Позначка: експертна думка

  • Зеленський згадав Венесуелу у контексті Білорусі: експерт пояснив можливі сигнали для Мінська

    Зеленський згадав Венесуелу у контексті Білорусі: експерт пояснив можливі сигнали для Мінська

    Експерт пояснив, який сигнал стоїть за «венесуельським» натяком Зеленського для Лукашенка

    Президент України Володимир Зеленський заявив про ризики повторного втягування Білорусі у війну з боку Росії та застеріг режим Олександра Лукашенка від подальшого зближення з Москвою. У своєму зверненні він також згадав події у Венесуелі, що викликало активне обговорення в експертному середовищі та медіа.

    Виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло пояснив, що подібні сигнали з боку українського керівництва мають як військово-стратегічний, так і політичний вимір.

    За словами експерта, використання Росією білоруського напрямку як елемента тиску на Україну не є новим. Москва періодично активізує цю тему у моменти, коли ситуація на фронті для неї ускладнюється.

    Жмайло зазначає, що інформаційні вкиди про навчання, розміщення озброєнь або можливі загрози з північного напрямку мають на меті змусити Україну тримати значні військові сили на кордоні з Білоруссю.

    «Коли росіяни не досягають успіхів на фронті, одразу активізується білоруський напрямок. Це може бути риторика про навчання, про нові системи озброєнь або інші заяви. Завдання — відволікти ресурси України», — пояснив він.

    За оцінкою експерта, йдеться про спробу обмежити можливості Збройних сил України для перекидання резервів на більш активні ділянки фронту.

    Окрему увагу, за словами Жмайла, слід звернути на повідомлення української розвідки щодо інфраструктурних робіт у прикордонних районах Білорусі. Йдеться, зокрема, про будівництво доріг у напрямку українського кордону та облаштування потенційних артилерійських позицій.

    Водночас експерт наголошує, що масштабні інфраструктурні проєкти потребують часу і ресурсів, тому швидкої реалізації таких планів очікувати не варто. Він також порівняв ситуацію з іншими російськими інфраструктурними ініціативами на окупованих територіях, які, за його словами, часто реалізуються повільно або частково.

    «Мова радше про точкові дії та створення потенційної загрози, ніж про швидке розгортання масштабної інфраструктури», — зазначив він.

    Окрему увагу викликала заява Зеленського, у якій він згадав Венесуелу як приклад подій, що мають стати сигналом для режиму Лукашенка.

    У публічному просторі це було інтерпретовано як непряме попередження про можливі наслідки співпраці Мінська з Москвою. Водночас експерти застерігають від буквального трактування таких паралелей.

    На думку Жмайла, йдеться про політичний сигнал, спрямований на внутрішню аудиторію Білорусі та її керівництво. Його мета — показати ризики подальшої ескалації та залежності від Росії.

    «Це радше інформаційний і політичний меседж, спрямований на стримування Мінська від більш активної участі у російських планах проти України», — пояснив він.

    Білорусь з 2022 року залишається важливим елементом російської військової стратегії, зокрема як плацдарм для розміщення військ і техніки. Водночас офіційний Мінськ заперечує пряме залучення своїх військових до бойових дій проти України.

    Українська сторона неодноразово заявляла про загрозу з північного напрямку та посилювала оборону кордону. Розвідка регулярно фіксує військову активність у прикордонних районах Білорусі, однак масштабне вторгнення з цієї території наразі не відбувається.

    Експерти вважають, що подібні публічні сигнали виконують кілька функцій одночасно: стримування потенційних дій Білорусі, вплив на політичне керівництво в Мінську та формування міжнародного контексту щодо ролі Білорусі у війні Росії проти України.

    Таким чином, «венесуельський» натяк розглядається як елемент ширшої інформаційно-політичної стратегії, спрямованої на зменшення ризику відкриття нового фронту з північного напрямку.

  • Експерт заявив, що повна евакуація Києва через енергокризу неможлива

    Експерт заявив, що повна евакуація Києва через енергокризу неможлива

    Ймовірність повної евакуації Києва через критичну ситуацію в енергетиці є мізерно малою, а реалізація такого сценарію для багатомільйонного міста нині технічно неможлива. Про це заявив енергетичний експерт, головний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень Геннадій Рябцев.

    За його словами, розмови про евакуацію столиці найчастіше ведуть люди, які не усвідомлюють реальних масштабів і складності такого процесу. Фахівець наголошує, що будь-яка евакуація починається з відповіді на ключове питання — куди саме перевозити людей, і цієї відповіді наразі не існує.

    Рябцев підкреслив, що саме поняття евакуації в умовах мегаполіса часто використовується без розуміння логістики. Він зауважив, що подібні сценарії можуть обговорювати лише ті, хто не стикався з реальним плануванням і організацією таких процесів.

    Як приклад експерт навів аварію на Чорнобильській АЕС, коли евакуація жителів Прип’яті, де проживали десятки тисяч людей, тривала кілька діб. За нинішніх умов, коли йдеться про мільйони мешканців Києва, подібні дії, за його оцінкою, є нереальними в принципі.

    Натомість Рябцев закликає зосередитися на практичних рішеннях. У разі тривалої відсутності централізованого теплопостачання, на його думку, необхідно робити ставку на автономні джерела живлення. Зокрема, для багатоквартирних будинків, де немає перспектив швидкого відновлення тепла, можливе встановлення генераторів, які дозволять забезпечити електроопалення всередині будівель.

    Ситуація в Києві залишається напруженою після січневих атак Росії на енергетичну інфраструктуру столиці. Удари по ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 призвели до того, що значна частина міста залишилася без тепла. Станом на зараз без опалення перебувають близько 400 багатоповерхових будинків.

    Водночас перший віце-прем’єр Юлія Свириденко повідомила, що вже з вечора четверга в Києві можуть запровадити полегшені графіки подачі електроенергії, якщо не відбудеться нових атак на енергетичні об’єкти.

  • В очікуванні українського контрнаступу – думка експерта

    В очікуванні українського контрнаступу – думка експерта

    На основі аналізу Андерса Пака Нільсена, військового аналітика та капітана флоту Королівського військового коледжу Данії, ми сформулювали низку важливих висновків щодо перспектив українського контрнаступу у поточній війні з Росією.

    Динаміка війни: наступ і оборона

    Військові дії характеризуються чергуванням наступальних та оборонних фаз. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну ми спостерігали зміну ініціативи між сторонами. Перші шість місяців війни Росія вела наступальні дії, згодом Україна перейшла в контрнаступ, що тривав близько року. Проте, починаючи з осені минулого року, Росія знову перейшла до наступу, використовуючи значні ресурси. Попри це, досягнення російських військ залишаються обмеженими, що дає підстави вважати, що їхній наступ поступово наближається до точки кульмінації.

    На війні оборона дозволяє сторонам накопичувати ресурси та енергію, які потім використовуються для наступу. Цей цикл врешті-решт приводить до кульмінації, коли наступальні можливості вичерпуються. Саме тоді ворожа сторона має можливість розпочати контрнаступ, користуючись виснаженням супротивника.

    Україна наразі перебуває в обороні, накопичуючи сили та ресурси для майбутнього контрнаступу. Отримуючи військову допомогу від західних партнерів та провівши нову хвилю мобілізації, Україна створює значну силу, готову до використання у відповідний момент.

    Політичні та військові розрахунки

    Одним з ключових факторів, що впливатиме на час проведення українського контрнаступу, є ситуація на політичній арені, зокрема результати президентських виборів у США. Якщо Джо Байдена переоберуть, військова підтримка з боку США, ймовірно, продовжиться. Водночас перемога Дональда Трампа може призвести до змін у політиці щодо військової допомоги Україні. Таким чином, українське керівництво повинно враховувати цю невизначеність у своїх стратегічних планах.

    Які є ризики

    Україні варто обирати між двома підходами: розпочати контрнаступ одразу після кульмінації російського наступу або залишатися в обороні для подальшого накопичення ресурсів. Швидкий контрнаступ може мати політичні переваги, піднімаючи моральний дух та зламуючи наратив про непереможність Росії. Водночас існує ризик, що підготовка бригад може бути незавершеною, а політична ситуація у США може вплинути на поставки озброєнь.

    Україні потрібно враховувати обидві стратегії, спираючись на аналіз ситуації на фронті та політичні чинники. Нільсен вважає, що вирішальним фактором у визначенні часу контрнаступу стануть результати американських виборів. До цього часу українські сили ймовірно продовжать оборонні дії, готуючись до можливих локальних контратак, щоб не втрачати можливостей та підтримувати військову активність.

    В кінцевому рахунку, стратегія України має бути гнучкою та адаптивною, готовою до змін як на полі бою, так і в міжнародній політиці.