Golosnovinua.com

Позначка: F-35

  • Туреччина хоче позбутися російських С-400 заради F-35

    Туреччина хоче позбутися російських С-400 заради F-35

    Туреччина розпочала переговори з Росією щодо можливості передачі придбаних раніше зенітно-ракетних комплексів С-400 третій країні. В Анкарі сподіваються, що такий крок допоможе усунути головну перепону для відновлення участі держави у програмі американських винищувачів п’ятого покоління F-35 та відкриє шлях до закупівлі сучасних бойових літаків у США. Водночас у Вашингтоні вже сигналізують, що навіть повна передача російських комплексів іншій державі може не стати достатньою підставою для скасування обмежень, оскільки питання безпеки залишається одним із ключових у відносинах між союзниками по НАТО.

    Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на турецьких посадовців та поінформовані джерела.

    За інформацією агентства, останніми тижнями Туреччина звернулася до Росії з пропозицією погодити передачу комплексів С-400 третій країні. Такий варіант Анкара розглядає як компромісне рішення, яке могло б задовольнити вимоги США та дозволити відновити військово-технічне співробітництво із Вашингтоном.

    Співрозмовники Bloomberg зазначають, що переговори розпочалися напередодні саміту НАТО, який цього тижня проходить в Анкарі. Саме в цей період президент США Дональд Трамп заявив, що готовий розглянути можливість перегляду санкцій та обмежень, які були запроваджені проти Туреччини через закупівлю російських систем протиповітряної оборони.

    Ці заяви стали важливим політичним сигналом для турецького керівництва, яке вже кілька років намагається знайти спосіб повернутися до програми F-35.

    За словами джерел агентства, нинішня ініціатива не є першою спробою Анкари вирішити проблему.

    Кілька місяців тому президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган навіть висував ідею повернення комплексів С-400 Росії.

    Однак ця пропозиція не знайшла достатньої підтримки ні всередині Туреччини, ні серед російської сторони.

    Після цього турецька влада почала шукати інші варіанти компромісу.

    Одним із них стала пропозиція залишити комплекси С-400 на території Туреччини, але дозволити американським військовим або технічним спеціалістам здійснювати контроль за їхньою експлуатацією.

    В Анкарі вважали, що такий механізм дозволить розвіяти побоювання Вашингтона щодо можливого витоку секретної інформації про американські винищувачі.

    Проте, як повідомляє Bloomberg, американська сторона відкинула й цю пропозицію.

    У Вашингтоні наголосили, що сама присутність російських комплексів на території держави-члена НАТО становить потенційну загрозу для безпеки новітніх американських літаків.

    Основна проблема полягає у можливостях С-400.

    Американські військові та фахівці з безпеки неодноразово заявляли, що російські радари можуть збирати детальну інформацію про характеристики літаків F-35.

    Йдеться насамперед про параметри малопомітності (стелс-технологій), особливості роботи бортових систем, електронного обладнання та радіолокаційний “портрет” винищувача.

    На думку США, навіть потенційне потрапляння таких даних до Росії може поставити під загрозу одну з найважливіших військових програм американського оборонного комплексу.

    Саме тому Конгрес США ще кілька років тому ухвалив жорсткі законодавчі обмеження.

    Відповідно до чинного законодавства Туреччина не може придбати винищувачі F-35 доти, доки володіє російськими комплексами С-400.

    Навіть зараз, коли президент Дональд Трамп заявляє про готовність переглянути санкційну політику щодо Анкари, остаточне рішення значною мірою залежить від позиції американських законодавців.

    За інформацією Bloomberg, цього тижня американські сенатори під час спілкування з журналістами дали зрозуміти, що навіть передача комплексів третій країні автоматично не вирішить проблему.

    Вони наголосили, що Вашингтон має отримати повну впевненість у тому, що російські системи більше жодним чином не становитимуть ризику для американських технологій.

    Таким чином навіть у разі досягнення домовленості з Москвою Туреччина не має гарантій повернення до програми F-35.

    За словами турецьких чиновників, зараз комплекси С-400 фактично не використовуються.

    Попри те, що вони перебувають на озброєнні країни, їх не залучають до бойового чергування.

    Це також є частиною спроб Анкари продемонструвати союзникам по НАТО, що російські системи не інтегровані у національну систему протиповітряної оборони.

    Джерела агентства також повідомили, що питання майбутнього С-400 стало однією з головних тем під час нещодавнього візиту міністра закордонних справ Туреччини Хакана Фідана до Казані.

    Там він провів переговори з президентом Росії Володимиром Путіним.

    За підсумками зустрічі Кремль офіційно підтвердив, що сторони обговорювали питання, пов’язані з поставленими Туреччині зенітно-ракетними комплексами.

    Водночас зміст переговорів російська сторона не розкрила.

    Історія із закупівлею С-400 стала одним із найсерйозніших кризових моментів у сучасних відносинах між Туреччиною та США.

    У 2017 році Анкара підписала контракт із Росією на придбання комплексів ППО, незважаючи на численні попередження Вашингтона.

    Перші елементи систем були доставлені до Туреччини у 2019 році.

    Після цього США офіційно виключили Туреччину з міжнародної програми створення винищувача F-35, хоча країна була одним із ключових партнерів проєкту.

    До запровадження санкцій турецькі підприємства виготовляли сотні компонентів для американських літаків, а сама Туреччина планувала закупити понад сто винищувачів нового покоління.

    Окрім виключення з програми F-35, Сполучені Штати застосували до Туреччини санкції відповідно до закону CAATSA, який передбачає обмеження щодо країн, які здійснюють великі оборонні закупівлі у Росії.

    Відтоді Анкара неодноразово заявляла про бажання нормалізувати відносини із Вашингтоном та повернутися до участі у програмі F-35.

    Після повернення Дональда Трампа до Білого дому турецьке керівництво побачило нове політичне вікно можливостей.

    Напередодні саміту НАТО американський президент припустив, що може скасувати санкції, введені проти Туреччини, та сприяти укладенню нової оборонної угоди.

    Однак навіть у разі позитивної позиції Білого дому остаточне рішення залежатиме від Конгресу США, який традиційно займає значно жорсткішу позицію щодо військового співробітництва з країнами, які закуповують російське озброєння.

    Експерти зазначають, що нинішні переговори мають набагато ширше значення, ніж проста доля окремої системи ППО.

    Їхній результат може визначити майбутнє оборонного партнерства між Туреччиною та США, вплинути на баланс сил усередині НАТО, а також позначитися на подальших відносинах Анкари з Москвою.

    Якщо сторонам вдасться знайти компроміс, це може стати одним із найважливіших дипломатичних проривів останніх років у сфері безпеки.

    Водночас відсутність домовленостей означатиме збереження санкцій, подальше відсторонення Туреччини від програми F-35 та продовження одного з найглибших конфліктів між двома союзниками по Північноатлантичному альянсу.

  • Бельгія передасть Україні бойові F-16 цього року

    Бельгія передасть Україні бойові F-16 цього року

    Бельгія цього року передасть Україні сім винищувачів F-16, з яких три будуть у повністю бойовому стані та зможуть виконувати завдання у повітряному просторі, тоді як ще чотири літаки будуть використані як донори запчастин для підтримки технічної справності авіапарку. Про це заявив міністр оборони Бельгії Theo Francken, підкресливши, що це рішення є частиною поступового розширення військової допомоги Україні в умовах триваючої війни з Росією та зростаючих потреб у посиленні протиповітряної оборони.

    За словами бельгійського міністра, передача літаків не є одноразовим жестом, а вписується у ширшу стратегію поступового оновлення авіаційного флоту самої Бельгії. Оскільки країна переходить на більш сучасні винищувачі F-35, частина наявних F-16 поступово виводиться з експлуатації, що створює можливість передавати їх союзникам, зокрема Україні. Франкен наголосив, що цей процес відбуватиметься поетапно і залежатиме від темпів отримання нових літаків для бельгійських Повітряних сил, але загальна політична воля до підтримки України залишається незмінною.

    Окремо міністр підкреслив, що навіть ті F-16, які вже наближаються до завершення свого життєвого циклу, залишаються важливими для української оборони. За його словами, ці літаки довели свою ефективність у протидії повітряним загрозам, зокрема в перехопленні російських дронів-камікадзе та крилатих ракет, які регулярно використовуються Росією для ударів по критичній інфраструктурі та цивільних об’єктах України. Саме тому частина переданих літаків буде придатною до бойового використання, тоді як інша частина забезпечить безперебійну технічну підтримку вже наявних систем.

    Рішення Бельгії також свідчить про коригування попередніх планів, адже спочатку йшлося про передачу меншої кількості літаків і переважно у вигляді запасних частин у більш віддаленій перспективі. Тепер же, за словами Франкена, уряд країни готовий прискорити процес і включити до пакета допомоги бойові літаки, які можуть бути інтегровані в систему оборони України вже найближчим часом.

    У Бельгії наразі перебуває понад сорок винищувачів F-16, і їх поступове виведення з експлуатації відкриває додаткові можливості для міжнародної військової допомоги. Водночас цей процес потребує ретельного планування, оскільки країна повинна зберігати власні оборонні спроможності, включаючи участь у місіях НАТО та виконання зобов’язань у сфері повітряної безпеки.

    В українському контексті передача F-16 має стратегічне значення, оскільки посилює можливості Повітряних сил у протидії російським ракетним та дроновим атакам, а також поступово наближає Україну до формування більш інтегрованої системи західного зразка в авіаційній сфері. Раніше союзники неодноразово наголошували, що саме винищувачі цього типу можуть стати одним із ключових елементів багаторівневої протиповітряної оборони України.

    Таким чином, нове рішення Бельгії фактично поєднує дві цілі: підтримку України в умовах війни та одночасну модернізацію власних збройних сил. У найближчі роки очікується, що подібні передачі можуть продовжитися, якщо процес переходу на F-35 відбуватиметься без затримок, а політична підтримка таких рішень залишатиметься стабільною серед бельгійського керівництва та союзників по НАТО.

  • США перекидають до Польщі 5 тисяч військових: НАТО посилює східний фланг на тлі загроз із боку РФ

    США перекидають до Польщі 5 тисяч військових: НАТО посилює східний фланг на тлі загроз із боку РФ

    США готуються суттєво посилити свою військову присутність у Польщі. Вашингтон планує перекинути до країни додаткову бронетанкову бригаду чисельністю близько п’яти тисяч військовослужбовців у межах ротаційного розгортання сил НАТО на східному фланзі Альянсу.

    Про це заявив міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш. За його словами, рішення вже погоджене зі США та є важливим сигналом підтримки безпеки регіону на тлі зростання напруги біля кордонів НАТО.

    Очільник польського Міноборони окремо подякував президенту США Дональду Трампу за ухвалене рішення та назвав Польщу «надійним і зразковим союзником» Вашингтона.

    Йдеться про додаткову бронетанкову бригаду армії США, яка може стати однією з найбільших американських ротаційних сил у Східній Європі за останні роки. За попередніми даними, у перспективі на території Польщі можуть одночасно перебувати одразу дві американські бригади.

    Рішення про перекидання військ стало особливо важливим на тлі попередніх дискусій у США щодо можливого скорочення американського контингенту в Європі. Останніми місяцями західні медіа неодноразово повідомляли про можливий перегляд військової присутності США у Німеччині та затримки з перекиданням окремих бронетанкових підрозділів до Європи.

    Через це країни східного флангу НАТО — насамперед Польща та держави Балтії — почали висловлювати занепокоєння щодо стабільності американських гарантій безпеки.

    Особливо чутливою тема стала після посилення риторики Кремля та активізації спільних військових навчань Росії та Білорусі. Під час окремих маневрів російські та білоруські війська відпрацьовували сценарії із застосуванням тактичної ядерної зброї, що викликало додаткове занепокоєння у НАТО.

    На цьому тлі Польща активізувала консультації зі США на рівні оборонних відомств. Варшава вже давно наполягає на максимально стабільній і, за можливості, постійній присутності американських військ у країні.

    У польському керівництві вважають американську військову присутність ключовим елементом стримування потенційної агресії з боку Росії. Після початку повномасштабної війни РФ проти України Польща фактично стала одним із головних логістичних та військових центрів НАТО у Східній Європі.

    Саме через польську територію проходить значна частина військової допомоги для України, а американські війська регулярно беруть участь у спільних навчаннях та зміцненні східного флангу Альянсу.

    Додаткову напругу останнім часом створювала і відсутність чітких роз’яснень із боку Пентагону щодо майбутнього американської присутності в Європі. Через це у медіа та серед союзників почали з’являтися припущення про можливі зміни у розміщенні військ США.

    Пізніше частину цих чуток американські посадовці спростували, однак дискусія навколо майбутньої стратегії США у Європі продовжується.

    Серед підрозділів, які можуть бути залучені до передислокації, називають 2-й кавалерійський полк США, який зараз базується у Німеччині.

    На тлі нових рішень Польща також активно модернізує власну армію. Нещодавно країна отримала першу партію американських винищувачів F-35 Lightning II у межах масштабного оборонного контракту зі США.

    Останні роки Варшава стала одним із найбільших покупців американського озброєння у Європі. Польща закуповує танки Abrams, системи HIMARS, комплекси Patriot та іншу сучасну техніку, паралельно різко збільшуючи оборонний бюджет.

    Аналітики зазначають, що перекидання додаткової американської бригади має не лише військове, а й політичне значення. Це демонстрація того, що попри внутрішні суперечки у США та зміни адміністрацій Вашингтон не планує повністю згортати військову присутність у Східній Європі.

    Для України посилення американської присутності у Польщі також має важливе значення, адже стабільність східного флангу НАТО напряму впливає на безпекову ситуацію у регіоні та подальшу підтримку Києва з боку союзників.

  • Американська допомога Україні, яке озброєння передають і як воно змінює хід бойових дій

    Американська допомога Україні, яке озброєння передають і як воно змінює хід бойових дій

    США продовжують бути основним партнером України у наданні військової допомоги, що стає вирішальним фактором у літній кампанії 2024 року.

    Останні звіти показують, що Вашингтон активно направляє до української армії обладнання, яке має великий вплив на фронтові операції. Наприклад, швейцарські ЗМІ повідомляють, що американська компанія, яка виготовляє ракети для зенітно-ракетних комплексів PATRIOT, віддала перевагу поставкам для України, що призвело до затримки укладення контракту з Швейцарією.

    Швейцарія має намір розгорнути новітні винищувачі F-35 і закупити 75 ракет MSE для своїх систем “Петріот”, проте вони стикаються з труднощами через американські пріоритети в Україні. За інформацією, у контракті між Швейцарією та США передбачено можливість перенесення строків виконання без штрафів у випадку надзвичайних обставин або національних безпекових викликів, що стосуються інтересів США.

    Це рішення свідчить про пріоритетність Вашингтона в забезпеченні протиракетної оборони для України перед надходженням зими. Також американські інвестиції в український військово-промисловий комплекс зросли, включаючи значні контракти з компаніями, такими як ВАЕ, Northrop Grumman і Rheinmetall.

    Рішення США перенаправити ракети та пускові установки з радіолокаційними станціями до України може вплинути на контракти із іншими країнами, такими як Марокко, Польща, Румунія, Швейцарія та Швеція. Наприклад, Румунія планує передати Україні одну зі своїх боєготових батарей PATRIOT, а Нідерланди розглядають можливість поставки ще однієї батареї у співпраці з іншою країною.

    Звіти також свідчать про координацію дій між країнами, орієнтованими на підтримку України в умовах зростаючої геополітичної напруги.

    Співпраця зі Сполученими Штатами є логічною, оскільки лише американська компанія Lockheed Martin виробляє ракети MSE на своїх заводах, з потужністю від 500 до 650 ракет-перехоплювачів на рік. Це дозволяє їм забезпечувати достатні поставки систем, здатних ліквідовувати загрози від “Кинджалів” та “Іскандерів”.

    Також ні один з союзників не може передавати пускові установки без попередньої згоди Держдепартаменту США, оскільки ці установки не зможуть функціонувати без необхідних комплектуючих.  Плани Швейцарії на отримання 75 ракет MSE до 2030 року та 208 до 2026 року для Польщі вказують на наявність сьогоднішніх запасів ракет PATRIOT у Європі.

    Навіть за незважаючи на витрати (наприклад, контракт на ракети для поляків оцінюється у кілька мільярдів доларів), озброєння батарей “Петріотів”, які вже передані чи плануються до передачі Україні, буде складним завданням.

    У загальному мова йде про восьмі батареї – три з Німеччини, дві з Нідерландів, дві зі Сполучених Штатів та одна з Румунії. Компанія COMLOG, спільне підприємство з Raytheon та європейською MBDA, забезпечує обслуговування ракет-перехоплювачів MSE та випускає ракети GEM-T, спрямовані на знищення малої балістики, але спрямовані, зокрема, на літаки.

    Швидкість виробництва на обох континентах становить приблизно 240 ракет GEM-T на рік з планом збільшення до 410 одиниць до 2027 року. Це обсяги вистачають для набуття практично лише півтора десятків батарей PATRIOT з вісьмома пусковими установками.

    Таким чином, запаси США та інших країн щодо “Петріотів”, “паліативних” ракет (включаючи західні ракети, спеціально призначені для радянських пускових, які використовує Збройні Сили України, ракети класу “повітря-повітря” або корабельні ракети, такі як RIM-7 Sea Sparrow, пострадянські ракети для “Буків” та С-300, ракети для ЗРК HAWK, які ефективно використовуються проти російських дронів та крилатих ракет, а також установки “Гепард” з Йорданії) оплачуються за рахунок американських платників податків.

    Це необхідно для забезпечення ППО України, як вже згадувалося, є пріоритетом для Вашингтона, оскільки це допоможе знищувати розвідувальні та ударні дрони, а також тримати віддаленіше літаки РФ від тилу Збройних Сил України та унеможливлювати їм використання “чавунного” снаряду ФАБів та КАБів.

    Після операції Dragonfly у жовтні 2023 року, яка охопила луганський та бердянський аеродроми, рівень американських поставок боєприпасів в Україну зросли від десятків до сотень ракет. Це свідчить про значний обсяг застосування цих систем українськими військами.

    Головні цілі атак включають російські комплекси С-300/400, штаби та командні пункти, склади, радіолокаційні станції, аеродроми і інфраструктуру Чорноморського флоту РФ. Застосування такого масштабу ракет в Україні необхідне, оскільки Росія не є Іраком, де для придушення оборони досить було 55 тисяч снарядів і 407 ракет ATACMS.

    Наразі виробництво модернізованих ракет ATACMS TACMS 2000 з дальністю до 300 км у цехах Lockheed Martin відновлене, що забезпечує промисловості США десятилітню впередгарантію на виробництво. Це дає ЗСУ можливість атакувати російські батареї з великої відстані, вибивати далекобійні комплекси, а також знищувати поромні переправи і топити кораблі, що є ефективною “довгою рукою” не лише проти росіян.

    Українські сили отримують інші типи боєприпасів, включаючи 155-мм і 105-мм снаряди, спеціальні мінні, бронебійні касетні снаряди, а також реактивні снаряди для систем HIMARS, включаючи нові GMLRS M30A1 з повітряним підривом. Також поставляються протитанкові міни, ракетні комплекси TOW-2 та Javelin, а також важке піхотне озброєння.

    Ці поставки допомагають українській армії в стримуванні російського наступу в різних частинах фронту, зокрема в Серебрянському лісництві, Терніву на Донеччині, Вовчанську на Харківщині, Красногорівці та під час відходу до лінії Карлівка-Новоселівка.

    Завдяки цим поставкам із Північної Кореї, російська армія не може відновити масштаби перших днів вторгнення, коли вони випускали по 40 тисяч снарядів на день. Зараз максимально можливі обсяги російської артилерії обмежені до 15 тисяч снарядів на день, що значно менше.

    Українська армія продовжує підсилювати свої оборонні здібності, і ці мільярди доларів, інвестовані в її ВПК та поставки озброєнь, спрямовані на підготовку до довгострокових викликів.