Golosnovinua.com

Позначка: експорт пального

  • Трамп купує дизель у Путіна на дві години споживання США: в ОП розкрили абсурдність угоди

    Трамп купує дизель у Путіна на дві години споживання США: в ОП розкрили абсурдність угоди

    Анонсоване постачання російського дизельного пального до США здатне покрити менш ніж дві години американського споживання. Водночас Сполучені Штати самостійно експортують приблизно 1,5 мільйона барелів дизеля щодоби. На цю суперечність звернув увагу уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк, коментуючи домовленість Дональда Трампа з Володимиром Путіним. За його підрахунками, поки російський танкер дістанеться американського узбережжя, США встигнуть експортувати приблизно у сто разів більше власного пального, ніж мають отримати від Москви.

    Про це Владислав Власюк повідомив 21 жовтня у Facebook. Його розрахунки наводять УНН та «Главком».

    Заява пролунала після повідомлення російського віцепрем’єра Олександра Новака про підготовку першого танкера з дизельним пальним до Сполучених Штатів.

    Російського дизеля вистачить менш ніж на дві години

    За словами Власюка, анонсований обсяг першого постачання становить 40 тисяч тонн дизельного пального.

    Це приблизно 300 тисяч барелів.

    Посадовець пояснив, що Сполучені Штати споживають близько 4 мільйонів барелів дизеля на добу.

    Якщо порівняти ці показники, отримуємо доволі несподіваний результат.

    Оголошеної партії російського дизеля вистачило б приблизно на 1 годину 48 хвилин американського споживання.

    Тобто навіть повний танкер не забезпечить двох годин потреб країни, якщо виходити з наведених Власюком показників.

    При цьому йдеться про умовне математичне порівняння: фактична роль імпортного пального залежить від конкретного регіону, логістики та структури попиту.

    США експортують набагато більше, ніж купують у Росії

    Власюк звернув увагу на ще один показник.

    За його словами, Сполучені Штати самі постачають на зовнішні ринки приблизно 1,5 мільйона барелів дизельного пального щодня.

    Це означає, що обсяг першої анонсованої російської партії відповідає менш ніж п’яти годинам американського експорту.

    Для порівняння, за добу США експортують приблизно вп’ятеро більше дизеля, ніж має перевезти російський танкер.

    Посадовець наголосив, що наведені ним дані ґрунтуються на статистиці Управління енергетичної інформації США — EIA.

    Американська енергетична статистика справді характеризує країну як великого експортера нафтопродуктів.

    Зокрема, EIA повідомляло, що у 2025 році дистилятне пальне, до якого належить переважно дизель, становило понад половину американського експорту основних транспортних видів пального.

    Поки танкер допливе до Америки, США продадуть мільйони тонн

    Окремо Власюк проаналізував тривалість морського перевезення.

    За його оцінкою, шлях танкера з російського порту Усть-Луга до американських терміналів займає приблизно 2,5–3 тижні.

    За цей час США здатні експортувати близько 4 мільйонів тонн власного дизельного пального.

    Це приблизно у сто разів більше за обсяг анонсованої російської партії.

    Власюк поставив під сумнів економічну доцільність такої операції з погляду загального американського паливного балансу.

    Водночас слід враховувати, що порівняння умовне: маршрути експорту та імпорту можуть обслуговувати різні регіональні ринки, а закупівля певної партії пального не обов’язково пов’язана з нестачею виробництва в усій країні.

    Крім того, конкретний порт відправлення російського судна офіційно не уточнили.

    Росія назвала дату першого постачання

    У середу, 21 жовтня, віцепрем’єр РФ Олександр Новак заявив, що перший танкер із дизельним пальним вирушить до США вже наступного дня — 22 жовтня.

    Про це повідомило міжнародне агентство Reuters.

    За словами російського посадовця, оформлення відповідного контракту перебуває на завершальній стадії.

    Він також заявив, що за першим судном мають вирушити наступні партії.

    Однак на момент повідомлення не було підтверджено, що танкер уже залишив порт.

    Є й важлива деталь: у частині повідомлень російських ЗМІ 40 тисяч тонн називають водотоннажністю судна, тоді як інші видання трактують цей показник як обсяг дизельного вантажу. Точна фактична кількість пального потребує підтвердження транспортними документами.

    Чому Трамп домовився з Путіним про дизель

    9 жовтня президент США Дональд Трамп оголосив про домовленість із Володимиром Путіним щодо збільшення постачання російського дизельного пального на міжнародні ринки.

    За оголошеним планом, Росія має забезпечити понад 300 тисяч тонн дизеля на початковому етапі.

    У листопаді постачання планують збільшити ще на 500 тисяч тонн, а згодом — на додатковий мільйон тонн.

    Вашингтон пояснює домовленості необхідністю стабілізувати паливний ринок і стримати зростання цін.

    Водночас Міністерство фінансів США тимчасово дозволило визначені операції з російським дизелем, які раніше підпадали під санкційні обмеження.

    Для Росії це означає можливість розширити експорт нафтопродуктів та отримати додаткову валютну виручку.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про домовленість Трампа з Путіним та розбіжності з Україною щодо ударів по російських НПЗ.

    Чому угоду критикують у США та Україні

    Рішення американської адміністрації викликало заперечення як в Україні, так і серед американських законодавців.

    Критики наголошують, що послаблення санкцій проти російського паливного сектору може збільшити доходи Кремля, який продовжує повномасштабну війну проти України.

    Особливе занепокоєння викликає той факт, що енергетична домовленість не супроводжувалася підтвердженим припиненням бойових дій.

    У Конгресі США також зареєстрували ініціативу, спрямовану на блокування дизельної угоди з Москвою.

    Водночас прихильники збільшення постачання пального вважають, що додаткові обсяги на ринку можуть допомогти зменшити ціновий тиск.

    Проте економічна ефективність цього рішення залишається предметом дискусії.

    За аналізом Reuters, оголошених російських постачань може виявитися недостатньо для помітного зниження світових цін на дизель.

    Економічна користь чи політична поступка Кремлю

    Розрахунки Владислава Власюка порушують питання про співвідношення економічної користі та політичної ціни американсько-російських домовленостей.

    З одного боку, окрема партія у 40 тисяч тонн справді є незначною на тлі загального споживання дизеля у США.

    З іншого — ціновий ефект міжнародних поставок залежить не лише від обсягу першого танкера, а й від усієї пропозиції пального на світовому ринку.

    Тому розрахунки Власюка показують насамперед обмежений масштаб першої анонсованої партії, але не є повною економічною оцінкою всієї домовленості.

    Головна суперечність, на яку звертає увагу український посадовець: США залишаються одним із найбільших експортерів дизельного пального, але водночас послаблюють санкційні обмеження, щоб отримати додаткові поставки з Росії.

    Для України принциповим залишається питання, чи не принесе така політика Москві додаткових доходів без реальних поступок щодо припинення війни.

  • Туреччина оголосила про закупівлі російського дизелю на тлі війни в Україні

    Туреччина оголосила про закупівлі російського дизелю на тлі війни в Україні

    Туреччина планує закуповувати частину російського дизельного пального, постачання якого на світовий ринок передбачене домовленостями між президентом США Дональдом Трампом і російським лідером Володимиром Путіним. Про наміри Анкари заявив міністр енергетики країни Алпарслан Байрактар. Новина з’явилася після того, як Вашингтон тимчасово послабив окремі санкційні обмеження на операції з російським дизелем. Рішення американської адміністрації вже викликало гостру критику України та частини західних політиків, які побоюються, що додаткові енергетичні доходи допоможуть Кремлю фінансувати війну.

    Про плани Туреччини 18 жовтня повідомило агентство Reuters з посиланням на заяву Алпарслана Байрактара.

    Міністр підтвердив, що Анкара провела відповідні переговори та розраховує отримати частину пального, яке Росія має повернути на міжнародні ринки.

    За його словами, закупівлі мають важливе значення для енергетичної безпеки Туреччини.

    Водночас конкретні обсяги постачання, вартість дизеля та строки його надходження до країни Байрактар не назвав.

    Що Туреччина домовилася отримати від Росії

    Очільник турецького Міненерго нагадав, що останніми місяцями Москва обмежувала експорт дизельного пального через проблеми у власному паливному секторі.

    Ситуація змінилася після домовленостей російського керівництва з адміністрацією Дональда Трампа.

    Байрактар пояснив, що в межах переговорів Туреччина погодила можливість отримати частину російського дизеля.

    При цьому не уточнюється, чи йдеться про нові довгострокові контракти, окремі партії пального або збільшення закупівель за вже чинними комерційними домовленостями.

    Також наразі немає підтвердженої інформації про фактичне прибуття до Туреччини партій дизеля саме в межах нової американсько-російської домовленості.

    Отже, станом на 18 жовтня підтверджено намір Анкари отримати пальне, але не завершення конкретних постачань.

    Яку угоду Трамп уклав із Путіним

    9 жовтня Дональд Трамп після телефонної розмови з Володимиром Путіним оголосив про домовленості щодо збільшення поставок російського дизельного пального.

    За словами американського президента, Росія мала негайно забезпечити понад 300 тисяч тонн дизеля для американського та світового ринків.

    У листопаді планувалося додати ще 500 тисяч тонн, а в грудні — до одного мільйона тонн.

    Трамп також говорив про можливість подальшого збільшення експорту.

    Однак це заявлені обсяги, а не підтверджені фактичні відвантаження.

    Як зазначало Financial Times, навіть виконання оголошених планів навряд чи повністю вирішить проблему дефіциту дизеля на світовому ринку.

    Аналітики звертали увагу на масштаби міжнародного попиту, обмеження російських нафтопереробних потужностей та логістичні труднощі.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про домовленість Трампа з Путіним щодо російського дизеля після розбіжностей із Києвом навколо ударів по НПЗ.

    США дозволили операції з російським дизелем до квітня 2027 року

    Одночасно з оголошенням домовленостей Міністерство фінансів США ухвалило рішення, яке створило правові умови для частини операцій із російським пальним.

    9 жовтня Управління з контролю за іноземними активами Мінфіну США — OFAC — оприлюднило генеральну ліцензію №135.

    Документ тимчасово дозволяє визначені операції з продажу, доставки, розвантаження та імпорту дизельного пального російського походження.

    Дія дозволу обмежена 7 квітня 2027 року.

    Важливо, що рішення стосується конкретної категорії операцій, а не всіх російських енергоносіїв.

    Це не означає скасування санкцій США проти Росії загалом.

    Польський аналітичний Центр східних досліджень OSW оцінив рішення як суттєвий відступ Вашингтона від попередньої політики обмеження російського паливного експорту.

    Чому Туреччині потрібен російський дизель

    Туреччина залишається великим імпортером енергетичних ресурсів.

    Країна закуповує нафту, газ та інші види пального в різних постачальників, серед яких Росія, Іран та Азербайджан.

    Водночас Анкара прагне диверсифікувати імпорт і розвиває співпрацю зі Сполученими Штатами та іншими партнерами.

    За словами Байрактара, важливим напрямком залишається також збільшення власного видобутку енергоресурсів.

    Зокрема, Туреччина розраховує наростити видобуток природного газу на чорноморському родовищі Сакар’я.

    Однак ці проєкти не усувають потреби в імпорті дизельного пального, яке використовується у транспорті, промисловості, логістиці та інших секторах економіки.

    Тому можливість отримати додаткові партії дизеля з Росії Анкара розглядає як один з інструментів забезпечення стабільності паливного ринку.

    Чому домовленість викликала невдоволення України

    Послаблення американських санкцій щодо російського дизеля стало новим джерелом суперечностей між Києвом і Вашингтоном.

    Українська влада наголошує, що російські доходи від експорту енергоносіїв можуть використовуватися для фінансування війни.

    При цьому Росія продовжує атакувати українські електростанції, підстанції та інші об’єкти цивільної інфраструктури.

    Президент України Володимир Зеленський раніше розкритикував дизельну домовленість між Трампом і Путіним, вважаючи її несправедливою поступкою Москві.

    Докладніше про позицію українського президента писала «Ненька інфо» у матеріалі про його реакцію на угоду.

    Критика пролунала і з боку окремих європейських лідерів.

    Зокрема, прем’єр-міністр Естонії Крістен Міхал закликав не послаблювати економічний тиск на Кремль.

    Він виступив за розширення підтримки України замість нових енергетичних домовленостей із Росією.

    Про цю позицію «Ненька інфо» розповідала 10 жовтня.

    Чому Трамп зацікавлений у збільшенні поставок

    Вашингтон пояснює свої рішення необхідністю стабілізувати ситуацію на міжнародному ринку пального.

    Дизель використовується у вантажних перевезеннях, сільському господарстві та промисловості, тому його подорожчання впливає на собівартість багатьох товарів.

    Для США високі ціни на пальне стали особливо чутливим питанням напередодні проміжних виборів до Конгресу.

    Водночас американська адміністрація стикається з критикою навіть усередині країни.

    Як повідомляло Associated Press, проти рішення про імпорт російського дизеля виступили законодавці від обох основних партій.

    Критики вважають, що додаткові закупівлі російських енергоносіїв можуть послабити санкційний тиск на Москву.

    Прихильники ж збільшення пропозиції пального наголошують на необхідності стримування цін для споживачів і бізнесу.

    Чи допоможе російський дизель знизити світові ціни

    Попри оптимістичні заяви американської адміністрації, експерти обережно оцінюють можливий вплив домовленостей.

    За аналізом Financial Times, навіть заявлені Росією обсяги постачання становитимуть порівняно невелику частину глобального попиту.

    Крім того, можливості російського експорту залежать від стану нафтопереробних заводів, логістики та внутрішніх потреб країни.

    Частина російських НПЗ останніми місяцями зазнала пошкоджень унаслідок українських атак.

    Російська влада раніше запроваджувала обмеження на експорт окремих видів пального, намагаючись стабілізувати внутрішній ринок.

    Тому поки що неможливо визначити, наскільки швидко заявлені додаткові обсяги реально потраплять до покупців.

    Так само немає підтвердження, що рішення Туреччини саме по собі призведе до помітного зниження цін на дизель.

    Що означає рішення Анкари для України

    Заява турецького міністра свідчить, що домовленість між США та Росією може вплинути не лише на американський ринок, а й на торговельні потоки в інших країнах.

    Для Туреччини це можливість отримати додаткові обсяги імпортного пального.

    Для Росії — потенційний канал збільшення експорту та валютних надходжень.

    Для України — ще одне питання щодо ефективності міжнародних санкцій і збереження економічного тиску на Кремль.

    Наразі відомо, що Анкара планує отримати частину російського дизеля, а Вашингтон тимчасово дозволив визначені операції з його продажу та імпорту. Водночас точні обсяги турецьких закупівель, ціни й терміни постачань не розголошені.

    Подальший розвиток ситуації залежатиме від реальних експортних можливостей Росії, попиту на міжнародному паливному ринку та рішень американської адміністрації щодо санкційної політики.

  • «Проблема — Росія й Україна»: Трамп знову заговорив про удари по НПЗ

    «Проблема — Росія й Україна»: Трамп знову заговорив про удари по НПЗ

    Президент США Дональд Трамп знову пов’язав різке подорожчання дизельного пального у Сполучених Штатах із українськими ударами по російських нафтопереробних заводах. За його словами, саме скорочення роботи російських НПЗ стало однією з головних причин дефіциту дизеля на світовому ринку.

    Під час спілкування з журналістами Трамп заявив, що ситуація з дизельним пальним, на його думку, постраждала більше через події навколо російських НПЗ, ніж через конфлікт на Близькому Сході.

    «Знаєте, дизельне паливо набагато сильніше постраждало не через Близький Схід, а через те, що відбувається в Росії, оскільки нафтопереробні заводи, що виробляють дизельне паливо, виводяться з ладу з досить тривожною швидкістю», — сказав американський президент.

    Він додав, що без проблем із російською переробкою ситуація на американському ринку дизеля нібито була б значно стабільнішою. Трамп підсумував, що війна між Росією та Україною стала «найбільшою проблемою» для ринку дизельного пального.

    Це вже не перша подібна заява американського президента. 13 вересня Трамп публічно закликав президента України Володимира Зеленського припинити удари по російській дизельній інфраструктурі, стверджуючи, що вони сприяють глобальному дефіциту пального. Reuters тоді підтверджував, що серія українських ударів справді змусила частину великих російських НПЗ скоротити або зупинити виробництво.

    Втім, ситуація на світовому паливному ринку складніша, ніж випливає із заяв Трампа. За даними Reuters, нинішнє подорожчання дизеля пов’язане одразу з кількома факторами: ударами по російській нафтопереробці, війною навколо Ірану, перебоями з постачанням із Близького Сходу, скороченням світових запасів дистилятів та зниженням завантаження нафтопереробних потужностей.

    Ціни тим часом досягли рекордних значень. За даними AAA, які наводить Reuters, дизель у США останніми днями коштував близько $6,53 за галон. Це стало серйозною економічною проблемою для Білого дому, оскільки дизель використовується у вантажних перевезеннях, сільському господарстві, будівництві та інших галузях, а його подорожчання поступово перекладається у вартість товарів і логістики.

    Окремий фактор — Росія сама почала обмежувати продаж дизеля за кордон. Москва продовжила заборону на експорт пального до кінця жовтня після того, як українські удари скоротили роботу частини російських НПЗ. Росія до війни була одним із найбільших постачальників дизеля на світовий ринок, тому скорочення її експорту додатково тисне на міжнародні ціни.

    За підрахунками Reuters, у вересні половина із шести найбільших російських заводів, що виробляють дизель, була змушена істотно скоротити виробництво або повністю зупинити окремі установки після атак безпілотників. Це справді стало одним із факторів дефіциту, але не єдиним.

    На цьому тлі адміністрація Трампа шукає способи стримати ціни всередині США. Один із найрадикальніших варіантів — тимчасове обмеження експорту американського дизеля. 30 вересня Трамп підтвердив, що така можливість залишається на столі. За даними Reuters, Білий дім розглядає як повну заборону, так і добровільне скорочення експорту з боку нафтопереробних компаній.

    Ще раніше американський президент заявляв, що підтримує саму ідею експортних обмежень. Водночас учасники енергетичного ринку попереджають: такий крок може мати побічні наслідки, зокрема вплинути на роботу американських НПЗ та ціни на інші види пального.

    У Вашингтоні також обговорюють можливість ширшого використання так званого «червоного дизеля» — пального, яке не обкладається дорожніми податками та зазвичай використовується в сільському господарстві, будівництві й іншій позашляховій техніці. Однак галузеві експерти сумніваються, що це суттєво змінить загальний баланс пропозиції, оскільки такий захід радше знижує податкове навантаження, ніж збільшує фізичну кількість пального на ринку.

    Крім того, адміністрація США звертається до Європейського Союзу із закликом використати частину стратегічних запасів дизеля. Найбільші резерви в ЄС зосереджені у Франції та Німеччині. Станом на кінець вересня остаточного рішення про нове вивільнення цих запасів не було.

    Трамп паралельно неодноразово закликав Україну зменшити удари по російській енергетичній інфраструктурі. Кілька днів тому президент США заявив журналістам, що Зеленський нібито погодився «пригальмувати» такі атаки. Однак публічного підтвердження такої домовленості з боку українського президента або Офісу президента на момент заяви не було, тому це залишається версією самого Трампа.

    Україна протягом останніх місяців регулярно атакує російські НПЗ і паливну інфраструктуру далекобійними безпілотниками. Київ пояснює ці удари прагненням скоротити можливості Росії фінансувати та забезпечувати війну, оскільки доходи від енергоресурсів залишаються одним із ключових джерел надходжень російського бюджету.

    Попри заяви американського президента, незалежна оцінка ситуації на ринку свідчить, що дорогий дизель має одразу кілька причин. Reuters прямо називає серед них і українські удари по російських НПЗ, і наслідки війни на Близькому Сході, і скорочення запасів пального. Тому твердження про те, що проблема виникла виключно через Україну, не відображає всі фактори, які зараз впливають на світовий ринок.

    На цьому тлі дизель стає для Білого дому не лише енергетичним, а й внутрішньополітичним питанням. Рекордні ціни на пальне безпосередньо відчувають американські перевізники, фермери та споживачі, а адміністрація Трампа шукає швидкі способи збільшити пропозицію й знизити вартість пального напередодні проміжних виборів у США.

  • Трамп звинуватив Україну в рекордних цінах на дизель, але цифри Bloomberg вказали на іншого винуватця

    Трамп звинуватив Україну в рекордних цінах на дизель, але цифри Bloomberg вказали на іншого винуватця

    Світовий ринок дизельного пального опинився в одному з найгостріших дефіцитів останніх років, а ціни у США та Європі вже оновлюють історичні максимуми. Президент США Дональд Трамп пов’язує кризу насамперед із російсько-українською війною та ударами України по російських нафтопереробних заводах. Однак підрахунки Bloomberg свідчать: найбільший обсяг постачань цього року світовий ринок втратив через конфлікт на Близькому Сході та перебої з експортом нафтопродуктів із регіону Перської затоки.

    Трамп останніми днями неодноразово заявляв, що удари України по російській нафтопереробній інфраструктурі створюють проблеми не лише для Москви, а й для глобального паливного ринку. 13 вересня президент США публічно закликав Володимира Зеленського припинити атаки на російські підприємства, які виробляють дизель. За словами Трампа, скорочення російських поставок призводить до глобального дефіциту пального, тоді як Україна має інші можливі цілі для далекобійних ударів.

    Про цю заяву раніше вже писала Nenka.info у матеріалі «Це шкодить усьому світу»: Трамп закликав Зеленського припинити удари по виробництву дизеля в Росії. Там ішлося про те, що українські атаки серйозно скоротили можливості російської нафтопереробки, однак причини світового дефіциту значно ширші за ситуацію навколо російських НПЗ.

    Саме це тепер показують і розрахунки Bloomberg. Видання порівняло дані Energy Aspects, Kpler і Vortexa та консультації з учасниками ринку. За наведеними оцінками, у період із березня по серпень 2026 року Близький Схід постачав приблизно на 770 тисяч барелів дизеля на добу менше, ніж за аналогічний період минулого року. Скорочення російських поставок за той самий проміжок оцінюється приблизно у 350 тисяч барелів на добу.

    Отже, якщо дивитися лише на фізичний обсяг пального, який зник із міжнародного ринку протягом цього періоду, втрати через близькосхідну кризу були більш ніж удвічі більшими.

    Причиною стала війна за участю США, Ізраїлю та Ірану, яка різко змінила баланс нафтового ринку. Через бойові дії та проблеми із судноплавством через Ормузьку протоку скоротилися поставки не лише сирої нафти, а й уже готових нафтопродуктів. Навіть після часткового відновлення руху танкерів експорт дизелю та авіаційного пального залишався обмеженим. Reuters також зазначає, що конфлікти на Близькому Сході разом із проблемами російської нафтопереробки створили надзвичайно напружену ситуацію на ринку.

    Ситуація з Росією, однак, також стала важливим фактором — особливо влітку. Українські далекобійні удари по російських НПЗ змусили окремі підприємства зупиняти установки або скорочувати переробку. До кінця серпня виробництво бензину в Росії, за даними Reuters, у певний момент покривало лише близько 70% внутрішнього попиту. Москва була змушена обмежувати продажі в окремих регіонах, нарощувати імпорт і продовжувати заборону на експорт частини пального.

    У липні та серпні скорочення російських поставок дизелю стало особливо відчутним. Саме тоді російська влада запровадила обмеження на експорт, намагаючись стабілізувати внутрішній ринок. У серпні морський експорт російських нафтопродуктів дещо відновився порівняно з липнем, але залишався приблизно на 50% нижчим, ніж роком раніше. Reuters пов’язував падіння, зокрема, з українськими атаками та експортними обмеженнями.

    Проблема полягає в тому, що російські втрати почали тиснути на ринок тоді, коли запас міцності вже був майже вичерпаний Близьким Сходом. Саме тому навіть менший за обсягом додатковий дефіцит міг дати непропорційно сильний ефект для ціни.

    Як пояснив Bloomberg керівник напряму нафтопродуктів FGE NexantECA Юджин Ліндел, за абсолютними обсягами більший вплив мав Іран, однак ринкова ціна формується на останніх доступних обсягах. Тобто вилучення ще кількох сотень тисяч барелів із уже дефіцитного ринку здатне викликати значно сильніший стрибок котирувань.

    Наслідки вже видно у США. На початку вересня середня американська ціна дизеля встановила новий рекорд, перевищивши попередній максимум 2022 року. Reuters повідомляв, що з початку американсько-ізраїльського конфлікту з Іраном ціни на дизель у США зросли приблизно на 55%. Запаси пального, особливо на східному узбережжі країни, опустилися до надзвичайно низьких рівнів.

    Дизель має особливе значення для економіки, оскільки використовується вантажним транспортом, сільськогосподарською технікою, будівельними машинами та частиною промисловості. Тому його здорожчання поступово переходить у вартість перевезень, продуктів і товарів. Reuters зазначає, що рекордні ціни можуть стати серйозною економічною проблемою для адміністрації Трампа.

    Сам Білий дім позицію президента не змінив. Адміністрація наполягає, що російсько-українська війна та скорочення російського експорту суттєво посилили дефіцит дизелю. І це твердження частково підтверджується ринковими даними: Росія історично є одним із найбільших світових експортерів дизельного пального, тому втрата значної частини її поставок дійсно впливає на ціни.

    Однак цифри не підтверджують тезу, що саме українські удари були єдиною або найбільшою причиною нинішньої кризи. Bloomberg оцінює більші фізичні втрати постачань саме на Близькому Сході, а Reuters також називає одночасно кілька факторів — іранський конфлікт, удари по російських НПЗ, експортні обмеження та надзвичайно низькі запаси.

    Тим часом удари по російській нафтопереробці продовжуються. 20 вересня дрони досягли Московського НПЗ у Капотні — одного з ключових постачальників пального для російської столиці. Про наслідки цієї атаки Nenka.info докладно писала у матеріалі про удар по заводу, який забезпечує значну частину паливного ринку Москви. Reuters також підтвердив пошкодження об’єкта під час масштабної атаки на Московський регіон.

    Навіть можливе припинення взаємних ударів по енергетичних об’єктах не означатиме миттєвого повернення дешевого дизелю. Частині пошкоджених НПЗ потрібен час на ремонт, а проблеми з постачанням із Перської затоки залишаються окремим фактором. Саме тому нинішню паливну кризу правильніше розглядати як результат накладання кількох шоків, а не наслідок однієї війни або однієї серії ударів.

  • Росія почала втрачати паливний тил: удари по НПЗ залишили РФ без третини необхідного бензину

    Росія почала втрачати паливний тил: удари по НПЗ залишили РФ без третини необхідного бензину

    Російський паливний ринок наприкінці літа опинився у ситуації, яка ще кілька років тому могла здаватися майже неможливою: одна з найбільших нафтовидобувних держав світу не виробляє достатньо бензину навіть для власних потреб і змушена завозити пальне з-за кордону.

    Серія українських ударів по нафтопереробних заводах РФ призвела до зупинки великих виробництв у Пермі, Нижньому Новгороді та Ярославлі. У результаті наприкінці серпня російські заводи виробляли близько 80 тисяч тонн бензину на добу, тоді як літнє внутрішнє споживання оцінюється приблизно у 115 тисяч тонн.

    Власне виробництво покриває лише близько 70% потреб російського ринку, а щоденний розрив між виробництвом та попитом сягає приблизно 35 тисяч тонн бензину. Про це Reuters повідомило з посиланням на два джерела в галузі.

    Для Москви це вже не просто тимчасова проблема окремого заводу. Дефіцит змусив владу одночасно використовувати одразу кілька антикризових механізмів: збільшувати імпорт, обмежувати експорт і в окремих регіонах повертати обмеження на продаж пального.

    Фактично Україна починає створювати для російської економіки проблему не стільки з нафтою, скільки з можливістю перетворити нафту на необхідні економіці бензин, дизель та інші нафтопродукти.

    І саме в цьому полягає одна з найбільш вразливих точок російської паливної системи.

    Росії не вистачає близько 35 тисяч тонн бензину щодня

    Росія має величезні запаси нафти і продовжує її видобувати. Однак сира нафта сама по собі не може заправити автомобіль, вантажівку чи значну частину техніки.

    Спочатку її необхідно переробити на НПЗ.

    Саме на цю ланку дедалі сильніше тиснуть українські далекобійні удари.

    Reuters повідомляє, що після останньої серії атак зупинялися або суттєво скорочували роботу великі російські підприємства. Серед них — заводи в Пермі, Нижньому Новгороді та Ярославлі.

    Особливо показова ситуація з Пермським НПЗ — сьомим за обсягами переробки підприємством Росії. Після удару українських безпілотників 21 серпня завод припинив роботу. За даними джерел Reuters, атака спричинила пожежу та пошкодження технологічного обладнання.

    Ще серйозніша ситуація склалася навколо активів «Лукойлу».

    Після нового удару по Нижньогородському НПЗ, за даними медіа з посиланням на Reuters, усі основні російські нафтопереробні підприємства «Лукойлу» опинилися поза нормальною роботою. Сам Нижньогородський НПЗ має потужність близько 17 млн тонн нафти на рік та виробляє бензин, дизель, авіаційне паливо й інші нафтопродукти.

    Тобто проблема накопичується: виведення з роботи одного НПЗ система ще може компенсувати резервами та збільшенням завантаження інших підприємств. Але коли одночасно виникають проблеми на кількох великих заводах, можливостей для такого маневру стає дедалі менше.

    Росія почала масово завозити бензин

    Найпоказовіший симптом кризи — імпорт.

    Ще у червні Reuters повідомляло про незвичний для Росії крок: Москва готувалася імпортувати бензин морем, щоб компенсувати дефіцит після ударів по НПЗ. Одне з джерел агентства тоді зазначало, що паливо мало надходити з Азії.

    Відтоді схема почала працювати вже на практиці.

    17 серпня Reuters повідомило, що щонайменше одна партія бензину індійського походження вже потрапила на внутрішній російський ринок. Москва використовувала імпорт саме для пом’якшення дефіциту, який посилився після українських атак на нафтопереробні підприємства.

    Ще раніше, наприкінці липня, Росія імпортувала близько 30 тисяч тонн бензину АІ-92 з Марокко. Reuters тоді прямо пов’язувало такі закупівлі з дефіцитом і стрибками цін після повторних атак на НПЗ.

    За даними галузевої аналітики, з кінця липня Росія отримала морем понад 1 млн барелів бензину індійського походження, а ще одна партія приблизно на 300 тисяч барелів була завантажена в Марокко. Паралельно бензин надходив із Білорусі та Казахстану.

    Виникла доволі парадоксальна картина: країна, яка десятиліттями заробляла величезні кошти на експорті нафти та нафтопродуктів, сама почала шукати бензин на зовнішніх ринках.

    Казахстан перероблятиме російську нафту і повертатиме пальне назад

    Особливо цікаво виглядає схема з Казахстаном.

    Ще у червні Росія почала переговори з Астаною про постачання приблизно 50 тисяч тонн бензину АІ-92, коли через простої та ремонти НПЗ російське виробництво вже суттєво скоротилося.

    А 25 серпня Казахстан повідомив про ще один механізм допомоги російському ринку.

    Казахстанський НПЗ «Конденсат» має отримувати російську нафту на переробку, після чого приблизно 70% виробленого бензину та дизельного пального відправлятимуть назад до Росії.

    Тобто Москва фактично змушена вивозити власну нафту за кордон, переробляти її там і повертати готове пальне назад.

    Для країни з однією з найбільших нафтопереробних галузей світу це дуже нетипова ситуація.

    Росія перекриває власний експорт

    Ще одним показником серйозності проблеми стало рішення російської влади утримувати пальне всередині країни.

    29 серпня Москва продовжила заборону на експорт дизельного пального до 30 вересня 2026 року. Обмеження поширюється, зокрема, на дизель, суднове паливо та газойлі російських виробників.

    При цьому обмеження значно ширші.

    За даними Reuters, експорт моторного бензину та дизеля непрофільними експортерами заборонений до 31 січня 2027 року, а обмеження на експорт авіаційного пального діятимуть до кінця листопада.

    І це вже має наслідки не тільки для Росії.

    Наприклад, Туреччина, яка ще у 2025 році отримувала з Росії близько 85% імпортного дизеля, у серпні 2026-го різко переорієнтувала закупівлі на США та Індію. Частка російського пального в турецькому імпорті впала приблизно до 20%.

    Таким чином українські атаки опосередковано починають змінювати навіть міжнародні потоки російських нафтопродуктів.

    Обмеження повертаються і на російські АЗС

    Дефіцит уже відчувають і звичайні споживачі.

    За інформацією джерел Reuters, регіональна влада в окремих частинах Росії знову почала застосовувати обмеження на продаж бензину, зокрема ліміти на обсяг заправки та системи продажу залежно від реєстраційного номера автомобіля.

    Москва намагається компенсувати проблему імпортом.

    За оцінками джерел агентства, у серпні Росія могла отримати близько 220 тисяч тонн імпортного бензину, з яких приблизно 150 тисяч тонн припадало на Білорусь. Одночасно морські поставки з Азії стали ще одним джерелом компенсації дефіциту.

    Але навіть з урахуванням імпорту ситуація залишається напруженою.

    За розрахунками Reuters, після залучення зовнішніх поставок Росія все одно могла забезпечувати лише близько 85% внутрішнього попиту на бензин.

    Тобто імпорт не ліквідує проблему — він лише частково закриває діру, яка утворилася через скорочення власного виробництва.

    Чому удари по НПЗ настільки болючі

    Стратегія України має зрозумілу економічну логіку.

    Знищити російський нафтовидобуток надзвичайно складно: свердловини розосереджені на величезній території, значна частина родовищ розташована за тисячі кілометрів від України.

    НПЗ — інша історія.

    Це великі стаціонарні промислові комплекси з дорогим технологічним обладнанням. Окремі установки неможливо швидко замінити після серйозного пошкодження.

    Саме тому навіть відносно локальне влучання може призвести до тривалої зупинки певного технологічного процесу.

    Україна відкрито пояснює кампанію проти російської енергетичної інфраструктури прагненням скоротити ресурси, які Москва може використовувати для фінансування та забезпечення війни. Reuters фіксує серію ударів по російських енергетичних об’єктах протягом останніх місяців.

    І статистика серпня показує, що накопичувальний ефект таких атак стає дедалі помітнішим.

    Москва потрапляє у неприємну дилему

    Для Кремля виникає проблема, яку неможливо вирішити одним адміністративним рішенням.

    Якщо Росія продовжує експортувати великі обсяги пального — внутрішній дефіцит може посилитися.

    Якщо Москва перекриває експорт — вона втрачає частину зовнішніх доходів та традиційних ринків.

    Якщо збільшує імпорт — фактично витрачає валюту на закупівлю продукту, який сама донедавна масово продавала за кордон.

    А якщо намагається компенсувати зупинку одного НПЗ збільшенням навантаження на інші заводи, то кожен наступний успішний український удар стає для системи дедалі болючішим.

    Саме тому нинішні 70% власного забезпечення бензином — важливі не лише як окрема цифра.

    Це показник того, що кампанія проти російської нафтопереробки починає переходити від локальних пошкоджень підприємств до проблеми масштабу всього внутрішнього паливного ринку.

    При цьому Росія залишається великим виробником нафти й нафтопродуктів. Тому говорити про «паливний колапс» усієї країни було б передчасно. Москва має запаси, можливість перерозподіляти поставки, імпортувати пальне та ремонтувати пошкоджені підприємства.

    Але сам факт, що наприкінці серпня власне виробництво бензину забезпечує лише близько 70% попиту, Росія купує пальне в Індії, Білорусі та Казахстані, використовує морський імпорт і одночасно продовжує експортні заборони, показує масштаб проблеми.

    Для України ж це означає, що далекобійна кампанія починає давати результат далеко за межами території конкретного атакованого заводу.

    Удар по НПЗ тепер відчувається на російській АЗС, у державному регулюванні експорту, в імпортній статистиці та навіть у зміні міжнародних потоків пального.

    І якщо удари продовжаться, головним питанням осені стане вже не те, чи здатна Росія видобувати достатньо нафти.

    А те, скільки цієї нафти вона ще зможе перетворити на бензин і дизель усередині власної країни.

  • Росія продовжила заборону на експорт бензину до кінця 2026 року

    Росія продовжила заборону на експорт бензину до кінця 2026 року

    Російська влада вирішила продовжити заборону на експорт бензину для всіх виробників до кінця 2026 року. Водночас обмеження на вивезення дизельного пального планують поступово скасувати, щоб підтримати роботу нафтопереробних заводів. Про це повідомив віцепрем’єр РФ Олександр Новак, якого цитує ТАСС.

    За словами Новака, відповідне рішення було ухвалене під час засідання профільного урядового штабу. Заборона стосуватиметься як виробників бензину, так і компаній, які займаються його перепродажем. У Кремлі пояснюють цей крок необхідністю стабілізувати ситуацію на внутрішньому паливному ринку та не допустити подальшого дефіциту.

    Водночас уряд Росії має намір поступово скасувати обмеження на експорт дизельного пального. Як пояснюють російські чиновники, таке рішення дозволить уникнути надлишку продукції на нафтопереробних заводах і не допустити скорочення обсягів переробки.

    У російському уряді зазначають, що після забезпечення внутрішнього ринку дизельне пальне необхідно експортувати, аби підприємства могли працювати з повним завантаженням і зберігати економічну ефективність.

    Проблеми із забезпеченням паливом у Росії загострилися ще влітку. Офіційно влада пояснює перебої змінами в логістичних ланцюгах, однак експерти також пов’язують ситуацію зі скороченням виробництва після регулярних атак на російські нафтопереробні заводи та впливом міжнародних санкцій.

    Спочатку заборону на експорт бензину та дизельного пального запроваджували як тимчасовий захід до 31 липня. Тепер обмеження щодо бензину вирішили продовжити майже на півтора року, тоді як для дизеля обрали більш гнучкий підхід.

    На тлі погіршення ситуації українська розвідка раніше повідомляла, що Кремль намагається приховати реальний стан паливного ринку, створюючи враження стабільності. Водночас, за оцінками української сторони, у РФ зростає дефіцит пального, скорочуються обсяги переробки нафти та продовжують підвищуватися ціни.

    Крім того, через нестачу ресурсів російська влада, за даними української розвідки, змушена забезпечувати паливом насамперед Москву, тоді як інші регіони дедалі частіше стикаються з дефіцитом. Також повідомлялося, що Росія, яка тривалий час була одним із найбільших світових експортерів нафтопродуктів, розглядає можливість закупівлі дизельного пального за кордоном через скорочення власних виробничих потужностей.

  • У Росії визнали дефіцит пального через удари українських дронів по НПЗ

    У Росії визнали дефіцит пального через удари українських дронів по НПЗ

    Російська влада вперше фактично визнала, що масовані удари українських безпілотників по нафтопереробній інфраструктурі країни вже мають відчутний вплив на внутрішній ринок пального. Віцепрем’єр-міністр РФ Олександр Новак заявив, що в окремих регіонах спостерігається дефіцит бензину та дизельного пального, виникають черги на автозаправних станціях, а частина нафтопереробних заводів працює нестабільно через вимушені ремонти після атак українських дронів.

    Про це повідомляє російське видання Lenta.ru з посиланням на державне інформаційне агентство ТАСС.

    За словами Новака, російський уряд уже не може ігнорувати проблеми, які виникли на паливному ринку країни. Він визнав, що дефіцит пального вже відчувається в окремих регіонах Росії, а ситуація позначається на роботі автозаправних станцій і логістиці постачання.

    «Треба визнати, що зараз на ринку є проблеми і є дефіцит, через який ми спостерігаємо черги», – заявив російський віцепрем’єр.

    За його словами, уряд уважно стежить за ситуацією та намагається стабілізувати забезпечення внутрішнього ринку паливом.

    Новак також визнав, що значна частина труднощів виникла через порушення роботи російських нафтопереробних підприємств.

    Він пояснив, що низка НПЗ змушена працювати з обмеженнями або тимчасово зупиняти окремі виробничі процеси через необхідність проведення ремонтних робіт після ударів українських безпілотників.

    «Причини зрозумілі — нафтопереробні заводи частково виходять з ладу на ремонт», – зазначив посадовець.

    Хоча Новак прямо не деталізував масштаби пошкоджень, його слова фактично підтвердили, що українська кампанія ударів по російській паливній інфраструктурі має відчутний економічний ефект.

    Заява російського віцепрем’єра стала однією з найвідвертіших оцінок ситуації від представників федеральної влади.

    Ще кілька тижнів тому офіційна риторика Кремля була зовсім іншою.

    Зокрема, 26 червня сам Новак запевняв, що Росія має достатній запас бензину та дизельного пального для повного забезпечення внутрішнього ринку.

    Тоді він заявляв, що дефіциту не існує, а паливна система працює у штатному режимі.

    Тепер же урядовець фактично визнав протилежне, повідомивши про наявність дефіциту та черг на автозаправних станціях.

    Раніше президент РФ Володимир Путін також коментував ситуацію на паливному ринку.

    Очільник Кремля називав труднощі тимчасовими та заявляв, що вони пов’язані, зокрема, зі спробами зірвати літній сезон відпусток росіян.

    За словами Путіна, уряд має всі необхідні інструменти для стабілізації ситуації.

    Втім останні заяви Новака свідчать, що проблеми виявилися значно серйознішими, ніж визнавалося раніше.

    Ще на початку червня російський віцепрем’єр повідомляв про скорочення видобутку нафти у 2026 році.

    Тоді він пояснював падіння виробництва так званими «позаплановими ремонтами» на нафтопереробних заводах.

    Фактично вже тоді йшлося про наслідки регулярних українських ударів по енергетичній інфраструктурі Росії, однак російська влада уникала прямого зв’язку між атаками безпілотників та проблемами паливної галузі.

    Тепер цей зв’язок був озвучений відкрито.

    Протягом останніх місяців Україна суттєво посилила кампанію далекобійних ударів по об’єктах паливно-енергетичного комплексу Росії.

    Основними цілями стали великі нафтопереробні заводи, нафтобази, резервуарні парки, насосні станції, логістичні вузли та інша інфраструктура, яка забезпечує функціонування російської економіки та постачання пального для збройних сил РФ.

    Українська сторона неодноразово наголошувала, що такі об’єкти є законними військовими цілями, адже саме вони забезпечують російську армію паливом, необхідним для ведення бойових дій проти України.

    Унаслідок численних атак різного ступеня пошкоджень зазнали десятки підприємств паливної галузі.

    Частина заводів була змушена скоротити виробництво, інші тимчасово припиняли роботу окремих технологічних ліній або переходили на обмежений режим роботи для проведення аварійних ремонтів.

    Це, своєю чергою, призвело до скорочення виробництва бензину, дизельного пального та інших нафтопродуктів.

    Проблеми почали позначатися не лише на промисловості, а й на звичайних споживачах.

    У різних регіонах Росії місцеві жителі повідомляли про перебої з постачанням окремих видів пального, обмеження продажу та черги на автозаправних станціях.

    На тлі погіршення ситуації російський уряд був змушений вдатися до додаткових обмежувальних заходів.

    Так, 8 липня Росія повністю заборонила експорт дизельного пального.

    Влада пояснила це необхідністю забезпечити внутрішній ринок достатніми обсягами пального та уникнути подальшого загострення дефіциту.

    Крім того, російські посадовці повідомили про можливість початку імпорту окремих видів нафтопродуктів.

    Для країни, яка десятиліттями залишалася одним із найбільших світових експортерів дизельного пального, така перспектива є доволі незвичною.

    Експерти вважають, що необхідність обмежувати експорт та одночасно розглядати можливість імпорту свідчить про серйозний тиск на російську паливну галузь.

    Додатковим фактором стало скорочення обсягів видобутку нафти, про яке російська влада повідомляла раніше.

    Зниження виробництва на тлі пошкодження нафтопереробних потужностей поступово впливає не лише на внутрішній ринок, а й на експортні можливості Росії, які залишаються одним із головних джерел наповнення федерального бюджету.

    Попри це Кремль продовжує запевняти, що ситуація перебуває під контролем, а всі труднощі мають тимчасовий характер.

    Однак офіційне визнання дефіциту пального, появи черг на автозаправках і проблем із роботою нафтопереробних заводів свідчить, що наслідки регулярних ударів українських безпілотників по російській енергетичній інфраструктурі вже мають системний характер і дедалі сильніше позначаються як на паливному секторі, так і на повсякденному житті всередині Росії.