До Малаві прибула перша у 2026 році партія української продовольчої допомоги в межах гуманітарної ініціативи Food from Ukraine. Йдеться про 1 576,3 тонни продуктів, а загальний обсяг запланованого постачання має сягнути 5 350 тонн. До вантажу входять жовтий колотий горох і рослинна олія, а решту партії очікують доставити протягом найближчих тижнів. За інформацією української сторони, цієї допомоги має вистачити для підтримки близько 600 тисяч людей, які стикаються з нестачею продовольства.
Особливість цієї поставки в тому, що Україна сама продовжує воювати, регулярно зазнає російських ударів по портах, складах, елеваторах та іншій аграрній інфраструктурі, але при цьому зберігає роль одного з постачальників продовольства для країн, які переживають гострі гуманітарні проблеми.
За словами міністра аграрної політики та продовольства Тараса Висоцького, Росія намагається послабити продовольчий потенціал України атаками на портову й аграрну інфраструктуру, однак Київ продовжує виробляти, експортувати та передавати продукти країнам, які найбільше їх потребують.
Поставка до Малаві фінансується урядом Республіки Корея. Безпосередньо гуманітарну операцію реалізують Україна, Всесвітня продовольча програма ООН та уряд Малаві. WFP разом із місцевими структурами відповідає за приймання, зберігання та подальший розподіл продовольства серед населення.
Час для цієї поставки має особливе значення. Малаві наближається до так званого lean season — періоду між урожаєм і наступним сезоном збору, коли запаси багатьох домогосподарств вичерпуються, а ціни на продукти зростають. У Малаві цей найскладніший період зазвичай триває з жовтня до березня.
За останнім аналізом IPC, приблизно 1,9 млн жителів Малаві, або близько 10% населення, уже перебувають у фазі гострої продовольчої незабезпеченості рівня Crisis — IPC Phase 3. У період із жовтня 2026-го до березня 2027 року кількість таких людей може зрости приблизно до 2,6 млн, або 14% проаналізованого населення країни.
Причини проблеми комплексні. Навіть попри кращий сільськогосподарський сезон 2025/2026 років, купівельну спроможність малавійських родин підривають високі ціни на їжу, інфляція, подорожчання пального, дефіцит іноземної валюти та слабкість місцевої економіки. Найбільш уразливими залишаються бідні міські домогосподарства та сільські родини з низькими доходами.
Саме тому 5 350 тонн українського продовольства мають значення не лише як символічний жест. Допомога надходить безпосередньо перед сезоном, коли кількість людей, які потребують екстреної підтримки, традиційно збільшується.
Водночас українська гуманітарна програма вже давно вийшла за межі звичайних поставок зерна.
Ініціативу Grain from Ukraine започаткували у 2022 році. Її початкова модель передбачала закупівлю українського зерна за кошти країн-донорів та його доставку через Всесвітню продовольчу програму до держав Африки й Азії, які потерпають від голоду та недоїдання. Згодом програму розширили до Food from Ukraine, щоб постачати не тільки пшеницю або кукурудзу, а й продукцію з більшою доданою вартістю — борошно, горох, рослинну олію та інші товари.
Це важлива зміна для самої України. Експорт готової або частково переробленої продукції означає, що всередині країни залишається більше етапів виробництва — від переробки до пакування та логістики.
За даними уряду, з 2022 року в межах українських гуманітарних ініціатив до країн Африки та Азії було поставлено вже понад 320 тисяч тонн аграрної продукції, а до 2026 року цей показник перевищив 324 тисячі тонн. Серед отримувачів — Ефіопія, Ємен, Кенія, Сомалі, Судан, Мозамбік, Замбія, Малаві, Пакистан та інші країни. Для реалізації програм донори залучили понад $380 млн.
Окремі джерела, які враховують останні поставки, вже наводять цифру близько 336 тисяч тонн української сільськогосподарської продукції, поставленої до 19 держав.
Малаві також не вперше отримує українську продукцію. За даними дослідження KSE, у попередні періоди в межах Grain from Ukraine до країни вже доставляли кукурудзу. Одна з великих партій становила близько 14,8 тис. тонн і, за оцінками WFP, допомогла забезпечити продовольством понад мільйон людей протягом певного періоду.
Нинішня поставка важлива ще й у ширшому геополітичному контексті.
Україна намагається закріпити за собою роль не просто експортера зерна, а системного партнера для країн Африки та Глобального Півдня. У 2025 році Київ почав просувати створення агрохабів, які мають дозволити зберігати, переробляти та розподіляти українське продовольство безпосередньо в африканських країнах. Один із таких проєктів готується у Гані.
Це водночас гуманітарний і економічний інструмент. Українські виробники отримують доступ до нових ринків, а країни-отримувачі — більш стабільні канали постачання продовольства.
Для Києва диверсифікація ринків стає особливо важливою на тлі проблем із традиційними маршрутами експорту. «Ненька інфо» раніше писала, що одна з найбільших уразливостей українського агросектору полягає саме в логістиці: виростити врожай недостатньо, його ще потрібно безпечно доставити до покупця. Розвиток напрямків до Африки, Азії та Близького Сходу дозволяє зменшувати залежність від окремих ринків і маршрутів.
Це особливо актуально зараз, коли російські атаки на портову інфраструктуру створюють додаткові витрати та ризики для експортерів. «Ненька інфо» також писала, що через проблеми з морською логістикою НБУ був змушений збільшити строки розрахунків за частиною аграрних експортних операцій зі 120 до 150 днів.
Попри ці труднощі, аграрний сектор залишається одним із ключових джерел валютних надходжень України. За прогнозом Тараса Висоцького, у 2026 році агроекспорт може принести країні $23–24 млрд.
Україна заробить до $24 млрд на агроекспорті у 2026 році — Ненька інфо
Тому поставка до Малаві має одразу кілька вимірів. Для сотень тисяч малавійців це конкретна продовольча допомога перед найскладнішими місяцями року. Для міжнародних донорів — можливість через українське виробництво швидко доставляти продукти до кризових регіонів. А для самої України — ще один спосіб зберігати присутність на глобальному аграрному ринку та посилювати зв’язки з державами Африки навіть під час повномасштабної війни.
На тлі того, що 2,6 млн людей у Малаві можуть зіткнутися з кризовим рівнем продовольчої незабезпеченості вже цієї осені та взимку, перші 1 576 тонн українських продуктів виглядають не просто черговою гуманітарною партією. Це частина значно більшої системи, в якій українське продовольство, донорські гроші Південної Кореї та логістика WFP з’єднуються для підтримки країни, де найбільш складний продовольчий сезон ще тільки починається.
Окремо варто згадати про окуповані Олешки на Херсонщині, де ситуація з продовольством нині критична. За даними Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій, останні регулярні поставки їжі до міста були ще наприкінці травня 2026 року, а мешканці залишаються без достатньої кількості продуктів, питної води та медикаментів. Російська сторона, за повідомленнями українських структур і свідченнями місцевих жителів, перешкоджає як постачанню гуманітарної допомоги, так і евакуації цивільних. На цьому тлі контраст особливо разючий: Україна навіть під час війни відправляє тисячі тонн продовольства до країн, що переживають продовольчу кризу, тоді як на тимчасово окупованій українській території люди фактично опинилися в гуманітарній блокаді. За різними оцінками, в Олешках можуть залишатися кілька тисяч людей, серед них діти.
