В українському інформаційному просторі напередодні опалювального сезону 2026–2027 років дедалі частіше з’являються тривожні прогнози про нібито неминучий «зимовий апокаліпсис». Українцям радять залишати великі міста, купувати генератори й дрова, запасатися продуктами та готуватися до тривалої відсутності світла, води й опалення. Окремі Telegram-канали пішли ще далі та почали поширювати інформацію про нібито двотижневі «локдауни» у Києві, Харкові й Одесі.
Енергетичні експерти та Центр протидії дезінформації застерігають: реальна загроза нових російських атак на енергетику справді існує, однак конкретні сценарії про неминучий колапс великих міст або їх «закриття» наразі не мають підтвердження. Частина таких повідомлень може бути елементом російських інформаційних операцій, а частина — гучними припущеннями людей, які не мають доступу до реальних планів підготовки енергосистеми.
«30 секунд — і вибух»: українців закликають готуватися до найгіршого
Хвиля тривожних прогнозів посилилася після низки заяв відомих політиків, військових та експертів.
Колишній міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, говорячи про безпекову ситуацію у столиці, попереджав, що киянам варто бути готовими до життя в умовах надзвичайно короткого проміжку між оголошенням повітряної тривоги та можливим ударом. Раніше він також зазначав, що люди, які психологічно більше не витримують постійних атак і мають можливість тимчасово залишити Київ, можуть нею скористатися.
Ще більш песимістичний сценарій озвучив військовослужбовець і колишній банкір Андрій Оністрат. Він припускав, що восени Росія може спробувати знищити українські теплові електростанції, а громадянам варто заздалегідь подумати про генератори, інвертори, сонячні панелі та інші автономні джерела енергії.
У соцмережах ці заяви швидко трансформувалися у значно категоричніші формулювання: «світла не буде всю зиму», «Київ доведеться залишити», «газ вимикатимуть районами», а великі міста начебто планують закривати на два тижні через енергетичний колапс.
Однак між попередженням про реальну воєнну загрозу та твердженням, що конкретний катастрофічний сценарій обов’язково станеться, є суттєва різниця.
У ЦПД спростували інформацію про «локдауни»
На повідомлення про нібито майбутні двотижневі локдауни у великих українських містах відреагував керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко.
За його словами, твердження про майбутнє «закриття» Києва, Харкова та Одеси не мають під собою належного підґрунтя, а люди, які озвучують такі сценарії, не беруть участі у процесі державної підготовки до наступного опалювального сезону.
Коваленко також звернув увагу на саме використання поняття «локдаун»: минулої зими жодних локдаунів через ситуацію в енергосистемі в Україні не було, а масштабні обмеження такого типу застосовувалися передусім під час пандемії COVID-19.
ЦПД закликає українців перевіряти походження таких прогнозів і орієнтуватися на інформацію профільних державних органів та фахівців.
Подібна інформаційна тактика вже використовувалася Росією раніше. Центр протидії дезінформації ще перед попередніми опалювальними сезонами попереджав про кампанії навколо так званої «чорної зими». Їхня суть полягає у максимальному перебільшенні реальних проблем енергетики, створенні враження неминучої гуманітарної катастрофи та перекладанні відповідальності за наслідки російських атак із РФ на українську владу.
Експерт: загрози реальні, але «кінець світу» прогнозувати неможливо
Президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» та експерт з енергетичної безпеки Михайло Гончар вважає, що в українському інформаційному просторі зараз одночасно працюють два фактори: російські інформаційно-психологічні операції та бажання окремих публічних осіб привернути увагу максимально гучними прогнозами.
При цьому експерт не заперечує головного ризику: Росія продовжує системно атакувати критичну інфраструктуру України, а інтенсивність та масованість ударів зросли. Серед регіонів із підвищеними ризиками він називає Чернігівську, Сумську, Харківську, Запорізьку, Дніпропетровську, Херсонську, Одеську та Миколаївську області, а також Київ.
Тобто ймовірність перебоїв зі світлом, теплом чи водопостачанням не можна виключати. Проте вона залежатиме від одразу багатьох факторів: інтенсивності російських ударів, результативності української ППО, швидкості ремонтів, температури повітря, рівня споживання електроенергії та газу, доступної генерації та стану мереж.
Саме тому вже у серпні неможливо достовірно заявити, що взимку певне місто обов’язково залишиться без світла чи тепла на конкретну кількість годин або днів.
Гончар нагадує, що рекомендації мати резервні джерела живлення, запас води та за можливості альтернативне місце проживання не з’явилися у 2026 році. Подібні поради українці отримували ще після першої воєнної зими 2022–2023 років.
Що насправді робить держава перед зимою
Попри панічні прогнози, підготовка до опалювального сезону 2026–2027 років офіційно розпочалася задовго до осені.
Ще у квітні уряд затвердив прогнозний баланс надходження та розподілу природного газу. Базовий сценарій передбачає накопичення у підземних газових сховищах 14,6 млрд кубометрів газу до початку опалювального сезону.
У Міненерго окремо визначили критичний мінімум — 13,2 млрд кубометрів. За оцінкою відомства, такого обсягу має вистачити для проходження зими навіть за складного сценарію із сильними морозами та масованими російськими атаками.
Це, однак, не означає, що ризики усунуто.
Міністр енергетики Денис Шмигаль прямо заявляв, що наступний опалювальний сезон також проходитиме в умовах війни та цілеспрямованих атак Росії, зокрема на газову інфраструктуру. Тому прогнозний баланс може коригуватися залежно від безпекової ситуації.
Серед ключових завдань держави на найближчі місяці — контрактування імпортного газу, заповнення підземних сховищ, диверсифікація маршрутів постачання, формування резервів обладнання, проведення ремонтів та підготовка ресурсів для аварійно-відновлювальних робіт.
Окремий напрямок — посилення захисту енергетичної інфраструктури та розвиток розподіленої генерації, яка має зменшити залежність міст і громад від декількох великих енергооб’єктів.
Україна також потребує значних коштів на проходження наступного сезону. За попередніми оцінками Міненерго, йдеться щонайменше про 5,4 млрд євро на комплекс заходів, пов’язаних із підготовкою до зими. Серед пріоритетів називали ремонтну кампанію, захист об’єктів, розподілену генерацію, закупівлю обладнання та накопичення газу.
Чи може зима справді бути важкою
Так. І саме тут важливо не впасти в іншу крайність та не називати будь-які попередження «фейками».
Енергосистема України працює в умовах повномасштабної війни, а Росія протягом кількох років послідовно намагається знищувати генерацію, підстанції, теплову та газову інфраструктуру.
Михайло Гончар звертає увагу, що нинішні російські удари стали масованішими, а противник змінює тактику, концентруючи атаки на окремих регіонах і конкретних вузлах інфраструктури.
Тому сценарій аварійних або планових відключень електроенергії взимку залишається цілком реальним. Так само можливі локальні проблеми з опаленням або водопостачанням після конкретних атак.
Але принципова різниця полягає у формулюванні.
«Росія спробує атакувати енергетику, тому варто підготувати резерв води, заряджені павербанки та автономне освітлення» — обґрунтоване попередження.
«У листопаді всі ТЕС будуть знищені, Київ закриють на два тижні, а людям треба негайно тікати в села» — сценарій, для якого наразі немає достовірних підтверджень.
Чому «зимовий апокаліпсис» вигідний Росії
Страх перед холодом і темрявою Росія використовує як інформаційну зброю не перший рік.
ЦПД раніше прогнозував, що навколо опалювального сезону російські інформаційні ресурси намагатимуться просувати наративи про «катастрофу енергетики», «нездатність держави підготуватися до зими» та нібито неминучий колапс комунальної системи. Мета таких повідомлень — не просто налякати людей, а посилити суспільне невдоволення та перенести фокус із причини проблем — російських ударів — на внутрішні конфлікти в Україні.
При цьому пропаганда може використовувати цілком реальні події. Якщо після ракетної атаки місто кілька годин перебуває без електроенергії, це подається не як наслідок конкретного російського удару та подальшої аварії, а як доказ нібито «повного розвалу енергосистеми».
Саме поєднання реального ризику з перебільшеним прогнозом робить такі інформаційні кампанії особливо ефективними.
То готуватися до зими чи ні
Експерти фактично радять відокремлювати підготовку від паніки.
З огляду на війну розумним залишається базовий запас питної води, заряджені павербанки, ліхтарі, батарейки, запас необхідних ліків, можливість заряджати засоби зв’язку та розуміння, де розташований найближчий Пункт незламності.
У приватному будинку можуть бути доречними альтернативне опалення або генератор — але лише за умови правильного та безпечного використання.
Натомість продавати житло, масово залишати Київ чи інші міста або закуповувати дрова лише через анонімні повідомлення про «двотижневі локдауни» підстав наразі немає.
Російські удари залишають майбутній опалювальний сезон непередбачуваним, і гарантувати повну відсутність відключень сьогодні не може ніхто. Але так само немає фактичних підстав стверджувати, що Україну вже гарантовано очікує тотальний зимовий колапс.
Саме тому головний принцип напередодні зими 2026–2027 років залишається простим: бути готовими до складних сценаріїв, але не плутати готовність із панікою.
