Golosnovinua.com

Позначка: експорт газу

  • Україна знову продаватиме газ за кордон: хто заробить мільйони та чи вистачить палива взимку

    Україна знову продаватиме газ за кордон: хто заробить мільйони та чи вистачить палива взимку

    Україна вперше від початку повномасштабного російського вторгнення дозволила приватним газовидобувним компаніям експортувати частину власного природного газу. Уряд встановив обмеження на рівні 15% щомісячного видобутку та запровадив спеціальний механізм контролю. У галузевій асоціації переконані, що рішення принесе державі додаткову валюту, збільшить податкові надходження та допоможе відновлювати газову інфраструктуру після російських атак. Водночас виникає питання, чи не загрожуватиме продаж газу за кордон енергетичній безпеці України напередодні зими.

    Про економічні переваги нового механізму 14 жовтня повідомила Асоціація газовидобувних компаній України (АГКУ). Представники галузі наголосили, що контрольований експорт дозволить приватним підприємствам отримати додаткові кошти, частину яких можна спрямувати на розвиток внутрішнього видобутку.

    Відповідне рішення уряд ухвалив 7 жовтня постановою №1251. Як повідомляє Українська енергетична біржа, продаж газу за кордон здійснюватиметься через спеціалізовані відкриті біржові аукціони.

    Головне обмеження — приватні виробники зможуть експортувати не більше 15% обсягів газу, видобутих за попередній місяць.

    Водночас експорт дозволений лише протягом визначеного періоду — з 1 березня до 30 листопада. Із початку грудня до кінця лютого продаж українського газу за кордон за цим механізмом не здійснюватиметься.

    Це має забезпечити пріоритет внутрішнього ринку саме під час найхолодніших місяців.

    Додаткові податки та валютна виручка

    За оцінкою АГКУ, нові правила можуть збільшити надходження до державного й місцевих бюджетів. Компанії отримають можливість продавати частину продукції за європейськими цінами, які наразі перевищують внутрішні.

    Окрім валютної виручки, держава розраховує на додаткові рентні платежі, пов’язані з експортованими обсягами газу.

    За даними Асоціації, відповідні платежі розраховуватимуть із прив’язкою до європейських цінових індикаторів.

    Водночас точну суму майбутніх бюджетних надходжень поки не названо. Вона залежатиме від фактичних обсягів експорту, біржових цін та активності приватних виробників.

    Ще один важливий аргумент — інвестиції в українську газову галузь.

    Через російські удари частина газовидобувних підприємств зазнала пошкоджень. Компанії змушені витрачати значні кошти на ремонти, посилення фізичного захисту обладнання й забезпечення безперебійної роботи.

    За словами виконавчого директора АГКУ Артема Петренка, відкриття додаткового ринку збуту дозволить спрямувати більше ресурсів на буріння нових свердловин, геологорозвідку та відновлення пошкоджених об’єктів.

    Водночас через скорочення роботи промислових підприємств попит на газ усередині країни зменшився, що ускладнює реалізацію продукції приватних виробників.

    Чи залишиться Україна без газу взимку

    Саме це питання викликає найбільшу увагу на тлі постійних російських атак по енергетиці.

    У Міністерстві енергетики запевняють, що рішення ухвалювали з урахуванням газового балансу та прогнозованих потреб країни в опалювальний сезон 2026–2027 років.

    За офіційними даними Міненерго, в українських підземних сховищах накопичено майже 15,8 млрд кубометрів газу.

    Це на 2,6 млрд кубометрів більше за мінімально необхідний обсяг і на 1,2 млрд кубометрів перевищує цільовий прогнозований показник.

    Уряд також передбачив можливість оперативного призупинення експорту у разі виникнення загрози дефіциту або кризової ситуації на внутрішньому ринку.

    Таким чином, дозвіл не означає необмеженого продажу українського газу за кордон.

    Україна може посилити свої позиції на європейському енергетичному ринку

    За оцінкою галузевої асоціації, український газ може стати додатковим ресурсом для європейських споживачів, особливо в умовах скорочення залежності ЄС від Росії.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла, що Норвегія обігнала Росію за обсягами експорту трубопровідного газу. Це стало одним із наслідків перебудови європейського енергетичного ринку після повномасштабного вторгнення РФ в Україну.

    Водночас Україна продовжує розвивати співпрацю з іншими постачальниками енергоресурсів. Зокрема, «Ненька інфо» раніше писала про переговори з Азербайджаном щодо можливого постачання газу та використання українських газосховищ у регіональній енергетичній торгівлі.

    Попри відкриття експорту, пріоритетом уряду залишається забезпечення українських споживачів. Саме тому продаж газу обмежили за обсягами, сезонами та процедурами державного контролю.

    Наразі немає підстав стверджувати, що нове рішення автоматично призведе до підвищення тарифів на газ для населення. Механізм стосується контрольованого продажу частини приватного видобутку, а не зміни побутових тарифів.

    В АГКУ переконані, що за належного контролю експорт може стати додатковим джерелом інвестицій, валютних надходжень і податків, водночас сприяючи збереженню власного газовидобутку України.

  • Путін ховає нафтові мільярди за офшорами: ГУР викрило ще 20 суден «тіньового флоту» Росії

    Путін ховає нафтові мільярди за офшорами: ГУР викрило ще 20 суден «тіньового флоту» Росії

    Українська воєнна розвідка викрила ще 20 морських суден, які Росія використовує для експорту нафти, нафтопродуктів і скрапленого природного газу в умовах міжнародних санкцій. Частина кораблів перевозить російські енергоносії до Китаю, інші забезпечують паливом підсанкційний флот. Для приховування реальних власників Москва використовує офшорні компанії, зміну прапорів та складні логістичні маршрути.

    Про це 10 жовтня повідомило Головне управління розвідки Міністерства оборони України.

    За даними розвідки, усі 20 ідентифікованих суден уже перебувають під санкціями Великої Британії або України. Одне з них також підпадає під обмеження США.

    У ГУР наголошують, що така логістична мережа дозволяє Кремлю зберігати доходи від продажу енергоносіїв, які є важливим джерелом фінансування російської економіки та війни проти України.

    Особливу увагу розвідники приділили газовозу PORTOVYY, що належить підсанкційному «Газпрому». Із 2021 року судно використовували як плавуче сховище скрапленого природного газу в межах комплексу «Портова» у Ленінградській області.

    Однак 15 серпня 2026 року PORTOVYY уперше майже за п’ять років залишив Фінську затоку з вантажем російського газу. Судно пройшло Північним морським шляхом до китайського порту Бейхай.

    За інформацією ГУР, наразі газовоз перебуває на верфі Zhoushan Huafeng Shipyard у Китаї, де проходить технічне обслуговування.

    Ще два судна — AVACHA та CHAIVO — стали прикладами того, як Росія розширює свій газовий флот через компанії-посередники.

    Газовоз AVACHA раніше належав китайській компанії Jovo Energy, однак навесні 2026 року його придбала маловідома Tudor Maritime Ltd, зареєстрована на Маршаллових Островах.

    Уже в червні судно перейшло під російський прапор, а його управління отримала новостворена російська компанія «Криолайн менеджмент».

    Із серпня AVACHA, за даними української розвідки, перевозить скраплений газ із термінала «Утрєнній», що належить підсанкційному проєкту «Арктик СПГ-2», до китайського порту Бейхай.

    Схожим шляхом до російського флоту потрапив газовоз CHAIVO. Раніше він належав грецькій компанії Maran Gas Maritime, але згодом його також придбала Tudor Maritime Ltd.

    У липні судно перевели під російський прапор, а вже наступного місяця воно розпочало перевезення газу з плавучого сховища KORYAK FSU поблизу Петропавловська-Камчатського до Китаю.

    У ГУР зазначають, що Росія систематично скуповує газовози через посередників, щоб підтримувати експорт навіть за умов міжнародних обмежень.

    Кремль також намагається розвивати власне суднобудування, зокрема виробництво кораблів льодового класу, необхідних для перевезення енергоносіїв арктичними маршрутами.

    Водночас українська розвідка закликає міжнародних партнерів посилити контроль за продажем суден, обмежити можливості їхнього технічного обслуговування на іноземних верфях та перекрити фінансові потоки, пов’язані з експортом російської нафти й газу.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про затримання російського танкера біля берегів Швеції, а також про нові британські санкції проти російських банків і суден.

    Крім того, Росія вже зверталася до Міжнародної морської організації зі скаргами на заходи проти її «тіньового флоту». Про це видання писало в матеріалі «Росія поскаржилася до IMO через атаки на тіньовий флот».

    У ГУР наголошують: кожне судно, яке перевозить підсанкційні російські енергоносії, має залишатися об’єктом міжнародного санкційного тиску.

    Оприлюднені дані про 20 суден мають допомогти партнерам України відстежувати логістичні маршрути Кремля, компанії-посередники та способи обходу міжнародних обмежень.

  • Україна може частково відкрити експорт газу: приватним видобувникам пропонують новий механізм

    Україна може частково відкрити експорт газу: приватним видобувникам пропонують новий механізм

    Україна може повернутися до часткового експорту природного газу, однак ідеться не про повне відкриття зовнішніх поставок, а про контрольований механізм для приватних видобувних компаній. На думку представників галузі, це дозволить перетворити нинішній надлишок ресурсу на інвестиції в нові свердловини та майбутнє зростання видобутку, водночас не створюючи загрози для проходження опалювального сезону.

    Про це заявила засновниця Національної асоціації добувної промисловості України Ксенія Оринчак.

    За її словами, після початку повномасштабної війни внутрішнє споживання газу в Україні суттєво скоротилося через відтік населення, зупинку частини промислових підприємств та зменшення економічної активності. У результаті приватні компанії мають обсяги газу, які складно повністю реалізувати на внутрішньому ринку, тоді як потреба у фінансуванні розвитку залишається дуже високою.

    Оринчак наголосила, що буріння нових свердловин потребує значних капіталовкладень. За її оцінками, вартість однієї нової свердловини може становити від 5 до 15 мільйонів доларів. Без стабільної виручки компаніям важко фінансувати поточну діяльність, проводити сейсмічні дослідження, ремонтувати пошкоджену інфраструктуру та інвестувати у збільшення видобутку.

    “Якщо ми для приватників, наприклад, відкриємо оцих 15, до 20, я взагалі пропонувала до 20 відсотків газу експортувати, то відповідно, що вони зможуть хоча б частково покривати свої операційні витрати. Плюс планувати буріння нових свердловин”, – зазначила Оринчак.

    Водночас вона підкреслила, що експорт не повинен бути постійним і безумовним. Обсяги поставок за кордон мають визначатися залежно від запасів газу в підземних сховищах, стану енергетичної інфраструктури, наслідків російських атак та сезонного попиту, який у зимові місяці може зрости у кілька разів.

    “Ми будемо розуміти, скільки нам інфраструктури обстріляли, які в нас є об’єми газу і скільки ми об’єму газу можемо експортувати для того, щоб отримати валютну виручку, і для того, щоб компанія пробурила нові свердловини для нових дебітів”, – пояснила експертка.

    На її думку, експортні ліміти доцільно встановлювати не на роки вперед, а на коротші періоди, наприклад квартали. Це дозволить оперативно збільшувати або скорочувати дозволені обсяги залежно від ситуації на ринку та потреб країни.

    “Тобто можливо там будуть саме якісь квартали виділені. Тобто певний такий період. Це не на рік, не на два”, – сказала Оринчак.

    Вона також звернула увагу, що частковий експорт дасть Україні додаткову валютну виручку, а інвестиції приватних компаній у нові свердловини згодом збільшуватимуть обсяги газу, доступні і для внутрішнього ринку.

    Дискусія щодо можливого відновлення експорту активізувалася після зростання запасів газу в українських підземних сховищах. За даними другої половини липня, у сховищах було накопичено близько 13 мільярдів кубометрів газу, що більш ніж на 40% перевищує показник аналогічного періоду минулого року.

    Очікується, що до початку листопада Україна може накопичити понад 15 мільярдів кубометрів газу. Уряд оцінює такий обсяг як достатній для проходження опалювального сезону за поточних умов.

    Нагадаємо, нульові квоти на експорт природного газу українського походження були запроваджені Кабінетом міністрів на початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Відтоді експорт фактично залишався закритим.

    Раніше видання ExPro з посиланням на джерела на енергетичному ринку повідомляло, що запропонований механізм може дозволити газовидобувним компаніям експортувати до 15% власного видобутку. Подібну позицію висловлював і директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко, який вважає, що контрольований експорт частини українського газу може забезпечити приватним видобувникам ресурси для буріння нових свердловин, але держава має дозволяти такі поставки лише в обсягах, які не створюють ризиків для енергетичної безпеки та підготовки до зими.

  • Експорт надлишкового газу допоможе відновити видобуток після атак РФ

    Експорт надлишкового газу допоможе відновити видобуток після атак РФ

    Контрольований експорт частини надлишкового природного газу може стати додатковим джерелом фінансування для українських газовидобувних компаній, які відновлюють пошкоджену російськими атаками інфраструктуру та інвестують у нові свердловини. Таку думку висловив віцепрезидент з питань енергетики Українського національного комітету Міжнародної торгової палати (ICC Ukraine) Олександр Трохимець.

    За його словами, після початку повномасштабної війни структура українського газового ринку суттєво змінилася. Комерційне споживання природного газу майже вдвічі скоротилося порівняно з довоєнним рівнем, тоді як приватні газовидобувні компанії вже забезпечують потреби цього сегмента ринку, а в окремі періоди навіть видобувають більше газу, ніж споживається.

    Трохимець зазначив, що у підземних сховищах наразі накопичено близько 12,85 млрд кубометрів газу, що перевищує показники аналогічного періоду минулого року. Водночас підприємства галузі продовжують працювати в умовах постійних російських обстрілів, які завдають шкоди виробничим об’єктам та потребують значних витрат на їх відновлення.

    «Тут логіка проста: якщо частину надлишкового газу можна буде експортувати, компанії отримають додатковий ресурс на ремонт пошкодженої інфраструктури, нове буріння та підтримку видобутку», — пояснив експерт.

    Водночас він наголосив, що мова не йде про необмежений експорт природного газу. За його словами, проєкт відповідної постанови Кабінету Міністрів передбачає чіткий механізм державного контролю за такими операціями.

    Зокрема, пропонується встановити щомісячний ліміт експорту на рівні не більше 15% фактичного видобутку газу за попередній місяць. Реалізація ресурсу має здійснюватися виключно через спеціалізовані біржові торги, а право на експорт отримуватимуть лише компанії, які матимуть відповідну ліцензію та погодження. При цьому невикористані квоти не переноситимуться на наступні місяці.

    Окремо проєкт документа передбачає, що держава зберігатиме можливість оперативно призупинити експорт у разі виникнення загроз для енергетичної безпеки країни або дефіциту газу на внутрішньому ринку.

    «Якщо він одночасно захищає внутрішній ринок і дає українським газовидобувним компаніям ресурс для відновлення після російських атак, така модель заслуговує на професійну дискусію», — зазначив Трохимець.

    За оцінками аналітиків, попри поступове відновлення галузі, приватний видобуток природного газу в Україні досі залишається приблизно на 26% нижчим, ніж у 2021 році. Експерти вважають, що додаткові інвестиції у відновлення виробничих потужностей можуть сприяти зміцненню енергетичної стійкості країни та підтримці власного видобутку в умовах війни.

  • Росія втратила статус газової наддержави: Норвегія вперше обігнала РФ за експортом газу

    Росія втратила статус газової наддержави: Норвегія вперше обігнала РФ за експортом газу

    Росія вперше за десятиліття втратила позицію найбільшого експортера трубопровідного природного газу у світі. За підсумками 2025 року лідером стала Норвегія, яка обійшла РФ за обсягами постачання газу трубопроводами.

    Про це повідомляє Deutsche Welle з посиланням на звіт Міжнародного газового союзу.

    Згідно з даними IGU, у 2025 році Норвегія експортувала трубопровідним транспортом 108,6 млрд кубометрів газу, тоді як російський показник становив 103,5 млрд кубометрів.

    Для Росії це стало символічною та стратегічною втратою. Протягом десятиліть Москва залишалася ключовим постачальником газу до Європи та використовувала енергоресурси як один із головних інструментів політичного впливу.

    Аналітики наголошують: нинішнє падіння — прямий наслідок повномасштабної війни проти України та подальшого різкого скорочення російських поставок до Європейського Союзу після 2022 року.

    У звіті IGU зазначається, що порівняно з 2005 роком обсяги трубопровідного експорту газу з РФ скоротилися більш ніж удвічі. Для порівняння: у середині 2000-х років Росія фактично домінувала на європейському ринку газу та залишалася беззаперечним світовим лідером у цьому сегменті.

    Після початку великої війни країни ЄС почали масштабну диверсифікацію енергетичних поставок. Європа різко скоротила закупівлі російського газу, наростила імпорт скрапленого природного газу та активніше переключилася на постачання з Норвегії, США, Катару та інших країн.

    На цьому тлі саме Норвегія стала одним із головних бенефіціарів енергетичної перебудови Європи. Країна суттєво збільшила роль у забезпеченні європейського ринку та фактично замінила значну частину російських поставок.

    Попри втрату європейського ринку, Росія намагається переорієнтувати газовий експорт на Азію, насамперед на Китай. Однак експерти зазначають, що така залежність від одного великого покупця суттєво послаблює переговорні позиції Москви.

    Особливу роль у цих планах відіграє проєкт газопроводу Сила Сибіру-2, який Росія та Китай обговорюють уже кілька років. Кремль розглядає його як один із головних інструментів компенсації втрат після обвалу експорту до Європи.

    Втім, у звіті IGU наголошується, що прогрес у реалізації проєкту залишається обмеженим. Китай не поспішає погоджувати умови Москви та активно використовує ситуацію для отримання вигідніших цін і контрактних умов.

    Аналітики вважають, що нинішня ситуація демонструє суттєву зміну глобального газового ринку. Якщо раніше Росія була майже незамінним постачальником для Європи, то тепер ринок став значно гнучкішим завдяки розвитку інфраструктури LNG, новим логістичним маршрутам та диверсифікації джерел постачання.

    У Міжнародному газовому союзі зазначають, що світовий ринок газу став набагато стійкішим до політичних криз та коливань поставок. Значну роль у цьому відіграли довгострокові контракти, будівництво нових LNG-терміналів та збільшення конкуренції між постачальниками.

    Серед головних драйверів майбутнього попиту на газ аналітики називають країни Азії — насамперед Китай та Індія. Саме азійський ринок, за прогнозами експертів, визначатиме глобальні тенденції у газовій галузі найближчими десятиліттями.

    Для Росії ж втрата лідерства є не лише економічним ударом, а й серйозною геополітичною поразкою. Газова залежність Європи довгі роки залишалася одним із ключових важелів впливу Кремля на західні країни.

    Тепер Москва фактично втратила значну частину цього інструменту, а європейський ринок дедалі швидше адаптується до життя без російського газу.

  • Путін знову просив Китай врятувати російський газ: у Кремлі заговорили про «нюанси» після зустрічі із Сі

    Путін знову просив Китай врятувати російський газ: у Кремлі заговорили про «нюанси» після зустрічі із Сі

    Російський диктатор Володимир Путін під час візиту до Китаю вкотре намагався просунути стратегічний для Кремля газовий проєкт «Сила Сибіру-2», однак замість очікуваного прориву Москва отримала вкрай стриману реакцію Пекіна. Попри гучні заяви про «безпрецедентне партнерство» між Росією та Китаєм, після переговорів Кремль був змушений визнати: остаточних домовленостей щодо нового газогону досі немає.

    Про це свідчать заяви речника Кремля Дмитра Пєскова після зустрічі Путіна та лідера КНР Сі Цзіньпіна, а також публікації Bloomberg, Reuters і CNBC щодо результатів візиту російського президента до Пекіна.

    За словами Пєскова, Москва та Пекін «загалом досягли розуміння» щодо основних параметрів проєкту «Сила Сибіру-2», однак конкретики він не надав. Представник Кремля визнав, що сторони поки не узгодили остаточних умов реалізації проєкту та продовжують обговорювати «нюанси».

    «Розуміння вже є, залишилося домовитися про деякі нюанси», — заявив Пєсков, додавши, що деталі є «комерційною інформацією».

    Саме ця стриманість російської сторони різко контрастувала з традиційною риторикою Кремля про «всеосяжне стратегічне партнерство» між Росією та Китаєм. Аналітики звертають увагу: якби Москва справді отримала від Пекіна згоду на будівництво газогону, Кремль навряд чи обмежився б настільки розмитими формулюваннями.

    Газогін «Сила Сибіру-2» є одним із ключових геоекономічних проєктів Росії після втрати європейського газового ринку через війну проти України та санкції Заходу. Проєкт передбачає постачання до Китаю до 50 мільярдів кубометрів російського газу щороку через територію Монголії.

    Після різкого скорочення експорту до Європи Москва фактично втратила свого головного покупця газу. До повномасштабного вторгнення РФ продавала до країн ЄС понад 150 мільярдів кубометрів газу щороку. Натомість нині Кремль намагається переорієнтувати енергетичні потоки на Китай та Азію.

    Однак Пекін не поспішає рятувати російський газовий сектор. Bloomberg із посиланням на джерела повідомляє, що китайська сторона продовжує займати жорстку позицію щодо ціни на газ та умов фінансування проєкту. Китай прагне купувати російський газ за внутрішніми російськими цінами, що для «Газпрому» означало б суттєве зниження прибутковості.

    Ще однією проблемою для Кремля є те, що Китай не відчуває критичної потреби у новому російському газогоні. Пекін активно диверсифікував постачання енергоносіїв і має довгострокові контракти з Туркменістаном, Катаром та Австралією, а також нарощує закупівлі скрапленого природного газу.

    Аналітики CNBC зазначають, що Росія зараз перебуває у значно слабшій переговорній позиції, ніж кілька років тому. Через санкції та втрату європейського ринку Москва стала набагато більш залежною від Китаю, тоді як Пекін отримав можливість диктувати свої умови.

    Енергетична експертка Центру глобальної енергетичної політики Колумбійського університету Анна Мікульська зазначила CNBC, що Китай «не поспішає підписувати угоду, оскільки чудово розуміє, наскільки Росія потребує цього проєкту».

    За даними Reuters, Кремль уже щонайменше п’ять разів намагався домогтися остаточної згоди Пекіна щодо «Сили Сибіру-2», однак переговори постійно заходять у глухий кут.

    Під час нинішнього візиту Путін також намагався використати кризу на Близькому Сході як аргумент на користь російського проєкту. Російська сторона розраховувала, що нестабільність на енергетичних ринках та ризики для постачання нафти й газу через Ормузьку протоку можуть підштовхнути Китай до швидшого рішення. Однак, судячи з результатів переговорів, Пекін не вважає ситуацію достатньо критичною для поспішних домовленостей.

    Попри відсутність прориву щодо газогону, Путін і Сі Цзіньпін продовжили публічно демонструвати політичну близькість. Під час зустрічі китайський лідер назвав президента РФ «дорогим другом», а сторони вкотре заявили про стратегічне партнерство та протидію «однополярному світу».

    Втім, за лаштунками переговорів ситуація виглядає набагато складнішою. Financial Times раніше повідомляло, що Китай дедалі обережніше ставиться до надмірної залежності від Росії та не хоче брати на себе ризики, пов’язані із західними санкціями. Крім того, Пекін намагається балансувати між підтримкою Москви та збереженням економічних відносин із ЄС і США.

    Для Кремля ж ситуація стає дедалі складнішою. «Газпром» продовжує втрачати прибутки, а експорт газу до Європи залишається на мінімальних рівнях. У 2025 році компанія зафіксувала один із найгірших фінансових результатів за останні десятиліття.

    На цьому тлі «Сила Сибіру-2» для Москви перетворилася не просто на економічний, а фактично на політичний проєкт виживання російської газової галузі. Однак нинішній візит Путіна до Китаю показав: попри всю риторику про «дружбу без меж», Пекін не готовий беззастережно рятувати Кремль від наслідків його власної війни та енергетичної ізоляції.

  • Ормуз у тіні: ОАЕ почали перекидати газ «невидимими» танкерами після ударів по Ірану

    Ормуз у тіні: ОАЕ почали перекидати газ «невидимими» танкерами після ударів по Ірану

    Національна нафтова компанія Абу-Дабі ADNOC почала використовувати танкери зі «зниклими» сигналами для транспортування зрідженого природного газу через Ормузьку протоку на тлі різкого загострення ситуації на Близькому Сході. За даними Bloomberg, судна вимикають або приховують системи автоматичної ідентифікації AIS, аби мінімізувати ризики для маршрутів постачання енергоресурсів після ударів США та Ізраїлю по Ірану.

    Йдеться про одну з найважливіших енергетичних артерій світу. Через Ормузьку протоку проходить близько п’ятої частини світових морських поставок нафти та майже 20% глобальної торгівлі скрапленим природним газом. Будь-яка нестабільність у регіоні миттєво впливає на світові енергетичні ринки, ціни на нафту та газ, а також на логістику постачань до Азії та Європи.

    За інформацією Bloomberg, ADNOC уже здійснила щонайменше три відвантаження LNG на танкери, які фактично «зникали з радарів». Таку активність зафіксувала аналітична компанія Vortexa, яка спеціалізується на моніторингу енергетичних перевезень.

    Супутникові знімки Copernicus Sentinel-2 від 15 травня показали LNG-танкер біля експортного термінала ADNOC на острові Дас в Перській затоці. Водночас жодне судно у цьому районі офіційно не передавало сигналів місцеперебування. Пізніше Vortexa ідентифікувала судно як Umm Al Ashtan. За її даними, танкер припинив передавати координати приблизно за два тижні до цього.

    Експерти пояснюють, що відключення AIS-систем є нетиповою, але дедалі поширенішою практикою у кризових регіонах. Такі дії дозволяють приховати маршрути суден від потенційних атак або спроб блокування. Водночас це значно підвищує ризики для морської навігації та ускладнює контроль міжнародного судноплавства.

    Ситуація в Ормузькій протоці різко загострилася після ударів США та Ізраїлю по іранських цілях 28 лютого 2026 року. Після цього Іран неодноразово натякав на можливість обмеження судноплавства у регіоні, а частина судноплавних компаній почала змінювати маршрути або переглядати страхові умови для перевезень через Перську затоку.

    На тлі ризиків деякі компанії почали розглядати альтернативні сухопутні маршрути транспортування енергоресурсів. Проте такі варіанти залишаються значно дорожчими та складнішими з логістичного погляду. Крім того, вони супроводжуються вищими викидами CO₂ та потребують додаткової інфраструктури.

    Особливе занепокоєння викликає залежність азійських економік від Ормузької протоки. За оцінками міжнародних аналітиків, близько 80–89% нафти, яка проходить через Ормуз, прямує до Китаю, Індії, Японії та Південної Кореї. Через цей маршрут також транспортується значна частина катарського скрапленого газу, який є критично важливим для азійського ринку.

    На цьому тлі світові ринки уважно стежать за діями найбільших енергетичних компаній регіону. ADNOC є одним із ключових експортерів LNG на глобальному ринку та відіграє важливу роль у забезпеченні стабільності постачань після скорочення російського експорту до Європи та постійної напруги на Близькому Сході.

    Аналітики зазначають, що практика «невидимих» танкерів може свідчити про серйозні побоювання енергетичних компаній щодо безпеки судноплавства. Раніше подібні методи вже використовували іранські та венесуельські нафтові танкери під санкціями, однак тепер до такої тактики фактично вдаються і великі державні компанії союзників Заходу.

    Bloomberg також звертає увагу, що останніми тижнями різко зросли ставки страхування суден у Перській затоці. Морські перевізники побоюються не лише можливих атак, а й збоїв у роботі навігаційних систем, ракетних ударів або захоплення суден. У регіоні вже фіксували випадки електронного глушіння GPS-сигналів та навігаційних систем.

    Водночас країни Перської затоки намагаються не допустити повного колапсу морської логістики. ОАЕ та Катар залишаються одними з найбільших експортерів LNG у світі, а будь-які перебої можуть спровокувати нову хвилю зростання цін на газ і нафту.

    Раніше Reuters повідомляло, що деякі азійські покупці вже почали шукати резервні джерела постачання LNG через побоювання щодо Ормузької протоки. У Європі також уважно стежать за ситуацією, оскільки ринок скрапленого газу після 2022 року став одним із ключових факторів енергетичної безпеки ЄС.

    На тлі загострення ситуації в регіоні США посилили військову присутність у Перській затоці. Вашингтон заявляє, що готовий гарантувати свободу судноплавства, однак ризики для глобального енергетичного ринку залишаються високими.

    Експерти попереджають: якщо нестабільність у районі Ормузької протоки триватиме, світ може зіткнутися не лише зі стрибком цін на енергоносії, а й із новою хвилею інфляції та проблемами у глобальній торгівлі. Саме тому поява «невидимих» танкерів уже стала одним із найбільш тривожних сигналів для міжнародного ринку енергоресурсів у 2026 році.

  • Москва фактично віддала Пекіну ще один сегмент газового ринку

    Москва фактично віддала Пекіну ще один сегмент газового ринку

    Росія почала передавати Китаю контроль над важливою частиною свого енергетичного сектору — страхуванням постачань скрапленого природного газу. Таким чином Кремль намагається зменшити фінансове навантаження та компенсувати втрату доступу до західних страхових ринків після санкцій.

    Про це повідомила Служба зовнішньої розвідки України.

    За даними розвідки, Центробанк РФ розіслав великим російським страховим компаніям рекомендації перестраховувати ризики постачань СПГ до Китаю через китайські страхові структури.

    Після 2022 року російські страховики фактично втратили доступ до міжнародного ринку перестрахування, а власних ресурсів дедалі менше вистачає для покриття масштабних ризиків енергетичного експорту та складної логістики.

    У результаті Москва дедалі сильніше залежить від Пекіна не лише як від покупця газу, а й як від фінансового та логістичного партнера.

    У СЗРУ наголошують, що така співпраця відкриває Китаю додаткові механізми впливу на Росію, адже саме страхування визначає умови перевезень, маршрути постачань і загальну стабільність експорту.

    Фактично Пекін отримує можливість впливати на ціну російського газу, вимагати додаткових поступок та диктувати власні умови співпраці.

    За даними китайської митниці, у 2025 році імпорт російського СПГ до КНР зріс на 18,3%. Лише у першому кварталі 2026 року Росія поставила до Китаю 1,4 мільйона тонн скрапленого газу — це на 6,72% більше, ніж роком раніше.

    У розвідці зазначають, що Китай уже фактично став головним і майже безальтернативним ринком для російського СПГ.

    Втім, така залежність несе для Москви серйозні ризики. Китайські компанії враховуватимуть у страховій вартості санкційні, політичні та логістичні ризики, що означає для РФ додаткові витрати та жорсткіші умови.

    Серед потенційних проблем — посилена бюрократія, додаткові вимоги до розкриття інформації та залежність від рішень китайських регуляторів.

    Крім того, Пекін у будь-який момент може змінити умови співпраці: підвищити тарифи, скоротити страхове покриття або вимагати нижчих цін на російський газ.

    У Службі зовнішньої розвідки України заявили, що так званий «розворот Росії на Схід» фактично перетворюється на поступову економічну залежність від Китаю.

    Водночас, попри санкції, Європа продовжує закуповувати російський СПГ. За перші чотири місяці 2026 року країни ЄС імпортували рекордні обсяги скрапленого газу з російського проєкту «Ямал», заплативши за нього майже 3,9 мільярда євро.

  • «Газпром» відновлює експорт попри санкції: другий вантаж СПГ із «Портової» доставили до Китаю

    «Газпром» відновлює експорт попри санкції: другий вантаж СПГ із «Портової» доставили до Китаю

    Російський енергетичний гігант Газпром здійснив другу поставку скрапленого природного газу (СПГ) до Китай після введення нових санкцій Заходу. Йдеться про вантаж із заводу «Портовая» на Балтійському морі, який раніше фактично припинив експорт через обмеження США. Дані про транспортування підтверджуються міжнародними системами відстеження суден та повідомленнями Reuters.

    Згідно з інформацією, газовоз «Valera» (раніше — «Великий Новгород») завантажив СПГ на терміналі «Портовая» 25 січня і доставив його до китайського терміналу в місті Бейхай. Це вже друга поставка після тривалої паузи, спричиненої санкціями, тоді як перший вантаж після відновлення експорту прибув до Китаю у грудні 2025 року.

    Завод «Портовая», розташований у Ленінградській області, має потужність близько 1,5 млн тонн СПГ на рік і почав роботу у 2022 році. Спочатку він орієнтувався на постачання газу до Європи та Туреччини, однак після повномасштабної війни РФ проти України та запровадження санкцій географія експорту суттєво змінилася.

    У січні 2025 року США ввели додаткові санкції проти російського енергетичного сектору, включно з проєктом «Портовая», щоб обмежити можливості Москви виробляти і продавати СПГ та скоротити доходи від енергетичного експорту. Після цього робота заводу була частково паралізована, а експорт практично припинився.

    Втім уже наприкінці 2025 року Росія почала поступово відновлювати поставки, переорієнтовуючи їх на азійські ринки. Китай став одним із ключових напрямків, що дозволяє частково компенсувати втрату європейських споживачів.

    Аналітики зазначають, що ці поставки відбуваються в умовах складної логістики та санкційних обмежень. Частина танкерів, пов’язаних із проєктом, перебуває під санкціями, що ускладнює пошук покупців і транспортування. У деяких випадках судна змушені були тривалий час перебувати в морі, перш ніж знайти кінцевого покупця.

    Крім «Портової», до Китаю продовжує постачати газ і інший підсанкційний проєкт — «Арктик СПГ-2», який також зіткнувся з обмеженнями через санкції США, але зумів частково відновити експорт.

    До введення санкцій «Портовая» у зимовий період відправляла в середньому два вантажі СПГ на місяць. Наразі обсяги значно скоротилися: після 2025 року, окрім двох поставок до Китаю, завод регулярно відправляє приблизно один вантаж на місяць до Калінінграда для внутрішніх потреб Росії.

    Зміна напрямків постачання свідчить про глибоку трансформацію російського енергетичного експорту. Якщо раніше основним ринком для «Газпрому» була Європа, то тепер компанія змушена переорієнтовуватися на Азію, де ключову роль відіграють Китай та, потенційно, Індія.

    Водночас експерти підкреслюють, що повністю замінити європейський ринок Росії поки не вдається. Китай, хоча і залишається важливим партнером, часто купує газ за нижчими цінами, що зменшує доходи російських компаній.

    Крім того, санкції продовжують впливати на технологічні можливості виробництва СПГ, обмежуючи доступ до обладнання, фінансування та страхування перевезень. Це означає, що навіть за наявності попиту Росія не може швидко наростити експорт до довоєнного рівня.

    Попри це, друга поставка СПГ із «Портової» до Китаю демонструє, що Росія поступово адаптується до санкційного тиску. Використовуючи альтернативні маршрути, «тіньовий флот» і нові логістичні схеми, вона намагається зберегти присутність на глобальному енергетичному ринку.

    Таким чином, відновлення поставок із «Портової» є важливим сигналом для енергетичного ринку: санкції суттєво обмежили можливості Росії, але не змогли повністю зупинити експорт. У найближчій перспективі саме азійські країни, передусім Китай, залишатимуться ключовими споживачами російського СПГ, тоді як глобальний енергетичний баланс продовжить змінюватися під впливом геополітичних факторів.