Як повідомляють наші джерела в НБУ, регулятор наклав обмеження на банк “Український капітал” Сергія Белашова до 2027 року.
Так, за інформацією джерела, 30 вересня НБУ ухвалив рішення про накладення обмеження на окремі види діяльності АТ “Банк “Український капітал“ до 30 вересня 2027 року.
За інформацією джерела, таким чином глава Нацбанку Андрій Пишний та його заступник Дмитро Олійник намагаються дистанціонуватись від “проблемних партнерів” на фоні витоку інформації про оборудки “Українського капіталу” в ЗМІ.
Нагадаємо, раніше ми писали, що банк “Український капітал” задіяний в схемах по виведенню коштів з України через “фейкових імпортерів” та “компаній одноденків”.
За роки існування через банк “Український капітал” було виведено та відмито сотні мільйонів доларів капіталів як приватних осіб та фірм, так і коштів топових чиновників, ймовірно отриманих корупційним шляхом.
Схема виведення валюти за кордон через банк “Український капітал” загалом класична та полягає в наступному: проводяться імпортні операції, де товари або не надходять в Україну, або їх обсяги та вартість суттєво відрізняються від реальних. Гривня конвертується у валюту і переводиться на рахунки нерезидентів. Саме через “Український Капітал” активно купують валюту численні київські “схематозники”, а сам банк стабільно заробляє на таких операціях свій відсоток.
Згідно офіційних даних, власниками “Українського капіталу” є Сергій Белашов з часткою у 48,9196%, Ліліана Белашова, частка якої складає 19,9999% банку, Євгенія Федорович з часткою 21,3864% та Дарія Злидар з часткою 1,5%.
Українські правоохоронці заявили про викриття масштабного так званого конвертаційного центру, через який із 2023 року могли пройти фінансові операції на 23,5 млрд грн. У межах спецоперації провели 50 обшуків у Києві, Харкові та Одесі, вилучили мільйони гривень необлікованої готівки, а частині фігурантів уже повідомили про підозру.
Про результати операції 20 вересня повідомив директор Бюро економічної безпеки України Олександр Цивінський.
За його словами, орієнтовний щомісячний оборот мережі становив майже 500 млн грн, а загальний обсяг операцій із 2023 року сягнув 23,5 млрд грн. Правоохоронці попередньо оцінюють можливу суму ухилення від сплати податків приблизно у 3 млрд грн.
Цивінський наголосив, що йдеться про масштабну мережу, яка працювала протягом кількох років. У межах розслідування правоохоронці одночасно відпрацювали десятки адрес у трьох найбільших містах країни.
Операцію БЕБ проводило у взаємодії з Державною прикордонною службою та Кіберполіцією. У повідомленні Бюро також зазначалося, що розслідування стосується злочинної організації та фінансових операцій, у тому числі із застосуванням віртуальних активів.
Точну кількість підозрюваних, їхні імена та повний перелік інкримінованих статей у першому публічному повідомленні не розкрили.
Тому на цьому етапі важливо говорити саме про версію слідства. Вина конкретних осіб може бути встановлена лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Що означають 23,5 млрд грн
Заявлена правоохоронцями сума — це не розмір вилучених грошей і не встановлені збитки держави.
23,5 млрд грн — це загальний обсяг фінансових операцій, які, за попередньою оцінкою БЕБ, пройшли через схему із 2023 року.
ФОТО: ОГП та БЕБ викрили злочинну організацію, яка виводила кошти через криптовалюту /Прокуратура УкраїниФОТО: ОГП та БЕБ викрили злочинну організацію, яка виводила кошти через криптовалюту /Прокуратура України
Окремо Бюро оцінює можливі несплачені податки приблизно у 3 млрд грн. Остаточний розмір збитків має бути встановлений у процесі розслідування, експертиз і аналізу руху коштів.
Якщо розділити заявлений загальний оборот на середній щомісячний показник у 500 млн грн, масштаб схеми справді відповідає тривалій системній роботі, а не кільком окремим транзакціям.
Під час обшуків правоохоронці вилучили мільйони гривень необлікованої готівки. Детальну структуру вилученого майна БЕБ на момент першої публікації не оприлюднювало.
Як зазвичай працюють «конвертаційні центри»
Під поняттям «конвертаційний центр» правоохоронці зазвичай мають на увазі не одну компанію або фізичний обмінник, а мережу підприємств і рахунків, які використовуються для переведення безготівкових грошей у готівку, створення фіктивного документообігу або приховування реального походження коштів.
У попередніх справах БЕБ такі мережі складалися з десятків або навіть сотень підконтрольних компаній, через які оформлювали операції, що, за версією слідства, не мали реального економічного змісту.
Наприклад, у серпні 2026 року БЕБ повідомило про викриття іншого конвертаційного центру на Київщині. Там правоохоронці заявляли про понад 60 підприємств з ознаками фіктивності, які використовували для тіньових розрахунків в аграрному секторі. Частину грошей, за даними слідства, переводили у готівку та віртуальні активи.
Ще масштабнішу справу БЕБ розкрило навесні 2026 року. Тоді йшлося про конвертаційний центр із оборотом близько 18 млрд грн, який, за інформацією Бюро, обслуговував сотні компаній по всій Україні. Для проведення операцій використовували близько 500 підконтрольних компаній, а частину коштів переводили через фінансові канали у країнах ЄС та Об’єднаних Арабських Еміратах.
На цьому тлі нова справа з оборотом 23,5 млрд грн виглядає однією з найбільших публічно оголошених операцій БЕБ проти подібної інфраструктури за останній час.
Криптовалюта дедалі частіше з’являється у таких справах
Окремий напрямок, який досліджують українські правоохоронці, — використання криптовалюти та віртуальних активів для переміщення коштів.
У попередніх розслідуваннях БЕБ фігуранти, за даними слідства, переводили гроші у криптовалюту, щоб ускладнити відстеження походження коштів та уникнути традиційного фінансового моніторингу.
У серпневій справі щодо аграрного «конверта» БЕБ прямо повідомляло, що частину коштів переводили у віртуальні активи.
Подібний механізм використовувався і в інших великих кримінальних провадженнях. У справі про конвертаційний центр із оборотом 18 млрд грн правоохоронці заявляли, що гроші могли обготівковувати або переводити у криптовалюту через мережу обмінників в Україні та за кордоном.
Водночас використання криптовалюти саме по собі не є незаконним. Кримінальне значення має походження коштів, мета транзакцій та конкретні дії учасників схеми.
БЕБ посилює боротьбу з тіньовими фінансами
Нинішня операція відбувається на тлі ширшої кампанії БЕБ із детінізації економіки.
У 2026 році Бюро неодноразово звітувало про ліквідацію великих нелегальних фінансових структур, схем із фіктивними підприємствами, незаконних обмінників та мереж, через які бізнес міг уникати сплати податків.
Один із найбільш показових прикладів — конвертаційний центр на Київщині, ліквідований ще у травні 2025 року. Тоді БЕБ заявило, що понад десять компаній використовували для оформлення фіктивних договорів і штучного формування податкового кредиту. Під час обшуків правоохоронці вилучили 15,5 млн грн, $200 тис. та майже €22 тис. готівкою.
Паралельно Бюро намагається показувати ефект детінізації окремих ринків. Наприклад, на ринку електроніки після посилення контролю офіційно задекларований обсяг продажів, за даними БЕБ і ДПС, зріс із 15,3 млрд грн у вересні 2025 року до 23,5 млрд грн у грудні.
Схожі справи вже вимірюються мільярдами
Раніше Nenka.info писала про інше масштабне розслідування, де правоохоронці заявили про виведення майже 580 млн грн із оборонних контрактів через конвертаційний центр. У тій справі йшлося про приватне підприємство, яке протягом 2023–2025 років отримало приблизно 2,5 млрд грн за ремонт і обслуговування військової техніки.
Також Nenka.info повідомляла про розслідування БЕБ щодо багатомільярдної схеми експорту аграрної продукції, де слідство оцінювало можливі втрати бюджету більш ніж у 1 млрд грн.
Нова справа виділяється передусім масштабом заявленого обороту. Якщо оцінка БЕБ у 23,5 млрд грн буде підтверджена матеріалами слідства, йтиметься про фінансову інфраструктуру, яка протягом кількох років могла обслуговувати значні обсяги тіньових операцій.
Наразі слідчі мають встановити повне коло учасників і клієнтів схеми, проаналізувати вилучені документи, електронні носії та фінансові транзакції, а також визначити остаточний розмір можливих податкових втрат.
Тож цифра у 3 млрд грн несплачених податків поки залишається попередньою оцінкою правоохоронців, а заявлені 23,5 млрд грн — обсягом операцій, а не доведеними збитками державі.
Сергій Дядечко – український банкір-втікач, фігурант кількох десятків гучних кримінальних справ в Україні, який останніми роками разом із родиною оселився в Монако. При цьому Дядечко, який до сьогодні продовжує вести сумнівний бізнес на території України.
Як біглий український банкір із вкраденими мільйонами став вхож в сім’ю князя Монако Альберта II
Сергій Дядечко не просто втік з України з “награбованим”, але й зміг легалізуватись в Європі, де має репутацію “спортивного мецената та олігарха”.
Для легалізації вкрадених в Україні капіталів Сергій Дядечко вибрав просту, але ефективну стратегію, яка його не підводила ще з часів перебування в Україні: викупив єдиний у Князівстві баскетбольний клуб «Монако», що дало йому можливість увійти до кола спілкування принца Монако Альберта II.
За даними наших джерел, зближення афериста українського походження Сергія Дядечко та принца Монако відбулося завдяки пристрасті Альберта II до спорту – він з дитинства захоплювався футболом, плаванням і дзюдо, був 5-разовим учасником зимових Олімпійських ігор, брав участь у ралі «Дакар» і є членом МОК.
Сергій Дядечко в Україні володів баскетбольним клубом «Донецьк», мав потрібні зв’язки та добре розбирався в цьому виді спорту, що допомогло БК «Монако» здобути низку гучних перемог на турнірах у Франції.
ФОТО: Зліва направо: принц Монако Альберт II, звинувачений у шахрайстві втікач-український банкір Сергій Дядечко
Водночас БК «Монако» для Сергія Дядечка – лише «пропуск» у вищі кола Князівства, а основні доходи він продовжує отримувати з України.
Нагадаємо, у 2022 році Сергій Дядечко продав клуб іншому бізнесмену з сумнівною репутацією – Олексію Федоричеву, але зберіг вплив на актив.
Сергій Дядечко – шлях від донецьких териконів до розкрадання Родовід
Сергій Володимирович Дядечко народився 18 листопада 1974 року в Донецьку. Мати Сергія Дядечка — Тамара Іванівна Дядечко — досить відома особистість: з початку 90-х активно займалася бізнесом, але з її легальних фірм того часу відомі лише фармацевтична «Ніко» та ТОВ «Корпорація Дон», що займалося металобрухтом (ЄДРПОУ 30898186), якою вона володіла спільно з Ольгою Кирик та Лідією Чепурко. Остання — також володіє багатьма фірмами, зокрема ТОВ «Інвестбудсервіс» (ЄДРПОУ 32244833), яке безпосередньо брало участь у махінаціях Сергія Дядечка.
У 1996 році Сергій Дядечко закінчив Донецький політехнічний університет і влаштувався на роботу до податкової інспекції Донецька. У 1999 році він здобув ще одну вищу освіту (спеціальність «облік та аудит»), після чого був призначений головним інспектором Управління податкових розслідувань обласної ДПА. Але вже через рік пішов з посади, зайнявшись сімейним бізнесом. За його власними словами, у 2000–2003 рр. він займався металом, вугіллям та продажем шахтного обладнання.
У цей період навколо Сергія Дядечка сформувалася група компаньйонів, яка у 2004 році придбала невеликий донецький банк «Перкомбанк». До групи бізнесменів, які придбали «Перкомбанк», окрім Сергія Дядечко, входили Денис Горбуненко, який став головою правління банку, Дмитро Єгоренко, відомий спортсмен Сергій Бубка та його брат Василь. До речі, саме Сергій Бубка наполіг на перейменуванні «Перкомбанку» на «Родовід».
Варто зазначити, що у 2005–2006 рр. в Україні розпочався справжній банківський бум — банки різко збільшували свої капітали всіма можливими способами. «Родовід» не став винятком. Вже станом на 1 жовтня 2008 року активи «Родовід банку» становили понад два мільярди доларів — це був один із найбільших банків України. Здавалося, що навіть на тлі кризи, яка розпочалася, «Родовід» є непохитним, і його клієнти можуть бути спокійними. Але несподівано керівництво «Родовіда» (Горбуненко, Дядечко) почало фактично знищувати свій банк: відділення закривали, співробітників звільняли, перестали виплачувати дивіденди та видавати вклади. Українці, охоплені панікою, тоді ще не розуміли, що перед ними розгортається перша частина типової банківської афери: крадіжка грошей клієнтів під приводом кризи.
Як Сергій Дядечко обслуговував інтереси Юрія Єнакієвського
Крах банку «Родовід» відомий тим, що за його топ-менеджерами маячила постать Юрія Іванющенка, який зберіг вплив на банк і після його націоналізації. Афера «Родовіда» була організована, якщо не під безпосереднім керівництвом Іванющенка, то точно за його участі — і саме вона міцно пов’язує Юру Єнакіївського з Сергієм Дядечком.
ФОТО: Архітектор афери в Родовід банку – Юрій Іванющенко (Юра Єнакієвський)
Сам Дядечко, зі зрозумілих причин, тепер усіляко це заперечує. Варто зазначити, що разом з Іванющенком у розкраданні «Родовіда» брали участь люди з оточення Юлії Тимошенко – і саме це дозволило банку викачати з держави багатомільярдне фінансування.
Коли саме відбулося тісне знайомство Сергія Дядечка та Юрія Іванющенка, точно невідомо. За однією інформацією, ще тоді, коли Дядечко працював у податковій службі. За іншою — коли він займався вугіллям і шахтним обладнанням, і бізнес Дядечка та Іванющенка перетнувся. Іванющенко відомий тим, що помічав «спритних хлопців», роблячи їх своїми молодшими бізнес-партнерами та помічниками.
Так, наприклад, ним був «піднятий» і призначений особистим бухгалтером та «наглядачем» одесит Іван Аврамов. Точно так само одним із менеджерів Іванющенка називали й Сергія Дядечко: мовляв, будучи формальним власником підприємств і банків, він здійснював через них схеми, за якими значна частина прибутку через підставні фірми та осіб йшла до Іванющенка. Тобто крах «Родовіда», його подальше використання у фінансових аферах, а також діяльність банку «Союз» — усе це працювало, зокрема, на Юру Єнікієвського.
Також існує думка, що Сергія Дядечка та Юрія Іванющенка звела разом згадана вище Лідія Чепурко. Окрім «Корпорації Дон», вона пов’язана з родиною Дядечка через фірми «Іонія» (ЄДРПОУ 41735963) та садівниче товариство «Тропинка» (35040335). А її фірми «Інвестбудсервіс» та «Спецпромсервіс» (ЄДРПОУ 30277707) були частиною схем банку «Родовід». Крім того, через фірму «Фармадон» і ПАТ «Українські промислові інвестиції» Чепурко була пов’язана з Геннадієм Піскуном — одним із учасників афер і ключовим свідком у справі «Родовіда», який викинувся з вікна одразу після допиту в СБУ у жовтні 2011 року.
Особиста “пральня” Сергія Дядечко – банк Союз
Варто зазначити, що реальні махінації в «Родовіді» розпочалися з 2007 року, після того як Сергій Дядечко заснував ще один банк під назвою «Союз», ставши його одноосібним власником і керівником. Пізніше ЗМІ неодноразово писали, що «Союз» використовувався у схемах виведення грошей з «Родовіда». Навіть статутний капітал і головний офіс «Союзу» (Київ, Суворова, 4) було отримано в результаті шахрайської схеми. Також, за свідченнями працівників «Союзу», перші меблі та офісне обладнання до них привезли з «Родовіда»: на столах і комп’ютерах були клейма та інвентарні номери «Родовідбанку».
Отже, афера розпочалася з кредитування проблемних фірм, пов’язаних із топ-менеджерами «Родовіда». На чолі цієї схеми часто ставлять фірму «Ламітек-Укрізоліт» (ЄДРПОУ 33710647), основним власником якої був «Інвестстройсервіс» Лідії Чепурко.
У 2007-му «тітка Ліда» призначила Сергія Володимировича головою наглядової ради «Ламітек-Укрізоліт». У свою чергу, Дядечко влаштував на посаду заступника начальника відділу стратегічного інвестування «Родовід-банку» Євгенія Кубіса — який раніше обіймав посаду директора «Інвестбудсервісу».
Друга частина афери розпочалася вже в перші дні 2009 року, коли «Родовід» домігся від Нацбанку першого рефінансування. До літа НБУ влив у «Родовід» вже понад 2,5 мільярда гривень, і це був лише початок. Загальна сума коштів, влитих державою в цей банк протягом кількох років, оцінюється в 22,6 мільярда гривень.
Протягом 2009 року уряд Юлії Тимошенко «годував Родовід» з ложечки. Причини, через які Юлія Володимирівна раптом проявила щедрість щодо «донецького» банку, досі залишаються невідомими. Але основна робоча версія носить ім’я «Олександр Шепелєв». У 2006 та 2007 роках Олександр Шепелєв обирався народним депутатом за списками БЮТ і був членом комітету з фінансів та банківської діяльності. Наприкінці 2008 року власники «Родовіда» звернулися до Шепелєва як до посередника, щоб через нього попросити у прем’єр-міністра Тимошенко державну підтримку банку, і вони її отримали.
Щоправда, у березні 2009 року Нацбанк ввів у «Родовід» тимчасову адміністрацію, а в липні націоналізував банк, вклавши в нього 2,8 мільярда гривень і отримавши натомість 99,9% акцій. Викуп було замасковано під чергове рефінансування, однак фактично ці гроші пішли на погашення боргів клієнтам банку, що утворилися в результаті розкрадання вкладів керівництвом Дядечко-Горбуненко. У ті дні в «Родовіді» кипіла бурхлива діяльність: Дядечко та Горбуненко, які залишали банк, жваво видавали нові кредити, зокрема й собі, а також переоформлювали деякі договори.
Цікаво, що в березні того ж року Сергій Дядечко став директором фірми «Adan Trade Limited», зареєстрованої в Лондоні за адресою 122–126 Tooley Street. За цією ж адресою були зареєстровані фірми «Goodlight Capital», «Gazoil Corporation Limited», «Impool Limited», «Keenor Ltd», «Pallace Limited» та «Rollexa Limited» — що належать людині Іванющенко – Івану Аврамову, Даяні та Ірині Іванющенко (дружині та дочці). З цього ж моменту українські фірми Іванющенка та Аврамова почали відкривати свої рахунки в банку «Союз», яким володів Дядечко.
А тим часом очолив нову адміністрацію «Родовіда» співробітник Мінфіну Сергій Щербина, який раніше працював разом із Горбуненком у «Кредитпромбанку» і вважався його другом та діловим партнером. Шепелєв же отримав у «Родовиді» неофіційні титули «рішали» та «смотрящого» від Юлії Тимошенко.
Як заявив пізніше начальник Слідчого управління СБУ Іван Дерев’янко, «…народного депутата А. Шепелєва підозрюють у причетності до розкрадання коштів «Родовід Банку» на суму понад 220 мільйонів. Він також є можливим співучасником організації розкрадання коштів рефінансування Нацбанку на суму 315,3 мільйона гривень у березні–травні 2009 року». Сергій Щербина, який у 2009 році почав їздити на «Порш-Кайєні», пізніше був звинувачений у заподіянні збитків на 300 мільйонів гривень та привласненні 45 мільйонів – за що згодом і відсидів за ґратами три роки.
Але що могло спричинити розрив між колишніми спільниками Шепелєвим і Дядечком? Однією з головних причин їхнього конфлікту називають махінації з кредитними заставами. Як приклад можна навести історію, фігурантом якої є відомий київський ресторатор Андрій Задорожний. У 2007 році він взяв у «Родовіді» кредит у розмірі 5,5 мільйона доларів під заставу свого ресторану «Дежа Вю». На початок 2009 року Задорожний був винен банку вже понад 100 мільйонів гривень. А потім відбулася заміна застави: замість ресторану «Дежа Вю» нею став якийсь земельний ділянку під Києвом, яким і розрахувалися за боргами, а ось співвласником «Дежа Вю» став Горбуненко. Схожих історій було чимало і до краху «Родовіда», коли ним керували Горбуненко та Дядечко, і після — коли ним керували Щербина та Шепєлєв. Наприклад, у 2009 році Задорожний точно так само віддячив Шепелєву будинком на Печерських Липках.
У 2010 році владу в Україні захопили «донецькі», і Шепєлєв покинув фракцію БЮТ, щоб вступити до Партії регіонів. Мабуть, він сподівався залишитися куратором «Родовіда» і за нової влади. Але його політична зрада виявилася марною: Юрій Іванющенко посадив у крісло керівника банку свою людину, а держава продовжила вливати в «Родовид» нові кошти. А що ж Сергій Дядечко? А він, керуючи банком «Союз» та фірмами, пов’язаними з Іванющенком, почав реалізовувати схеми з виведення грошей із вже державного банку «Родовід» у свій «Союз» — який, крім того, став великим конвертаційним центром. Уже до середини 2011 року активи «Союзу» становили 3,5 мільярда гривень.
Розслідування у справі «Родовіда» розпочалося вже наприкінці 2010 року, і саме тоді з його основними свідками почали траплятися всілякі неприємності. Спочатку начальник юридичного департаменту банку Олександр Івахненко «послизнувся у ванній» і розбив собі голову, провівши три місяці в реанімації.
Потім Геннадій Піскун, який брав участь у махінаціях із підміною застав, відразу після допиту в СБУ нібито виліз у вікно, щоб полагодити кондиціонер на 7-му поверсі – та й випав з нього, після чого його поспішно поховали наступного ранку. Ну а в березні 2012 року був обстріляний автомобіль Сергія Дядечка.
Замах вийшов дивним: у момент, коли по машині відкрили вогонь, Дядечко чомусь лежав на задньому сидінні (пізніше він стверджував, що в нього заболіла спина), а вбивця й не думав добивати жертву — тож усе це виглядало як інсценування. Проте він негайно виїхав із сім’єю до Ніцци, звідки поспішив звинуватити в організації замаху Олександра Шепелєва.
Олександр Шепелєв після невдалої участі у парламентських виборах 2012 року також втік за кордон — і був затриманий влітку 2013 року в Угорщині, екстрадований до України в травні 2014 року. Пізніше Шепелєву з України вдалося втекти до Росії, де його заарештували в березні 2015 року, однак він погодився співпрацювати з російськими органами, даючи свідчення проти українських політиків. Після цього в Україні з’явилася інформація, що Шепєлєв нібито «вступив на службу до ФСБ» і проти нього порушили кримінальну справу за зраду батьківщини.
Зрештою, Шепєлєв набрид і росіянам: у листопаді 2017 року вони звинуватили його у спробі дати хабар посадовій особі та помістили до СІЗО. А в лютому 2018 року Олександр Шепєлєв опинився під Києвом, побитий, з кишенями, набитими різними документами, зокрема посвідченням «полковника МГБ ДНР» з його фотографією, але на ім’я якогось Миколи Боруха. Це було неймовірно театрально, нагадувало якусь пародію на шпигунський детектив.
ФОТО: Олександр Шепелєв звинуватив екс-партнера по розкраданню Родовід банка Сергія Дядечко у побитті та викраденні
Сам Шепєлєв запевняв, що його викрали кримінальні елементи на замовлення Сергія Дядєчка, які вимагали від нього документи щодо «Родовиду» та компромат на Юлію Тимошенко. Також він заявив, що Сергій Дядечко грабує його сім’ю, відбираючи нерухомість.
Несподівано швидко підтвердилися скарги Шепелєва на те, що Дядечко відбирає нерухомість у його родини. Дійсно, у Києві за адресою вулиця Івана Франка, 15а, розташовувався житловий будинок, який раніше належав ТОВ «Терен», власником якого був син Олександра Шепелєва. Його справді «віджали», та переписали на британську фірму-прокладку «Devolia estate llp», керівниками якої є Юрій Пількевич та Олександр Протасов — люди Дядечка.
При цьому Олександр Протасов також був директором фірми «Інтертресурс» (ЄДРПОУ 36559629), заснованої у 2009 році, яка займалася наданням кредитів, скупкою боргових зобов’язань та акцій і виступала фірмою-прокладкою при банку «Союз», будучи зареєстрованою за тією ж адресою.
«Інтертопресурс» став відомим завдяки одній зі своїх махінацій: ще за часів Януковича фірма скупила борги «Укрзалізниці» на суму близько 115 мільйонів гривень, після чого на них нарахувалися якісь відсотки, і сума зросла до 240 мільйонів. Вимагати їх за часів авторитарного режиму не встигли: вибухнув Майдан, і «Інтертопресурс», щоб уберегтися від неприємностей, переуступила борг ТОВ «Транспортна компанія «Енерготранс», яке перейменувалося на ТЛК «Інтертрансконсалтинг», а сама зазнала ліквідації.
Однак починаючи з 2016 року Сергій Дядечко захопився новою «забавою» — через суди домагається скасування ліквідацій підприємств. Так, зокрема, він оскаржив ліквідацію свого банку «Союз», закритого НБУ у 2016 році після численних порушень. Скасував так швидко, що члени ліквідаційної комісії так і не зайшли в офіс «Союзу», забарикадований його працівниками. Писали, що цим Дядечко врятував схеми Іванющенка, які продовжили працювати.
І ось у 2017 році за відпрацьованою схемою, за позовом ще одного свого підприємства ТОВ «Вейс Індастрі» він реанімував «Інтертресурс», який одразу ж висунув «Укрзалізниці» претензію щодо старого боргу. А та в листопаді 2017 року виплатила фірмі 220 мільйонів гривень.
Тема «Ровіду», «Союзу» та інших банків, яким Сергій Дядечко допоміг збанкрутувати, донині залишається актуальною для тисяч ошуканих українських вкладників, які в лютому 2021 року звернулися до правоохоронців та міжнародних правозахисних організацій із проханням екстрадувати Сергія Дядечка з Монако та притягнути його до відповідальності.
Сергій Дядечко фігурував в аферах довколо дорогої столичної землі
Окрім афер у банківському секторі та відмивання брудних грошей, Сергій Дядечко також фігурував у аферах із дорогою київською землею. Так, компанії, що належать йому, стоять за незаконним відчуженням десятків тисяч квадратних метрів нерухомості в самому центрі Києва, яка колись належала державному оборонному заводу «Арсенал» і яку, за версією прокуратури, у нього вкрали.
Історія відчуження розпочалася у 2007 році, коли між заводом «Арсенал», корпорацією «НВО «Арсенал», ТОВ «Скайнет Ltd» та ТОВ «Нова тор» було підписано договір про спільну діяльність. «Арсенал» вніс нерухомість загальною площею 32,59 тис. кв. м за адресою вул. Московська, 8 у самому центрі Печерська на загальну суму 134,78 млн гривень, а інші учасники — гроші, щоправда, з відстрочкою внесення на весь період дії договору, тобто до кінця 2032 року. А в 2013 р. учасники простого товариства уклали додаткову угоду, за якою ДП «Завод «Арсенал» вийшло зі спільної діяльності, залишившись без грошей і активів. Варто зазначити, що компанія «Нова Тор» була зареєстрована на донецького юриста Руслана Бодунова, який працював разом із Дядечко в «Родовід Банку».
У 2017 році обставини цих схем стали предметом розслідування Генеральної прокуратури (кримінальна справа № 42017000000001215), яка домоглася арешту всього нерухомого майна. Однак уже наприкінці 2017 року Печерський райсуд зняв більшість арештів, зокрема на ті будівлі, які до цього встигли перепродати іншим структурам Дядечка — ТОВ «Мірра-Девелопмент», ТОВ «Бізнес-проперті-груп» (понад 12 тис. кв. м). У 2019 році Дядечко продав половину цих компаній структурам девелоперського холдингу UDP Василя Хмельницького. Ще щонайменше 14 тис. кв. метрів належить ТОВ «ІСВ-Інвест», яке на 100% оформлене на Ольгу Дядечко.
«Нова Тору» тоді пощастило менше, і її будівлі площею 2,24 тис. кв. м. (колишній лабораторний корпус «Арсеналу») були повторно арештовані, проте у 2019 році ліквідаторка Діана Козловська в рамках процедури банкрутства «Нова Тор», яка розпочалася у серпні 2018 року, уклала з «Міжрегіональною Українською біржею» договір про продаж її активів на торгах. Аукціон відбувся 19 листопада 2019 року. Будівлі придбало київське ТОВ «Ост Енерджі Груп» за 19 млн грн. «Нова Тор» наразі оформлена на ТОВ «Рб Капітал-Груп», кінцевими бенефіціарами якого зазначені Сергій Дядечко та Денис Горбуненко, а 5% належить Сергію Бубці.
Компанія «Ост Енерджі Груп», створена всього за кілька місяців до аукціону, зареєстрована на мешканку Донецька Оксану Балтуцьку. І до аукціону, і після нього ліквідаторка «Нова Тор» Козловська засипала виконавчу службу проханнями зняти арешт і, як і слід було очікувати, отримувала відмову, поки не звернулася в потрібне місце — до Господарського суду Києва. Аргументами послужило те, що будівлі продані, у них новий власник, а кредитори не заперечують (до речі, найбільші з них входять до орбіти все того ж Дядечка). Суддя господарського суду Леонід Омельченко задовольнив це прохання та зняв арешт, і вже 5 лютого будівлі були офіційно оформлені на «Ост Енерджі Груп».
В другій частині нашого журналістського розслідування ми розповімо про сумнівні фінансові операції Сергія Дядечка вже на території Великої Британії та Європейського Союзу
На фоні “закручування гайок” Фінмоніторингом для звичайних українців, через Банк “Український капітал” роками виводяться капітали за відома НБУ.
Банк “Український капітал” – улюблена фінустанова по виведенню капіталів українських “схемщиків”
За інформацією джерел, за роки існування через банк “Український капітал” було виведено та відмито сотні мільйонів доларів капіталів як приватних осіб та фірм, так і коштів топових чиновників, ймовірно отриманих корупційним шляхом.
Згідно офіційних даних, власниками “Українського капіталу” є Сергій Белашовз часткою у 48,9196%, Ліліана Белашова, частка якої складає 19,9999% банку, Євгенія Федоровичз часткою 21,3864% та Дарія Злидар з часткою 1,5%.
Однак, за інформацією ЗМІ реальними бенефіціарами “Українського капіталу” у фінансових колах називають київського “бізнесмена” із сумнівною репутацієюЄвгена Бурлику та Святослава Недошовенко, які мають вирішальний вплив на роботу фінустанови.
ФОТО: Реальний бенефіціар банку “Український капітал” рекетир Євген Бурлика
Схеми та список компаній, які були задіяні у виведені капіталів через Банк “Український капітал”
Схема виведення валюти за кордон через банк “Український капітал” загалом класична та полягає в наступному: проводяться імпортні операції, де товари або не надходять в Україну, або їх обсяги та вартість суттєво відрізняються від реальних. Гривня швидко конвертується у валюту і переводиться на рахунки нерезидентів. Саме через “Український Капітал” зараз активно купують валюту численні київські “схематозники”, а сам банк стабільно заробляє на таких операціях свій відсоток.
За даними ЗМІ, серед компаній, які системно та з порушенням валютного законодавства виводять валютний капітал з України через банк “Український капітал” наступні по списку: ТОВ «ТРАНСГЛОБУС» 44548370, що виводить гроші до TORQUE TRADE LIMITED, 2. ТОВ «ГЕФЕСТ УНІПРОМ» 4520029, яке робить через банк транзакції до ZEALOUS TRADE KFT, 3. ТОВ «РІЗНОВИБІР» 45436165 — до Leonardis Limited, 4. ТОВ «КОЛОПЛЮС» 45463796 — до KANTARA TRADE Kft., 5. ТОВ «РОН АВТО» 45487712 — Korvita s. r. o., 6. ТОВ «ЦЕНТР ПОКУПОК» 45516989 — Lyris Trade s.r.o., 7. ТОВ «ПЛАНЕТА РЕЧЕЙ» 45532010 — MINOR TRADE LIMITED, 8. ТОВ «СТАУНЛЕЙН ПОСТАЧ» 45563955 — Horizon Wholesale Trading LTD, 9. ТОВ «БК «БУДПОЛІІНДУСТРІЯ» 45589219 — Profus Management Sp. z o.o. SPK, 10. ТОВ «ВОМАКС ТЕКНОЛОДЖІ» 45603615 — JET DP Sp. z o.o., 11. ТОВ «МЕЙДЕН СЕЙЛ» 45465421 — CALABRIAS TRADE LIMITED, 12. ТОВ «МЕГАПОБУТ» 45551981 — Clemola s. r. o., 13. ТОВ «СТАРМУН МАРКЕТ» 45467570 — Deletiko Limited, 14. ТОВ «ВОМАКС ТЕКНОЛОДЖІ» 45603615 — Eco galactics, s.r.o., 15. ТОВ «СТАУНЛЕЙН ПОСТАЧ» 45563955 — Horizon Wholesale Trading LTD, 16. ТОВ «КОЛОПЛЮС» 45463796 — KANTARA TRADE Kft., 17. ТОВ «РІЗНОВИБІР» 45436165 — Leonardis Limited, 18. ТОВ «ЦЕНТР ПОКУПОК» 45516989 — Lyris Trade s.r.o., 19. ТОВ «ІНТЕР’ЄРЛАЙФ» 44538734 — MILLICENT S. R. O., 20. ТОВ «ПЛАНЕТА РЕЧЕЙ» 45532010 — MINOR TRADE LIMITED, та 21. ТОВ «ТОВАРНАРАДА» 44897554 — ZERATA HOUSE LIMITED.
Банк “Український капітал” під кураторством ТОП-чиновників НБУ
Опитані нами експерти банківського ринку підтверджують, що проведення таких масштабних фінансових махінацій неможливе без кураторства ТОП менеджменту Нацбанку.
Водночас, раніше журналісти писали, що до незаконної діяльності банку “Український капітал” причетний заступник голови Національного банку України Дмитро Олійник та голова НБУ Андрій Пишний, який не може не бути поінформованим про дії свого підлеглого.
Загалом, фінансова частина оборудок виглядає наступним чином: клієнти з ознаками схемної діяльності сплачували банку щомісячно близько 0,8% від обсягу операцій, з яких, 0,3% банк міг передавати НБУ за “регуляторну лояльність”. У грошовому вимірі йдеться про 200–300 тисяч доларів США на місяць, що, у разі підтвердження, свідчило б про системну корупційну модель.
За інформацією наших джерел в банківській сфері, після витоків у ЗМІ про дотичність Дмитра Олійника та Андрія Пишного до курування фінансових махінацій в банку “Український капітал”, чиновники вирішили підстрахуватись “через старий фокус з перевіркою від НБУ”.
Так, у в результаті перевірки АТ “Банк “Український Капітал” Нацбанк підготував акт обсягом понад 1200 сторінок, у якому зафіксував “численні порушення у сфері фінансового моніторингу, бухгалтерського обліку та регуляторної звітності”.
Водночас, варто відзначити, що за результатами попередньої перевірки Нацбанку, Банк “Український Капітал” відбувся просто “мізерним штрафом” в розмірі близько 10 млн грн замість реальних 200 млн грн, які мали б надійти до бюджету. Тобто “фокус з перевіркою” Нацбанк проводить не вперше.
Водночас, діяльністю глави Нацбанку Андрія Пишного, який попав на “плівки Міндіча”, зацікавилось НАБУ, що найближчим часом може стати приводом для вручення Пишному підозри.
Олександр Тихомиров – “мозок” незаконних схем по виведенню коштів з Банку “Український капітал”
Фактично “мозком” усіх незаконних схем по виведенню капіталів та легалізації коштів в АТ “Банк “Український капітал” являється колишній голова правління Тихомиров Олександр Валентинович, який після санкцій НБУ залишився працювати в банку “радником”, але фактично керує установою.
ФОТО: Автор незаконних схем в Банку “Український капітал” – Тихомиров Олександр Валентинович
Фактично Олександр Тихомиров спеціалізується на операціях з “фіктивним імпортом”, виведенням валютного капіталу за кордон та обігом готівки поза податковим обліком.
Як прокуратура покриває незаконні операції з виводу валюти через Банк “Український капітал”
Після виходу ряду журналістських розслідувань про незаконний вивід мільярдів гривень через Банк “Український капітал”, під тиск прокуратури потрапили не організатори оборудки, а журналісти, які її розкрили.
Так, за інформацією ЗМІ, керівник Київської міської прокуратури Сергій Ходаківський замість розслідування фінансових оборудок узгодив із заступником голови НБУ Дмитром Олійником та менеджментом Банку “Український капітал” відкриття кримінального провадження проти журналістів, нібито “за розголошення даних про рахунки й компанії, задіяні у відмиванні коштів”.
ФОТО: Прокурор Сергій Ходаківський отримав винагороду за процесуальний тиск на журналістів
При цьому самі валютні операції по відмиванню коштів через Банк “Український капітал” тривали без перешкод. Серед компаній, через які проходили платежі, — ТОВ “Трансглобус” (перекази на кіпрську TORQUE TRADE LIMITED), ТОВ “Гефест Уніпром” (співпраця з угорською ZEALOUS TRADE KFT) та ТОВ “Різновибір” (контрагент — кіпрська Leonardis Limited). Це лише частина схеми: загалом виявлено понад два десятки фірм з ідентичними ознаками, створених для транскордонного виведення валюти.
Після перевірки замість розслідування діяльності банку почалося переслідування журналістів. За інформацією ЗМІ, Сергій Ходаківський не приховує, що отримав винагороду за процесуальний тиск на журналістів. У результаті значна частина матеріалів щодо банку “Український капітал” зникла з інформаційного простору.
Нагадаємо, за результатами розслідування журнастів hromadske.ua батьки очільника Київської міської прокуратури Сергія Ходаківського у 2007–2008 роках отримали російські паспорти та працюють на структури, тісно пов’язані з Роснєфтю.
Російські платіжні системи Wallet One та Piastrix, за якими стоять Денис Глінченко та Костянтин Буряченко давно обслуговують українські та російські гемблінг-проєкти. З початком повномасштабного вторгнення, Piastrix перетворився на Kvitum, а організатори ОЗУ перебралися до Варшави, звідки контролюють відмивання грошей та їх виведення за кордон.
Громадянин РФ Денис Глінчевський (DENYS HLINCHEVSKYI) переїхав до України у 2026 році, щоб розвивати російський “Альфа-Банк”, і запросив Костянтина Буряченко відповідати за роботу в Донецькому регіоні.
ФОТО: Тимчасова посвідка на постійне проживання видана громадянину РФ Денису Глінчевському
Через два роки Глінчевський та Буряченко переходять до компанії “Айбокс”, яка належить тому самому “Альфа-Банку”.
Ще через три роки Глінчевський запроваджує в країні російські проекти “Wallet One” та “Єдина каса”, які СБУ підозрювала у фінансуванні тероризму, зокрема на території так званої ДНР.
Друга платіжна система з 2012 по 2017 рік співпрацювала з Parimatch, “Марафоном”, “Фаворитом” та іншими проектами з країн СНД.
Результатом співпраці Дениса Глінчевського та Костянтина Буряченка став платіжний агрегатор PayTrio, куди призначили технічним директором Віталія Брильова (VITALII BRYLOV).
Віталій Брильов раніше засвітився в схемах Глінчевського – Буряченка по відмиванню грошей через медицинську тематику. Зокрема, партнери започаткували клініку ТОВ “Медпрофцентр”, через яку під виглядом закупівель обладнання виводили гроші за кордон.
Сам Буряченко згодом виходить зі складу засновників. Також він чинить і з іншими своїми бізнесами, наприклад – з ТОВ “Ремед”, яке між собою формально ділять Глінчевський та Брильов.
І ось у 2019 році спільники-партнери виводять на ринок Piastrix із функціоналом того самого “Wallet One”, а через кілька років, з метою диверсифікації ризиків, клонують його та називають Kvitum.
Сьогодні Глінчевський вже має паспорт України, живе в Польщі, звідти ж керує бізнесом і проводить стратегічні сесії з друзями, а співробітників набирає з близької йому громади баптистів.
З метою мінімізації уваги правоохоронних органів України та взаємодії з РФ інфраструктура розміщена в юрисдикціях Польщі та Великобританії:
Варто відзначити, що крім Дениса Глінчевського, Костянтина Буряченко та Віталія Брильова важливу роль у схемах по відмиванню коштів відіграють Володимир Дрижак, Євген Ташев, Тимофій Клон та Ксенія Петруніна.
Piastrix і Kvitum фактично являються технічними клонами ідентичні за архітектурою, що дозволяє Глінчевському та Буряченко миттєво перенаправляти фінансові потоки у разі блокування одного з ресурсів регуляторними органами.
Так, через гаманець Kvitum проходять платежі в гривні та відбувається прийом платежів онлайн казино (Vodka, 1xbet, Mostbet) в обхід обмежень НБУ.
В той же час через гаманець Piastrix відбувається виведення коштів з російських онлайн казино в рублях, оплата передплат (Netflix, Apple Store) в обхід міжнародних санкцій РФ.
Таким чином Денис Глінчевський та Костянтин Буряченко фактично управляють злочинним синдикатом по відмиванню коштів отриманих злочинним шляхом з територіальним центром у Варшаві.
Українському бізнесмену Ігорю Коломойському повідомили про нову підозру у справі, пов’язаній із заволодінням коштами одного з найбільших банків країни — ПриватБанку. За даними слідства, йдеться про суму понад 100 мільйонів гривень, яку, за версією правоохоронців, було виведено через фінансові схеми ще у 2014 році.
Про нові епізоди кримінального провадження повідомили Служба безпеки України та Офіс Генерального прокурора. У відомствах заявили, що задокументували додаткові факти діяльності колишнього бенефіціарного власника фінансової установи. Хоча ім’я підозрюваного офіційно не називається, за даними медіа, йдеться саме про Ігоря Коломойського.
Слідство вважає, що у 2014 році було реалізовано схему незаконного заволодіння коштами банку через механізм кредитування підконтрольних компаній. За версією правоохоронців, підприємства отримували значні кредити без належного забезпечення і без реальної господарської діяльності. Надалі ці кошти проходили через розгалужену мережу юридичних і фізичних осіб, що дозволяло створювати видимість законних фінансових операцій.
У Службі безпеки України зазначають, що кінцевою метою таких дій було виведення коштів на рахунки осіб, які могли бути організаторами схеми. Зокрема, за матеріалами справи, частина фінансових ресурсів була перерахована на особисті рахунки під виглядом виконання договірних зобов’язань. Один із таких епізодів стосується переказу значної суми коштів у грудні 2014 року з підконтрольного підприємства.
Правоохоронці також повідомляють, що джерелом коштів були кредитні ресурси банку, які використовувалися у схемі так званого перекредитування. Такий механізм дозволяв не лише виводити гроші, а й маскувати їхній рух через фінансову систему. До реалізації схеми, за попередніми даними, могли бути залучені службові особи банку, керівники підприємств та інші учасники, які забезпечували транзит активів і оформлення документів.
Слідчі кваліфікують дії за частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України — шахрайське заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, вчинене у складі організованої групи. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років.
У правоохоронних органах наголошують, що досудове розслідування триває, а всі обставини справи мають бути встановлені в межах законної процедури. Водночас відповідно до Конституції України особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в суді.
Це не перша підозра, висунута Ігорю Коломойському. Із вересня 2023 року він перебуває під вартою в межах іншого кримінального провадження, пов’язаного з підозрами у шахрайстві та легалізації коштів. Крім того, у травні 2024 року йому також було оголошено підозру у справі про можливу причетність до організації замовного вбивства.
Справи, пов’язані з ПриватБанком, залишаються одними з найрезонансніших в історії українського фінансового сектору. Після націоналізації банку держава неодноразово заявляла про необхідність розслідування схем, які могли призвести до значних збитків. Нові епізоди, про які повідомляють правоохоронці, свідчать про те, що слідство продовжує виявляти додаткові факти та розширювати обсяг обвинувачень.
Експерти зазначають, що подібні справи мають не лише юридичне, а й економічне значення, адже йдеться про довіру до банківської системи та ефективність боротьби з фінансовими злочинами. Водночас остаточні висновки щодо вини чи невинуватості підозрюваного може зробити лише суд.
Нова підозра у справі про можливе заволодіння коштами ПриватБанку стала черговим етапом у тривалому розслідуванні діяльності колишнього власника фінансової установи. Слідство триває, а подальший розвиток подій залежатиме від зібраних доказів і рішень судових органів.
Мережа магазинів техніки Yabko, яка опинилася в центрі гучного скандалу через підозри у контрабанді та ухилянні від сплати податків, продовжує працювати та навіть розширюватися, попри обшуки та вилучення товару на понад 100 млн доларів.
За даними правоохоронців, у лютому 2026 року Бюро економічної безпеки провело серію обшуків у Львові та інших містах. У результаті було вилучено значні обсяги техніки, а також фінансову документацію, печатки та матеріали, які можуть свідчити про масштабні схеми мінімізації податків.
Попри слідчі дії, мережа Yabko не згорнула діяльність. Магазини продовжують працювати у звичному режимі, а компанія навіть відкриває нові торгові точки — зокрема, у Кам’янському та Борисполі.
Крім того, компанія активно просуває акційні пропозиції зі знижками до 50%, що виглядає контрастно на тлі звинувачень у мільйонних збитках для бюджету.
За версією слідства, мережа могла використовувати кілька схем для оптимізації податків:
ввезення техніки за заниженою вартістю;
використання підробних документів;
дроблення продажів через сотні підконтрольних ФОПів;
відсутність фіскальних чеків під час продажу.
У матеріалах справи йдеться, що під час обшуків було виявлено документи, пов’язані більш ніж із 150 фізичними особами-підприємцями. Також знайдено печатки десятків компаній, які можуть бути частиною єдиної фінансової структури.
Правоохоронні органи звертають увагу на діяльність Yabko не вперше. Ще з 2018 року розслідувалися можливі схеми контрабанди техніки Apple.
У 2023 році фігурантів справи підозрювали в ухиленні від сплати податків, однак тоді справу закрили після відшкодування збитків.
Попри численні заяви посадовців, зокрема представників податкової служби та парламенту, мережа продовжує стабільно працювати.
Офіційно власниками Yabko вважаються підприємці Микола Кахнич і Віталій Турковець. Водночас журналісти вказують на можливі зв’язки з іншими бізнес-структурами та впливовими особами.
Зокрема, у розслідуваннях згадуються компанії, пов’язані з бізнесменом Петром Димінським, який перебуває у розшуку з 2017 року.
Попри гучні обшуки та нову кримінальну справу, ключове питання залишається відкритим: чи стане ця справа переломною для ринку “сірої” техніки в Україні.
Наразі ситуація виглядає так, що навіть після масштабних слідчих дій бізнес продовжує працювати без суттєвих обмежень — відкриває нові магазини, проводить акції та зберігає свої позиції на ринку.
Експерти зазначають: без системних рішень і реальних вироків подібні справи ризикують залишитися лише інформаційними приводами без довгострокових наслідків.
Компанія, яка роками не демонструвала жодної господарської діяльності, під час повномасштабної війни раптово отримала сотні мільйонів гривень обороту. Йдеться про ТОВ «ГЕРМЕС ТРЕЙД КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 41635016), через яке у 2024–2025 роках офіційно пройшло близько 749 млн грн фінансових потоків.
Засновником підприємства є Олександр Гайдар — тесть бізнесмена Веміра Давітяна. За наявною інформацією, це лише одна з приблизно п’ятнадцяти компаній, оформлених на Гайдара.
ТОВ «ГЕРМЕС ТРЕЙД КОМПАНІ» було зареєстроване ще у 2017 році. Проте протягом багатьох років компанія фактично не демонструвала активної господарської діяльності та не мала значних фінансових оборотів.
Ситуація різко змінилася вже після початку повномасштабної війни.
За два роки — 2024 та 2025 — обороти підприємства зросли до сотень мільйонів гривень. Формально компанія займається оптовою торгівлею напоями та тютюновими виробами, працюючи з десятками фізичних осіб-підприємців.
Однак структура контрагентів та характер фінансових потоків викликають запитання щодо економічної логіки таких операцій.
За попередніми оцінками, підприємство може виконувати функції так званого «конвертаційного центру» — структури, через яку здійснюється переведення безготівкових коштів у готівку або легалізація фінансових потоків.
Крім того, компанія може бути залучена до схем обігу тютюнової продукції, що є однією з найбільш проблемних сфер для державного бюджету.
Контекст цієї історії виглядає особливо тривожно з огляду на ситуацію на тютюновому ринку України. За оцінками аналітиків галузі, частка нелегального ринку сигарет після початку повномасштабної війни в окремі періоди перевищувала 20%.
Це означає мільярдні втрати для бюджету через несплату акцизів.
ТОВ «ГЕРМЕС ТРЕЙД КОМПАНІ» — лише одна з компаній, оформлених на Олександра Гайдара. Загалом у мережі підприємств, пов’язаних із цією особою, може бути близько п’ятнадцяти юридичних осіб.
Сукупний аналіз діяльності цих структур дозволяє припускати, що через них лише за період повномасштабної війни могли пройти понад 3 млрд грн фінансових потоків.
Походження цих коштів та економічна доцільність багатьох операцій викликають серйозні запитання.
Експерти зазначають, що використання родичів або довірених осіб для оформлення компаній є типовою практикою у випадках, коли реальні бенефіціари намагаються дистанціюватися від фінансових потоків.
Подібні історії з різким збагаченням родичів посадовців або бізнесменів уже неодноразово ставали предметом журналістських розслідувань.
Контрабанда тютюнових виробів давно залишається однією з найбільших проблем українського бюджету. Раніше журналісти вже описували схеми так званого «фіктивного експорту», коли сигарети формально відправляються за кордон, але фактично залишаються на тіньовому ринку України. Детальніше про одну з таких історій можна прочитати у нашому матеріалі.
Також наші журналісти неодноразово повідомляли про мережі підприємств, через які може здійснюватися виробництво та контрабанда сигарет до Європи. Зокрема, йшлося про діяльність тютюнових фабрик і пов’язаних із ними компаній, які фігурували у розслідуваннях щодо нелегального обігу тютюнової продукції.
У ситуації, коли економіка країни працює в умовах війни, а державний бюджет критично залежить від податкових надходжень, будь-які схеми з тіньовими оборотами на сотні мільйонів гривень стають не лише економічною, а й безпековою проблемою для держави.
У другій частині журналістського розслідування видання 360ua.news продовжує публікувати схеми паралельного імпорту, за якими техніка Apple завозиться до РФ та Білорусі через офіційного партнера Apple в Україні – компанію ASBIS.
Коли Росію стало важче прикривати, у гру вступила Білорусь. У Республіці Білорусь холдинг ASBIS використовує “дзеркало” тієї ж схеми.
Так, у квітні 2022 року з’являється “нова” компанія ТОВ «ДНК-Трейд» з тим же самим менеджментом що й у білоруському представництві ASBIS.
Директор ТОВ «ДНК-Трейд» – Артем Ахунов, колишній гендиректор СЗАО «Асбіс». Офіс ТОВ «ДНК-Трейд» за тією ж адресою, де раніше працював головний офіс ASBIS у Мінську – Менковський тракт, 10, офіс 27.
ФОТО: Холдинг ASBIS продовжує роботу в РБ через підставну «ДНК-Трейд»
Тепер підконтрольна холдингу ASBIS білоруська «ДНК-Трейд» постачає техніку Apple для білоруської мережі A1, офіційного реселера Apple. Мережа iStore теж просто «переїхала» — спершу це було ТОВ «Автоматизированные системы бизнес-контроля», а у 2024 році з’явилася «АйСтор Плюс», яка до 2025 належала все тій самій «ДНК-Трейд».
Потім контроль перейшов до Максима Бобко – колишнього директора ООО «МакСолюшнс», структури, через яку Asbis запустив проект Breezy для trade-in техніки Apple.
ФОТО: Зв’язки та активна робота ASBIS в Білорусії
Звісно, власник Asbis Сергій Костевич досить акуратний, тож офіційно нові офіси холдингу працюють на Кіпрі, у Казахстані, Узбекистані, Грузії.
Але по факту більшість «релокованих» співробітників навіть не виїжджали з Росії:
Расім Лемберанський, колишній виконавчий директор російської мережі re:Store, у травні 2025 року став Chief Omnichannel Officer в Asbis. У профілі Лемберанського — Кіпр, а у житті — Москва.
Зокрема, його присутність у чатах житлового комплексу «Событие» восени 2025 року підтверджує, що топ-менеджер міжнародного холдингу, який декларує відхід із РФ, досі мешкає у столиці країни-агресора.
Дмитро Андрєєв, керівник відділу продажів Asbis, в офіційних документах — Алмати. Та до 2022 року він працював у московському офісі Western Digital.
У грудні 2023-го публікував резюме з місцем проживання «Москва», а вже в березні 2023-му оформлював замовлення на адресу в Санкт-Петербурзі. Його історія «релокації» нагадує переїзд тільки на папері — між вкладками браузера.
Станіслав Мартинов, колишній директор Asbis Russia, тепер числиться у філії в Узбекистані. Але польоти між Ташкентом і Москвою — дев’ять туди, дев’ять назад.
А ось липні 2025 року Станіслав Мартинов шукав, де полагодити машину у Москві.
Варто відзначити, що на Кіпрі, у штаб-квартирі холдингу Asbis, числяться десятки нових «міжнародних фахівців». Але якщо уважно подивитись, то всі вони всі з Москви
Анастасія Коршункова, колишня менеджерка московського офісу Schneider Electric,
у 2023 році стала співробітницею Asbis. До цього працювала у російській Асоціації імпортерів та експортерів — структурі, яка займалася імпортом електронних модулів і деталей для БПЛА. У Asbis вона вже під прапором Кіпру. Але робочі контакти, адреси й канали зв’язку — ті самі.
Василь Снежков, ще донедавна керівник московського офісу ELKO Group, у 2024 році очолив Prestigio Consumer & Lifestyle Products — дочірній напрямок Asbis. Його новий офіс — у Лімасолі, але мережа ділових контактів залишилася московською.
Катерина Ладогіна, колишня директорка з маркетингу московської школи, тепер відповідає за маркетинг Asbis у регіоні EMEA. Офіційно — Кіпр. По суті — те ж коло знайомств, те ж комунікаційне поле, ті ж контакти з російськими колегами.
Ще один «новий» напрямок Asbis — штучний інтелект і робототехніка де ми знову бачимо “знайомі” імена.
Олександр Аспідов, колишній інженер із Huawei у Москві, з 2023 року очолює напрям Machine Learning & Computer Vision в Asbis Robotic Solutions. Локація — Кіпр. Реальність — усе та ж Росія.
У цьому ж підрозділі працюють Аркадій Кривчиков, Артемій Смєхов, Євген Догель — усі вони мали попередній досвід роботи у російських компаніях, пов’язаних з IT, інженерією та лазерними системами.
Найімовірніше, Asbis просто переніс відділ R&D на «нейтральну» територію, але команда лишилася тією самою.
Офіційно — міжнародна корпорація з філіями у 28 країнах. Неофіційно — мережа людей, які залишились у Росії та працюють дистанційно під брендом «кіпрського офісу».
Вони змінили підпис у пошті, але не змінили країну. І поки компанія демонструє “адаптивність бізнесу”, фактично вона продовжує тримати у штаті російських фахівців, які вчора обслуговували місцевий ринок, а сьогодні — розробляють продукти для нього через обхідні схеми.
Хоча ASBIS публічно обіцяв «скоротити присутність у Росії та Білорусі», на графіках — інша картина: саме у 2022-му стрімко підросли ринки, що прилягають до РФ. Вірменія — плюс 217%, Грузія — 124%, Азербайджан — 58%, ОАЕ — 40%, Казахстан — 33%. І це не статистичний шум, а маршрут.
Казахстан у звітах перетворюється на головний хаб постачання. Якщо у 2021-му він давав 12,45% продажів ASBIS, то у 2022 — вже 21,74%, у 2023 — 22,77%. Кожна п’ята гривня обороту — через країну, яка стала головним транзитним вузлом для російського ринку.
На початку 2024-го компанія запускає будівництво нового складу площею близько 20 тис. м² — і того ж року скаржиться в піврічному звіті: «незаконна торгівля» конкурентів вибиває ціни на 30%.
Паралельно у вересні 2023-го в кіпрському офісі ASBIS з’являється Key Account Manager Анастасія Коршункова. За рік до того вона працювала в російській Асоціації експортерів та імпортерів із локацією в Туреччині — структурі, що, серед іншого, пропонувала імпорт продукції подвійного призначення: деталі для БПЛА, електронні модулі, товарні позиції, які легко опиняються у санкційних списках. У публічних звітах це називається «міжнародним розвитком». У реальному житті — коридором.
Коли ASBIS оголосив про «вихід» зі східних ринків, точку входу просто зсунули. На карті Європи складів стало менше, у Центральній Азії — більше.
У 2021-му дочірня юрособа ASBIS CA в Узбекистані отримала чотири поставки. У 2024-му — вже 4 059. Зростання у тисячу разів — це не локальний успіх, це інфраструктура. Офіційні реселери Apple в Узбекистані множаться: Beeline, CA.Store, Elmakon, Mediapark, Radius. У Ташкенті відкривається iStore від ASBIS. «Нейтральний» ринок? Новий фасад — той самий зміст.
У звітності це виглядає «органічним розвитком» на нових ринках. У географії постачань — це класичний паралельний імпорт: товар перетікає через юрисдикції, де простіше з паперами і складніше з відповідальністю. Коли у 2024-му частка Казахстану в загальних продажах падає до 16,37%, компанія пояснює це «незаконною торгівлею» конкурентів і змінами в законодавстві. Але в той самий час у Казахстані з нуля росте склад на 20 тисяч квадратів, а в Центральній Азії — пульсують канали, які суміжні з РФ не на словах, а на дорогах і складах.
ФОТО: квітень 2025, блогер з Росії на каналі iBlog викладає відео: порівняння зарядних пристроїв від Асбіс, а також інформує про налагодження постачання.
Як бачимо, ASBIS не скоротив присутність в РФ, а тільки змінював фасади, під’єднував нові двері, добудовував склади — і вів товар туди, куди офіційно «вже не ходить». На папері — розвиток. У реальності — легалізований обхід. І якщо хтось іще сумнівається, достатньо подивитися на 2022-й рік на карті продажів — і на те, як саме ця мапа накладається на географію російського ринку.
Найбільш цинічним в даній історії є той факт, що ASBIS перетворив Україну на канал паралельного імпорту електроніки до РФ.
Офіційна формула звучить бездоганно: в Україні імпортером Apple є ТОВ «Еппл Україна» (з 2020 року), Apple завозить техніку з Китаю та Індії і сама ж розмитнює. На папері — чиста вертикаль: виробник → митниця → полиці.
Але практична географія постачань рідко збігається з пресрелізами. Вересень 2024 дає важливу деталь: ASBIS у цій моделі — не просто «перевізник». Саме на їхніх складах сортують техніку, звідси відвантажують у iStore, а також Comfy, «Фокстрот», «Алло» та інші мережі; тут же погоджують викладку вітрин, рекламні матеріали, навчання продавців. Формально імпорт здійснює Apple, фактично ASBIS контролює маршрут від рампи складу до каси магазину. І якщо ви керуєте маршрутом, ви впливаєте на напрямок.
Ось яскравий приклад – Вересень 2025. Російський блогер Wylsacom показує у ролику новий iPad Pro М5, тримаючи в руках коробку від iPad Pro M4 (2024). На стікері чітко читається: «Імпортер — ТОВ “Еппл Україна”». Поруч — part number MVXR3NF/A. Для людей з індустрії це не абревіатура, а карта: NF — код регіону Бельгія/Франція/Люксембург; пристрої з цим кодом легально продаються також у Великій Британії, Ірландії, Литві, Україні. Тобто коробка з таким маркуванням цілком могла з’явитися у нас на полиці.
ФОТО: ASBIS перетворив Україну на канал паралельного імпорту електроніки до
РФ
Схема паралельного імпорту проста до банальності: товар входить «чисто» в країну А, а виходить уже в країну Б. Юридично — це інший ланцюг постачання; фізично — ті самі коробки з тією ж «шапкою» імпортера.
Якщо ASBIS — оператор складів, відвантажень, мерчандайзингу та навчання продавців у партнерських мережах, саме тут утворюється чутливий вузол контролю. Звідси — можливість перевести потік з офіційного ринку на «сірий» без зміни упаковки й артикулу. Особливо коли сусідні країни — Польща, Литва, Україна — одночасно виступають легальними точками входу для офіційної техніки й зручними хабами для її подальшого «переорієнтування».
ФОТО: схема паралельного імпорту продукції Apple до РФ
Чи означає це, що кожна коробка з написом «Еппл Україна» опинилася в РФ через ASBIS? Ні. Чи означає це, що саме тут — у точці, де ASBIS керує сортуванням та відвантаженням — найпростіше сформувати паралельний маршрут? Так. Ланцюг слабкий рівно настільки, наскільки у вас централізовано логістику.
Ми вже бачили, як центральноазійські ринки вибухнули зростанням у 2022–2024 роках, а склади й нові вакансії з’являлися там, де легше «розчиняти» партії в транзиті. Тепер маємо візуальний доказ присутності українсько маркованої коробки в Росії — у момент, коли ринок РФ нібито закритий. Збіг у ланцюгу? Занадто дорога випадковість.
Отже, Україна в цій карті постачань має два обличчя. Офіційне — «Еппл Україна» як імпортер. Операційне — ASBIS як керуючий складом, який вирішує, де завтра лежатиме конкретна коробка. І якщо завтра вона з’являється у руках російського оглядача, питання «хто перевів стрілку маршруту» звучить не риторично, а предметно.
Також компанія ASBIS часто згадується у судових реєстрах. Так, 31 січня 2023 року в ЄРДР фігурує кримінальне провадження № 42023000000000108 за ознаками ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України. Предмет — зловживання владою та службове підроблення. Справу не закрито: останню ухвалу оприлюднено у вересні 2025 року.
Слідство фіксує період 09.05.2022 — 28.09.2022. За цей час ТОВ «ПІІ „Асбіс-Україна“ перерахувало на рахунки материнської ASBISc Enterprises Plc (Кіпр) $47,13 млн (близько 1,5 млрд грн) — як «розрахунки за імпорт», у т. ч. на умовах відстрочки та під процент.
Фактичний імпорт, зазначений у матеріалах, — приблизно 22 млн грн без ПДВ (з них від ASBISc — близько 3 млн грн). Банки не встановили порушень валютного контролю, попри перерахування значних сум без відповідного ввезення товарів на митну територію України. Формально — платежі за зовнішньоекономічними контрактами; у балансі — розрив між грошовим і товарним потоками.
Також, за даними правоохоронців, із 2019 року «Асбіс-Україна» реалізовувала техніку Apple за готівку структурам групи «Цитрус» (ТОВ «Імпортмакс», «Цетехно», «Максішоп», «Діпровайд», «Імпорт Капітал») без відображення цих операцій в обліку.
Щоб вирівняти папери, у звітності з’являються фіктивні контрагенти — «Домашня Електроніка Плюс», «ІТР-Стройінформ», «Віст-М», «Інновації ХХІ століття» — із ціною на ≈10% нижчою за ринкову, що «пояснювало» списання залишків. Для податкових реєстрів — коректні рядки; для інвентаризації — непомітні «мінуси».
формування штучного податкового кредиту через безтоварні операції;
подальше перенесення цього «кредиту» на ТОВ «Ол Моушн Груп» та ТОВ «Ол Моушн Україна» як «оплата рекламних послуг».
ФОТО: вирізка з кримінального провадження
За цей період до бюджету не надійшло: близько 3,42 млн грн (Allmotion Group) і 14,61 млн грн (Allmotion Україна). У січні—липні 2022 по колу пройшло ще 12 млн грн під виглядом «поворотної фіндопомоги».
У цьому контексті у звітності «Асбіс-Україна» фіксується «придбання рекламно-маркетингових послуг» на понад 7 млн грн у Allmotion. Податкова декларація Allmotion за лютий 2022: 8,47 млн грн «наданих послуг» (ПДВ 1,69 млн), із яких 7,61 млн грн — платник «ПІІ „Асбіс-Україна“» (у т. ч. ПДВ 1,52 млн).
ФОТО: вирізка з кримінального провадження
Відкриті джерела про широкі рекламні кампанії того періоду — скупі. Документи — докладні. У таких сюжетах папери виглядають переконливіше, ніж білборди. Обшуки, сейфи, арешти — і повернення.
Серпень 2023 — ухвала на обшук в офісі «Асбіс-Україна». Працівники погоджуються добровільно видати документи, але під час огляду встановлено: видано не все.
Вересень 2023 — обшук у директора: вилучено $122,2 тис. та €22 тис., кошти заарештовано; згодом (жовтень 2024) арешт скасовано. Обшуки також у головного економіста ($20 тис. та €570) і, ймовірно, у головного бухгалтера ($42,1 тис. та 207 тис. грн); суд відмовляє у накладенні арештів на ці суми.
У лютому 2025 суд задовольняє скарги «Асбіс-Україна» на бездіяльність детективів БЕБ та повертає частину майна, вилученого під час обшуку. Провадження — триває.
У наступній частині нашого розслідування читайте про засновників корпорації ASBIS, які стоять за паралельним імпортом техніки Apple до Росії.
Поки офіційний Київ публічно звітує про прозорість та підзвітність державних інституцій, у тіні Національного банку України формується конструкція, де благодійність використовується як інструмент для непублічних фінансових операцій. У центрі цієї історії — член Ради та голова Аудиторського комітету НБУ Василь Горбаль, який паралельно контролює діяльність благодійної організації, пов’язаної з державним університетом.
Йдеться про Благодійну організацію «Фонд розвитку Інституту міжнародних відносин». Формально структура декларує підтримку освіти та науки. Фактично ж, за наявною інформацією, фонд є єдиним учасником закритого венчурного інвестиційного фонду «ІМВ Ендаумент». Саме через нього концентруються кошти, які мали б працювати на освітні потреби, але акумулюються у структурі, що не має статусу фінансової установи й не підпадає під стандартні вимоги фінансового контролю.
Класичний механізм університетського ендавменту у цьому випадку виглядає спотвореним. Замість зрозумілої моделі довгострокового інвестування з прозорим походженням капіталу та чіткою звітністю — закрита система з мінімальним рівнем контролю і відсутністю публічних пояснень щодо джерел формування активів. Фінансові звіти за 2024 рік лише підсилюють ці запитання: публічна активність фонду зводиться до дрібних заходів — збору коштів на обладнання чи проведення окремих освітніх подій, які радше створюють імітацію діяльності, ніж пояснюють реальні фінансові потоки.
Особливу увагу привертає поєднання ролей. Статус благодійної організації дозволяє уникати стандартів прозорості, які є обов’язковими для банківського сектору. Водночас Василь Горбаль як посадовець НБУ безпосередньо відповідає за аудит і фінансовий контроль у ключовій інституції держави. Така конфігурація створює очевидний конфлікт інтересів і ставить під сумнів принципи, які Нацбанк декларує на публічному рівні.
Контекст доповнюється і політичним бекграундом фігуранта. У минулому він підтримував проросійські наративи та голосував за мовний закон Колесніченка-Ківалова у 2012 році — факт, який сьогодні виглядає особливо токсично з огляду на війну та вимоги до бездоганної репутації осіб, що формують фінансову політику держави.
Коли журналісти розпочали викриття цієї діяльності, реакція системи була швидкою. Дружина посадовця, адвокат Наталія Горбаль, направила адвокатський запит, який за формою і тоном більше нагадував спробу юридичного тиску, ніж професійне прагнення до роз’яснення. Паралельно директор Інституту міжнародних відносин Валерій Копійка зайняв позицію повного мовчання, фактично забезпечуючи управлінське прикриття ситуації.
Втім, спроби зупинити публічний розголос не дали результату. У судовому порядку було отримано чотири ухвали слідчих суддів, які зобов’язують правоохоронні органи розпочати досудові розслідування. Таким чином, історія вийшла за межі публічної дискусії й перейшла у правову площину.
Наразі подальший розвиток подій залежить від дій територіальних управлінь Бюро економічної безпеки, Державного бюро розслідувань, Національної поліції та Служби безпеки України у Львівській області. Саме вони мають дати відповідь на питання, чи стала благодійність ширмою для непрозорих фінансових схем у безпосередній близькості до Національного банку.
