Позначка: газовидобуток

  • Україна знову продаватиме газ за кордон: хто заробить мільйони та чи вистачить палива взимку

    Україна знову продаватиме газ за кордон: хто заробить мільйони та чи вистачить палива взимку

    Україна вперше від початку повномасштабного російського вторгнення дозволила приватним газовидобувним компаніям експортувати частину власного природного газу. Уряд встановив обмеження на рівні 15% щомісячного видобутку та запровадив спеціальний механізм контролю. У галузевій асоціації переконані, що рішення принесе державі додаткову валюту, збільшить податкові надходження та допоможе відновлювати газову інфраструктуру після російських атак. Водночас виникає питання, чи не загрожуватиме продаж газу за кордон енергетичній безпеці України напередодні зими.

    Про економічні переваги нового механізму 14 жовтня повідомила Асоціація газовидобувних компаній України (АГКУ). Представники галузі наголосили, що контрольований експорт дозволить приватним підприємствам отримати додаткові кошти, частину яких можна спрямувати на розвиток внутрішнього видобутку.

    Відповідне рішення уряд ухвалив 7 жовтня постановою №1251. Як повідомляє Українська енергетична біржа, продаж газу за кордон здійснюватиметься через спеціалізовані відкриті біржові аукціони.

    Головне обмеження — приватні виробники зможуть експортувати не більше 15% обсягів газу, видобутих за попередній місяць.

    Водночас експорт дозволений лише протягом визначеного періоду — з 1 березня до 30 листопада. Із початку грудня до кінця лютого продаж українського газу за кордон за цим механізмом не здійснюватиметься.

    Це має забезпечити пріоритет внутрішнього ринку саме під час найхолодніших місяців.

    Додаткові податки та валютна виручка

    За оцінкою АГКУ, нові правила можуть збільшити надходження до державного й місцевих бюджетів. Компанії отримають можливість продавати частину продукції за європейськими цінами, які наразі перевищують внутрішні.

    Окрім валютної виручки, держава розраховує на додаткові рентні платежі, пов’язані з експортованими обсягами газу.

    За даними Асоціації, відповідні платежі розраховуватимуть із прив’язкою до європейських цінових індикаторів.

    Водночас точну суму майбутніх бюджетних надходжень поки не названо. Вона залежатиме від фактичних обсягів експорту, біржових цін та активності приватних виробників.

    Ще один важливий аргумент — інвестиції в українську газову галузь.

    Через російські удари частина газовидобувних підприємств зазнала пошкоджень. Компанії змушені витрачати значні кошти на ремонти, посилення фізичного захисту обладнання й забезпечення безперебійної роботи.

    За словами виконавчого директора АГКУ Артема Петренка, відкриття додаткового ринку збуту дозволить спрямувати більше ресурсів на буріння нових свердловин, геологорозвідку та відновлення пошкоджених об’єктів.

    Водночас через скорочення роботи промислових підприємств попит на газ усередині країни зменшився, що ускладнює реалізацію продукції приватних виробників.

    Чи залишиться Україна без газу взимку

    Саме це питання викликає найбільшу увагу на тлі постійних російських атак по енергетиці.

    У Міністерстві енергетики запевняють, що рішення ухвалювали з урахуванням газового балансу та прогнозованих потреб країни в опалювальний сезон 2026–2027 років.

    За офіційними даними Міненерго, в українських підземних сховищах накопичено майже 15,8 млрд кубометрів газу.

    Це на 2,6 млрд кубометрів більше за мінімально необхідний обсяг і на 1,2 млрд кубометрів перевищує цільовий прогнозований показник.

    Уряд також передбачив можливість оперативного призупинення експорту у разі виникнення загрози дефіциту або кризової ситуації на внутрішньому ринку.

    Таким чином, дозвіл не означає необмеженого продажу українського газу за кордон.

    Україна може посилити свої позиції на європейському енергетичному ринку

    За оцінкою галузевої асоціації, український газ може стати додатковим ресурсом для європейських споживачів, особливо в умовах скорочення залежності ЄС від Росії.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла, що Норвегія обігнала Росію за обсягами експорту трубопровідного газу. Це стало одним із наслідків перебудови європейського енергетичного ринку після повномасштабного вторгнення РФ в Україну.

    Водночас Україна продовжує розвивати співпрацю з іншими постачальниками енергоресурсів. Зокрема, «Ненька інфо» раніше писала про переговори з Азербайджаном щодо можливого постачання газу та використання українських газосховищ у регіональній енергетичній торгівлі.

    Попри відкриття експорту, пріоритетом уряду залишається забезпечення українських споживачів. Саме тому продаж газу обмежили за обсягами, сезонами та процедурами державного контролю.

    Наразі немає підстав стверджувати, що нове рішення автоматично призведе до підвищення тарифів на газ для населення. Механізм стосується контрольованого продажу частини приватного видобутку, а не зміни побутових тарифів.

    В АГКУ переконані, що за належного контролю експорт може стати додатковим джерелом інвестицій, валютних надходжень і податків, водночас сприяючи збереженню власного газовидобутку України.

  • Екс-міністр екології Микола Злочевський отримати Стинавське родовище газу по непрозорій схемі

    Екс-міністр екології Микола Злочевський отримати Стинавське родовище газу по непрозорій схемі

    Держгеонадр не виставляє Стинавське родовище газу в інтересах сім’ї  екс-міністра екології та фігуранта ряду гучних справ про корупцію Миколи Злочевського, внаслідок чого держава щодня втрачає 1,5 млн грн.

    Нагадаємо, після того, як РНБО запровадила санкції проти “Бориславської нафтової компанії”, а Держгеонадра анулювали її спецдозвіл на Стинавське родовище, контрольована державою “Укрнафта” запропонувала виставити ділянку на аукціон, але отримала відмову.

    Стинавське газове родовище, яким наразі намагається заволодіти родина Злочевських, одне з ключових нафтових родовищ країни: у звіті Ініціативи прозорості видобувних галузей (EITI) за 2020 рік воно назване серед найбільших нафтових родовищ України.

    Однією з підстав стало накладання контурів із сусіднім Семигинівським родовищем, право на яке має ТОВ “Парі Нафтогаз” – компанія дочок Миколи Злочевського.

    За інформацією ЗМІ, отримати контроль над Стинавським газовим родовищем Миколі Злочевському ймовірно допомагають ряд чиновників, серед яких голова Держгеонадра Сергій Власенко, директор департаменту правового забезпечення Держгеонадра Сергій Губа, директор Державного інформаційного геологічного фонду України Павло Бовсунівський та голова Державної комісії України по запасах корисних копалин (ДКЗ) Сергій Паюк.

    Хронологія подій: як розвивалась ситуація довкола Ставинського родовища газу

    2 липня 2026 року РНБО ухвалила рішення про санкції проти низки суб’єктів, яке Президент Володимир Зеленський увів у дію указом № 704/2026 від 3 серпня, до переліку потрапило ТОВ “СП “Бориславська нафтова компанія” (БНК), яке розробляло Стинавське нафтогазове родовище на Львівщині.

    Спершу дію спецдозволів БНК обмежили на 10 років, і 18 серпня Держгеонадра зупинили єдиний дозвіл компанії — №1211. Проте вже 20 серпня РНБО змінила рішення, зробивши обмеження безстроковим (указ № 747/2026).

    Як повідомило видання NADRA.info, 18 вересня наказом № 449, який підписав т. в. о. Голови Держгеонадра Сергій Власенко, спецдозвіл №1211 анулювали остаточно (див. також додаток до наказу).

    Як уточнює видання “Еспресо.Захід”, дозвіл, про який ідеться, діяв на видобування нафти й газу в інтервалі глибин 2800–3600 м.

    Після санкцій, як повідомляє видання LIGA.net, видобуток зупинили, тож наступним логічним кроком після анулювання було б виставити ділянку на відкриті електронні торги й залучити нового інвестора. Саме з такою пропозицією, як випливає з документів, що має у розпорядженні редакція, 21 вересня до Держгеонадра звернулася ПАТ “Укрнафта” (заява № 336-ПР/1-26). 25 вересня Держгеонадра доручили опрацювати її ДНВП “Геоінформ України”.

    28 вересня “Геоінформ” відповів листом №06/306-3463 за підписом голови комісії з перетворення підприємства Павла Бовсунівського.

    У ньому вказані дві підстави для повернення заяви:

    • Затверджений контур Стинавського родовища (протокол ДКЗ від 23.04.2015 № 3354) частково виходить за межі ділянки, яку запропонувала “Укрнафта”;
    • Ініційований об’єкт просторово накладається на межі чинного спецдозволу від 25.10.2011 № 5398 (Семигинівське родовище), що належить ТОВ “ПАРІ НАФТОГАЗ” (код ЄДРПОУ 44486791) і, як написано в листі, “не має обмеження щодо глибини використання”.

    Перша підстава стосується меж самої заявки й теоретично може бути усунена технічно. Друга — принципова: доки дозвіл “Парі Нафтогаз” формально не обмежений за глибиною, будь-яку заявку на Стинавське можна відхиляти через “накладання”.

    Власниками ТОВ “Парі Нафтогаз”, за даними YouControl, є Анна та Каріна Злочевські— доньки колишнього міністра екології Миколи Злочевського.

    Раніше компанія “Парі” також фігурувала в переліку видобувних компаній, якими володіла Burisma Holdings Злочевського.

    1 серпня 2023 року Вищий антикорупційний суд затвердив угоду про визнання ним винуватості у справі про спробу підкупу керівництва НАБУ і САП: суд визнав його винним за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 369-2 КК (організація зловживання впливом) і призначив штраф 68 тис. грн.

    Цікаво, що права “Парі Нафтогаз” на Семигинівське вже намагалися оскаржити. Як писало онлайн-медіа NADRA.info, Львівська обласна прокуратура звернулася до суду з вимогою визнати спецдозвіл № 5398 недійсним, але Верховний Суд у травні 2025 рокузалишив дозвіл у силі: прокурори не довели поважності пропуску строку звернення, адже дозвіл було видано ще у 2011 році.

    Одна площа, різні глибини

    На поверхні контури двох родовищ справді частково збігаються.

    Але під землею це різні об’єкти. Стинавське родовище, за анульованим дозволом № 1211, розроблялося в інтервалі 2800–3600 м. Поклади ж Семигинівського, згідно з протоколом Державної комісії України по запасах корисних копалин (ДКЗ) № 4167 від 23 листопада 2017 року, залягають в інтервалі глибин 3605–4540 м. Тобто запаси, на які має право компанія дочок Злочевського, лежать нижче за стинавські.

    Різниця — у бланках дозволів. У дозволі БНК на Стинавське межі ділянки були зазначені і за площею, і за глибиною. Натомість у бланку дозволу № 5398 “Парі Нафтогаз”, чинна версія якого, судячи з документа, оформлена 21 липня 2022 року за підписом тодішнього Голови Держгеонадр Р. С. Опімаха, вказано лише географічні координати та площу — 16,6 кв. км. Межі за глибиною, як констатує і сам “Геоінформ”, у ньому відсутні.

    При цьому сам бланк № 5398 посилається на протокол ДКЗ № 4167 як на підставу — тобто на документ, де інтервал покладів визначено чітко. Звідси ключове питання: чи може відсутність запису про глибину в бланку розширювати права надрокористувача понад ті запаси, на яких цей дозвіл ґрунтується? І чому Держгеонадра та “Геоінформ”, відмовляючи “Укрнафті”, не врахували цей протокол.

    Чи було це зроблено умисно, чи мала місце проста недбалість — невідомо. Але після анулювання спеціального дозволу на користування ділянкою Стинавського родовища компанія з орбіти Злочевського, схоже, могла скористатися “помилкою”. Саме факт відсутності в бланку спеціального дозволу ТОВ “Парі Нафтогаз” чітких параметрів ділянки надр Семигинівського родовища за глибиною стає підставою для відмови державній компанії “Укрнафта” у виставленні ділянки надр Стинавського родовища на аукціон.

  • Україна може частково відкрити експорт газу: приватним видобувникам пропонують новий механізм

    Україна може частково відкрити експорт газу: приватним видобувникам пропонують новий механізм

    Україна може повернутися до часткового експорту природного газу, однак ідеться не про повне відкриття зовнішніх поставок, а про контрольований механізм для приватних видобувних компаній. На думку представників галузі, це дозволить перетворити нинішній надлишок ресурсу на інвестиції в нові свердловини та майбутнє зростання видобутку, водночас не створюючи загрози для проходження опалювального сезону.

    Про це заявила засновниця Національної асоціації добувної промисловості України Ксенія Оринчак.

    За її словами, після початку повномасштабної війни внутрішнє споживання газу в Україні суттєво скоротилося через відтік населення, зупинку частини промислових підприємств та зменшення економічної активності. У результаті приватні компанії мають обсяги газу, які складно повністю реалізувати на внутрішньому ринку, тоді як потреба у фінансуванні розвитку залишається дуже високою.

    Оринчак наголосила, що буріння нових свердловин потребує значних капіталовкладень. За її оцінками, вартість однієї нової свердловини може становити від 5 до 15 мільйонів доларів. Без стабільної виручки компаніям важко фінансувати поточну діяльність, проводити сейсмічні дослідження, ремонтувати пошкоджену інфраструктуру та інвестувати у збільшення видобутку.

    “Якщо ми для приватників, наприклад, відкриємо оцих 15, до 20, я взагалі пропонувала до 20 відсотків газу експортувати, то відповідно, що вони зможуть хоча б частково покривати свої операційні витрати. Плюс планувати буріння нових свердловин”, – зазначила Оринчак.

    Водночас вона підкреслила, що експорт не повинен бути постійним і безумовним. Обсяги поставок за кордон мають визначатися залежно від запасів газу в підземних сховищах, стану енергетичної інфраструктури, наслідків російських атак та сезонного попиту, який у зимові місяці може зрости у кілька разів.

    “Ми будемо розуміти, скільки нам інфраструктури обстріляли, які в нас є об’єми газу і скільки ми об’єму газу можемо експортувати для того, щоб отримати валютну виручку, і для того, щоб компанія пробурила нові свердловини для нових дебітів”, – пояснила експертка.

    На її думку, експортні ліміти доцільно встановлювати не на роки вперед, а на коротші періоди, наприклад квартали. Це дозволить оперативно збільшувати або скорочувати дозволені обсяги залежно від ситуації на ринку та потреб країни.

    “Тобто можливо там будуть саме якісь квартали виділені. Тобто певний такий період. Це не на рік, не на два”, – сказала Оринчак.

    Вона також звернула увагу, що частковий експорт дасть Україні додаткову валютну виручку, а інвестиції приватних компаній у нові свердловини згодом збільшуватимуть обсяги газу, доступні і для внутрішнього ринку.

    Дискусія щодо можливого відновлення експорту активізувалася після зростання запасів газу в українських підземних сховищах. За даними другої половини липня, у сховищах було накопичено близько 13 мільярдів кубометрів газу, що більш ніж на 40% перевищує показник аналогічного періоду минулого року.

    Очікується, що до початку листопада Україна може накопичити понад 15 мільярдів кубометрів газу. Уряд оцінює такий обсяг як достатній для проходження опалювального сезону за поточних умов.

    Нагадаємо, нульові квоти на експорт природного газу українського походження були запроваджені Кабінетом міністрів на початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Відтоді експорт фактично залишався закритим.

    Раніше видання ExPro з посиланням на джерела на енергетичному ринку повідомляло, що запропонований механізм може дозволити газовидобувним компаніям експортувати до 15% власного видобутку. Подібну позицію висловлював і директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко, який вважає, що контрольований експорт частини українського газу може забезпечити приватним видобувникам ресурси для буріння нових свердловин, але держава має дозволяти такі поставки лише в обсягах, які не створюють ризиків для енергетичної безпеки та підготовки до зими.

  • Експорт надлишкового газу допоможе відновити видобуток після атак РФ

    Експорт надлишкового газу допоможе відновити видобуток після атак РФ

    Контрольований експорт частини надлишкового природного газу може стати додатковим джерелом фінансування для українських газовидобувних компаній, які відновлюють пошкоджену російськими атаками інфраструктуру та інвестують у нові свердловини. Таку думку висловив віцепрезидент з питань енергетики Українського національного комітету Міжнародної торгової палати (ICC Ukraine) Олександр Трохимець.

    За його словами, після початку повномасштабної війни структура українського газового ринку суттєво змінилася. Комерційне споживання природного газу майже вдвічі скоротилося порівняно з довоєнним рівнем, тоді як приватні газовидобувні компанії вже забезпечують потреби цього сегмента ринку, а в окремі періоди навіть видобувають більше газу, ніж споживається.

    Трохимець зазначив, що у підземних сховищах наразі накопичено близько 12,85 млрд кубометрів газу, що перевищує показники аналогічного періоду минулого року. Водночас підприємства галузі продовжують працювати в умовах постійних російських обстрілів, які завдають шкоди виробничим об’єктам та потребують значних витрат на їх відновлення.

    «Тут логіка проста: якщо частину надлишкового газу можна буде експортувати, компанії отримають додатковий ресурс на ремонт пошкодженої інфраструктури, нове буріння та підтримку видобутку», — пояснив експерт.

    Водночас він наголосив, що мова не йде про необмежений експорт природного газу. За його словами, проєкт відповідної постанови Кабінету Міністрів передбачає чіткий механізм державного контролю за такими операціями.

    Зокрема, пропонується встановити щомісячний ліміт експорту на рівні не більше 15% фактичного видобутку газу за попередній місяць. Реалізація ресурсу має здійснюватися виключно через спеціалізовані біржові торги, а право на експорт отримуватимуть лише компанії, які матимуть відповідну ліцензію та погодження. При цьому невикористані квоти не переноситимуться на наступні місяці.

    Окремо проєкт документа передбачає, що держава зберігатиме можливість оперативно призупинити експорт у разі виникнення загроз для енергетичної безпеки країни або дефіциту газу на внутрішньому ринку.

    «Якщо він одночасно захищає внутрішній ринок і дає українським газовидобувним компаніям ресурс для відновлення після російських атак, така модель заслуговує на професійну дискусію», — зазначив Трохимець.

    За оцінками аналітиків, попри поступове відновлення галузі, приватний видобуток природного газу в Україні досі залишається приблизно на 26% нижчим, ніж у 2021 році. Експерти вважають, що додаткові інвестиції у відновлення виробничих потужностей можуть сприяти зміцненню енергетичної стійкості країни та підтримці власного видобутку в умовах війни.

  • Олександр Кацуба став співвласником газовидобувної компанії «Надра-Геоінвест»

    Олександр Кацуба став співвласником газовидобувної компанії «Надра-Геоінвест»

    Колишній заступник голови правління «Нафтогазу» Олександр Кацуба офіційно увійшов до складу співвласників однієї з найбільших приватних газовидобувних компаній України — ТОВ «Надра-Геоінвест». На початку 2026 року на нього було переоформлено 50% частки підприємства, яка раніше належала його колишній дружині Тетяні Гузенко.

    Іншим співвласником компанії залишається Олександр Гузенко. «Надра-Геоінвест» активно нарощує обсяги видобутку та закріпилася серед лідерів приватного газового сектору. За наявними даними, у листопаді 2023 року група компаній видобула понад 34 мільйони кубометрів газу, а у листопаді 2025 року — близько 43 мільйонів кубометрів, увійшовши до трійки найбільших приватних газовидобувників країни. Дивідендні виплати власникам за 2023–2024 роки перевищили 2,7 мільярда гривень.

    Водночас компанія фігурує у кримінальному провадженні Служби безпеки України №22022000000000540. Розслідування ведеться за статтями, що стосуються державної зради, сприяння державі-агресору та легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом. За версією слідства, керівники та засновники компанії могли вступити у змову з метою здійснення фінансових операцій із ризиковими контрагентами, а також поставок товарів до Російської Федерації та на тимчасово окуповані території України. Всі ці твердження наразі перевіряються в межах досудового розслідування.

    Експерти ринку пов’язують переоформлення частки на Олександра Кацубу з юридичними ризиками, які виникли для колишньої власниці активу. За оцінками фахівців, блокування банківських рахунків Тетяни Гузенко у зв’язку з кримінальним провадженням могло створити загрозу для управління компанією та розподілу дивідендів. У такій ситуації переоформлення корпоративних прав дозволяє зберегти операційний контроль і захистити активи.

    Історія «Надра-Геоінвест» бере початок із періоду державно-приватного партнерства у 2007 році та включає кілька змін власників, участь структур, пов’язаних із колишніми високопосадовцями, а також використання офшорних компаній. Сьогодні підприємство володіє значним портфелем ліцензій і генерує мільярдні доходи, залишаючись одним із ключових гравців приватного газового ринку України.

    На тлі триваючого слідства та фінансових обмежень для окремих фігурантів Олександр Кацуба офіційно став співвласником компанії і формально контролює частку, що приносить значні дивіденди.

  • Газ, дивіденди і родинні схеми: Кацуба повернув контроль над «Надра-Геоінвест»

    Газ, дивіденди і родинні схеми: Кацуба повернув контроль над «Надра-Геоінвест»

    Олександр Кацуба офіційно став власником 50% газовидобувної компанії ТОВ «Надра-Геоінвест» після того, як підприємство у 2022 році виплатило сотні мільйонів гривень дивідендів.

    Згідно з реєстраційними даними, половина компанії перейшла до Кацуби від його колишньої дружини Тетяни Гузенко, на яку раніше була оформлена частка. До зміни структури власності саме вона значилася кінцевим бенефіціаром цієї частини бізнесу.

    Водночас ключові фінансові операції відбулися ще до переоформлення корпоративних прав. У 2022 році «Надра-Геоінвест» тричі здійснила масштабні виплати дивідендів — на 120 млн грн, 700 млн грн та 802 млн грн. Загалом ідеться про понад 1,6 млрд грн.

    Таким чином, прибуток було розподілено між власниками ще до того, як Кацуба формально став співвласником компанії. Уже після цього частка у 50% була переписана на нього.

    Подібна послідовність дій може свідчити про спробу мінімізувати публічність руху коштів або уникнути додаткової уваги до джерел доходів, адже до моменту переоформлення в документах фігурувала інша особа.

    «Надра-Геоінвест» працює у сфері видобутку газу — одному з найбільш прибуткових сегментів енергетичного ринку. За сприятливої кон’юнктури такі компанії можуть акумулювати значні грошові потоки, що пояснює обсяги нарахованих дивідендів.

    Ім’я Олександра Кацуби неодноразово фігурувало у публікаціях, пов’язаних із корупційними скандалами та діяльністю в енергетичному секторі. Тому переоформлення великої частки газовидобувного активу після отримання значних виплат може викликати додаткові запитання щодо економічної логіки та прозорості угоди.

    Фактично йдеться про ситуацію, коли прибутки були отримані через номінального власника, а контроль над компанією закріплено вже постфактум. Чи має така схема виключно внутрішньосімейний характер, чи переслідує інші цілі — залишається відкритим питанням.