Фігуранти резонансної справи НАБУ про можливу корупцію в енергетичній сфері Тимур Міндіч та Олександр Цукерман подали позови проти президента України Володимира Зеленського. Бізнесмени намагаються через суд скасувати указ глави держави про введення персональних санкцій РНБО, підписаний у листопаді 2025 року.
Інформація про судові позови з’явилася на порталі «Судова влада України». Згідно з оприлюдненими даними, обидва бізнесмени оскаржують рішення президента щодо застосування до них спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів строком на три роки.
Йдеться про санкції, які Рада національної безпеки і оборони України запровадила на тлі кримінального провадження НАБУ та САП щодо ймовірних корупційних схем у сфері енергетики, зокрема навколо державної компанії «Енергоатом».
У листопаді 2025 року президент Володимир Зеленський підписав указ про введення в дію рішення РНБО щодо санкцій проти низки осіб. До списку потрапили й Тимур Міндіч та Олександр Цукерман.
Згідно з даними Державного реєстру санкцій, проти обох бізнесменів було застосовано 17 видів обмежень. Серед них — блокування активів, обмеження торговельних операцій, запобігання виведенню капіталу за межі України, анулювання ліцензій та інших дозволів, а також позбавлення державних нагород України. Остання санкція була введена безстроково.
Особливу увагу привернуло те, що в санкційному списку Міндіч і Цукерман були вказані як громадяни Ізраїлю. Саме цей факт став одним із ключових елементів суспільного резонансу навколо справи.
За даними слідства, Тимур Міндіч є одним із фігурантів провадження НАБУ та САП щодо ймовірної масштабної корупційної схеми в енергетичному секторі. У листопаді 2025 року антикорупційні органи заочно повідомили йому про підозру. Тоді ж стало відомо, що бізнесмен залишив територію України та перебуває в Ізраїлі.
Після цього Офіс генерального прокурора України направив до Міністерства юстиції Ізраїлю офіційний запит про екстрадицію Міндіча та Олександра Цукермана.
Українські правоохоронці вважають, що фігуранти справи можуть бути причетні до оборудок у сфері державної енергетики. Деталі слідства офіційно не розкриваються повністю, однак справа вже стала однією з найбільш гучних у сфері антикорупційних розслідувань останніх років.
Сам Тимур Міндіч раніше публічно заявляв, що готовий повернутися в Україну та навіть перебувати під вартою, якщо йому визначать «чесну заставу».
«Я б сьогодні приїхав до України, отримав би підозру і сів би навіть до в’язниці, якби була чесна застава. Я просто розумію, що вони зараз скажуть таку заставу, що я її не зможу зібрати», — заявив бізнесмен в одному з інтерв’ю.
Водночас Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду вже розглядала скаргу захисту Міндіча та відмовилася скасувати оголошену йому підозру.
Юристи зазначають, що оскарження санкцій президента через суд — не поодинокий випадок в Україні, однак подібні процеси рідко завершуються повним скасуванням рішень РНБО. Водночас сама практика санкцій щодо громадян інших держав або осіб із подвійним громадянством регулярно викликає дискусії серед правників та політиків.
Після початку повномасштабної війни механізм санкцій РНБО став одним із ключових інструментів української влади у боротьбі з підозрюваними у корупції, проросійськими діячами та бізнесменами, які перебувають за кордоном. Водночас критики цього механізму неодноразово заявляли про ризики використання санкцій замість повноцінних судових процедур.
Окремий резонанс у справі Міндіча викликали так звані «плівки Міндіча», про які раніше писали українські медіа. НАБУ та САП публічно заявляли, що витоки матеріалів досудового розслідування є незаконними та можуть зашкодити слідству.
Крім того, ім’я Тимура Міндіча неодноразово згадувалося у політичних конфліктах між представниками влади та опозиційними депутатами. Зокрема, бізнесмен раніше подавав позов проти народного депутата Ярослава Железняка.
Наразі дата розгляду позовів Міндіча та Цукермана проти президента офіційно не оголошена. Якщо суд прийме справи до розгляду, вони можуть стати одним із найбільш резонансних юридичних процесів навколо санкційної політики влади за останній рік.
