Golosnovinua.com

Позначка: Financial Times

  • «Уряд поринув у хаос»: FT розкрила, як протести через Федорова змусили Зеленського піти на поступку

    «Уряд поринув у хаос»: FT розкрила, як протести через Федорова змусили Зеленського піти на поступку

    Президент України Володимир Зеленський на тлі масштабного суспільного та політичного невдоволення через відставку Михайла Федорова з посади міністра оборони був змушений коригувати кадрові плани й шукати компромісний вихід із кризи. За даними британського видання Financial Times, більшу частину четверга, 16 липня, глава держави провів у консультаціях із керівником Офісу президента Кирилом Будановим, намагаючись скоординувати подальші дії влади.

    У матеріалі FT ситуацію після звільнення Федорова описують як одну з найсерйозніших внутрішньополітичних криз для команди Зеленського за останній час. Рішення не залишати Федорова на посаді очільника Міністерства оборони викликало протести в Києві та багатьох інших українських містах, розбіжності серед військових і напруження у парламентській більшості. Зрештою президент відмовився від ідеї швидко перевести міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка до Міноборони та доручив тимчасово очолити відомство Євгенію Хмарі.

    За інформацією Financial Times, яку переказало видання NV, помічники президента повідомили про тривалі переговори Зеленського з Будановим. Їхньою метою нібито було вироблення плану виходу із ситуації, яка швидко переросла межі звичайної кадрової перестановки. На Банковій мали враховувати одразу кілька факторів: суспільні протести, реакцію військових, позицію депутатів і необхідність не допустити послаблення керованості оборонного сектору під час війни.

    Сам Буданов у день протестів публічно закликав не допустити розколу всередині країни. Він наголосив, що Україна змогла вистояти перед російським вторгненням завдяки єдності суспільства, військових і державних інституцій, а тому будь-які суперечки мають завершуватися правильними висновками, а не послабленням держави. Його заява пролунала в момент, коли невдоволення рішенням щодо Федорова вже набуло загальнонаціонального масштабу.

    Акції на підтримку колишнього міністра оборони розпочалися вранці 16 липня. У Києві учасники зібралися на площі Івана Франка з картонними плакатами, виступаючи проти рішення не подавати кандидатуру Федорова на повторне призначення. Подібні мирні зібрання відбувалися у Вінниці, Луцьку, Львові, Ужгороді, Запоріжжі, Дніпрі, Харкові, Хмельницькому, Івано-Франківську та інших містах. Увечері частина акцій повторилася: близько ста людей вийшли в Одесі, приблизно пів сотні — у Черкасах, протест у Харкові тривав понад десять годин.

    Сам Федоров заявив, що люди вийшли на вулиці не стільки заради конкретного чиновника, скільки заради принципів, які вважають важливими для країни. Він визнав, що кандидатура міністра оборони належить до президентської квоти, однак наголосив: учасники акцій захищають власне бачення реформ, відповідальності та змін у військовій системі.

    Відставка Федорова спричинила реакцію не лише серед цивільних. Рапорт про звільнення подав заступник командувача Повітряних сил ЗСУ Павло Єлізаров. У своєму поясненні він пов’язав рішення з ризиком зупинення реформ у сфері протиповітряної оборони. Крім того, на захист продовження змін у війську виступили окремі командири та представники технологічного напряму оборони.

    Головним тлом кадрової кризи став конфлікт між Федоровим і головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. За даними «Української правди», Зеленський пояснював депутатам, що більше не може миритися з постійним протистоянням між міністром оборони та головкомом. Джерела видання стверджували, що президент фактично опинився перед необхідністю обрати одну зі сторін конфлікту.

    Федоров після відставки відкрито заявив, що пропонував Зеленському змінити Сирського та начальника Генерального штабу Андрія Гнатова. Колишній міністр стверджував, що його ініціативи щодо технологізації війська, нової системи управління та асиметричних операцій блокувалися військовою вертикаллю. Він також звинуватив Сирського у небажанні прямо обговорювати проблеми та заявив, що головком нібито поставив президенту ультиматум.

    Сирський, відповідаючи на критику, не став продовжувати публічний конфлікт. Він згадав спільну роботу з Федоровим, зокрема в оборонній сфері, та висловив сподівання, що колишній міністр залишиться частиною української команди.

    За даними FT, відставка Федорова спричинила рідкісні розбіжності навіть усередині парламентської більшості Зеленського. Депутати описували настрій у Верховній Раді як «вибуховий». Ключовою проблемою стала кандидатура Ігоря Клименка, якого, за повідомленнями медіа, президент спочатку розглядав як нового міністра оборони. У парламенті виникли сумніви, що за його призначення вдасться зібрати необхідну кількість голосів. Саме після цього Зеленський, за версією британського видання, пішов на поступку.

    Увечері 16 липня президент оголосив, що виконання обов’язків міністра оборони доручено генерал-майору Євгенію Хмарі. До цього Хмара очолював Центр спеціальних операцій «А» СБУ, а з січня 2026 року виконував обов’язки голови Служби безпеки України. Зеленський заявив, що після завершення юридичних процедур звернеться до Верховної Ради із проханням підтримати кандидатуру Хмари вже як повноцінного міністра оборони.

    Президент пояснив свій вибір значним бойовим і безпековим досвідом Хмари. За його словами, підрозділ «Альфа» СБУ під керівництвом генерала демонстрував високі результати у бойових операціях, а сам Хмара здатен не лише продовжити реформування оборонної сфери, а й контролювати внутрішню ситуацію у складових Сил оборони.

    Водночас призначення Хмари поки що не означає остаточного завершення кадрової кризи. Верховна Рада має окремо розглянути його кандидатуру, а до цього він виконуватиме обов’язки керівника оборонного відомства. Наступне повноцінне пленарне засідання парламенту, за повідомленнями українських медіа, може відбутися лише у серпні, тому Міноборони певний час працюватиме з тимчасовим очільником.

    Зеленський, коментуючи суспільне невдоволення, дав зрозуміти, що остаточної крапки в історії ще не поставлено. Він пояснив, що не може публічно розкривати всі мотиви кадрових рішень, оскільки частина інформації стосується війни й має залишатися закритою для Росії.

    Відставка Федорова, яку спершу могли сприймати як частину масштабного оновлення уряду, перетворилася на значно ширшу кризу. Вона виявила суперечності між політичним і військовим керівництвом, показала невдоволення всередині президентської фракції та викликала протести у багатьох містах. Рішення призначити Хмару замість Клименка стало спробою стабілізувати ситуацію, однак питання про майбутнє реформ Міноборони, відносини між цивільним керівництвом і Генштабом та можливі подальші кадрові зміни залишаються відкритими.

  • Apple звинуватила OpenAI у крадіжці комерційних таємниць

    Apple звинуватила OpenAI у крадіжці комерційних таємниць

    Компанія Apple подала позов до федерального суду Каліфорнії проти OpenAI та двох її співробітників, звинувативши розробника ChatGPT у незаконному заволодінні комерційними таємницями, конфіденційною документацією та технологічними напрацюваннями, що стосуються майбутніх апаратних продуктів компанії. У корпорації заявляють, що OpenAI нібито систематично використовувала чинних і колишніх працівників Apple для отримання доступу до секретної інформації, яка могла бути використана під час створення власних пристроїв зі штучним інтелектом. У компанії називають це не окремими порушеннями, а цілеспрямованою схемою, яка, за їхніми твердженнями, діяла протягом тривалого часу.

    Про це повідомляє Financial Times.

    У заяві Apple наголошується, що компанія має серйозні підстави вважати, що її інтелектуальна власність була незаконно використана.

    «З’явилися вагомі докази того, що особи, які працюють в OpenAI, незаконно заволоділи секретною та конфіденційною інформацією Apple щодо наших неанонсованих технологій, процесів і продуктів. Ми завжди захищатимемо наполегливу працю та інновації наших команд і вживаємо для цього всіх належних заходів», – заявили у корпорації.

    У матеріалах позову стверджується, що OpenAI нібито створила механізм, який дозволяв отримувати доступ до внутрішніх напрацювань Apple через активне працевлаштування її нинішніх і колишніх співробітників. За версією позивача, йдеться про передачу конфіденційної інформації щодо ще не представлених публіці продуктів, інженерних рішень, виробничих процесів, креслень, архітектури майбутніх пристроїв, інформації про ланцюги постачання, партнерів і постачальників комплектуючих.

    Apple наголошує, що розглядає ці дії як систематичне порушення своїх прав інтелектуальної власності. У позові зазначається, що така практика нібито не була випадковою або поодинокою, а навпаки — підтримувалася всередині нового апаратного підрозділу OpenAI.

    За твердженням Apple, саме завдяки незаконно отриманій інформації OpenAI могла значно скоротити власний цикл досліджень і розробки, отримавши доступ до багаторічних результатів роботи інженерів компанії.

    У відповідь OpenAI категорично відкинула всі звинувачення.

    Представник компанії заявив, що OpenAI не використовує чужі комерційні таємниці та будує власні технології виключно на основі власних досліджень і розробок.

    «Нас не цікавлять комерційні таємниці інших компаній. Ми залишаємося зосередженими на створенні інноваційних технологій, які відкривають нові можливості для людей у всьому світі», – заявили в компанії.

    Позов став черговим етапом загострення конкуренції між Apple та OpenAI, яка останніми роками перетворилася на одного з найвпливовіших гравців світового ринку штучного інтелекту.

    Особливо напруженими відносини між компаніями стали після того, як OpenAI оголосила про намір вийти за межі програмного забезпечення та почати виробництво власних апаратних пристроїв із використанням технологій штучного інтелекту.

    У травні 2025 року компанія придбала за 6,4 мільярда доларів студію io, яку очолює легендарний дизайнер Джоні Айв, який протягом багатьох років відповідав за створення зовнішнього вигляду iPhone, iPad, MacBook та інших культових продуктів Apple.

    Ця угода стала одним із найбільших придбань в історії OpenAI та фактично підтвердила її амбіції вийти на ринок споживчої електроніки, де десятиліттями домінує Apple.

    Після завершення угоди, як стверджує Apple, OpenAI почала активно переманювати її співробітників.

    За інформацією компанії, нині в OpenAI працює понад 400 колишніх працівників Apple.

    Позивач зазначає, що саме масовий перехід інженерів, дизайнерів, спеціалістів із виробництва та менеджерів став підставою для проведення внутрішньої перевірки.

    Apple повідомила, що розпочала власне розслідування ще у лютому.

    Під час перевірки, за твердженням компанії, були виявлені ознаки можливого витоку комерційної інформації.

    Після цього корпорація офіційно звернулася до OpenAI, повідомивши про свої підозри та запропонувавши відреагувати на ситуацію.

    Однак, як стверджує Apple, жодної відповіді компанія так і не отримала.

    У позовній заяві наголошується, що вже виявлені факти можуть бути лише невеликою частиною набагато масштабнішої схеми.

    «Докази, викладені в цьому позові, є лише верхівкою айсберга», – зазначає Apple.

    У компанії також стверджують, що подібна поведінка стала нормою всередині нового апаратного бізнесу OpenAI.

    «Як закономірний результат, новостворений бізнес OpenAI з виробництва апаратного забезпечення зараз спирається на вкрай хиткий фундамент, повністю прогнилий через незаконне використання привласнених комерційних таємниць», – йдеться у судових документах.

    Одним із головних відповідачів у справі є керівник напряму апаратного забезпечення OpenAI Тан Тан.

    За даними Apple, він залишив компанію на початку 2024 року.

    Позивач стверджує, що ще до звільнення Тан нібито передав представникам OpenAI конфіденційну інформацію про мережу постачальників Apple, виробничі процеси та інші внутрішні матеріали.

    Крім цього, Apple заявляє, що після переходу до OpenAI Тан проводив співбесіди з інженерами Apple та використовував уже наявні конфіденційні знання для отримання ще більшого обсягу внутрішньої інформації.

    За версією компанії, таким чином OpenAI могла систематично накопичувати відомості про нові продукти конкурента.

    Другим відповідачем став колишній інженер-електрик Apple Чан Лю.

    За словами позивача, він працював над одними з найсекретніших проєктів компанії та мав доступ до особливо важливої технічної інформації.

    У січні 2026 року він перейшов до OpenAI.

    Apple стверджує, що після звільнення Лю не повернув щонайменше один службовий пристрій та не підтвердив виконання всіх обов’язкових процедур, передбачених внутрішніми правилами компанії.

    У позові також зазначається, що Лю нібито використовував комп’ютер іншої співробітниці Apple для отримання доступу до секретних матеріалів.

    Крім цього, за версією компанії, він інструктував колегу щодо способів копіювання файлів в обхід корпоративних систем захисту.

    Згодом ця співробітниця також перейшла працювати до OpenAI.

    Apple також стверджує, що вже після звільнення Лю використав одну з уразливостей корпоративного мережевого сховища, щоб отримати доступ до конфіденційної інформації, хоча більше не мав відповідних повноважень.

    За даними позову, аналогічні дії нібито здійснювали й інші працівники Apple перед своїм переходом до OpenAI.

    У компанії вважають, що окремі співробітники копіювали службову документацію, технічні файли, креслення та інші матеріали незадовго до звільнення.

    Apple просить суд негайно видати судову заборону, яка не дозволить OpenAI та окремим відповідачам знищувати документи, електронні листування, цифрові носії або будь-які інші потенційні докази.

    Також компанія вимагає зобов’язати відповідачів повернути всі копії комерційних таємниць, конфіденційної документації та інших матеріалів, які, за твердженням Apple, були незаконно привласнені.

    Окрім цього, позивач просить суд стягнути з OpenAI компенсацію завданих збитків або зобов’язати компанію виплачувати роялті у випадку, якщо спірні технології вже використовуються або будуть використані під час створення нових продуктів.

    Цей судовий процес може стати одним із найрезонансніших корпоративних спорів останніх років у технологічній галузі. Якщо викладені у позові звинувачення підтвердяться в суді, справа може мати серйозні наслідки не лише для OpenAI, а й для всієї індустрії штучного інтелекту, де конкуренція за інженерів, інновації та інтелектуальну власність останніми роками суттєво загострилася. Водночас на момент подання позову звинувачення Apple залишаються позицією позивача і мають бути перевірені судом у встановленому законом порядку.

  • Україна стала «переможцем»: FT пояснило зміну Трампа щодо війни

    Україна стала «переможцем»: FT пояснило зміну Трампа щодо війни

    Президент США Дональд Трамп несподівано змінив риторику щодо України під час саміту НАТО в Анкарі, чим здивував не лише Київ, а й союзників по Альянсу. Після місяців жорсткої критики українського керівництва американський лідер не лише продемонстрував значно тепліший тон у спілкуванні з президентом Володимиром Зеленським, а й оголосив про готовність надати Україні ліцензію на виробництво американських ракет-перехоплювачів Patriot. Як пише Financial Times, такий поворот став одним із головних політичних сюрпризів саміту НАТО і може свідчити про зміну підходу Вашингтона до війни Росії проти України.

    За інформацією видання, більшість європейських лідерів очікували від Трампа традиційної критики НАТО, суперечок щодо оборонних витрат та неоднозначних заяв про Україну. Проте під час зустрічі із Зеленським президент США продемонстрував зовсім інший тон. Він заявив, що між ним і українським президентом вдалося налагодити хороші відносини, а також підтвердив готовність надати Україні право виробляти ракети-перехоплювачі Patriot за американською ліцензією. Це рішення стало одним із найважливіших практичних результатів саміту для Києва.

    Під час переговорів із Зеленським Трамп назвав Patriot насамперед оборонною зброєю, яка необхідна Україні для захисту міст від російських масованих атак. Він також зазначив, що власне виробництво дозволить Україні менше залежати від темпів постачання американських ракет, яких сьогодні критично бракує через високу інтенсивність російських ударів. Водночас деталей майбутньої ліцензійної угоди американський президент не розкрив.

    Financial Times зазначає, що різка зміна позиції Трампа має цілком прагматичне пояснення. Один із дипломатів НАТО, який спілкувався з журналістами видання на умовах анонімності, коротко охарактеризував логіку американського президента: «Трамп любить переможців. А Україна останнім часом почала перемагати». Саме останні успішні операції українських Сил оборони, удари по російських військових аеродромах, нафтобазах, логістичних центрах і об’єктах паливної інфраструктури суттєво змінили сприйняття ситуації у Вашингтоні.

    За оцінками західних дипломатів, українські далекобійні операції показали, що Росія вже не має повного контролю над власним тилом. Лише протягом останніх днів українські безпілотники атакували об’єкти у Тверській, Ростовській, Ставропольській областях та Башкортостані, а також продовжили удари по російській паливній інфраструктурі. Президент України Володимир Зеленський назвав ці атаки частиною стратегії «далекобійних санкцій», яка має змусити Кремль відчути наслідки затягування війни.

    Аналітики британського центру Chatham House також вважають, що можливість виробництва ракет Patriot здатна суттєво змінити стратегічні розрахунки Кремля. На думку заступниці директора програми з питань Росії та Євразії Орисі Луцевич, саме перспектива системного посилення української протиповітряної оборони може стати одним із чинників, які змусять Москву переглянути власні плани щодо продовження війни. Вона наголошує, що Росія значною мірою покладається на постійні масовані ракетні удари, а поява додаткових можливостей для виробництва Patriot потенційно зменшує ефективність цієї тактики.

    Ще одним фактором зміни позиції Трампа, як зазначає FT, стало переконання частини американського керівництва, що Володимир Путін фактично відмовився від вигідних для себе варіантів переговорів. Після серії українських ударів по військових і паливних об’єктах Росії дедалі більше американських чиновників вважають, що Кремль уже не має тієї стратегічної переваги, яку мав раніше. Це, своєю чергою, робить підтримку України більш вигідною для Вашингтона з політичної та військової точки зору.

    Під час саміту Трамп також заявив журналістам, що має намір продовжити контакти з Володимиром Путіним, але водночас визнав, що Росія відчуває дедалі сильніший тиск. За словами американського президента, умови Кремля щодо можливого завершення війни змінюються, а сам Путін, на його думку, навряд чи задоволений розвитком подій. Ці слова стали ще одним сигналом про помітне охолодження позиції Трампа щодо російського керівництва.

    Європейські дипломати позитивно оцінили атмосферу переговорів між Зеленським і Трампом. За інформацією Financial Times, президент США поводився значно стриманіше, ніж очікували союзники, а його рішення щодо Patriot дозволило відсунути на другий план інші суперечливі заяви, які пролунали під час саміту. Один із чиновників Альянсу зазначив, що Трамп дав зрозуміти свою готовність до подальшого розширення підтримки України, якщо ситуація на фронті й надалі складатиметься на користь Києва.

    Водночас експерти наголошують, що рішення про ліцензію ще не означає швидкого початку виробництва. Створення повного циклу виробництва ракет Patriot є надзвичайно складним технологічним процесом, який потребує передачі документації, створення виробничих ліній, інтеграції міжнародних постачальників компонентів і відповідних погоджень із американськими компаніями-виробниками. За оцінками галузевих фахівців, навіть після політичного рішення практичне виробництво може зайняти від кількох місяців до кількох років.

    Попри це, сам факт готовності США дозволити Україні виробляти один із найсучасніших у світі засобів протиракетної оборони вже називають історичним кроком. Для України це означає не лише перспективу зміцнення власної системи ППО, а й суттєве поглиблення військово-технічного партнерства зі Сполученими Штатами. Для НАТО ж рішення Трампа стало несподіваним підтвердженням того, що навіть після тривалих суперечок Вашингтон не відмовляється від підтримки Києва у війні проти російської агресії.

  • «Громадська думка змінюється»: президент Фінляндії назвав фактор, який може завершити війну

    «Громадська думка змінюється»: президент Фінляндії назвав фактор, який може завершити війну

    Президент Фінляндії Александр Стубб заявив, що Україна нині перебуває у найкращому становищі з початку повномасштабної війни, тоді як Росія стикається з новими викликами не лише на полі бою, а й усередині власної країни. На його думку, саме зміна настроїв у російському суспільстві може стати одним із ключових факторів завершення війни. Про це він сказав в інтерв’ю Financial Times.

    За словами Стубба, сьогодні Україна має сильніші військові, політичні та фінансові позиції, ніж будь-коли з лютого 2022 року. Він наголосив, що дедалі більше західних партнерів, включно зі США, бачать ефективність українських Сил оборони та зміну ситуації на полі бою на користь Києва.

    Фінський президент вважає, що саме цим пояснюється нервова реакція Кремля та нарощування російських атак по українських містах. Водночас, за його словами, російський наступ суттєво сповільнився, а бойові дії дедалі більше нагадують виснажливу позиційну війну з великими втратами для російської армії.

    Стубб послався на оцінку фінської аналітичної групи Black Bird Group, згідно з якою у червні російські війська вперше за тривалий час зазнали чистих територіальних втрат. За підрахунками аналітиків, Росія втратила приблизно 9 квадратних кілометрів контрольованої території, що стало першим подібним результатом за останні роки.

    На думку президента Фінляндії, вирішальним фактором завершення війни можуть стати не лише військові події, а й внутрішні процеси в самій Росії.

    «Росія не завершить цю війну лише через втрати на полі бою. Вирішальною стане зміна громадської думки. І громадська думка в Росії зараз змінюється», — зазначив Стубб.

    Окрему увагу він приділив українським далекобійним ударам по військових і логістичних об’єктах на території РФ. За словами фінського лідера, саме ця кампанія змінила стратегічне бачення багатьох союзників України, насамперед США, а також посилила переговорні позиції Києва. Водночас він визнав, що частина партнерів, зокрема Китай і окремі країни НАТО, спочатку побоювалися можливої ескалації конфлікту.

    Стубб наголосив, що ризики ескалації залишаються, однак під час переговорів із міністром закордонних справ Китаю Ван Ї почув чіткий сигнал про неприйнятність будь-якого сценарію із застосуванням ядерної зброї.

    Коментуючи перспективи вступу України до НАТО, президент Фінляндії заявив, що якби рішення залежало від нього, Україна стала б членом Альянсу негайно. Водночас він визнав, що наразі питання офіційного членства відкладене до можливого припинення бойових дій. На його переконання, найреалістичнішим кроком зараз є поглиблення інтеграції української оборонної промисловості з країнами НАТО, що водночас зміцнюватиме безпеку самого Альянсу.

    Заяви Стубба прозвучали напередодні саміту НАТО, на якому одним із ключових питань стане подальша військова підтримка України, посилення систем протиповітряної оборони та координація допомоги союзників.

  • США допомагають Україні бити по НПЗ РФ: FT розкрило нові деталі

    США допомагають Україні бити по НПЗ РФ: FT розкрило нові деталі

    Американська розвідка надає Україні інформацію, яка допомагає ефективніше планувати маршрути польоту далекобійних безпілотників і обходити російські системи протиповітряної оборони під час ударів по нафтопереробних заводах. Саме цей фактор, поряд зі стрімким нарощуванням виробництва українських дронів та вдосконаленням тактики їхнього застосування, став однією з причин рекордного зростання кількості успішних атак на російську енергетичну інфраструктуру. Про це повідомляє Financial Times із посиланням на високопоставлених українських посадовців.

    За даними видання, з початку 2026 року українські далекобійні безпілотники завдали щонайменше 194 успішних ударів по російських нафтопереробних заводах. Це приблизно в 11 разів більше, ніж за аналогічний період минулого року. Аналітики Rochan Consulting зазначають, що лише у травні було зафіксовано рекордні 16 успішних атак на НПЗ, що стало найвищим місячним показником від початку повномасштабної війни.

    Як пише FT, американська підтримка полягає не у безпосередній участі в ударах, а в наданні розвідувальної інформації, яка дозволяє українським силам визначати найбільш безпечні маршрути польоту дронів, обходити райони щільного прикриття російської ППО та підвищувати ймовірність досягнення цілі. Водночас офіційно Вашингтон таку співпрацю не коментував.

    Окрім американської допомоги, джерела Financial Times називають ще кілька причин підвищення ефективності української кампанії. Йдеться про різке збільшення виробництва далекобійних ударних безпілотників, покращення системи планування операцій, удосконалення програмного забезпечення для навігації та координації ударів, а також накопичений бойовий досвід українських операторів.

    Результати цієї кампанії вже відчутні всередині Росії. За даними FT, регулярні атаки по об’єктах паливної інфраструктури поглибили найбільшу паливну кризу в РФ за останні десятиліття. Понад половина російських регіонів уже запровадила різні обмеження на продаж бензину й дизельного пального, а на окремих автозаправних станціях фіксуються довгі черги через дефіцит.

    Особливу увагу Україна приділяє ударам по великих підприємствах, які мають стратегічне значення для російської економіки та забезпечення армії паливом. У червні під удар кілька разів потрапив Московський нафтопереробний завод — єдиний великий НПЗ, що забезпечує паливом російську столицю. Після атак там виникали масштабні пожежі, а густий дим був помітний у різних районах Москви.

    За інформацією Міністерства оборони України, лише протягом червня українські Сили оборони завдали ударів по 11 російських нафтопереробних заводах, а також низці підприємств оборонно-промислового комплексу, логістичних вузлів, складів пального та об’єктів військового зв’язку. Деякі підприємства були змушені повністю або частково зупинити виробництво через пошкодження технологічного обладнання.

    Аналітики зазначають, що нинішня кампанія вже давно вийшла за межі виключно ударів по нафтопереробці. Українські безпілотники дедалі частіше атакують експортні термінали, резервуарні парки, паливні бази, логістичні центри, підприємства військово-промислового комплексу та транспортну інфраструктуру, що забезпечує російську армію. Мета таких ударів — не лише скорочення доходів Росії від експорту нафтопродуктів, а й ускладнення забезпечення військ паливом і технікою.

    Попри заяви російського Міністерства оборони про тисячі нібито збитих українських безпілотників, статистика успішних ударів свідчить, що українські дрони дедалі частіше досягають стратегічних об’єктів. Саме це, на думку FT, змушує Кремль витрачати дедалі більше ресурсів на захист критичної інфраструктури всередині країни.

    Експерти також наголошують, що удари по енергетичній інфраструктурі мають не лише економічний, а й військовий ефект. Зменшення обсягів переробки нафти, перебої з постачанням пального та необхідність ремонту пошкоджених підприємств створюють додатковий тиск на російську економіку й логістику армії, одночасно змушуючи владу перекидати системи ППО з інших напрямків для захисту об’єктів у глибокому тилу.

    При цьому Росія продовжує масовані ракетні та дронові атаки по території України. Лише в ніч на 6 липня окупанти застосували понад 400 засобів повітряного нападу, а головною ціллю став Київ. На цьому тлі питання посилення української протиповітряної оборони залишається одним із ключових на міжнародному порядку денному напередодні саміту НАТО.

  • Путін відклав мир: FT дізналася, коли Кремль готовий до переговорів

    Путін відклав мир: FT дізналася, коли Кремль готовий до переговорів

    Росія не має наміру найближчим часом переходити до змістовних переговорів щодо завершення війни проти України. У Кремлі переконані, що подальший розвиток бойових дій може покращити позиції Москви, тому реальний переговорний процес, імовірно, відкладено щонайменше до лютого 2027 року. Водночас російське керівництво розраховує, що до цього часу його війська зможуть повністю окупувати Донецьку область, а Сполучені Штати схилять Україну до масштабних поступок.

    Про це повідомляє Financial Times, посилаючись на джерела, обізнані з непублічними переговорами щодо можливого завершення війни.

    За інформацією видання, попри численні міжнародні дипломатичні ініціативи та регулярні контакти між представниками різних держав, Кремль не демонструє жодної готовності змінювати свою позицію. Навпаки, Москва продовжує наполягати на максималістських вимогах, які фактично виключають можливість компромісу з українською стороною.

    Співрозмовник Financial Times у Москві, який бере участь у непублічних консультаціях щодо війни, розповів, що російське керівництво не бачить сенсу поспішати із дипломатичним врегулюванням. На думку Кремля, час працює на Росію, а ситуація на фронті та міжнародна політика можуть змінитися таким чином, що Москва отримає значно вигідніші умови для переговорів.

    Саме тому, за словами джерела, Росія навряд чи погодиться на будь-які серйозні переговори до початку наступного року, а найімовірніше — до лютого 2027 року.

    Видання зазначає, що в основі такої стратегії лежить особисте переконання російського диктатора Володимира Путіна, який досі вважає можливим досягнення поставлених військових цілей. Кремль розраховує не лише на продовження бойових дій, а й на поступове виснаження України та зміну політичної кон’юнктури серед західних союзників Києва.

    Один із російських співрозмовників Financial Times прямо заявив, що найкращим сценарієм для Москви залишається ситуація, за якої Вашингтон фактично погодиться із ключовими вимогами Кремля.

    «Наразі найбажанішим варіантом для росіян залишається те, що американці “віддадуть” нам Україну», — цитує видання джерело.

    За словами співрозмовника, російська сторона не демонструє навіть мінімальної готовності до компромісів. Усі переговорні контакти супроводжуються повторенням одних і тих самих вимог, які Москва висуває ще з перших місяців повномасштабної війни.

    Інше джерело підтвердило журналістам, що російська делегація фактично не пропонує жодних нових підходів.

    «Вони навіть не натякають на будь-які поступки. Вони постійно повторюють ті самі цілі. Їхні переговорні позиції, по суті, означають, що переговорів вести немає на чому», — зазначив співрозмовник Financial Times.

    Водночас високопоставлені українські чиновники, які залучені до дипломатичного процесу, повідомили виданню, що під час контактів із представниками США російська сторона відкрито наполягає на тому, що саме Вашингтон повинен переконати Київ погодитися на масштабні поступки.

    Йдеться насамперед про територіальні питання, політичні гарантії та інші вимоги, які українська влада неодноразово називала неприйнятними.

    За словами українських співрозмовників Financial Times, саме через небажання Кремля відмовлятися від ультимативної позиції переговорний процес фактично перебуває у глухому куті. Вони також зазначають, що тристоронній формат переговорів за участю України, США та Росії навряд чи буде відновлений раніше завершення літа, оскільки наразі жодних передумов для цього немає.

    Окрему увагу видання приділяє військовій ситуації. Попри те, що темпи російського наступу останніми місяцями помітно сповільнилися, Кремль не відмовився від своїх стратегічних цілей.

    Financial Times посилається на оцінки української розвідки, відповідно до яких Володимир Путін поставив російському військовому командуванню завдання до кінця поточного року повністю окупувати територію Донецької області.

    Журналісти зазначають, що з такими оцінками ознайомилися особисто, а також отримали їх підтвердження від двох осіб, які підтримують регулярні контакти з російським керівництвом.

    Попри значні втрати особового складу, техніки та суттєве уповільнення просування на фронті, Кремль, за інформацією джерел, продовжує розраховувати на поступове виснаження української оборони.

    Аналітики Financial Times звертають увагу, що нинішня стратегія Москви полягає не у швидкому досягненні військової перемоги, а у затягуванні війни, розраховуючи на втому західних союзників України, внутрішньополітичні зміни у країнах-партнерах та можливе скорочення міжнародної підтримки Києва.

    Саме тому Кремль, на думку співрозмовників видання, не вбачає необхідності поспішати із переговорами, оскільки вважає, що час здатний змінити співвідношення сил на його користь.

    Останні заяви російських високопосадовців також підтверджують таку позицію. Напередодні речник Кремля Дмитро Пєсков фактично визнав, що війна проти України вже давно вийшла за межі так званої «спеціальної військової операції», пояснивши це, зокрема, підтримкою України з боку західних держав. При цьому Москва продовжує заявляти про намір досягти всіх своїх цілей, незважаючи на санкційний тиск та значні військові втрати.

    Україна ж наполягає, що жоден мирний процес не може базуватися на ультиматумах або поступках агресору. Президент Володимир Зеленський неодноразово заявляв, що справедливий і тривалий мир можливий лише після припинення російської агресії, повного виведення військ РФ з окупованих територій та відновлення територіальної цілісності України. Київ також закликає партнерів не послаблювати військову й економічну підтримку, наголошуючи, що саме вона є ключовим фактором стримування російської агресії та примусу Кремля до реальних переговорів у майбутньому.

  • У НАТО попередили: успіхів України недостатньо для миру

    У НАТО попередили: успіхів України недостатньо для миру

    Попри вагомі успіхи України на полі бою та суттєве посилення міжнародної підтримки, говорити про готовність Росії до реальних мирних переговорів поки що передчасно. Кремль не демонструє ознак того, що готовий відмовитися від своїх цілей у війні, а тому союзники мають продовжувати зміцнювати обороноздатність України, щоб у майбутньому вона могла вести будь-які переговори з максимально сильних позицій. Про це генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявив в інтерв’ю Financial Times.

    За словами очільника Північноатлантичного альянсу, підтримка України залишається одним із ключових пріоритетів НАТО і не втратить своєї актуальності найближчим часом. Він наголосив, що країни-члени Альянсу усвідомлюють стратегічне значення українського спротиву не лише для самої України, а й для всієї євроатлантичної безпеки, адже результат цієї війни визначатиме майбутню архітектуру безпеки на континенті.

    Рютте підкреслив, що українські військові продовжують демонструвати високий рівень професіоналізму та ефективності на полі бою. За його словами, Збройні сили України досягли низки важливих результатів у стримуванні російської армії, що визнають не лише союзники Києва, а й міжнародні партнери, які уважно стежать за перебігом війни.

    Водночас генеральний секретар Альянсу застеріг від надмірного оптимізму щодо можливості швидкого дипломатичного врегулювання. Він наголосив, що навіть значні успіхи української армії не означають автоматичної готовності Кремля до компромісів або до початку змістовного мирного процесу.

    «Те, що Україна демонструє успіхи, ще не означає, що Росія охоче братиме участь у мирному процесі», — зазначив Рютте.

    На його думку, нинішня позиція Москви свідчить про те, що російське керівництво поки не відмовилося від спроб досягти власних військово-політичних цілей. Саме тому союзникам України необхідно виходити з реальної ситуації, а не з очікувань швидкого завершення війни.

    Генеральний секретар НАТО висловив переконання, що одного дня Росія все ж буде змушена сісти за стіл переговорів. Однак, за його словами, надзвичайно важливо, щоб до цього моменту Україна мала максимально сильні військові, економічні та політичні позиції. Лише за такої умови можна буде говорити про справедливий і стійкий мир, який відповідатиме українським інтересам та забезпечить довгострокову безпеку Європи.

    Рютте наголосив, що саме тому країни Заходу мають і надалі інвестувати в українську оборону, прискорювати постачання сучасного озброєння, розширювати виробництво боєприпасів та підтримувати розвиток українського оборонно-промислового комплексу. На його думку, лише постійне зміцнення військового потенціалу України здатне змінити стратегічні розрахунки Кремля.

    Очільник НАТО також звернув увагу на те, що успіхи української армії визнають навіть ті політики, які раніше займали більш обережну позицію щодо війни. Зокрема, він повідомив, що під час нещодавньої зустрічі в Білому домі президент США Дональд Трамп також позитивно оцінив досягнення українських військових у боротьбі проти російських окупаційних сил.

    Попри це, Рютте наголосив, що військові успіхи не слід автоматично сприймати як передумову швидкого миру. За його словами, російське керівництво традиційно ухвалює рішення, виходячи з власних стратегічних розрахунків, тому навіть серйозні втрати або невдачі на фронті не гарантують зміни політичного курсу Кремля.

    Генсек Альянсу зазначив, що нинішнє завдання міжнародної коаліції полягає не лише у підтримці України сьогодні, а й у формуванні довгострокової системи стримування Росії. Саме тому країни НАТО продовжують збільшувати оборонні витрати, інвестувати у виробництво озброєнь та координувати нові пакети допомоги Києву.

    Він також підкреслив, що єдність союзників залишається одним із ключових факторів, який не дозволив Росії досягти своїх стратегічних цілей від початку повномасштабного вторгнення. На його переконання, саме консолідована підтримка України стала важливим елементом стримування російської агресії та продовжує відігравати визначальну роль у перебігу війни.

    Окремо Рютте звернув увагу на необхідність продовження політичної підтримки України на міжнародній арені. За його словами, країни Альянсу мають не лише забезпечувати постачання зброї, а й працювати над довгостроковими гарантіями безпеки, які дозволять Україні ефективно захищатися навіть після завершення активної фази війни.

    Його заява прозвучала на тлі активних консультацій між союзниками щодо майбутньої військової допомоги Україні та подальшої координації дій НАТО. Альянс продовжує наголошувати, що підтримуватиме Київ стільки, скільки буде потрібно, а майбутнє України нерозривно пов’язане із безпекою всього євроатлантичного простору.

    Водночас міжнародні партнери дедалі частіше наголошують, що будь-який мирний процес має ґрунтуватися на міжнародному праві, повазі до суверенітету та територіальної цілісності України. У НАТО переконані, що лише сильна Україна зможе вести переговори без ризику нав’язування їй невигідних умов, а тому продовження військової та фінансової підтримки залишається одним із головних пріоритетів Альянсу.

  • Росія поскаржилася до IMO через атаки на “тіньовий флот” — FT

    Росія поскаржилася до IMO через атаки на “тіньовий флот” — FT

    Російська Федерація звернулася до Міжнародної морської організації (IMO) зі скаргою на атаки по танкерах так званого “тіньового флоту”, який використовується для транспортування нафти та скрапленого газу в обхід міжнародних санкцій. У відповідь Україна заявила, що ці судна не можуть розглядатися виключно як звичайні комерційні об’єкти, оскільки вони відіграють важливу роль у фінансуванні російських воєнних дій. Про це повідомляє Financial Times.

    Як пише видання, на початку червня Москва подала до IMO офіційне звернення, у якому звинуватила Україну у нібито “терористичних атаках” на морське судноплавство. У документі йшлося про інцидент у березні, коли в Середземному морі було атаковано російський танкер Arctic Metagaz, що використовувався для перевезення зрідженого природного газу. Російська сторона заявила, що такі дії становлять загрозу міжнародній морській безпеці та порушують норми морського права, намагаючись представити ці інциденти як напад на цивільну інфраструктуру.

    Україна 26 червня направила до IMO власний офіційний лист у відповідь. У ньому віце-прем’єр-міністр Олексій Кулеба наголосив, що підхід Росії до трактування “тіньового флоту” як виключно комерційного є спрощеним і не відображає реальної ситуації. За його словами, йдеться про мережу суден, яка забезпечує критично важливі доходи російського бюджету, а отже прямо чи опосередковано сприяє продовженню війни проти України. У Києві підкреслюють, що такі танкери виконують не лише економічну, а й стратегічну функцію, дозволяючи Росії обходити санкції та зберігати експортні потоки енергоресурсів.

    Українська сторона фактично ставить під сумнів саму правову категоризацію цих суден як суто цивільних, аргументуючи це тим, що їхня діяльність інтегрована у військово-економічну систему держави-агресора. Таким чином, за логікою Києва, мова йде не просто про комерційне судноплавство, а про інфраструктуру, яка опосередковано підтримує воєнні можливості Російської Федерації.

    За даними, які наводяться в матеріалі, Україна у 2025 році здійснила атаки приблизно на десять суден, що належать або пов’язані з російським “тіньовим флотом”. Ці танкери здебільшого перебувають під санкціями та використовуються для транспортування російської нафти і газу через складні схеми реєстрації, зміни прапорів та залучення третіх юрисдикцій. Усі ці механізми, за оцінками експертів, створюють багаторівневу систему обходу санкцій, яка ускладнює контроль за реальними потоками енергоресурсів.

    Водночас українські джерела, на які посилається Financial Times, стверджують, що Росія сама значно активізувала удари по цивільному судноплавству в Чорному морі. З лютого 2022 року, за їхніми даними, було атаковано понад 200 торговельних суден, що належали різним країнам і працювали в міжнародній логістиці. Окремо у листі Кулеби до IMO зазначається, що серед постраждалих були, зокрема, турецьке вантажне судно MV Victress та німецьке судно Helga. Україна кваліфікує ці дії як грубе порушення міжнародного гуманітарного права та базових правил безпеки морського судноплавства.

    Паралельно у регіоні Чорного моря та Середземномор’я спостерігаються помітні зміни в логістиці російського “тіньового флоту”. За даними компанії морської розвідки Windward, після серії атак у березні російські танкери зі скрапленим газом перестали заходити до Середземного моря і почали використовувати значно довші маршрути. Зокрема, частина суден тепер обходить африканський континент через мис Доброї Надії, що суттєво збільшує тривалість рейсів і витрати на транспортування.

    На цьому тлі європейські країни також посилюють тиск на судна, які входять до так званого “тіньового флоту”. У червні Велика Британія затримала один із таких танкерів у Ла-Манші, а Франція повідомила про затримання подібного судна в Середземному морі. Дії цих країн спрямовані на посилення контролю над суднами, які використовують реєстрацію у третіх державах, таких як Панама, Барбадос або Камерун, що дозволяє обходити санкційні обмеження.

    За оцінками міжнародних експертів, глобальний “тіньовий флот”, який обслуговує інтереси Росії, Ірану та Венесуели, наразі налічує понад 1500 танкерів. Така масштабна мережа робить його одним із ключових інструментів обходу міжнародних санкційних режимів у сфері енергетичної торгівлі та суттєво ускладнює контроль за морськими перевезеннями.

    На цьому тлі також посилюється військово-технічна складова морського протистояння. Західні країни розглядають можливість розширення морських операцій і фінансування засобів контролю за підсанкційними суднами, а Україна паралельно розвиває власні безекіпажні морські системи. У військових структурах зазначають, що такі технології потенційно можуть бути використані для операцій проти суден “тіньового флоту” в Чорному морі, що свідчить про подальше загострення боротьби за контроль над морськими логістичними маршрутами та енергетичними потоками.

    У підсумку ситуація навколо “тіньового флоту” перетворюється на окремий напрям міжнародного протистояння, де поєднуються юридичні суперечки, санкційна політика, військові ризики та глобальна енергетична безпека, а питання статусу таких суден стає предметом дипломатичних суперечок на рівні міжнародних організацій.

  • $10 млрд для Росії: ЄС вимагають зупинити схему постачання санкційного алюмінію

    $10 млрд для Росії: ЄС вимагають зупинити схему постачання санкційного алюмінію

    Європейські виробники алюмінію закликали Брюссель терміново усунути лазівку, яка дозволяє російському алюмінію, попри санкції, потрапляти на ринок Європейського Союзу через треті країни. Представники галузі попереджають, що нинішня система контролю фактично дозволяє Кремлю й надалі заробляти мільярди доларів на експорті металу, який після мінімальної переробки змінює країну походження лише на папері.

    Про це повідомляє Financial Times із посиланням на представників алюмінієвої промисловості та дипломатичні джерела ЄС.

    За інформацією видання, проблему вже обговорюють у Європейській комісії. Занепокоєння також висловили окремі країни-члени Євросоюзу, серед яких Литва. Європейські дипломати підтверджують, що питання може стати одним із пріоритетів під час підготовки наступних санкційних рішень.

    Як пояснюють представники галузі, після запровадження санкцій проти російського первинного алюмінію метал почали активно переправляти до третіх країн, де його переплавляють або використовують для виготовлення напівфабрикатів. Після цього продукція вже експортується до Європейського Союзу як така, що походить не з Росії, а з країни, де відбулася мінімальна обробка.

    Фактично російський алюміній продовжує потрапляти на європейський ринок, хоча формально санкційні вимоги не порушуються. Саме цю схему європейські виробники називають головною прогалиною чинних обмежень.

    Для її усунення бізнес пропонує запровадити новий механізм контролю. Зокрема, імпортери повинні будуть декларувати не країну, де виготовили готовий виріб, а державу, де алюміній був первинно виплавлений або відлитий. Подібна система вже використовується у США, Канаді та Мексиці, де контролюють походження металу саме за місцем його виробництва, а не подальшої переробки.

    Генеральний директор European Aluminium Пол Восс наголосив, що через існуючу лазівку Росія продовжує отримувати величезні доходи від продажу алюмінію. За його словами, лише торік експорт цього металу приніс Москві майже 10 млрд доларів. Щоб зберігати конкурентоспроможність на міжнародному ринку, російські компанії продають алюміній приблизно на 11% дешевше за середню ціну імпортованого металу в країни Європейського Союзу.

    Європейська алюмінієва галузь вважає, що така ситуація не лише нівелює ефект санкцій, а й створює нерівні умови конкуренції для місцевих виробників. Дешевший російський метал, який фактично обходить обмеження, тисне на європейський ринок і дозволяє російським компаніям зберігати значну частку експорту.

    Нагадаємо, що Європейський Союз запровадив обмеження на імпорт первинного російського алюмінію в межах 16-го пакета санкцій. Рішення мало скоротити доходи Кремля від продажу стратегічної сировини, яка використовується у виробництві автомобілів, авіації, будівництві, машинобудуванні та інших галузях промисловості.

    Втім, як свідчать дані Financial Times, повністю перекрити потоки російського металу не вдалося саме через використання третіми країнами схем із переплавленням або мінімальною переробкою продукції.

    Подібну проблему Європейський Союз уже вирішував у нафтовому секторі. Після того як російська нафта почала масово перероблятися на нафтопереробних заводах Індії та Туреччини, а потім потрапляти до ЄС уже як нафтопродукти іншого походження, Брюссель включив до 18-го пакета санкцій спеціальні норми, які заборонили імпорт продукції, виготовленої з російської нафти в третіх країнах.

    Саме цей механізм тепер пропонують використати і щодо алюмінію. На думку представників галузі, він дозволить ефективніше відстежувати реальне походження металу та позбавить Росію можливості використовувати треті держави для обходу європейських санкцій.

    Якщо Європейська комісія підтримає відповідні пропозиції, імпортерам доведеться надавати значно більше інформації про походження алюмінію. Це може істотно скоротити обсяги прихованого експорту російського металу до країн ЄС і, відповідно, зменшити валютні надходження до бюджету РФ, який фінансує війну проти України.

    Брюссель може зробити ще один крок до посилення санкційного режиму. Після боротьби зі схемами обходу нафтових обмежень Європа тепер прагне перекрити ще один канал, який, за оцінками виробників, щороку приносить Кремлю мільярди доларів доходів попри чинні міжнародні санкції.

  • Балтія вимагає від ЄС повністю заборонити російську нафту

    Балтія вимагає від ЄС повністю заборонити російську нафту

    Країни Балтії закликали Європейський Союз прискорити ухвалення рішень щодо повної заборони імпорту російської нафти, заявивши, що попередні побоювання ЄС стосовно можливого енергетичного дефіциту, які посилилися на тлі війни в Ірані та нестабільності на глобальних енергетичних ринках, не підтвердилися на практиці. На їхню думку, нинішня ситуація на нафтових ринках свідчить про те, що Європа має достатньо альтернативних джерел постачання, аби остаточно відмовитися від російських енергоносіїв, не ризикуючи критичною енергетичною кризою.

    Про це повідомляє Financial Times.

    За даними видання, питання заборони російської нафти знову було порушене під час зустрічі міністрів енергетики країн ЄС, де Естонія, Латвія та Литва виступили з узгодженою позицією щодо необхідності якнайшвидшого просування законодавчих ініціатив Європейської комісії. Балтійські держави наголосили, що ще наприкінці минулого року країни-члени ЄС досягли політичної домовленості щодо поступового припинення імпорту російської нафти, однак подальші консультації фактично загальмувалися через нові побоювання щодо стабільності світових енергетичних ринків.

    Зокрема, одним із факторів уповільнення процесу стала ескалація конфлікту на Близькому Сході та тимчасове порушення судноплавства через Ормузьку протоку, що викликало побоювання щодо різкого зростання цін на нафту та можливого дефіциту постачання. Проте, як зазначають джерела FT, після часткової стабілізації ситуації в регіоні та відновлення нормального функціонування ключових маршрутів транспортування нафти ці ризики значною мірою зменшилися, а ринок демонструє ознаки стабілізації.

    На цьому тлі балтійські країни наполягають, що Європейський Союз має повернутися до більш рішучої санкційної політики щодо російського енергетичного сектору, оскільки доходи від експорту нафти залишаються одним із головних джерел фінансування війни Росії проти України. Вони вважають, що затягування процесу ухвалення заборони фактично дозволяє Москві зберігати значні фінансові надходження, попри вже запроваджені обмеження з боку Заходу.

    Під час обговорення єврокомісар з питань енергетики Дан Йоргенсен, за даними журналістів, утримався від публічних коментарів у ході закритої частини зустрічі. Водночас у Європейській комісії підтвердили, що робота над відповідними пропозиціями триває і що питання поступової відмови від російських енергоносіїв залишається у порядку денному ЄС. Однак конкретні терміни внесення законодавчих ініціатив наразі не озвучуються, що зберігає невизначеність щодо темпів реалізації цього процесу.

    Додаткового політичного імпульсу дискусіям надала позиція Польщі, яка традиційно підтримує більш жорсткий підхід до енергетичної ізоляції Росії. Заступник міністра енергетики Польщі Войцех Врохна заявив, що Варшава вважає за доцільне повністю припинити імпорт російської нафти до кінця року, визнаючи при цьому, що такий крок може мати певні економічні наслідки, включно з коливаннями цін та потенційними труднощами з постачанням. Водночас він підкреслив, що ці витрати є виправданими, якщо вони дозволять Європі остаточно позбутися енергетичної залежності від Росії.

    У ширшому контексті дискусії в ЄС відбуваються на тлі поступового відновлення стабільності на світових енергетичних ринках, що, на думку прихильників санкційного посилення, знижує ризики різких цінових шоків. Балтійські країни переконані, що нинішнє «вікно можливостей» необхідно використати для пришвидшення повної відмови від російських енергоресурсів, перш ніж геополітична ситуація знову ускладниться.

    Таким чином, питання повної заборони імпорту російської нафти залишається одним із ключових елементів внутрішніх дискусій ЄС щодо подальшої енергетичної політики та санкційного тиску на Росію, а позиція східноєвропейських країн дедалі активніше формує порядок денний Брюсселя.