Позначка: генетика

  • Вчені відкрили ген, що керує відновленням тканин

    Вчені відкрили ген, що керує відновленням тканин

    Міжнародна група науковців виявила унікальний генетичний механізм, який визначає здатність імунних клітин підтримувати здоров’я органів. Дослідження показало, що один ген може працювати як своєрідний «перемикач», який запускає процес очищення та відновлення тканин у всьому організмі.

    Результати роботи опублікували в науковому журналі Immunity.

    Головну роль у цьому механізмі відіграє ген-регулятор MafB. Дослідницька команда під керівництвом професора Томаса Марішала з Льєжського університету в Бельгії з’ясувала, що саме цей ген керує дозріванням макрофагів — спеціалізованих клітин імунної системи, які виконують функцію очищення організму.

    Макрофаги відповідають за знищення мікробів і видалення пошкоджених клітин. Якщо ген MafB не активується, ці клітини зупиняються у своєму розвитку. Вони залишаються в організмі, але не здатні виконувати свою основну роботу — очищати тканини від клітинних залишків та небезпечних мікроорганізмів.

    Науковці встановили, що MafB контролює цілу мережу генів, які визначають функціональну «спеціалізацію» макрофагів у різних органах — легенях, селезінці, кишечнику та нирках. Коли цей генетичний механізм працює неправильно, у тканинах починає накопичуватися клітинне «сміття». Це може призводити до запалення, фіброзу — рубцювання тканин — і розвитку хронічних захворювань.

    Особливо важливу роль макрофаги відіграють у селезінці. Саме там вони переробляють залізо зі старих еритроцитів, що є ключовим процесом для нормального функціонування кровотворної системи.

    Дослідження також показало, що цей механізм є майже ідентичним у різних видів. Порівняльний аналіз ДНК виявив понад 4000 спільних точок зв’язування гена MafB у геномах різних хребетних, зокрема мишей і людей. Це свідчить про те, що еволюція зберегла цей ген як критично важливий елемент для підтримки роботи організму.

    Вчені вважають, що відкриття MafB може стати основою для створення нових методів лікування. Замість пригнічення імунної системи майбутні терапії можуть стимулювати правильне дозрівання макрофагів, допомагаючи організму самостійно очищати тканини та відновлювати їх.

    Такий підхід може відкрити нові можливості для боротьби з хронічними запаленнями, метаболічними порушеннями та стійкими інфекціями.

  • Нове відкриття науковців пояснює, чому тривалість життя чоловіків менша ніж у жінок

    Нове відкриття науковців пояснює, чому тривалість життя чоловіків менша ніж у жінок

    Дослідники з University of Virginia проаналізували дані понад 200 тисяч чоловіків і з’ясували можливі біологічні причини, через які представники сильної статі в середньому живуть менше за жінок. Результати роботи оприлюднені в матеріалах, про які повідомляє Science Alert.

    У межах дослідження вчені вивчили понад 216 тисяч біологічних зразків і звернули увагу на явище втрати Y-хромосоми в частини клітин крові з віком. Тривалий час вважалося, що така втрата є природним процесом старіння і не має суттєвих наслідків для здоров’я. Однак нові дані свідчать, що цей механізм може бути пов’язаний із підвищеними ризиками низки захворювань.

    Зокрема, чоловіки з високим ступенем втрати Y-хромосоми мають приблизно у шість разів більший ризик розвитку хронічної хвороби нирок. Також дослідження вказують на зв’язок цього явища з нейродегенеративними захворюваннями: у пацієнтів із хворобою Альцгеймера втрата Y-хромосоми спостерігається значно частіше. Крім того, фіксується підвищений ризик розвитку окремих типів онкологічних захворювань.

    Науковці зазначають, що втрата Y-хромосоми може бути не статичним, а динамічним процесом. Наприклад, припинення куріння пов’язують зі зниженням частоти цього явища в клітинах крові. Це відкриває можливості для профілактики та впливу на фактори ризику через зміну способу життя.

    Окремо дослідники вивчають потенційні підходи до зменшення негативних наслідків, зокрема вплив на так звані старіючі або пошкоджені клітини. У експериментах на тваринах застосування певних препаратів показало позитивний ефект на функцію органів, однак ці результати потребують подальших клінічних досліджень.

    У перспективі вчені припускають, що індекс втрати Y-хромосоми може стати частиною стандартних медичних обстежень, подібно до контролю рівня холестерину. Це дозволить своєчасно оцінювати індивідуальні ризики та вживати профілактичних заходів.

  • Чорнобильські собаки дивують вчених незвичайним кольором шерсті

    Чорнобильські собаки дивують вчених незвичайним кольором шерсті

    На території Чорнобильської зони відчуження волонтери організації Dogs of Chernobyl помітили кілька собак із незвичайним блакитним відтінком шерсті — такого раніше там не траплялося. За словами представників фонду, минулого тижня ці тварини були звичайного кольору, і причина змін поки невідома. Волонтери намагаються спіймати собак для досліджень.

    Попередньо припускають, що тварини могли контактувати з хімічними речовинами, що спричинило зміну забарвлення. Незважаючи на це, собаки залишаються активними, життєрадісними та здоровими.

    Dogs of Chernobyl опікується близько 700 тваринами, які мешкають у межах 30-кілометрової зони відчуження. Ці собаки — нащадки домашніх улюбленців, залишених після аварії на ЧАЕС у 1986 році. Волонтери щороку забезпечують їх кормом, ветеринарною допомогою, стерилізацією та вакцинацією.

    Дослідження 2024 року показали, що чорнобильські собаки мають унікальні генетичні мутації, які допомагають їм виживати в умовах підвищеного радіаційного фону. Зокрема, у них підвищена стійкість до радіації, важких металів і токсичного середовища.

    Вчені, які досліджували ДНК 116 безпритульних собак, виявили близько 400 ділянок геному, що змінилися під впливом середовища, і 52 гени, пов’язані з контактом із забрудненням. Поки що експерти не встановили, що саме спричинило появу синьої шерсті, і наголошують, що це може бути наслідком контакту з хімічними речовинами, а не радіацією.

    Через майже 40 років після аварії собаки Чорнобиля залишаються символом виживання та адаптації природи, демонструючи здатність життя пристосовуватися навіть до екстремальних умов.

  • Учені спростували давній міф про солодке

    Учені спростували давній міф про солодке

    Дослідники спростували давнє уявлення про те, що солодке «привчає» до себе й викликає залежність. Виявилося, що любов до цукру — це не результат звички, а вроджена смакова перевага.

    У шестимісячному дослідженні, проведеному у США за участю 180 дорослих, вчені довели: кількість солодкого в раціоні не впливає на подальше бажання їсти солодощі, не змінює апетит і не сприяє набору ваги. Про це повідомило видання SciTechDaily, посилаючись на публікацію вчених з Університету Вагенінгена (Нідерланди) у складі міжнародної дослідницької групи.

    Учасників поділили на три групи: з високим, низьким і середнім рівнем споживання солодких продуктів. До раціону одних входили варення, шоколад, солодкі молочні продукти, інші отримували в основному несолодкі страви — сир, шинку, хумус, арахісове масло. Протягом пів року учасникам надсилали готові набори продуктів для споживання, і регулярно фіксували зміни в смакових вподобаннях, загальному раціоні, вазі й стані здоров’я.

    Результат здивував навіть частину дослідників: незалежно від того, скільки солодкого їли учасники, їхня любов до цього смаку не змінювалась. А головне — не зросла. Люди, які споживали більше солодкого, не виявили ознак «підсадки», а ті, хто їв менше — не стали менше його любити.

    Крім того, жодна з груп не показала змін у загальному обсязі споживаних калорій, кількості білків, жирів і вуглеводів, вазі тіла чи ризиках розвитку діабету та серцево-судинних хвороб.

    Провідний автор дослідження, професор сенсорної науки Кейс де Грааф, наголосив: уникнення цукру «на всяк випадок» не має наукового підґрунтя. На його думку, тепер на основі цих даних можна будувати збалансованіші підходи до харчування без панічного страху перед солодким.

    Наступний етап — дослідження впливу солодкої їжі на дітей. Адже саме в ранньому віці формуються основні харчові вподобання.