували яйця — лише за вересень вони подорожчали на 43,6%. Також зросли ціни на цукор, сало, молоко, рибу, м’ясо, соняшникову олію та продукти переробки зернових. Для окремих категорій місячне подорожчання становило від 1,7% до 8,3%.

    Водночас деякі сезонні продукти стали доступнішими. Фрукти подешевшали на 5,7%, а овочі — на 2,3%.

    Суттєво зросли витрати українців на транспорт. За рік відповідні послуги та товари подорожчали на 26,9%. Особливо різко зросли ціни на пальне та мастила — на 46,2% у річному вимірі та на 5,2% лише за вересень.

    Автодорожні пасажирські перевезення за рік подорожчали на 41,7%, що створює додаткове фінансове навантаження для людей, які щодня користуються громадським транспортом.

    Не оминула інфляція й освітню сферу. У вересні вартість освітніх послуг зросла одразу на 17,4%. Найпомітніше подорожчала вища освіта — на 23,3% за місяць.

    Комунальні послуги також продовжили дорожчати. У категорії житла, водопостачання, електроенергії, газу та інших видів палива ціни збільшилися на 6,3% за рік. У вересні головними чинниками стали підвищення вартості водопостачання та каналізації.

    Національний банк раніше погіршив прогноз інфляції на 2026 рік до 10%. Регулятор також попереджав, що нові російські атаки на логістичну інфраструктуру можуть додатково посилити ціновий тиск.

    Таким чином, вересневі показники свідчать про відчутне прискорення інфляції в Україні. Найбільше зростання цін позначається на повсякденних витратах громадян — харчуванні, транспорті, навчанні та оплаті послуг.

  • Під Києвом створять індустріальний парк за 474 млн грн

    Під Києвом створять індустріальний парк за 474 млн грн

    У Київській області планують створити новий індустріальний парк «Море», на розвиток якого передбачено залучити майже 474 млн гривень. Проєкт має забезпечити до 500 робочих місць та об’єднати підприємства харчової, машинобудівної, металообробної й енергетичної галузей.

    Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про включення індустріального парку «Море» до державного Реєстру індустріальних парків. Про це 9 жовтня повідомило Міністерство економіки та довкілля України.

    Новий виробничий майданчик розташується на території Пристоличної сільської громади Бориспільського району Київської області. Ініціатором створення парку виступило ТОВ «Терра Буд Девелопмент».

    Загальна площа території становитиме 10,9631 гектара. На ній планують розмістити підприємства різних галузей промисловості, створити необхідну інфраструктуру та залучити інвесторів.

    Попередній обсяг інвестицій оцінюють у 473,74 млн гривень. Фінансування передбачене за рахунок ініціатора проєкту, керуючої компанії, приватних інвесторів, майбутніх учасників парку та державних механізмів стимулювання.

    Основними напрямами діяльності стануть виробництво харчових продуктів і напоїв, машин та устатковання, металевих виробів, будівельних матеріалів із глини, а також розвиток альтернативної енергетики.

    За оцінками уряду, реалізація проєкту дозволить створити до 500 нових робочих місць. Водночас зазначена кількість є прогнозною і залежатиме від фактичного залучення підприємств та запуску виробництв.

    Заступник міністра економіки та довкілля Віталій Кіндратів наголосив, що створення нових індустріальних парків демонструє готовність українського бізнесу інвестувати у виробництво навіть під час війни.

    За даними міністерства, в Україні зареєстровано вже 127 індустріальних парків, а загальний обсяг залучених інвестицій у цей сектор перевищує 45 млрд гривень.

    Київщина продовжує розширювати мережу промислових майданчиків. Зокрема, у липні 2026 року уряд включив до Реєстру індустріальний парк «Будшляхмаш» у Броварах. Його розвиток також передбачає створення до 500 робочих місць у машинобудуванні.

    Водночас включення «Моря» до державного Реєстру поки не означає завершення будівництва чи фактичного надходження всіх запланованих інвестицій. Наступними етапами стануть облаштування території, залучення резидентів і запуск виробничих потужностей.

  • Резервні локомотиви закінчуються: Росія вибила понад 500 машин

    Резервні локомотиви закінчуються: Росія вибила понад 500 машин

    Україна практично вичерпала запас резервних локомотивів, які можна оперативно використовувати замість рухомого складу, пошкодженого або знищеного російськими ударами. На тлі різкого посилення атак по залізниці Київ уже веде переговори з європейськими партнерами щодо передачі додаткових локомотивів, сумісних з українською колією шириною 1520 мм.

    Про критичну ситуацію заявив міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький у коментарі Financial Times.

    «Ми майже вичерпали резервні локомотиви», — повідомив міністр.

    За його словами, переговори ведуться насамперед із країнами, де використовується широка залізнична колія, сумісна з українською. Більшість залізниць Європейського Союзу працюють зі стандартом 1435 мм, тоді як в Україні використовується колія 1520 мм. Такий або близький стандарт зберігається, зокрема, у країнах Балтії та Молдові, а також на окремих напрямках у Польщі та Словаччині.

    Проблема вже давно вийшла за межі технічного питання «Укрзалізниці». Локомотиви фактично стали ще одним критичним ресурсом воєнної економіки: вони забезпечують пасажирські перевезення, евакуацію людей із небезпечних районів, постачання товарів усередині країни та перевезення ключових експортних вантажів — передусім зерна і залізної руди.

    Понад 500 локомотивів пошкоджено або знищено

    Масштаб втрат став зрозумілим ще у вересні.

    Міністр закордонних справ Андрій Сибіга 15 вересня повідомив, що від початку повномасштабного російського вторгнення внаслідок атак було пошкоджено або повністю знищено понад 500 українських локомотивів.

    Особливо різко ситуація погіршилася у 2026 році: за офіційними даними, понад половина всіх цих втрат припала лише на цей рік.

    Тоді Сибіга вже звертався до партнерів із закликом терміново допомогти Україні знайти локомотиви, сумісні з колією 1520 мм, а також профінансувати закупівлю нової техніки.

    У МЗС наголошували, що залізниця сьогодні стала однією з ключових систем економічної та соціальної стійкості держави: нею евакуюють цивільних із прифронтових територій, перевозять життєво необхідні вантажі та підтримують експорт.

    Лише від початку вересня, за даними керівництва «Укрзалізниці», під російськими ударами опинилися щонайменше 22 локомотиви, причому значна частина була задіяна у пасажирських та приміських перевезеннях.

    «Ненька інфо» неодноразово писала про цю нову тактику ударів по залізниці. Зокрема, 16 вересня російські війська тричі атакували один і той самий поїзд Київ — Миколаїв протягом приблизно двох із половиною годин. Пасажирів і залізничників перед повторними атаками встигли евакуювати.

    Ще раніше, 8 вересня, два російські «Шахеди» прицільно атакували поїзд Київ — Суми. Потяг вдалося заздалегідь зупинити, після чого людей евакуювали.

    У порту Південний втратили одразу три локомотиви

    Окремо про проблему з технікою розповів виконавчий директор портового оператора TIS Микита Грубов.

    За його словами, лише в районі терміналів компанії у порту Південний через російські удари було втрачено три локомотиви.

    «Ми втратили три локомотиви лише в районі нашого порту», — зазначив він.

    Дефіцит тягового рухомого складу, за словами Грубова, вже перетворюється на одне зі слабких місць портової логістики.

    І саме тут проблема стає системною.

    Навіть якщо чорноморські порти зможуть відновлювати роботу після російських атак, вантаж ще потрібно фізично доставити до причалів. Значна частина аграрної продукції та руди надходить до портів саме залізницею.

    Тобто недостатньо мати неушкоджений термінал і судно, готове до завантаження. Потрібні справні колії, вагони і головне — локомотиви, здатні довезти тисячі тонн вантажу до порту.

    Росія одночасно б’є по портах і залізниці

    Ситуація з локомотивами загострюється на тлі масштабної кампанії РФ проти української експортної інфраструктури.

    За даними, наведеними Financial Times, лише у 2026 році українська влада зафіксувала 198 атак на портову інфраструктуру. Зокрема, йшлося про 95 ударів по суднах у портах і ще 69 атак у морському коридорі.

    Російські атаки різко ускладнили роботу чорноморського напрямку саме в період, коли Україні необхідно вивозити новий урожай.

    Альтернативою морю залишаються залізничні маршрути, автомобільний транспорт і Дунай. Однак повноцінно замінити великі чорноморські порти вони не можуть — передусім через обмежену пропускну спроможність і значно вищу вартість доставки.

    Тепер одночасний дефіцит локомотивів створює додатковий вузький момент уже на сухопутній частині маршруту.

    Під загрозою десятки мільйонів тонн експорту

    Наслідки можуть бути значно більшими, ніж просто затримки окремих вантажних поїздів.

    Україна планувала у 2026 році експортувати приблизно 64 млн тонн аграрної продукції. Однак Висоцький оцінює, що без нормального функціонування морських портів країна може фізично вивезти лише близько половини запланованого обсягу.

    За його прогнозом, якщо чорноморські порти залишатимуться фактично закритими або серйозно обмеженими, Україна може недоотримати щонайменше $8 млрд експортної виручки у період із червня 2026 року до червня 2027-го.

    Це приблизно п’ята частина всієї експортної виручки України за попередній рік. Важливо, що йдеться не про вже зафіксовані збитки, а про прогноз у разі тривалого блокування портового експорту.

    Навіть після відновлення судноплавства повернення до довоєнних або навіть до показників початку 2026 року може бути складним.

    Власник термінала Risoil у Чорноморську Шота Хаджішвілі розповідав FT, що після атак підприємство може працювати лише приблизно на 30% своєї потужності, одночасно завантажуючи два судна замість п’яти.

    Залізниця стала окремою ціллю

    Удари останніх місяців показують, що російські атаки спрямовані не лише на колії чи станції як такі.

    Під удар регулярно потрапляють саме локомотиви, депо, ремонтні потужності та пасажирські поїзди.

    1 вересня Росія завдала балістичного удару по залізничній інфраструктурі Києва. «Ненька інфо» повідомляла про руйнування депо та загибель працівників залізниці.

    Один із працівників локомотивного депо Дарниця, 31-річний Володимир Губський, отримав тяжкі поранення під час цього удару і помер 6 вересня. За інформацією «Укрзалізниці», балістична ракета вдарила фактично одночасно із сигналом повітряної тривоги.

    23 вересня російські війська знову атакували залізничну інфраструктуру Києва. Тоді поранення дістав працівник «Укрзалізниці», який повертався додому після зміни.

    А через постійні атаки на Сумщині перевізнику довелося навіть тимчасово обмежувати рух поїздів до Сум та використовувати комбіновану схему «поїзд + автобус».

    Чому локомотиви не можна просто швидко купити в ЄС

    Проблему неможливо вирішити звичайною закупівлею будь-яких європейських локомотивів.

    Українська мережа переважно має ширину колії 1520 мм, тоді як стандарт більшої частини Євросоюзу — 1435 мм.

    Техніка має бути сумісною не лише з шириною колії, а й із конкретними умовами експлуатації, системами живлення та інфраструктурою.

    Саме тому Україна шукає доступний рухомий склад у країнах, де історично використовувалася широка колія, а паралельно просить партнерів допомогти фінансувати виробництво та закупівлю нових локомотивів.

    Це також пояснює, чому резерв настільки важливий. Пошкоджену машину можна відправити на ремонт, але перевезення не можуть чекати кілька місяців. На маршрут має одразу вийти інший локомотив.

    Коли таких резервних машин залишається лише кілька, кожен наступний удар потенційно створює вже не локальну проблему окремого депо, а ризик для цілих маршрутів.

    Удар по локомотивах б’є одразу по кількох секторах

    Найпомітніший економічний ефект зараз пов’язаний із аграрним експортом, але проблема ширша.

    Залізницею Україна перевозить руду, металопродукцію, пальне, будівельні матеріали та інші вантажі. Потяги також залишаються одним із найважливіших видів пасажирського транспорту в умовах війни.

    Тому втрата резерву локомотивів одночасно створює ризики для експорту, внутрішньої економіки та пасажирського сполучення.

    Саме це робить нинішню ситуацію небезпечнішою за звичайний дефіцит техніки. Російські удари відбуваються одночасно по різних ланках одного логістичного ланцюга: портах, суднах, залізничних станціях, депо та самих локомотивах.

    У такій ситуації навіть швидке відновлення одного об’єкта не гарантує повернення маршруту до нормальної роботи, якщо на іншій його ділянці вже немає необхідної техніки.

    І заява Висоцького про майже вичерпаний резерв означає, що запас міцності, який дозволяв «Укрзалізниці» швидко підмінювати пошкоджені машини, суттєво скоротився.

    Тепер результат переговорів із партнерами щодо локомотивів стає питанням не лише роботи залізниці, а й здатності України утримувати експорт, перевозити критичні вантажі та зберігати стабільне сполучення під час подальших російських атак.