Golosnovinua.com

Позначка: ФДМУ

  • Американці хочуть купити Одеський припортовий, але злякалися ударів РФ

    Американці хочуть купити Одеський припортовий, але злякалися ударів РФ

    Одна з найбільших приватизаційних угод 2026 року опинилася під загрозою через російські обстріли та політичну невизначеність. Одеський припортовий завод, який держава виставила на продаж за стартовою ціною 4,31 мільярда гривень, зацікавив інвесторів зі США та несподіваного українського претендента. Однак потенційні покупці не поспішають подавати заявки й перераховувати гарантійні внески. Американські компанії дедалі частіше звертаються до Фонду державного майна з питаннями про безпеку Одеси, ризики нових російських атак та перспективи українсько-американських відносин. Уже 19 жовтня має відбутися аукціон, який покаже, чи готовий великий капітал інвестувати в українську промисловість під час війни.

    Про ситуацію навколо продажу підприємства розповів голова Фонду державного майна України Дмитро Наталуха в інтерв’ю «Главкому».

    За його словами, інтерес до Одеського припортового заводу проявляють кілька американських компаній.

    Їх приваблює промисловий потенціал підприємства, його розташування поблизу морського порту та запропонована державою ціна.

    Однак ситуація різко ускладнилася після останньої хвилі російських обстрілів.

    Потенційні покупці почали сумніватися не стільки в комерційній привабливості підприємства, скільки в можливості безпечно володіти та управляти ним.

    Американські інвестори телефонують по кілька разів на день

    Дмитро Наталуха розповів, що представники американських компаній уважно стежать за розвитком воєнної ситуації в Україні.

    Після масованих російських атак вони дедалі частіше звертаються до Фонду державного майна за додатковими роз’ясненнями.

    Насамперед інвесторів цікавить, чи поширюється загострення безпекової ситуації на Одеську область.

    Особливе занепокоєння викликає можливість ударів по промисловій та портовій інфраструктурі.

    За словами Наталухи, представники американських компаній протягом останнього тижня телефонували по кілька разів на день, намагаючись з’ясувати, наскільки змінилися ризики.

    Інвестори також запитують, чи має українська влада інформацію про можливі подальші російські атаки.

    Однак наявність таких запитань ще не означає, що американські компанії остаточно відмовилися від участі в аукціоні.

    Станом на момент інтерв’ю потенційні покупці продовжували вивчати актив, але не ухвалили остаточних рішень щодо участі в торгах.

    Політика Трампа додала нових ризиків

    Окремою проблемою стала політична невизначеність у відносинах між Україною та Сполученими Штатами.

    За словами голови Фонду держмайна, американських інвесторів занепокоїли останні рішення адміністрації Дональда Трампа.

    Зокрема, йдеться про домовленості щодо російського дизельного пального та призупинення застосування нових санкцій проти Росії.

    На цьому тлі потенційні покупці почали цікавитися, чи не змінилося ставлення української держави до американського капіталу.

    Наталуха запевнив, що Україна залишається відкритою для інвесторів зі США.

    За його словами, правила приватизації не змінювалися, а участь у торгах відбувається на конкурентних засадах.

    Голова Фонду наголосив, що американські компанії можуть реєструватися на аукціон, сплачувати гарантійний внесок і змагатися за право придбати підприємство.

    Водночас останні політичні події стали ще одним чинником, який впливає на рішення інвесторів.

    Це важливо, оскільки придбання такого підприємства, як Одеський припортовий завод, передбачає довгострокові фінансові зобов’язання.

    Майбутньому власнику доведеться не лише сплатити вартість державного пакета акцій, а й вирішувати питання боргів, відновлення виробництва та подальшого розвитку підприємства.

    З’явився несподіваний український претендент

    Попри сумніви іноземних інвесторів, Фонд державного майна повідомив про нового потенційного учасника приватизації.

    За словами Наталухи, український інвестор, який раніше не демонстрував активної участі в процесі, несподівано почав цікавитися підприємством.

    Представники цього претендента запросили додаткову інформацію про актив і матеріали, необхідні для оцінювання його фінансового та виробничого стану.

    Голова Фонду вважає, що такий учасник потенційно може суттєво вплинути на перебіг приватизації.

    Проте назву компанії або ім’я кінцевого бенефіціара не оприлюднили.

    Також не повідомлялося, яку суму український інвестор готовий запропонувати за завод.

    Тому стверджувати, що підприємство вже має визначеного українського покупця, немає підстав.

    До того ж, за словами Наталухи, станом на 15 жовтня жоден із потенційних претендентів ще не сплатив гарантійного внеску.

    Саме від фактичної реєстрації учасників залежатиме, чи відбудуться конкурентні торги.

    За скільки держава продає Одеський припортовий завод

    На продаж виставлено державний пакет акцій розміром 99,5667% статутного капіталу Одеського припортового заводу.

    Відповідно до офіційного повідомлення Фонду держмайна, аукціон запланований на 19 жовтня 2026 року.

    Стартова вартість пакета акцій становить 4 308 275 796 гривень без ПДВ.

    Цю ціну затвердив Кабінет Міністрів України розпорядженням від 15 липня 2026 року №698-р.

    Продаж відбуватиметься через державну електронну систему «Прозорро.Продажі».

    Для участі потенційні покупці повинні сплатити гарантійний внесок у розмірі 215 413 789,80 гривні.

    Крок підвищення ціни становить приблизно 43,08 мільйона гривень.

    Відповідно до офіційного оголошення аукціону, приймання заявок завершується 18 жовтня о 20:00.

    Початок торгів призначено на 19 жовтня о 12:10.

    Таким чином, вирішальний етап приватизації має відбутися вже найближчого понеділка.

    Чому завод вважають стратегічним активом

    Одеський припортовий завод розташований у місті Південне Одеської області.

    Підприємство спеціалізується на виробництві аміаку та карбаміду, які використовуються, зокрема, у виробництві мінеральних добрив.

    Його важливою перевагою є розташування поблизу морської транспортної інфраструктури.

    Це дозволяє поєднувати виробництво хімічної продукції з її перевалкою та експортом.

    ОПЗ тривалий час залишався одним із найбільших хімічних підприємств України.

    Проте останніми роками він зіткнувся зі значними фінансовими та виробничими проблемами.

    Промислове виробництво на підприємстві фактично простоює з 2021 року.

    Водночас завод зберігає виробничі потужності, які за відповідних умов можуть бути використані для відновлення роботи.

    За інформацією Фонду державного майна, площа земельної ділянки підприємства становить 252,41 гектара.

    Детальні характеристики об’єкта оприлюднені на державному порталі приватизації.

    Борги перевищують стартову ціну в кілька разів

    Одним із головних чинників, які впливають на інвестиційну привабливість підприємства, залишається його фінансовий стан.

    За даними, оприлюдненими в матеріалах про приватизацію, станом на кінець березня 2026 року активи ОПЗ оцінювалися приблизно в 4,33 мільярда гривень.

    Водночас прострочена кредиторська заборгованість підприємства становила близько 17,57 мільярда гривень.

    Окремо повідомлялося про заборгованість перед працівниками та бюджетом.

    Таким чином, сума прострочених боргових зобов’язань значно перевищує стартову ціну пакета акцій.

    Однак необхідно враховувати, що структура боргів, правові спори та порядок їхнього врегулювання можуть мати суттєве значення для майбутнього покупця.

    Стартова ціна 4,31 мільярда гривень не означає, що саме такою сумою обмежаться всі майбутні витрати інвестора.

    Потенційному власнику також доведеться оцінювати потреби підприємства в модернізації, забезпеченні сировиною, відновленні виробництва та виконанні умов приватизації.

    Саме тому навіть зацікавлені компанії можуть витрачати багато часу на фінансову та юридичну перевірку активу.

    Чотири іноземні компанії вже вивчали підприємство

    Ще влітку 2026 року Фонд державного майна повідомляв про значний інтерес до Одеського припортового заводу.

    У липні Дмитро Наталуха заявляв, що чотири іноземні компанії уклали угоди про нерозголошення інформації та отримали доступ до додаткових матеріалів про підприємство.

    Представники потенційних покупців також відвідували виробничі потужності.

    За словами голови Фонду, зацікавленість проявляли інвестори зі Сполучених Штатів, Близького Сходу та Азії.

    Проте підписання угоди про нерозголошення інформації не є заявкою на участь в аукціоні.

    Це лише етап попереднього вивчення об’єкта.

    Наявність кількох компаній, які ознайомилися з документацією, не гарантує, що вони надалі внесуть гроші та братимуть участь у торгах.

    Чому приватизація може не відбутися

    Одеський припортовий завод уже неодноразово намагалися приватизувати.

    Попередні спроби ускладнювалися боргами, юридичними питаннями, коливаннями на світовому ринку добрив та недостатньою кількістю покупців.

    Нинішня ситуація має додатковий ризик — повномасштабну війну.

    Одеська область регулярно зазнає російських ракетних і дронових атак.

    Для інвесторів це означає необхідність враховувати можливі пошкодження промислового обладнання, обмеження логістики та витрати на відновлення.

    Крім того, покупець має оцінити можливості страхування воєнних ризиків і перспективи експорту готової продукції.

    Показовою стала ситуація з іншим великим державним підприємством — «Сумихімпромом».

    Його приватизаційний аукціон, призначений на 13 жовтня, не відбувся через відсутність учасників.

    Це демонструє, що інтерес до промислових активів не завжди перетворюється на реальні інвестиційні рішення.

    Водночас повторення такого сценарію для ОПЗ не є неминучим.

    Підсумок залежатиме від того, чи подадуть потенційні покупці заявки у встановлений строк.

    Що буде з підприємством після аукціону

    Якщо для участі зареєструється достатня кількість претендентів, продаж відбуватиметься на конкурентних засадах із підвищенням ціни.

    Потенційна конкуренція між українськими та іноземними компаніями може збільшити суму, яку держава отримає від приватизації.

    Однак якщо бажаючих придбати підприємство не буде, заплановані торги можуть визнати такими, що не відбулися.

    У такому разі організатор матиме визначати подальші кроки відповідно до законодавства про приватизацію.

    Можливим варіантом є повторне виставлення активу на продаж за новими умовами.

    Проте конкретного рішення щодо повторного аукціону Одеського припортового заводу наразі немає.

    Станом на 18 жовтня 2026 року Одеський припортовий завод залишається у процесі приватизації, а остаточний склад учасників аукціону ще не оголошений.

    Американські інвестори продовжують цікавитися підприємством, але побоюються російських обстрілів і політичної невизначеності.

    Одночасно з’явився український претендент, який може вплинути на результат торгів.

    Чи перетвориться цей інтерес на реальні заявки та фінансові пропозиції, стане відомо після завершення реєстрації та проведення аукціону.

    Для держави продаж Одеського припортового заводу стане перевіркою того, наскільки великий бізнес готовий вкладати мільярди гривень у стратегічні українські підприємства навіть під час повномасштабної війни.

  • ФДМУ розповів, що буде з понад 1500 конфіскованими активами росіян: які об’єкти принесуть мільярди бюджету

    ФДМУ розповів, що буде з понад 1500 конфіскованими активами росіян: які об’єкти принесуть мільярди бюджету

    Фонд державного майна України (ФДМУ) продовжує реалізацію санкційних активів, конфіскованих у громадян Росії та осіб, пов’язаних із державою-агресором. Станом на сьогодні в управлінні фонду перебуває вже понад 1,5 тисячі таких об’єктів, однак далеко не всі вони можуть швидко поповнити державний бюджет. Найбільший фінансовий потенціал мають корпоративні права підприємств, тоді як значна частина конфіскованого майна складається з автомобілів, квартир, антикваріату, колекційної зброї та предметів мистецтва.

    Про це в інтерв’ю РБК-Україна повідомив голова ФДМУ Дмитро Наталуха.

    Реєстр санкційних активів продовжує зростати

    За словами Наталухи, ще у лютому реєстр санкційного майна налічував 1537 позицій, а за останні два місяці він збільшився ще приблизно на десяток нових активів.

    Найбільшу частку реєстру становить індивідуально визначене майно. Близько 41% усіх конфіскованих активів — це автомобілі, квартири, житлові будинки та інші об’єкти нерухомості.

    Ще приблизно 500 позицій припадають на колекційні предмети: антикварну зброю, картини, ікони, ювелірні вироби та інші культурні цінності.

    Водночас саме корпоративні права підприємств, яких у реєстрі лише 123, можуть забезпечити найбільші надходження до державного бюджету.

    Чому антикваріат не приносить прибутку

    Як пояснив очільник ФДМУ, продаж конфіскованого антикваріату залишається складним завданням.

    За його словами, в Україні фактично відсутній ринок такого масштабу, який міг би забезпечити реалізацію сотень предметів мистецтва та історичних цінностей. Водночас міжнародні торговельні майданчики для Фонду державного майна наразі недоступні.

    Через це фонд проводить оцінку та облік таких предметів, після чого значну їх частину передає до українських музеїв для збереження.

    Уже продали квартиру Лебедєва та автомобілі Дерипаски

    Попри труднощі з реалізацією окремих категорій майна, Фонд уже має успішні приклади продажу санкційних активів.

    Зокрема, кілька тижнів тому було реалізовано квартиру російського пропагандиста Артемія Лебедєва.

    Також ФДМУ виставив на аукціон чотири автомобілі, які належали російському олігарху Олегу Дерипасці. Усі транспортні засоби знайшли нових власників, а отримані кошти поповнили державний бюджет.

    Лише третина бізнес-активів є ліквідною

    Найціннішими активами залишаються корпоративні права підприємств. Саме вони здатні забезпечити багатомільярдні надходження для держави.

    Однак, як зазначив Дмитро Наталуха, із 123 корпоративних активів лише приблизно 35% є ліквідними та готовими до продажу.

    Ще близько 20% підприємств розташовані на тимчасово окупованих територіях, що унеможливлює їх реалізацію найближчим часом.

    Крім того, приблизно 17% активів досі проходять процедуру ідентифікації, оскільки юридично ще не оформлені належним чином.

    Саме тому вже цього року на продаж планують виставити лише близько чверті всіх ліквідних підприємств.

    Які об’єкти продаватимуть до кінця року

    Фонд державного майна вже сформував орієнтовний графік приватизації найбільших санкційних активів.

    У жовтні планується продаж:

    • Демурінського гірничо-збагачувального комбінату;
    • підприємства «Мотордеталь-Конотоп».

    У листопаді на аукціони мають виставити:

    • Глухівський кар’єр кварцитів;
    • Миколаївський глиноземний завод;
    • ще сім підприємств, які продаватимуть єдиним пакетом.

    У грудні ФДМУ планує провести один із найбільш очікуваних аукціонів — продаж торговельно-розважального центру Ocean Plaza.

    У першому кварталі 2027 року фонд розраховує реалізувати ще одну велику групу підприємств, до якої увійдуть СМНПО ім. Фрунзе та сумський завод «Енергомаш».

    Куди підуть гроші від продажу

    Усі кошти, отримані від реалізації конфіскованого майна громадян РФ, російських компаній та колаборантів, не залишаються у розпорядженні Фонду держмайна.

    Відповідно до чинного законодавства вони спрямовуються до Фонду ліквідації наслідків збройної агресії, з якого фінансуються відновлення зруйнованої інфраструктури, житла, соціальних об’єктів та інші проєкти після російських атак.

    У ФДМУ наголошують, що продаж санкційних активів є одним із важливих механізмів компенсації збитків, завданих Україні російською агресією, а найближчими місяцями держава планує реалізувати низку найбільших конфіскованих підприємств, які можуть принести бюджету значні надходження.

  • Квартиру російського пропагандиста Лебедєва в центрі Києва продали

    Квартиру російського пропагандиста Лебедєва в центрі Києва продали

    Фонд державного майна України успішно реалізував на відкритому онлайн-аукціоні конфісковану квартиру російського пропагандиста Артемія Лебедєва. За результатами конкурентних торгів трикімнатне дворівневе помешкання у самому центрі Києва було продано за 13 500 001 гривню. Виручені кошти поповнять Фонд ліквідації наслідків збройної агресії Росії проти України та будуть використані для відновлення держави після масштабних руйнувань, спричинених війною.

    Про це повідомив Фонд державного майна України.

    У ФДМУ зазначили, що йдеться про трикімнатну дворівневу квартиру загальною площею 138,5 квадратного метра, яка розташована в історичному центрі столиці та має вид на Золоті Ворота. Саме ця нерухомість стала одним із конфіскованих активів російського пропагандиста, які були передані державі за рішенням суду в межах санкційної політики України.

    Під час проведення відкритого аукціону за право придбати квартиру змагалися два учасники. Конкуренція дозволила суттєво збільшити вартість лота — остаточна ціна продажу майже на три мільйони гривень перевищила стартову. Переможцем торгів стало ТОВ “Центр досліджень безпілотних систем”, яке запропонувало найбільшу суму та стало новим власником квартири.

    У Фонді державного майна наголосили, що продаж санкційних активів є не лише інструментом ефективного управління державною власністю, а й одним із практичних механізмів відновлення країни. Кожна гривня, отримана від реалізації такого майна, спрямовується на фінансування заходів із ліквідації наслідків російської агресії, відбудову зруйнованої інфраструктури, житла та інших об’єктів, які постраждали внаслідок повномасштабної війни.

    “Ця квартира більше не є символом безкарності російського пропагандиста. Відтепер це ще один приклад того, як майно осіб, які підтримували війну проти України, перетворюється на ресурс для відновлення нашої держави. Санкції мають не лише політичні, а й цілком реальні економічні наслідки”, — наголосили у Фонді державного майна.

    У відомстві також підкреслили, що активи осіб, які працювали проти України та підтримували агресію Росії, більше не служать своїм колишнім власникам. Натомість вони переходять у власність держави та починають працювати на потреби українського суспільства, допомагаючи фінансувати післявоєнне відновлення.

    Продаж квартири став черговим прикладом реалізації державної політики щодо використання конфіскованого майна підсанкційних осіб. Україна продовжує застосовувати механізми стягнення активів тих, хто підтримував російську агресію, а отримані від їх реалізації кошти спрямовує на компенсацію збитків, яких країна зазнала через війну.

    Артемій Лебедєв є російським дизайнером, підприємцем та блогером, який заснував “Студію Артемія Лебедєва” — одну з найвідоміших дизайнерських компаній у Росії. Протягом останніх років він активно підтримує політику Кремля та регулярно поширює антиукраїнські заяви й пропагандистські матеріали у своїх соціальних мережах, де його аудиторія налічує сотні тисяч підписників.

    Ще у 2017 році Лебедєву заборонили в’їзд на територію України після його публічних заяв про те, що російська окупація Криму нібито була “ідеальною”. Після початку повномасштабного вторгнення Росії він продовжив відкрито підтримувати дії Кремля та виправдовувати війну, у зв’язку з чим потрапив під українські санкції.

    Особливий резонанс викликали його поїздки на тимчасово окуповані українські території. Зокрема, він відвідував територію металургійного комбінату “Азовсталь” у Маріуполі після його руйнування російськими військами, робив фотографії на даху захопленої Запорізької атомної електростанції та знімав пропагандистські сюжети про окупацію ЗАЕС для російських медіа. Ці матеріали використовувалися кремлівською пропагандою для виправдання незаконної окупації українських територій та дискредитації України на міжнародній арені.

    У червні 2022 року Лебедєв незаконно прибув на територію Запорізької атомної електростанції, яка перебуває під контролем російських військових. Там він підготував пропагандистський репортаж для російських інформаційних ресурсів, у якому поширював кремлівські наративи щодо ситуації на стратегічному об’єкті.

    У березні 2023 року Служба безпеки України повідомила Артемію Лебедєву про підозру за частиною третьою статті 436-2 Кримінального кодексу України — виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України та глорифікація її учасників.

    Підставою для конфіскації його активів стало рішення Вищого антикорупційного суду, який у липні 2023 року повністю задовольнив позов Міністерства юстиції України щодо застосування санкції у вигляді стягнення майна на користь держави. Суд визнав обґрунтованими доводи про підтримку Лебедєвим російської агресії та ухвалив рішення про конфіскацію належних йому українських активів.

    До переліку конфіскованого майна увійшли дві квартири у Києві площею 138,5 та 193,2 квадратного метра. Одне помешкання перебувало у безпосередній власності Лебедєва, тоді як інше він контролював опосередковано через свого бізнес-партнера Костянтина Моршнева.

    Після завершення всіх юридичних процедур Кабінет Міністрів України у вересні 2023 року передав конфісковані активи до управління Фонду державного майна. Відтоді ФДМУ отримав повноваження здійснювати їхню приватизацію або передачу в оренду відповідно до чинного законодавства. Водночас уряд визначив, що всі кошти, отримані від реалізації санкційного майна, мають надходити до Фонду ліквідації наслідків збройної агресії.

    У Фонді державного майна наголошують, що продаж квартири Артемія Лебедєва є ще одним підтвердженням того, що санкційна політика України має не лише політичне чи символічне значення, а й приносить конкретний економічний результат. Конфісковані активи осіб, які підтримували війну проти України, поступово перетворюються на фінансовий ресурс для відбудови країни, допомагаючи фінансувати проєкти з реконструкції житла, соціальної та критичної інфраструктури, пошкодженої внаслідок російської агресії.

  • Затримання в Дубаї може розкрити схему на 700 млн: що відомо про справу Гмиріна

    Затримання в Дубаї може розкрити схему на 700 млн: що відомо про справу Гмиріна

    Затримання у Дубаї Володимира Колота — зятя та бізнес-партнера ексрадника Фонду держмайна Андрія Гмиріна — може стати ключовим моментом у справі про масштабне виведення коштів із державних підприємств.

    Йдеться про схему, яку розслідує НАБУ і яка, за даними слідства та журналістських матеріалів, могла завдати державі збитків на понад 700 мільйонів гривень. У центрі — операції навколо Одеського припортового заводу та Об’єднаної гірничо-хімічної компанії.

    За версією слідства, продукцію цих підприємств продавали за заниженими цінами підконтрольним компаніям. Далі вона реалізовувалася вже за ринковою вартістю, а різниця осідала за кордоном. Однією з ключових структур у цій схемі називають «Агро Газ Трейдінг», співзасновником якої був саме Колот.

    Його затримання в ОАЕ повернуло цю справу в активну публічну площину. Народний депутат Олексій Гончаренко підтвердив, що Колот є родичем і партнером Гмиріна — фігури, яку в медіа неодноразово називали одним із неформальних кураторів державних активів у попередні роки.

    Попри доволі скромну офіційну біографію, реальний вплив Гмиріна, за даними розслідувачів, був значно ширшим. Йому приписують роль «тіньового координатора» процесів у Фонді держмайна, зокрема розстановку лояльних менеджерів на підприємствах, які могли бути задіяні в схемах.

    Про масштаби можливих зловживань свідчить і спосіб використання коштів. Журналісти встановили, що родина Гмиріна володіє елітною нерухомістю за кордоном — зокрема апартаментами в Дубаї вартістю близько 5,5 мільйона доларів, а також активами у Франції на понад 5 мільйонів євро.

    При цьому офіційні доходи всієї родини за роки становили лише близько 8,2 мільйона гривень, що різко контрастує з вартістю придбаного майна.

    Слідство також встановило, що активи оформлювалися через родичів і мережу іноземних компаній. Частина майна вже арештована в Європі, включно з нерухомістю, автомобілями та навіть яхтою в Італії.

    Окрему увагу правоохоронців привернули обставини виїзду фігурантів з України. За даними НАБУ, Андрій Гмирін залишив країну у перші дні повномасштабного вторгнення, а згодом у державних базах з’явилася інформація про його нібито повернення, що дозволило формально вважати його таким, що перебуває в Україні.

    Водночас фактично він, за даними слідства, продовжував подорожувати між ОАЕ, країнами Європи та іншими державами. Подібна ситуація була і з Володимиром Колотом, який за офіційними даними не виїжджав з України, але водночас реєстрував бізнес за кордоном.

    У квітні 2023 року ключових фігурантів справи, включно з Гмиріним, оголосили в міжнародний розшук.

    Раніше ми вже писали, що поки НАБУ розслідувало розкрадання держмайна, сім’я Гмиріна скупила нерухомість в ОАЕ на $14 млн. За даними журналістів, родичі фігуранта справи інвестували мільйони у дубайські апартаменти саме в період, коли, за версією слідства, діяла схема на держпідприємствах. На цьому тлі затримання Володимира Колота може стати ключовим кроком до встановлення повного ланцюга руху коштів і походження цих активів.

  • Заступник ФДМУ задекларував 5 тонн “російського” золота та родовища на окупованій Луганщині

    Заступник ФДМУ задекларував 5 тонн “російського” золота та родовища на окупованій Луганщині

    Заступник директора одного з департаментів Фонду державного майна України Андрій Мельник у декларації за 2024 рік зазначив майже 5 тонн золота на суму 782,17 млн євро. Загалом це 160.753,61 тройських унцій (1 тройська унція = 31,1 г). Згідно з документами, право на золото надають товаророзпорядчі цінні папери, випущені російською компанією “Кітон 21 століття”, якими Мельник володіє з 2012 року.

    Крім того, чиновник задекларував 15 родовищ рідкісноземельних металів на окупованій території Луганської області, якими володіє з 2005–2008 років — до подання першої декларації.

    Мельник також володіє п’ятьма об’єктами нерухомості, серед яких квартира в Київській області на 60,9 кв. м, якою користується на безоплатній основі як внутрішньо переміщена особа. У Одеській області чиновник має 29 незавершених об’єктів нерухомості. Для пересування він використовує BMW X5 2008 року випуску.

    Своє золото Мельник фактично не зберігає — йому належать сертифікати на право отримання металу. Це означає, що власне метал фізично йому не належить і реалізувати його можливо лише за умов дійсності сертифіката та наявності відповідного механізму.

    Щодо доходів, за минулий рік Мельник отримав 1,03 млн грн зарплати — близько 86 тис. грн на місяць. Члени його сім’ї заробляють значно менше: найбільше отримала співмешканка — понад 100 тис. грн зарплати та ще 100 тис. грн аліментів. Готівкою Мельник зберігає 130 тис. доларів та 120 тис. євро, а також має боргові зобов’язання на 33 тис. доларів, 35 тис. євро і 311 тис. грн.

    Раніше НАЗК виявило порушення в декларації Мельника на загальну суму 2,42 млн грн. Серед зафіксованих недоліків — неправдиві відомості про нерухомість, недекларування корпоративних прав, маніпуляції з податковим ідентифікатором та інші порушення.

  • Приватизація “Укрбуду”: компанія Микитася пов’язана з новим покупцем

    Приватизація “Укрбуду”: компанія Микитася пов’язана з новим покупцем

    Фонд державного майна України продовжує процес приватизації активів компанії “Укрбуд”, проте продаж бізнес-центрів уже оголошено, хоча процедура формально не завершена. Загальна площа об’єктів становить від 4,4 до 14,6 тисяч квадратних метрів, а ціни коливаються від 3,5 до 11,7 млн доларів.

    Результати тендеру наразі оскаржуються в суді. Спочатку ФДМУ визначив переможця, але згодом через службову записку одного з департаментів компанію дискваліфікували. Як наслідок, “Укрбуд” дісталося фірмі, що може бути пов’язана з колишнім очільником компанії Максимом Микитасем.

    Хоча найуспішніші часи “Укрбуду” вже позаду, до складу компанії входить 10 дочірніх підприємств із балансовою вартістю понад 255 млн грн станом на кінець 2024 року. До активів належать проєктні інститути, навчально-курсові комбінати, об’єкти нерухомості у різних містах, частину яких уже здано в оренду. Загалом приватизація включає 88 будівель та споруд, 17 земельних ділянок у Києві, Львові, Харкові, Одесі та Дніпрі.

    Переможцем первинного тендеру стала компанія “Петро Ойл Енд Кемікалс”, яка запропонувала ціну втричі вищу за стартову. Основним конкурентом була компанія “Техно-онлайн”, яку потім дискваліфікували. Після скасування тендеру серед власників “Техно-онлайн” з’явилася компанія “Біларт” зі співвласниками Василем та Євгеном Астіонами – підприємцями з Дніпра, пов’язаними з агробізнесом і фінансами.

    Другий співвласник “Техно-онлайн” – 31-річна Марина Айаб, яка почала бізнес у 2024 році та придбала частку у березні 2025-го. В її платіжках фігурують підписи Максита Тарковського, партнера Наталі Микитась, дружини Максима Микитася, колишнього власника “Укрбуду”. Через це у ЗМІ Айаб називають підставною особою, а ФДМУ і судові процеси поки що не визначили остаточного переможця.

    Ситуація залишається непевною: компанія “Петро Ойл Енд Кемікалс” подала позов до Господарського суду Києва з вимогою визнати їх переможцем, що може ще змінити результати приватизації.

  • Калуський трубний завод продано за половину початкової ціни

    Калуський трубний завод продано за половину початкової ціни

    Фонд державного майна України з третьої спроби продав націоналізовану частку ТОВ «Калуський трубний завод». Стартову ціну активу довелося знизити вдвічі, щоб залучити покупця.

    Спершу, 16 грудня 2025 року, ФДМУ оголосив аукціон із продажу 93% державної частки підприємства за 136,5 млн грн. Заплановані на 23 грудня торги не відбулися через відсутність учасників.

    Повторні торги з пониженою стартовою ціною – 68,2 млн грн – були оголошені 22 грудня. Аукціон відбувся 31 грудня, участь у ньому взяв лише один претендент – ТОВ «АВР “ТРЕМБІТА”». Саме ця компанія стала новим власником Калуського трубного заводу.

    Згідно з даними YouControl, «АВР “ТРЕМБІТА”» зареєстровано 23 грудня 2025 року в Калуші. Власниками компанії є Роман Андріїв, Андрій Романів та Василь Книшук, який також керує фермерським господарством «КВС».

    Раніше завод належав російським бізнесменам. У листопаді 2024 року Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду підтвердила стягнення активів російського олігарха Мирона Горіловського та його партнерів Валентина Буяновського й Андрія Меньшова на користь держави. Після цього контроль над Калуським і Рубіжанським заводами з виробництва полімерних труб перейшов до України.

    До цього 93% статутного капіталу підприємства перебували у власності російських бізнесменів через компанію APG Polyplactic Group Limited. Спроби вивести активи з-під санкцій шляхом банкрутства були заблоковані: у квітні 2024 року Господарський суд Івано-Франківської області відкрив справу за вимогами кредиторів на понад 155 млн грн, але у листопаді її закрили, визнавши заборгованість фіктивною. Вже у січні 2025 року апеляційна інстанція підтвердила це рішення, після чого підприємство остаточно перейшло під контроль держави та було виставлене на приватизаційний аукціон.

  • Поки НАБУ розслідувало розкрадання держмайна, сім’я Гмиріна купила нерухомості в ОАЕ на $14 млн

    Поки НАБУ розслідувало розкрадання держмайна, сім’я Гмиріна купила нерухомості в ОАЕ на $14 млн

    Родичі колишнього радника голови Фонду держмайна Андрія Гмиріна у 2021–2023 роках придбали елітну нерухомість у Дубаї щонайменше на 14 млн доларів. Ці інвестиції збіглися у часі з розслідуванням НАБУ щодо масштабних розкрадань на державних підприємствах ОПЗ та ОГХК, у яких Гмирін фігурує як один із ключових учасників.

    За даними журналістських розслідувань, найбільш резонансні покупки здійснювалися вже після того, як детективи НАБУ оголосили про ліквідацію злочинної організації, очолюваної Гмиріним та тодішнім керівником ФДМУ Дмитром Сенниченком.

    Хто і що купував у Дубаї

    Одним із найпомітніших епізодів став день, коли Володимир Колот — чоловік сестри Андрія Гмиріна — оформив одразу дев’ять квартир у Дубаї. Загальна сума цих угод перевищила 7,3 млн доларів. У матеріалах справи Колот також фігурує як співвласник компанії, яка отримувала надприбутки завдяки корупційним схемам на ОПЗ.

    Сам Гмирін у березні 2023 року придбав апартаменти у житловому комплексі Grande вартістю 1,3 млн доларів, однак невдовзі перепродав їх.

    Найдорожча покупка була здійснена ще у лютому 2022 року: дружина радника ФДМУ Анастасія Гмиріна інвестувала 5,5 млн доларів у розкішні апартаменти площею майже 500 квадратних метрів у комплексі Il Primo — буквально за кілька хвилин ходу від Burj Khalifa. Формально нерухомість записана на тещу чиновника, Тетяну Орлову.

    Сьогодні родина Гмиріна володіє в ОАЕ майном мінімум на 5,5 млн доларів. Деякі апартаменти передані в довгострокову оренду — до 2025–2026 років. Це може свідчити про намір родини надовго залишитися в ОАЕ або розглядати ці активи як стабільне джерело доходу.

    НАБУ та САП продовжують розслідування підозр щодо Гмиріна та Сенниченка. Їм інкримінують створення злочинної організації та розкрадання державного майна в особливо великих розмірах. Санкції статей передбачають до 12 років позбавлення волі.

    Попри гучні викриття, жодного ключового фігуранта справи досі не притягнуто до відповідальності. А дубайські інвестиції лише посилили суспільний тиск на правоохоронців і стали черговим доказом масштабності схеми, від якої, за версією слідства, постраждали державні підприємства.

  • Одеський припортовий завод на п’ятому колі приватизації: чи отримає актив Kernel

    Одеський припортовий завод на п’ятому колі приватизації: чи отримає актив Kernel

    Фонд державного майна оголосив про п’яту спробу приватизувати Одеський припортовий завод. Аукціон призначено на 25 листопада, стартова ціна державного пакета (99,5667% акцій) встановлена на рівні близько 4,5 мільярда гривень. Попередні етапи приватизації неодноразово блокувалися юридичними й політичними перешкодами, а основне хімічне виробництво на підприємстві фактично зупинене з 2021 року; останні роки завод виконував переважно роль портового хабу і забезпечував перевалку зерна, а також частково — потреби в кисні й азоті.

    Уряд пояснює ініціативу залучення приватного інвестора необхідністю відновлення виробничих потужностей, наповнення держбюджету і створення робочих місць. Розпорядження Кабміну, яке затверджувало умови конкурсу, передбачає збереження ключових видів діяльності підприємства і вкладення інвестицій упродовж п’яти років, а також погашення заборгованостей із зарплат і перед бюджетом у визначені терміни. Це — офіційні умови, які має виконати покупець після укладення угоди.

    У відкритих джерелах з’явилась інформація про зацікавленість у активі агрохолдингу Kernel, пов’язаного з бізнесменом Андрієм Веревським. За даними видання LB.UA та інших джерел, Kernel нібито вже вніс гарантійний внесок для участі в торгах. У соцмережах та дописах у публічних групах лунають твердження, що участь компанії буде формальною й що Kernel фактично залишиться єдиним учасником аукціону, що унеможливить реальну конкуренцію. Такі повідомлення також містять закиди про можливе «контрольоване» повернення активу попереднім власникам та про те, що обов’язкова екологічна експертиза нібито не проводилася. Утім ці заяви походять із непідтверджених у публічному просторі джерел і на даний момент не мають підтвердження в офіційних документах.

    У мережі також обговорюють питання статусу активу «Вента ЛТД» — компанії, яка, за окремими повідомленнями, раніше була виведена з-під контролю російських бенефіціарів через управління арештованими активами (АРМА), а нещодавно нібито повернулася під управління попередніх власників. Ці деталі вимагають перевірки в державних реєстрах і у самого АРМА, оскільки йдеться про зміну прав на активи, що може істотно вплинути на конкурентну ситуацію навколо ОПЗ.

    Про інтерес Kernel до ОПЗ у публічних коментарях від імені компанії поки що офіційних заяв не надходило; представники Фонду держмайна також можуть підтвердити або спростувати факти щодо внесення гарантійних внесків і проведення експертиз. У разі надходження запитів до відповідних відомств варто очікувати офіційні роз’яснення щодо виконання передприватизаційних процедур, результатів аудиту та екологічних досліджень.

    Економічна й безпекова складова питання очевидна: у разі успішного продажу і належних інвестицій новий власник отримує можливість відновити виробництво добрив, що важливо для агросектора, та наповнити бюджет. У разі ж «контрольованої» приватизації без реальної конкуренції існує ризик суспільного резонансу й юридичних спорів, які знову можуть ускладнити відновлення підприємства.

  • Родина ексрадника ФДМУ інвестувала $14 мільйонів у нерухомість в Дубаї

    Родина ексрадника ФДМУ інвестувала $14 мільйонів у нерухомість в Дубаї

    Журналісти проєкту «Схеми» оприлюднили розслідування, яке виявило масштабні інвестиції у нерухомість в Об’єднаних Арабських Еміратах з боку родичів колишнього радника голови Фонду державного майна України Андрія Гмиріна. За їхніми даними, упродовж 2021–2023 років члени його родини придбали житло в Дубаї на понад 14 мільйонів доларів США.

    Ці покупки відбулися практично одразу після того, як, за версією НАБУ, було припинено діяльність злочинної організації, яку очолювали Гмирін та тодішній голова ФДМУ Дмитро Сенниченко. Слідство вважає, що вони разом організували схему з привласнення коштів державних підприємств — зокрема Одеського припортового заводу (ОПЗ) та Об’єднаної гірничо-хімічної компанії (ОГХК).

    Найгучніший епізод — купівля дев’яти елітних квартир в один день на суму понад 7,3 млн доларів. Їх придбав Володимир Колот, чоловік сестри Андрія Гмиріна. Колот фігурує в кримінальній справі як співвласник фірми, яка нібито отримувала надприбутки завдяки зв’язкам з ОПЗ.

    Сам Гмирін у березні 2023 року купив квартиру в ЖК Grande вартістю 1,3 мільйона доларів, але невдовзі продав її. А його дружина Анастасія Гмиріна ще раніше, у лютому 2022-го, інвестувала 5,5 мільйона у розкішні апартаменти майже на 500 квадратів у комплексі Il Primo біля хмарочоса Burj Khalifa. Цю нерухомість оформили на тещу Гмиріна — Тетяну Орлову.

    За інформацією журналістів, наразі родина продала більшість об’єктів, але зберігає у власності частину нерухомості вартістю щонайменше 5,5 мільйона доларів. Частина приміщень здається в оренду до 2025–2026 років, що може свідчити про постійне проживання сім’ї в ОАЕ.

    Тим часом Національне антикорупційне бюро разом із Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою продовжують розслідування. Фігурантам загрожує до 12 років ув’язнення за організацію злочинної групи та розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах.

    Справу вивчають уже не перший рік, але жоден з головних фігурантів досі не притягнутий до відповідальності. Скандал із дубайськими інвестиціями лише підсилив суспільний запит на реальне правосуддя — і не лише в Україні.