Golosnovinua.com

Позначка: ГУР

  • Україна збиває лише 55% реактивних «Шахедів»: Зеленський назвав небезпечні плани РФ на 2027 рік

    Україна збиває лише 55% реактивних «Шахедів»: Зеленський назвав небезпечні плани РФ на 2027 рік

    Росія планує у 2027 році витратити 12 мільярдів доларів лише на виробництво реактивних безпілотників та баражуючих боєприпасів. Про такі дані української воєнної розвідки заявив президент Володимир Зеленський, попередивши, що йдеться про загрозу не лише для України.

    За словами президента, інформацію про російські технологічні плани на наступний рік ГУР представило під час засідання Ставки Верховного головнокомандувача. Розвідка доповіла про виробничі можливості РФ, нові види озброєння та схеми постачання компонентів для російського ВПК.

    «Наступного року тільки на виробництво реактивних дронів і баражуючих боєприпасів Росія планує витратити 12 мільярдів доларів – і тільки на одну цю категорію зброї», — заявив Зеленський. Він окремо наголосив, що масштаби такого виробництва, на думку української сторони, становлять небезпеку не лише для України.

    Одночасно президент назвав актуальні показники боротьби з новими реактивними ударними дронами. За його словами, українське перехоплення реактивних «Шахедів» зараз становить близько 55%.

    Лише протягом вересня Росія, за даними, озвученими Зеленським, застосувала понад 2730 реактивних «Шахедів», із яких більш ніж 1,5 тисячі вдалося збити або подавити.

    Ці цифри показують, наскільки швидко змінився характер російських дронових атак.

    Раніше основу масованих нальотів становили повільніші ударні БпЛА типу Shahed, проти яких Україна протягом кількох років вибудувала багатошарову систему оборони — від мобільних вогневих груп і засобів РЕБ до зенітних комплексів та дронів-перехоплювачів.

    Однак реактивні модифікації летять значно швидше та залишають менше часу для виявлення й знищення.

    «Ненька інфо» ще на початку вересня писала, що Україна терміново прискорює виробництво спеціальних швидкісних дронів-перехоплювачів саме для боротьби з реактивними «Шахедами». На той момент українські компанії вже створили прототипи таких систем, але перед державою та виробниками стояло завдання швидко довести їх до серійного виробництва. Прототипи вже є: Зеленський наказав прискорити нову зброю проти реактивних «Шахедів»

    25 вересня Зеленський повідомив уже про нові рішення щодо розгортання в Україні виробництва реактивних двигунів різних типів. На Ставці також аналізували результати випробувань перехоплювачів російських реактивних дронів та визначали системи, які можуть стати основним засобом протидії такій загрозі.

    Крім того, під час виступу на Генеральній Асамблеї ООН президент заявляв, що українські військові вже успішно випробували чотири нові реактивні дрони-перехоплювачі. Україна планує масштабувати їхнє виробництво.

    Раніше «Ненька інфо» також повідомляла про оцінки ГУР, згідно з якими Росія прагне довести частку реактивних «Шахедів» приблизно до 50% від загального обсягу ударних безпілотників цього типу. Розвідка оцінювала наявні російські виробничі можливості приблизно у 500 таких апаратів на місяць із перспективою подальшого нарощування.  ГУР: Росія планує довести частку реактивних «Шахедів» до 50%

    Також «Ненька інфо» писала, що масштаби застосування швидкісних безпілотників різко зросли протягом літа. У серпні йшлося вже про понад 2,5 тисячі реактивних апаратів проти приблизно 1,5 тисячі у липні. «Путін збільшує удари»: Зеленський заявив про масову відповідь на реактивні дрони

    На цьому тлі 55-відсотковий показник перехоплення залишається одним із головних викликів для української ППО. Для порівняння, проти звичайних повільніших «Шахедів» ефективність української системи захисту суттєво вища.

    Водночас Україна намагається уникнути використання дорогих зенітних ракет проти масових дешевших цілей. «Ненька інфо» раніше писала про активне формування сегмента бюджетних дронів-перехоплювачів, які поступово стають окремим ешелоном української ППО.

    Сам Зеленський заявляє, що російські плани на 2027 рік є ще одним доказом того, що Москва зараз не готується до швидкого завершення війни.

    За його словами, Кремль продовжує шукати причини, щоб уникати повноцінного переговорного формату та продовжувати бойові дії.

    Разом із військовою відповіддю Україна планує посилювати санкційний тиск. Після доповіді ГУР президент назвав одним із пріоритетів нові обмеження проти схем, через які Росія отримує іноземні компоненти для виробництва дронів, ракет і особливо балістичного озброєння.

    Таким чином, головна загроза полягає не лише в появі нового виду «Шахедів», а в масштабі, до якого Росія намагається довести їх виробництво. Якщо озвучені українською розвідкою плани щодо $12 млрд на одну категорію озброєння реалізують, реактивні дрони можуть стати одним із ключових інструментів російських повітряних атак у 2027 році.

    Україна у відповідь прискорює виробництво перехоплювачів, розгортає власне виробництво реактивних двигунів і перебудовує ППО під загрозу, яка вже за кілька місяців із експериментальної перетворилася на масову.

  • Мобілізаційний конвеєр Кремля: Росія зберігає здатність екіпірувати шестисоттисячне військо на тлі колапсу навчальних центрів

    Мобілізаційний конвеєр Кремля: Росія зберігає здатність екіпірувати шестисоттисячне військо на тлі колапсу навчальних центрів

    Українська воєнна розвідка продовжує фіксувати підготовку держави-агресора до можливого масштабного нарощування окупаційного контингенту на території України. Незважаючи на колосальні втрати на полі бою та поступове виснаження економічних резервів, російська військова машина все ще зберігає небезпечний потенціал для розгортання нових ударних з’єднань. За оновленими оцінками Головного управління розвідки Міністерства оборони України, військово-промисловий комплекс та тилове забезпечення Російської Федерації потенційно здатні екіпірувати та забезпечити базовим спорядженням до шестисот тисяч мобілізованих осіб. Проте головною перепоною для реалізації сценарію миттєвої масової мобілізації залишається критичний брак інфраструктурних та кадрових ресурсів для їхньої одночасної підготовки. Наразі пропускна здатність російських навчальних центрів та полігонів дозволяє тренувати не більше ста тисяч новобранців щомісяця, що змушує вороже командування ретельно планувати черговість призову та розтягувати цей процес у часі.

    Головна ставка у нових хвилях поповнення армії агресора робитиметься на найбільш підготовлений людський ресурс, який не потребує тривалого навчання базовим навичкам виживання та ведення бою. У пріоритеті російських військкоматів перебуватимуть резервісти, які вже мають за плечима досвід строкової служби, брали участь у попередніх збройних конфліктах або здобули затребувані військово-облікові спеціальності. Такий прагматичний підхід дозволить російським генералам суттєво скоротити час перебування мобілізованих у глибокому тилу та максимально швидко перекидати їх безпосередньо на лінію фронту для компенсації щоденних санітарних та безповоротних втрат. Використання навченого резерву – це також відчайдушна спроба частково вирішити проблему гострого дефіциту компетентних молодших командирів та інструкторів, які масово загинули в перші роки повномасштабного вторгнення.

    Неможливість одночасно перетравити шестисоттисячну масу призовників яскраво розкриває глибоку системну кризу всередині російського оборонного відомства. Брак сучасних полігонів, нестача офіцерського складу для проведення якісного злагодження підрозділів, а також постійні логістичні проблеми із забезпеченням важкою бронетехнікою перетворюють процес мобілізації на безперервний, але надзвичайно повільний конвеєр. Замість формування повноцінних, добре озброєних нових армій, російське командування змушене застосовувати тактику поступового вливання свіжих сил у вже існуючі, але критично знекровлені бригади та полки. Такий підхід щомісячного поповнення на сто тисяч осіб дозволяє агресору підтримувати постійну напругу та тактику нескінченних «м’ясних штурмів» на ключових ділянках фронту, однак значно ускладнює організацію раптових масштабних стратегічних проривів.

    Ця невблаганна статистика демонструє, що Російська Федерація продовжує свідомо робити ставку на тривалу війну на виснаження, де головним аргументом стає не технологічна перевага чи військова майстерність, а виключно безмежний людський ресурс. Здатність Москви стабільно постачати на фронт десятки тисяч нових солдатів щомісяця вимагає від Сил оборони України та міжнародних партнерів швидкої та адекватної реакції. Зупинити цю багатотисячну навалу можливо лише шляхом системного знищення ворожої логістики на далеких підступах, нарощування постачань сучасного високоточного озброєння, касетних боєприпасів та далекобійної ствольної артилерії. Ворожа стратегія закидання фронту живою силою залишається ефективною лише до того моменту, поки ця жива маса не зустрічається з передовими військовими технологіями, здатними нівелювати будь-яку чисельну перевагу окупаційного угруповання.

     

  • Українська балістика пішла в бій: Зеленський уперше назвав Pelican серед зброї, що атакувала Росію

    Українська балістика пішла в бій: Зеленський уперше назвав Pelican серед зброї, що атакувала Росію

    Україна, ймовірно, вперше застосувала у бойовій операції нову вітчизняну балістичну ракету Pelican, яку пов’язують із розробкою FP-7 компанії Fire Point. У ніч проти 20 вересня Сили оборони завдали масштабного комбінованого удару по об’єктах у Росії, а президент Володимир Зеленський уперше публічно включив Pelican до переліку засобів, які брали участь в операції. Водночас глава держави не уточнив, яку саме ціль атакувала ця ракета, тому твердження, що саме Pelican ударила по Москві або Московській області, наразі не має окремого офіційного підтвердження.

    За словами Зеленського, у Московському регіоні було уражено одне з ключових підприємств нафтової промисловості Росії та об’єкт логістики. В операції брали участь СБУ, Сили безпілотних систем, Сили спеціальних операцій, Головне управління розвідки та Служба зовнішньої розвідки. Президент назвав одразу десять видів українського далекобійного озброєння: FP-1, RZ-100, MICH-2000, «Паляницю», Vendetta, «Лютий», «Барс», «Фламінго», «Січень» і Pelican.

    Саме поява останньої назви стала одним із найбільш цікавих моментів заяви. До цього FP-7 перебувала на етапі випробувань. Ще 27 лютого Fire Point уперше показала відео випробувальних запусків цієї балістичної ракети, а станом на середину вересня повідомлялося про її перехід до військових випробувань. Тобто згадка Pelican у переліку реально застосованої зброї може означати фактичний перехід від тестової програми до бойового використання.

    При цьому важлива деталь: сама Fire Point на офіційному сайті заявляє для FP-7 дальність до 200 кілометрів, бойове навантаження до 150 кг, максимальну швидкість близько 1500 м/с і висоту польоту до 65 км. В окремих публікаціях представники компанії раніше говорили про можливу дальність до 300 км залежно від конфігурації бойової частини.

    Саме ця характеристика ставить під сумнів припущення, що FP-7 могла безпосередньо вдарити по Москві, якщо пуск здійснювався з підконтрольної Україні території. Відстань значно перевищує офіційно заявлену дальність ракети. Тому Pelican могла бути застосована проти іншої цілі в межах тієї самої масштабної операції, зокрема у Воронезькому регіоні, який Зеленський також окремо згадав у своїй заяві. Де саме використовували цю систему, українська сторона поки не розкриває.

    Водночас удар по Московському регіону мав цілком підтверджені наслідки. Генеральний штаб ЗСУ повідомив про ураження Московського нафтопереробного заводу «Газпромнефть-Московский НПЗ» у Капотні. За повідомленням української сторони, на території підприємства виникла масштабна пожежа, а серед пошкодженого обладнання називали установку первинної переробки АВТ-6, комплексну установку переробки нафти та установку ізомеризації.

    Московський НПЗ є одним із найбільших нафтопереробних підприємств у Росії. Його потужність становить близько 11 млн тонн нафти на рік. За відкритими даними, він забезпечує значну частину паливного ринку російської столиці та Московської області, зокрема бензином, дизельним пальним і авіагасом.

    Reuters також підтвердило удар по нафтопереробному об’єкту в Москві під час надзвичайно масштабної атаки. За даними агентства, російська ППО протягом атаки заявляла про сотні перехоплених безпілотників, а лише на московському напрямку йшлося приблизно про 450 дронів. У Московській області були загиблі та постраждалі, а частина уламків пошкодила житлову забудову.

    Таким чином, нічна операція стала показовою не лише через масштаб, а й через різноманітність застосованих систем. Україна дедалі частіше використовує не один тип далекобійної зброї, а комплексний набір засобів — від важких ударних БПЛА до крилатих і балістичних ракет. Такий підхід ускладнює роботу російської ППО, оскільки різні засоби мають різні швидкості, профілі польоту та маршрути.

    FP-7 у цій системі може зайняти окрему нішу. За заявленими характеристиками це тактична балістична ракета малої дальності, розрахована на удари по стаціонарних цілях. Fire Point позиціонує її як мобільну наземну систему, а представники компанії раніше називали її дешевшим українським аналогом американського ATACMS.

    Раніше від України вже надходили сигнали, що FP-7 готують саме до реального бойового застосування. У серпні Defense News писало, що компанія розраховувала довести систему до бойової готовності до кінця вересня. А вже в середині вересня повідомлялося про перехід ракети до військових випробувань. Тож згадка Pelican Зеленським 20 вересня добре вкладається в заявлений раніше графік.

    Водночас поки зарано стверджувати, що це був удар саме FP-7 по Московському НПЗ. Президент назвав усі засоби, які працювали в межах операції, але не розподілив їх за конкретними цілями. Крім того, офіційна дальність FP-7 робить прямий удар по Москві малоймовірним без додаткових обставин, про які публічно не повідомлялося.

    Тому точніше говорити про перше публічно підтверджене бойове застосування Pelican у складі великої української далекобійної операції проти Росії, а не про доведений удар цією ракетою саме по Москві.

    Сам Зеленський пов’язав удари по російській нафтовій і логістичній інфраструктурі з необхідністю скорочувати ресурси, які Росія використовує для фінансування війни. Він також заявив, що Москва має спрямовувати зусилля не на створення нових ешелонів ППО навколо столиці, а на припинення війни.

    Поява Pelican серед реально застосованих систем водночас свідчить про ще один важливий процес: Україна поступово збільшує частку власного озброєння у далекобійних ударах. «Лютий», FP-1, «Паляниця», «Барс», «Фламінго», «Січень» та тепер Pelican демонструють, що українська програма deep strike вже складається не з однієї «чудо-зброї», а з цілої лінійки систем різного класу.

    І саме це може бути головним результатом ночі 20 вересня. Не окрема ракета, а здатність одночасно застосовувати десятки різних платформ проти нафтових, логістичних та інших стратегічно важливих об’єктів у російському тилу.

  • Ще 300 тисяч до кінця року: Зеленський озвучив прогноз щодо втрат армії РФ

    Ще 300 тисяч до кінця року: Зеленський озвучив прогноз щодо втрат армії РФ

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що до кінця 2026 року Росія може втратити ще близько 300 тисяч військовослужбовців загиблими. За його оцінкою, якщо такий сценарій реалізується, сукупна кількість російських військових, загиблих за роки великої війни, може наблизитися до одного мільйона. Цю оцінку глава держави озвучив в інтерв’ю CBC News, говорячи про масштаби людських втрат Росії та про те, наскільки довго Кремль здатен продовжувати війну за нинішньої інтенсивності бойових дій.

    Зеленський наголосив, що його оцінка стосується саме загиблих, а не загальних втрат, до яких зазвичай включають також поранених, зниклих безвісти та полонених. «Ми вважаємо, що вони цього року втратять 300 тисяч. Йдеться про загиблих», — сказав він. За словами президента, в такому разі загальна кількість загиблих російських військових за п’ять років війни може сягнути приблизно одного мільйона.

    Ця цифра є оцінкою української сторони і не може бути незалежно підтверджена в реальному часі. Росія не публікує повної актуальної статистики своїх втрат, а різні незалежні та західні оцінки суттєво відрізняються залежно від методики підрахунку. Саме тому цифри щодо загиблих варто розглядати не як остаточний встановлений підсумок, а як прогноз, озвучений президентом України.

    Незалежний проєкт Mediazona спільно з Російською службою BBC станом на 11 вересня 2026 року підтвердив за відкритими джерелами понад 248 тисяч імен російських військовослужбовців, загиблих у війні. Автори проєкту прямо зазначають, що цей список не є повним, оскільки базується лише на смертях, які вдалося підтвердити через некрологи, повідомлення родичів, регіональні медіа та офіційні оголошення.

    Ще в липні 2026 року Центр стратегічних і міжнародних досліджень CSIS оцінював загальні бойові втрати Росії приблизно у 1,4 млн осіб, із яких 400–450 тисяч могли становити загиблі. За оцінкою аналітиків, у першій половині 2026 року російські війська втрачали в середньому 30–34 тисячі осіб на місяць убитими, пораненими та зниклими безвісти.

    Британська сторона озвучує ще вищу оцінку саме загиблих. Начальник Штабу оборони Великої Британії Річард Найтон 12 вересня заявив, що від початку повномасштабного вторгнення в Україні могли загинути понад 500 тисяч російських військових, а сукупні втрати Росії він оцінив приблизно у 1,5 млн осіб.

    Таким чином, твердження Зеленського про перспективу наближення до мільйона загиблих значно перевищує підтверджені незалежні підрахунки на сьогодні, однак воно є прогнозом на майбутнє і базується на українській оцінці інтенсивності втрат РФ. Незалежно перевірити саме такий прогноз зараз неможливо.

    При цьому українська розвідка останнім часом повідомляла про серйозні проблеми Росії з поповненням армії. Наприкінці серпня Офіс президента оприлюднив дані ГУР та Служби зовнішньої розвідки, згідно з якими Москва розглядає можливість додаткової мобілізації близько 300 тисяч людей у 2026 році та ще 300 тисяч у 2027-му. У Києві це пов’язують із високими втратами та уповільненням набору контрактників.

    CSIS також оцінював, що у 2026 році темпи російських втрат могли вже перевищувати темпи рекрутингу. За підрахунками центру, Росія набирала приблизно 27 тисяч нових військовослужбовців на місяць, тоді як загальні бойові втрати становили понад 30 тисяч. Якщо така тенденція зберігатиметься, Кремлю доведеться або збільшувати масштаби набору, або дедалі активніше використовувати мобілізаційні механізми.

    У тому ж інтерв’ю Зеленський висловив свою оцінку причин, через які Володимир Путін продовжує війну. Президент України припустив, що російський лідер недостатньо відчуває внутрішній суспільний тиск через людські втрати, але такий тиск, на думку Зеленського, уже починає формуватися.

    Окремо президент пов’язав небажання Кремля завершувати війну із внутрішньополітичними ризиками для російської влади. За його версією, Путін може побоюватися ситуації, за якої сотні тисяч військовослужбовців повернуться з фронту без результату, який Кремль зможе представити російському суспільству як перемогу.

    Це є політичною оцінкою Зеленського, а не встановленим фактом щодо мотивів Путіна. Публічних даних, які дозволяли б незалежно підтвердити, що саме страх перед демобілізованими військовими є головною причиною продовження війни, немає.

    Як приклад Зеленський згадав заколот ПВК «Вагнер» у червні 2023 року. Тоді сили Євгена Пригожина захопили військові об’єкти у Ростові-на-Дону і рушили в напрямку Москви, перш ніж похід був зупинений після домовленостей. Президент України звернув увагу, що навіть відносно невелика організована група озброєних людей створила для Кремля серйозну кризу, а масове повернення фронтовиків потенційно може мати значно більші соціальні наслідки.

    Водночас масштаб таких ризиків передбачити складно. Російська влада активно розширює систему виплат військовим і їхнім сім’ям, ветеранські програми та регіональні механізми підтримки, намагаючись інтегрувати учасників війни в державну систему. Одночасно Кремль зберігає жорсткий контроль над політичним простором, медіа та протестною активністю.

    Зеленський уже раніше пов’язував можливі майбутні втрати Росії з боротьбою за Донбас. У березні він заявляв, що спроба повністю захопити українські території Донбасу могла б коштувати російській армії від 300 тисяч до одного мільйона військових залежно від інтенсивності та тривалості наступальних дій.

    Ситуація на фронті у 2026 році при цьому залишається надзвичайно виснажливою для обох сторін. За оцінкою CSIS, російське просування на ключових напрямках у першій половині року було дуже повільним: десятки метрів на добу на окремих ділянках. Навесні Росія навіть втратила більше території, ніж захопила, що аналітики пов’язували з активнішим використанням Україною дронів і ударів по російській логістиці.

    Паралельно війна дедалі більше виходить за межі безпосередньої лінії фронту. Україна посилила далекобійні удари по російських НПЗ, логістиці та військово-промислових об’єктах. Reuters повідомляє, що в перші вісім місяців 2026 року російський нафтопереробний завод успішно атакували в середньому раз на три дні. Частина найбільших підприємств була змушена скорочувати або повністю зупиняти виробництво.

    Росія у відповідь посилила удари по українській енергетиці, промисловості, логістиці та цивільній інфраструктурі. За останні тижні такі атаки призвели до численних жертв серед мирного населення та значних економічних збитків. Reuters оцінював прямі пошкодження української інфраструктури у 2026 році майже у $10 млрд, а ширший негативний ефект атак і фактичного блокування портів — приблизно у 1,5% ВВП.

    На цьому тлі тривають і спроби відновити дипломатичний процес. Вашингтон запропонував Україні та Росії взаємно припинити удари по енергетичній інфраструктурі. Зеленський заявив, що Київ готовий до такого кроку лише за умови, що США зможуть забезпечити реальну й довгострокову готовність Москви виконувати домовленість.

    Попри заяви про можливу деескалацію, бойові дії не припинилися. Уже після появи пропозиції сторони продовжували завдавати ударів по енергетичних та економічних об’єктах одна одної.

    Саме в цьому контексті заява Зеленського про 300 тисяч потенційних нових загиблих виглядає не лише як оцінка нинішньої ситуації, а й як аргумент щодо ціни продовження війни для Москви. Український президент фактично стверджує, що за збереження нинішньої інтенсивності бойових дій Росія продовжуватиме платити дедалі більшу людську ціну.

    Проте точне число загиблих російських військових залишається одним із найскладніших для перевірки показників цієї війни. Найнадійніші відкриті підрахунки фіксують лише підтверджені імена, тоді як статистичні та розвідувальні оцінки дають значно більші цифри. Російська влада актуальної повної статистики не оприлюднює.

    Тому прогноз Зеленського про ще 300 тисяч загиблих до кінця 2026 року слід подавати саме як оцінку президента України, а не як встановлений майбутній результат. Натомість незалежні дані підтверджують головну тенденцію: людські втрати російської армії вже вимірюються сотнями тисяч загиблих і понад мільйоном загальних бойових втрат, а темпи виснаження армії залишаються дуже високими.

  • Ресурсів може вистачити до 2028 року: глава ГУР оцінив, скільки ще Росія здатна вести війну

    Ресурсів може вистачити до 2028 року: глава ГУР оцінив, скільки ще Росія здатна вести війну

    Росія економічно значно слабша, ніж на початку повномасштабного вторгнення, однак її запасу ресурсів усе ще може вистачити для продовження війни проти України у 2027 та 2028 роках. Таку оцінку озвучив начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Олег Іващенко.

    Водночас у ГУР наголошують: це не означає, що Москва гарантовано зможе воювати до 2028 року з нинішньою інтенсивністю. Здатність Росії продовжувати агресію залежатиме, зокрема, від ефективності санкцій, доступу до іноземних технологій і компонентів, українських далекобійних ударів та дій міжнародних партнерів.

    «Ми не виключаємо, що цього ресурсу вистачить і на 2027-й, і на 2028 роки», — заявив Іващенко в інтерв’ю «Укрінформу». ГУР також оприлюднило основні тези розмови на своєму офіційному сайті.

    У Росії накопичуються одразу кілька проблем

    За оцінкою української розвідки, російська економіка вже перебуває у значно складнішому становищі, ніж у лютому 2022 року.

    Іващенко назвав серед основних проблем нестачу трудових ресурсів, зростання дефіциту федерального бюджету та погіршення ситуації у банківській системі. Однак накопичення цих проблем поки що не позбавило Кремль можливості фінансувати війну.

    Незалежні економічні показники також демонструють посилення тиску. За даними Reuters, дефіцит федерального бюджету Росії за січень–липень 2026 року зріс приблизно на 40% і досяг 2,8% ВВП, тоді як офіційний цільовий показник на весь рік становить 1,6% ВВП. Водночас президент РФ Володимир Путін публічно наполягає, що ситуація залишається керованою.

    Тобто говорити про неминучий економічний крах Росії найближчим часом підстав немає. Навпаки, оцінка ГУР свідчить: навіть на тлі дедалі дорожчої війни Кремль усе ще має достатній запас міцності.

    У ГУР назвали ключ до скорочення російського ресурсу

    Одним із головних інструментів тиску Іващенко назвав санкції. Але, за його словами, недостатньо просто ухвалювати нові обмеження — вони повинні реально перекривати канали постачання продукції, необхідної російському військово-промисловому комплексу.

    Йдеться передусім про електронні компоненти, верстати, спеціальну хімію, технології та інше обладнання, яке Росія не завжди здатна повноцінно замінити власним виробництвом.

    Російські компанії, за словами начальника ГУР, використовують численні фірми-посередники, через які необхідні товари продовжують потрапляти до країни в обхід санкцій. Українська розвідка, як стверджує Іващенко, знає, з яких держав надходить частина такої продукції.

    Тому завдання України та її партнерів — не лише вводити нові санкційні пакети, а й закривати вже існуючі лазівки.

    Удари України по Росії вже дають результат

    Ще одним інструментом виснаження російської воєнної машини Іващенко назвав українські далекобійні удари.

    За його оцінкою, їхній вплив уже є «дуже критичним». Йдеться не просто про фізичне знищення конкретного підприємства чи складу.

    Якщо після атаки Росії доводиться зупиняти виробництво, ремонтувати об’єкт, змінювати маршрути постачання, посилювати протиповітряну оборону або перекидати її з інших напрямків, Москва змушена витрачати додаткові гроші та ресурси.

    Саме це, за логікою української розвідки, і є одним із головних завдань далекобійних ударів: не встановлювати рекорди дальності польоту українських безпілотників, а системно зменшувати здатність Росії виробляти зброю, забезпечувати війська та фінансувати війну.

    Економічні наслідки таких атак дедалі помітніші. За даними The Wall Street Journal, українські удари по російській інфраструктурі у 2026 році серйозно вдарили по енергетичному сектору, логістиці та роботі аеропортів РФ. Особливо відчутними стали атаки на нафтопереробні підприємства, які спричинили проблеми з паливом.

    Росія скорочує прогноз видобутку нафти

    Окремий ризик для російської економіки — ситуація в нафтовому секторі, який залишається одним із ключових джерел бюджетних доходів Кремля.

    На початку вересня Reuters повідомив, що російська влада суттєво знизила прогноз видобутку нафти на 2026 рік. За проєктними урядовими розрахунками, показник може впасти до 494,2 млн тонн — найнижчого рівня з 2009 року.

    Серед факторів — наслідки війни, санкції, обмеження експорту та українські удари по нафтопереробній інфраструктурі. Росії також довелося вводити тимчасові обмеження на експорт бензину, дизельного та авіаційного пального, щоб стабілізувати внутрішній ринок.

    Однак і тут ситуація неоднозначна. Найбільший російський банк Сбербанк, наприклад, очікує рекордного прибутку за підсумками 2026 року. Водночас його керівництво вже фіксує зниження споживчої активності, а економічне зростання Росії сповільнюється.

    Це ще раз показує, чому оцінювати здатність Кремля продовжувати війну лише за одним показником — дефіцитом бюджету, нафтовими доходами чи станом банків — некоректно.

    Росія знаходить способи обходити частину обмежень

    Ще одна причина, чому санкції поки не позбавили Москву можливості фінансувати війну, — переорієнтація зовнішньої торгівлі.

    Наприклад, Росія та Індія суттєво розширили використання національних валют у взаємній торгівлі. За даними Reuters, рублі та рупії тепер використовуються приблизно у 96% двосторонніх розрахунків, а у відповідних операціях беруть участь десятки банків обох країн.

    Таким чином, навіть за умов західних фінансових санкцій Росія продовжує будувати альтернативні механізми торгівлі й розрахунків.

    Саме тому Іващенко наголошує на необхідності спільної роботи України та партнерів: окремі санкції без контролю за їх обходом не можуть швидко позбавити Кремль ресурсів.

    У ГУР говорять і про проблеми з набором військових

    Економічний ресурс — лише одна частина здатності Росії продовжувати війну. Інша — людський.

    За словами Іващенка, російська модель залучення людей на військову службу за контрактом значною мірою починає вичерпувати свої можливості. Регіонам стає дедалі складніше постійно збільшувати одноразові виплати, якими людей стимулюють підписувати контракти.

    Начальник ГУР також оцінив середньодобові втрати російських військ у 1200–1400 осіб, а в окремі періоди — до 1500. У цю оцінку входять загиблі та важкопоранені. Це дані української розвідки, які неможливо незалежно перевірити в режимі реального часу.

    За словами Іващенка, ГУР також фіксує зростання невдоволення війною серед росіян. Він заявив, що понад 60% населення РФ нібито виступають проти війни. Водночас начальник розвідки визнав, що наразі складно сказати, чи здатне таке невдоволення перетворитися на потужний протестний рух.

    Оцінка прозвучала на тлі нової спроби переговорів

    Заява керівника ГУР особливо показова на тлі активізації дипломатичних контактів.

    5–6 вересня представники президента США Дональда Трампа Стів Віткофф і Джаред Кушнер провели переговори спочатку в Москві, а потім у Києві. Американська сторона намагається відновити переговорний процес щодо завершення війни.

    Водночас Кремль продовжує демонструвати готовність вести бойові дії. Ще 1 вересня Путін заявляв, що вважає становище Росії на фронті вигідним, хоча водночас залишив відкритою можливість переговорів за умови, що Москва вважатиме їх «змістовними».

    Саме тому оцінку ГУР щодо 2028 року не варто сприймати як прогноз дати завершення війни.

    Йдеться про оцінку потенційного запасу ресурсів Росії, а не про твердження, що війна обов’язково триватиме ще два роки.

    Ключова теза української розвідки інша: економічні проблеми РФ уже накопичуються, але самі по собі вони поки що не гарантують швидкого виснаження російської воєнної машини. Щоб скоротити цей горизонт, Україні потрібне одночасне посилення санкцій, перекриття каналів постачання західних і азійських компонентів, продовження ударів по військово-промисловій та енергетичній інфраструктурі й підтримка партнерів.

  • У Донецьку ліквідували виконавця вбивства генерала ГУР Максима Шаповала — ЗМІ

    У Донецьку ліквідували виконавця вбивства генерала ГУР Максима Шаповала — ЗМІ

    В окупованому Донецьку ліквідували Олега Шутова, якого Служба безпеки України раніше називала безпосереднім виконавцем теракту, внаслідок якого у 2017 році в Києві загинув офіцер української воєнної розвідки Максим Шаповал. За даними ЗМІ, операція відбулася ще 27 липня 2026 року, однак інформацію про неї оприлюднили лише тепер.

    Про ліквідацію Шутова 7 вересня повідомило LB.ua з посиланням на джерела в українських спецслужбах. Згодом інформацію поширили Укрінформ та низка інших українських медіа. На момент публікації окремої офіційної заяви СБУ, ГУР або іншого силового відомства про проведення цієї операції немає, тому дані про її обставини наразі слід розглядати саме як інформацію джерел ЗМІ.

    За даними LB.ua, Шутов перебував у тимчасово окупованому Донецьку та був пов’язаний із так званим «Центром спеціальних операцій МДБ ДНР» — структурою, яку українські правоохоронці раніше пов’язували з російськими спецслужбами та підготовкою диверсій на території України.

    Джерела видання стверджують, що 27 липня автомобіль, яким користувався Шутов, вибухнув біля спортивного комплексу «Динамо» в Ленінському районі Донецька. Сам Шутов загинув.

    Окупаційні ресурси тоді повідомляли про інцидент як про нібито атаку безпілотника, внаслідок якої постраждав керівник місцевої федерації спортивної боротьби. Однак співрозмовники LB.ua тепер заявляють, що насправді вибух був результатом операції українських спецслужб.

    За версією джерел видання, інформацію про операцію не оприлюднювали одразу з міркувань безпеки.

    СБУ називала Шутова виконавцем убивства Шаповала ще у 2019 році

    Ім’я Олега Шутова в контексті одного з найрезонансніших убивств українських військових уперше офіційно прозвучало ще 17 квітня 2019 року.

    Тодішній голова СБУ Василь Грицак під час брифінгу заявив, що саме Шутов заклав вибуховий пристрій під автомобіль Максима Шаповала.

    За даними української спецслужби, Шутов був жителем Донецька 1966 року народження та співробітником так званого «Центру спеціальних операцій МДБ ДНР». Щоб підготувати теракт, він, за інформацією СБУ, орендував квартиру в будинку, де мешкав Шаповал, а також паркомісце неподалік від місця, де розвідник залишав свій автомобіль.

    Слідство встановило, що після закладання вибухівки Шутов швидко залишив Київ, виїхав до Росії, а звідти повернувся на окуповану частину Донбасу.

    Максим Шаповал загинув у центрі Києва

    Максим Шаповал загинув вранці 27 червня 2017 року в Солом’янському районі Києва внаслідок вибуху автомобіля.

    ГУР Міністерства оборони України називає його загибель терористичним актом, спланованим російськими спецслужбами. На момент смерті Шаповал мав звання полковника й очолював спеціальний підрозділ воєнної розвідки. Після загибелі йому посмертно присвоїли звання генерал-майора, а згодом — звання Героя України.

    Шаповал був одним із найбільш досвідчених українських офіцерів спеціального призначення. Він служив у воєнній розвідці від початку своєї офіцерської кар’єри, брав участь у миротворчій місії ООН у Сьєрра-Леоне, командував спецпризначенцями та виконував бойові завдання після початку російської агресії у 2014 році.

    ГУР зазначає, що група під командуванням Шаповала брала безпосередню участь у боях за Донецький аеропорт. Саме його підрозділ був серед тих, хто одним із перших увійшов на територію летовища на початковому етапі російської агресії.

    На момент загибелі Шаповалу було 38 років.

    У червні 2026 року, у дев’яту річницю його смерті, в ГУР знову наголосили, що теракт проти офіцера був організований російськими спецслужбами.

    Та сама мережа діяла проти інших українських офіцерів

    Олега Шутова українські правоохоронці пов’язували не лише з терактом проти Шаповала.

    У 2019 році СБУ повідомила про викриття диверсійно-терористичної групи, учасники якої діяли в інтересах російських спецслужб і готували замахи на українських офіцерів. Тоді було затримано сімох людей, серед яких, за даними спецслужби, були кадрові співробітники російських силових структур.

    СБУ встановила зв’язок цієї мережі із так званим «Центром спеціальних операцій МДБ ДНР». Його керівником українська спецслужба називала Василя Євдокимова на прізвисько «Ленін».

    Водночас СБУ заявляла, що на вищому рівні операції координував генерал-лейтенант ФСБ РФ Дмитро Мінаєв, якого українська сторона називала організатором убивств Максима Шаповала й Олександра Хараберюша. За версією СБУ, під час фінальних етапів обох терактів Мінаєв перебував у Донецьку.

    Що відомо про вбивство Олександра Хараберюша

    Полковник СБУ Олександр Хараберюш загинув 31 березня 2017 року у Маріуполі.

    Близько 8:30 ранку вибухнув його автомобіль. За офіційними даними СБУ, під водійським сидінням була встановлена радіокерована магнітна міна. Хараберюш загинув на місці.

    Полковник займався контррозвідувальною роботою та координував операції з протидії російським розвідувально-диверсійним групам на сході України.

    У цій частині важливо розрізняти ролі фігурантів. Безпосередньо вибухівку під автомобіль Хараберюша, за даними українського слідства, встановила Юлія Прасолова, яку згодом затримали та засудили до 12 років позбавлення волі.

    Василя Євдокимова СБУ називала організатором теракту на рівні підконтрольної Росії структури, а Дмитра Мінаєва — одним із ключових російських кураторів операції. Олег Шутов був пов’язаний із цією ж диверсійною мережею, однак саме виконавцем підриву Хараберюша українські правоохоронці називали Прасолову.

    Шутова пов’язували і з підготовкою нових замахів

    За інформацією СБУ, після терактів проти Шаповала й Хараберюша мережа не припинила діяльність.

    У 2017 році Шутов, перебуваючи у Донецьку, нібито брав участь у підготовці ще одного теракту проти українського офіцера. Для цього диверсанти використовували конспіративні квартири, транспорт для спостереження та канали зв’язку.

    Операцію тоді реалізувати не вдалося, але пізніше російська сторона, за версією СБУ, відновила підготовку замаху з іншими виконавцями. У 2019 році під час спроби встановити вибухівку під автомобіль українського розвідника один із диверсантів сам постраждав від вибуху, після чого правоохоронці вийшли на ширшу агентурну мережу.

    Таким чином, ім’я Шутова було відоме українським спецслужбам щонайменше сім років до повідомлення про його ліквідацію в Донецьку.

    Якщо інформація джерел LB.ua про операцію підтвердиться офіційно, йтиметься про ліквідацію людини, яку СБУ ще у 2019 році публічно назвала безпосереднім виконавцем одного з найрезонансніших терактів російських спецслужб у Києві — вбивства Героя України Максима Шаповала.

    Водночас станом на ранок 7 вересня 2026 року деталі самої операції в окупованому Донецьку ґрунтуються на повідомленнях ЗМІ з посиланням на джерела у спецслужбах. Офіційного повідомлення СБУ або ГУР про відповідальність за ліквідацію Шутова наразі не оприлюднено.

  • «Без компромісів щодо територій»: Кирило Буданов радив Володимиру Зеленському не поступатися Росії Донбасом

    «Без компромісів щодо територій»: Кирило Буданов радив Володимиру Зеленському не поступатися Росії Донбасом

    Екс-начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України, а нині голова Офісу Президента України, Кирило Буданов, висловив чітку позицію під час обговорення можливих сценаріїв дипломатичного врегулювання та рекомендував Президенту України Володимиру Зеленському не йти на жодні територіальні поступки щодо Донбасу. Він наголошував на високих стратегічних та безпекових ризиках виконання будь-яких ультиматумів окупантів.

    Ключові деталі та оцінка воєнної розвідки

    • Стратегічні ризики дій Кремля: У ГУР переконані, що передача або поступка Донбасом не зупинить агресію РФ, а лише дасть противнику оперативну паузу для накопичення ресурсів та створення плацдарму для наступного етапу війни.
    • Контекст міжнародних переговорів: Рекомендації керівника розвідки лунають на тлі активізації дипломатичних місій (зокрема візитів американських спецпосланців до Москви та Києва) та чергових вимог Кремля щодо віддачі під контроль РФ усієї території Донеччини.
    • Оцінка спроможностей Сил оборони: За розрахунками воєнних аналітиків, Сили оборони України мають достатньо потенціалу для стримування ворожого тиску, утримання ключових оборонних рубежів і завдання противнику критичних втрат.
    • Консолідована позиція силовиків: Заява  відображає спільну позицію військово-політичного керівництва країни щодо недопустимості торгівлі суверенними українськими територіями.

    З оцінок та позицій  Кирила Буданова:

    «Будь-які поступки територіями, зокрема Донбасом, ворог сприйме виключно як слабкість і сигнал до подальшої експансії. Це не принесе тривалого миру, а лише перенесе нову, ще більш масштабну ескалацію на майбутнє. Ми маємо тримати оборону та захищати свою територіальну цілісність».

     

  • ГУР заявило про кампанію з дискредитації розвідки на тлі гучного конфлікту із СБУ

    ГУР заявило про кампанію з дискредитації розвідки на тлі гучного конфлікту із СБУ

    Головне управління розвідки Міністерства оборони України заявило про розгортання цілеспрямованої дезінформаційної кампанії, метою якої, за версією відомства, є дискредитація української Воєнної розвідки та її бойових підрозділів. У ГУР попередили, що для поширення відповідних матеріалів можуть використовувати медіа, блогерів і Telegram-канали із сумнівною репутацією. Заява з’явилася 3 вересня на тлі резонансного конфлікту між окремими представниками ГУР та Служби безпеки України, який напередодні призвів до стрілянини в Києві.

    У розвідці стверджують, що інформаційна кампанія має на меті поставити під сумнів репутацію ГУР та окремих бойових підрозділів. При цьому відомство у своїй публічній заяві не назвало конкретних організаторів кампанії, не навело назв медіа чи Telegram-каналів, які вже могли бути до неї залучені, а також не оприлюднило прикладів конкретних матеріалів, які розцінює як дезінформаційні. Тому наразі йдеться саме про попередження ГУР, а не про встановлений незалежним розслідуванням факт діяльності конкретних осіб чи редакцій.

    У ГУР закликали громадян та журналістів користуватися перевіреними джерелами інформації та уважно ставитися до повідомлень, які містять неперевірені або сумнівні дані про діяльність української розвідки. Якщо ж хтось отримує пропозиції опублікувати чи поширити такі відомості, у відомстві радять повідомляти про це правоохоронні органи.

    Час появи заяви привернув особливу увагу, оскільки лише за день до цього в Києві стався гострий конфлікт між представниками двох українських спецслужб. Вранці 2 вересня у Дніпровському районі столиці, на житловому масиві Березняки, пролунала стрілянина за участю представників СБУ та ГУР. Президент Володимир Зеленський пізніше назвав ситуацію «абсолютно ганебною» та заявив, що обставини інциденту мають бути перевірені Генеральною прокуратурою і Державним бюро розслідувань.

    Центральною фігурою скандалу став заступник командира Російського добровольчого корпусу з бойової роботи Степан Каплунов. РДК входить до складу одного зі спецпідрозділів ГУР. Ще 1 вересня в Російському добровольчому корпусі повідомили про зникнення Каплунова і припустили, що його могли викрасти. Начальник штабу РДК Олександр Фортуна згодом уточнив, що публікація про зникнення була його особистою ініціативою.

    Сам Каплунов згодом розповів, що його затримали 23 серпня і допитували через підозри у співпраці з російською ФСБ. Він стверджував, що його утримували протягом кількох днів і що під час допитів він зазнав психологічного тиску. Каплунов визнав, що під час перебування під контролем силовиків погодився з версією про нібито контакти з ФСБ, але після звільнення почав категорично заперечувати таку співпрацю. Незалежного підтвердження його заяв про незаконне утримання чи тиск наразі немає.

    Служба безпеки України, своєю чергою, озвучила принципово іншу версію. У СБУ стверджують, що Каплунов підтримував контакти з російськими спецслужбами та міг бути причетним до підготовки замаху на одного з представників російського опозиційного руху. За версією спецслужби, відповідні дані були отримані в межах розслідування, а під час подальших слідчих дій і виникла конфліктна ситуація. Сам Каплунов звинувачення заперечує.

    Стрілянина сталася саме під час слідчих дій у будинку на вулиці Юрія Шумського, де, за словами адвоката Каплунова Тараса Боровського, є квартира, в якій зупиняються військовослужбовці ГУР, що перебувають у Києві. Захисник заявляв, що до будинку почали приїжджати представники ГУР, після чого між ними та працівниками СБУ виник конфлікт.

    Версії сторін щодо того, хто саме спровокував силове протистояння, суттєво відрізняються. Адвокат Каплунова стверджує, що представники СБУ спочатку відкрили попереджувальний вогонь, а згодом стріляли в напрямку військовослужбовців ГУР. СБУ натомість заявляла про збройний напад на свою оперативно-слідчу групу та спробу перешкодити проведенню законних слідчих дій.

    Внаслідок інциденту постраждали троє військовослужбовців ГУР. За словами адвоката Боровського, двоє з них після стрілянини перебували у важкому стані. Офіційні остаточні висновки щодо обставин поранень та правомірності застосування зброї на цей момент не оприлюднені.

    Після конфлікту на місці працювали співробітники Державного бюро розслідувань, які збирали докази. В Офісі генерального прокурора також повідомили про досудове розслідування за фактом погрози та посягання на життя працівника СБУ.

    Президент Зеленський наголосив, що правоохоронці мають встановити всю послідовність подій та перевірити свідчення кожного учасника. Він також заявив про необхідність внутрішніх розслідувань у двох спецслужбах та можливі кадрові рішення щодо осіб, причетних до конфлікту. За словами президента, в Україні застосування зброї між представниками державних структур не може сприйматися як допустиме.

    Таким чином, заява ГУР про дезінформаційну кампанію пролунала в момент, коли навколо Воєнної розвідки, СБУ та РДК уже сформувався надзвичайно напружений інформаційний фон. Проте саме ГУР у своїй заяві, за доступними публічними даними, не встановлювало прямого зв’язку між оголошеною дезінформаційною кампанією та справою Каплунова чи стріляниною 2 вересня. Такий зв’язок наразі можна визначити лише як часовий і контекстуальний, а не доведений.

    Це важливе уточнення, адже після конфлікту в публічному просторі одночасно з’явилися кілька взаємовиключних версій. СБУ наполягає на проведенні законного розслідування справи, пов’язаної з можливою діяльністю російських спецслужб. Представники РДК та сторона Каплунова говорять про його незаконне затримання і психологічний тиск. Представники ГУР вимагають об’єктивно розслідувати стрілянину, а тепер саме відомство окремо попереджає про спроби дискредитації розвідки.

    Саме тому остаточні висновки щодо справи Каплунова, законності дій представників СБУ та ГУР, а також обставин застосування зброї можуть бути зроблені лише після завершення офіційних розслідувань. Станом на 3 вересня публічно доступних результатів розслідування ДБР, які б остаточно встановлювали винних у перестрілці, немає.

    Водночас інформаційна складова скандалу, судячи із заяви ГУР, може стати окремим напрямом протистояння. Воєнна розвідка прямо попереджає, що в інформаційний простір можуть вкидатися матеріали, які мають створити негативне уявлення про її діяльність і бойові підрозділи. Але поки відомство не оприлюднило конкретних доказів щодо організаторів такої кампанії, усі твердження про її можливих замовників мають залишатися лише припущеннями.

    Тож головною зміною 3 вересня стало те, що скандал навколо українських спецслужб вийшов за межі самої стрілянини. Тепер ГУР офіційно заявляє ще й про інформаційну загрозу та закликає медіа максимально ретельно перевіряти походження резонансних даних. На тлі взаємних звинувачень навколо Каплунова саме результати незалежного розслідування ДБР та прокуратури мають показати, де закінчуються версії сторін і починаються встановлені факти.

  • «Погодився під психологічним тиском»: заступник командира РДК заперечив зв’язки з ФСБ після заяви СБУ

    «Погодився під психологічним тиском»: заступник командира РДК заперечив зв’язки з ФСБ після заяви СБУ

    Заступник командира Російського добровольчого корпусу з бойової роботи Степан Каплунов заявив, що під час допитів погодився з версією Служби безпеки України про нібито контакти з ФСБ РФ через психологічний тиск. Уже після звільнення він категорично заперечив співпрацю з російською спецслужбою. Водночас СБУ оприлюднила власну версію і стверджує, що має докази його контактів із ФСБ та підготовки замаху на одного з представників російського опозиційного руху.

    За словами Каплунова, його затримали 23 серпня біля будинку в Києві. Сам він називає це викраденням і стверджує, що протягом дев’яти діб перебував під контролем людей, які представлялися співробітниками державної безпеки. У перші дні, за його версією, його активно допитували щодо можливих контактів із представниками ФСБ. Фізичного насильства, як заявив Каплунов, до нього нібито не застосовували, однак він говорить про сильний психологічний тиск і погрози.

    Каплунов розповів, що під час допитів йому закидали комунікацію з російською спецслужбою, а також те, що згодом він нібито передав цей канал зв’язку своєму безпосередньому командирові Дмитру Іванову. За словами військового, в умовах, у яких він перебував, він погодився з такою версією слідчих, але тепер стверджує, що насправді нічого подібного не було.

    Він також заявив, що під час перебування під контролем силовиків чув фрази про те, що може «зникнути», а також згадки про необхідність «рити яму». Сам Каплунов трактує це як психологічний тиск і погрози. Незалежного підтвердження цих тверджень наразі немає, а СБУ таку версію подій заперечує своїми публічними заявами.

    Свою версію Каплунов озвучив ще ввечері 2 вересня. Уже наступного дня Служба безпеки України офіційно заявила, що заступник командира РДК нібито мав контакти з російською ФСБ та отримав завдання організувати замах на одного з лідерів російського опозиційного руху, який планував перебувати в Україні на День Незалежності.

    У СБУ стверджують, що під час розслідування отримали інформацію про контакти Каплунова з російською спецслужбою. Крім того, відомство заявило, що відповідні дані нібито були виявлені в його телефоні. СБУ також оприлюднила відеозапис, на якому Каплунов говорить про зв’язок із ФСБ. Його адвокат, своєю чергою, заявив, що ці свідчення були отримані під тиском.

    Українська спецслужба також стверджує, що йшлося не лише про одного опозиціонера. За версією СБУ, Каплунов нібито міг отримати завдання щодо ліквідації інших військовослужбовців Сил оборони України в обмін на грошову винагороду. У відомстві наголосили, що підготовку злочину було зупинено. Водночас ім’я російського опозиціонера, який міг бути потенційною ціллю, офіційно не називають.

    Сам Каплунов усі звинувачення у співпраці з ФСБ відкидає. Таким чином, станом на 3 вересня існують дві принципово різні версії подій. СБУ говорить про агентурний зв’язок, докази в телефоні та підготовку замаху, тоді як Каплунов і його захист заявляють про незаконне утримання та отримання зізнання під психологічним тиском.

    Ця справа отримала особливий резонанс після стрілянини в Києві 2 вересня. Інцидент стався на житловому масиві Березняки в Дніпровському районі столиці під час слідчих дій у квартирі, пов’язаній із Каплуновим. Саме там між представниками СБУ та людьми, яких пов’язують з одним із підрозділів Сил оборони, стався збройний конфлікт.

    За версією СБУ, її оперативно-слідча група проводила невідкладні слідчі дії у межах справи про теракт, який нібито організовували російські спецслужби. У цей момент група осіб, як стверджує СБУ, заблокувала автомобілі правоохоронців та вчинила збройний спротив. Для припинення конфлікту було залучено спецпідрозділ «Альфа». Під час стрілянини кілька людей отримали поранення.

    Адвокат Каплунова Тарас Боровський озвучував іншу версію. Він заявив, що конфлікт відбувся між представниками української військової розвідки та СБУ. За його словами, спочатку вдалося домовитися про мирне вирішення ситуації, однак зранку почалася стрілянина. Захисник стверджував, що співробітники СБУ спочатку стріляли в повітря, а потім відкрили вогонь по ногах, унаслідок чого троє представників розвідки нібито отримали поранення.

    Командир РДК Денис Капустін заявляв, що був присутній під час обшуку квартири Каплунова. За його словами, під час слідчих дій у помешканні не виявили предметів, які могли б компрометувати його заступника. Ця заява, однак, не спростовує твердження СБУ про нібито інформацію, знайдену в телефоні Каплунова.

    На інцидент відреагувала і найвища політична влада країни. Президент Володимир Зеленський назвав ситуацію ганебною та заявив про необхідність внутрішніх розслідувань і кадрових рішень у спецслужбах. За даними Financial Times, президент різко розкритикував конфлікт між українськими силовими структурами та наголосив, що зброя має бути спрямована проти російських окупантів, а не використовуватися у внутрішніх конфліктах.

    Керівник Офісу президента Кирило Буданов також закликав провести ретельне та неупереджене розслідування. Він заявив, що ніхто не має права безкарно викрадати військовослужбовців або відкривати вогонь на вулицях українських міст. За його словами, обставинами вже займаються Державне бюро розслідувань та Офіс генерального прокурора.

    В Офісі генпрокурора повідомили про початок досудового розслідування за фактом погрози та посягання на життя працівника СБУ. Водночас остаточна правова оцінка дій усіх учасників конфлікту ще має бути визначена слідством.

    Таким чином, історія навколо Степана Каплунова переросла з повідомлення про його зникнення у масштабний міжвідомчий скандал. У центрі справи тепер одразу кілька питань: чи справді заступник командира РДК підтримував зв’язок із ФСБ, чи законним було його затримання та утримання, за яких умов він дав свідчення, а також хто і чому застосував зброю під час подій на Березняках.

    На цей момент жодна з протилежних версій не отримала остаточного судового підтвердження. СБУ наполягає на наявності доказів співпраці Каплунова з російською спецслужбою, тоді як він сам та його адвокат говорять про тиск і незаконне утримання. Остаточні відповіді мають дати розслідування ДБР, прокуратури та подальші процесуальні рішення.

  • Збройний конфлікт на Березняках: у Києві перекрили вулицю Шумського через стрілянину за участі силовиків

    Збройний конфлікт на Березняках: у Києві перекрили вулицю Шумського через стрілянину за участі силовиків

    У середу, 2 вересня, у Дніпровському районі столиці пролунали постріли, внаслідок чого поліція повністю заблокувала рух транспорту та пішоходів в обох напрямках на вулиці Юрія Шумського. За інформацією медіа, причиною інциденту стала збройна сутичка між представниками українських силових відомств.

    Протистояння спецслужб та поранені

    Як повідомляють джерела «Української правди», учасниками перестрілки стали співробітники Головного управління розвідки Міноборони та Служби безпеки України. За попередніми даними, напруженість спалахнула через зникнення Степана Каплунова — заступника командира з бойової роботи підрозділу ГУР «Російський добровольчий корпус».

    Протистояння розпочалося ще вночі та тривало до ранку середи. Інсайдери сповіщають про щонайменше трьох поранених з боку розвідки. Місцеві жителі також інформували про звуки пострілів і подальші затримання на місці інциденту.

    Зміни в русі громадського транспорту

    Через роботу слідчо-оперативних груп та повне перекриття вулиці Шумського столична влада запровадила тимчасові обмеження для міського сполучення. За даними Київської міської державної адміністрації, зміни торкнулися низки автобусних маршрутів:

    • № 87 курсує в напрямку вулиці Митрополита Андрея Шептицького через вул. Березняківську та просп. Павла Тичини, а в бік станції метро «Осокорки» — через просп. Павла Тичини та Дніпровську набережну;
    • № 95 здійснює об’їзд вулицею Березняківською та проспектом Павла Тичини;
    • № 108 прямує виключно Дніпровською набережною.

    Офіційні заяви та коментарі від керівництва спецслужб щодо правової кваліфікації нічних подій наразі очікуються.