Golosnovinua.com

Позначка: газ

  • Газ, зняття санкцій та відмова від НАТО: ЗМІ розкрили контури нового мирного плану США щодо України

    Газ, зняття санкцій та відмова від НАТО: ЗМІ розкрили контури нового мирного плану США щодо України

    Адміністрація президента США Дональда Трампа розглядає суперечливий варіант мирного врегулювання війни в Україні, який передбачає суттєві геополітичні поступки. За інформацією The Economist, неофіційний план базується на створенні демілітаризованої зони на Донбасі, масштабному скасуванні американських санкцій проти РФ та відновленні постачання російського газу до Європи транзитом через українську ГТС і залишки «Північного потоку». Натомість Києву пропонують потужний інвестиційний пакет та перспективу вступу до Євросоюзу за умови повної відмови від членства в Північноатлантичному альянсі.

    Європейські дипломати сприйняли енергетичні ініціативи Вашингтона з обережністю, оскільки вони суперечать багаторічній стратегії ЄС щодо енергонезалежності від Москви. На тлі цих пропозицій посилюється дипломатичний тиск на Україну: очікується, що Трамп спробує форсувати підписання угоди вже на грудневому саміті G20 у Маямі. Президент Володимир Зеленський наголошує на неприпустимості примусу до капітуляції, допускаючи можливість компромісів лише за умови збереження контролю над більшістю українських територій, тоді як у США критикують Київ за небажання пришвидшити переговорний процес.

  • Від фігуранта справ Майдану до газового магната: експосадовець Дніпропетровської облради виявився співвласником підсанкційного «Тісагазу»

    Від фігуранта справ Майдану до газового магната: експосадовець Дніпропетровської облради виявився співвласником підсанкційного «Тісагазу»

    Центр протидії корупції (ЦПК) оприлюднив результати розслідування, які викривають тіньові схеми контролю над вітчизняними енергетичними активами. За даними антикорупціонерів, колишній заступник голови Дніпропетровської обласної ради Віктор Науменко, відомий своєю причетністю до сумнівних політичних та корупційних справ минулого, виявився одним із власників підсанкційної газодобувної компанії «Тісагаз». Цей випадок вкотре підсвічує проблему безкарності експосадовців, які продовжують концентрувати у своїх руках стратегічний бізнес навіть після гучних кримінальних звинувачень.

    Як нагадують у ЦПК, політична та чиновницька кар’єра Віктора Науменка супроводжувалася низкою кримінальних проваджень. Найбільш резонансною стала справа про організацію так званих «тітушок» — найманих молодиків, які чинили силове протистояння та застосовували фізичне насильство проти мирних протестувальників дніпровського Євромайдану взимку 2013–2014 років. Окрім звинувачень у злочинах проти мітингувальників, правоохоронні органи розслідували причетність колишнього заступника голови облради до зловживання службовим становищем, незаконного збагачення та відмивання коштів. Проте вітчизняна система правосуддя продемонструвала знайому лояльність: Кіровський районний суд міста Дніпра свого часу звільнив Науменка від кримінальної відповідальності в ключовому провадженні просто через закінчення строків давності. Цей процесуальний фінал разюче нагадує щойно ухвалені вироки екскерівникам «Украероруху», яким аналогічний сплив строків дозволив легально уникнути тюремних камер за мільйонні збитки.

    Уникнувши реального покарання, колишній регіональний посадовець сьогодні сплив у структурі власності великого газодобувного бізнесу. Присутність фігуранта антимайданівських справ серед бенефіціарів підприємства «Тісагаз» викликає особливе занепокоєння з огляду на те, що сама компанія наразі перебуває під дією державних санкцій. Інтеграція осіб із потужними старими зв’язками та багатим кримінальним бекграундом у підсанкційні компанії часто вказує на спроби тіньового перерозподілу активів або розробку схем для обходу накладених державою економічних обмежень.

    Громадські активісти та експерти закликають Раду національної безпеки і оборони, а також профільні антикорупційні органи негайно звернути увагу на цей прецедент. Ситуація вимагає ретельного аудиту того, як особи, чиї дії прямо загрожували громадянському суспільству, отримують контроль над вітчизняними надрами та чи не використовуються такі корпоративні зміни для виведення прибутків стратегічного підприємства в обхід санкційного режиму.

  • Українцям зафіксували ціну на газ на зиму: скільки коштуватиме кубометр

    Українцям зафіксували ціну на газ на зиму: скільки коштуватиме кубометр

    Кабінет Міністрів продовжив дію спеціальних обов’язків на ринку природного газу до 31 березня 2027 року. Це означає, що протягом осінньо-зимового періоду ціна газу для населення залишатиметься незмінною.

    Про рішення повідомив перший віцепрем’єр-міністр — міністр енергетики Денис Шмигаль. За його словами, нинішня вартість газу для побутових споживачів становить 7,96 грн за кубометр без урахування плати за розподіл.

    Продовження ПСО також має зберегти пільгові умови постачання газу для підприємств теплопостачання, операторів газорозподільних систем та когенераційних установок на прифронтових територіях.

    Шмигаль пояснив рішення необхідністю забезпечити стабільність газового ринку та роботу теплових об’єктів під час війни. Раніше уряд уже використовував механізм ПСО для фіксації цін на газ для населення та виробників теплової енергії в опалювальний період.

    До нового опалювального сезону Україна також сформувала необхідні запаси газу за базовим сценарієм. Станом на кінець серпня в підземних сховищах було 14,6 млрд кубометрів, а цільового показника вдалося досягти приблизно на місяць раніше запланованого терміну.

    Таким чином, щонайменше до кінця березня 2027 року підвищення базової ціни газу для населення не передбачається. Водночас рахунок споживача складається не лише з вартості самого газу — окремо сплачується його розподіл.

  • Газовий реваншизм ультраправих: лідерка «Альтернативи для Німеччини» закликає повернути енергетичну залежність від Росії

    Газовий реваншизм ультраправих: лідерка «Альтернативи для Німеччини» закликає повернути енергетичну залежність від Росії

    Лідерка ультраправої партії «Альтернатива для Німеччини» Аліс Вайдель виступила із відверто прокремлівською заявою, публічно закликавши Федеративну Республіку Німеччина негайно відновити масштабні закупівлі російського природного газу. На думку одіозної політикині, німецька економіка наразі гостро потребує повернення до традиційних викопних енергоносіїв зі сходу, оскільки дешеве російське блакитне паливо нібито протягом багатьох десятиліть слугувало фундаментальною основою успішної національної бізнес-моделі. Відповідаючи на пряме запитання журналістів щодо того, чи йдеться саме про паливо з Російської Федерації, співголова партії безапеляційно підтвердила цей намір, цинічно пов’язавши відновлення енергетичної співпраці з Кремлем із необхідністю якнайшвидшого укладення будь-якої мирної угоди щодо України.

    Подібна популістська риторика пролунала на тлі нещодавнього електорального тріумфу правих радикалів на регіональних виборах до ландтагу федеральної землі Мекленбург-Передня Померанія, де партія здобула впевнену перемогу над традиційними політичними силами. Цей північно-східний німецький регіон має для прихильників енергетичного союзу з Москвою особливе, майже сакральне значення, адже саме на його узбережжя виходять нитки зруйнованого газопроводу «Північний потік», яким роками прокачувався кремлівський енергоресурс в обхід української газотранспортної системи. Використовуючи економічну вразливість виборців та занепокоєння тарифами, ультраправі відкрито спекулюють на темі швидкого промислового відновлення через реанімацію старих схем залежності від авторитарного режиму.

    Заяви лідерки партії не є спонтанним висловлюванням, а повністю вкладаються у загальну стратегічну лінію цієї політичної сили. Зовнішньополітична робоча група партії вже підготувала масштабний програмний документ, покликаний стати основою для повного перезавантаження та поглиблення двосторонніх відносин із Російською Федерацією. Проєкт передбачає повне скасування санкційних обмежень, тотальне відновлення торговельно-економічних зв’язків та всеосяжну реанімацію масштабного енергетичного партнерства. Намагаючись представити капітуляцію України як єдиний шлях до відновлення добробуту німецьких громадян, праві популісти свідомо заплющують очі на криваві воєнні злочини агресора та цілеспрямовано працюють на розкол європейської єдності.

    Така неприхована готовність пожертвувати безпекою континенту заради ілюзорних економічних преференцій викликає глибоку тривогу в проєвропейських колах. Відмова Німеччини від російських енергоресурсів стала найважчим, проте критично необхідним геополітичним кроком, який позбавив Москву потужного інструменту політичного шантажу. Проте наполегливі спроби ультраправих повернути країну в пастку імперського газу яскраво демонструють, що боротьба за енергетичну незалежність та стійкість Європи триває не лише на полях битв, але й усередині самих західних парламентів.

  • Енергетичний маневр повз Москву: Азербайджан та Узбекистан витісняють Росію зі своїх ринків

    Енергетичний маневр повз Москву: Азербайджан та Узбекистан витісняють Росію зі своїх ринків

    Країни Південного Кавказу та Центральної Азії стрімко нарощують пряму економічну інтеграцію та вибудовують спільні енергетичні проєкти, послідовно зменшуючи залежність від енергоносіїв і транзитного контролю Російської Федерації. Зокрема, Азербайджан та Узбекистан уклали низку стратегічних домовленостей щодо спільного виробництва нафтопродуктів та видобутку викопних ресурсів. Про це офіційно повідомляє Служба зовнішньої розвідки України (СЗРУ).

    За заявою міністра енергетики Узбекистану Шерзода Ходжаєва, партнерство двох держав передбачає запуск спільних виробничих ліній із випуску авіаційного й автомобільного палива безпосередньо для внутрішнього узбецького ринку, а також спільний видобуток вуглеводнів на стратегічному плато Устюрт. Окрім традиційного паливного сектору, Баку і Ташкент активно розвивають напрям відновлюваної енергетики, готуючи інфраструктуру для транзиту «зеленої» електроенергії до європейських споживачів.

    В українській розвідці наголошують, що подібна самостійна активність партнерів у Центральній Азії завдає відчутного удару по геополітичних амбіціях Москви, яка десятиліттями вважала цей регіон власною безальтернативною монополією. Держави Кавказу й Азії все активніше шукають прямі альтернативні торговельні маршрути, орієнтуючись виключно на власні національні та комерційні інтереси.

    Водночас дипломатичний діалог між Баку та Кремлем ускладнюється. Посол Азербайджану в РФ Рахман Мустафаєв зазначив, що хоча його країна формально відкрита до збереження контактів, реальній взаємодії суттєво заважає постійна хвиля агресивних матеріалів та негативного інформаційного фону щодо Азербайджану в підконтрольних Кремлю медіа.

    Показово, що паралельно зі зміцненням регіональних союзів Азербайджан демонструє готовність диверсифікувати допомогу європейським партнерам: країна офіційно підтвердила готовність за необхідності постачати природний газ до України та продовжувати поглиблення двостороннього енергетичного співробітництва з Києвом.

  • Чи вистачить Україні газу взимку: Шмигаль зробив важливу заяву перед початком осені

    Чи вистачить Україні газу взимку: Шмигаль зробив важливу заяву перед початком осені

    Україна достроково сформувала запас природного газу, необхідний для базового сценарію проходження опалювального сезону 2026/2027 років. У підземних сховищах уже накопичено 14,6 млрд кубометрів газу — саме такий обсяг уряд раніше визначив цільовим на початок холодного сезону. Виконати план вдалося приблизно на місяць раніше запланованого терміну.

    Про це повідомив перший віцепрем’єр-міністр — міністр енергетики України Денис Шмигаль.

    За його словами, у частині формування запасів природного газу Україна вже готова до осінньо-зимового періоду 2026/2027 років.

    «Україна накопичила газ, необхідний для базового сценарію проходження зими. В українських підземних сховищах наразі 14,6 млрд куб. м газу. Ми досягли цільового показника наповненості ПСГ на місяць раніше від плану», — повідомив Шмигаль.

    Міністр подякував українським видобувним компаніям, Оператору газотранспортної системи України, «Нафтогазу» та працівникам паливно-енергетичного комплексу, які забезпечили накопичення необхідного ресурсу.

    Водночас заява про сформований запас газу не означає, що Україна повністю завершила підготовку до майбутньої зими або що опалювальний сезон гарантовано мине без проблем.

    Шмигаль наголосив, що необхідні роботи за іншими напрямами продовжуються.

    Цифра у 14,6 млрд кубометрів з’явилася не випадково. Ще навесні уряд затвердив прогнозний баланс надходження та розподілу природного газу на 2026/2027 рік.

    Відповідно до базового сценарію саме 14,6 млрд кубометрів газу планувалося накопичити у підземних сховищах до початку опалювального сезону.

    Тоді ж Міненерго визначило ще один важливий показник — 13,2 млрд кубометрів.

    Цей обсяг уряд назвав критично необхідним мінімумом природного газу, який повинен перебувати у сховищах на старті опалювального сезону.

    За оцінкою Міненерго, запас у 13,2 млрд кубометрів має дозволити стабільно пройти зиму навіть за низьких температур та масованих російських атак.

    Натомість 14,6 млрд кубометрів — це вже цільовий показник базового сценарію, якого Україна тепер досягла достроково.

    Темпи накопичення газу протягом останніх тижнів залишалися високими. Ще 21 серпня Шмигаль повідомляв, що в українських підземних сховищах знаходиться 14,3 млрд кубометрів природного газу.

    Отже, менш ніж за тиждень запаси збільшилися ще приблизно на 300 млн кубометрів і досягли запланованої урядом позначки.

    Важливою складовою підготовки став імпорт. Станом на 21 серпня «Нафтогаз» уже законтрактував понад 2,09 млрд кубометрів імпортного газу. Приблизно 2 млрд кубометрів із цього обсягу фізично надійшли в Україну протягом січня-липня.

    Водночас Україна має значний технічний потенціал для подальшого імпорту у разі необхідності.

    За даними, які раніше озвучував Шмигаль, сукупний потенціал постачання природного газу через Польщу, Словаччину, Угорщину та Румунію оцінюється приблизно у 20 млрд кубометрів на рік.

    Це не означає, що Україні необхідно імпортувати весь цей обсяг. Йдеться про доступні потужності маршрутів, які можуть бути використані залежно від ситуації.

    Саме диверсифікацію маршрутів імпорту Міненерго раніше називало одним із ключових завдань підготовки до опалювального сезону.

    Ще одним завданням є закупівля газу в періоди найбільш сприятливих ринкових цін.

    Необхідність значних запасів особливо важлива через воєнні ризики.

    Росія систематично атакує українську енергетичну інфраструктуру, причому під ударами опиняються не лише електростанції та підстанції, а й об’єкти газовидобутку та газової інфраструктури.

    Саме тому базовий прогноз на зиму може коригуватися залежно від інтенсивності російських атак, температури повітря, рівня споживання та стану енергетичних об’єктів.

    Ще у квітні Шмигаль попереджав, що майбутня зима, ймовірно, проходитиме у таких самих складних обставинах, як попередня.

    Тому накопичення 14,6 млрд кубометрів газу є важливим елементом підготовки, але не єдиним.

    Паралельно Україна проводить масштабні ремонти генеруючих потужностей.

    За останніми даними Міненерго, які Шмигаль озвучував у Верховній Раді, в Україні вже відремонтовано близько 4,8 ГВт генеруючих потужностей.

    Ще приблизно 4 ГВт перебувають у ремонті. Загалом протягом 2026 року планується відновити та побудувати понад 10 ГВт потужностей. Окремим напрямом стала розподілена генерація.

    Україна намагається створити так звану систему «енергетичних сот» — мережу невеликих генеруючих об’єктів, які можуть працювати автономно та зменшувати залежність окремих територій від великих енергетичних вузлів.

    Станом на серпень уже працює приблизно 1,8 ГВт розподіленої газової генерації. До кінця 2026 року уряд вважає реалістичним додатково запустити ще близько 800 МВт. Понад 280 відповідних установок перебувають на стадії монтажу або будівництва.

    Крім того, стартував конкурс на спорудження 1,5 ГВт нової високоманеврової газової генерації. Не менш важливим питанням залишається фізичний захист енергетичних об’єктів. За даними Міненерго, станом на кінець серпня завершено будівництво приблизно 200 споруд другого рівня захисту.

    У регіонах також реалізуються комплексні плани стійкості. На відповідні заходи уряд уже спрямував на місця понад 35 млрд гривень. Кошти мають використовуватися, зокрема, для підвищення захищеності енергетичної та критичної інфраструктури.

    Підготовка стосується не лише газу.

    Запаси вугілля на українських електростанціях, за даними Міненерго, також перевищують планові показники. Разом із запланованими поставками уряд оцінює наявний ресурс як достатній для проходження опалювального сезону за базовим сценарієм.

    При цьому в Міненерго не приховують головного ризику — нових масованих російських атак. Енергосистема станом на кінець серпня працює стабільно, планові відключення електроенергії не застосовуються. Проте Шмигаль прямо попереджав, що ситуація може змінюватися залежно від інтенсивності російських ударів.

    Саме тому повідомлення про накопичення 14,6 млрд кубометрів газу варто розглядати передусім як виконання одного з ключових пунктів підготовки до зими.

    Україна достроково виконала базовий план із наповнення підземних сховищ і вже перевищила визначений раніше критично необхідний мінімум у 13,2 млрд кубометрів.

    Водночас підготовка до опалювального сезону триває: ремонтується генерація, будується розподілена газова генерація, створюється фізичний захист енергетичних об’єктів, накопичується вугілля та зберігаються можливості для додаткового імпорту газу.

    Тому головний висновок заяви Міненерго обережно позитивний: необхідний для базового сценарію запас газу Україна вже сформувала, причому раніше запланованого. Але остаточний сценарій проходження зими залежатиме не лише від кількості газу в сховищах, а й від температури, рівня споживання та, насамперед, від масштабів російських атак на українську енергетику.

  • Морський дрон із вибухівкою підійшов до газового гіганта ЄС: Румунія підняла F-16

    Морський дрон із вибухівкою підійшов до газового гіганта ЄС: Румунія підняла F-16

    Румунські військові 20 серпня знищили морський безпілотник із вибухівкою, який виявили всього за кількасот метрів від критично важливої енергетичної інфраструктури газового проєкту Neptun Deep у Чорному морі. Для перехоплення цілі Бухарест підняв винищувачі F-16. Інцидент уже спричинив гостру реакцію керівництва Румунії та Європейського Союзу: президент Нікушор Дан поклав відповідальність за ескалацію на Росію, а президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила про посилення кампанії погроз проти ЄС. Особливої ваги події додає те, що Neptun Deep має стати одним із найважливіших газових проєктів Європи та посилити енергетичну незалежність Євросоюзу.

    Надзвичайна ситуація виникла вранці у четвер, 20 серпня. Морський безпілотник помітили у виключній економічній зоні Румунії приблизно за 80 морських миль на схід від Констанци. Небезпека полягала не лише в самому факті появи невідомого апарата: дрон рухався поблизу району, де розташована стратегічна газова інфраструктура Neptun Deep, а на об’єкті перебували сотні людей.

    Міністр оборони Румунії Раду Міруце повідомив, що після виявлення потенційної загрози військові підняли два винищувачі F-16, які отримали дозвіл застосувати зброю. Морський безпілотник був знищений. Згодом військові підтвердили, що апарат ніс вибухівку, а отже міг становити реальну небезпеку для людей та розташованої поруч критичної інфраструктури.

    Reuters повідомляє, що дрон перебував лише за кількасот метрів від інфраструктури Neptun Deep. Румунська сторона вирішила нейтралізувати апарат саме через потенційний ризик вибуху поблизу стратегічного об’єкта. Після знищення цілі наявність вибухового заряду підтвердили.

    Водночас важливою залишається обставина щодо походження безпілотника. Міністр оборони Румунії заявив, що, за наявною у Бухареста інформацією, дрон не був українським. Українська сторона також заперечила свою причетність. Росія на момент появи перших повідомлень про інцидент офіційної відповіді не надала.

    Румунський президент Нікушор Дан пішов далі та прямо звинуватив Росію в ескалації подібних загроз. За його словами, інцидент вписується в ширший контекст небезпечних російських дій у Чорноморському регіоні.

    Ситуація особливо чутлива через статус Румунії. Країна є членом НАТО та Європейського Союзу, має понад 600 кілометрів спільного кордону з Україною і від початку повномасштабної російської агресії неодноразово стикалася з наслідками бойових дій буквально біля своєї території.

    Російські атаки по українських портах та іншій інфраструктурі на Дунаї вже багато разів призводили до появи безпілотників або їхніх уламків у Румунії. Від початку повномасштабної війни румунське Міністерство оборони зафіксувало 120 атак поблизу кордону, 41 несанкціоноване проникнення безпілотників та 63 випадки виявлення дронів або їхніх фрагментів. Лише у 2026 році, за даними румунського оборонного відомства станом на 19 серпня, було зафіксовано 54 атаки поблизу кордону та 23 несанкціоновані проникнення.

    Буквально за кілька днів до нового інциденту ситуація вже різко загострювалася. 16 серпня винищувач F-18 іспанського контингенту НАТО збив безпілотник, який незаконно проник у повітряний простір Румунії. Апарат увійшов із боку Молдови приблизно за 24 кілометри на північ від Галаца. Його знищили, а уламки впали в незаселеній місцевості. Reuters зазначало, що дрон вважали ймовірно російським, хоча його походження офіційно ще розслідувалося.

    Тепер ситуація стала ще незвичнішою: загроза виникла вже не в небі, а безпосередньо в Чорному морі, причому поруч із одним із найцінніших енергетичних проєктів Румунії.

    Neptun Deep має стратегічне значення далеко за межами самої країни. Це великий офшорний газовий проєкт у румунському секторі Чорного моря, який розробляють OMV Petrom та державна Romgaz. Початок видобутку запланований на 2027 рік. Очікується, що після виходу проєкту на заплановані показники Румунія зможе суттєво наростити власний видобуток і перетворитися на найбільшого виробника природного газу в Європейському Союзі.

    Саме тому поява морського дрона з вибухівкою за кількасот метрів від такої інфраструктури викликала особливе занепокоєння.

    Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Євросоюз докладає значних зусиль для скорочення залежності від російських енергоресурсів. Нові родовища та маршрути постачання газу набули не лише економічного, а й стратегічного значення. Відповідно, безпека Neptun Deep безпосередньо пов’язана з ширшим питанням європейської енергетичної безпеки.

    Інцидент викликав оперативну реакцію Брюсселя. Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що Європа стикається з «ескалацією кампанії погроз», метою якої є залякування громадян та спроба розділити Євросоюз. Вона також наголосила на необхідності посилення оборонних можливостей ЄС для стримування провокацій та агресії.

    У європейській дискусії інцидент уже розглядають у ширшому контексті гібридних загроз. Йдеться не лише про класичні військові атаки, а про потенційні провокації проти критичної інфраструктури, порушення повітряного простору, морські інциденти, диверсії та інші дії, які можуть створювати загрозу країнам НАТО та ЄС без формального переходу до прямого воєнного зіткнення.

    Чорне море за роки повномасштабної війни фактично перетворилося на одну з найбільш небезпечних зон Європи. Тут проходять важливі торговельні маршрути, здійснюється український морський експорт, розташовані енергетичні об’єкти та діють військово-морські сили кількох держав НАТО.

    До традиційних військових ризиків додалася мінна небезпека. Після початку великої війни у Чорному морі неодноразово знаходили дрейфуючі міни. Для протидії загрозі Румунія, Болгарія та Туреччина створили спільну протимінну групу, а на тлі нових ризиків співпрацю щодо захисту критичної чорноморської інфраструктури розширюють.

    Тепер до мінної загрози фактично додаються морські безпілотники.

    Саме це робить подію 20 серпня особливо показовою. Безекіпажні морські апарати стали одним із найпомітніших нових видів озброєння російсько-української війни. Україна активно застосовує їх проти російського Чорноморського флоту та військової інфраструктури РФ. Росія також розвиває власні морські безпілотні системи.

    Проте в цьому випадку Румунія заявляє, що знищений апарат не був українського походження, а президент країни пов’язав інцидент із Росією. Остаточні технічні висновки щодо походження апарата мають ґрунтуватися на результатах румунського розслідування.

    Особливо тривожним є збіг у часі з різким загостренням повітряної ситуації у всьому регіоні.

    У ніч проти 20 серпня Росія здійснила масштабний комбінований удар по Україні. У Києві та області загинули люди, десятки отримали поранення. Під час російських атак безпілотна активність знову зачепила сусідні з Україною держави, що змусило країни НАТО реагувати на потенційні загрози поблизу своїх кордонів.

    Тобто історія біля Neptun Deep виникла не ізольовано. Вона сталася в момент, коли безпекова ситуація на східному фланзі НАТО знову різко погіршилася.

    Для Бухареста це створює принципово новий виклик. Раніше основною проблемою були російські повітряні удари по українській території поблизу румунського кордону, після яких дрони або їхні уламки могли опинитися в Румунії. Тепер країна зіткнулася із вибухонебезпечним морським апаратом безпосередньо біля стратегічної енергетичної інфраструктури.

    Саме тому рішення застосувати винищувачі стало показовим сигналом щодо готовності Бухареста діяти жорсткіше.

    Румунські військові вже мають законодавчі та оперативні механізми для нейтралізації безпілотників, які становлять загрозу. Зростання кількості інцидентів у 2026 році показує, що такі механізми перестають бути суто теоретичними. Станом на 19 серпня румунське Міноборони повідомляло вже про чотири збиті дрони протягом року.

    Нинішній випадок, однак, виходить за межі проблеми порушення повітряного простору. Він ставить питання про фізичний захист морських платформ, газовидобувної інфраструктури, портів, підводних комунікацій та інших стратегічних об’єктів у Чорному морі.

    Після вибухів на газопроводах «Північний потік» у Балтійському морі у 2022 році європейські країни вже суттєво посилили увагу до безпеки підводної інфраструктури. Новий інцидент у Чорному морі демонструє, що потенційна загроза може походити не лише від диверсій під водою, але й від відносно невеликих безекіпажних апаратів із вибухівкою.

    Для Neptun Deep ця проблема особливо актуальна через майбутню роль проєкту в європейському енергетичному балансі.

    Якщо об’єкт справді стане одним із головних центрів видобутку газу в ЄС, його безпека автоматично перетворюється з румунського внутрішнього питання на проблему загальноєвропейського рівня. Саме в такому контексті слід розглядати швидку реакцію Урсули фон дер Ляєн.

    Водночас інцидент створює ще одну складну проблему для НАТО: як реагувати на загрози, походження яких не завжди можна встановити миттєво.

    Румунія є членом Альянсу, але її виключна економічна зона в Чорному морі має інший міжнародно-правовий статус, ніж суверенна територія держави. Тому кожен подібний епізод потребує окремої оцінки обставин, походження загрози та її потенційної мети.

    Поки що Бухарест не повідомляв про запуск процедур колективної оборони НАТО у зв’язку з морським інцидентом. Румунія знищила небезпечний апарат власними силами, а політична реакція зосередилася на засудженні ескалації та необхідності посилення захисту.

    Проте сама поява морського безпілотника з вибухівкою поблизу стратегічного газового проєкту означає, що війна Росії проти України дедалі сильніше впливає на безпекове середовище сусідніх держав НАТО.

    Раніше такими проявами ставали уламки ракет і безпілотників, порушення повітряного простору та морські міни. Тепер до цього переліку додалася потенційна загроза критичній енергетичній інфраструктурі в морі.

    І саме тому події біля Neptun Deep можуть мати наслідки значно ширші за знищення одного дрона. Після цього Румунія та її союзники, ймовірно, приділятимуть ще більше уваги патрулюванню чорноморської акваторії та захисту енергетичних об’єктів.

    Для Європи ця історія водночас є нагадуванням: критична інфраструктура, яка має допомогти ЄС остаточно зменшити енергетичну залежність від Росії, сама стає частиною нового безпекового середовища.

    І якщо висновки Бухареста про російський слід отримають подальше технічне підтвердження, знищення вибухонебезпечного дрона за кількасот метрів від Neptun Deep може стати одним із найсерйозніших чорноморських інцидентів останнього часу — не лише для Румунії, а й для всього східного флангу НАТО.

  • У «Нафтогазі» завершили велике кадрове перезавантаження: до наглядової ради увійшов Соболев

    У «Нафтогазі» завершили велике кадрове перезавантаження: до наглядової ради увійшов Соболев

    Кабінет Міністрів завершив формування наглядової ради НАК «Нафтогаз України», призначивши її останнього члена від держави. Ним став Олексій Соболев — колишній міністр економіки, довкілля та сільського господарства, який наприкінці липня перейшов до Офісу президента та став заступником його керівника. Таким чином одна з найбільших державних компаній України отримала повністю сформований орган корпоративного управління після масштабного кадрового перезавантаження в енергетичному секторі.

    Відповідне рішення Кабмін ухвалив ще 6 серпня 2026 року. Йдеться про урядове розпорядження №763-р, яким Соболева обрано членом наглядової ради «Нафтогазу» саме як представника держави. Інформація про рішення була оприлюднена на урядовому порталі.

    Таким чином завершився процес формування нового складу наглядової ради стратегічної державної компанії, який тривав кілька місяців.

    Хто тепер входить до наглядової ради «Нафтогазу»

    Ключові кадрові рішення щодо нового складу наглядової ради були ухвалені ще навесні.

    Її очолив канадський фахівець Данкан Найтінгейл, який має понад 30 років досвіду роботи у нафтогазовій галузі та спеціалізується на операційному управлінні видобутком і стратегічному розвитку енергетичних активів. Раніше він, зокрема, очолював наглядову раду «Укрнафти».

    Заступником голови наглядової ради став державний секретар Кабінету Міністрів Костянтин Мар’євич.

    До незалежних членів також увійшли Роберт Слешинський, Ерік Расмуссен та Тор Мартін Анфіннсен. Державу в раді представляють Анна Артеменко, Костянтин Мар’євич та тепер Олексій Соболев.

    Ще на першому засіданні нового складу, яке відбулося 12 березня в Києві, члени ради сформували три основні комітети.

    Комітет із питань призначень, винагород і оцінювання очолив Роберт Слешинський. Комітет з аудиту та фінансів — Ерік Расмуссен, а комітет зі стратегії та сталого розвитку — Тор Мартін Анфіннсен. Тоді ж наглядова рада затвердила календар своїх засідань на 2026 рік.

    Приєднання Соболева фактично закриває останню вакансію та дозволяє наглядовій раді працювати у повному складі.

    Соболев лише нещодавно перейшов до Офісу президента

    Нове призначення привертає увагу ще й через стрімкі кадрові зміни в кар’єрі Олексія Соболева протягом останніх тижнів.

    30 липня президент Володимир Зеленський призначив його заступником керівника Офісу президента. На цій посаді Соболев відповідає за економічний напрям. Президент тоді пояснював, що він має працювати в координації з прем’єр-міністром Сергієм Корецьким, міністром економіки Олександром Кравченком, іншими членами уряду та регіональною владою.

    Тобто між переходом Соболева до президентської команди та рішенням Кабміну про його включення до наглядової ради «Нафтогазу» минув лише приблизно тиждень.

    Ще до офіційного призначення Зеленський повідомляв, що Соболев приєднається до економічного напряму роботи президентської команди.

    До цього він очолював Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства.

    Соболев став міністром у липні 2025 року після реорганізації економічного блоку уряду. До цього він працював першим заступником міністра економіки.

    На посаді в уряді Соболев був залучений до низки стратегічних для України напрямів — цифрової трансформації державного управління, переговорів із Європейським Союзом щодо Ukraine Facility, залучення інвестицій та роботи над українсько-американським інвестиційним фондом відновлення.

    Від інвестиційного бізнесу до «Прозорро.Продажі» та уряду

    Соболев має значний досвід роботи у фінансовому та інвестиційному секторі.

    Він закінчив Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана за спеціальністю «Фінанси» та має сертифікацію CFA.

    До переходу на державну службу працював в інвестиційній сфері, зокрема в Dragon Asset Management, де займався управлінням активами.

    У 2015–2016 роках Соболев працював радником міністра інфраструктури, після чого став одним із ключових менеджерів реформи продажу державних активів.

    Він очолював державне підприємство «Прозорро.Продажі», яке розбудовувало електронну систему реалізації державного та комунального майна. Згодом перейшов до Міністерства економіки, де поступово піднявся до посади першого заступника міністра, а пізніше очолив об’єднане міністерство.

    Тепер його професійний маршрут продовжується одночасно в Офісі президента та органі корпоративного управління найбільшої державної енергетичної групи.

    «Нафтогаз» переживає масштабне кадрове оновлення

    Зміна наглядової ради є частиною значно ширшого переформатування системи управління державними енергетичними компаніями.

    Наприкінці 2025 року влада оголосила про масштабне оновлення наглядових рад підприємств енергетичного та оборонного секторів. Після цього розпочався відбір нових незалежних членів і представників держави.

    Зміни торкнулися не лише «Нафтогазу». До переліку підприємств, де переглядалася система корпоративного управління, потрапили «Енергоатом», «Укренерго», «Укргідроенерго», «Центренерго», «Оператор ринку», «Українські розподільні мережі», Енергетична компанія України та Оператор ГТС України.

    Для «Нафтогазу» кадрове перезавантаження відбувається ще й на рівні виконавчого керівництва.

    У липні Сергій Федоренко став виконувачем обов’язків голови правління компанії після переходу Сергія Корецького на посаду прем’єр-міністра.

    Саме Корецький ще в березні, коментуючи початок роботи оновленої наглядової ради, називав формування професійного й незалежного органу важливим кроком для подальшого розвитку «Нафтогазу» та продовження реформи корпоративного управління.

    Чому наглядова рада «Нафтогазу» має особливе значення

    НАК «Нафтогаз України» залишається однією з ключових державних компаній і має критичне значення для енергетичної безпеки країни.

    Наглядова рада не займається щоденним оперативним керуванням компанією, однак її повноваження охоплюють стратегічні питання, контроль за роботою правління, аудит, фінансовий контроль, систему винагород керівництва та визначення довгострокових напрямів розвитку групи.

    Особливої ваги ці функції набувають під час війни, коли українська газова інфраструктура залишається однією з цілей російських атак.

    У липні «Нафтогаз», зокрема, повідомляв про удари по газовидобувних об’єктах у Полтавській, Харківській та Сумській областях. Частина обладнання була пошкоджена, а на окремих об’єктах виникали масштабні пожежі.

    Одночасно компанія має забезпечувати видобуток і накопичення газу, проходження опалювального сезону, відновлення пошкодженої інфраструктури та фінансову стабільність групи.

    Фінансові показники також демонструють складність ситуації. За наведеними Forbes даними, виручка групи «Нафтогаз» за 2025 рік зросла на 5,7% — із 256,4 млрд до 270,9 млрд грн. Однак собівартість реалізованої продукції та послуг збільшилася майже на 30%, через що валовий прибуток скоротився приблизно вдвічі — з 79 млрд до 40 млрд грн.

    Тому завершення формування наглядової ради відбувається для «Нафтогазу» у непростий момент. Компанія одночасно проходить кадрове перезавантаження, працює в умовах регулярних російських атак на енергетичну інфраструктуру та готується до нового опалювального сезону.

    Призначення Олексія Соболева стало фінальним елементом цього етапу кадрової перебудови. Після рішення Кабміну наглядова рада «Нафтогазу» повністю укомплектована, а сам Соболев отримав нову роль лише через кілька днів після переходу з уряду до економічного блоку Офісу президента.

  • Трамп готувався оголосити про перемогу у війні з Іраном: що стало на заваді плану США

    Трамп готувався оголосити про перемогу у війні з Іраном: що стало на заваді плану США

    Про це повідомляє The Wall Street Journal.

    За інформацією видання, адміністрація Трампа останнім часом намагалася знайти спосіб якнайшвидше вийти з військового конфлікту, водночас зберігши можливість представити його завершення як результат успішної американської політики. Одним із ключових елементів такого плану стало питання Ормузької протоки, через яку проходить значна частина світових поставок нафти та газу.

    Однак спроби Білого дому швидко завершити конфлікт зіткнулися з новою проблемою. У суботу Іран висунув жорсткі вимоги, пов’язавши відновлення повноцінного судноплавства через протоку з низкою умов. Зокрема, Тегеран вимагає мільярдних репарацій, виведення американських військ із регіону та припинення морської блокади.

    Такі вимоги значно ускладнюють для адміністрації Трампа пошук сценарію завершення війни, який можна було б представити як дипломатичний та військовий успіх США.

    Директорка програми Близького Сходу Центру стратегічних та міжнародних досліджень Мона Якубян зазначила, що жорстка позиція Ірану створює для американського президента дедалі більше труднощів. За її словами, нові вимоги Тегерана ускладнюють можливість для Трампа сформувати прийнятний для Вашингтона шлях виходу з конфлікту.

    Водночас експерт з питань Ірану консалтингової компанії Eurasia Group Грегорі Брю вважає, що Тегеран усвідомлює зацікавленість Трампа у якнайшвидшому відновленні роботи Ормузької протоки. Саме тому, на його думку, іранська сторона намагається максимально посилити свої позиції на переговорах і висуває жорсткі умови.

    Питання Ормузької протоки поступово стало одним із центральних елементів американської політики щодо Ірану. Ще з квітня адміністрація Трампа намагалася включити питання іранської ядерної програми до ширшого переговорного процесу. Проте досягти домовленостей виявилося значно складніше, ніж очікували у Вашингтоні.

    Через це останніми тижнями американська сторона змістила акцент із комплексної ядерної угоди на практичне відновлення комерційного судноплавства через Ормузьку протоку. Для США та світової економіки це питання має стратегічне значення, оскільки перекриття цього морського маршруту безпосередньо впливає на міжнародні поставки енергоносіїв та ціни на нафту й газ.

    Іран, зі свого боку, використовує контроль над можливістю безпечного проходження суден через протоку як важливий інструмент тиску. Ракетні атаки та застосування безпілотників продемонстрували здатність Тегерана створювати серйозні ризики для міжнародного судноплавства.

    Трамп неодноразово заявляв про необхідність повного відкриття Ормузької протоки. Однак, як зазначає WSJ, попередні заяви американського президента про швидке відновлення судноплавства виявилися передчасними.

    Віце-президент США Джей Ді Венс також визнав, що ситуація залишається невизначеною. За його словами, адміністрація перебуває в процесі переговорів і продовжить чинити тиск на Іран, якщо домовитися про відкриття протоки не вдасться.

    У Вашингтоні водночас наполягають, що США вже досягли основних військових цілей, які ставили перед собою під час операції проти Ірану. Американські чиновники заявляють, що Сполучені Штати зможуть виявити будь-які спроби Тегерана відновити ядерну програму, а перспектива нових американських ударів має стримувати Іран від таких дій.

    Однак тривалість конфлікту створює для Вашингтона додаткові проблеми. Військова кампанія на Близькому Сході призвела до значного використання американських запасів озброєння та змусила адміністрацію Трампа активніше шукати дипломатичні механізми для зниження напруги.

    Раніше повідомлялося, що війна з Іраном уже суттєво виснажила американські арсенали. Це потенційно може вплинути на здатність США одночасно реагувати на інші масштабні геополітичні виклики, зокрема з боку Росії та Китаю.

    Для Вашингтона важливим залишається і питання цін на енергоносії. Перебої з постачанням через Ормузьку протоку здатні створити додатковий тиск на світові нафтові ринки та, відповідно, на американських споживачів. Саме тому адміністрація Трампа зацікавлена у якнайшвидшому відновленні стабільного руху танкерів.

    Венс заявляв, що Вашингтон розраховує на повернення судноплавства Ормузькою протокою до рівня, який існував до початку війни. За його словами, сторони досягли певного прогресу у переговорах із Тегераном.

    Втім, останні вимоги Ірану свідчать про те, що остаточної домовленості поки немає. Тегеран прагне отримати економічні та військово-політичні поступки, тоді як Вашингтон намагається домогтися відкриття ключового морського маршруту без необхідності погоджуватися на умови, які могли б виглядати як значна поступка Ірану.

    Таким чином, майбутнє Ормузької протоки може стати одним із головних факторів, від якого залежатиме подальший розвиток конфлікту. Для Трампа її повне відкриття могло б стати підставою заявити про досягнення головної практичної мети війни. Водночас жорстка позиція Тегерана та вимоги щодо компенсацій, виведення американських військ і припинення блокади поки що залишають сценарій швидкого завершення конфлікту невизначеним.

  • Європі загрожує дефіцит газу взимку: запаси впали до мінімуму

    Європі загрожує дефіцит газу взимку: запаси впали до мінімуму

    Запаси природного газу в країнах Європейського Союзу опустилися до рівня, який може створити додаткові ризики для енергетичної безпеки блоку напередодні опалювального сезону. Наразі європейські газові сховища заповнені значно менше, ніж у середньому за останні роки, а особливе занепокоєння викликає ситуація в Німеччині, яка має найбільші потужності зі зберігання газу в ЄС.

    Про це пише Politico.

    За даними видання, традиційна модель підготовки Європи до зими цього року опинилася під тиском. У нормальних умовах трейдери та комунальні підприємства протягом літа закуповують природний газ за відносно низькими цінами, закачують його до підземних сховищ, а взимку використовують або продають його в період підвищеного попиту. Такий підхід дозволяє ринку одночасно забезпечувати необхідні запаси та отримувати прибуток від сезонної різниці цін.

    Однак цього року ситуація змінилася. Вартість газу в літній період виявилася вищою, ніж очікували учасники ринку, що зробило активне поповнення сховищ менш привабливим з економічної точки зору. На ситуацію вплинули одразу кілька факторів, серед яких геополітична нестабільність, війна на Близькому Сході та зміни клімату.

    За останніми даними, газові сховища країн Євросоюзу заповнені приблизно на 58% від загальної місткості. Це приблизно на 16% нижче за середній рівень заповнення за останні п’ять років. Крім того, нинішній показник є найнижчим для цього періоду з 2011 року.

    Такий рівень запасів викликає занепокоєння напередодні холодного сезону, адже взимку споживання газу традиційно різко збільшується. Насамперед це стосується опалення житлових будинків, роботи промислових підприємств та виробництва електроенергії в окремих країнах.

    Водночас у Європейській комісії не вважають, що Євросоюзу безпосередньо загрожує фізична нестача газу цієї зими. Представники ЄК заявляють, що блок має достатньо інструментів для забезпечення енергетичної безпеки та продовжує стежити за ситуацією на ринку.

    Однак окремі аналітики оцінюють перспективи більш обережно. За розрахунками енергетичної компанії Rapidan, до листопада європейські газові сховища можуть бути заповнені лише приблизно на 65% від їхньої загальної місткості.

    Якщо такий сценарій справдиться, Європі буде складніше виконати встановлені перед початком опалювального сезону цілі щодо накопичення газу. Аналітики зазначають, що для прискорення закачування ЄС може знадобитися підвищити ціну, яку він готовий платити за природний газ. Це зробило б європейський ринок привабливішим для постачальників і стимулювало б додаткові обсяги поставок.

    Водночас вищі ціни на газ створюють іншу проблему. Якщо європейські країни будуть змушені активніше конкурувати за обмежені обсяги палива на світовому ринку, це може призвести до подальшого подорожчання газу. У результаті збільшаться витрати не лише держав та енергетичних компаній, а й промисловості та домогосподарств.

    Особливе місце в цій ситуації займає Німеччина. За останніми даними, у серпні її газові сховища були заповнені лише приблизно на 47% від загальної національної місткості. Це, за даними Politico, найнижчий рівень заповнення з моменту початку ведення відповідної статистики.

    Ситуація в Німеччині має значення далеко за межами самої країни. Газові сховища ФРН є одними з найбільших у Європі, а їхня сумарна місткість становить понад 20% від загальної місткості сховищ у всьому Євросоюзі.

    Саме тому проблеми з накопиченням газу в Німеччині можуть вплинути на весь європейський енергетичний ринок. Якщо Берлін не зможе достатньо швидко наростити запаси, йому доведеться активніше закуповувати газ у період, коли попит зростатиме. Це може створити додатковий тиск на ціни та посилити конкуренцію між європейськими державами за поставки.

    Politico називає Німеччину однією з найбільш вразливих країн ЄС у цьому питанні саме через масштаб її економіки та розмір газової інфраструктури. Будь-які серйозні перебої з постачанням або недостатній рівень запасів у ФРН можуть мати наслідки для сусідніх держав, оскільки європейський газовий ринок значною мірою взаємопов’язаний.

    У разі дефіциту Німеччина може бути змушена активніше купувати газ на спотовому ринку. Якщо одночасно зростатиме попит в інших європейських країнах, це може спричинити подальше підвищення цін у всьому блоці.

    Попри це, німецьке Міністерство енергетики наразі не пішло на пряме втручання в роботу ринку. Відомство визнало, що поточний рівень запасів є історично низьким, однак відмовилося зобов’язувати державні компанії закуповувати газ за нинішніми цінами.

    Таким чином, Берлін фактично залишає рішення про темпи закупівлі газу учасникам ринку, розраховуючи на подальше поповнення сховищ упродовж найближчих місяців.

    Для Європи ситуація є особливо складною через те, що після початку повномасштабної війни Росії проти України ЄС значно скоротив залежність від російського трубопровідного газу. Європейські країни збільшили імпорт скрапленого природного газу, наростили поставки з Норвегії та інших країн і намагалися диверсифікувати джерела енергопостачання.

    Однак така диверсифікація не усуває ризику цінових коливань. Європа конкурує за скраплений газ із країнами Азії, а будь-які геополітичні конфлікти, перебої з видобутком чи транспортуванням енергоресурсів можуть швидко позначитися на вартості палива.

    Додатковим фактором невизначеності залишається ситуація на Близькому Сході. Будь-яке загострення в регіоні може впливати на глобальні енергетичні ринки та збільшувати вартість транспортування і постачання енергоресурсів.

    Водночас остаточні наслідки нинішнього рівня запасів залежатимуть від погоди взимку. Теплий сезон може дозволити Європі пройти опалювальний період без серйозних проблем, тоді як тривала холодна погода різко збільшить споживання газу та посилить тиск на запаси.

    Тому нинішній рівень заповнення сховищ не означає автоматичного виникнення дефіциту взимку. Однак низькі запаси залишають Європу з меншим запасом міцності у випадку різкого похолодання, перебоїв із постачанням або нового стрибка цін на світовому ринку.

    Раніше генеральний директор найбільшого європейського постачальника природного газу Equinor заявляв, що Європа, ймовірно, не встигне заповнити газові сховища до 80% до початку зими. Такий рівень традиційно розглядається як важливий орієнтир для підготовки до опалювального сезону.

    Крім того, нещодавно повідомлялося про зміни в структурі газового імпорту окремих країн Європи. Зокрема, Бельгія збільшила залежність від імпорту російського скрапленого природного газу на тлі змін на світовому енергетичному ринку та наслідків війни на Близькому Сході.

    Таким чином, Європа входить у другу половину літа з помітно нижчими, ніж зазвичай, запасами природного газу. Безпосередньої загрози нестачі палива Єврокомісія наразі не бачить, проте ситуація залишатиметься залежною від темпів закачування газу, світових цін, доступності імпортних поставок та погодних умов у холодний період. Особливу увагу в найближчі місяці буде прикуто до Німеччини, оскільки її газові сховища мають величезне значення для стабільності всього європейського енергетичного ринку.