Golosnovinua.com

Позначка: гарантії безпеки

  • Кремль пропонує Зеленському зателефонувати Путіну: в ОП розкрили можливу пастку Москви

    Кремль пропонує Зеленському зателефонувати Путіну: в ОП розкрили можливу пастку Москви

    В Офісі президента України відреагували на заяви Кремля щодо можливої телефонної розмови Володимира Зеленського з російським лідером Володимиром Путіним. У Києві вважають, що Москва намагається підмінити повноцінні переговори на найвищому рівні телефонними контактами, які навряд чи дозволять досягти реальних домовленостей про завершення війни.

    Про це 30 жовтня заявив радник президента України з комунікацій Дмитро Литвин.

    За його словами, російська сторона вже не вперше порушує тему телефонної розмови між президентами або пропонує українському лідеру приїхати до Москви.

    В Офісі президента вбачають у таких ініціативах спробу уникнути організації тристоронньої зустрічі на рівні лідерів України, США та Росії.

    Литвин наголосив, що ключові питання завершення війни потребують безпосереднього обговорення між керівниками держав. Ідеться не лише про обмін позиціями, а й про досягнення конкретних домовленостей та визначення механізмів їх виконання.

    На думку представника ОП, телефонна розмова не може повноцінно замінити такий переговорний процес.

    «Логічно, що ключові питання треба вирішувати на рівні лідерів, але це саме зустріч і відповідні розмова, домовленість та гарантії, що очевидно складно реалізувати, коли це просто дзвінок», — пояснив Литвин.

    Приводом для його коментаря стали заяви речника Кремля Дмитра Пєскова щодо готовності Путіна до телефонних контактів із західними політиками.

    30 жовтня Пєсков повідомив, що російський лідер нібито відкритий до діалогу з президентом Франції Еммануелем Макроном та канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом.

    Водночас, коли журналісти запитали, чи відповість Путін на дзвінок Володимира Зеленського, речник Кремля ухилився від прямої відповіді.

    Замість підтвердження готовності до контакту він зауважив, що український президент поки не телефонував російському лідеру.

    Таким чином, Кремль публічно не відкинув можливості телефонної розмови, але й не запропонував конкретних умов для її проведення.

    Напередодні помічник Путіна Юрій Ушаков також заявляв, що іноземні лідери можуть розраховувати на телефонний контакт із російським президентом за власною ініціативою.

    Ці заяви пролунали після розмови Путіна з президентом Фінляндії Александром Стуббом та прем’єр-міністром Норвегії Йонасом Гаром Стьоре, яка відбулася 27 жовтня.

    Під час контакту європейські політики обговорювали можливості зниження напруженості та кроки до завершення війни Росії проти України.

    Зокрема, увагу приділили безпековій ситуації та необхідності припинення атак на українську енергетичну інфраструктуру.

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга згодом підтвердив, що телефонні контакти європейських лідерів із Кремлем були узгоджені з українською стороною.

    Водночас ці переговори викликали різні оцінки серед європейських союзників Києва.

    Частина політиків вважає, що пряме спілкування з Путіним може бути корисним для дипломатичних зусиль, тоді як інші сумніваються в результативності таких контактів без конкретних зобов’язань Росії.

    На цьому тлі питання формату можливих мирних переговорів набуло особливого значення.

    Раніше представники Москви заявляли про готовність обговорювати завершення війни за участю України та Сполучених Штатів.

    Однак в українській владі наголошують, що переговори повинні мати чітку мету, а їхнім результатом мають стати конкретні домовленості та гарантії безпеки.

    Особиста зустріч лідерів, на думку Києва, дозволила б безпосередньо обговорити найскладніші питання, які неможливо вирішити лише дипломатичними заявами чи телефонними консультаціями.

    Зокрема, йдеться про припинення бойових дій, контроль за виконанням потенційних домовленостей, гарантії безпеки для України та механізми запобігання новій російській агресії.

    При цьому в Офісі президента не повідомили про остаточне рішення Володимира Зеленського щодо можливості телефонного контакту з Путіним.

    Коментар Дмитра Литвина стосувався передусім ефективності такого формату та необхідності повноцінних переговорів на найвищому рівні.

    Отже, Київ не розглядає звичайну телефонну розмову як достатній інструмент для досягнення домовленостей про завершення війни. В Офісі президента переконані, що вирішальні питання мають обговорюватися під час особистої зустрічі лідерів за участю України, США та Росії.

    Поки що конкретної дати такої зустрічі не оголошено, а заяви Кремля щодо можливого контакту Зеленського й Путіна залишаються на рівні публічних коментарів.

  • Війська, літаки та Чорне море: Європа перевірить готовність до миротворчої місії в Україні

    Війська, літаки та Чорне море: Європа перевірить готовність до миротворчої місії в Україні

    Європейські союзники України готуються до перших масштабних військових навчань, під час яких відпрацюють можливе розгортання міжнародного контингенту після припинення бойових дій. Маневри відбудуться у листопаді 2026 року на території Польщі, у повітряному просторі Румунії та західній частині Чорного моря. До них долучаться військові Великої Британії, Франції, Німеччини та Польщі.

    Про підготовку навчань повідомило німецьке видання taz із посиланням на представника Міністерства оборони Німеччини.

    Масштабні маневри отримали назву Koalicja 2026 — «Коаліція 2026». Вони мають перевірити готовність багатонаціональних сил до виконання завдань у межах майбутніх гарантій безпеки для України.

    Ідеться про військовий контингент, створення якого координують Франція та Велика Британія. Його потенційне завдання — сприяти дотриманню режиму припинення вогню після досягнення відповідної домовленості між Україною та Росією.

    Важливо, що навчання проходитимуть за межами України. Вони не означають, що європейські військові вже отримали наказ на розміщення на українській території.

    Одним із ключових учасників стане Німеччина.

    За інформацією німецького оборонного відомства, Бундесвер направить на навчання приблизно десять штабних офіцерів. Вони братимуть участь у плануванні та координації дій багатонаціональних підрозділів.

    Крім того, Берлін надасть до двох військово-транспортних літаків Airbus A400M, які використовуватимуть для дозаправлення авіації в повітрі.

    Літаки здійснюватимуть операції з території Німеччини.

    Ще одним важливим внеском Берліна стане логістична підтримка. Німецька сторона забезпечуватиме переміщення військ і техніки через свою територію до районів проведення навчань.

    Представник Міністерства оборони Німеччини назвав участь Бундесверу знаком єдності з партнерами.

    Водночас німецький уряд наголошує, що участь у тренувальних маневрах не означає автоматичного рішення про відправлення військових до України після завершення бойових дій.

    Канцлер Фрідріх Мерц раніше заявляв, що характер і масштаб можливого внеску Німеччини визначатимуть федеральний уряд та Бундестаг.

    Польща, яка прийматиме основну частину навчань, також відіграватиме важливу організаційну роль.

    Ще 14 липня прем’єр-міністр Дональд Туск офіційно оголосив, що його країна стане майданчиком для перших спільних маневрів держав «коаліції охочих».

    За словами польського прем’єра, тренування мають зміцнити готовність союзників до спільних дій задля безпеки України та всього регіону.

    Основні сухопутні етапи навчань планують провести на полігонах південно-східної Польщі.

    Окремі компоненти відбуватимуться в повітряному просторі над Румунією та акваторії західної частини Чорного моря.

    Таким чином, учасники відпрацьовуватимуть не лише переміщення сухопутних підрозділів, а й координацію авіаційних та морських можливостей.

    За інформацією британської газети The Times, до маневрів можуть залучити щонайменше 1500 військовослужбовців із Великої Британії, Франції та Німеччини разом із польськими підрозділами.

    Водночас офіційного підтвердження остаточної кількості учасників поки немає.

    Раніше британський міністр оборони Джон Гілі заявляв, що в листопадових навчаннях братимуть участь тисячі військових.

    Очікується, що учасники перевірятимуть здатність швидко переміщувати підрозділи, доставляти необхідне забезпечення, координувати роботу штабів та підтримувати функціонування багатонаціонального контингенту.

    Подібні процедури важливі для будь-якої потенційної міжнародної місії, адже військові різних держав мають діяти за спільними планами та узгодженими правилами.

    Навчання проводитимуть у межах діяльності так званої «коаліції охочих», яка об’єднує близько 35 держав, готових підтримувати Україну та брати участь у розробленні майбутніх гарантій безпеки.

    Франція і Велика Британія координують підготовку багатонаціональних сил, які потенційно можуть забезпечувати виконання домовленостей після припинення бойових дій.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про переговори союзників України в Парижі, де одним із ключових питань була розбудова системи довгострокових гарантій безпеки.

    Окрім того, «Ненька інфо» аналізувала механізми захисту України після завершення війни, зокрема можливу роль багатонаціональних сил, моніторинг перемир’я та порядок реагування на нові порушення з боку Росії.

    При цьому майбутня міжнародна місія має низку невирішених питань.

    Союзникам необхідно погодити її чисельність, структуру командування, правила застосування сили, джерела фінансування та політичні умови розгортання.

    Особливе значення матиме й позиція Сполучених Штатів, без підтримки яких реалізація окремих елементів європейських гарантій безпеки може виявитися складнішою.

    Наразі переговори щодо припинення російсько-української війни тривають, але відповідної мирної угоди не укладено.

    Тому листопадові навчання Koalicja 2026 розглядаються як підготовка до можливих майбутніх сценаріїв, а не як початок уже затвердженої миротворчої операції.

    Точну дату старту маневрів та остаточний склад учасників мають оголосити після погодження всіма залученими державами.

    Водночас сам факт підготовки спільних військових навчань показує, що європейські союзники України переходять від політичних консультацій до практичного відпрацювання можливих гарантій безпеки.

  • Зеленський анонсував новий раунд консультацій зі США

    Зеленський анонсував новий раунд консультацій зі США

    Президент України Володимир Зеленський анонсував новий етап дипломатичних консультацій зі Сполученими Штатами та європейськими партнерами щодо можливого завершення війни. Уже в п’ятницю, 23 жовтня, глава держави очікує доповідь спеціального представника президента США Дональда Трампа Стіва Віткоффа. Після цього заплановане спільне обговорення результатів переговорів за участю української, американської та європейської команд.

    Про це Зеленський заявив 22 жовтня під час спільної пресконференції з прем’єр-міністром Фінляндії Петтері Орпо у Києві, повідомляє «Інтерфакс-Україна».

    За словами президента, точний час майбутньої розмови ще узгоджують представники відповідних команд.

    «Передусім, завтра у мене буде бриф від Віткоффа, час узгодять наші команди. Я отримую бриф, потім буде спільний бриф, я думаю, наші команди з американцями, з європейцями», — повідомив Зеленський.

    Нова розмова відбудеться після інтенсивних дипломатичних контактів, які протягом останніх днів провели представники США, України, європейських держав та Росії.

    Зокрема, 20 жовтня в Осло відбулися переговори за участю Зеленського, Віткоффа, прем’єр-міністра Норвегії Йонаса Гара Стере та президента Фінляндії Александера Стубба.

    До обговорень також дистанційно долучився Джаред Кушнер, представник американської переговорної команди.

    Під час зустрічі сторони розглядали можливі механізми завершення війни, гарантії безпеки для України, територіальні питання та перспективи післявоєнного відновлення держави.

    Зеленський раніше повідомляв, що Київ запропонував кілька варіантів припинення бойових дій, зокрема енергетичне перемир’я.

    Українська сторона наполягає, що будь-які домовленості мають супроводжуватися надійними гарантіями безпеки, які унеможливлять повторення російської агресії.

    Уже 21 жовтня Стів Віткофф вирушив до Санкт-Петербурга, де провів переговори з російським президентом Володимиром Путіним.

    За підсумками зустрічі американський спецпредставник заявив, що сторони обговорили можливі рамки мирного врегулювання та домовилися продовжити дипломатичні контакти.

    Віткофф також повідомив про перспективу відновлення тристоронніх переговорів між Україною, США та Росією на технічному рівні.

    Зеленський підтвердив, що Київ отримав від американських партнерів сигнал про готовність Москви до такого формату.

    За його словами, Вашингтон пропонує провести наступну зустріч якомога швидше, і Україна підтримує цю ініціативу.

    Попередньо переговори можуть відбутися на початку листопада, однак остаточну дату та склад делегацій поки не погоджено.

    Серед можливих питань майбутніх консультацій — припинення вогню, енергетичне перемир’я, повернення військовополонених, гарантії безпеки та підготовка зустрічі на найвищому політичному рівні.

    Окрему увагу приділяють участі європейських партнерів, оскільки майбутні безпекові домовленості стосуватимуться не лише України, а й ширшої системи європейської безпеки.

    Водночас дипломатична активність відбувається на тлі продовження російських ракетних і дронових атак проти українських міст.

    Попри заяви про готовність до переговорів, конкретних домовленостей про припинення бойових дій наразі не досягнуто.

    Очікується, що доповідь Віткоффа 23 жовтня дозволить українській стороні отримати додаткову інформацію про позицію Росії та визначити подальші кроки у взаємодії з Вашингтоном і європейськими союзниками.

    Водночас сам факт запланованого брифінгу не означає досягнення мирної угоди або погодження остаточних умов завершення війни.

  • «Маємо повертатися в Україну»: Зеленський відмовився чекати Віткоффа після зустрічі з Путіним

    «Маємо повертатися в Україну»: Зеленський відмовився чекати Віткоффа після зустрічі з Путіним

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що не залишатиметься в Осло, щоб особисто дізнатися результати переговорів американського спецпосланця Стіва Віткоффа з російським лідером Володимиром Путіним. Глава держави пояснив, що має повернутися в Україну, а дипломатичні контакти продовжаться через норвезького прем’єр-міністра Йонаса Гара Стьоре. Водночас зустріч у Санкт-Петербурзі може стати важливим етапом у спробах відновити переговори про завершення російсько-української війни.

    Про це Зеленський повідомив 21 жовтня в коментарі польському агентству PAP. Його заяву також передає Укрінформ.

    Президент України перебуває з робочим візитом у Норвегії, де напередодні зустрівся з представниками США та європейськими лідерами.

    Головними темами переговорів стали можливе припинення вогню, гарантії безпеки для України та майбутні відносини Києва з НАТО.

    Чому Зеленський не чекатиме Віткоффа в Осло

    Під час спілкування з журналістами українського президента запитали, чи планує він залишитися в Норвегії до повернення американського спецпосланця з Росії.

    Зеленський відповів, що не бачить необхідності чекати особистої зустрічі.

    «Я не чекаю на Віткоффа в Осло. Ми маємо рухатися далі. Ми маємо повертатися в Україну. Подивимося, якими будуть результати», — заявив глава держави.

    Водночас він наголосив, що Україна не втрачає зв’язку з учасниками переговорного процесу.

    За словами президента, після повернення Віткоффа з Санкт-Петербурга з ним зустрінеться прем’єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стьоре.

    «Йонас має зустрітися з американським спецпосланцем. Ми постійно підтримуємо контакт», — пояснив Зеленський.

    Таким чином, рішення президента повернутися додому не означає виходу України з дипломатичних переговорів.

    Що Віткофф обговорював із Путіним

    У середу, 21 жовтня, спеціальний представник президента США Стів Віткофф прибув до Санкт-Петербурга для переговорів із Володимиром Путіним.

    Основна мета візиту — представити російській стороні мирні пропозиції, які напередодні обговорили в Осло.

    За повідомленням Reuters, Віткофф закликав російську сторону повернутися до переговорів за посередництва Сполучених Штатів.

    Серед ключових питань залишаються можливе припинення вогню, формат подальших переговорів і гарантії безпеки для України.

    Водночас Москва продовжує висувати власні вимоги щодо українських територій та майбутнього відносин Києва з НАТО.

    Ці позиції залишаються головними перешкодами для досягнення домовленостей.

    Попри нові дипломатичні контакти, сторони поки не оголосили про остаточне погодження умов завершення війни.

    Які пропозиції підготували в Осло

    20 жовтня в столиці Норвегії відбулася зустріч за участю президента України Володимира Зеленського, американського спецпосланця Стіва Віткоффа, прем’єр-міністра Норвегії Йонаса Гара Стьоре та президента Фінляндії Александра Стубба.

    Дистанційно до переговорів також долучився Джаред Кушнер, зять президента США Дональда Трампа.

    За інформацією Financial Times, учасники обговорили можливі підходи до завершення війни, майбутні безпекові механізми та економічне відновлення України.

    Окрему увагу приділили гарантіям, які мають запобігти повторенню російської агресії після можливого мирного врегулювання.

    Президент Фінляндії позитивно оцінив результати зустрічі, заявивши про певне просування переговорного процесу.

    Однак конкретного тексту майбутньої мирної угоди громадськості не представили.

    Також немає підтвердження, що Росія погодилася прийняти всі пропозиції, напрацьовані українською та західними делегаціями.

    Чому питання НАТО залишається одним із найскладніших

    Однією з тем дипломатичних консультацій є майбутня система безпеки України.

    Київ наполягає, що після завершення війни країна повинна отримати дієві гарантії, які не дозволять Росії повторити вторгнення.

    Москва, зі свого боку, продовжує виступати проти вступу України до НАТО.

    Тому будь-які переговори щодо майбутнього української безпеки стикаються із серйозними політичними розбіжностями.

    За повідомленнями міжнародних медіа, американські та європейські дипломати обговорюють різні можливі механізми гарантій.

    Проте жоден із них наразі не представлений як остаточно погоджений усіма учасниками.

    Зеленський також раніше пропонував провести тристоронню зустріч лідерів України, США та Росії для обговорення найскладніших питань майбутнього врегулювання.

    Чи вдалося Віткоффу досягти результатів у Петербурзі

    Переговори американського посланця з Путіним відбулися на тлі складних відносин між Києвом і Вашингтоном.

    Останніми тижнями Україна критикувала окремі рішення адміністрації Дональда Трампа щодо Росії, зокрема послаблення визначених санкційних обмежень на операції з російським дизельним пальним.

    Крім того, українська сторона порушувала питання стабільності постачання озброєнь, обміну розвідданими та роботи супутникового зв’язку.

    Попри ці розбіжності, дипломатичний діалог триває.

    За інформацією Associated Press, після зустрічі Віткоффа з Путіним сторони говорили про можливість продовження переговорів, хоча негайного прориву щодо завершення війни не відбулося.

    Американський спецпосланець також порушував питання відновлення тристоронніх контактів.

    Окремим результатом візиту стало оголошення про звільнення американського громадянина Стівена Габбарда, який перебував у російському ув’язненні.

    Однак це гуманітарне рішення не означає автоматичного прогресу щодо припинення бойових дій в Україні.

    Хто передасть Зеленському результати переговорів

    Після завершення зустрічі в Росії Віткофф має повернутися до Осло.

    Там, відповідно до оголошених планів, із ним зустрінеться Йонас Гар Стьоре.

    Норвезький прем’єр-міністр зможе отримати інформацію про російську реакцію на мирні пропозиції та продовжити консультації з українською стороною.

    Сам Зеленський наголосив, що постійні контакти між учасниками переговорів дозволяють обмінюватися інформацією без його особистої присутності.

    Отже, президент України не планує чекати повернення Віткоффа з Росії, але переговорний процес не припиняється. Подальші кроки залежатимуть від реакції Кремля на представлені пропозиції та готовності сторін погодити реальні механізми припинення війни.

    Поки що найважливіші питання — території, гарантії безпеки та майбутні відносини України з НАТО — залишаються відкритими.

  • Трамп підтримав вимогу Путіна щодо виборів в Україні, через що переговори в Маямі завершилися достроково

    Трамп підтримав вимогу Путіна щодо виборів в Україні, через що переговори в Маямі завершилися достроково

    У Маямі переговори обірвалися на півслові. Дводенні консультації між українською делегацією, Стівом Віткоффом, Джаредом Кушнером і представниками європейських столиць, НАТО та Єврокомісії завершилися вже після першого дня — 9 жовтня. Офіційно сторони говорили про підготовку до зими, стійкість енергосистеми, зерновий коридор, гарантії безпеки та «нові ідеї» щодо завершення війни. Насправді ж зустріч згорнулася після того, як американська сторона фактично відмовилася тиснути на Москву щодо ключових для Києва питань і висунула умову, яку українська делегація сприйняла як пряму спробу змінити формат політичного представництва України. За словами людини, обізнаної з перебігом обговорень, до певного моменту розмова йшла за звичним сценарієм. Українці доповідали про ситуацію на фронті та в тилу, визначали потреби в протиповітряній обороні й боєприпасах, детально розбирали ризики зимового періоду.

    Кушнер і Віткофф брали активну участь у дискусії та навіть почали обговорювати можливі пункти майбутньої угоди. Тема українських ударів по російських нафтопереробних заводах і пов’язаного з ними дефіциту дизельного пального на американському ринку, за цією версією, «взагалі не зачепила» переговорників — попри те, що того самого дня Дональд Трамп публічно оголосив про домовленість із Володимиром Путіним щодо постачання російського дизеля та тимчасового скасування санкцій на його експорт. Міністерство фінансів США оперативно видало тимчасову генеральну ліцензію. Обсяги, які називав Трамп (спочатку понад 300 тисяч тонн, потім сотні тисяч і мільйони), невеликі порівняно зі світовим ринком, однак сам факт зняття обмежень дає Москві додаткові доходи та знижує ефект від українських ударів по енергетичній інфраструктурі.

    Переломний момент, за тією самою інформацією, настав, коли Кушнер майже дослівно передав позицію, яку, за його словами, Путін виклав Трампу: Росія готова підписати мирну угоду з Україною, але лише із «законним президентом», обраним на виборах, і готова чекати на їх проведення. Трамп, за цією версією, погодився з таким підходом і заявив, що для досягнення миру Україні потрібні вибори. За свідченням учасника обговорень, ця заява шокувала українську делегацію. Давид Арахамія, голова фракції «Слуга народу» й один із ключових переговорників, заявив, що делегації необхідно зв’язатися з Володимиром Зеленським. Після розмови з президентом ухвалили рішення завершити переговори достроково. Публічно Віткофф назвав обговорення «конструктивними» та корисними для підготовки наступних контактів із Москвою. Українська сторона в офіційних коментарях була стриманішою.

    У наступні дні Трамп відкрито посилив ту саму риторику. Він заявив, що Путін «дуже хоче угоди», а Зеленський «не хоче», і прямо запропонував Україні «нового лідера, який зможе укласти угоду». Він критикував удари по російських НПЗ, пов’язуючи їх зі зростанням цін на дизельне пальне у США напередодні проміжних виборів. Зеленський відповів публічно: якщо Трамп і Путін хочуть виборів, нехай Москва забезпечить 60 днів повного припинення вогню — і Україна їх організує. «Звичайно, ми будемо готові до будь-якого вибору нашого народу», — сказав він в інтерв’ю ABC. Кремль відкинув ідею тимчасового перемир’я. Дмитро Пєсков повторив, що Росія прагне не паузи, а довгострокового миру. Сергій Лавров додав, що Зеленський «не заслуговує» на такий перепочинок.

    Європейські лідери публічно виступили на підтримку Зеленського. Йоганн Вадефуль, Еммануель Макрон, представники Великої Британії та Польщі заявили, що підтримують президента України й що лише українці вирішують, хто очолюватиме їхню державу. Урсула фон дер Ляєн підтвердила солідарність із Києвом. Однак усередині ЄС, за тією самою інформацією з оточення переговорів, уже триває окреме обговорення. Як саме пояснювати виборцям українське питання — як необхідність продовжувати військову підтримку чи як привід підштовхнути Київ до виборів і мирного процесу. Публічна риторика та закриті розрахунки щодо електоральних ризиків розходяться.

    Юридично вибори в Україні наразі неможливі. Закон «Про правовий режим воєнного стану» прямо забороняє проведення президентських, парламентських і місцевих виборів під час дії воєнного стану. Конституція продовжує повноваження Верховної Ради до його скасування. Центральна виборча комісія та міжнародні інституції, зокрема Парламентська асамблея Ради Європи, неодноразово зазначали, що повноцінний виборчий процес в умовах активних бойових дій, окупації частини території та перебування мільйонів людей за межами своїх домівок є нереалістичним без суттєвих законодавчих і логістичних змін. За даними опитувань, більшість українців виступає проти проведення виборів до завершення війни або принаймні до встановлення стійкого припинення вогню.

    Водночас електоральна картина вже відрізняється від тієї, що була у 2022–2023 роках. За даними опитування Rating Group, проведеного 3–5 жовтня 2026 року, Валерій Залужний має довіру 64% респондентів, а Зеленський і Кирило Буданов — по 53%. У гіпотетичному першому турі президентських виборів Зеленський отримує близько 23%, Залужний — близько 20%. Інші опитування свідчать, що понад половина українців не хоче бачити Зеленського на другому терміні, хоча й не підтримує негайного проведення виборів. Оцінка, яка циркулює серед учасників переговорів, — що ймовірність участі Зеленського в наступних виборах становить приблизно 50 на 50, а в разі його участі шанси на перемогу прямують до нуля, — залишається приватним судженням, а не підтвердженим фактом. Водночас вона відображає звуження політичного простору навколо президента після років корупційних скандалів, накопиченої втоми суспільства та зростання авторитету військових постатей.

    Американські важелі тиску при цьому нікуди не зникли. У повідомленнях західних медіа, зокрема Financial Times, ішлося про те, що в Маямі українцям прямо говорили про можливе призупинення обміну розвідувальними даними та постачання озброєння за механізмом PURL, якщо удари по російських НПЗ не припиняться. Україна й надалі критично залежить від американської розвідки та Starlink для управління безпілотниками. Київ неодноразово просив розширити доступ до Starlink на території Росії для завдання ударів на великій відстані, однак не отримав такого дозволу. Якщо не враховувати Starlink, американська підтримка, за оцінками учасників процесу, вже не забезпечує того оперативного ефекту, який мала раніше.

    Наступним кроком Вашингтона, за повідомленнями відкритих джерел, має стати візит Віткоффа та Кушнера до Москви до кінця жовтня з тими самими «новими ідеями». Київ у відповідь пропонує пов’язати будь-які поступки в енергетичній сфері із дзеркальним припиненням ударів по українській інфраструктурі та вимагає 60 днів тиші для можливого виборчого процесу. Європейці публічно підтримують Зеленського, але всередині вже прораховують, як довго зможуть пояснювати виборцям необхідність продовження військової підтримки порівняно з альтернативою у вигляді виборів і «мирного процесу» на умовах, які Москва формулює через Трампа. Розрив між тим, що говорили за зачиненими дверима в Маямі, і тим, що звучить публічно, став уже відчутним.

  • Віткофф і Кушнер готуються знову поїхати до Путіна

    Віткофф і Кушнер готуються знову поїхати до Путіна

    Адміністрація президента США Дональда Трампа активізує дипломатичні зусилля щодо завершення російсько-української війни. Спеціальний представник американського президента Стів Віткофф та його зять Джаред Кушнер можуть наприкінці жовтня знову відвідати Москву для переговорів із Володимиром Путіним.

    Про це повідомляє Axios із посиланням на джерело, обізнане з дипломатичними планами Вашингтона. Остаточного рішення щодо поїздки поки немає.

    Перед можливим візитом до Росії американські представники проведуть переговори з українською та європейською делегаціями. Зустріч запланована на 9–10 жовтня в Маямі. Сторони обговорюватимуть нові пропозиції, покликані зрушити з місця переговорний процес.

    За інформацією видання, адміністрація Трампа прагне досягти дипломатичного прориву до початку суворої зими в Україні та проміжних виборів у США.

    Одним із можливих сценаріїв є часткове припинення вогню, яке передбачатиме зупинення ударів по енергетичній інфраструктурі та об’єктах, пов’язаних з експортом зерна. Україна вже заявляла про готовність розглядати такий формат, однак Росія поки не продемонструвала достатньої зацікавленості.

    Американські джерела зазначають, що наближення зими створює додатковий тиск на переговорний процес. Вашингтон намагається сформувати пропозицію, яка могла б стати основою для домовленостей між сторонами.

    Напередодні переговорів Віткофф і Кушнер зустрілися з Дональдом Трампом, щоб представити йому оновлені дипломатичні ініціативи.

    Українську делегацію в Маямі представлятимуть керівник Офісу президента Кирило Буданов, очільник Служби зовнішньої розвідки Рустем Умєров, дипломатичний радник Сергій Кислиця та народний депутат Давид Арахамія.

    До консультацій також запросили представників Великої Британії, Франції, Німеччини, НАТО та Європейського Союзу. Серед головних тем — гарантії безпеки для України, післявоєнне економічне відновлення та можливі механізми припинення бойових дій.

    У Києві перспективи швидкого дипломатичного прориву оцінюють обережно. Водночас співрозмовник Axios припускає, що наближення американських виборів і прагнення Москви домогтися послаблення санкцій можуть вплинути на позицію Кремля.

    Нагадаємо, у вересні Віткофф і Кушнер уже зустрічалися з Путіним у Москві, після чого відвідали Київ для переговорів із Володимиром Зеленським.

    Чи погодиться Кремль на нові пропозиції Вашингтона, наразі невідомо. Можливий повторний візит американських переговорників до Москви залишається лише одним із варіантів подальших дипломатичних кроків.

  • Що насправді гарантують Україні США та Європа у разі нової агресії Росії

    Що насправді гарантують Україні США та Європа у разі нової агресії Росії

    Після завершення війни Україна може отримати розгалужену систему міжнародних гарантій безпеки, однак вона не буде повністю аналогічною механізму колективної оборони НАТО. Укладені з партнерами угоди передбачають консультації у разі нової російської агресії, обмін розвідувальними даними, військову та політичну підтримку, санкційні заходи й подальше посилення української армії. Водночас у документах немає норми, яка автоматично зобов’язувала б США, Велику Британію, Францію чи Німеччину вступити у війну на боці України після нового нападу Росії. Майбутня система, таким чином, будуватиметься не навколо одного зобов’язання союзників негайно вступити в бойові дії, а навколо кількох рівнів реагування, які мають бути підготовлені заздалегідь.

    Американо-українська угода, укладена в червні 2024 року, передбачає проведення консультацій у разі збройного нападу або загрози нападу. Сторони мають за можливості зустрітися протягом 24 годин, обмінятися наявною розвідувальною інформацією та визначити подальші кроки й додаткові оборонні потреби України. Водночас подальші рішення ухвалюються відповідно до національного законодавства кожної країни та за наявності відповідного фінансування. Схожа конструкція присутня в угодах України з Францією, Німеччиною та Великою Британією: партнери підтверджують готовність надавати підтримку, однак конкретний обсяг озброєння, строки його постачання чи зобов’язання відправити власні війська заздалегідь не фіксуються.

    Після припинення вогню ця система може отримати додатковий елемент у вигляді багатонаціональних сил і механізмів моніторингу. Паризька декларація передбачає створення структур, які мають бути здатними реагувати на порушення режиму припинення вогню, підтримувати українські сили та забезпечувати подальше стримування Росії. Але й тут кожна держава продовжить діяти в межах власних конституційних і політичних процедур. Для України це означає, що навіть за наявності кількох міжнародних угод рішення щодо найбільш ризикованих форм військової підтримки залишатимуться за національними урядами.

    Тому ключове питання полягає не лише в кількості підписаних документів, а й у тому, наскільки заздалегідь буде підготовлена система їх реалізації. Якщо на момент можливої нової атаки існуватимуть дієві канали зв’язку, заздалегідь розміщені запаси, узгоджені правила дій, підготовлені штаби та конкретні плани посилення, міжнародна система зможе реагувати значно швидше. Якщо ж після початку війни партнерам доведеться заново визначати обсяг допомоги, склад сил, джерела фінансування та юридичні підстави для дій, навіть формально серйозні гарантії працюватимуть повільніше.

  • Безпека України після війни, гарантії та механізми захисту від нової агресії Росії

    Безпека України після війни, гарантії та механізми захисту від нової агресії Росії

    Американо-українську угоду підписали 13 червня 2024 року. Строк — десять років. Якщо станеться збройний напад або виникне його загроза, сторони «на прохання будь-якої зі сторін і згідно з їхнім відповідним законодавством» проводять зустрічі «за можливості протягом 24 годин» на найвищому рівні. Завдання зустрічі — визначити подальші кроки й додаткові оборонні потреби. Сторони готові одразу обмінюватися наявною розвідінформацією і консультуватися з підписантами декларації G7 2023 року. Санкції, експортний контроль, військову і політичну підтримку вони можуть ухваляти «за взаємною згодою».

    Вашингтон не має права просто відмахнутися від звернення Києва. З тексту не випливає наказу американським військам воювати з Росією. У додатку США мають намір «координувати потенційну потребу в швидкому збільшенні» допомоги — після запиту Києва і після консультацій із союзниками. Уся робота йде «згідно з відповідним національним законодавством» і «за наявності коштів». Вийти з угоди можна письмово, вихід набирає чинності через шість місяців.

    Французький і німецький документи 2024 року влаштовані подібно: консультації за добу, «швидка і стійка» допомога з огляду на конституцію, участь у створенні витрат для Росії. Британська угода січня 2024 року і «столітнє партнерство» 2025 року повторюють ту саму схему. Палата громад окремо фіксувала: взаємної оборонної статті, як у НАТО, у цих текстах немає. Слово «юридично обов’язковий» тут покриває консультацію і спрямування допомоги. Кількість ракет, літаків і строк їх прибуття документами не зафіксовані.

    Паризька декларація 2026 року описує систему, яка має увімкнутися після припинення вогню. У ній — моніторинг перемир’я, сконструйований за участі США, і спеціальна комісія щодо порушень, довгострокова підтримка ЗСУ, включно з доступом до складів при новій атаці, багатонаціональні сили на землі, в повітрі і на морі, майбутні зобов’язання на випадок нового нападу — військові спроможності, розвідка, логістика, санкції, промислове співробітництво.

    При паризькому штабі коаліції створено координаційну комірку США–Україна–Коаліція. Декларація називає гарантії обов’язковими і водночас повертає кожну державу до своєї конституції. Французька стаття 35, німецький парламентський мандат, британська практика голосування в Палаті громад і американський бюджетний цикл із цих текстів не зникають.

    Після нового удару Київ не почне розмову з чистого аркуша: є підписані документи, канали зв’язку, штаб у Парижі й уже чинне планування. Рішення про найризикованішу форму допомоги й надалі залишатиметься за національними урядами. Десятирічний строк сам по собі не гарантує, що на восьмому році приїде попередній обсяг американської зброї. Уряди змінюються. Склади союзників теж мають межу.

    Власна оборона до нової агресії

    Києву не потрібен нічий дозвіл, щоб відбивати перший удар своїми силами. Якщо атака почнеться з масованих ударів по енергетиці, ППО, портах, аеродромах і промисловості, зовнішні механізми встигнуть увімкнутися лише якщо країна не буде паралізована в перші дві-три доби. Літо 2026 року показало, як швидко змінюється повітряна загроза.За оцінками українських військових і радників, у липні застосували близько 1 500 реактивних ударних дронів, у серпні — понад 2 500.

    Представник Повітряних сил Юрій Ігнат говорив про більш ніж 2 800 реактивних апаратів за місяць. Їхня швидкість — близько 320–400 км/год, приблизно вдвічі вища за поршневі «шахеди». Перехоплення реактивних машин оцінювали трохи вище 60%, поршневих і хибних цілей — у діапазоні 90–95%. Розвідка називала виробництво Geran-4/5 приблизно 3 000 на місяць. Загальний серпневий план щодо ударних і хибних БПЛА — близько 11 000. За оцінкою розвідки, нові апарати йшли в удар майже одразу з виробництва.

    Кілька додаткових дивізіонів Patriot не закривають горизонт п’яти років, якщо противник змінює швидкість і щільність залпу. Рахується вже щомісячний потік перехоплювачів, а не лише число комплексів. Близько 95% ракет для Patriot, включно з PAC-3, надходять через механізм PURL. Європейські країни оплачують американську зброю зі складів США пакетами приблизно по $500 млн. До середини 2026 року внески 29 країн оцінювали приблизно в $6,7 млрд. Найбільші донори — Норвегія, Нідерланди, Німеччина, Канада, Швеція. Чек європейський. Дозвіл відпустити виріб і сама наявність ракет залишаються за США.

    8 вересня 2026 року Борис Пісторіус оголосив термінову передачу PAC-2 із запасів бундесверу. Київ паралельно контрактував близько 1 000 ракет Patriot, більша частина яких надійде пізніше. Виробництво PAC-2 GEM-T для України через COMLOG у Шробенгаузені чекають не раніше 2027 року. Поставки PAC-3 MSE і надалі зав’язані на американські потужності й довгий цикл збирання. Європейські країни готові оплачувати нові ракети, однак значна частина замовлень буде вироблена лише 2027 року і пізніше.

    Далекобійні системи підвищують ціну нової війни для Москви: логістика, склади, ремонтні бази і частина виробництва стають досяжними. Європа намагається перейти від передачі окремих зразків до серійного випуску. На саміті НАТО в Анкарі в липні 2026 року союзники оголосили €70 млрд допомоги, озброєння і навчання на 2026 рік і зіставний орієнтир на 2027-й. У декларації сказано, що європейці й Канада фінансують основну частину допомоги Україні. У тому ж тексті союзники окремо вітають багаторічне фінансування через кредит ЄС. Політичний заголовок великий. Обсяг нового виробництва менший, ніж здається з цифри.

    Американська компанія Covenant планує випускати крилаті ракети Anthem у Саксонії з 2027 року: близько 1 000 одиниць у перший рік і темп 5 000 у 2028-му. Понад 95% комплектуючих мають бути європейськими. Поки це контракт і будівництво заводу. Якщо війна почнеться раніше, знову доведеться спиратися на американські склади і на те, що вже лежить в Україні. Якщо Москва виходить із того, що Україна втримає повітря і зможе відповідати в перші тижні, розрахунок на швидкий політичний ефект слабшає. Угоди дають Києву канали для отримання допомоги, але самі по собі не зупиняють перший удар. Це завдання й надалі має вирішувати українська армія.

    Міжнародні сили та стримування Росії

    Контингент союзників не замінює ЗСУ. Він змінює ціну удару. Британські чи французькі підрозділи на українській території змушують Кремль ураховувати зіткнення з державами НАТО ще до великого пакета допомоги. Паризька деклараціяописує MNF-U як силу «готових» країн для відновлення армії і стримування. Розгортання — на запит України після «достовірного припинення бойових дій». Керівництво європейське, за участі неєвропейських членів коаліції і «передбачуваної підтримки США».

    Планування уже йшло місяцями: понад 200 офіцерів із приблизно 30 країн, оперативний штаб у Парижі. У липні 2026 року командування прийняв британський генерал-лейтенант Том Бейтман. Французький офіцер став заступником. При розгортанні окремий штаб планують у Києві. Восени коаліція готувала навчання з перекидання. Декларація про наміри Великої Британії, Франції та України від 6 січня 2026 року проговорює деталі, які зазвичай залишають у додатках. Сторони мають намір розмістити підрозділи «в усіх доменах».

    Україна дає право застосовувати силу для виконання місії і захисту особового складу, техніки та інфраструктури MNF-U і України — «відповідно до міжнародного права і в координації» з Генштабом ЗСУ. Переміщення й операції йдуть під контролем об’єднаного штабу MNF-U. Окремо названі захищені об’єкти для зброї і резервів. Правовий статус хочуть будувати на НАТО SOFA 1951 року і PfP SOFA 1995 року. Сама декларація договором про розміщення не є. Вона запускає переговори про міжнародну угоду.

    Стримувальний ефект з’являється, якщо іноземці прив’язані до аеродромів, портів, складів чи вузлів ППО і якщо Москва вважає, що загибель їхніх військових не закінчиться евакуацією. Контингент у тилу, який лише навчає українські частини, можна обійти ударами по українських об’єктах. Удар по об’єкту, який охороняють британці чи французи, коштує інакше. Москва читає ту саму конструкцію навпаки.

    15 липня 2026 року Марія Захарова заявила: розміщення будь-яких контингентів «коаліції охочих» «неприйнятне» і «де-факто є іноземною інтервенцією». Такі підрозділи Росія розглядатиме як «законні військові цілі». Ще раніше МЗС Росії поширювало ту саму формулу на частини й об’єкти. У вересні Сергій Лавров сказав, що появу західних військ на українській території Москва розцінить як «оголошення прямої війни». Це сигнал, як російське командування кодуватиме ціль.

    IFOR у Боснії після Дейтона налічував близько 60 тисяч осіб і спирався на згоду сторін конфлікту та мандат, який Росія в Радбезі не блокувала. Україну в цю рамку важко вписати: ядерний сусід заздалегідь оголошує іноземців ціллю. Південна Корея тримається на десятках тисяч американців і на договорі, який Вашингтон трактує як зобов’язання воювати. В України немає ні статті 5, ні зіставного американського контингенту. Західна Німеччина була плацдармом НАТО всередині ядерної архітектури Альянсу.

    Балтія сьогодні стоїть на передових групах НАТО і на статті 5. Із цих історій на Україну переноситься заздалегідь розгорнута інфраструктура — штаб, склади, ППО, ремонт, план посилення. Чисельність і юридична автоматика звідти не переносяться. Чисельність MNF-U тому вторинна. Важливіше місце стоянки, об’єкт відповідальності, правила застосування сили і те, як Москва оцінює реакцію Лондона і Парижа на перші втрати.

    США та Європа у новій системі безпеки

    Європа більше не може вважати американські запаси автоматично доступними. Анкарська декларація НАТО фіксує: європейські союзники і Канада «беруть на себе більшу відповідальність за оборону Альянсу» і вже фінансують основну частину допомоги Україні. У 2025 році вони наростили вкладення в базові оборонні потреби більш ніж на $139 млрд. На 2026–2027 роки оголошено орієнтир €70 млрд на рік. Серед пріоритетів Альянсу названі глибокий високоточний удар, інтегрована ППО і ПРО, безпілотники і розвідка.

    PURL показує і прогрес, і стелю. Європа навчилася платити за американські вироби. Швидко робити їхній еквівалент вона поки не може. У вересні 2026 року Єврокомісія дозволила Україні витрачати частину кредиту підтримки на Patriot, зробивши виняток із правила «купуй європейське». Європейського аналога потрібного масштабу немає. За оцінкою комісара Андрюса Кубилюса, контракти ділилися приблизно так: третина українським виробникам, третина європейським, близько 30% — третім країнам.

    Розвідка і космос закриваються декларацією найгірше. Європейські угруповання ростуть, але частина цілевказання і раннього попередження й надалі зав’язана на американські системи. У Паризькій декларації моніторинг перемир’я названо «запропонованим механізмом під керівництвом США». Координаційна комірка в паризькому штабі тристороння. Відмова Вашингтона дати канал чи дозвіл на реекспорт змінює швидкість навіть за європейського контингенту на землі.

    Після війни США радше залишаться держателем дефіцитних спроможностей: перехоплювачі й експортний режим, частина високоточних боєприпасів, космос, дозаправка, шмат раннього попередження. Президент може прискорити поставки із запасів і розширити обмін розвідданими в межах уже наявних повноважень. Нове велике фінансування, нові правила застосування сили і розміщення військ упираються в Конгрес. Угода 2024 року сама відсилає до «наявності асигнованих коштів».

    Лондон і Париж, якщо їхні люди вже стоять в Україні, будуть під тиском захищати свій контингент. Берлін залишиться вузлом грошей, промисловості і ППО, але не отримає права розпоряджатися французькими чи британськими силами. Для Києва питання не в американських бригадах під Дніпром. Питання в тому, чи залишаться за кілька років доступними ті американські вироби і дані, без яких європейська система ще не тримає удар сама.

    Реалізація гарантій у разі нової агресії

    Перевірка гарантій почнеться не на церемонії. Вона почнеться, коли удар уже йде. У перші години працює те, що вже увімкнено. Українська ППО, авіація, РЕБ і далекобійні засоби не чекають союзників. Київ сам відповідає і водночас розсилає запити за угодами. Якщо MNF-U на той момент розгорнуто, його підрозділи діють у заздалегідь узгоджених рамках: захист персоналу, техніки, інфраструктури і виконання місії з правом застосовувати силу в координації з Генштабом ЗСУ. Обмін наявною розвідінформацією за американо-українською угодою може початися одразу: формулювання — «готові негайно обмінюватися». Нові дивізії з Європи за ці години не з’являться. Нові перехоплювачі із заводу теж.

    Далі вмикається консультаційний контур. США, Франція, Велика Британія, Німеччина і ЄС проводять зустріч або консультації «за можливості / протягом 24 годин». Якщо перемир’я формально існувало, моніторинг і комісія коаліції мають кваліфікувати порушення. За очевидного масованого удару атрибуція простіша. За «інциденту» на лінії комісія сама стає полем боротьби за час. Доба в договорах — строк до політичної розмови, не до вступу союзників у війну.

    Київ вирішує застосування своєї армії, удари на доступну глибину і запит до партнерів. Президент Франції як головнокомандувач може почати зовнішню операцію. Стаття 35 вимагає повідомити парламент не пізніше ніж через три дні. Дебати за цією інформацією голосу не мають. Якщо втручання триває понад чотири місяці, потрібна парламентська авторизація. Поставка зброї під статтю 35 не підпадає. Розміщення контингенту MNF-U Париж майже напевно оформить як зовнішню операцію. Військові години і конституційні тоді роз’їдуться. Британський уряд спирається на королівську прерогативу, але в останні роки склалася практика голосування Палати громад до розгортання. 7 січня 2026 року Кір Стармер сказав: якщо війська підуть за підписаною декларацією, він внесе питання на голосування. Це не заборона. Це зайві години в момент, коли ракети вже летять.

    Німеччина пов’язана жорсткіше. Конституційний суд у 1994 році і Закон про участь парламенту вимагають попереднього мандата Бундестагу на збройне застосування бундесверу за кордоном. Навіть гіпотетична стаття 5 НАТО голосування не скасовує. Термінова передача PAC-2 із запасів, яку Пісторіус оголосив у вересні, такого мандата не потребує. Відправка бригади потребує. Президент США може розпорядитися обміном розвідданими, відпуском уже оплачених через PURL виробів і частиною санкцій. Нове фінансування і нові правила застосування сили йдуть через Конгрес. Угода 2024 року цього не обходить.

    НАТО як організація військову відповідь усіх союзників одним рішенням не запускає. Статті 5 немає. Анкарські цифри щодо допомоги Україні — політичні й бюджетні. Коаліція охочих — не альянс. Її штаб готує плани. Наказ кожному контингенту віддає національний командувач. За три доби можна зрушити заздалегідь підготовлене: зброю зі складів, до яких декларація обіцяє доступ, розвіддані, санкції, якщо тексти вже написані, те, що можна зняти з європейських полиць, дії MNF-U із захисту своїх об’єктів. Великі нові формування за цей час не перекидають. Тисячі нових перехоплювачів не виробляють.

    До кінця тижня з’являється те, що потребує окремого рішення: розширення мандатів, перекидання додаткових сил, нові закупівлі, узгодження застосування далекобійної зброї з території союзників. Якщо українська система на той момент тримає удар, тиждень дає час на посилення. Якщо перший удар обвалив ППО і енергетику, той самий тиждень дає Москві час на політичний тиск.

    У чинній системі немає органу, який одним рішенням запускає військову відповідь усіх союзників. Договори читаються через французьку, німецьку, британську й американську процедури. Заздалегідь можна зібрати плани, склади, правила вогню, розвідувальні канали, оплачені пакети і штаб, який уже існує. Прямий спосіб оцінити міцність системи — порахувати, скільки рішень партнерам доведеться ухвалювати після початку атаки. Якщо їм залишиться вибрати масштаб уже підготовленої відповіді, документи працюють. Якщо спочатку треба вирішити, чи допомагати взагалі, які сили створювати, хто ними командує і хто заплатить за боєприпаси, папір залишиться політично вагомим і військово тонким.

    Нової статті, яка автоматично втягне весь Захід у війну з Росією, немає — ні в двосторонніх текстах, ні в Паризькій декларації, ні в анкарських формулюваннях НАТО. Росія не повинна отримати кілька тижнів на закріплення першого результату, поки кабінети сперечаються про мандат. Україна відбиває перший удар сама. Європа нарощує звичайну підтримку тим, що вже вироблено і складовано. Іноземні сили мають сенс, коли їхня безпека пов’язана з українськими об’єктами. США залишаються держателем того, що Європа поки не замістила. Угоди варті стільки, скільки з них уже переведено в метал, штаби і правила. Усе інше доведеться винаходити вже під ударом.

  • «Знаємо, що має спрацювати до зими»: Зеленський розкрив підсумки переговорів із посланцями Трампа

    «Знаємо, що має спрацювати до зими»: Зеленський розкрив підсумки переговорів із посланцями Трампа

    Президент України Володимир Зеленський 7 вересня провів нараду з українською переговорною групою після серії зустрічей у Києві з представниками президента США Дональда Трампа Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером. За словами глави держави, сторони провели три раунди переговорів, а до частини консультацій долучилися представники Франції, Великої Британії та Німеччини.

    Головними темами стали можливе продовження дипломатичного процесу, посилення української ППО, підготовка країни до зими, технологічна співпраця із союзниками та майбутні гарантії безпеки. Зеленський повідомив, що сторони вже координують наступні контакти.

    Президент окремо зазначив, що після завершення основної програми 6 вересня мав особисту розмову з Віткоффом і Кушнером. За його словами, ключовим результатом стало збереження активного дипломатичного каналу між Україною, США та європейськими партнерами.

    У Києві предметно говорили про те, що потрібно Україні для проходження зимового періоду. Йдеться насамперед про засоби протиповітряної оборони, енергетичну стійкість і технологічне співробітництво. Офіс президента також повідомляв, що Україна розраховує на значний обсяг підтримки у сфері ППО та можливості використання американського зрідженого природного газу.

    Три раунди переговорів у Києві

    Віткофф і Кушнер прибули до Києва 6 вересня після переговорів у Москві з російським лідером Володимиром Путіним. Для обох це був перший візит до України в такому статусі.

    Протягом дня відбулося кілька форматів переговорів. Спочатку американська делегація провела зустріч із Зеленським і українською стороною, а пізніше до консультацій долучилися радники з питань національної безпеки Франції, Великої Британії та Німеччини.

    Зокрема, участь брали дипломатичний радник президента Франції Еммануель Бонн, радник із національної безпеки прем’єр-міністра Великої Британії Джонатан Пауелл і радник канцлера Німеччини з питань зовнішньої політики та безпеки Гюнтер Зауттер.

    Зеленський наголосив, що присутність представників найбільших європейських партнерів важлива для координації позицій України, США та Європи.

    ППО та зима стали одними з головних тем

    Однією з центральних тем переговорів стала підготовка України до чергової воєнної зими.

    Президент заявив, що партнери добре розуміють потреби України та знають, які рішення можуть бути реалізовані до початку холодного періоду.

    Йдеться насамперед про додаткові можливості для протиповітряної оборони. На тлі нарощування Росією повітряних атак Україна прагне отримати більше ракет до вже наявних систем ППО та посилити захист критичної енергетичної інфраструктури.

    Офіс президента підтвердив, що в ході переговорів багато уваги приділили саме зимовим ризикам і способам їх мінімізації.

    Окрім військової підтримки, сторони обговорювали енергетику та економічні механізми допомоги.

    Зеленський заявив, що Україна розраховує на суттєві обсяги американського LNG, який може стати додатковим елементом енергетичної стійкості країни у зимовий період.

    Територіальне питання залишається одним із найскладніших

    Переговори не обмежувалися лише зимовою підтримкою.

    За словами Зеленського, сторони говорили про можливість відновлення переговорного процесу щодо завершення війни. Однією з найбільш складних тем залишається територіальне питання.

    Президент наголосив, що рішення такого рівня можуть ухвалюватися лише лідерами держав.

    Українська сторона при цьому заявляє, що готова залишатися конструктивною у дипломатії, але будь-які домовленості мають передбачати реальні гарантії безпеки та не створювати умов для нової російської агресії.

    Кушнер зі свого боку говорив про необхідність створити рамку для довготривалого миру. Він заявив, що США працюють разом із європейськими партнерами над формуванням такого пакета.

    США знову говорять про тристоронній формат

    Ще одним потенційним напрямом стала організація переговорів за участю України, США та Росії.

    Кушнер підтвердив, що американські переговорники обговорювали можливість тристоронньої зустрічі як із російською, так і з українською стороною.

    За його словами, США намагалися не переконувати одну зі сторін прийняти конкретну позицію, а створити можливість для продовження самого діалогу.

    Віткофф також наголосив, що для Трампа відновлення переговорів є одним із ключових напрямів політики щодо війни.

    При цьому конкретної дати або місця тристоронньої зустрічі поки не оголошено.

    Наступна зустріч може відбутися найближчим часом

    Зеленський заявив, що Україна, США та європейські партнери вже домовилися про новий раунд консультацій.

    За його словами, зустріч може пройти у Європі, Сполучених Штатах або знову в Україні.

    Президент наголосив, що українська сторона продовжить подавати конструктивні пропозиції та координувати свої дії із союзниками.

    Таким чином візит Віткоффа й Кушнера до Києва не завершив переговорний процес, а фактично відкрив новий етап контактів між Вашингтоном, Києвом і європейськими столицями.

    Віткофф і Кушнер перед Києвом були в Москві

    Американські представники прибули до України після понад тригодинних переговорів із Путіним у Кремлі.

    Associated Press повідомляло, що переговори у Москві були присвячені відновленню спроб знайти політичне рішення для завершення війни. Російська сторона називала їх «конструктивними», однак конкретного прориву після зустрічі оголошено не було.

    Після Москви Віткофф і Кушнер вирушили до Києва, де вже обговорили російські пропозиції з українською стороною.

    При цьому Зеленський наголосив: сам факт відновлення переговорного процесу є важливим, навіть якщо позиції сторін залишаються далекими одна від одної.

    «Гірше, коли немає ніяких форматів перемовин», — зазначав президент після зустрічі.

    Мирного прориву поки немає

    Попри активізацію контактів, говорити про готову мирну домовленість поки зарано.

    Територіальні питання, гарантії безпеки, майбутній статус української армії та механізми контролю за можливими домовленостями залишаються предметом складних дискусій.

    Водночас новий раунд дипломатії відбувається на тлі продовження російських ударів по Україні. The Guardian повідомляв про нові ракетні й дронові атаки, які відбувалися паралельно з дипломатичними контактами.

    Сам Зеленський раніше визнавав, що Україні необхідно готуватися до сценарію, за якого війна триватиме й узимку.

    Саме тому переговори зі США зараз мають дві паралельні складові: пошук дипломатичного шляху до завершення війни та одночасне посилення здатності України пережити ще один період масштабних російських атак.

    За підсумками наради 7 вересня Зеленський заявив, що Київ уже координує наступні кроки, готує нові зустрічі та продовжує роботу над конкретними рішеннями щодо ППО і зимового пакета.

  • Шість лідерів одночасно прибули до Києва: Зеленський готує важливі переговори напередодні Дня Незалежності

    Шість лідерів одночасно прибули до Києва: Зеленський готує важливі переговори напередодні Дня Незалежності

    До Києва 23 серпня прибули лідери одразу шести європейських країн — Данії, Естонії, Фінляндії, Латвії, Литви та Норвегії. Іноземних гостей на столичному вокзалі зустрів міністр закордонних справ Андрій Сибіга. Візит відбувається напередодні Дня Незалежності України та передбачає як двосторонні зустрічі з президентом Володимиром Зеленським, так і спільні переговори. Українська сторона вже анонсувала важливі рішення та заяви.

    Про прибуття делегацій повідомив очільник МЗС України Андрій Сибіга.

    За його словами, вранці 23 серпня він особисто зустрів на залізничному вокзалі представників країн Північної Європи та Балтії.

    «Напередодні Дня незалежності ми відчуваємо, що не самотні. Наші союзники поруч із нами», — наголосив глава української дипломатії.

    Серед гостей, прибуття яких уже підтверджено, — президент Фінляндії Александр Стубб, прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен, прем’єр Норвегії Йонас Гар Стере та президент Литви Гітанас Наусєда. Українська сторона також повідомила про представників керівництва Естонії та Латвії.

    Очікується, що протягом дня іноземні політики проведуть низку окремих і спільних зустрічей із президентом Володимиром Зеленським.

    У Києві проведуть окремий саміт

    Офіційний уряд Норвегії підтвердив, що Йонас Гар Стере 23 серпня перебуває у Києві разом з іншими керівниками держав Північної Європи та Балтії.

    Норвезька сторона повідомила, що Стере має взяти участь у саміті України та Nordic-Baltic країн, відзначенні Дня Державного Прапора та зустрічах з українською владою.

    Таким чином, сьогоднішній приїзд є не лише символічним візитом до Дня Незалежності, а й частиною окремого міжнародного переговорного формату.

    У норвезькому уряді наголосили, що головною темою залишається підтримка України на тлі російської війни.

    «Український народ щодня живе з наслідками жорстокої війни Росії. Останнім часом ми бачили ескалацію ракетних і дронових атак на українські міста, будинки та критичну інфраструктуру», — зазначив Стере.

    Він додав, що боротьба України за свободу, незалежність та право самостійно визначати власне майбутнє залишається причиною, через яку Норвегія продовжуватиме підтримувати Київ.

    Про що говоритимуть із Зеленським

    Сибіга повідомив, що заплановані як двосторонні, так і багатосторонні переговори з Володимиром Зеленським.

    Українська сторона поки не оприлюднила повного порядку денного та змісту рішень, які можуть бути оголошені за результатами зустрічей.

    Однак попередні переговори Києва з країнами Північної Європи та Балтії дозволяють визначити ключові напрями співпраці.

    Це, передусім, постачання Україні озброєння, зміцнення системи протиповітряної оборони, довгострокове фінансування оборони, санкційний тиск на Росію, гарантії безпеки та умови можливого мирного процесу.

    20 серпня Сибіга під час переговорів із високою представницею ЄС Каєю Каллас окремо наголошував на необхідності додаткових можливостей ППО, зокрема протибалістичних систем, посилення санкцій проти російського виробництва балістичних ракет та подальшого використання заморожених активів РФ на користь України.

    Тож ці питання можуть стати частиною ширшого переговорного контексту і під час сьогоднішнього саміту.

    Північна Європа та Балтія стали одним із ключових блоків підтримки України

    Країни Північної Європи та Балтії протягом повномасштабної війни сформували один із найпослідовніших регіональних блоків підтримки України.

    Формат NB8 об’єднує Данію, Естонію, Фінляндію, Ісландію, Латвію, Литву, Норвегію та Швецію.

    У червні 2026 року на саміті в Таллінні представники цих країн знову підтвердили підтримку суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України, а також заявили про необхідність поставити Київ у максимально сильну позицію для досягнення справедливого та тривалого миру.

    Лідери також виступили за подальший тиск на Москву з вимогою погодитися на повне та безумовне припинення вогню.

    Для України співпраця з цими державами має не лише політичне значення.

    Данія, Норвегія, Швеція, Фінляндія та країни Балтії протягом війни надавали Києву військову, фінансову та гуманітарну допомогу, а частина з них входить до числа найбільших донорів України у співвідношенні до власного ВВП.

    Стубб став одним із найпомітніших партнерів Зеленського

    Особливу роль у міжнародних переговорах останнім часом відіграє президент Фінляндії Александр Стубб.

    Він регулярно бере участь у зустрічах із Зеленським та міжнародних форматах, присвячених гарантіям безпеки й можливому завершенню війни.

    Стубб також був одним із учасників попереднього великого саміту Україна — країни Північної Європи та Балтії, який відбувся в Києві 24 лютого 2026 року.

    Тоді учасники спільно закликали Росію припинити незаконну агресію та погодитися на припинення вогню.

    У спільній заяві було зафіксовано, що будь-який майбутній мир має ґрунтуватися на міжнародному праві, Статуті ООН, суверенітеті та територіальній цілісності України.

    Данія залишається одним із головних військових партнерів

    Метте Фредеріксен також неодноразово відвідувала Україну після початку повномасштабної війни.

    Данія стала однією з перших держав, яка погодилася передати Україні винищувачі F-16, а згодом започаткувала так звану данську модель фінансування українського оборонно-промислового комплексу.

    Її суть полягає в тому, що західні партнери фінансують виробництво озброєння безпосередньо на українських підприємствах, замість того щоб закуповувати всю техніку виключно за кордоном.

    Цю модель згодом почали використовувати й інші партнери Києва.

    Саме розвиток українського оборонного виробництва залишається одним із напрямів, які Україна активно просуває у відносинах із країнами Північної Європи.

    Норвегія говорить про довгострокову підтримку

    Норвегія також наголошує, що допомога Україні має бути не ситуативною, а довгостроковою.

    Під час попереднього візиту до Києва Стере заявляв, що Україна повинна отримати достатню підтримку, щоб залишатися у сильній позиції навіть у разі майбутнього припинення вогню. Він також наголошував на необхідності реальних гарантій безпеки, які мають підтримувати і Європа, і Сполучені Штати.

    Норвезький прем’єр говорив і про можливість створення багатонаціональних механізмів підтримки України після потенційного припинення бойових дій.

    Ця тема особливо актуальна зараз, коли Київ наполягає, що будь-які домовленості з Росією повинні супроводжуватися конкретними гарантіями, здатними запобігти повторній агресії.

    Візит відбувається у символічний момент

    23 серпня Україна відзначає День Державного Прапора, а вже 24 серпня — 35-ту річницю проголошення Незалежності.

    Тому одночасне прибуття до Києва групи європейських лідерів має і сильне символічне значення.

    Сибіга прямо пов’язав їхній візит із демонстрацією того, що Україна залишається не сама у протистоянні російській агресії.

    При цьому це вже не перший випадок, коли президенти та прем’єри європейських держав приїжджають до столиці України у ключові для країни дати.

    24 лютого 2026 року в Києві також відбувся великий саміт лідерів України та Nordic-Baltic країн. Тоді до столиці прибули керівники Данії, Естонії, Фінляндії, Ісландії, Латвії, Норвегії та інших держав, а переговори були присвячені підтримці України, санкціям проти Росії, ППО, енергетичній стійкості та гарантіям безпеки.

    У Києві обмежили рух через іноземні делегації

    Через візити міжнародних делегацій у столиці запровадили тимчасові обмеження руху.

    Раніше повідомлялося, що з 22 до 25 серпня на окремих ділянках у центрі та чотирьох районах Києва можливі перекриття та зміни організації дорожнього руху.

    Такі заходи традиційно застосовують під час пересування іноземних глав держав і урядів з міркувань безпеки.

    Одночасно в Україні перебувають й інші закордонні представники. Зокрема, раніше повідомлялося про приїзд колишнього спеціального представника президента США з питань України Кіта Келлога.

    Яких заяв чекати

    Сибіга окремо анонсував, що за підсумками переговорів очікуються «важливі рішення та важливі заяви».

    Що саме мається на увазі, станом на момент підготовки матеріалу офіційно не розкривається.

    Втім, попередні зустрічі у форматі Україна — NB8 завершувалися спільними політичними заявами щодо військової допомоги, майбутніх гарантій безпеки, санкційного тиску на Москву та підтримки України на шляху до ЄС і НАТО.

    Сам Зеленський після червневого саміту NB8 заявляв, що взаємодія з країнами Північної Європи та Балтії вже дає «конкретні результати» для наближення миру й зміцнення європейської безпеки.

    Тому візит одразу шести лідерів до Києва напередодні головного державного свята України може мати значно більше значення, ніж просто символічна демонстрація солідарності.

    За столом переговорів фактично зберуться представники групи країн, які залишаються серед найактивніших прихильників військової підтримки України та посилення тиску на Росію.